Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/25725/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2023. Зареєстровано: 16.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2023.
Дата набрання законної сили: 15.05.2023
Номер судового провадження: К/990/29907/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 380/25725/21
		адміністративне провадження № К/990/29907/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» 
		до Виконавчого комітету Луцької міської ради 
		про визнання протиправним та скасування індивідуального акта і відшкодування шкоди, заподіяної його прийняттям
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Гавдика З.В. від 30 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Затолочного В.С., Курильця А.Р., Кушнерика М.П. від 22 вересня 2022 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (далі - ТОВ «Комтех Аутдор», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - виконком Луцької МР, відповідач), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Луцької МР від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець);
		- відшкодувати ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР 576    822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами».
		2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» є протиправним, оскільки строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332, № 338, № 343 та № 357 закінчився 1 жовтня 2021 року, що припадало на період дії карантину та запровадження обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що його запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями; далі - Постанова № 1236).
		3. Позивач зазначає, що ці дозволи підпадають під пряму дію пункту 2-1 статті 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким вони вважаються продовженими на весь період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.
		4. Крім того, позивач посилається на пункт 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), який допускає проведення демонтажу, проте тільки вивісок або табличок (частина шоста статті 9 закону України «Про рекламу»), які розміщені з порушенням вимог цих Типових правил.
		5. На думку позивача, спірним рішенням відповідача позивачу було завдано майнову шкоду проведенням 11 листопада 2021 року демонтажу, розмір якої визначено спеціалізованим підприємством на підставі договору № 109-М/2021 від 12 листопада 2021 року про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт, на підставі складеного за участі вказаного підприємства 15 листопада 2021 року дефектного акта за результатами огляду місць демонтажу, з урахуванням якого спеціалізованим підприємством було розроблено відповідну документацію на проведення відновлювальних робіт, згідно з якою загальна сума відновної вартості демонтованих конструкцій становить 576    822,53 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в частині, що стосується демонтажу зовнішньої реклами, встановленої ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець). В іншій частині позову відмовлено.
		7. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пункту 2-1 статті 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до якого документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.
		8. У частині відмови у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана позивачем проектно-кошторисна документація не може бути врахована судом, оскільки така передбачає встановлення нових засобів зовнішньої реклами, що не є шкодою в розумінні закону; позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, яка залишкова (балансова) вартість демонтованих конструкцій згідного бухгалтерського та податкового обліку.
		9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року апеляційні скарги ТОВ «Комтех Аутдор» на рішення від 30 червня 2022 року та додаткове рішення від 15 липня 2022 року Львівського окружного адміністративного суду задоволено частково: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року змінено в частині мотивів; додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду 15 липня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву представника позивача ТОВ «Комтех Аутдор» задоволено частково, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, буд. 19, ЄДРПОУ 04051327) на користь ТОВ «Комтех Аутдор» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд.109, кім. 316, ЄДРПОУ 33533697) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5    500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.
		10. У частині зміни мотивів рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається за Методикою визначення відновної вартості об`єкта благоустрою, затвердженої на виконання статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 листопада 2008 року № 326 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2008 року за № 1181/15872 (далі - Методика № 326).
		11. З огляду на це, Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про необхідність надання позивачем доказів залишкової (балансової) вартості демонтованих конструкцій зовнішньої реклами згідно бухгалтерського та податкового обліку, оскільки така вартість визначається на підставі акта обстеження об`єкта благоустрою при встановленні відновної вартості у затвердженій Методикою формі. Оскільки відповідного акта обстеження складено не було та, крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача заявив, що ТОВ «Комтех Аутдор» не зверталося до відповідача з приводу утворення відповідної комісії.
		12. На цій підставі суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений можливості у визначеному законодавством порядку звернутися до відповідача щодо утворення відповідної комісії для визначення розміру шкоди та лише у випадку відмови у створенні комісії або ж незгоди з визначеним нею розміром шкоди, відмови у її відшкодуванні чи неповному відшкодуванні у позивача виникають підстави для звернення за захистом порушеного права на відшкодування завданої йому шкоди.
		13. У частині скасування додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року суд апеляційної інстанції зазначив, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5    500,00 грн, оскільки такий розмір витрат, за висновком суду, є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14. Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині відмови у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування під час винесення у цій частині судових рішень судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Комтех Аутдор» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволені позову у частині відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР 576    822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого відповідачем рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», неправильно застосували положення частини четвертої статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Методики № 326.
		Скаржник наголошує, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо порядку застосування положень вищезазначених норм права.
		16. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - положення статей 2 та 73-77 КАС України, оскільки не враховано завдання адміністративного суду щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також безпідставно, на думку скаржника, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи з метою перевірки наданої суду проектно-кошторисної документації на відновлення демонтованих рекламних конструкцій.
		17. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції у частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача, скаржник вказує, що приймаючи рішення у цій частині суди не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 8 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи і обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
		18. Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої зацікавленої сторони.
		19. Від виконкому Луцької МР надійшов відзиви на касаційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор», в якому зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої демонтажем рекламних конструкцій, оскільки жодний акт обстеження об`єктів благоустрою не проводився та відновна вартість відповідних об`єктів не визначалася, з огляду на це, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		20. Касаційну скаргу подано 1 листопада 2022 року.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №    380/25725/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор».
		22. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		23. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 3 листопада 2021 року № 898-1 відповідачем прийнято рішення «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в якому зазначено:
		«Керуючись законами України «Про рекламу» та «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, та Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 19 лютого 2020 року № 96-1, та з метою благоустрою міста виконавчий комітет міської ради вирішив:
		1. Зобов`язати власників засобів зовнішньої реклами, вказаних у додатку, провести демонтаж рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів.
		2. Комунальному підприємству «Луцькреклама»:
		2.1. У разі невиконання власниками засобів зовнішньої реклами пункту 1 даного рішення, провести демонтаж вказаних у додатку рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів за вказаними у додатку адресами.
		2.2. Витрати, пов`язані з демонтажем засобів зовнішньої реклами, покласти на власників рекламних конструкцій.
		3. Луцькому спеціальному комунальному автотранспортному підприємству «Луцькспецкомунтранс» забезпечити зберігання демонтованих рекламних конструкцій.
		4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови відповідно до розподілу обов`язків».
		24. Згідно із переліком засобів зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу (додаток до спірного рішення), щодо позивача як причина демонтажу зазначено лише «Відсутній дозвіл».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими, з огляду на наступне. 
		31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		33. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій у цій справі оскаржені позивачем лише у частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо відшкодування збитків та витрат на професійну правничу допомогу. Отже, у частині задоволення позовних вимог щодо протиправності рішення відповідача про демонтаж рекламних засобів рішення судів першої та апеляційної інстанцій не переглядаються у силу вимог статті 341 КАС України.
		34. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини четвертої статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Методики № 326.
		35. На думку скаржника, неправильність застосування вищезазначених норм права зумовлена тим, що суди застосували ці положення законодавства до спірних правовідносин, хоча ними урегульовано питання відшкодування шкоди, заподіяної об`єкту благоустрою фізичною або юридичною особою. 
		36. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного. 
		37. Статтею 41 Конституції    України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,    визначеному    законом.
		38. Відповідно до статті 56 Конституції    України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		39. Пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		40. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		41.У свою чергу, частиною другою статті 257 КАС України також передбачено, що за правилами спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		42. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.    
		43. Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).
		44. Частинами першою та другою статті 321 ЦК    України    передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути    протиправно    позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		45. Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		46. Частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		47. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про    місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		48. Частиною першою статті 77 Закону України «Про    місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
		49. Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що необхідною підставою для відшкодування шкоди (збитків) у публічно-правових відносинах є встановлений факт неправомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноваження, наявність шкоди (збитків) для суб`єкта приватного права та доведеність у суді її конкретного розміру з урахуванням, зокрема принципів змагальності та офіційного дослідження всіх обставин справи, а також причино-наслідковий зв`язок між неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.
		50. В аспекті відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту приватного права протиправним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, Суд убачає за необхідне звернути увагу на Рекомендацію № R(84)15 Комітету Міністрів державам-членам пов`язану з публічною відповідальністю (прийнято Комітетом міністрів 18 вересня 1984 року на 375-му засіданні заступників міністрів) (Recommendation № R(84)15 on the Committee of Ministers to Memberstates Relating to Public Liability). 
		51. Зокрема, відповідно до принципів І та ІІ, визначених у Рекомендації № R(84)15, державам слід забезпечити відшкодування збитків, заподіяних діянням внаслідок відмови державного органу поводитись так, як це можна обґрунтовано очікувати від нього щодо потерпілої особи; слід забезпечити відшкодування, оскільки явно несправедливо дозволяти потерпілій особі самостійно нести шкоду, враховуючи наступні обставини: діяння не відповідає загальним інтересам, лише одна особа або обмежена кількість осіб зазнали шкоди, і шкода стала винятковим результатом вчинення такого діяння.
		52. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на виконання рішення виконкому Луцької МР від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» було демонтовано засоби зовнішньої реклами, встановлені ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності    вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова    вул. Глушець).
		53. Протиправність цього рішення відповідача визнано у судовому порядку, зокрема рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі, що розглядається, та яке у цій частині не оскаржувалося відповідачем.
		54. З огляду на це, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем як органом місцевого самоврядування завдано матеріальної шкоди позивачу у зв`язку з пошкодженням (демонтажем) належних рекламних конструкцій.
		55. Колегія суддів вважає, що за встановленими судами обставинами, доведеним є факт неправомірних дій відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними рішенням відповідача та заподіяною шкодою.
		56. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем конкретного розміру заподіяної матеріальної шкоди, що й стало підставою для відмови у задоволені позову у цій частині.
		57. На підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди протиправним рішенням виконкому Луцької МР, позивачем надано до суду першої інстанції копію розробленої спеціалізованим підприємством  ДП «Контракти-медіа» проектно-кошторисної документації на виконання відновлюваних робіт, в якому визначено, що загальна сума відновної вартості демонтованих засобів зовнішньої реклами, становить 576 822,53 грн (275 516,29 + 12 000 + 277 306,24 + 12 000).
		58. Однак, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги цей доказ, оскільки дійшли висновку, що проектно-кошторисною документацією передбачено встановлення нових засобів зовнішньої реклами, що не є шкодою в розумінні закону, проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про те, якою є залишкова (балансова) вартість демонтованих конструкцій.
		59. При цьому, суд першої інстанції вважав, що така залишкова вартість має бути розрахована згідного бухгалтерського та податкового обліку, однак суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині цих мотивів, зазначивши, що така вартість визначається на підставі акта обстеження об`єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості у встановленому Методикою № 326 порядку.
		60. До того ж суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 вересня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «Комтех Аутдор» про призначення судової експертизи у справі № 380/25725/21, яку позивач просив призначити з метою перевірки правильності розрахованої у проектно-кошторисній документації суми відновної вартості демонтованих засобів зовнішньої реклами.
		61. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне. 
		62. Суд апеляційної інстанції під час вирішення спору у частині стягнення з відповідача заподіяної протиправним рішенням шкоди керувався, зокрема положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		63. Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		64. Згідно пункту 4 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби зовнішньої реклами.
		65. Стаття 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.
		Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі:
		1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою;
		2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при:
		а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою;
		б) здійсненні ремонту інженерних мереж;
		в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників;
		г) прокладанні нових інженерних мереж;
		ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт.
		У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених    пунктом 2    частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.
		Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустрою    затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем за    методикою визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		У разі якщо пошкодження чи знищення елементів благоустрою здійснюється балансоутримувачем у ході усунення аварії на власних інженерних мережах чи власних об`єктах або якщо особу, яка пошкодила чи знищила елементи благоустрою, не виявлено, відновлювальні роботи проводяться за рахунок власника об`єкта благоустрою.
		66. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року N 826 затверджено Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустрою (далі - Порядок № 826), який встановлює механізм визначення відновної вартості об`єктів благоустрою у разі їх пошкодження чи знищення.
		67. Відповідно до пункту 2 Порядку № 826 для визначення відновної вартості об`єкта благоустрою його балансоутримувач утворює комісію, до складу якої включаються представники балансоутримувача і власника зазначеного об`єкта, місцевої держадміністрації (виконавчого органу міської, селищної, сільської ради), спеціалісти з питань благоустрою населеного пункту (далі - комісія). До складу комісії можуть входити представники громадських організацій (за їх згодою). 
		Головою комісії призначається представник балансоутримувача об`єкта благоустрою. 
		68. Пунктом 3 цього Порядку визначено, що комісія проводить обстеження об`єкта  благоустрою, встановлює ступінь його пошкодження чи знищення, визначає відновну вартість робіт з його відновлення (відбудови) і складає відповідний акт. 
		Методику визначення відновної вартості об`єкта благоустрою і форму акта його обстеження затверджує Мінбуд. 
		69. Згідно з пунктом 5 Порядку № 826 за відсутності потреби у розробленні проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об`єкта благоустрою винна юридична чи фізична особа повинна забезпечити усунення власними силами пошкодження та/або відновлення (відбудови) об`єкта благоустрою чи перерахувати на рахунок  балансоутримувача суму відновної вартості, зазначену в акті обстеження об`єкта. 
		Якщо виникає потреба у розробленні проектно-кошторисної документації, відповідні витрати відносяться до відновної вартості об`єкта благоустрою. 
		70. Аналогічні за змістом приписи містяться у пунктах 1.5-1.7 розділу 1 Методики № 326.
		71. Зі змісту наведених норм законодавства колегія суддів доходить висновку про те, що положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 826 та Методики № 326 поширюються на правовідносини, що виникають у зв`язку з проведенням оцінки вартості об`єкта благоустрою, пошкодженого або знищеного внаслідок порушення фізичною або юридичною особою законодавства про благоустрій населених пунктів або внаслідок усунення балансоутримувачем (підприємство, установа або організація, відповідальна за утримання об`єктів благоустрою) аварії на власних інженерних мережах чи власних об`єктах. Тобто ці норми законодавства визначають порядок розрахунку шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді відповідного населеного пункту внаслідок пошкодження об`єкта благоустрою, яке мало місце або через порушення фізичною або юридичною особою законодавства у сфері благоустрою, або через необхідність усунення балансоутримувачем аварій, проведення ремонту на інженерних мережах чи власних об`єктах. 
		72. Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
		73. Зі змісту частини першої статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вбачається, що порушення законодавства про благоустрій виражається, зокрема у: порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою населених пунктів; знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених    статтею 28    цього Закону; забрудненні (засміченні) території населеного пункту; неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.
		74. У справі, що розглядається, спір виник стосовно визначення вартості пошкодженого шляхом демонтажу майна, належного позивачу, внаслідок протиправного рішення виконкому Луцької МР. Отже, спірні правовідносини у цій справі виникли не внаслідок порушення позивачем чи відповідачем законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а у зв`язку із прийняттям суб`єктом владних повноважень протиправного рішення, реалізація якого заподіяла матеріальну шкоду ТОВ «Комтех Аутдор».
		75. На цій підставі Суд зазначає, що Восьмим апеляційним адміністративним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 826 та Методики № 326, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що відновна вартість демонтованого майна, належного позивачу, має визначатися згідно з Методикою № 826.
		76. Вищезазначений висновок суду апеляційної інстанції став підставою для відхилення доказів, наданих позивачем, на підтвердження розміру шкоди, заподіяної його майну протиправним рішенням виконкому Луцької МР. 
		77. Крім того, одним із доводів касаційної скарзі є порушення судом апеляційної інстанції положень статті 102 КАС України внаслідок безпідставної відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
		78. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		79. Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		80. За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		81. За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		82. Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.
		83. Вищенаведені висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.
		84. У цьому аспекті доцільно згадати рішення у справі «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42), в якій Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (…).
		85. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в    пункті 58 рішення    у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча    пункт 1 статті 6 Конвенції    зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).
		86. Крім того, у пункті 71 рішення у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), ЄСПЛ зазначив, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину  судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
		87. У справі «Якущенко проти України» (заява № 57706/10) заявник доводив, що національні суди не розглянули його важливий аргумент та безпідставно відхилили подані ним докази. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ погодився із заявником про виключну важливість для належного вирішення питань, порушених у судовій справі, враховуючи, що суди також не взяли до уваги експертний висновок, який спростовував важливі для справи обставини (пункт 25); з огляду на зазначене Суд вважав, що національні суди не виконали свого обов`язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи заявника, а тому відмова у задоволені позову заявника була свавільною, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 32 та 33)
		88. В аспекті важливості своєчасного відшкодування заподіяної шкоди, необхідно звернути увагу на справу «Alp v. Turkey» (заяви № 8469/12 та № 14040/12), в якій заявники стверджували порушення їх прав на доступ до суду у зв`язку із процесуальними обмеженнями, що унеможливлювали внесення змін до своїх вимог в рамках адміністративних проваджень та знецінення у зв`язку із інфляцією сум.
		89. У справі, що розглядається, важливі обставини та аргументи не були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, а тому такі судові рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам    статей 242,    246 КАС України. Зокрема, суд апеляційної інстанції у цій справі необґрунтованого відхилив подані позивачем докази та фактично відмовив у перевірці достовірності цих доказів, які підтверджують важливу обставину справи, а саме - розмір шкоди, заподіяної майну позивача протиправним рішенням відповідача. 
		90. Аналогічний висновок щодо достатності та допустимості доказів, на підставі яких судам необхідно встановлювати обставини справи у подібних спірних правовідносинах, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 826/19448/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 1540/4556/18.
		91. Колегія суддів також нагадує, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		92. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та № 818/3263/15, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18.
		93. Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.
		94. Водночас для вирішення питань, які мають значення для встановлення всіх обставин, а саме - визначення розміру шкоди, заподіяної майну позивача протиправним рішенням виконкому Луцької МР, позивачем було подано розроблену ДП «Контракти-медіа» проектно-кошторисну документацію на виконання відновлюваних робіт, в якій відновна вартість засобів зовнішньої реклами визначена у розмірі 576    822,53 грн.
		95. Крім того, позивачем з метою підтвердження правильності здійснених розрахунків у суді апеляційної інстанції ініційовано призначення судової інженерно-технічної експертизи щодо визначення вартості ремонтно-будівельних робіт для відновлення демонтованих засобів зовнішньої реклами.
		96. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що для повного з`ясування обставин справи, за доцільне призначити у справі експертизу з метою перевірки наданої суду проектно-кошторисної документації на відновлення вказаних конструкцій до стану їх функціонального призначення на предмет її відповідності стандартам, нормам і правилам, які діють у будівництві.
		97. Водночас, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання позивача з мотивів того, що суд може призначити судову експертизу у випадку об`єктивної неможливості встановлення обставин, що мають значення для справи, без проведення відповідного експертного дослідження, яке здійснює особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин. Проте, за висновком суду, обставини у цій справі, які потребують доказування, можуть бути встановлені без проведення судової експертизи.
		98. З цього приводу Суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		99. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
		100. Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		101. Стаття 102 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
		У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
		При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
		Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
		Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
		Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
		102. На підставі    частини першої статті 108 КАС України    висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
		103. Відповідно до підпунктів 1.2.2 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема інженерно-технічна експертиза, що включає будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу.
		104. Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції № 53/5 5 основними завданнями будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, зокрема є:
		визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
		визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
		визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;
		визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
		105. Отже, на підставі висновку інженерно-технічної, зокрема будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, а саме - перевірка правильності складання проектно-кошторисної документації на виконання відновлюваних робіт демонтованих засобів зовнішньої реклами та проведених у ній розрахунків розміру шкоди, завданої позивачу демонтуванням засобів зовнішньої реклами.
		106. Однак, суд апеляційної інстанції, відхиливши поданий позивачем доказ з підстав його недостовірності, відмовив у задоволені клопотання позивача щодо призначення експертизи, яка могла підтвердити достовірність поданого доказу та, відповідно, надати суду можливість встановити необхідну для правильного вирішення цієї справи обставину - розмір шкоди, завданої позивачу протиправним рішенням відповідача.
		107.    Колегія суддів також звертає увагу, що за юридичною позицією Конституційного Суду України право    на    судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і    громадянина    передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом    частини другої статті 64 Конституції України    не може бути обмежено    навіть    в умовах воєнного    або надзвичайного    стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини    Рішення    від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).
		108.    Конституційний Суд України у    Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003    зазначив,    що правосуддя за своєю суттю    визнається    таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.    Загальною декларацією прав людини    1948 року передбачено, що    кожна людина    має право    на    ефективне поновлення в правах компетентними    національними    судами у випадках порушення її основних прав,    наданих    їй конституцією    або    законом (стаття 8). Право    на    ефективний засіб захисту закріплено також у    Міжнародному    пакті про громадянські та політичні права    (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
		109.    Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним    обставинам    справи; не суперечити суті позовних вимог,    визначених    особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
		110.    Подібний правовий підхід щодо вибору ефективного способу захисту застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі №815/6832/15, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, від 8 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.
		111.    Крім того, у судовій практиці    сформульована    стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права,    його    відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної    порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати    наслідком    повне припинення порушення    його    прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення    рішень,    які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).
		112. Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі №    480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
		113. Отже, підстава, на якій суд апеляційної інстанції вважав недоведеним розмір заподіяної майну позивача шкоди, ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, оскільки Восьмим апеляційним адміністративним судом до спірних правовідносин застосовано норми права, які не підлягають застосуванню, а саме - статтю 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядок № 826 та Методику № 326, положення яких, як було з`ясовано колегією суддів, поширюють свою дію на правовідносини, що виникають у зв`язку з проведенням оцінки вартості об`єкта благоустрою, пошкодженого або знищеного внаслідок порушення фізичною або юридичною особою законодавства про благоустрій населених пунктів або внаслідок усунення балансоутримувачем (підприємство, установа або організація, відповідальна за утримання об`єктів благоустрою) аварії на власних інженерних мережах чи власних об`єктах. При цьому на оцінку розміру шкоди, заподіяної майну позивача протиправним рішенням Луцької МР, вказані акти законодавства не поширюють свою дію, оскільки демонтована рекламна конструкція не є об`єктом благоустрою у розумінні статей 13-15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Відтак, оцінка розміру заподіяної позивачу шкоди може бути здійснена на підставі будь-яких поданих позивачем доказів, що відповідають ознакам належності, допустимості, достовірності та достатності, а не на підставі акта обстеження об`єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості за формою, визначеною Порядком № 826 та Методикою № 326.
		114. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме - положень статей 9, 73-76, 242, 246 та 308 КАС України, оскільки встановив не всі фактичні обставини справи, що мають вирішальне значення для її правильного вирішення, та, крім того, немотивовано відхилили клопотання позивача про проведення судової експертизи з метою достовірного з`ясування питань, що є предметом доказування. 
		115. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		116. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		117. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		118. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R (95) 5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation No. R (95) 5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R (95) 5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.
		119. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому справу у частині відмови у задоволені позову про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправним рішенням відповідача, слід передати на новий розгляд згідно з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України.
		120. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		121. Оскільки у цій справі, суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, зокрема безпідставно відмовив у проведені експертизи з метою перевірки достовірності та правильності проведених розрахунків у проектно-кошторисній документації з метою визначення шкоди, заподіяної позивачу протиправним рішенням виконкому Луцької МР, а також допустив неправильне застосування норм матеріального права, застосувавши до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню, а саме - статтю 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядок № 826 та Методику № 326, Суд вважає, що цю справу у відповідній частині слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		122. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		123. Враховуючи, що Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині часткового задоволення клопотання позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, також підлягає скасуванню, оскільки у силу вимог частини другої статті 134 КАС України розподіл таких витрат може бути здійснений лише за результатами розгляду та вирішення справи по суті.
		124. Тобто питання щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у судах попередніх інстанцій, може бути вирішено лише після розгляду справи та прийняття у ній законного та мотивованого рішення з урахуванням усіх обставин справи, а також того, чи буде ухвалено рішення суду апеляційної інстанції по суті розгляду справи на користь позивача та у якій частині.
		125. З огляду на те, що порушення судом норм процесуального права, яке перешкоджає встановленню фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, відповідно до статті 353 КАС України є імперативною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		126. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор» слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволені позову та у частині зменшення компенсації витрат на професійну правничу допомогу та направити у цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		127. Оскільки колегія суддів направляє справу у відповідній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» задовольнити частково. 
		Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині відмови у задоволені позову про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576  822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», та у частині часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та направити у цій частині справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду
		В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                             Н.В. Коваленко
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...