Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/14733/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 13.07.2023. Зареєстровано: 14.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4820/17/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 липня 2023 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/14733/21
		Провадження № 22-ц/4820/17/23
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
		 
		ГрохЛ.М., ЯрмолюкаО.І.,
		 
		секретаря: Чебан О.М.,
		 
		учасники справи: представник апелянта Савченко О.В., представник Головного управління Держгеокадастру Плюх В.О., прокурор Скрипнюк А.В., представник Хмельницької міської ради Сторчай Н.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року (суддя Заворотна О.Л.) за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,
		в с т а н о в и в :
		У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького (далі  Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі  Рада) до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі  Держгеокадастр), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.
		Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 20 червня 2019 року №22-4511-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1598), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 .
		Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі  КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв і повинні перейти у комунальну власність.
		Оспорюваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1598 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за №№ 274, 276 та 277, а тому ОСОБА_2 набув право власності на неї незаконно. ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.
		За таких обставин, Прокурор просив суд визнати наказ Держгеокадастру від 20 червня 2019 року №22-4511-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1598) у власність ОСОБА_2 недійсним і витребувати у ОСОБА_1 на користь Ради земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1598).
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 року № 22-4511-СГ «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки; витребувано у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,0га кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада); стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 4540,00 грн. судового збору, в рівних частках, по 1513,33грн. з кожного.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 2,0га кадастровий номер 6825083300:09:008:1598 відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Відродження», внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно набув право власності на цю ділянку та відчужив її ОСОБА_1 .
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що Прокурором не доведено факту порушення відповідачами прав держави в особі Хмельницької міської ради, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви. Крім того, прокуратурою не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки та факту накладення будь-якої земельної ділянки КСП «Відродження» на земельну ділянку, що належить їй на праві власності. Також, апелянтка вважає, що наданий прокурором проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району не підтверджує право колективної власності КСП «Відродження» на спірну земельну ділянку, оскільки КСП не є в розумінні ЗК УРСР та Закону України «Про землеустрій» землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» виключає можливість КСП бути замовником документації із землеустрою.
		Поміж того, ОСОБА_1 вважає, що враховуючи факт набуття останньою права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу її необізнаності про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки, свідчить про добросовісність дій апелянтки, як набувача права власності на таку земельну ділянку, а тому правові підстави для її витребування у зазначеного добросовісного відповідача відсутні.
		Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функцію альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, у зв`язку із чим прокурором не доведено наявності підстав для звернення з позовом саме прокуратурою в інтересах держави саме в особі, визначеній у позовній заяві, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими представницькими функціями. Оскільки прокурор не наділений повноваженнями на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому його позов слід залишити без розгляду.
		У відзиві на апеляційну скаргу керівник прокуратури погоджується із висновками суду першої інстанції та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Так, прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що саме Хмельницька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Копистинської сільської ради з дня набуття повноважень новообраною радою і тому саме міська рада є позивачем у цій справі за захистом прав якої і звернувся керівник прокуратури. Прокурор посилається на те, що апелянткою невірно зазначено в скарзі нормативну базу, на підставі якої розроблявся проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району, адже даний вид документації розроблявся та затверджувався у відповідності до вимог визначених Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Порядку організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122.
		Також, прокурор вказує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 неправомірно набув право приватної власності на спірну земельну ділянку, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні. І витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , на думку прокурора, не становитиме надмірний тягар, оскільки вона не позбавлена можливості звернутися до ОСОБА_2 із позовом про відшкодування завданих збитків. Разом з тим, прокурор зазначає, що для пред`явлення цього позову прокуратурою є усі наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		У своєму відзиві на апеляційну скаргу Держгеокадастр просить апеляційну скаргу задовольнити, зазначивши, що прийнятий ним наказ про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відповідає вимогам закону. 
		В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_1 адвокат Савченко О.В. підтримала доводи апеляційної скарги просила її задовольнити.
		Представник Держгеокадастру Плюх В.О. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
		Прокурор Скрипнюк А.В. та представник Хмельницької міської ради Сторчай Н.П. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу, тому апеляційний суд в цій частині рішення суду не переглядає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Судом встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22.03.1995 №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995.. Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995 зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради під номером 31 (т.1 а.с.39, 42-43).
		Згідно протоколу №3 загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08.05.1998 постановлено прийняти кооперативну форму господарювання з КСП у ВСК «Відродження» (т.1 а.с.48-49).
		Науково-виробничим ТОВ «Геокадастр» розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності (т.1 а.с.52-58).
		Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 затвердили проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв (т.1 а.с. 59).
		Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 № 22-4511-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, для ведення особистого селянського господарства.
		26 червня 2019 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М.В., номер запису про право власності 32192250, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861843668250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.07.2019, індексний номер 47562224).
		Згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2019, серія та номер 986, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О.С., ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . 
		Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, зареєстровано цим же приватним нотаріусом, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2019, індексний номер 48285517, номер запису про право власності 32860999.
		Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03.11.2008 залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 274, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 розташовані на картографічному матеріалі проєкту землеустрою із схематичним зображенням (т.1 а.с.62-63).
		Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває в межах земель колективної власності колишньої ВСК «Відродження» (т.1 а.с.26, 33).
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу.
		Відповідно до повідомлення судового експерта Арашина О.Л. №46/10.7/2022 від 26.12.2022 проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №686/14733/21 є неможливим через відсутність умов для зіставлення досліджуваних об`єктів в одній площині (т.2 а.с.105-106).
		Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		За змістом частини першої статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		В силу частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.
		Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, що розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області незаконно та розпорядилася цією ділянкою поза волею власника.
		Оскільки ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача.
		При цьому, враховуючи норми пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Хмельницької міської ради.
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь держави земельної ділянки ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		Посилання апелянтки на те, що позивачем не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки не надано суду оформленого у відповідності до вимог закону державного акту на право колективної власності на землю є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.
		Статтею 5 ЗК України, в редакції 1990 року, передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 22,23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
		Згідно з пунктом 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди, що затверджена України Наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 15.04.1993 за №28, що була чинна на дату отримання КСП «Відродження» державного акту, слідує, що державні акти на право колективної власності на землю реєструються відповідно: у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю згідно з Додатком№1.
		Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор зазначав, що оригінал Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18.12.1995 втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с.41), а наявна лише його копія, що була долучена до матеріалів справи.
		Разом з тим, факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22.03.1995 та записами належним чином завіреною копією Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, надану 19.04.2021 Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом №31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18.12.95 р. (т. 1 а.с. 39, 42, 42 зворот).
		Крім того, НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (т.1 а.с.52-58, 59).
		Зі змісту пояснювальної записки проєкту землеустрою вбачається, що в процесі підготовчих робіт були вивчені проєкт роздержавлення та приватизації земель; проєкти встановлення меж сільської ради та меж населених пунктів; технічна документація по видачі державного акту на право колективної власності на землю; матеріали ґрунтових обстежень; шкали бонітування ґрунтів орних земель; технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність (т.1 а.с.52 зворот).
		І на підставі вищезазначеного проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району члени КПС «Відродження» реєстрували своє право приватної власності на земельні частки (паї).
		Судова колегія вважає, що сам по собі факт відсутності оригіналу державного акта на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради №3 від 22.03.1995 і існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акта та слід врахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.
		Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 і від 06.07.2021 у справі № 903/704/20 та у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 299/1719/19.
		Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито перебувала у колективній власності КСП «Відродження» спростовуються вищезазначеними доказами.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність накладення земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1598, що була передана ОСОБА_2 на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв (№ 274, 276 та 277), оскільки надані позивачем письмові докази: інформація Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» №25/93 від 07.06.2021 з картографічними матеріалами (т.1 а.с.62-63) та інформація Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №0-22-0.33-1192/116-19 від 25.04.2019 (т.1 а.с.26), №10-22-0.33-455/116-21 від 24.03.2021 (т.1 а.с.33), проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності в сукупності достовірно підтверджують факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього КСП (СВК) «Відродження» (не витребувані паї №№274, 276 та 277), що затверджено рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, та оформлено протоколом від 03.11.2008.( т.1 а.с.59).
		Також, оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо добросовісності ОСОБА_1 при набутті права власності на спірне майно, судова колегія вважає їх неспроможними, адже незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для не витребуваних паїв під №№ 274, 276 та 277 надано у власність ОСОБА_2 , який менше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужив її на підставі договору купівлі продажу ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ця спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею.
		Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.
		У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
		Враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність порушеного права позивача є безпідставними, а тому підлягають відхиленню.
		Так, встановивши, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:1598 знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; що правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08.05.1998, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, що припинив свою діяльність 05.01.2005 (т. 1 а.с. 48-49, 60); враховуючи положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; встановивши, що розпорядженням Кабміну №727-р від 12.06.2020 територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради №11 від 08.12.2020 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці; розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради, апеляційний суд вважає доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.
		Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності підстав для звернення прокурором із цим позовом в інтересах держави в особі саме Хмельницької міської ради.
		Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
		Виходячи із контексту правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
		Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.
		Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		У справі, яка переглядається, прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_2 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, яку в подальшому відчужив ОСОБА_1 , чим порушив інтереси держави в особі Хмельницької міської ради.
		На підтвердження зазначених обставин, прокурор надав лист від 10.02.2021 №31-1898 вих-21, яким проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:159, та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (т.1 а.с.27-28).
		Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24.02.2021 №892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.
		Прокуратурою листом від 13.03.2021 №31-3477 вих-21 надано Хмельницькій міській раді наявні документи, що підтверджують описанні порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність зазначеної земельної ділянки (т.1 а.с.29).
		Крім того, міською радою проінформовано листом від 13.04.2021 №1588-02-20-21 прокуратуру, що з метою отримання відповідних документів, що підтверджують порушення, міська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с.30).
		Відповідно до інформації Хмельницької міської ради від 19.05.2021 №3053-02-24-21 заходів представницького характеру спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду не вжито (т.1 а.с.71).
		21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді Лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4514-СГ від 20.06.2019 та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1598 на користь Хмельницької міської ради (т.1 а.с. 72-75).
		Таким чином, враховуючи, що Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки; наявності неналежного здійснення міською радою своїх повноважень з цього питання, тому наявні підстави, що визначені частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.
		Рішення суду першої інстанції частині що переглядається ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат не вбачається.
		 
		Керуючись ст.ст., 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 13 липня 2023 року.
		 
		 
		 
		Судді                                              Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		                                           Л.М. Грох
		 
		 
		 
		                                            О.І. Ярмолюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...