Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/17672/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2023. Зареєстровано: 14.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2023.
Дата набрання законної сили: 13.07.2023
Номер судового провадження: 22-ц/817/615/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/17672/22Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І. Провадження № 22-ц/817/615/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 липня 2023 року     м. Тернопіль
		Тернопільський апеляційний суд в складі: 
		головуючого - Дикун С.І. 
		суддів - Бершадська Г. В., Храпак Н. М., 
		з участю секретаря - Дідух М.Є. 
		                   учасників справи - представника відповідачки                          ОСОБА_1 - адвоката Вальчук М.М.
		       
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/17672/22 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна , ухваленого суддею Холявою Л.І., - 
		                       ВСТАНОВИВ:       У січні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна в сумі 10174,48 гривень.
		   Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що кошти в зазначеному розмірі були виплачені відповідачці у зв`язку із рахунковою помилкою, а саме, під час приведення у відповідність коефіцієнта середньої заробітної плати внаслідок масового перерахунку з 01 березня 2019 року виникла переплата пенсії відповідачки за період з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 10174,48 грн. 
		   Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: м.Тернопіль, майдан Волі,3 Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14035769) до ОСОБА_3 (мешканки: АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно набутого майна  відмовлено.
		   В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області 26 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		   В обґрунтування вимог посилається на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
		   Зазначає, що управління призначило пенсію відповідачці з 07.08.2017 року. У зв`язку з приведенням у відповідність коефіцієнта середньої заробітньої плати внаслідок масового перерахунку з 01.03.2019 року виникла переплата пенсії відповідачки за період з 01.03.2019 по 31.12.2021 роки в розмірі 10174.48 грн. Підтверджуючі документи додано до позовної заяви. 
		   Посилається на те, що у даному випадку має місце рахункова помилка з боку Головного управління. 
		   У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Вальчук М.М. просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року залишити без змін. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка вчинила будь-які зловживання із свого боку, або подала недостовірні дані під час нарахування та виплати пенсії.
		   Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази, по яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є рахунковою помилкою. Сам факт того, що було допущено переплату пенсії відповідачці у зв`язку з приведенням у відповідність коефіцієнта середньої заробітної плати внаслідок масового перерахунку пенсії з 01 березня 2019 року, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей. 
		   В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Вальчук М.М. заперечила апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. 
		   Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явилось, надіславши 13.07.2023 року суду заяву про розгляд справи без участі представника Управління за наявними матеріалами у справі. 
		   Враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. 
		   Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. 
		   Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутого майна, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивачем не доведено належними доказами того, що спірні виплати є рахунковою помилкою, а відповідачка ОСОБА_2 вчинила будь-які зловживання із свого боку або подала недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.
		   Колегія суддів з даним висновком суду погоджується, оскільки він є мотивованим і ґрунтується на матеріалах справи.
		   Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		   З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії протоколу Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області за період з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2021 року, розмір виплаченої ОСОБА_2 пенсії становить 84259,42 грн., переплата становить 10174,48 грн.
		   Згідно копій повідомлень Відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0401-9/36136 від 03 грудня 2021 року та №1900-0501-9/2080 від 19 січня 2022 року, ОСОБА_2 було повідомлено щодо виникнення переплати пенсії за період з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2021 року в сумі 10174,48 грн.
		   Згідно довідки про переплату пенсії від 08 грудня 2021 року, виданої відділом перерахунків №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №4184/03-16 від 17 грудня 2021 року, розглянувши пенсійну справу (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) одержувача пенсії ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено переплату пенсії в розмірі 10174,48 грн., яка виникла в період з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2021 року у зв`язку з приведенням у відповідність коефіцієнта заробітної плати, що виник внаслідок масового перерахунку з 01 березня 2019 року, при опрацюванні пенсійних справ згідно списка наданого листом № 3884/03-16 від 26 листопада 2021 року.
		   Як вбачається з копії письмової заяви ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України від 09 вересня 2022 року, відповідачка відмовилася від добровільної сплати переплати пенсії в розмірі 10174,48 грн., так як переплата виникла не з її вини.
		   Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		   Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
		   Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		   Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		   Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення`передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
		   В силу ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
		   Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. 
		   До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
		   Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.
		   Матеріали справи не містять жодних доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує представник позивача, а не помилка, пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовою особою відповідальною за обчислення та нарахування пенсії.
		   Таким чином, сам факт виплати пенсії у зв`язку із приведенням у відповідність коефіцієнта заробітної плати за період з 01березня 2019 року по 31 грудня 2021 року не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей. 
		   Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, не можна вважати рахунковою помилкою у розумінні ст.1215 ЦК України, а також не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_2 отриманих коштів в розмірі 10174,48 грн, які є частиною пенсійної виплати призначеної пенсії. 
		   При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету. 
		   Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт недобросовісної поведінки ОСОБА_2 в отриманні коштів у розмірі 10174,48 грн, які є частиною пенсійної виплати. 
		   Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справах "Pincova та Pinc проти Чеської Республіки", "Gashi проти Хорватії", "Trgo проти Хорватії".
		   Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		   Доводи апеляційної скарги про те, що суд, помилково встановив обставини справи та не врахував, що переплата пенсії відповідачці відбулася внаслідок рахункової помилки, колегія суддів відхиляє, так як вони не підтверджені належними та допустимими доказами. 
		   Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що переплату пенсії відповідачці допущено у зв`язку з приведенням у відповідність коефіцієнта середньої заробітної плати внаслідок масового перерахунку пенсії з 01 березня 2019 року, оскільки позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки. Сам факт того, що було допущено переплату пенсії відповідачці у зв`язку з приведенням у відповідність коефіцієнта середньої заробітної плати внаслідок масового перерахунку пенсії з 01 березня 2019 року, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей. 
		   Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи зазначений позов, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		   Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
		   Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України покласти на позивача в межах понесених сум. 
		   Керуючись ст.ст.262, 367, 374, 375, 381-384, п.2 ч.3 389 ЦПК України, апеляційний суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		   Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.
		   Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2023 року залишити без змін.
		   Cудові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача в межах понесених сум. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.359 ЦПК України.
		   Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року.
		 
		Головуючий                             Дикун С.
		 
		Судді: Бершадська Г.В.
		 
		                                         Храпак Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...