Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1840/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано судом: 11.08.2023. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024 (частково)
Результат оскарження 26.06.2024 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		09.08.2023 м. Харків Справа №905/1840/21 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
		при секретарі судового засідання Зайцевій А.А.,
		розглянувши справу №905/1840/21
		за позовом: ОСОБА_1 
		до відповідачів: 1. Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD); 2. Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.); 3. ОСОБА_2 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1,2: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
		про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру, солідарне стягнення на відшкодування шкоди,
		 
		за участю представників:
		від позивача: Погрібна С.О., адвокат
		від відповідачів 1-3: не з`явились 
		від третьої особи: Чайкіна К.О., адвокат
		 
		Суть спору: Господарським судом Донецької області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD); 2. Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.); 3. ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1,2 ПрАТ «МК «Азовсталь», про:
		-визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» та встановлення її розміру на рівні 17,085 грн із розрахунку за 1 акцію; 
		-стягнення солідарно з ОСОБА_2 , Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди загальну суму 901 461,51 грн (з урахуванням заяви (уточненої) про зміну предмета позову). 
		 
		Позиція ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 посилається (з урахуванням змісту позовної заяви (уточненої)) на те, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» вих. № 02 від 19.03.2018 проведена за ціною акцій, яка є заниженою та несправедливою.
		При визначенні ринкової ціни 1 акції у розмірі 0,564 грн наглядовою радою ПрАТ «МК «Азовсталь» не враховано показники звітності товариства, задекларовані як в Україні, так і за її межами. 
		Зокрема, у відповідності до даних річної фінансової звітності ПрАТ «МК «Азовсталь» за 2017 рік (баланс, форма №1) власний капітал (чисті активи) товариства склав 26 250 667 000 грн, що становить 6,2442 грн із розрахунку на 1 акцію (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій (кількість акцій, випущених товариством); нерозподілений прибуток склав 4 603 263 000 грн, що становить 1,095 грн на 1 акцію (4 603 263 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій).
		Одночасно, на офіційному сайті Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) https://metinvestholding.com/ua/investor/ebonds2023 опублікована інформація, що стосується зареєстрованих 23.04.2018 компанією єврооблігацій у Нідерландах. За вказаною адресою є доступ до Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018, який містить фінансові показники, складені на підставі міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
		У таблиці на стр.97 станом на 31.12.2017 вказана вартість чистих активів ПрАТ «МК «Азовсталь» у розмірі 1 364 000 000 дол. США. На стр.339 Меморандуму зазначено, що з 31.12.2017 не відбулося суттєвих змін у фінансовому чи торговому становищі емітента або гаранта, а також істотних негативних змін у перспективах емітента та гаранта.
		На думку позивача, він має право на отримання справедливої компенсації вартості 1 акції за ціною у розмірі 9,1065 грн (1 364 000 000 дол. США х 28,0672 грн (офіційний валютний курс USD/UAН Національного банку України станом на 31.12.2017)/4 204 000 000 шт. акцій), яка є найбільш справедливою ціною 1 акції ПрАТ «МК «Азовсталь» у відповідності до відомостей, які розміщені на офіційному сайті Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.).
		Отже, при визначенні ринкової ціни 1 акції у розмірі 0,564 грн наглядова рада ПрАТ «МК «Азовсталь» діяла недобросовісно, всупереч інтересів міноритарних акціонерів та свідомо занизила ринкову вартість акцій. Цим порушено права позивача як власника майна (акцій) на вільне володіння та розпорядження ним (ними) на свій розсуд, у т.ч. щодо визначення його (їх) ціни, що захищені ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 321 ЦК України.
		Окрім того, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, позивач зазначає про наявність підстав для застосування до відповідачів згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкцію у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства». 
		Також позивач посилається на положення ст. 625 ЦК України та на наявність підстав для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з компенсації справедливої вартості акцій.
		При формуванні своєї правової позиції, визначенні способу захисту порушеного права, складу відповідачів у цій справі позивачем враховано, зокрема, правові висновки Верховного суду у подібних правовідносинах у справах №№ 908/137/18, 905/8714/18, 905/1926/18, 905/671/19.
		 
		Позиція ПрАТ «МК «Азовсталь».
		ПрАТ «МК «Азовсталь» заперечує проти позову та посилається на те, що ринкова вартість 1 акції товариства визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» та затверджена наглядовою радою товариства з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ № 1983-VІІІ, ст. 8 ЗУ «Про акціонерні товариства»).
		Згідно звіту про оцінку вартості однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) ПрАТ «МК «Азовсталь» від 05.03.2018, ринкова вартість 1 акції складає 0,564 грн. Під час оцінки ТОВ «Оціночний стандарт» було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту). При цьому відповідно до рецензії ВГО «Всеукраїнська спілка експертів-оцінювачів» від 12.03.2018 звіт про оцінку кваліфікований як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки. 
		Зі змісту положень Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затв. постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, та Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затв. постановою КМУ від 29.11.2006 №1655, які застосовуються під час проведення такої оцінки, вбачається, що остаточне рішення про застосування того чи іншого підходу приймає саме оцінювач виходячи із власної професійної думки щодо доцільності їх застосування, з урахуванням наявності достовірних вихідних даних для кожного методичного підходу та мети оцінки. Жоден з існуючих методичних підходів (майновий, дохідний, порівняльний) не є обов`язковим, а тому незастосування конкретного методичного підходу не є порушенням у сфері оцінки майна.
		ПрАТ «МК «Азовсталь» також зазначає, що станом на дату проведення процедури сквіз-ауту акції товариства були виключені до біржового реєстру фондових бірж (ПАТ «Українська біржа»), а тому підстави для застосування наглядовою радою середнього біржового курсу для визначення ринкової вартості акцій (абз. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ № 1983-VІІІ) були відсутні.
		Одночасно ПрАТ «МК «Азовсталь» посилається на рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/643/21, яке набрало законної сили та яким підтверджено, що зобов`язання ТОВ «Оціночний стандарт» щодо визначення ринкової вартості акцій товариства було виконано належним чином.
		Щодо методу накопичення активів як основного методу майнового методичного підходу, який запропонований позивачем, ПрАТ «МК «Азовсталь» зазначає, що такий метод полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу як різниці між вартістю активів та його зобов`язань, визначених станом на дату оцінки. Проте, формула «чистої вартості активів», яка застосовується позивачем, не враховує особливості, визначені Національним стандартом №3 щодо переоцінки таких активів та зобов`язань товариства.
		Крім того, формула «чистої вартості активів» дозволяє визначити вартість чистих активів на одну акцію підприємства згідно його балансу (балансову вартість акцій), тоді як поняття балансової та ринкової вартості майна (в т. ч. акцій) не є тотожними, законодавство розмежовує ці два поняття. Балансова вартість компанії є сумою, що базується на фактичній вартості придбаних у минулому активів з урахуванням їх амортизації; вона не розглядається ні як вартість, за якою доцільно придбавати акції на ринку, ні як вартість, за якою ці акції можуть фігурувати в бухгалтерській звітності, це є довідкова величина, що характеризує вартість чистих активів, які припадають на одну просту акцію. Отримана за допомогою використаної позивачем формули вартість акцій не може спростувати чи підтвердити обставини заниження ціни обов`язкового продажу акцій, оскільки не є ринковою вартістю акцій (яка повинна бути визначена у процедурі обов`язкового продажу акцій).
		Щодо формули «нерозподіленого прибутку», на яку також посилається позивач та яка полягає у діленні прибутку на загальну кількість акцій, ПрАТ «МК «Азовсталь» зазначає, що такий спосіб визначення ринкової вартості акцій не передбачений Національними стандартами №1 та №3. Вказана формула нерозподіленого прибутку враховує доходи від володіння акціями акціонерного товариства та може бути формально віднесена до дохідного методичного підходу, в межах якого існують два його різновиди  метод дисконтування грошового потоку та метод прямої капіталізації. Обидва ці методи з огляду на особливості їх застосування, які визначені Національним стандартом № 3, не ґрунтуються на запропонованій формулі нерозподіленого прибутку, є значно складнішими і можуть бути застосовані виключно суб`єктом оціночної діяльності за наявності обґрунтованих для цього підстав та виключно після аналізу фінансово  господарської діяльності підприємства.
		Також ПрАТ «МК «Азовсталь» звертає увагу на те, що застосування позивачем показників Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018 є безпідставним, оскільки він не може вважатися належним та допустимим доказом. По - перше, Меморандум не є фінансовою звітністю та не відображає дані бухгалтерського обліку щодо активів та зобов`язань товариства, по  друге, його видавником не є ПрАТ «МК «Азовсталь», по  третє, він не є звітом про оцінку акцій товариства або висновком експертизи, по  четверте, він не стосується обов`язкового продажу акцій товариства, не виданий для цілей такого продажу та під час цього продажу.
		ПрАТ «МК «Азовсталь» наголошує, що обґрунтованість ринкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності та затвердженої наглядовою радою товариства, позивачем не спростовано, наразі інша ринкова вартість акцій судами не встановлена, рішення наглядової ради товариства про затвердження ринкової вартості акцій є чинним, тому позивач отримав право на справедливу компенсацію із розрахунку 0,564 грн за 1 акцію. 
		На переконання ПрАТ «МК «Азовсталь» позивачем не доведено наявність жодного з елементів цивільного правопорушення (шкода (збитки), протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою (збитками) та протиправною поведінкою заподіювача, вина) в діях товариства та інших учасників процедури обов`язкового продажу акцій, що виключає можливість стягнення із відповідачів збитків, шкоди.
		Також ПрАТ «МК «Азовсталь» зазначає про відсутність підстав для стягнення вартості акцій в подвійному розмірі з посиланням на те, що Директива Європейського парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС не є актом цивільного законодавства, а тому її положення не можуть бути застосовані за аналогією відповідно до ст.8 ЦК України. Спірні правовідносини врегулювано ЗУ «Про акціонерні товариства» та ЗУ № 1983-VІІІ, якими не передбачена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни вартості акцій за невиконання вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та за заниження ціни акцій.
		В частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ПрАТ «МК «Азовсталь» посилається на те, що грошове зобов`язання з компенсації вартості акцій може виникнути лише на підставі рішення суду про визнання права отримання компенсації, стягнення збитків чи доплати за акції. При цьому визначений розмір компенсації буде не новою ціною акцій, а компенсацією, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача. Тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат з моменту здійснення примусового викупу акцій є передчасним та необґрунтованим. 
		Крім того, ПрАТ «МК «Азовсталь» вважає, що кінцевий бенефіціарний власник ПрАТ «МК «Азовсталь» Ахметов Р.Л. є неналежним відповідачем, вказана особа не може задовольнити вимоги позивача про доплату за продані акції, оскільки законодавством не передбачена та прямо забороняється відповідальність акціонерів за дії (поведінку) акціонерного товариства або інших акціонерів. 
		Додатково ПрАТ «МК «Азовсталь» зауважує на тому, що спір між позивачем та кінцевим бенефіціарним власником підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, оскільки є спором між фізичними особами та виник не з корпоративних відносин, а з завдання шкоди, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
		 
		Основні заяви, клопотання учасників справи, процесуальні рішення суду.
		1) клопотання ПрАТ «МК «Азовсталь» про звернення із судовим дорученням про вручення ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі № 905/1840/21 та позовної заяви з доданими до неї документами Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD)  до Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order) (адреса 125 Athalassas Avenue 1461 Strovolos Nicosia, CYPRUS) та Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.)  до Прокурора Окружного суду м. Гаага (Public Prosecutor at the District Court of The Hague/De Officier van Justitie (адреса Arroondissementsparket Den Haag, Afdeling executie, t.a.v. Ms. J. Booister, Postbus 20302, 2500 EH, THE HAGUE, Netherlands); про зупинення провадження у справі до отримання доказів належного повідомлення про вручення судових документів у справі Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) або спливу шести місяців з дня направлення судових документів.
		Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому засіданні 29.11.2022, господарським судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
		У цьому випадку суд виходив з доцільності повідомлення відповідачів Компаній «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) про розгляд справи через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі ЗУ від 19.10.2000 №2052-III) (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Республіка Кіпр та Королівство Нідерландів заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції), тобто шляхом надсилання процесуальних документів (українською мовою) безпосередньо поштою/електронною поштою на поштову адресу/електронну адресу компаній, зважаючи на необхідність збереження розумного балансу між приписами щодо належного повідомлення таких учасників справи та розгляду справи у розумні строки (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі №905/1060/21).
		Такий обраний судом спосіб повідомлення відповідачів Компаній «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) та «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) не потребує звернення до Центрального органу з проханням про вручення процесуальних документів (на відміну від загального (основного) порядку, передбаченого ст. ст. 5-7 цієї Конвенції), що виключає підстави для зупинення провадження у справі згідно з п.4 ч.1 ст.228 ГПК України. 
		2) клопотання ПрАТ «МК «Азовсталь» про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом м. Києва спору у справі № 910/8714/18 та набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
		Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому засіданні 07.07.2023, господарським судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
		У цьому випадку суд виходив з відсутності об`єктивної неможливості розгляду справи №905/1840/21 до вирішення справи № 910/8714/18 (предметом розгляду якої (згідно даними ЄДРСР) станом на дату розгляду клопотання є вимоги іншого міноритарного акціонера про стягнення грошових коштів за прості іменні акції ПрАТ «МК «Азовсталь» внаслідок заниження їх ціни у процедурі примусового продажу акцій), оскільки зібрані докази дозволяють господарському суду з урахуванням вимог ст. 86 ГПК України самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що виключає зупинення провадження у справі згідно з п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України.
		3) клопотання ПрАТ «МК «Азовсталь» про передачу справи до господарського суду Запорізької області для розгляду в межах провадження про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» у справі № 908/2252/22.
		Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому засіданні 19.06.2023, господарським судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
		У цьому випадку суд виходив з того, що боржник ПрАТ «МК «Азовсталь», щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, є третьою особою у справі № 905/1840/21, а не відповідачем, та спір у цій справі не входить до переліку спорів, визначених абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про не поширення положень цієї статті на спірні правовідносини та про відсутність підстав для передачі справи № 905/1840/21 для розгляду в межах справи про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь».
		4) заява позивача (з урахуванням її уточненої редакції) про витребування у ПрАТ «МК «Азовсталь» та Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) інформації щодо найменування, адреси реєстрації, електронної адреси компанії, яка готувала скаргу до ЄСПЧ щодо стягнення з РФ збитків за зруйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча»; найменування, адреси реєстрації, електронної адреси суб`єкта оціночної діяльності, який готував висновок щодо розміру збитків за зруйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча»; вихідні дані, які були надані суб`єкту оціночної діяльності для підготовки висновку щодо розміру збитків за зруйновані та постраждалі через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча»; розрахунку довоєнної капіталізації промислових активів групи СКМ зруйнованих та постраждалих через війну РФ проти України ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча», які використані для подання скарги до Європейського суду з прав людини.
		Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому засіданні 19.06.2023, господарським судом відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
		У цьому випадку суд виходив з того, що інформація/докази, що запитуються та стосуються обставин визначення вартості активів ПрАТ «МК «Азовсталь», постраждалих в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, яка була розпочата 24.02.2022, не мають значення для вирішення справи, до предмета доказування у якій, з огляду на предмет та підставу заявленого позову (з урахуванням змісту позовної заяви (уточненої)), входять обставини щодо визначення справедливої компенсації позивачу (міноритарному акціонеру) вартості примусово викуплених у нього акцій станом саме на дату їх примусового викупу 12.04.2018.
		Також, під час підготовчого провадження господарським судом постановлено:
		- ухвалу від 29.11.2022, якою прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог відносно відповідача 4 ТОВ «Метінвест Холдинг» та відповідача 5 Компанії «Метінвест Інтернешенл С.А.» (Metinvest International S.A.) та закрито провадження у справі в цій частині;
		- ухвалу від 07.03.2023, якою прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог відносно відповідача 1 ПрАТ «МК «Азовсталь» та закрито провадження у справі в цій частині;
		- ухвалу від 07.03.2023, якою повернуто ПрАТ «МК «Азовсталь» зустрічний позов;
		- ухвалу від 07.03.2023, якою залучено до участі у справі ПрАТ «МК «Азовсталь» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1,2;
		- ухвалу від 19.06.2023, якою прийнято до розгляду заяву (уточнену) ОСОБА_1 про зміну предмета позову;
		- ухвалу від 07.07.2023, якою повернуто ПрАТ «МК «Азовсталь» позовну заяву (позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору).
		 
		Строк розгляду справи.
		Підготовче провадження проведено з перевищенням строку, встановленого ст. 177 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану на території України, роботою суду в особливому режимі (дистанційний (віддалений) режим роботи суду, обмежений доступ до приміщення суду), поточною ситуацією у м. Харків (яке є прифронтовим містом), перебуванням судді у відпустках (у т.ч. за сімейними обставинами) та на лікарняному (внаслідок чого протягом певного періоду розгляд справи не здійснювався та деякі підготовчі засідання не відбувались).
		Також на тривалість підготовчого провадження вплинула процесуальна поведінка позивача щодо подання численних клопотань та заяв здебільшого перед підготовчими засіданнями (за день до підготовчого засідання або безпосередньо у день підготовчого засідання) (що зумовлювало необхідність їх відкладення з метою ознайомлення з ними судом та учасниками справи); щодо складання деяких з них з недоліками, що потребувало їх виправлення (для чого судом надався додатковий час); заявленням усних клопотань про відкладення розгляду справи у т.ч. для уточнення поданих заяв та клопотань (які задовольнялись судом).
		Крім цього, тривалість підготовчого провадження обумовлена складністю спірних правовідносин та необхідністю вчинення судом заходів задля повного та всебічного з`ясування всіх обставин з метою належної підготовки справи для розгляду по суті та забезпечення її правильного та своєчасного вирішення, що узгоджується із завданням господарського судочинства, яким має керуватися суд та учасники судового процесу та яке превалює над будь  якими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2023 підтримав позов, просив суд його задовольнити.
		Представник третьої особи у судовому засіданні 09.08.2023 заперечив проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
		Інші учасники справи (відповідачі 1-3) у судове засідання 09.08.2023 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
		 
		Обставини справи.
		ПрАТ «МК «Азовсталь» (товариство/третя особа) є юридичною особою приватного права. Статутний капітал товариства становить 1 051 000 000 грн та поділений на 4 204 000 000 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн (https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/114330/149/templ).
		Станом на 04.06.2017 (дата набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII) у ПрАТ «МК «Азовсталь» був власник домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій товариства.
		Зокрема, Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (відповідач 2), яка є єдиним акціонером Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач 1), належало 74,6643% акцій товариства. Одночасно Компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) є єдиним учасником ТОВ «Метінвест Холдинг», частка акцій якого в товаристві становила 0,0000003%, а також власником Компанії «Метінвест Інтернешнл С.А.» (Metinvest International S.A.), якій належав пакет акцій товариства у розмірі 21,55945%.
		ОСОБА_1 (позивач) також був акціонером ПрАТ «МК «Азовсталь». Йому належало 29 000 простих іменних акцій товариства (0,0007% статутного капіталу товариства), що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.04.2018.
		27.02.2018 між Компанією «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (сторона 1), Компанією «Метінвест Інтернешнл С.А.» (Metinvest International S.A) (сторона 2), ТОВ «Метінвест Холдинг» (сторона 3), Компанією «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (сторона 4) укладено договір, згідно з яким сторона 1 володіє 75,18% акцій товариства (з урахуванням додатково придбаного пакету акцій товариства у розмірі 0,5203%), сторона 2 - 21,56% акцій товариства, сторона 3 - 0,0000003% акцій товариства, сторони є афілійованими особами в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства», оскільки сторони 2, 3, 4 перебувають під контролем сторони 1, разом мають право власності на домінуючий пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1. 
		Також, у договорі сторони визначили сторону 4 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах».
		02.03.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) направила товариству повідомлення про намір скористатися правом на обов`язковий продаж акцій. 
		У цей же день рішенням наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь» (протокол № 313 від 02.03.2018) обрано суб`єкта оціночної діяльності  ТОВ «Оціночний стандарт», надано дозвіл товариству на укладання із вказаною особою договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства в пакеті менше ніж 25% з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого пакету акцій.
		03.03.2018 товариство опублікувало отримане повідомлення на своєму офіційному веб-сайті.
		05.03.2018 ТОВ «Оціночний стандарт» складено звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства станом на 02.03.2018 у розмірі 0,564 грн у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. Під час оцінки ТОВ «Оціночний стандарт» було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту). 
		07.03.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) укладено з ПАТ «ПУМБ» (банк) договір рахунку умовного зберігання (ескроу).
		12.03.2018 депозитарною установою (банком) відкрито рахунок умовного зберігання Компанії «Barlenco LTD». 
		14.03.2018 товариство отримало звіт з рецензією ВГО «Всеукраїнська спілка оцінювачів», згідно з якою звіт кваліфікований як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно  правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
		У цей же день рішенням наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь» (протокол № 314 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ «Оціночний стандарт» станом на 02.03.2018 у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. 
		15.03.2018 товариство направило на адресу Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) повідомлення про затвердження ринкової вартості акції товариства.
		19.03.2018 товариство отримало від Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій. У публічній безвідкличній вимозі вказано, що компанія є особою, яка опосередковано через групу афілійованих осіб, є власником домінуючого контрольного пакету акцій із зазначенням групи афілійованих осіб, які опосередковано володіють домінуючим контрольним пакетом акцій у товаристві. 
		20.03.2018 товариство направило до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Центрального депозитарію цінних паперів (ЦДЦП) копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу). 
		У цей же день на офіційному сайті товариства розміщено публічну безвідкличну вимогу від 19.03.2018 Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) про придбання акцій товариства в усіх власників акцій за ціною 0,564 грн. 
		22.03.2018 ЦДЦП отримав копію публічної безвідкличної вимоги і розмістив її на своєму сайті, склав реєстр (перелік) акціонерів товариства станом на 23.03.2018. Отримавши перелік акціонерів, товариство організувало розсилку копій публічної безвідкличної вимоги на адреси акціонерів.
		03.04.2018 завершено розсилку акціонерам товариства копій публічної безвідкличної вимоги, про що повідомлено Компанію «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) листом.
		10.04.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) перерахувала грошові кошти на рахунок ескроу та повідомила про це листом товариство.
		11.04.2018 товариство подало до ЦДЦП повідомлення про перерахування компанією коштів на рахунок ескроу.
		12.04.2018 продані в обов`язковому порядку акції товариства зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD). Вказані цінні папери примусово списані на користь компанії як заявника публічної безвідкличної вимоги від 19.03.2018 на його рахунок у цінних паперах 300517-СY20003532, відкритий банком (виписка про операції з цінними паперами від 12.04.2018).
		08.08.2018 згідно заяви про видачу готівки № 1620659 з рахунку ескроу ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 16 356 грн.
		Ці обставини сторонами не заперечуються та не оспорюються.
		Водночас, ОСОБА_1 не погоджується з ціною примусового викупу акцій, вважає, що затверджена наглядовою радою товариства ринкова вартість 1 акції є несправедливою та суттєво заниженою, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про: 
		- визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» та встановлення її розміру на рівні 17,085 грн із розрахунку за 1 акцію; 
		- стягнення солідарно з ОСОБА_2 , Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD), Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди загальну суму 901 461,51 грн (з урахуванням заяви (уточненої) про зміну предмету позову). 
		До складу заявленої до стягнення суми 901 461,51 грн входить: 495 465 грн (29 000 шт. акцій х 17,085 грн (8,5425 грн х 2))  сума справедливої компенсації, а також 76 274,46 грн - 3% річних за період з 12.04.2018 по 29.05.2023 та 329 722,05 грн - інфляційні втрати за період квітень 2018 року - квітень 2023 року, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.
		Обґрунтовуючи розмір компенсації, позивач зазначає, що має право на отримання справедливої компенсації вартості 1 акції за ціною у розмірі 9,1065 грн, яка визначена ним виходячи з вартості чистих активів товариства у відповідності до Меморандуму про пропозицію від 19.04.2018, який розміщений на офіційному сайті Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), та яка є найбільш справедливою ціною 1 акції ПрАТ «МК «Азовсталь».
		Разом з тим, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, позивач додатково застосовує до відповідачів за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкцію у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства». 
		На думку позивача, компенсації підлягає вартість акцій виходячи саме з подвійної найбільшої (справедливої) ціни у розмірі 17,085 грн за 1 акцію із розрахунку 8,5425 грн х 2, де 8,5425 грн є сумою недоплати за 1 акцію (9,1065 грн - 0,564 грн (ринкова ціна 1 акції товариства, за якою відбувся викуп акцій у процедурі сквіз-аут).
		 
		Висновки суду. 
		Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій («сквіз-аут») запроваджена ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII (набув чинності 04.06.2017).
		Цим законом внесено зміни до розд. ХІ ЗУ «Про акціонерні товариства» шляхом доповнення його, зокрема, ст. 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.
		Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII (в редакції станом на дату відправлення відповідачем 1 повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій ПрАТ «МК «Азовсталь»), протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		Для реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
		Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання.
		Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.
		Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є:
		щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;
		щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.
		Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». 
		Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, у т.ч. цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 ЗУ «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону. 
		Зокрема, у ст.8 ЗУ «Про акціонерні товариства» встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).
		Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:
		1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
		2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.
		У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
		3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення. 
		Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Зокрема, під час проведення оцінки майна та майнових прав (майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, є обов`язковим для застосування Національний стандарт № 1, затв. постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440.
		Національний стандарт № 3, затв. постановою КМУ від 29.11.2006 № 1655, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.
		Для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: витратний (майновий  для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний, порівняльний (п. 38 Національного стандарту № 1). Аналогічні вимоги містяться у п. 7 Національного стандарту № 3.
		Особливості та підстави застосування окремих методичних підходів визначені в Національному стандарті №3 (п.п. 8, 13, 27).
		Системний аналіз цих положень ЗУ «Про акціонерні товариства», Національних стандартів № 1 (у т.ч. п.п. 35-37) та № 3 свідчить про те, що ринкова вартість акцій товариства у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій (ціни придбання акцій), визначається суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінювач здійснює вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі.
		Як вище встановлено судом, станом на дату набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII в ПрАТ «МК Азовсталь» був власник домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій товариства. Зокрема, Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (відповідач 2), яка є єдиним акціонером Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач 1), належало 74,6643% акцій товариства. Одночасно Компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) є єдиним учасником ТОВ «Метінвест Холдинг», частка акцій якого в товаристві становила 0,0000003%, а також власником Компанії «Метінвест Інтернешнл С.А.» (Metinvest International S.A.), якій належав пакет акцій товариства у розмірі 21,55945%. 
		Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач 1) згідно з договором від 27.02.2018, укладеним між цими юридичними особами, також виступила і суб`єктом реалізації прав, передбачених ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.
		На підставі повідомлення Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач 1) вих.№ 06 від 01.03.2018 про намір скористатися правом щодо обов`язкового продажу акцій (яке одержано товариством 02.03.2018 та опубліковано на сайті 03.03.2018), з метою проведення оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акції товариства, наглядовою радою обрано суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт», надано дозвіл товариству на укладення з ним договору про надання відповідних послуг (протокол № 313 від 02.03.2018).
		Рішенням наглядової ради товариства (протокол № 314 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ «Оціночний стандарт» (який складено 05.03.2018 та отримано товариством 14.03.2018) станом на 02.03.2018 у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. Під час оцінки ТОВ «Оціночний стандарт» було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту). 
		При цьому, як зазначає ПрАТ «МК «Азовсталь», до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII акції товариства виключені до біржового реєстру фондових бірж (лист ПАТ «Українська біржа» № 4834/01/16 від 14.01.2016, роздруківка з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) (smida.gov.ua)), а тому підстави для застосування наглядовою радою середнього біржового курсу для визначення ринкової вартості акцій (абз. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону) були відсутні.
		Також судом встановлено, що 12.04.2018 з рахунку у цінних паперах позивача були списані акції товариства відповідно до публічної безвідкличної вимоги Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (відповідач 1) вих. № 02 від 19.03.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, а 08.08.2018 за заявою № 1620659 з рахунку ескроу він отримав грошові кошти за акції у розмірі 16 356 грн виходячи з ціни 1 акції у розмірі 0,564 грн, затвердженої наглядовою радою товариства.
		Між тим, позивач вказує на неправомірний порядок визначення ціни 1 простої акції ПрАТ «МК «Азовсталь» та її несправедливий розмір, що призвело до порушення його прав як власника акцій товариства.
		Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Аналогічне положення міститься у ч. 3 ст. 321 ЦК України (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частина 2 статті 353 цього Кодексу).
		Акція є об`єктом права власності (ст. 177 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст. 6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.
		Згідно з ч.1 ст.20 ГК України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		У постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд зазначив, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
		Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК України.
		Також у вказаній постанові, розглядаючи питання щодо складу відповідачів за такими вимогами, Верховний Суд зазначив, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «підняття корпоративної завіси». 
		Вирішуючи цю справу, суд також враховує, що Верховний суд неодноразово звертав увагу на те, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати (постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).
		У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № 1 та Національний стандарт № 3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: «ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства».
		У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
		Верховний суд у цій справі також зробив наступні висновки:
		- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;
		- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
		- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
		- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1. 
		Слід зазначити, що з 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан, майновий комплекс ПрАТ «МК «Азовсталь» розташований в м. Маріуполі, яке є тимчасово окупованою територією, був зруйнований в результаті бойових дій (це є загальновідомою обставиною), що унеможливлює проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінку активів за ринковою вартістю.
		Водночас, суд виходить з того, що у цій справі підлягає визначенню не ринкова вартість акцій як така, а сума справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку позивач мав би отримати за 1 акцію в результаті примусового викупу його акцій. 
		У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість акцій вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.
		Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
		Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
		У розд. 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
		Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.
		У розд. 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
		У матеріалах справи наявний баланс (звіт про фінансовий стан) ПрАТ «МК «Азовсталь» станом на 31.12.2017, в якому відображено активи, зобов`язання і власний капітал товариства, та який, за висновками суду, є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна визначити вартість чистих активів товариства.
		Зокрема, з цього балансу (звіту про фінансовий стан) вбачається, що станом на 31.12.2017 власний капітал (чисті активи) товариства (рядок 1495) складає 26 250 667 000 грн. Одночасно, кількість акцій, випущених ПрАТ «МК «Азовсталь», складає 4 204 000 000 шт. 
		Суд вважає за можливе визначити вартість 1 акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ «МК «Азовсталь» на рівні 6,2442 грн (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розд. 3.6. «Визначення вартості акцій за балансовим методом» Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зар. в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19. Така визначена судом вартість 1 акції дорівнює справедливій вартості 1 акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «МК «Азовсталь».
		Таким чином, ціна за 1 просту іменну акцію у розмірі 0,564 грн, яка затверджена наглядовою радою ПрАТ «МК «Азовсталь» та за якою відбувся примусовий викуп акцій, не є справедливою. Тому позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 5,6802 грн (6,2442 грн - 0,564 грн), що становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) товариства, та вартістю акцій, яка розрахована суб`єктом оціночної діяльності порівняльним методом у складі пакету загальною кількістю 3,256% від статутного фонду (капіталу) товариства та за якою відбувся викуп в процедурі «сквіз-ауту».
		Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення першої позовної вимоги шляхом визнання права ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» та встановлення її розміру на рівні 5,6802 грн із розрахунку за 1 акцію. 
		Посилання позивача на Меморандум про пропозицію від 19.04.2018 не прийнято судом до уваги, оскільки його вибірковий переклад з англійської мови на українську мову (ст.ст. і, іі, 97, 339, вміщені на 2 арк.), який надано до суду, не відповідає вказаним вище вимогам, які встановлені до фінансової звітності, не може вважатись документом, на підставі якого можливо визначити активи, зобов`язання і власний капітал товариства, а відтак не може бути віднесений ані до фінансової звітності, ані до консолідованої фінансової звітності.
		 
		Що стосується другої позовної вимоги про стягнення з відповідачів 1,2 грошових коштів на відшкодування шкоди, яка обґрунтована приписами ст. 1212 ЦК України, суд виходить з наступного.
		ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ див. рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), від 26.07.2007, п.29, заява №35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998, заява №28090/95). 
		Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
		У цьому випадку суд вважає за необхідне звернутися до принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 19.10.2021 у справі №910/19021/20).
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини. 
		Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. 
		Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.
		За змістом приписів гл. 82 та гл. 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
		З урахуванням наведеного, а також того, що предметом позову у цій частині вимог є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, суд вважає, що відповідачі як набувачі акцій за ціною, яка за висновком суду не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника акцій, у якого вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-аут, зберігають у себе кошти, які на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України зобов`язані повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій. Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у справі №905/671/19.
		Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 ЦК України).
		Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
		Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення другої позовної вимоги шляхом солідарного стягнення з відповідачів 1,2 на користь позивача грошових коштів у розмірі 164 725,80 грн (29 000 шт. акцій (придбаних у позивача у процедурі сквіз  аут) х 5,6802 грн (справедлива компенсація за 1 акцію, визначена судом).
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1,2 подвійної справедливої ціни акцій суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
		Директива Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, на яку посилається позивач, не є ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Отже, зважаючи на те, що ця Директива не є актом цивільного законодавства, врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі. 
		Крім того, слід зазначити, що законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни акцій (подвійної справедливої ціни акцій) як за невиконання вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» чи п. 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII, так і за заниження ціни обов`язкового продажу акцій. 
		Суд вважає, що у цьому випадку підлягає застосуванню загальний принцип «nulla poena sine lege» - немає покарання без закону, який його передбачає. Відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу акцій повинна бути прямо передбачена законом.
		Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідачів 1, 2 санкції у вигляді подвійної справедливої ціни.
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1,2 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Вказані приписи закону поширюються на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на зобов`язання щодо виплати вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут).
		Разом з тим, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.
		У цьому випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п. 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, судом не встановлено) та окреме грошове зобов`язання - справедлива компенсація вартості акцій, що встановлена цим рішенням. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/10507/21.
		При цьому справедлива компенсація вартості акцій не є новою ціною акцій та може розглядатись лише як визначена судом сума компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача.
		Приймаючи до уваги те, що зобов`язання відповідачів 1, 2 щодо сплати справедливої компенсації вартості акцій фактично виникло з цього рішення, нарахування 3% річних та інфляційних втрат з моменту здійснення примусового викупу акцій (за період з 12.04.2018 по 29.05.2023) є безпідставним. 
		 
		Щодо позовних вимог до відповідача 3 - ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. 
		Тобто загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Корпоративними правами за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
		Таким чином, за змістом ст.167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 927/90/19.
		Цей спір стосується визнання права позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз  аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цієї товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивача, а не корпоративних. 
		Приймаючи до уваги те, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивач та відповідач 3 є фізичними особами, суд вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		 
		Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). 
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. 
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
		 
		Щодо витрат по сплаті судового збору суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судових збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013).
		На підставі квитанцій № 0.0.2127452834.1 від 17.05.2021, № 52705 від 20.06.2021, № 32528798800007108907 від 15.06.2023 за подання до суду даного позову (з урахуванням заяви (уточненої) про зміну предмету позову) позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 15 791,92 грн.
		Приймаючи до уваги викладене, а також часткове задоволення обох позовних вимог (майнового та немайнового характеру), судовий збір покладається на відповідача 1 у розмірі 1 802,94 грн, на відповідача 2  1 802,94 грн, решта судового збору  12 186,04 грн залишається за позивачем.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Визнати право ОСОБА_1 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» та встановити її розмір на рівні 5,6802 грн із розрахунку за 1 акцію.
		3. Стягнути солідарно з Компанії «Barlenco LTD» (Themistokli Dervi, 3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus (Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус, 1066, Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер: НЕ 221823) та Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (Gustav Mahlerplein 74 B, 1032MA Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden (Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 164 725 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 80 коп.
		4. Стягнути з Компанії «Barlenco LTD» (Themistokli Dervi, 3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus (Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус, 1066, Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер: НЕ 221823) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн 94 коп.
		5. Стягнути Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (Gustav Mahlerplein 74 B, 1032MA Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden (Густава Малера площа 74 Б, 1032 МА, Амстердам, Королівство Нідерланди; номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн 94 коп.
		6. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
		7. В решті позову відмовити.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
		Повне рішення складено 11.08.2023.
		 
		 
		Суддя Л.В. Ніколаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...