Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 747/357/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2023. Зареєстровано: 20.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 18.09.2023
Номер судового провадження: 2/747/89/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 747/357/23 
		Провадження № 2/747/89/23 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		16.08.2023 року  смт Талалаївка
		 
		Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
		 
		головуючої судді Тіщенко Л.В. 
		секретаря Зірки В.П.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування уточненої позовної заяви від 29 червня 2023 року зазначає, що він працював у філії «Срібнянський райавтодор ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на посаді помічника машиніста АБЗ. 30 липня 2021 року його було звільнено з посади на підставі наказу № 24 від 30.07.2021 року в зв`язку із скороченням штату. На день звільнення позивачу не було виплачено нараховану заробітну плату за червень та липень 2021 року на загальну суму 10 374, 04 грн. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача щодо виплати заборгованості по заробітній платі, де його запевняли, що розрахуються по мірі надходження коштів. 08 березня 2023 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача із вимогою виплатити йому нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 10 374, 04 грн. Листом від 06.04.2023 року позивача повідомили, що кошти в сумі 10 374, 04 грн перераховані на його рахунок в повному обсязі, кошти дійсно надійшли на рахунок позивача. Оскільки протягом тривалого часу відповідач не виплачував позивачу заборгованість по заробітній платі, а виплатив тільки 04 квітня 2023 року, тому позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 188 297 грн за 430 днів затримки розрахунку при звільненні з врахуванням розміру його середньоденної заробітної плати 437 грн 90 коп. 
		Ухвалою від 20 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження за справою та призначено перше судове засідання на 18 липня 2023 року, яке було відкладено на 16 серпня 2023 року в зв`язку з поданням позивачем уточненої позовної заяви від 29 червня 2023 року. 
		Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить задовольнити. Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про дату, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, матеріали справи містять поштову розписку про вручення відповідачу 24.07.2023 року судового виклику, відзиву на уточнену позовну не подали. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. 
		Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 28.02.2013 року прийнятий на посаду сторожа філії «Срібнянський райавтодор», 08.08.2014 року переведений помічником машиніста асфальтозмішувача, 30.07.2021 року звільнений у зв`язку із скороченням штату згідно п 1 ст 40 КЗпП України (а.с.6-8). Згідно довідки, виданої в.о. начальника філії «Прилуцька ДЕД» 17.01.2023 року заборгованість філії «Прилуцька ДЕД» перед ОСОБА_1 за два місяці  червень та липень 2021 року  становить 10 374, 04 грн (а.с.9). 08.03.2023 року ОСОБА_1 письмово звернувся до дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» із заявою про виплату йому нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 10 374, 04 грн (а.с.10-12). Згідно повідомлення т.в.о. директора дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 06.04.2023 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок витребувані ним кошти в повному обсязі (а.с.13). Згідно довідки про доходи № 27 від 21.06.2023 середньоденна заробітна плата за два місяці перед звільненням ОСОБА_1 складала 437 грн 90 коп (а.с.59). 
		Згідно наданого відповідачем відзиву на первісну позовну заяву, сума відшкодування відповідача за час затримки розрахунку при звільнені значно перевищує виплачену заборгованість по заробітній платі. І тому вони просять суд врахувати при розгляді справи ті обставини, що причиною виникнення такої ситуації є скрутний фінансовий стан підприємства в цілому, але незважаючи на це відповідач все таки виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, та продовжує добровільне погашення заборгованості іншим працівникам, тому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу утримання оплати праці, які регулюються як загальними нормами Конституції України, так і спеціальними нормами Кодексу законів про працю України та підзаконними нормативно-правовими актами. 
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. 
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та № 71378/10, рішення від 26 червня 2014 року, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12 липня 2001 року та ін.) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання/правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. 
		Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. З пункту 2 вказаного Порядку вбачається, що середня заробітна плата обчислюється в такому випадку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів. Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у цивільній справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у цивільній справі № 523/14396/19, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Таким чином, Верховний Суд наголошує на тому, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума заробітку зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом (роботодавцем). При цьому, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали б відрахуванню податки і збори. 
		Час затримки розрахунку при звільненні вираховується кількістю робочих днів з 31 липня 2021 року (наступного дня після звільнення позивача) до 04 квітня 2023 року включно (по день виплати заробітної плати) складає 430 днів. З врахуванням встановленого судом розміру середньоденної заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують даті звільнення  травень червень 2021 року  яка складає 437 грн 90 коп, компенсація за затримку розрахунку при звільненні складає 437, 90 грн х 430 днів = 188 297 грн. 
		З наведеного вбачається, що дана сума значено перевищує суму заборгованості по заробітній платі, яка була виплачена відповідачем позивачу 04 квітня 2023 року  10 374, 04 грн. У даному випадку суд вважає за можливе застосувати принципи розумності, справедливості та пропорційності, і зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, до 19 000 грн. Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду де зазначено, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. 
		Беручи до уваги вищезгадані принципи розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи розмір основної заробітної плати, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 липня 2021 року до 04 квітня (включно) 2023 року в розмірі 19 000 грн. При цьому з вказаної суми мають бути відраховані обов`язкові платежі до державного бюджету. Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за вказаними вимогами необхідно стягнути з відповідача в дохід держави. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд, -                           
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -задовольнити частково.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн без врахування податків та інших обов`язкових платежів, що стягуються з доходів громадян.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками справи копії рішення. 
		Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
		Боржник: Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - вулиця Київська будинок 17 місто Чернігів, код ЄДРПОУ 32016315. 
		 
		        Суддя    Л.В.Тіщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...