Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17639/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Зміна договорів (правочинів); інші договори.
Надіслано судом: 08.09.2023. Зареєстровано: 10.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/17639/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
		представників учасників справи:
		Державного підприємства "Укркосмос" - Крупський В.В.,
		Міністерства фінансів України - Снісаренко К.С.,
		Державного космічного агентства України - Кучма Л.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Укркосмос"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 (суддя Підченко Ю.О.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Руденко М.А., Корсак В.А., Кропивна Л.В.)
		у справі за позовом Державного підприємства "Укркосмос" (далі - ДП "Укркосмос")
		до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін)
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Державне космічне агентство України (далі - Космічне агентство)
		про визнання недійсним пункту договору в частині строку відшкодування витрат та про зобов`язання змінити пункт договору.
		Суть спору
		1.          Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) постановою від 03.05.2007 №696 (далі - Постанова КМУ №696) ініціював створення національної супутникової системи зв`язку (далі також - Супутниковий зв`язок) відповідно Загальнодержавної (Національної) космічної програми України на 2003-2007 роки. Національне космічне агентство визначено замовником національної супутникової системи зв`язку, зокрема національного супутника зв`язку та мовлення, експлуатація якого мала розпочатися у грудні 2011 року (далі також - проєкт "Либідь"), а її фінансування мало здійснюватися за рахунок бюджетних коштів в рамках Національної космічної програми.
		2.          У 2009 році ДП "Укркосмос" залучило кредитні кошти у розмірі 292,4 млн доларів США від нерезидента Eхport Development Canada (Канадська експортна агенція) (далі - Канадська експортна агенція)  на реалізацію проекту "Либідь" під гарантії КМУ та уклало договір з підрядником - MacDonald, Dettwiler and Associates Corporation (Канада) (далі - Корпорація MDA). Також уклало договір з Мінфіном про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов`язань КМУ від 15.12.2009 №28010-02/137 (далі - Договір про відшкодування), відповідно до якого зобов`язалося відшкодувати державі понесені нею витрати, пов`язані із гарантійними зобов`язаннями з повернення та обслуговування кредиту.
		3.          Корпорація MDA залучила до виконання договору чотирьох субпідрядників із російської федерації, а також завод "Южмаш" (Україна). Проект "Либідь" передбачав запуск російським підприємством ФДУП "ЦЕНКІ" супутника "Либідь" з космодрому Байконур (Казахстан) ракетою-носієм "Зеніт", яка мала бути виготовлена заводом "Южмаш" (м. Дніпро). Станцію управління супутником планувалося побудувати у м. Євпаторія.
		4.          Втім, програма "Либідь" так і не була виконана, зокрема, й внаслідок окупації російською федерацією у 2014 році частини території України. Станом на дату звернення позивача до суду супутник "Либідь" залишався у володінні компанії-виробника  на території рф, ракета-носій не була виготовлена, вже побудована станція управління супутником залишилася на тимчасово окупованій рф території (м. Євпаторія), а Корпорація MDA в односторонньому порядку у 2017 році розірвала договір з ДП "Укркосмос" (спір щодо повернення нею коштів розглядається у лондонському арбітражі).
		5.          Витрати державного бюджету на обслуговування та погашення боргу ДП "Укркосмос" перед Канадською експортною агенцією склали  349,6 млн доларів США.
		6.          Мінфін та ДП "Укркосмос" двічі вносили зміни до умов Договору про відшкодування щодо початку відшкодування позивачем витрат, зокрема у грудні 2011 року після ухвалення постанови КМУ від 26.12.2011 №1377 "Деякі питання створення національної супутникової системи зв`язку" (далі - Постанова КМУ №1377) відстрочили початок такого погашення до 2020 року та розбили його на 8 рівних частин. Однак позивач у 2020 році прострочив виконання свого обов`язку, у зв`язку з чим Мінфін у 2021 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування. 
		7.          ДП "Укркосмос", посилаючись на Постанову КМУ №1377, вважало, що наявні підстави для визнання недійсною умови договору щодо моменту, з якого позивач має відшкодувати державі витрати, у зв`язку з тим, що ця умова суперечить вказаній постанові КМУ. На думку скаржника, ця постанова визначає, що джерелом відшкодування є надходження від використання Супутникового зв`язку, а тому виконання позивачем такого обов`язку можливе лише після завершення реалізації проєкта і введення Супутникового зв`язку в комерційну експлуатацію. Скаржник, посилаючись на Постанову КМУ №1377 та збройну агресію російської федерації (далі - рф) проти України, також вимагав змінити п.3.6. через істотну зміну обставин на підставі приписів  ст.652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). 
		8.          Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову. ДП "Укркосмос" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
		9.          Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
		-          чи може сторона вимагати приведення договору у відповідність до акта законодавства, ухваленого пізніше за дату підписання договору;
		-          чи суперечить умова договору (п.3.6.) Постанові КМУ №1377;
		-          чи є форс-мажорні обставини підставою для внесення змін до договору відповідно до ст.652 ЦК; 
		-          чи порушився баланс інтересів сторін договору після настання обставин, на які посилається скаржник (чи дотримані умови ст. 652 ЦК); чи забезпечують баланс інтересів сторін запропоновані позивачем зміни;
		-          чи є може позивач просити суд визнати недійсним та одночасно змінити один і той же самий пункт договору, чи є така позовна вимога зловживанням правом на позов з метою уникнення відповідальності за порушення договірних зобов`язань. 
		10.          Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишив без змін, виходячи з таких мотивів.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		11.          ДП "Укркосмос" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Мінфіну, в якому просило суд:
		-          визнати недійсним п.6.3. договору №28010-02/137 (в редакції Додаткового договору від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2) в частині визначення моменту початку відшкодування витрат;
		-          змінити п.6.3. Договору №28010-02/137 у зв`язку з істотною зміною обставин та викласти його в наступній редакції: "У разі виникнення витрат, відшкодувати ці витрати за рахунок надходжень від використання ресурсу супутника зв`язку протягом 8 (восьми) років щоквартально рівними частинами шляхом перерахування відповідної суми на користь держави Україна на вказаний Міністерством рахунок Державної казначейської служби України у валюті Кредиту (або національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу)".
		12.          Позовні вимоги мотивовані тим, що:
		-          Договір про відшкодування не приведений у відповідність до вимог Постанови КМУ №1377, а в п.6.3. цього Договору не вказано джерело фінансування, за рахунок якого позивач має здійснювати відшкодування витрат державного бюджету на погашення і обслуговування запозичення;
		-          з підстав, встановлених ч.4 ст.652 ЦК, п.6.3 Договору про відшкодування має бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		13.          03.05.2007 КМУ прийняв Постанову №696 "Про заходи щодо створення національної супутникової системи зв`язку".
		14.          01.07.2009 КМУ прийняв постанову від 01.07.2009 №718, якою затвердив Порядок надання у 2009 році державних гарантій щодо фінансування робіт із створення національної супутникової системи зв`язку в рамках Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу (далі - Постанова КМУ №718).
		15.          15.12.2009 ДП "Укркосмос" (як позичальник) та Канадська експортна агенція уклали Кредитний договір (далі - Кредитний договір).
		16.          Враховуючи зобов`язання, що випливають з Кредитного договору, та Державної гарантії щодо виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором та законодавства України, 15.12.2009 Мінфін та ДП "Укркосмос" (як позичальник) уклали Договір про відшкодування.
		17.          У п.2.1 Договору про відшкодування зазначено, що його укладено відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст.14 Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанови КМУ №718.
		18.          Відповідно до п. 1.2 Договору про відшкодування:
		-          термін Кредит означає грошові кошти в сумі 292 433 560, 00 доларів США, які надаються кредитором позичальнику на умовах, викладених у кредитному договорі, на фінансування робіт із створення національної супутникової системи зв`язку (далі - цільове використання кредиту);
		-          термін Гарант означає КМУ;
		-          термін Витрати (в редакції Додаткового договору від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2) означає кошти Державного бюджету України, сплачені на виконання Гарантом гарантійних зобов`язань з повернення та обслуговування кредиту; на обслуговування кредиту та внесення плати за надання Державної гарантії за відповідною бюджетною програмою (далі - Витрати).
		19.          Позичальник вживає заходів щодо недопущення Витрат, а у разі їх виникнення відшкодовує їх відповідно до умов договору (п.3.1 Договору про відшкодування).
		20.          Змістом п.3.2 Договору про відшкодування виконання зобов`язань позичальника щодо відшкодування витрат забезпечується:
		-          заставою майнових прав за Контрактом на поставку супутника (виведення на орбіту), укладеним між позичальником та MacDonald, Dettwiler and Associates Corporation (далі - Корпорація MDA) 22.06.2009;
		-          заставою майнових прав за всіма контрактами, що будуть укладатися позичальником з користувачами супутникового ресурсу;
		-          правом договірного списання коштів у сумі невиконаних зобов`язань за підпунктами 6.3, 6.4, 8.3 та 8.4 договору на користь та на вимогу Мінфіну з усіх поточних та вкладних (депозитних) рахунків позичальника (пункти 3.1, 3.2 Договору про відшкодування).
		21.          Відповідно до п.6.3 Договору про відшкодування (в редакції Додаткового договору від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2) позичальник зобов`язується у разі виникнення Витрат, відшкодувати ці Витрати протягом 8 років щоквартально рівними частинами, починаючи з 2020 року, шляхом перерахування відповідної суми на користь держави України на вказаний Мінфіном рахунок Державної казначейської служби України у валюті Кредиту (або у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу).
		22.          Згідно з п.9.4 Договору про відшкодування цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків, передбачених договором, Кредитним договором.
		23.          Постановою КМУ №1377 "Про деякі питання створення національної супутникової системи зв`язку" (загальнодоступні документи), що набрала чинності 13.01.2012, доповнено Постанову КМУ №718 та визначено, що погашення і обслуговування запозичення, здійсненого ДП "Укркосмос" для виконання робіт із створення національної супутникової системи зв`язку, та внесення плати за надання державних гарантій, зазначених у п.2 Постанови КМУ №718, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Космічному агентству на погашення і обслуговування такого запозичення, з наступним відшкодуванням витрат державного бюджету за рахунок надходжень від використання ресурсу супутника зв`язку на умовах, визначених Мінфіном та ДП "Укркосмос".
		24.          Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надіслало на адресу Головного управління ДПС у м. Києві подання від 29.07.2020 №183 про стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за кредитом, наданим державою або під гарантії держави (договір від 15.12.2009 про відшкодування) станом на 01.07.2020 у сумі 583304150,13 грн, що еквівалентно 21852941,40 доларів США та подання від 29.07.2020 №184 щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата пені на заборгованість по основному боргу) станом на 01.07.2020 у сумі 15764936,97 грн.
		25.          Головне управління ДПС у м. Києві звернулось 24.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДП "Укркосмос" про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками у розмірі 599 069 087, 10 грн, за наслідками чого відкрито провадження у справі №640/28430/20, розгляд якої наразі не завершено (ухвалою суду першої інстанції від 21.04.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №640/28430/20 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №640/4933/21).
		26.          Мінфін листом від 10.11.2020 відмовив ДП "Укркосмос" у підписанні додаткової угоди, якою пропонувалось внести зміни до п.6.3 Договору про відшкодування та повернуло обидва його примирники без підписання.
		27.          У листі ДП "Укркосмос" від 09.12.2020 № 386/2020 до Мінфіну зазначено, що "пунктом 9.3 Договору обумовлено, що зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом укладення додаткових договорів між Сторонами, які вважаються його невід`ємними частинами. На виконання даних вимог, між ДП "Укркосмос" та Міністерством фінансів України було укладено Додатковий договір № 1 від 24.06.2010 та Додатковий договір № 2 від 27.12.2011".
		28.          У листі ДП "Укркосмос" від 29.12.2020 № 399/2020 до Кабінету Міністрів України, який надісланий Секретаріатом Кабінету Міністрів України до Мінфіну для розгляду в установленому порядку, ДП "Укрксмос"  просило Кабінет Міністрів України:
		- надати розпорядження Мінфіну щодо відкликання подань Головного управління Державної казначейської служби України від 29.07.2020 № 183 та від 29.07.2020 № 184, сформованих та направлених до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі інформації, отриманої від Мінфіну щодо виконання Державним підприємством "Укркосмос" умов Договору № 28010-02/137 від 15.12.2009 про порядок відшкодування витрат державного бюджету; 
		- надати розпорядження Мінфіну щодо приведення Договору у відповідність до Постанови № 1377.
		29.          На листи ДП "Укркосмос" від 09.12.2020 №386/2020 та від 29.12.2020 №399/2020 Мінфін надав таку відповідь від 18.03.2021 №12010-11/98-3/8804:
		"ДП "Укркосмос" у рамках кредитної угоди від 15.12.2009 отримано кредит під державну гарантію від Канадської Експортної Агенції в обсязі 292,4 млн. доларів США з метою створення національної супутникової системи зв`язку із супутником "Либідь".
		Кошти на виконання боргових зобов`язань за Кредитом, були передбачені у державному бюджеті за бюджетною програмою головного розпорядника Державного космічного агентства України за КПКВК 6381130 "Виконання боргових зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію для реалізації проекту "Створення Національної системи супутникової системи зв`язку".
		Відповідно до додаткового договору від 27.12.2011 № 2 до договору від 15.12.2009 № 28010-02/137 про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов`язань Кабінетом Міністрів України, укладеного між ДП "Укркосмос" та Міністерством фінансів України (далі - Договір про відшкодування), у разі виникнення витрат ДП "Укркосмос" зобов`язалось відшкодувати ці витрати протягом восьми років щоквартально рівними частинами починаючи з 2020 року (копії розрахунків та графіка погашення заборгованості перед державою, які було надано листом Державного космічного агентства України від 28.09.2011, додаються).
		Витрати за договором про відшкодування - кошти державного бюджету, сплачені на конання гарантійних зобов`язань з повернення та обслуговування Кредиту, кошти державного бюджету, сплачені на обслуговування Кредиту та внесення плати за надання державної гарантії за згаданою бюджетною програмою в загальній сумі 349 647,70 тис. доларів США.
		Унаслідок невиконання ДП "Укркосмос" своїх зобов`язань за договором про відшкодування станом на 01.03.2021 сума простроченої заборгованості підприємства перед державою становить 43 705,96 тис. доларів США. Сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості, становить 88 824,71 тис. гривень
		Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.01.2021 Державне космічне агентство України листами від 01.02.2021 та 11.02.2021 повідомило Міністерство фінансів України про непогодження проекту і додаткового договору № 3 до Договору про відшкодування та щодо створення Міжвідомчої робочої групи з метою аналізу пропозицій інвесторів стосовно завершення реалізації проекту створення національної супутникової системи зв`язку, яка створюється на виконання доручення Віце-прем`єр-міністра України - Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України О. Уруського від 03.12.2020 № 48315/2/1-20.
		Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 16.01.2021 повідомило про відсутність повноважень щодо регулювання питання, порушеного у листі ДП "Укркосмос" від 29.12.2020 № 399/2020. Від Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.01.2021 № 176/0/2-21 пропозиції та інформація до Міністерства фінансів України не надходили". 
		30.          У лютому 2021 року ДП "Укркосмос" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Мінфіну, в якому викладено прохання: зобов`язати останнього надіслати ДП "Укркосмос" відповідь на лист від 09.12.2020 ДП "Укркосмос" за вих. №386/2020 щодо приведення Договору про відшкодування у відповідність до вимог Постанови КМУ №1377; зобов`язати Мінфін привести положення Договору про відшкодування у відповідність до Постанови КМУ № 1377 та діючих норм законодавства.
		31.          Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 25.01.2022 зупинив провадження у справі №640/4933/21 за вказаним позовом ДП "Укркосмос" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (№910/17639/21).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		32.          Господарський суд міста Києва рішенням від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, у задоволенні позову ДП "Укркосмос" відмовив.
		33.          Рішення судів  попередніх інстанцій мотивовані таким:
		-          Постанова КМУ №718 не містить вимог про необхідність визначення у договорах про відшкодування витрат державного бюджету інформації про визначення моменту початку відшкодування витрат, а подальші зміни у законодавстві не можуть бути підставою для визначання частково недійсним п.6.3 Договору про відшкодування (оскільки такі підстави недійсності визначаються саме на момент укладення правочину); 
		-          КМУ у Постанові №1377 встановив відшкодування витрат державного бюджету на погашення і обслуговування запозичення за рахунок видатків державного бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених ДКА на погашення і обслуговування такого запозичення, з наступним відшкодуванням витрат державного бюджету за рахунок надходжень від використання ресурсу супутника зв`язку на умовах, визначених Мінфіном та ДП "Укркосмос", отже доводи позивача що єдиним джерелом відшкодування є надходження від використання ресурсу супутника зв`язку, є помилковими;
		-          ДП "Укркосмос" не довело існування підстав для задоволення позовної вимоги про визнання частково недійсним п.6.3. Договору про відшкодування;
		-          ДП "Укркосмос" не довело існування підстав (наявності чотирьох умов) для внесення змін до п.6.3 Договору про відшкодування на підставі ст.652 ЦК через істотну зміну обставин; необхідність внесення змін до Договору про відшкодування ДП "Укркосмос" обґрунтовувало неможливістю виконання ним умов Договору про відшкодування, а не ст.652 ЦК, яку зазначено як підставу позову; 
		-          Мінфін вже виконав свої зобов`язання за договором і  у Мінфіну відсутній обов`язок вносити зміни до Договору про відшкодування;  
		-          реструктуризація заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, суперечить ч.13 ст.17  Бюджетного кодексу України; 
		-          ДП "Укркосмос" не надало доказів того, що виконання Договору про відшкодування позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при його укладенні; обставини, які навів позивач в обґрунтування вимоги про внесення змін до договору, не відповідають визначеним ч.2 ст.652 ЦК критеріям.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
		34.          18.04.2023 ДП "Укркосмос" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, в якій просить їх скасувати, позов ДП "Укркосмос" задовольнити або передати справу повністю або частково на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
		35.          Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 203, 215, 652 ЦК у правовідносинах, в яких договір укладається за державним замовленням, стороною спору є держава та існує питання відшкодування витрат державного бюджету, неприведення вимог правочину у відповідність до актів цивільного законодавства за наявності вказівки, встановленої рішенням суду.
		36.          ДП "Укркосмос" у касаційній скарзі вказує, зокрема, таке:
		-          позивач заявив вимоги не про розірвання договору на підставі зміни істотних умов, а про внесення змін до договору, що має здійснюватися відповідно до ч.4 ст.652 ЦК та за наявності відповідних кваліфікуючих обставин, зокрема, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом;
		-          висновки судів попередніх інстанцій (зокрема, щодо недоведення факту наявності умов, необхідних для зміни договору, у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору), певним чином є проявом "правового нігілізму"; суди не здійснили захист інтересів як держави, так і державних підприємств, не у повній мірі враховували, що відмова у задоволенні позовних вимог у справі фактично призведе до банкрутства позивача, що суперечить інтересам держави;
		-          джерелом відшкодування витрат державного бюджету на погашення і обслуговування запозичення, здійсненого ДП "Укркосмос" для виконання робіт зі створення національної супутникової системи зв`язку в рамках Державної цільової програми є надходження від використання ресурсу супутника зв`язку (постанова КМУ №1377); використання ресурсу супутника зв`язку та мовлення починає здійснюватися після його запуску та введення в експлуатацію (п.6 Постанови КМУ №696); Договір про відшкодування не був приведений у відповідність до вимог постанови КМУ №1377 щодо джерела відшкодування;
		-          у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №640/4933/21 зазначено, що Договір про відшкодування необхідно привести у відповідність до Постанови КМУ №1377 та діючих норм законодавства;
		-          суди попередніх інстанцій не встановили, що оскільки КМУ визначив джерело відшкодування витрат з ресурсу супутника зв`язку, то і відшкодування таких витрат має здійснюватися з моменту, коли супутник зв`язку буде запущений на орбіту, введений в експлуатацію, а ДП "Укркосмос" буде отримувати плату за надання цього ресурсу операторам супутникового зв`язку та мовлення та іншим споживачам;
		-          Договір про відшкодування заснований на державному замовленні, цивільні права та обов`язки сторін виникли, зокрема, з Постанови КМУ №1377;
		-          суди попередніх інстанцій не встановили наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для зміни Договору про відшкодування у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні:
		1) в момент укладення Контракту від 22.06.2009 на поставку супутника (виведення на орбіту) (далі - Контракт) між ДП "Укркосмос" та Корпорацією MDA сторони не виходили з того (не могли припустити), що настане анексія АР Крим з боку рф; анексія АР Крим стала для проекту створення супутника "Либідь" більшою, ніж фізична втрата можливості використовувати наземний сегмент в місті Євпаторії та необхідність створення альтернативного об`єкту в місті Києві та резервної бази ТТ&С в Італії; анексія АР Крим призвела до розірвання Контракту в односторонньому порядку Корпорація MDA; ДП "Укркосмос" фактично втратило доступ до супутника, наземного сегменту в АР Крим та складових частин ракети-носія, що знаходиться на території рф;
		2) внаслідок анексії АР Крим було ускладнено (унеможливлено) виконання як Контракту, так і Договору про відшкодування;
		3) з метою виконання Контракту Корпорація MDA залучило, зокрема, субпідрядників: ВАТ "Інформаційні супутникові системи" (рф, красноярськ), федеральне державне унітарне підприємство "Центр експлуатації космічної наземної інфраструктури" (рф, москва), федеральне державне унітарне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Енергомаш" (рф), федеральне державне унітарне підприємство "Науково-виробниче об`єднання ім. Лавочкіна" (рф); проект Супутникового зв`язку мав бути завершений запуском російським підприємством ФДУП "ЦЕНКІ" супутника "Либідь" з космодрому байконур ракетою-носієм "Зеніт"; наразі супутник "Либідь" перебуває на території "Інформаційні супутникові системи" (рф, красноярськ); враховуючи воєнні дії рф проти України не можлива взаємодія представників ДП "Укркосмос" з вказаними субпідрядниками для завершення проєкту Супутникового зв`язку;
		4) ДП "Укркосмос" вживало заходи для усунення причин, які зумовили істотну зміну обставин, витрачаючи власні кошти;
		-          проект створення Супутникового зв`язку із супутником "Либідь" не може бути завершеним, як передбачалося Контрактом, через його розірвання в односторонньому порядку Корпорацією MDA, фактичну втрату доступу ДП "Укркосмос" до супутника, наземного сегменту в АР Крим та складових частин ракети-носія, що знаходяться на території рф; запуск супутника "Либідь" з космодрому Байконур ракетою "Зеніт" також неможливий через перепрофілювання космодрому на інші типи ракет;
		-          зміни цих зазначених обставин є істотними, ДП "Укркосмос" не могло передбачити їх при укладенні Контракту та Договору про відшкодування, це позбавило ДП "Укркосмос" того, на що воно розраховувало при укладенні цих договорів;
		-          внесення змін до Договору про відшкодування в частині визначення джерела відшкодування є обов`язковим у силу виконання Постанови КМУ №1377;
		-          суди першої та апеляційної інстанції не проаналізували, що беззаперечним доказом існування істотних обставин є окупація частини території України (АР Крим) у 2014 році та збройна агресія рф проти України у сукупності з тим, що реалізація проекту "Либідь" була пов`язана територіально з АР Крим та підрядниками з території рф (посилається на постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21 щодо того, що наявність форс-мажорних обставин не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а має критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами);
		-          суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам (офіційному листу ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо форс-мажорних обставин) (скаржник як на підставу касаційного оскарження не посилається на п.4 ч.2 ст.287 ГПК);
		-          суди попередніх інстанцій повинні були дослідити факт існування реальної небезпеки порушення прав позивача зі сторони відповідача (посилається на постанови Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/16586/18 (щодо обов`язку суду оцінювати докази з огляду на їх вірогідність), від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц (щодо обов`язку суду вирішувати конфлікт між сторонами, а не надавати одній зі сторін підстав для сподівання на бажане для них рішення суду);
		-          щодо стандарту доказування посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17;
		-          позовні вимоги не суперечать частинам 13, 14 ст.17 Бюджетного кодексу України (далі - БК), оскільки не містять вимогу про списання заборгованості ДП "Укркосмос" або її реструктуризації за рахунок державного бюджету та не обмежують прав уповноважених державних органів щодо вирішення питання про відтермінування строків компенсації витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантійних зобов`язань КМУ.
		37.          16.06.2023 надійшов відзив Космічного агентства, в якому просив касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувані рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		38.          Звертає увагу та те, що ДП "Укркосмос" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та належить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно з постановою КМУ від 04.02.2015 №83. Відповідно до п.7 Постанови КМУ №696 ДП "Укркосмос" визначено оператором національної супутникової системи зв`язку, а Державне космічне агентство - державним замовником. Планувалося запустити перший український геостаціонарний телекомунікаційний супутник (головне призначення супутника: надання послуг регіонального і закордонного телебачення та радіомовлення; безпосереднє телемовлення; надання послуг мультимедіа й Інтернет, забезпечення передачі даних, телефонії, відеоконференцій та Інтранет на основі VSAT) та створити наземний комплекс зв`язку. Запуск національного супутника передбачалося здійснити за рахунок кредитних коштів, залучених під державні гарантії. ДП "Укркосмос" з Канадською експортною агенцією укладено Кредитний договір від 15.12.2009, а з КМУ - Гарантійну угоду до вказаного кредитного договору. На виконання Постанови КМУ №718 між ДП "Укркосмос" та Мінфіном було укладено Договір про відшкодування.
		39.          Зазначає, що ДП "Укркосмос" реалізовувало проєкт створення національної супутникової системи зв`язку (із супутником "Либідь") згідно з Постановою КМУ №696 та контрактом від 13.05.2010 №60141, укладеним з канадською Корпорацією MDA . Відповідно до умов контракту було виготовлено супутник "Либідь", який мав бути запущений з космодрому Байконур ракетою-носієм "Зеніт". За інформацією ДП "Укркосмос" супутник "Либідь" є повністю зібраним, пройшов усі випробування та перебуває на території ВАТ "Інформаційні супутникові системи (рф, Красноярськ). Виробництво ракети-носія Корпорація MDA не завершила. Причиною призупинення Корпорацією MDA робіт по наземному сегменту та подальшого невиконання контракту стала тимчасова окупація Автономної Республіки Крим російською федерацією. ДП "Укркосмос" за власні кошти побудувало наземний сегмент як альтернативу втраченому у Криму та Центр управління польотами (у м. Київ), виконало роботи по наземній станції управління у смт Городок Радомишльського району Житомирської області.  Було прокладено волоконно-оптичну лінію зв`язку від ЦУП до смт Городок та тимчасово орендовано другу наземну станцію управління у компанії "Telespazio" (Італія) для забезпечення запуску і управління супутником до введення в експлуатацію власної станції. Не зважаючи на викладене, Корпорація MDA все одно розірвала контракт №60141 від 13.05.2010. 
		40.          Космічне агентство, посилаючись на зазначені вище фактичні обставини, вказує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є незаконними і необґрунтованими, оскільки суди під час ухвалення рішень: неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи; не довели обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи; суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
		41.          04.07.2023 надійшов відзив Мінфіну, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		42.          У відзиві Мінфін, зокрема, зазначив таке:
		-          касаційна скарга не містить доводів щодо порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального та / або процесуального права,  яких припустилися суди попередніх інстанцій, у чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних рішень; скарга зводиться до повторного перегляду справи в касаційному порядку; скаржник у цій справі не довів порушення його прав з боку відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; 
		-          Постанова КМУ №718 не містить вимог про необхідність визначення у договорах про відшкодування витрат державного бюджету інформації про визначення моменту початку відшкодування витрат, а подальші зміни у законодавстві, зокрема в частині п.1 Постанови КМУ №1377, не можуть бути підставою для визначання частково недійсним п.6.3 Договору про відшкодування, оскільки таки підстави недійсності визначаються саме на момент укладення правочину;
		-          виконання умов Постанови КМУ №696 не входить до предмету доказування у цій справі; така постанова не містить умов про необхідність використання виключно об`єкту у м. Євпаторія чи залучення виключно підрядників, які є суб`єктами російської федерації; скаржником не доведено того, що виконання Договору про відшкодування позбавило заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при його укладенні; обґрунтування вимоги про внесення змін до договору не відповідають визначеним ч.2 cт.652 ЦК критеріям;
		-          на думку скаржника, Мінфін, реалізуючи свої владні повноваження, має актуалізувати зміст Договору про відшкодування відповідно до положень Постанови КМУ №1377, однак скаржник не наводить норм права, а також норм Постанови КМУ №1377 та / або положень вказаного Договору, якими передбачено обов`язок Мінфіну, як суб`єкта владних повноважень, вносити зміни певного змісту договору; зміст листів ДП "Укркосмос" від 09.12.2020 №386/2020 до Мінфіну та від 29.12.2020 №399/2020 до КМУ свідчить про відсутність обов`язку Мінфіну щодо внесення змін певного змісту до Договору про відшкодування;
		-          в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває справа №640/28430/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП "Укркосмос" про стягнення заборгованості за бюджетними позичками; у зв`язку з цим позовні вимоги ДП "Укркосмос" у цій справі (910/17639/21) пов`язані з незгодою останнього із заборгованістю за бюджетними позичками у розмірі 599 069 087,10 грн, а також неможливістю виконання ним умов укладеного Договору про відшкодування, та не спрямовані на поновлення прав позивача;
		-          постановою КМУ №1377 встановлено (першочергово) відшкодування витрат державного бюджету на погашення і обслуговування запозичення здійснюються за рахунок видатків державного бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Державному космічному агентству на погашення і обслуговування такого запозичення, (і тільки тоді) з наступним відшкодуванням витрат державного бюджету за рахунок від використання ресурсу Супутникового зв`язку на умовах, визначених Міністерством фінансів та державним підприємством "Укркосмос".
		43.          12.07.2023 надійшли письмові пояснення ДП "Укркосмос", в яких скаржник вказує, що неналежне виконання вимог Постанови КМУ №1377 призведе до банкрутства скаржника, за його зобов`язаннями відповідатиме держава, адже майно ДП "Укркосмос" перебуває на території АР Крим, та водночас відповідно до п.3 розд.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у цей період часу звернення стягнення на майно скаржника не допускається, а тому приписи ч.1 ст.176 ЦК не діятимуть.
		Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
		44.          Верховний Суд ухвалою від 05.06.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Укркосмос", а її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 21.06.2023. У судовому засіданні 21.06.2023 оголошено перерву до 16.08.2023.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо недійсності п.6.3 Договору про відшкодування 
		45.          Скаржник зазначає, що умова Договору про відшкодування, передбачена у п.6.3 (в редакції Додаткового договору від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2) в частині визначення моменту початку відшкодування Витрат суперечить положенням Постанови КМУ №1377, яка визначає джерело, за рахунок якого здійснюється відшкодування витрат державного бюджету на погашення і обслуговування запозичення, здійсненого ДП "Укркосмос" для виконання робіт із створення Супутникового зв`язку. Таким джерелом, вважає позивач, є грошові надходження від використання ресурсу Супутникового зв`язку. Водночас відповідно до п.6 Постанови КМУ №696 використання Супутникового зв`язку починає здійснюватися після и?ого запуску та введення в експлуатацію.
		46.          З огляду на те, що спірний Договір про відшкодування не було приведено у відповідність з вимогами Постанови КМУ №1377, а також враховуючи приписи ч.1 ст.49 Закону "Про Кабінет Міністрів України та ч.1 ст.203 ЦК, на думку скаржника, наявні підстави для визнання недійсними (частково) умов Договору про відшкодування в частині, що суперечить Постанові КМУ №1377.
		47.          Скаржник, визначаючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, вважав, що існує необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо застосування статей 203, 215 ЦК у спірних правовідносинах, в яких договір, укладений на підставі державного замовлення, не відповідає актам цивільного законодавства в частині умови щодо відшкодування витрат державного бюджету, при цьому за наявності вказівки, що міститься у рішенні суду, щодо приведення договору у відповідність до вимог нормативно-правового акту.
		48.          Верховний Суд відхиляє зазначений довід скаржника з огляду на таке.
		49.          Статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК).
		50.          Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
		51.          Велика Палата Верховного Суду у п.6.6 постанови від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 дійшла висновку, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		52.          Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст.5 ЦК суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
		53.          Як встановили суди попередніх інстанцій, Договір про відшкодування був укладений відповідно до положень Національної космічної програми України, Постанов КМУ №696 та №718.
		54.          Закон "Про Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 2003-2007 роки", прийнятий 24.10.2002 та набрав чинності 01.01.2003, визначав, що фінансування космічної діяльності за державним замовленням здійснюватиметься в обсягах, визначених Національною програмою, з урахуванням можливостей Державного бюджету України (ст. 2). КМУ щороку під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік мав передбачати кошти на здійснення заходів Національної програми (ст.3). Державним генеральним замовником Програми є Національне космічне агентство України.
		55.          Розділ ІІІ Програми передбачав реалізацію цільової програми "Супутникові системи телекомунікацій", й зокрема, створення супутникових систем телекомунікацій, що включає побудову та розвиток космічного сегмента і наземної інфраструктури. Загальна вартість створення супутникових систем телекомунікацій становить 23,5 млн. гривень бюджетного фінансування.
		56.          03.05.2007 КМУ ухвалив Постанову №696, якою передбачалося, що проект створення національної супутникової системи зв`язку буде реалізовуватися ДП "Космос" за рахунок бюджетних коштів, на підставі державного замовлення Космічного агентства, було затверджено План заходів щодо створення національної супутникової системи зв`язку (створення цієї системи планувалося повністю завершити до грудня 2011 року).
		57.          Втім, протягом 2008-2009 року з метою підготовки України до чемпіонату Європи з футболу 2012 року була ухвалена низка спеціальних нормативних актів. Так, постановою КМУ від 22.02.2008 №107 затверджена нова Державна цільова програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
		58.          У ст.14 Закону "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 передбачено, що у 2009 році державні гарантії надаються КМУ на виконання заходів, пов`язаних з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
		59.          Постановою КМУ від 10.04.2009 №448 Постанову №696 доповнено пунктом 8, згідно з яким Космічному агентству разом з Мінфіном, Міністерством економіки, Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ДП "Укркосмос" розробити і подати на розгляд КМУ проект порядку надання у 2009 році державних гарантій щодо фінансування створення національної супутникової системи зв`язку.
		60.          01.07.2009 КМУ прийнято постанову №718 "Про надання у 2009 році державних гарантій щодо фінансування робіт із створення національної супутникової системи зв`язку в рамках Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (далі - Постанова КМУ №718). Вона врегулювала відносини, пов`язані з наданням КМУ державних гарантій для забезпечення виконання зобов`язань за внутрішніми та зовнішніми запозиченнями, що здійснюються ДП "Укркосмос" для фінансування робіт із створення національної супутникової системи зв`язку в рамках Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою КМУ від 22.02.2008 №107.
		61.          Державні гарантії надаються у межах загального обсягу, встановленого Законом "Про Державний бюджет України на 2009 рік", у разі, коли загальний розмір зобов`язань позичальника щодо повернення запозичень не перевищує суму, еквівалентну 300 млн. доларів США. Позичальник вносить у строк, передбачений для сплати відсотків за запозиченнями, плату за надання державних гарантій в розмірі 0,3 відсотка річних залишку суми гарантійних зобов`язань. Запозичення використовуються для виконання зобов`язань, що виникають у зв`язку з фінансуванням робіт із створення системи зв`язку. Запозичення здійснюються в обсягах та в строки, визначені згідно з графіком фінансування робіт із створення системи зв`язку, розробленим Космічним агентством та погодженим з Мінекономіки.
		62.          У п.7 Постанови КМУ №718 передбачено, що Мінфін та позичальник укладають до надання державних гарантій договір про відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути у разі виконання державою гарантійних зобов`язань. У договорі передбачаються зобов`язання позичальника щодо: відшкодування витрат державного бюджету, пов`язаних з виконанням гарантійних зобов`язань; сплати пені за кожний день прострочення відшкодування зазначених витрат; подання Мінфіну інформації, необхідної для проведення моніторингу спроможності позичальника виконувати зобов`язання за запозиченнями; погодження з Мінфіном здійснення видатків, необхідних  для виконання робіт та надання послуг із створення системи зв`язку, у разі недостатності у позичальника коштів для внесення чергового платежу або за наявності простроченої заборгованості за запозиченнями та заборгованості з відшкодування витрат державного бюджету, пов`язаних з виконанням гарантійних зобов`язань.
		63.          Отже Договір про відшкодування укладено 15.12.2009 згідно із цільовою програмою "Супутникові системи телекомунікацій", затвердженої Законом "Про Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 2003-2007 роки", Постановами КМУ №696, №718, і позивач не стверджував про невідповідність п.6.3. Договору про відшкодування цим нормативно-правовим актам.
		64.          26.12.2011 КМУ прийняв Постанову №1377 "Деякі питання створення національної супутникової системи зв`язку", що набрала чинності 13.01.2012. Цією постановою також були внесені зміни до постанов КМУ №718 та від 16.02.2011 №111, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для обслуговування кредиту, залученого для реалізації проекту "Створення Національної супутникової системи зв`язку" (далі - Порядок використання коштів).
		65.          Відповідно до п.1 Постанови КМУ №1377 погашення і обслуговування запозичення, здійсненого ДП "Укркосмос" для виконання робіт із створення Супутникового зв`язку, та внесення плати за надання державних гарантій, зазначених у п.2 Постанови КМУ №718, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Космічному агентству на погашення і обслуговування такого запозичення, з наступним відшкодуванням витрат державного бюджету за рахунок надходжень від використання ресурсу супутника зв`язку на умовах, визначених Мінфіном та ДП "Укркосмос".
		66.          Були внесені зміни до п.6 Порядку використання коштів: "У процесі реалізації проекту "Створення Національної супутникової системи зв`язку" за рахунок бюджетних коштів здійснюються платежі з погашення та обслуговування кредиту, залученого для фінансування робіт із створення Національної супутникової системи зв`язку відповідно до умов договору, укладеного 15.12.2009 між державним підприємством "Укркосмос" і Канадською експортною агенцією, та внесення плати за надання державних гарантій, зазначених у п.2 Постанови КМУ №718."
		67.          Державному космічному агентству та Міністерству фінансів під час підготовки пропозицій щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" і розроблення проектів Державного бюджету України на наступні роки передбачати видатки на погашення і обслуговування запозичення та внесення плати за надання державних гарантій, зазначених у п.1 цієї постанови, у межах загального обсягу бюджетних призначень Державного космічного агентства (п.3 Постанови №1377).
		68.          Аналіз викладених вище положень свідчить, що Постанова КМУ №1377 передбачала порядок виділення бюджетного фінансування для обслуговування запозичення (кредиту, наданого Канадським експортним агентством) та оплати за державні гарантії КМУ з подальшим відшкодуванням витрат за рахунок надходжень від використання ресурсу супутника зв`язку на умовах, визначених Мінфіном та ДП "Укркосмос".
		69.          Отже, Постанова №1377 взагалі не регулює відносини, які виникають між Мінфіном та ДП "Укркосмос" у разі порушення ДП "Укркосмос" своїх зобов`язань перед Канадським експортним агентством за кредитним договором, погашення цих зобов`язань за рахунок державних гарантій КМУ та подальшого відшкодування бюджетних витрат Мінфіну з боку ДП "Укркосмос". З цих підстав Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що п.6.3.Договору про відшкодування не відповідає приписам Постанови №1377.
		70.          Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №640/4933/21 містить вказівку щодо необхідності приведення Договору про відшкодування у відповідність до постанови КМУ №1377 та діючих норм законодавства, адже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, зазначену постанову суду апеляційної інстанції прийнято за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, якою було залишено позов без розгляду з огляду на пропуск встановленого для звернення з адміністративним позовом строку. Тобто, цим судовим рішенням не вирішувався спір по суті, зокрема щодо позовної вимоги зобов`язання Мінфіну привести положення Договору про відшкодування у відповідність до Постанови КМУ №1377, а розглядалося процесуальне питання у справі.
		71.          Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п.32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформулювала такий висновок: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи."
		72.          З огляду на вказаний правовий висновок суду касаційної інстанції, правова оцінка суду (Шостого апеляційного адміністративного суду) щодо наявності (відсутності) підстав для приведення Договору про відшкодування у відповідність до Постанови КМУ №1377 та діючих норм законодавства не є обов`язковою для суду під час розгляду справи.
		73.          Отже, зокрема з цих підстав посилання скаржника на приписи ч.4 ст.75 ГПК (щодо преюдиціальності обставин) є безпідставними.
		74.          За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання умови, передбаченої п.6.3 Договору про відшкодування у редакції Додаткового договору від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2, недійсною, як такої що не відповідає приписам Постанови КМУ №1377, з урахуванням викладених вище мотивів.
		Щодо внесення змін
		75.          Скаржник стверджував, що наявні чотири умови, необхідні для застосування ч.2 ст.652 ЦК, а саме: (1) у момент укладення Контракту на поставку супутника (виведення на орбіту) від 22.06.2009 його сторони виходили з того, що така зміна обставин як анексія АР Крим не настане; (2) тимчасова окупація АР Крим з боку рф має місце з 20.02.2014 та продовжується станом на поточну дату, при цьому Україна не могла усунути цю обставину при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; (3) значна частина проєкту "Либідь" мала бути реалізована підприємствами-субпідрядниками, які є її суб`єктами рф, а космічний апарат мав бути запущений з космодрому "Байконур"; крім того, супутник "Либідь" знаходиться у ВАТ "Інформаційні супутникові системи", що є суб`єктом рф та знаходиться у місті красноярськ; збройна агресія рф унеможливлює взаємодію з такими субпідрядниками проєкту "Либідь" для його завершення; (4) підприємство вчиняло дії, спрямовані на усунення обставин, що істотно змінилися, зокрема, а) проводило переговори із Корпорацією MDA щодо подальшого виконання Контракту на поставку супутника (виведення на орбіту) від 22.06.2009; б) збудувало новий наземний сегмент як альтернативу втраченому у АР Крим, Центр управління польотами (далі - ЦУП); в) виконало роботи по наземній станції управління у смт Городок Радомишльського району Житомирської області, прокладено волоконно-оптичну лінію зв`язку від ЦУП до смт Городок протяжністю 130 км, за участю представників Корпорації MDA проведено тестування обладнання ЦУП та встановлено його готовність до подальшої експлуатації, виконало роботи щодо встановлення на ЦУП спеціального програмного забезпечення та проведення комплексних тестів наземної інфраструктури разом з космічним апаратом; г) укладено контракт щодо оренди Наземної станції управління до початку введення в експлуатацію власної станції; (ґ) організовано і проведено навчання нового персоналу управління польотом космічним апаратом "Либідь"; (д) здійснило модернізацію Центральної супутникової станції ДП "Укркосмос".
		76.          ДП "Укркосмос" зазначило, що внаслідок усунення форс-мажорних обставин, пов`язаних з наземним сегментом для управління супутника "Либідь", поніс витрати у розмірі 23,183 млн грн, що негативно вплинуло на фінансовий стан ДП "Укркосмос".
		77.          У зв`язку зі збільшенням витрат, що виникли внаслідок настання форс-мажорних обставин, розпорядженням КМУ від 04.10.2017 №729-р "Щодо завершення реалізації проекту створення національної супутникової системи зв`язку" погоджено пропозицією Державного космічного агентства щодо збільшення вартості реалізації проекту створення національної супутникової системи зв`язку для ліквідації форс-мажорних обставин щодо наземного сегмента, розташованого на тимчасово окупованій території України, на 17 млн. доларів США за рахунок коштів, отриманих від надання в оренду ресурсу супутника. Загальна вартість проекту збільшується до 281,6 млн. доларів США (п.1).
		78.          В обґрунтування існування форс-мажорних обставин, скаржник послався на висновки Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) про форс-мажорні обставини, що видавались після 27.02.2014, згідно з якими підтверджується, що події на території АР Крим (окупація рф частини території України - АР Крим та міста Севастополя) є обставинами непереборної сил (форс-мажору). Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) встановити неможливо.
		79.          Також скаржник послався на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким остання засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройну агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (воєнний стан неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента та діє станом на момент розгляду касаційної скарги).
		80.          З урахуванням вказаного, скаржник зазначив, що після укладення Договору про відшкодування та Контракту на поставку супутника (виведення на орбіту) від 22.06.2009 обставини змінилися настільки, що ДП "Укркосмос" позбавлено того, на що воно розраховувало під час укладення цих договорів. Скаржник також зазначив, що під час укладення вказаних договорів  не міг передбачити настання таких істотних змін обставин. Зважаючи на зазначене та посилаюсь на ч.4 ст.652 ЦК, Постанову КМУ №1377, скаржник вважав, що наявні підстави для внесення змін до умов, передбачених п.6.3 Договору про відшкодування, шляхом визначення джерела, за рахунок якого має здійснюватися відшкодування Витрат, а саме за рахунок надходжень від використання ресурсу Супутникового зв`язку.
		81.          У цьому контексті послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21 щодо того, що наявність форс-мажорних обставин не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а має критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами), від 01.10.2020 у справі №910/16586/18 - щодо обов`язку суду оцінювати докази з огляду на їх вірогідність), від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц - щодо обов`язку суду вирішувати конфлікт між сторонами, а не надавати одній зі сторін підстав для сподівання на бажане для них рішення суду. Крім того, скаржник послався на висновки щодо стандарту доказування, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
		82.          Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.
		83.          Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		84.          Згідно з ч.1 ст.652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		85.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
		86.           Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
		87.          Частиною 2 ст.652 ЦК передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона
		88.          Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК).
		89.          Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК). Припис абз.2 ч.1 ст.652 ЦК встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 ЦК договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
		90.          Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)). 
		91.          Разом з цим Верховний Суд зазначає, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
		92.          Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
		93.          Така правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
		94.          Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
		95.          Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
		96.          Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
		97.          Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
		98.          На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
		99.          У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.
		100.          Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.
		101.          Верховний Суд також звертає увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
		102.          У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст.6.111).
		103.          У цій справі позивач порушив умови Договору про відшкодування (прострочив відшкодування Витрат у розмірі 583 304 150,13 грн, що є предметом спору у адміністративній справі №640/28430/20). Зміни, які позивач просив суд внести до Договору (визначити, що Витрати підлягають відшкодуванню за рахунок надходжень від використання ресурсу Супутникового зв`язку, спрямовані на захист інтересів виключно позивача і по суті перекладають на Мінфін всі негативні наслідки від затримки відшкодування понесених ним Витрат. Внесення таких змін до Договору про відшкодування призведе до істотного порушення балансу інтересів іншої сторони - Мінфіну, адже позивач фактично намагається такими змінами відтермінувати виконання свого обов`язку з відшкодування Витрат, понесених державою, на невизначений час до події яка, ймовірно, може і не настати (запуск Супутникового зв`язку і початок його комерційної експлуатації). Скаржник не надав доказів, з яких би вбачався обґрунтований прогноз (етапи) із реалізації ДП "Укркосмос" проєкту "Либідь" у майбутньому.
		104.          При цьому Верховний Суд також бере до уваги той факт, що до спірного п.6.3 Договору відшкодування (за умовами якого позивач мав відшкодувати державі Витрати протягом 30 календарних днів, з моменту здійснення платежу Гарантом), двічі вносилися зміни до моменту, з якого позивач мав розпочати виконувати свій грошовий обов`язок за Договором відшкодування, а саме:
		(1)          Додатковим договором від 24.06.2010 №1/28010-02/137-1 визначено початок строку виконання ДП "Укркосмос" грошового зобов`язання з 2015 (щопівроку рівними частинами 15 червня та 15 грудня), 
		(2)           Додатковим договором від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2 - починаючи з 2020 року та протягом 8 років позивач мав (має) відшкодувати державі Витрати, тобто до 2027 року.
		105.          Такі обставини свідчать про те, що держава, виконавши зі свого боку гарантійні зобов`язання та змінивши умови відшкодування (чим відстрочила момент і розстрочила суму відшкодування позивачем Витрат), та водночас не отримавши ні відшкодування, ні реалізованого проєкту "Либідь", зазнає у спірних правовідносинах негативних наслідків. 
		106.          Отже, у разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.
		107.          За таких обставин, Верховний Суд погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ДП "Укркосмос" щодо внесення змін до умов Договору про відшкодування.
		108.          Верховний Суд вважає за необхідне зауважити у контексті спору, що є предметом у цій справі, таке.
		109.          Верховний Суд також зауважує, що відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
		110.          Тлумачення п.6 ч.1 ст.3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
		111.          Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
		112.          Згідно з частинами 2, 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. 
		113.          Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		114.          Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
		-          особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
		-          наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
		-          враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		115.          Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
		116.          Верховний Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		117.          Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
		118.          Із обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та на ті, що посилаються сторони у позовній заяві, скарзі та відзивах, вбачається таке:
		(1)          за умовами п.6.3 Договору про відшкодування, укладеного 15.12.2009, позивач мав відшкодувати державі Витрати протягом 30 днів з моменту здійснення платежу Гарантом (КМУ);
		(2)          зокрема, Додатковим договором від 27.12.2011 №2/28010-02/137-2 визначено, що з 2020 року розпочинається перебіг восьмирічного строку, протягом якого позивач має відшкодувати державі Витрати, тобто до 2027 року;
		(3)           20.02.2014 розпочалася збройної агресії рф проти України, в результаті якої відбулася незаконна окупація частини території України, зокрема АР Крим;
		(4)          з початком збройної агресії з боку рф у 2014 році ДП "Укркосмос" втратило можливість доступу до наземного сегменту управління космічним апаратом, що знаходиться в місті Євпаторія АР Крим, супутника "Либідь" та інших складових частин ракети-носія, що знаходяться на території рф;
		(5)          як стверджує скаржник, 01.03.2016 Корпорація MDA надіслала ДП "Укркосмос" лист, яким повідомила про початок реалізації права на розірвання Контракту від 22.06.2009 на поставку супутника (виведення на орбіту); 26.02.2018 ДП "Укркосмос" розпочало арбітражне провадження у Лондонському Міжнародному Арбітражному Суді з вимогами до Корпорації MDA, пов`язаними із розірванням Контракту від 22.06.2009 та поверненням грошових коштів; рішенням вказаного суду від 31.03.2020 підтверджено належне розірвання Контракту від 22.06.2009 з боку Корпорації MDA.
		119.          Із зазначеного вбачається, що після настання несприятливих обставин (початок у 2014 році збройної агресії з боку рф та анексія АР Крим, що має місце на поточну дату, та розірвання Контракту від 22.06.2009), які очевидно негативно впливають на можливість реалізації проєкта "Либідь", ДП "Укркосмос" мало достатньо часу для врегулювання питань, що стали предметом спору у цій справі, таким чином, аби дотриматися балансу інтересів сторін Договору про відшкодування.
		120.          Втім, ДП "Укркосмос" відповідних заходів не вживало та лише після настання прострочки виконання обов`язку за Договором про відшкодування та пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості розпочало вживати дії щодо врегулювання спірних питань, зокрема шляхом пред`явлення позову у цій справі, задоволення якого, як вказано вище, призведе до порушення принципу справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.
		121.          Отже, Верховний Суд вважає, що така поведінка позивача не відповідає засадам добросовісності та вказує на зловживання правом, що є неприпустимим.
		122.          Крім того, колегія суддів зазначає, що одночасне пред`явлення позивачем двох суперечливих позовних вимог, які стосуються одного пункту Договору про відшкодування - п.6.3, у яких просить: (1) визнати цей пункт недійсним частково, а саме у частині визначення моменту початку відшкодування витрат, та водночас (2) змінити цей пункт шляхом викладення його у запропонованій позивачем редакції, свідчить про переслідування ним єдиної мети, що полягає в ухиленні від наслідків невиконання грошового зобов`язання.
		123.          Твердження скаржника про те, що позовні вимоги не суперечать частинам 13, 14 ст.17 БК, колегією суддів до уваги не приймається, адже цей довід не обґрунтований відповідною підставою касаційного оскарження, передбаченою ч.2 ст.287 ГПК.
		124.          Підсумовуючи наведене вище, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, зокрема в цій частині та задоволення касаційної скарги, адже колегією суддів не встановлено факту неправильного застосування судами норм матеріального або процесуального права, що б мало наслідком ухвалення неправильного по суті рішення.
		125.          За таких обставин, касаційна скарга, що ґрунтується на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК, задоволенню не підлягає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		126.          Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		127.          Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		128.          Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Судові витрати
		129.          Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Державного підприємства "Укркосмос" залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі №910/17639/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                          С. Бакуліна
		 
		                                                                                                              В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...