Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/302/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2023. Зареєстровано: 09.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Результат оскарження 26.02.2024 Дніпровський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/212/652/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/302/23 
		2/212/652/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09 жовтня 2023 року                  м. Кривий Ріг
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ,
		В С Т А Н О В И В:
		11 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Hyundai Santa Fe, 2010 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; здійснити поділ спільного майна подружжя, визначивши, що частки сторін у праві власності на автомобіль є рівними і становлять 1/2 частині; визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Hyundai Santa Fe, 2010 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля.
		В обґрунтування позову посилається на те, що позивач та відповідач 15 липня 2016 року уклали шлюб, який за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.12.2022 був розірваний. Під час шлюбу у грудні 2019 року сторонами був придбаний автомобіль Hyundai Santa Fe, 2010 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поставлений на облік за відповідачем 26.12.2019. Транспортний засіб сторони придбавали за спільні кошти подружжя та фактично сплатили за нього 15500 доларів США, але в угоді купівлі-продажу ТЗ ціна була вказана інша з метою мінімізації витрат на його оформлення. На теперішній час вирішити питання поділу майна відповідач не бажає, тому позивач вимушена звернутися з цим позовом до суду. Також, позивач вважає доцільним з огляду на режим користування спірним майном стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості її частки та як наслідок припинення її права власності на спірне майно.
		Ухвалою судді від 25 січня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.
		20 лютого 2023 року за клопотанням позивача витребувані докази, підготовче засідання відкладено на 21.03.2023.
		Ухвалою суду від 21.03.2023 підготовче засідання відкладено на 03.04.2023 за клопотанням представника відповідача про надання можливості ознайомимтися з матеріалами цивільної справи та неможливістю прибути у судове засідання через зайнятість у іншому процесі.
		03 квітня 2023 року суд за клопотанням позивача призначив по справі судову автотоварознавчу експертизу та зупинив провадження у справі на час проведення судової експертизи.
		Ухвалою суду від 15.05.2023 у зв`язку з надходженням висновку експерта, поновлено провадження у справі зі стадії підготовчого засідання.
		07 червня 2023 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача через його хворобу.
		Ухвалою суду від 07.06.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові. 
		13 червня 2023 року підготовче засідання відкладено, надано час сторонам для врегулювання спору у позачудовий спосіб.
		12 липня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023.
		Ухвалою суду від 12.09.2023 відкладено судовий розгляд на 09.10.2023 за клопотанням представника відповідача про відкладення розшгляду справи у зв`язку із хворобою відповідача.
		Позивач та її представник до суду не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов.
		Відповідач та його представник до суду не з`явилися, у наданій суду письмовій заяві представник відповідача просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
		Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.
		Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.
		Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2016 року, який був розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.12.2022 (а.с. 10, 12-13).
		Відповідно до наданої ТСЦ МВС № 1243 інформації від 31.03.2023 за № 31/4-1243-536, 26 грудня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу № 7345/19/000798 від 24.12.2019 укладеного в суб`єкта господарювання ТОВ «Варан-ІФ» за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль Hyundai Santa Fe, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 48).
		Згідно з Висновком експерта № 67/23 по визначенню ринкової вартості від 08.05.2023, ринкова вартість автомобіля марки «Hyundai Santa Fe», 2010 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 530176,54 грн (а.с. 53-80).
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
		Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.
		Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
		Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.
		Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
		Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.
		Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
		Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
		У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
		Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
		Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
		Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).
		Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007№11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У відповідності до п.п. 4 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
		Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведені вище правові норми, суд приходить до висновку, що спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, з урахуванням заяви відповідача про визнання позовних вимог, вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо режиму поділу майна, а отже, суд вважає можливим поділити спільне сумісне майно подружжя у порядок, визначений у позовній заяві.
		Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач і представник відповідача позовні вимоги визнали і таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, і обставин на підтвердження іншого судом не встановлено, то згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходиться з наступного.
		Згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема з проведенням експертизи.
		При подачі позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 6150,00 грн., зазначивши, що ціну позову на той час вона визначити не може, і тому виходить із приблизної ринкової вартості майна, яка становить 615000 грн. 
		Так, відповідно до ч. 1ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до ч. 2ст. 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом розгляду у цій справі є поділ майна подружжя і позивачем заявлена вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна із стягненням на її користь грошової компенсації вартості цієї частини.
		Згідно з висновком експерта від 08.05.2023 ринкова вартість спірного автомобіля визначена у розмірі 530176,54 грн., отже ціна позову становить 530176,54 х 1/2 = 265088,27 грн. і відповідно судовий збір становить 2650,88 грн. 
		Частина 2 ст. 176 ЦПК України передбачає, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
		З огляду на викладене, відповідно до положеньст. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останньою судовий збір в сумі 2650,88 грн. та відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України переплачений судовий збір у розмірі 3499,12 грн. підлягає поверненню позивачу.
		Крім того, позивачем під час судового розгляду сплачено 4000 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження судовим експертом, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України. 
		Керуючись ст. 4, 12-13,76,81,82,89, 141,211, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ задовольнити.
		Визнати спільною сумісною власністю  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Hyundai Santa Fe, 2010 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		В порядку поділу майна подружжя стягнути з  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки HyundaiSantaFe,2010року випуску,чорного кольору,реєстраційний номер НОМЕР_1  в розмірі 265088 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 27 коп., залишивши право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2650,88 грн. та витрати на оплату експертизи в сумі 4000 грн.
		Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету переплачений судовий збір у розмірі 3499 (три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 12 коп. на підставі квитанції до платіжної інструкції 0.0.2807778177.1 від 09.01.2023.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП  НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.
		 
		 
		   Суддя:                             О.  В.  Колочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...