Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/7013/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 25.10.2023. Зареєстровано: 25.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2023.
Дата набрання законної сили: 17.10.2023
Номер судового провадження: 2/932/2010/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           Справа № 932/7013/23
		           Провадження № 2/932/2010/23
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		        
		15 вересня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого  судді Кудрявцевої Т.О.
		при секретарі  Рошошка Є.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		31.07.2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката  Соболь О.І. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій з урахуванням уточнень просила стягнути з нього аліменти за минулий період на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 15 місяців, а саме:  березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року у сталій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, разом за весь період  45000 (сорок п`ять тисяч) гривень; стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до досягнення донькою повноліття. 
		В обґрунтування позову посилається на те, що з 08.09.2012 року позивач з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у них народилась донька  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні стосунки між позивачем та відповідачем фактично погіршилися ще в 2019 році. Основною причиною конфліктів між сторонами стали питання фінансового забезпечення сім`ї, небажання відповідача забезпечувати родину. Шлюбні відносини між сторонами припинені восени 2022 року. На цей час сторони по справі уже більше року не підтримують подружніх відносин та не є сім`єю, відповідач не бере матеріальної участі у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 , яка наразі проживає разом з позивачкою у Польщі, що зумовило її звернутись до суду.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.
		Ухвалою судді від 04.08.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		В судове засідання позивачка не з`явилася, представник позивача надала суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, уточнені позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.
		Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Розглянувши справу та дослідивши наявні у ній докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідач перебували в шлюбі з 08.09.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №418. 
		Від шлюбу сторони мають доньку  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого 15.07.2014 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 899, в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю дитини вказано ОСОБА_1 .
		В зв`язку з тим, що спільне господарство між сторонами не ведеться, відповідач матеріальну допомогу на утримання доньки у добровільному порядку надає, проте у не достатньому розмірі, що ним не спростовано.
		Дитина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, позивачка здійснює догляд за дитиною, забезпечує її лікування, сплачує додаткові грошові кошти на її розвиток та дозвілля, між батьками дитини не досягнуто згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання доньки, в зв`язку з чим позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
		Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Тобто, утримання відповідачем своїх дітей є не його правом, а є його обов`язком.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
		Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		 
		Позивач просить стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. У наданій суду заяві відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
		Таким чином, з огляду на те, що відповідач зобов`язаний утримувати доньку до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем та оскільки дитина сторін проживає разом із позивачем, враховуючи вік та потреби дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність сторін щодо обов`язку утримувати дітей, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		Щодо стягнення аліментів за минулий період, суд зазначає наступне.
		У відповідності до ч. 2ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
		Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести:
		а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача;
		б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
		Ухилення від сплати аліментів це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
		На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема в постановах від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18.
		Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року (справа №215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другоюстатті 191 СК Українипередбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
		Представником позивача зазначено, що з моменту припинення між сторонами шлюбних відносин восени 2022 року позивач з відповідачем домовилися про добровільне перерахування відповідачем 5000 грн. щомісячно на утримання їхньої спільної дитини. З моменту виїзду позивача з дитиною в евакуацію за кордон, тобто з березня 2022 року, відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати свою дитину. Разом з тим, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням змінити своє ставлення до їхньої спільної дитини та надавати матеріальну допомогу. За період з березня 2022 року по теперішній час відповідач виплатив аліменти всього два рази  у розмірі 5000 грн. за вересень 2022 року і 5000 грн. за листопад 2022 року. Всі прохання позивача про щомісячну допомогу на утримання дитини залишилися поза увагою відповідача. 
		В якості доказу вжиття позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача і доказів ухилення відповідача від надання коштів на утримання дитині, представником позивача надано скриншоти листування між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з приводу аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . В переписці позивач неодноразово просить відповідача перерахувати гроші на утримання спільної дитини.
		У наданій суду заяві відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
		Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час підлягають задоволенню.
		При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
		З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць.
		В порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
		Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП  НОМЕР_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітньої дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову  з 31.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП  НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітньої дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти за минулий період, за 15 місяців, а саме: за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року у сумі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, а всього за весь період  45000 (сорок п`ять тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП  НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
		Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		Суддя Т.О. Кудрявцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...