Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/8879/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 31.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: 22-ц/813/210/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/210/23 
		Справа № 522/8879/18
		Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
		Доповідач Заїкін А. П.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.10.2023 року                                 м. Одеса
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 522/8879/18
		Номер провадження: 22-ц/813/210/23
		 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: 
		- головуючого судді  Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
		- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Зєйналової А.Ф.к,
		 
		учасники справи:
		- позивач  ОСОБА_1 , 
		-відповідачі  1) Головнеуправління Національноїполіції вОдеській області,2) Прокуратура Одеськоїобласті,3) Головне управлінняДержавної казначейськоїслужби Українив Одеськійобласті,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції вОдеській області,Прокуратури Одеськоїобласті,Головного управлінняДержавної казначейськоїслужби Українив Одеськійобласті провідшкодування моральноїшкоди,за апеляційноюскаргою адвокатаГайси АндріяМихайловича,діючого відімені ОСОБА_1 , на рішенняПриморського районногосуду м.Одеси, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П. о 14 годині 06 хвилині03липня 2019року,
		 
		встановив:
		2. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь - 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури.
		ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона визнана потерпілою у кримінальних провадженнях №12013170240003727 від 31.10.2013 р., за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, а саме - ОСОБА_2 , що спричинила смерть її чоловікові - ОСОБА_3 , та залишення в небезпечному для життя стані, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України, та №12016160240002988 від 05.10.2016 р., за фактом неналежного виконання професійних обов`язків працівниками Шабівської ЦРЛ, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, досудове розслідування у яких здійснюється Білгород-Дністровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. 
		18.12.2005 р., приблизно о 17 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом автомобіля Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ізмаїльській у м. Білгород-Дністровський Одеської області, здійснив наїзд на чоловіка позивачки - ОСОБА_3 , який рухався на велосипеді, та від отриманих поранень помер у травматологічному відділенні с. Шабо 19.12.2005 р. о 03:00 год..
		За вказаним фактом на той час було відкрита кримінальна справа №38200600025, за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Вказана справа перебувала у провадженні слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області Райляна А.А.. У подальшому - 15.05.2006 р. вказана кримінальна справа, згідно із постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ Райляна А.А., була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
		Після неодноразових скарг позивачки в усі можливі інстанції провадження у справі було відновлено. Так, постановою заступника Міністра внутрішніх справ України - начальника ГСУ МВС України Коляди П.В. від 12.11.2006 досудове слідство у закритій справі відновлено, кримінальну справу направлено для подальшого розслідування до СУ ГУ МВС України в Одеській області. 
		Постановою від 11.09.2007 старший слідчий по ОВС СУ ГУ МВС Глух В.В. повторно закрив кримінальну справу за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, яка 27.04.2011, після оскарження вказаних протиправних дій, постановою старшого прокурора відділу 04/2/1/4 Генеральної прокуратури України Бугайова В.Я. була скасована як незаконна. Матеріали справи направлено для подальшого розслідування до СУ ГУ МВС України в Одеській області. 
		Слідчим СУ ГУ МВС України в Одеській області Соломахіним А.А. 23.03.2012 призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, виконання якої доручено експертам Головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України у м. Києві, матеріали справи направлено разом з постановою до експертної установи. 
		Начальником відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Одеській області Івановим О.М. 16.10.2013 направлено лист до Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі якого 31.10.2013 відомості про злочин, за яким розслідувалася вказана кримінальна справа, внесено до ЄРДР. 
		Таким чином, на даний час у Білгород-Дністровському відділі поліції ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування y кримінальному провадженні № 12013170240003727 від 31.10.2013, за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, а саме - ОСОБА_2 , що спричинила смерть чоловікові позивачки - ОСОБА_3 , та залишення в небезпечному для життя стані, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчий Бідюком О.О. 
		Крім того, Білгород-Дністровським відділом поліції ГУНІ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160240002988 від 05.10.2016, за фактом неналежного виконання професійних обов`язків працівниками Шабівської ЦРЛ, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим Бідюком О.О..
		Починаючи з моменту внесення інформації про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та до цього часу, справа зовсім не просувається, досудове розслідування Білгород-Дністровським відділом поліції ГУНП в Одеській області фактично не проводиться. Слідчими не вживаються жодних заходів для належного проведення невідкладних слідчих дій, а місцевою прокуратурою, в особі керівника ОСОБА_4 , не здійснюється належне процесуальне керівництво та не здійснюється контроль за розумними строками розслідування. 
		З отриманих позивачкою витягів з кримінальних проваджень, інших документів з матеріалів справи, особа водія автомобіля Mercedes-Benz Vito, д. н. з. НОМЕР_1 , який вчинив наїзд на чоловіка відома, а саме - ОСОБА_2 .. Крім того, є достатні підстави підозрювати його у вчиненні тяжкого злочину, однак до цього часу будь-яких заходів відносно нього не вжито. Він проживає у м. Білгород-Дністровський, продовжує своє звичайне життя, на відміну від нашої родини, та й досі залишається не притягнутим до відповідальності. 
		Морально-психологічний стан позивачки, а також стан її здоров`я погіршується, такою протиправною бездіяльністю їй завдається постійна триваюча моральна шкода. 
		Позивачкою подавались скарги до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на бездіяльність слідчих Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНІ в Одеській області, які були задоволені. Зобов`язано слідчих провести слідчі дії, розглянути її клопотання, однак до цього часу нічого не змінилося, керівництвом не вживаються заходи до активізації досудового розслідування. 
		Позивачка зазначає що з часу коли сталась трагедія та смерть чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання перебуває у пригніченому стані, що майже не проходить, оскільки остання має надію на притягнення винних до відповідальності, однак на протязі тривалого часу вказане не відбувається. 
		Посилаючись на вищезазначене, позивачка вказує, що у зв`язку з бездіяльністю відповідачів їй завдано непоправну моральну шкоду, що підтверджується медичними документами, її станом здоров`я. Оскільки досудове розслідування по кримінальній справі не просувається, справу до суду не передано, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з приводу відшкодування моральної шкоди (Т. 1, а. с. 2 - 13, Т. 2, а. с. 32 - 44).
		 
		Позиція сторін в суді першої інстанції
		 
		ГУ НП в Одеській області у відзиві на позовну заяву просить відмовити в її задоволенні. Вказує на те, що по кримінальному провадженню №12013170240003727 органам досудового розслідування надано вказівки процесуального керівництва, виконуються вказівки прокурора. ОСОБА_1 у позові жодного розрахунку визначення суми моральної шкоди не надає, в чому саме полягає моральна шкода не зазначає, відповідних доказів не надає (Т. 1, а. с. 199 - 202).
		Прокуратура Одеської області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні. Відзив прокуратури обґрунтований тим, що не відповідають дійсності твердження позивачки про бездіяльність органів прокуратури в ході досудового розслідування, оскільки прокурорами Білгород-Дністровської місцевої прокуратури неодноразово зверталась увага слідчих поліції про неналежне досудове розслідування. Слідчим надавались вказівки про виконання процесуальних дій. Посилається на те, що позивачкою не наведено конкретних обставин, у чому саме виражається завдана моральна шкода та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання такої шкоди (Т. 2, а. с. 3 - 6).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2019 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 ..
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази визнання дій чи бездіяльності органів досудового слідства неправомірними. Бездіяльність посадових осіб Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області не знайшла свого підтвердження під час слухання справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. 
		Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не уособлює Державний бюджет України чи Державну казначейську службу України, а є окремою юридичною особою, яка не може нести відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів.
		При встановлені дійсного спричинення шкоди позивачці, стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).
		Отже, окремі юридичні особи, у тому числі, Головне управління Національної поліції в Одеській області, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та шкода, у разі дійсного її заподіяння, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, а останні зобов`язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань (Т. 2, а. с. 97 - 101).
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги 
		 
		Адвокат Гайса А.М., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції не було враховано, що протиправними діями відповідачів апелянту було завдано моральної шкоди; 2) судом не було враховано, що бездіяльність слідчих призводить до подальшого затягування досудового розслідування, що є загрозою для встановлення вини осіб, що вчинили вказані злочини та притягнення їх до відповідальності. Крім того, суд не звернув уваги, що строк досудового розслідування не повинен перевищувати меж необхідності; 3) суд не врахував, що позивачка неодноразово зверталась зі скаргами на дії/бездіяльність слідчих, процесуальних керівників та прокуратури. Бездіяльність вказаних осіб створює перешкоди у встановленні обставин справи, притягненні винних осіб до кримінальної відповідальності та встановленні справедливості; 4) морально-психологічний стан ОСОБА_5 погіршується, вищевказаною бездіяльністю відповідачів їй завдається постійна триваюча шкода (Т. 2, а. с. 108 - 110).
		 
		Позиція відповідача в апеляційному суді
		 
		ГУ НП в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу тотожні доводам, викладеними у відзиві на позовну заяву (Т. 2, а. с. 121 - 125, 132 - 138).
		Прокуратура Одеської області у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами протиправної поведінки посадової особи прокуратури, не доведено обґрунтованих розрахунків, з яких остання виходить, визначаючи розмір моральної шкоди. Посилання апелянта на те, що бездіяльність слідчого у кримінальних провадженнях призводить до затягування досудового розслідування не заслуговують на увагу, оскільки критеріями для визначення розумних строків кримінального провадження є - складність кримінального провадження, поведінка учасників кримінального провадження, спосіб здійснення слідчим своїх повноважень (Т. 2, а. с. 143 - 146, 150 - 151).
		 
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 17.02.2019року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ГайсиА.М.,діючого відімені ОСОБА_1 ,на рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від03липня 2019року(Т. 2, а. с. 114 - 115).
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2019 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників справи (Т. 2, а. с. 129 - 130).
		Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року № 126/0/15-23 суддю ОСОБА_6 звільнено у відставку з посади судді Одеського апеляційного суду.
		На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл. 17.03.2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею-доповідачем було обрано Бездрабко В.О..
		Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Бездрабко В.О. достроково закінчила відрядження.
		На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 74).
		У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гайса А.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Прокурор Одеської області Елісашвілі О.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 
		Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
		Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
		 
		3. Мотивувальна частина
		Позиція апеляційного суду
		 
		Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши поясненняосіб,які прийнялиучасть усудовому засіданні,обговоривши доводиапеляційних скаргта відзивівна них,дослідивши докази,що стосуютьсяфактів,на якіапелянт посилаєтьсяв апеляційнійскарзі,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа приухваленні рішення,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга адвокатаГайси А.М.,діючого відімені ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню.
		 
		Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 
		 
		Позивачка ОСОБА_1 є дружиною - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2005 року о 17.30 на вул. Ізмаїльської в м. Білгород-Дністровський Одеської області, мікроавтобус «Мерседес-Віто» під керуванням водія ОСОБА_2 здійснив наїзд на ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 був доставлений Білгород-Дністровської міської лікарні з різними травмами, отриманих внаслідок наїзду мікроавтобуса «Мерседес-Віто», та ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм помер.
		12.01.2006 року слідчим Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальних провадженнях №12013170240003727 від 31.10.2013, за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, а саме - ОСОБА_2 , що спричинила смерть її чоловікові - ОСОБА_3 , та залишення в небезпечному для життя стані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України, та №12016160240002988 від 05.10.2016, за фактом неналежного виконання професійних обов`язків працівниками Шабівської ЦРЛ, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях здійснюється Білгород-Дністровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. 
		Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за результатами досудового слідства справа неодноразова закривалась за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та по якій кримінальне провадження неодноразово відновлялась, відповідно за поданими скаргами ОСОБА_1 ..
		ОСОБА_1 неодноразово зверталась до посадових осіб та до суду із скаргами про бездіяльність слідчого. Вказані скарги були задоволенні.
		Досудове розслідування за вищевказаними кримінальними провадженнями триває.
		По справі виникли правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок надтривалого досудового розслідування. 
		 
		Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно зположеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до положень частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно достатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його висновків не спростовують. 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
		Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
		У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. 
		 
		Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та відхилення аргументів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливийі публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежнимі безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		Стаття 2 Конвенції визначає зобов`язання держави здійснити ефективне розслідування у випадку наявності ознак насильницької смерті.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
		Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування.
		Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування та незалежність слідства.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
		Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Тож ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
		Позивач, звертаючись до суду з позовом, пов`язував завдання йому моральних страждань неналежним здійсненням органами досудового слідства розслідування кримінального провадження, зокрема надмірною тривалістю досудового розслідування.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За невстановлення підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті  така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України)
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Враховуючи те, що у цій справі немає підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.
		За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо винає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення від 12 липня 2007 рокув справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
		Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19 (провадження№ 61-18673св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження № К/9901/17533/18).
		У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «згідно з частиною першою статті9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови […]».
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зокрема, обґрунтовуваласвої вимоги неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому вона є потерпілою, внаслідок чого винна особа не притягнута до кримінальної відповідальності. Тим самим, у зв`язку з протиправною бездіяльністю слідчих вона не отримала належного, гарантованого Конституцією України захисту від злочину, безкарність винної особи за вчинення ним кримінального правопорушення викликає у позивача психологічні страждання, розчарування та зневіру у справедливість, у можливість держави забезпечити належний правопорядок та захист громадян від протиправних посягань.
		Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) від 27 вересня 1999 року у справі «Smith and Grady v. The UK», заяви № 33985/96 і № 33986/96; від 18 грудня 1996 року у справі «Aksoy v. Turkey», заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.
		ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ зазначив, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Суд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
		Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Pelissier and Sassi v France»; $ 35 рішення від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкодизадоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачка не надала доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, та відсутністю бездіяльності органів слідства та прокуратури. 
		Однак колегія суддів, звертає увагу, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.
		Надмірна тривалість кримінального провадження та, як наслідок, уникнення винною особою покарання за нанесення тілесних ушкоджень чоловікові позивачки, призвела до її моральних страждань, зумовлених: - тривалою невизначеністю спірних правовідносин; - необхідністю заявляти неодноразові вимоги до органів досудового розслідування виконати їх посадові обов`язки; - неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; - перебуванням у напруженому психологічному стані та усвідомленні того, що винна особа уникає відповідальності.
		У вказаній справі встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013170240003727 розпочато - 31.10.2013 рокуі до цього часу не закінчено (19.10.2023 року), тобто триває 10 років. 
		При цьому ОСОБА_1 неодноразовооскаржувала бездіяльність органів досудового слідства щодо неефективного проведеннядосудовогорозслідування, аНаціональна поліція України, прокуратура та слідчі судді своїми процесуальними рішеннями підтвердили, що досудове розслідування належним чином не організовано, необхідні слідчі (розшукові) дії проводилися епізодично або взагалі не проведені.
		Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є - не самі по собі факти оскарження позивачкою дій та бездіяльності органів досудового розслідування,а - очевидна надмірна тривалість (близько 13 років на час звернення до суду з позовом) та неефективність досудового розслідування кримінального провадження.
		За встановлених судом обставин неодноразового безпідставного закриття кримінального провадження, відсутності належного процесуального керівництва з боку прокуратури та несвоєчасного розгляду клопотання заявника про проведення слідчих дій, надмірна тривалість кримінального провадження, в якому позивачка є потерпілою, очевидним є факт заподіяння ОСОБА_1 немайнової шкоди.
		Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі№ 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Оцінивши усі обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для покладення на державу обов`язку відшкодувати позивачці завдану їй моральну шкоду у зв`язку з неефективністю і надмірною тривалістю ведення досудового розслідування кримінальної справи, у якій позивачка є потерпілою. Держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. Держава бере участь як у приватних, так і публічних відносинах. У правових відносинах держава розглядається як цілісний орган, усі структурні підрозділи якого мають ефективно функціонувати. 
		Так, у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю у спірних правовідносинах, потребою у відвідуванні органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації.
		Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
		У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розмір відшкодування моральної шкоди залежить від глибини фізичного болю та страждань, які були заподіяні особі.
		З урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, їх тривалості, тривалості та неефективності здійснення кримінального провадження, в якому позивач є потерпілою, а також засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі  400 000,00 грн., яка згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 підлягає стягненню з Державного бюджету України.
		 
		Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції
		 
		Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвокатаГайси АндріяМихайловича,діючого відімені ОСОБА_1 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
		Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.
		 
		Порядок та строк касаційного оскарження
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
		Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
		 
		4. Резолютивна частина
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
		 
		постановив:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргу адвокатаГайси АндріяМихайловича,діючого відімені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
		 
		Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від03липня 2019року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції вОдеській області,Прокуратури Одеськоїобласті,Головного управлінняДержавної казначейськоїслужби Українив Одеськійобласті провідшкодування моральноїшкоди  задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі - 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп..
		 
		В решті позову  відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Повний текст постанови складений 30 жовтня 2023 року.
		 
		Головуючий суддя:                    А. П. Заїкін
		 
		Судді:                            С. О. Погорєлової
		                                   
		                               О. М. Таварткіладзе

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...