Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/7974/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2023. Зареєстровано: 13.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2023.

Номер судового провадження: 2-о/522/292/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 522/7974/23
		Провадження 2-о/522/292/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАІНИ
		 
		29 листопада 2023 року                                        м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
		головуючого - судді Науменко А.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Звонецької І.М.,
		розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
		Просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк до шести місяців, яким визначити наступне тимчасове обмеження його прав, а саме:
		Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
		Обмежити спілкування ОСОБА_2 з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
		Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 .
		Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
		Заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.
		02.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
		Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаэ за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 1-Б групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 719717.
		Заінтересованою особою син заявника - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
		Заявник вказує, що протягом достатнього періоду часу, ОСОБА_2 систематично застосовує по відношенню до заявника домашнє психологічне насильство: словесно ображає, залякує і погрожує заподіяти фізичні ушкодження, принижує честь та гідність, чим викликає побоювання за безпеку свого життя і здоров`я. Перебуваючи у межах спільного житлового приміщення, заявника нервує і боїться знаходитись у його присутності, якщо все-таки зіштовхуюсь з ним - то зазвичай впадає відчай, оскільки не має фізичної та емоціональної змоги відповісти на його крики та погрози.
		Заявник вказує, що фізично не може знайти собі прихисток від домашнього насильства з боку ОСОБА_2 - у зв`язку з суттєвим обмеженням у пересуванні та неможливістю покинути місце свого проживання, викликаними відсутністю однієї кінцівки (ноги) та пересуванням в інвалідному кріслі.
		ОСОБА_2 часто вживає алкоголь та приходить до дому в нетверезому стані. Останнім часом, він став приводити до місця нашого спільного проживання невідомих мені нетверезих та неадекватних осіб, які поводять себе у житлі, як господарі та дозволяють вимовляти на адресу заявника будь-якого роду непристойності. Зокрема, ОСОБА_2 , без попередньої на те моєї згоди, запросив проживати у спільну квартиру невідому жінку з дитиною, яка постійно знущається над заявником. ОСОБА_2 ніде не працює, проживає за рахунок пенсії заявника.
		У судове засідання сторони не з`явились, про дату та час судового засідання сповіщенні належним чином. З огляду на вищевикладене, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
		Судом встановлені такі фактичні обставини.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаэ за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 1-Б групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 719717.
		Заінтересованою особою син заявника - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
		З витягу про реєстарцію права власності на нерухоме майно № 13481171 від 07.02.2007 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частини.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2020 у справі № 522/2520/20 встановлено, що ОСОБА_2 , знаходячись за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме висловлювався нецензурною лайкою, тим самим умисне вчинив діяння психологічного характеру. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 1 КУпАП. У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину визнав. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме: 170 (сто сімдесят) гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2020 у справі № 522/22709/20 встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 087847 від 19.11.2020 року встановлено, що 19.11.2020 року близько о 16.00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_1 , ображав її нецензурною лайкою. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП та звільнено останнього від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173-2 ч. 2 КУпАП. обмежившись усним зауваженням.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 у справі № 522/7746/22 встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 176572 від 11.06.2022 року, вбачається, що 09 червня 2022 року о 09 годині 00 хвилин по адресі: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_1 , чим виявив неповагу до неї, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2КУпАП.
		Особа, що притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання з`явилась, вину свою не визнала. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, протоколом про адміністративне правопорушення від 11.06.2022 року серія ВАВ №176572 та іншими матеріалами. ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2022 у справі № 522/7987/22 встановлено, що 25 червня 2022 року о 16 год. 30 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в бік своєї матері ОСОБА_1 . чим своїми діями вчинив домашнє насильство та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме: 170 (сто сімдесят) гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2022 у справі № 522/12910/22 зазначено, що 09.09.2022, приблизно о 24:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . вчинив насильство в сім`ї, завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю своєї матері ОСОБА_1 , вчинивши на неї дії психологічного характеру із застосуванням фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 /сто сімдесят/ гривень 00 копійок.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2022 у справі 522/16571/22 встановлено, що 14.11.2022 р. о 17:00 годин ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік матері ОСОБА_1 . Вказані дії ОСОБА_2 вчинив повторно протягом року. Крім того, 15.11.2022 о 09:00 годині ОСОБА_2 знову висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік матері. За вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, КУпАЛ. на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 ( три сто сорок ) гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2023 у справі № 522/848/23 встановлено, що близько о 21 год. 30 хв.. ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою та ображав свою матір за місцем їх мешкання, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАЛ та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 у справі № 522/4060/23 встановлено, що 24.02.2023 року, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 814920, про те, що 07.02.2023 року о 17:00 год. ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , влаштував відносно своєї матері домашнє насильство в сім`ї, а саме ображав її грубою нецензурною лайкою. ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень на користь держави.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2023 у справі № 522/4022/23 встановлено, що 05 лютого 2023 року о 18-й годині ОСОБА_2 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 ч.1 КУпАП, вчинив суперечку та кидався в бійку до своєї матері, чим вчинив домашнє насильство в сім`ї та вчинив правопорушення, передбачене статтею 173-2 ч.2 КУпАЛ. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173- 2 ч. 2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2023 у справі № 522/5865/23 визначено, що 06.03.2023, о 18:30 годин ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік матері, чим вчинив домашнє насильство. За вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (три сто сорок ) гривень.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2023 у справі № 522/6101/23 встановлено, що ОСОБА_2 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, 12.03.2023 року приблизно о 16 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував, штовхав її, та умисно наносив їй ляпаси та стусани, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному та фізичному здоров`ю. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту на строк 5 (п`ять) діб. 
		Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст.ст. 77-80 ЦПК України.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Порядок розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України, а відповідні правовідносини Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Відповідно до вимог ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`ю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Вказаною статтею також визначено, що кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства, - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		Заявники стверджує, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, вчиняє домашнє насильство фізичного характеру,здійснює дії щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 , чим вчиняє фізичне та психологічне насильство. 
		Викладені обставини не спростовані заінтересованою особою.
		Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц зазначив, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи мало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
		Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою останнього.
		Отже, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість задоволення вимог постраждалої особи щодо видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав, а саме його прав на квартиру, співвласником якої він є, оскільки позбавляє позивача гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		У справі, яка переглядалась, суд дійшов висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
		Зазначене підтверджується фактичними обставинами справи та доказами, зокрема вироком суду, з яких вбачається вчинення сином домашнього насильства щодо своєї матері і відсутність зміни своєї поведінки, тому пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву власності кривдника, поведінка якого переходить у більш жорстку форму».
		З огляду на встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що заявник як особа, яка постраждала від такого насильства потребує захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Також, суд, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважає, що вимоги про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню.
		Згідно ч. 1,2 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
		Суд дійшов висновку, що доцільним в даному випадку є видача обмежувального припису строком на шість місяців.
		Керуючисть ст.ст. 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задовольнити. 
		Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
		Обмежити спілкування ОСОБА_2 з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
		Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 .
		Заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
		Заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.
		Відповідно до положення ст. 3508 ЦПК України повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також повідомити Приморську району адміністрацію Одеської міської ради. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.
		Суддя                                 А.В. Науменко
		Повний текст рішення виготовлений 11.12.2023 року.
		 
		Суддя                                 А.В. Науменко
		 
		 
		 
		29.11.23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...