Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/11989/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 10.01.2024. Зареєстровано: 12.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2024.
Дата набрання законної сили: 09.01.2024
Номер судового провадження: А/857/15877/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11989/23 пров. № А/857/15877/23
		 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді -                                       Носа С. П., 
		суддів -                                                            Кухтея Р. В., Коваля Р. Й.;
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/11989/23 (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів, повний текст рішення складений 27.07.2023) за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		       ВСТАНОВИВ:
		 
		30 травня 2023 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання публічної інформації у формі відкритих даних, а саме наборів даних «Єдиний державний реєстр судових рішень» за 2022 - 2023 роки на запит ОСОБА_1 від 25 квітня 2023 року; зобов`язання Державну судову адміністрацію України надати публічну інформацію у формі відкритих даних, а саме набір «Єдиний державний реєстр судових рішень» за 2022 - 2023 роки.
		В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 25 квітня 2023 року позивач надіслала відповідачу запит на доступ до публічної інформації, в якому просила надати у формі відкритих даних набір «Єдиний державний реєстр судових рішень за 2022 рік» та набір «Єдиний державний реєстр судових рішень за 2023 рік». У запиті позивачка запропонувала декілька альтернативних способів отримання такої інформації, зокрема шляхом надіслання в електронному вигляді на свою електронну адресу, а у разі, якщо обсяг запитуваної інформації не дозволить надіслати її електронною поштою, позивачка запропонувала надати чи надіслати потрібний носій інформації або отримати інформацію у відведеному місці для запису такого набору даних на власний носій. Листом від 01 травня 2023 року ДСА України переслала запит за належністю до ДП «ІСС», оскільки нібито не володіє запитуваною інформацією. Згодом, листом від 05 травня 2023 року ДП «ІСС» відмовило позивачці у наданні запитуваної інформації. Позивачка вважає, що такі дії ДСА України (ненадання запитуваної інформації та пересилання запиту до ДП «ІСС») є порушенням її права на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939). Позивачка стверджувала, що ДСА України є розпорядником запитуваної публічної інформації в розумінні Закону № 2939, а тому зобов`язана надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит. Посилання відповідача на те, що ДСА України не володіє запитуваною інформацією є неправомірним, адже статус ДСА України як розпорядника набору даних «Єдиний державний реєстр судових рішень» підтверджено також додатково Верховним Судом у постанові від 16 березня 2023 року у справі №380/15462/21. Крім цього, відповідач самостійно створив умови, за яких отримання інформації на запит в будь-який інший спосіб (навіть від особи, яка нібито, на його думку, є належним розпорядником) є неможливим. Позивачка відзначала, що має право на доступ до публічної інформації, якому кореспондує обов`язок розпорядників надавати цю інформацію на запит. В рамках роботи в громадській організації «Фундація DEJURE» позивачка здійснює моніторинг дотримання органами суддівського самоврядування законодавства у сфері оприлюднення відкритих даних. Таким чином, обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень суттєво перешкоджає громадській організації та позивачці, як її представниці, у досягненні її цілей.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації на запит від 25 квітня 2023 року. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на публічну інформацію від 25 квітня 2023 року. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 858,88 грн. сплаченого судового збору.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Державною судовою адміністрацією України, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідач не порушував приписів закону в частині громадського контролю, адже позивач звернулась до ДСА України та до суду як фізична особа, а не представник громадської організації. Апелянт зазначає, що під час дії в країні правового режиму воєнного стану, доступ до даних реєстру судових рішень обмежено. Публічний доступ до даних реєстру судових рішень містить загрозу автоматизованої обробки та подальшого використання публічної інформації у цілях, спрямованих на дестабілізацію та припинення роботи судів.
		Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
		Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Встановлено, що 25 квітня 2023 року позивачка звернулася до ДСА України із запитом на публічну інформацію, в якому просила надати у формі відкритих даних набори «Єдиний державний реєстр судових рішень за 2022 рік» та «Єдиний державний реєстр судових рішень за 2023 рік». У запиті позивачка запропонувала декілька альтернативних способів отримання такої інформації, зокрема шляхом надіслання в електронному вигляді на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у разі, якщо обсяг запитуваної інформації не дозволить надіслати її електронною поштою, позивачка запропонувала надати чи надіслати потрібний носій інформації або отримати інформацію у відведеному місці для запису такого набору даних на власний носій інформації. 
		Листом від 01 травня 2023 року № інф/Б504-23-498/23 «Про розгляд запиту на публічну інформацію від 25.04.2023» ДСА України повідомила позивачку, зокрема, про те, що у ДСА України не відображена та не задокументована будь-яким засобами чи на будь-яких носіях запитувана нею інформація. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» наказом ДСА України від 15 листопада 2019 року № 1120 ДП «ІСС» доручено забезпечити щоденне оприлюднення передбачених додатком 1 до наказу наборів даних на вебсайті ДСА України в розділі «Відкриті дані» та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних разом з їх паспортами та структурою у відкритому машиночитаному форматі у порядку, визначеному цією постановою.
		З огляду на зазначене на підставі статті 22 Закону № 2939 запит позивачки на публічну інформацію від 25 квітня 2023 року ДСА України надіслала за належністю до ДП «ІСС».
		Листом від 05 травня 2023 року № 1397/7/07-00-23 ДП «ІСС» повідомило позивачку, зокрема про те, що на сьогодні Підприємство не здійснює створення інформації у формі відкритих даних, зокрема в частині, що стосується Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно не володіє нею. Оскільки на сьогодні Підприємство не володіє запитуваною інформацією, про яку йдеться в запиті, а також ураховуючи те, що вона безпосередньо не відображена та не задокументована Підприємством будь-якими засобами чи на будь-яких носіях, запитувана інформація не може бути наданою у відповідь на запит позивачки на отримання публічної інформації.
		Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Згідно частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
		Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
		Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939).
		Згідно статті 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону № 2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
		Статтею 5 Закону № 2939 визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. 
		Відповідно до статті 12 Закону № 2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. 
		Статтею 13 Закону № 2939 визначений перелік розпорядників інформації.
		Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Згідно із статтею 14 Закону № 2939, якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. 
		Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. 
		У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Частиною третьою статті 22 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Статтею 23 Закону № 2939 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Положеннями частини першої, другої, четвертої статті 10-1 Закону № 2939 передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
		Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
		Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.
		Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації. 
		Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
		На виконання положень статті 10-1 Закону № 2939 Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 835 затвердив Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - Положення № 835).
		За змістом положень пунктів 3, 4 Положення № 835 розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком.
		Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних.
		Набори даних завантажуються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
		Додатком до Положення № 835 визначено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.
		Згідно з цим додатком ДСА України зобов`язана оприлюднювати, серед інших, такий набір даних як «Єдиний державний реєстр судових рішень». 
		Отже відповідно до норм Положення № 835 ДСА України зобов`язана оприлюднювати такий набір даних як «Єдиний державний реєстр судових рішень» у форматі відкритих даних. 
		Наказом ДСА України № 1120 ДСА України затвердила Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником яких є ДСА України, їх структуру, періодичність оновлення та перелік структурних підрозділів ДСА України, які є розпорядниками інформації. Обов`язок щодо оприлюднення, згідно з указаним наказом покладено на ДП «ІСС». 
		Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Порядок ведення ЄДРСР), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, ДП «ІСС» є адміністратором ЄДРСР. Адміністратор Єдиної судової інформаційної системи ДП «Інформаційні судові системи» віднесене до сфери управління ДСА України. Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі «Судова влада України»; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
		За приписами частини першої статті 3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції ДСА України забезпечує ведення ЄДРСР, у якому відповідно до Положення №835 оприлюднюється інформація у формі відкритих даних.
		Аналіз викладеного вказує, що законодавство України покладає обов`язок на відповідача не лише оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних у визначеному Положенням №835 форматі, а й надавати публічну інформацію відповідно до Закону № 2939, якою володіє розпорядник у формі відкритих даних на запит, якщо це не покладає на розпорядника надмірний тягар.
		Проте в рамках спірних правовідносин ДСА України незважаючи на те, що вона володіє запитуваною інформацією, тобто є її розпорядником, все ж, посилаючись на положення статті 22 Закону № 2939, надіслала запит позивачки від 25 квітня 2023 року на публічну інформацію до ДП «ІСС», який є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень. Тим самим, розпорядник фактично самоусунувся від виконання своїх повноважень.  
		Приписи статті 3 Закону № 2939 встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).
		З точки зору принципу максимального спрощення процедури отримання інформації, не можна покладати на громадянина тягар доведення того, хто з цих двох суб`єктів: ДСА України чи ДП «Інформаційні судові системи», є розпорядником публічної інформації.
		У спірних правовідносинах, що склались, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачці ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з нею, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, то такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати як такі, що не відповідають принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).
		Розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованому статтею 10-1 Закону № 2939.
		Варто відзначити, що в запиті на публічну інформацію запитувачка проявила готовність до співпраці з розпорядником у пошуку шляхів отримання потрібної їй інформації, фактично поклавши можливість обрання способу надання запитуваної інформації на розпорядника. 
		З огляду на встановлені у цій справі обставини, а також за відсутності прямо визначених у статті 22 Закону № 2939 підстав для відмови у наданні публічної інформації відповідач як розпорядник інформації повинен був розглянути запит позивачки та надати їй запитувану інформацію.
		Отже дій ДСА України щодо ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації на запит від 25 квітня 2023 року були протиправними.
		Слід зазначити, що саме ДСА України, як належний розпорядник, до якого звернулася позивачка із запитом, повинна була його розглянути та надати обґрунтовану відповідь, а не скеровувати такий до іншого органу, тим самим фактично самоусуваючись від виконання своїх повноважень. 
		Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо   наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.
		Статтею 316 КАС України   передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду   без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		                                                     ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/11989/23 - без змін.   
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		 
		 
		Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей   Р. Й. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...