Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/283/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2024. Зареєстровано: 14.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/610/70/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221080000576

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		 
		Іменем України
		 
		  № 610/283/24 № 1-кп/610/70/2024м. Балаклія14 лютого 2024 року
		 
		 
		Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого:  ОСОБА_1 
		 
		за участю
		 
		секретаря: ОСОБА_2 , 
		 
		 
		 
		розглянувши у спрощеному провадженні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
		 
		 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки: м. Балаклія Харківської області; зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянки України; з повною вищою освітою; офіційно не працевлаштованої ; удови; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше не судимої,
		   
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною РадоюУкраїнської РадянськоїСоціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі  рф) путін в.в., а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі  зс рф) на територію України.
		24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України.
		У громадянки України ОСОБА_3 , яка з 02 березня 2022 року перебувала в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилась під тимчасовою окупацією держави-агресора, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій.
		З цією метою в липні 2022 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_3 , перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації на зайняття посади головного спеціаліста фінансового відділу в окупаційній адміністрації держави-агресора, з місцем роботи в так званій тимчасовій цивільній адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 .
		18 липня 2022 року ОСОБА_3 добровільно уклала трудовий договір з представником роботодавця в особі так званого виконуючого обов'язки голови окупаційної адміністрації держави-агресора  військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області ОСОБА_4 , що діяв на підставі положення військово-цивільної адміністрації, про прийняття її на роботу на посаду головного спеціаліста фінансового відділу в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Перебуваючи на вищевказаній посаді у приміщенні окупаційної Балаклійській цивільній адміністрації держави-агресора, у період часу з 18 липня 2022 року по 08 вересня 2022 року, тобто додеокупації м.Балаклія ЗбройнимиСилами України, ОСОБА_3 здійснювала підготовку звітно-фінансової документації, збирала інформацію стосовно штатної чисельності та фактично відпрацьованого часу працівниками тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія, подавала заявки керівництву щодо фінансування витрат незаконного окупаційного органу влади, в тому числі нарахування заробітної плати працівникам цивільної адміністрації держави-агресора. 
		 
		Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення класифікується як кримінальний проступок.
		 
		За правилом ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акті за його відсутності.
		 
		До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:
		 
		1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно зч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
		3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
		 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченої за:
		 
		ч. 2 ст. 111-1 КК України, як 
		добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		 
		Обвинувачена: раніше не судима; за місцем проживання характеризується в цілому позитивно, за недоведеністю протилежного; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі з питань пробації; удова.
		 
		Під час досудового розслідування і в суді винуватою себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаялася, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом`якшують покарання.
		Відсутні обставини, що обтяжують покарання.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
		 
		Визначаючи вид та розмір покарання суд також виходить з того, що вчинений кримінальний проступок, який карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 
		 
		В умовахвоєнного стану,внаслідок повномасштабноїзбройної агресіїрф протиУкраїни таукраїнського народув цілому,численних злочинівдержави-терориста,тотального насильства,масових вбивствта руйнувань,які засуджуваві засуджуєувесь цивілізованийсвіт,не проявляючижодних сентиментів,емпатії таспівчуття черезмасову загибельяк військовослужбовців,що сталина захистсвоєї Батьківщини,так імирного населення, утяжкий длядержави талюдей час обвинувачений діяла свідомо і добровільно, досягла бажаного, влаштувавшись на роботу до окупантів-злочинців, фактично перейшлана бікворога,діючи нашкоду Українів інтересах держави-терориста рф, проти основ національної безпеки України, допомагала у встановленні та укріпленні окупаційної влади, стимулюючи інших осіб на підтримку і співпрацю з окупантами та заохочуючи подальшу збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу та підкорити її населення.
		 
		Одночасно суд враховує конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою.
		 
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
		 
		На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його можливо призначити у мінімальному розмірі санкції, але з конфіскацією майна, оскільки без неї покарання не буде ефективним, дієвим, не досягне своєї мети. Відповідні посади обвинувачена не займала і діяльністю не займалася, тому у разі призначення передбаченого законом безальтернативного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна обвинувачена фактично не понесе і не відчує жодних позбавлень та обмежень, вона залишиться фактично не покараною, що породить відчуття безкарності та вседозволеності як у неї, так і у інших, буде відсутній стримуючий фактор, а у громадянського суспільства породить розчарування та недовіру у правосуддя.
		 
		Саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
		 
		У даному випадку суспільний інтерес превалює над особистим інтересом обвинуваченої, застосування конфіскації в даному випадку не становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
		 
		Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 369-378 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		1. ОСОБА_3  визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, призначивши їй покарання  позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особахпублічного права, органах,що надаютьпублічні послугина строк 10 (десять) років з конфіскацією всьогоналежного їй на праві власності майна.
		 
		2.Після набрання вироком законної сили речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинувачена має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...