Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1683/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: 17.06.2024. Зареєстровано: 18.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2024.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" червня 2024 р.                                              Справа№ 911/1683/23
		                    Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Вовка І.В.
		суддів:            Сибіги О.М. 
		          Палія В.В. 
		 
		секретар судового засідання: Михайленко С.О.
		 
		за участю представників сторін: 
		прокурора - Чередник Д.В.
		відповідача 2- адвокат  Коцупатрий О.М. 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"
		на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024
		(повний текст складено: 19.02.2024)
		у справі № 911/1683/23 (суддя Шевчук Н.Г.)
		за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону,
		в інтересах держави в особі Яготинської міської ради, 
		до:           1. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:  ОСОБА_1 
		про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки, -
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2023 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Яготинської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до  Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасувати наказу Держгеокадастру Київській області № 10-5473/15-18сг від 19.06.2018 «Про затвердження  документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;  про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.07.2018 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Фарм"; про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101, площею 1,96 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області); про витребування у ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області), в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 19.06.2018 № 10-5473/15-18-сг ОСОБА_1.
		Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 із земель державної власності була передана безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, проте на час отримання цієї спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши на підставі наказу    Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.05.2016 №25-8260/14-16-сг у приватну власність земельну ділянку площею 2га кадастровий номер 7420882000:04:001:0025 для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 116, ст. 118, ст. 121 Земельного кодексу України щодо безоплатного одноразового отримання у власність земельної ділянки для введення особистого селянського господарства. Проте, в подальшому спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 була відчужена ОСОБА_1  на користь ТОВ "Нива Фарм" за договором купівлі-продажу від 18.07.2018.
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі № 911/1683/23  позов задоволено частково. 
		Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області    земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області. 
		В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
		Суд першої інстанції виходив з того, що спірну земельну ділянку ТОВ "Нива Фарм" отримало у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог земельного законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1  вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки    з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог законодавства.
		Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, місцевий господарський суд  дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ    Нива Фарм    відбулось з порушенням вимог статей    328,    330 ЦК України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі позивача, як органу місцевого самоврядування, який згідно діючого на теперішній час законодавства є розпорядником цієї земельної ділянки, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
		Закриваючи провадження в частині позову у справі в частині вимоги прокурора про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, місцевий господарський суд виходив з того, що зі змісту норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що скасування запису у Поземельній книзі та закриття Поземельної книги у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Передбачений законодавством порядок скасування державної реєстрації земельних ділянок чи окремих записів у Поземельній книзі передбачає вчинення відповідних дій саме державним кадастровим реєстратором, що виключає можливість таких дій безпосередньо судом.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Нива Фарм"  звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними  скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі № 911/1683/23, прийнявши нове рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено  з порушенням норм права та без врахування правових позицій викладених в постановах Верховного Суду.  
		Зокрема, в  апеляційних скаргах скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що в даному випадку  існує дотримання всіх необхідних критеріїв втручання держави в особі прокурора в мирне володіння майном ТОВ "Нива Фарм", як добросовісного набувача майна, а саме спірної земельної ділянки. 
		Крім того, ТОВ "Нива Фарм" в апеляційних скаргах вказує на те, що 16 січня 2020 року, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом про скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки не ґрунтується на вимогах закону,і навіть у разі задоволення такої вимоги, не міг би забезпечити відновлення порушеного права позивача. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції мав відмовити у позові у зв`язку з обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту свої прав.
		Також, скаржник в апеляційних скаргах посилається на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а на його думку суд першої інстанції повинен був, поданий  прокурором даний позов  залишити без розгляду.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у даній справі без змін, як таке що прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Решта учасників судового процесу не скористалися своїм правом на подання відзиву чи заперечення на апеляційні скарги.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		 
		Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024, матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" у судовій справі № 911/1683/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/1683/23.
		27.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 911/1683/23.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 911/1683/23 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1683/23 за апеляційними скаргами ТОВ "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 та об`єднано в одне апеляційне провадження, розгляд та призначено судове засідання на 01.05.2024 об 11 год. 15 хв. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 розгляд справи № 911/1683/23 за апеляційними скаргами ТОВ "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024   відкладено на 29.05.2024 об 11 год. 00 хв.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  29.05.2024 розгляд справи № 911/1683/23 за апеляційними скаргами ТОВ "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024   відкладено на  05.06.2024 об 11 год. 50 хв.
		 
		Порядок розгляду апеляційної скарги
		 
		У судове засідання 05.06.2024 з`явилися прокурор та представник  відповідача - ТОВ "Нива Фарм"  у даній справі та надали пояснення, зокрема, представник  відповідача - ТОВ "Нива Фарм" підтримав подані апеляційні скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі, а прокурор заперечував проти задоволення зазначених апеляційних скарг. 
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.05.2016 ОСОБА_1  звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2га на території Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.05.2016 №25-8260/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2га кадастровий номер 7420882000:04:001:0025 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Комарівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, право власності на яку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
		В подальшому, 22.06.2016 вчинено запис про право приватної власності ОСОБА_1 на    земельну ділянку площею 2га кадастровий номер 7420882000:04:001:0025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно    вчинено.
		Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, інформація про наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2га за адресою с. Комарівка Борзнянського району Чернігівської області вказана ним у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 17.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер 3225583600:03:003:0101 площею 1,9600га для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.06.2018 № 10-5473/15-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21.08.2013 за № 2204063; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9600га, кадастровий номер 3225583600:03:003:0101 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
		Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:003:0101 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.06.2018, номер відомостей 26787621.
		Судом встановлено, що 18.07.2018 між ОСОБА_1  (продавець) та ТОВ "Нива Фарм" (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі №923), за умовами якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:003:0101, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, копія цього договору наявна в матеріалах справи.
		Право власності ТОВ "Нива Фарм" на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 18.07.2018 за номером 27100039 та згідно відомостей з Державного реєстру речових прав 12.07.2019    щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 вчинено запис про закриття об`єкту нерухомого майна на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна.
		Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, який діє в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та ТОВ  "Нива Фарм"  про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та про припинення речових прав і витребування земельної ділянки у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України.
		Суд першої інстанції щодо підстав для представництва інтересів держави в суді Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону виходив з наступного. 
		Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Приписами ч. 3 ст.    4, ч. 3 та ч. 4 ст.    53 ГПК України    унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених    статтею 174 цього Кодексу.
		Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей    6,    7,    13,    143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені    статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
		Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені    статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому    статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого    статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		В обґрунтування наявності підстав для звернення з позовом до господарського суду прокурор вказує, що відповідно до положень статей    13,    14,    19 Конституції України    земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією    Конституцією.
		Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		Згідно    статті 140 Конституції України    місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах    Конституції    і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
		Відповідно до ч.1 ст. 142 Конституції    України,    ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування"    матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Конституції    України).
		Згідно з     ст.80 Земельного кодексу України,    суб`єктами    права власності на землю    є:    громадяни та    юридичні особи    - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через    органи місцевого самоврядування, - на    землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на    землі державної власності.
		Згідно з пункту 24    Перехідних положень цього Кодексу    з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених у підпунктах а)    е) цього пункту.
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
		З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
		За    ст. 12 Земельного кодексу України    до повноважень    сільських, селищних, міських рад    у галузі    земельних відносин,    зокрема, належить: розпорядження землями    комунальної власності    територіальних громад; передача    земельних ділянок комунальної власності    у власність громадян та    юридичних осіб    відповідно до цього    Кодексу; надання    земельних ділянок    у користування із    земель комунальної власності    відповідно до цього    Кодексу; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до частини третьої    статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"    матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
		Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття    181    цього    Закону).
		Підпунктом 4 пункту 1 частини першої    статті 38 цього Закону передбачено, що    до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування
		Сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів (п. 15 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
		Таким чином державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада; порушення прав територіальної громади, яка є невід1ємною частиною держави, свідчить про порушення    державних інтересів.
		Місцевим господарським судом встановлено, що на цей  час  у ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів в межах територіальних громад відсутнє.
		Яготинська міська рада є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, та з метою забезпечення прав та інтересів територіальної громади, а отже і прав та інтересів держави, наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на землю або здійснення повноважень з контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель комунальної власності.
		Прокурорами відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримування публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001860 від 17.09.2020 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.    190    та ч.2  ст. 364 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що відповідно до зібраних в ході досудового розслідування матеріалів за період з 2017 року по 2020 рік група невстановлених осіб за попередньою змовою з військовослужбовцями окремих військових частин та деякими співробітниками Національної поліції України налагодили злочинний механізм, спрямований на шахрайське заволодіння земельними ділянками на безоплатній основі за допомогою використання спеціального статусу учасника бойових дій, зокрема і щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га.
		З метою захисту інтересів держави поза межами кримінального провадження прокурорським працівникам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та прокурорським працівникам підпорядкованих спеціалізованих прокуратур (на правах окружних прокуратур) Центрального регіону у відповідності до ч.1    ст. 222 КПК України    надано дозвіл на розголошення, а також використання в межах цивільного, господарського та адміністративного судочинства матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, це підтверджується Висновком щодо необхідності застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження від 05.08.2023 та дозволом на розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020100000001860 від 08.05.2023 Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, листами № 15-73вих-23 та №15-74вих-23 від 10.05.2023 спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру і Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про вжиття заходів на усунення виявлених в ході розслідування у вказаному кримінальному провадженні порушень земельного законодавства, на що органи Держгеокадастру 25.05.2023 повідомили, що Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві та Київській області розпорядження земельними ділянками у 2018-2019 роках відбувалось на підставі визначених    Земельним кодексом України    та    Законом України "Про державний земельний кадастр"    повноважень, що на момент передачі вказаних у зверненні земельних ділянок не володіло інформацією про вже використане громадянами право на території іншої області, з позовами до суду про усунення виявлених прокуратурою порушень Головне управління не зверталось.
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не вжито будь-яких належних заходів з метою усунення порушень вимог законодавства  та проігноровано свій обов`язок щодо поновлення порушеного права держави, зокрема це стосується спірної земельної ділянки.
		Також,   12.05.2023 спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Яготинської міської ради з листом № 15-79вих-23, в якому просила повідомити про вжиття заходів реагування до усунення допущених порушень земельного законодавства шляхом звернення до суду з позовом, зокрема, щодо законності надання  спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , на це звернення Яготинська міська рада   повідомила про те, що заходи претензійно-позовного характеру нею не вживались, вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності не в межах компетенції органу місцевого самоврядування, враховуючи лист від 18.05.2023 № 08-28/2190.
		З огляду на зазначене, судом першої інстанції встановлено, що Яготинською міською радою не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом територіальної громади та держави і щодо поновлення зазначеного права, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останнім захисту інтересів держави.
		За таких обставин, з урахуванням вище наведеного, місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку  про те, що прокурор обґрунтовано звернувся до господарського суду першої інстанції в інтересах Яготинської міської ради з даним позовом, а саме з дотриманням вимог  Закону України     «Про прокуратуру»    та    ГПК України, і зворотнього належним чином не доведено.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, однією із позовних вимог прокурора є  витребування на користь держави в особі Яготинської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га, оскільки дана земельна ділянка надана була у власність третьої особи з порушенням вимог Земельного кодексу України.
		Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, що 07.06.2018 ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га, а також 19.06.2018   на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 19.06.2018 №10-5473/15-18-сг, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.
		Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1  в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведена двічі, а тому наказ наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 19.06.2018 № 10-5473/15-18-сг, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4    ст. 116 Земельного кодексу України    та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
		Разом з тим, місцевий господарський суд встановивши, що від ОСОБА_1 (продавець) ТОВ "Нива Фарм" (покупець) отримало спірну земельну ділянку у власність  з порушенням  вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1  вже використав раніше, а вдруге отримання такої земельної ділянки    для ведення особистого селянського господарства, земельним законодавством не передбачено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки    з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог Закону, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 19.06.2018 №10-5473/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України,  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному    частиною першою статті 128    цього Кодексу.
		Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		За ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч 6. ст. 118  Земельного кодексу України).
		При цьому, п. б ч. 1 ст.121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:  для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України , центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		В даному випадку, спірна земельна з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності отримана громадянином ОСОБА_1 вдруге, всупереч наведеним вище нормам, що підтверджується належними та допустимими доказами. 
		Відповідно до ч. 2     ст. 328 ЦК України    право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		За     ст. 330 ЦК України     якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до    статті 388 цього Кодексу    майно не може бути витребуване у нього.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Згідно з п. 3 ч.1    ст. 388 ЦК України,     якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.
		Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем    особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
		Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.
		Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.
		Відповідно до статей    318,    324 Цивільного кодексу України    суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені    статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Необхідно також зауважити, що власник майна з дотриманням вимог    статті 388 Цивільного кодексу України    може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
		У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
		Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.
		Таким чином, коли ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку незаконно, то і подальше відчуження ним цієї земельної ділянки на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням норм чинного законодавства не з волі власника, яким є держава.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
		 
		З огляду на наведене та враховуючи те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га вибула із володіння поза волею власника Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, що встановлено під час розгляду даної справи, отже  держава вправі витребувати спірну земельну ділянку у ТОВ "Нива Фарм" на підставі положень  ст.388 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав про витребування у ТОВ "Нива Фарм" спірної земельної ділянки на користь її належного власника держави Україна в особі Яготинської міської ради.
		Таким чином, з урахування зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області    земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101 загальною площею 1,96 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області та оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм"  у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його зміни чи скасування в цій частині не вбачається.  
		Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5473/15-18сг від 19.06.2018 «Про затвердження  документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 18.07.2018,  про  зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:003:0101, площею 1,96 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, виходячи з наступного.
		В постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду погодилась із вказаним висновком Верховного Суду України, "оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		Таким чином, власник з дотриманням вимог статей    387    і    388 ЦК України    може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
		Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17. Отже, задоволення позовних вимог Райради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами 1, 2 і 3, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння територіальною громадою Бориспільського району вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі.    Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях    387,    388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді."
		Згідно зі    ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені    ст.388 ЦК, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
		Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.
		Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1    ст.388 ЦК).
		Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
		Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями    387    та    388 ЦК України.
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.
		Відповідно до    статті 55 Конституції України    права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до    статті 16 ЦК України    положення якої кореспондуються з положеннями    статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту       прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №    914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №    912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16.
		Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виходячи з обставин даної справи належним способом захисту позивача є заявлені ним вимоги про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння, однак у даній справі  прокурор в інтересах держави в особі Яготинської міської ради звернувся до суду також і з позовними  вимогами про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,  про  зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки, але такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від     від 02.02.2021 у справі № 925/642/19)
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливим змінити рішення суду першої інстанції  в частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки та викласти  п. 5 резолютивної частини рішення  в наступній редакції: «В іншій частині позовних вимог відмовити».
		Доводи відповідача - ТОВ "Нива Фарм", викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків місцевого господарського суду про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки з його незаконного володіння на користь держави.
		Таким чином, з огляду на наведене, рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024  у даній справі  підлягає зміні з викладенням п. 5 резолютивної частини рішення суду в такій редакції: «В іншій частині позовних вимог відмовити», а в решті судове рішення першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		 
		 
		Враховуючи та керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
		 
		 
		 
		                                          ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі № 911/1683/23 змінити.
		3. Викласти  п. 5 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі № 911/1683/23  в наступній редакції:
		" В іншій частині позовних вимог відмовити ".      
		4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі            № 911/1683/23 - залишити без змін.
		5. Матеріали справи № 911/1683/23 повернути до Господарського суду Київської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Постанова складена та підписана 14.06.2024.
		 
		  Головуючий суддя                                                              І.В. Вовк 
		 
		 Судді                                                                                О.М. Сибіга
		 
		                                                                                В.В. Палій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...