Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9/377 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 9/37709.09.10  
				 
					 
				
				За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами 
			
			«Сіті Кепітал»
			До                    1) Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний 
			                    банк України»
			2) Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
			Про                              визнання договору застави недійсним
			Суддя Бондаренко Г.П.
			Представники: 
			Від позивача                    Шестаков В.Ю. –предст. (дов. б/н від 02.08.10 р.) 
			Від відповідачів          1) Лещенко А.І. –предст. (дов. №010-01/4432 від 18.06.10 р.)
			2) Торкай Л.М. –предст. (дов. №19-09/45 від 10.06.10 р.)
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сіті Кепітал»(надалі за текстом –Позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(далі за текстом –Відповідач-1) та відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі за текстом –Відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладання договору застави № 211/31/6-3 від 23.10.08 р., укладеного між Позивачем та Відповідачами (надалі за текстом –Договір застави). Також, позивач просить суд застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.
			Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
			1)          Відсутністю у директора Позивача при укладанні оспорюваного договору повної цивільної дієздатності;
			2)          Ненабуття Позивачем статусу майнового поручителя (при укладанні спірного договору між Позивачем та Відповідачами не було укладено договору поруки відповідно до Цивільного кодексу України );
			3)          Введення в оману Позивача Відповідачами щодо обставин, які мають істотне значення для Позивача, а саме, що у випадку невиконання ТОВ «ТРИ О»зобов’язань за Консорціумним кредитним договором на Корпоративні права буде звернено стягнення, що відповідно призведе до втрати належних на праві приватної власності майнових прав, які надають Позивачу право на частку у статутному капіталі ТОВ «ТРИ О», отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року порушено провадження у справі №9/377, розгляд справи призначено на 09.09.2010 р. 
			09.09.10 р. відділом діловодства суду отримано від Позивача Доповнення до позовної заяви про визнання договору застави недійсним. Крім зазначених у позові підстав визнання спірного договору недійсним Позивач також посилається на те, що п.п. 2 пункту 6.2., пункт 6.5. статті 6 Договору (нова редакція Договору застави від 15.02.2010 року) є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, та в сукупності з підставами, зазначеними в позовній заяві, є основою для визнання Договору застави недійсним.
			В судовому засіданні 09.09.2010 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги мотивував тим, що при підписанні Договору застави не було додержано вимог, які встановлені п.п. 1,5 ст. 203 та п. 1 ст. 215 ЦК України, а також в зв'язку з тим, що позивач, не будучи стороною в Консорціумному кредитному договорі, не мав правових підстав для укладення Договору застави належного йому майна, оскільки між ним та ТОВ «ТРИ О»не було укладено договору поруки, відповідно до умов якого він поручається перед відповідачем-1 та відповідачем-2 за виконання ТОВ «ТРИ О»свого обов'язку. Також, за твердженням представника Позивача даний договір не відповідає нормам закону, оскільки працівники банку навмисно ввели позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, не пояснили основних моментів укладення вищеназваного Договору застави, а також, представник Позивача при укладенні договору не мав повної цивільної дієздатності та перевищив свої повноваження, уклавши Договір застави на завідомо невигідних для позивача умовах. Позивач, також зазначає, що п.п. 2 пункту 6.2., пункт 6.5. статті 6 Договору застави є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання Договору застави недійсним, оскільки відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
			Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 в судове засідання 09.09.2010 року з’явилися та надали відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти позову заперечують в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.
			Посилання Позивача на той факт, що представник Позивача –директор Сизранова Лідія Едуардівна не мала повної цивільної дієздатності та перевищила свої повноваження уклавши Договір застави на завідомо невигідних для позивача умовах не відповідає дійсним обставинам, оскільки повноваження представника Позивача на підписання угод визначені Статутом ТОВ «КУА «Сіті Кепітал», надають їй право без довіреності вступати у цивільно-правові відносини від імені Товариства, розпоряджатися від імені Товариства відповідно до чинного законодавства і Статуту майном та коштами Товариства, підписувати від імені товариства угоди та інші фінансові та майнові зобов’язання зокрема пов’язані з відчуженням або списанням майна товариства, залученням кредитних коштів та заставою майна товариства. Крім того, рішеннями Загальних зборів ТОВ «КУА «Сіті Кепітал»(Протокол № 25-К від 25.09.2008 р. та Протокол № 38-К від 12.02.2010 р. (оригінали пред’являлись суду та копії є в матеріалах справи) було визначено умови та надано директору повноваження на підписання спірного Договору застави та окремого договору про внесення змін та доповнень до нього. 
			Твердження Позивача, про те, що він, не будучи стороною в Консорціумному кредитному договорі, не мав правових підстав для укладення Договору застави належного йому майна, оскільки між ним та ТОВ «ТРИ О»не було укладено договір поруки, відповідно до умов якого він поручається перед Відповідачем-1 та Відповідачем-2 за виконання ТОВ «ТРИ О»свого обов'язку не відповідає дійсності, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України порука та застава є двома самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань. Уклавши Договір застави Позивач як третя особа (а не боржник) виступило заставодавцем, передавши у заставу належні йому корпоративні права, за рахунок яких заставодержателі (Відповідач-1, Відповідач-2) мають право у разі невиконання боржником –ТОВ „ТРИ О” зобов’язань за Консорціумним кредитним договором одержати задоволення своїх вимог. Для дійсності вимоги за Договором застави укладення договору поруки із заставодавцем законодавством не вимагається.
			Стосовно того, що працівники банків навмисно ввели Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, не пояснили основних моментів укладення вищеназваного Договору застави Відповідачем-2 зазначено, що законодавством визначено термін „істотні умови договору” як умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Також, Позивачем при укладенні Договору застави не робилися заяви щодо необхідності досягнення згоди з відповідних умов договору застави. Відповідач-1 також зазначає, що позивач як заставодавець не був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом Договору застави, ним не надано жодного доказу, що підтверджував би факт існування обставин, які перешкоджали йому розуміти правову природу договірних відносин під час укладання Договору застави. 
			Відносно посилання Позивача на той факт, що п.п. 2 пункту 6.2., пункт 6.5. статті 6 Договору застави є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання Договору застави недійсним, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, Відповідачем-1 зазначено, що ч. 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Відповідач-2 зазначає, що підписанням Договору застави, між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов Договору застави, зокрема стосовно застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. 
			Разом з позовом Позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою Позивач просить суд заборонити ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ВАТ «Державний ощадний банк України»вчиняти будь-які дії стосовно примусового звернення стягнення на корпоративні (майнові) права, пов’язані з правом власності Позивача на частку у статутному капіталі ТОВ «ТРИ О», що складає 0,77 % від розміру статутного капіталу ТОВ «ТРИ О», який становить 177442,10 грн., за договором застави в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ТРИ О», Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006 року, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, штрафу та пені з підстав, викладених у заяві.
			Клопотання, викладене у заяві, стосовно вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки згідно з приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, судом заслухано всі пояснення сторін, проаналізовано всі матеріали справи та вирішено спір по суті, внаслідок чого в судовому засіданні 09.09.10 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні позову, а отже підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у суду не має.
			Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –
			ВСТАНОВИВ:
			У забезпечення виконання зобов’язання за Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006 року (надалі за текстом - Консорціумний кредитний договір), укладеного між Відповідачем-1, Відповідачем-2 та ТОВ «ТРИ О», між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 23.10.2008 року було укладено Договір застави № 211/31/6-3, зміни та доповнення до якого викладені у вигляді Договору від «13» серпня 2009 року про внесення змін та доповнень до Договору застави та Договору від «15»лютого 2010 року про внесення змін та доповнень до Договору застави, яким Договір застави викладено в новій редакції.
			Відповідно до умов Договору застави, Позивач у забезпечення виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором передав у заставу Відповідачу-1 та Відповідачу-2 належні йому: а) корпоративні права, пов'язані з правом власності Позивача на частку у статутному капіталі ТОВ "ТРИ О", що складає 0,77 % від розміру статутного капіталу ТОВ «ТРИ О», який становить 177442,10 грн., з володіння якою витікають правомочності на управління ТОВ "ТРИ О", отримання певної частки прибутку (дивідендів) ТОВ "ТРИ О" та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права, передбачені законодавством України та статутними документами ТОВ "ТРИ О"; б) частку (долю) в статутному капіталі ТОВ "ТРИ О", що складає 0,77 % від розміру статутного капіталу ТОВ «ТРИ О».
			У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
			Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 
			У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
			Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
			Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. 
			 З матеріалів справи вбачається, що Договір застави від імені Позивача було підписано директором Сизрановою Лідією Едуардівною. 
			Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до п. 7.16 Статуту ТОВ „КУА „Сіті Кепітал” (нова редакція), затвердженого Загальними зборами Учасників Товариства 15.09.2008 р. (протокол № 24) та зареєстрованого державним реєстратором 19.09.2008 р., редакція якого діяла на момент укладення Договору застави, роботою Товариства керує Директор, що обирається Загальними зборами Учасників строком на 3 (три) роки, і який серед іншого має наступні повноваження: без довіреності вступати у цивільні правовідносини від імені Товариства; з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом, на власний розсуд укладати договори, угоди, контракти; вирішувати питання щодо відчуження або списання майна Товариства, залучення кредитних коштів та застави майна Товариства; розпоряджатися від імені Товариства відповідно до чинного законодавства і цього Статуту майном та коштами Товариства, підписувати від імені Товариства угоди та інші фінансові та майнові зобов’язання, зокрема пов’язані з відчуженням або списанням майна Товариства, залученням кредитних коштів та заставою майна Товариства. 
			Рішенням Загальних зборів Учасників Товариства від 25.09.2008 р. (протокол № 25-К) було вирішено для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ „Три О” за Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006 р. надати в заставу Банкам-Учасникам консорціуму Відповідачу-1 та Відповідачу-2 корпоративні права ТОВ „КУА „Сіті Кепітал” в статутному капіталі ТОВ „Три О” в розмірі 1 % статутного капіталу такого товариства оціночною вартістю частки 1000,00 (одна тисяча) гривень. Цим же рішенням Загальні збори Учасників Товариства уповноважили Директора Сизранову Л.Е. на підписання всіх необхідних документів (в т.ч. договорів) та здійснення інших необхідних дій, пов’язаних із наданням в заставу Банкам-Учасникам консорціуму корпоративних прав Позивача в статутному капіталі ТОВ „Три О” в розмірі 1 % статутного капіталу такого Товариства.
			Рішенням Загальних зборів Учасників Товариства від 12.02.2010 р. (протокол № 38-К) було надано згоду на укладення договору про внесення змін до Договору застави № 211/31/6-3-1 від 23.10.2008 р. та надання в заставу Банкам-Учасникам консорціуму відповідачу-1 та відповідачу-2 корпоративних прав ТОВ „КУА „Сіті Кепітал” в статутному капіталі ТОВ „ТРИ О” в розмірі 0,77 % статутного капіталу такого товариства оціночною вартістю частки 1000,00 (одна тисяча) гривень. Для цього Загальні збори Учасників Товариства уповноважили Директора Товариства Сизранову Л.Е. укласти договір про внесення змін до Договору застави.
			Також, рішенням Загальних зборів Учасників Товариства (Протоколом № 23 від 05.08.2008 р.) директору Позивача Сизрановій Л.Е. надано згоду на укладення всіх видів цивільно-правових угод без обмеження сум цих угод. 
			Отже, на обґрунтування твердження Позивача стосовно обмеження повноважень представника Позивача на момент укладення Договору застави не надано жодних документів, що підтверджували б даний факт.
			 Щодо твердження Позивача, про те що не будучи стороною в Консорціумному кредитному договорі, не мав правових підстав для укладення Договору застави належного йому майна, оскільки між ним та ТОВ «ТРИ О»не було укладено договір поруки суд зазначає наступне.
			Відповідно до положень глави 49 Цивільного кодексу України, якою регулюються правовідносини по забезпеченню виконання зобов’язань порука і застава є двома самостійними видами забезпечення виконання зобов’язань, тобто відсутність поруки не встановлює недійсність застави. Чинне законодавство виділяє декілька способів забезпечення виконання зобов’язань. Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
			Згідно з ч. 1,2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
			Відповідно до норм чинного законодавства України порука та застава є двома самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань. Для дійсності вимоги за Договором застави укладення договору поруки із заставодавцем законодавством не вимагається.
			 Стосовно посилання Позивача на те, що його при підписанні Договору застави було введено в оману Відповідачами щодо обставин, які мають істотне значення для Позивача, суд зазначає наступне.
			Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
			Позивачем не надано доказів, що він був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом Договору застави, також не надано жодного доказу, що підтверджував би факт існування обставин, які перешкоджали б Позивачу розуміти правову природу договірних відносин під час укладання Договору застави.
			Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
			У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 
			Тобто, юридичні особи самостійно вирішують, з ким і які договори укладати та вільно узгоджують їхні умови. 
			 Твердження Позивача, про те, що п.п. 2 пункту 6.2., пункт 6.5. «Звернення стягнення на предмет застави позасудовим способом»статті 6 «Звернення стягнення на предмет застави»Договору (нова редакція Договору застави від 15.02.2010 року) є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, не відповідає дійсності з огляду на наступне. 
			Так, згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору. 
			Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. 
			Порядок та позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в разі невиконання боржником забезпечених зобов’язань зокрема встановлені нормами статей 26, 28, 29, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
			Положенням ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Тобто, Позивачем зміст зазначеної статті було враховано не в повному обсязі, отже посилання Позивача на неможливість звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку суперечить чинному законодавству та є таким , що не відповідає дійсності. 
			Згідно з ч.1 статті 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. 
			Позивачем не надано доказів, що умови, зокрема умови стосовно застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет застави Договору застави, не були погоджені сторонами договору. 
			 У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. 
			Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
			Враховуючи все вищевикладене, Позивачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсними Договору застави № 211/31/6-3 від 23.10.2008 року (із змінами та доповненнями). 
			Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору застави № 211/31/6-3 від 23.10.2008 року, із змінами та доповненнями, які викладені в Договорі про внесення змін № 211/31/6-3-1 до Договору застави від 13.08.2009 року, та в Договорі про внесення змін 211/31/6-3-2 від 15.02.2010 року, в якому Договір застави викладено в новій редакції, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. 
			Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –
			 ВИРІШИВ:
			В позові відмовити повністю. 
			Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
			 
				 
				СуддяГ.П. Бондаренко 
				Рішення підписано 29.09.2010 року

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...