Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/731/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; лізингу.
Надіслано судом: 18.07.2024. Зареєстровано: 18.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2024.
Дата набрання законної сили: 08.07.2024
Номер судового провадження: 19/56/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  19/56/24
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          08.07.2024                                                                                          Справа №  908/731/24
		 
		          м.Запоріжжя Запорізької області   
		 
		Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
		 
		за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570)
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" (72561, Запорізька область, Якимівський район, с. Мала Тернівка, вул. Калініна, буд. 7 А, ідентифікаційний код 32116474)
		про стягнення 352  640,19 грн. та витребування предмету лізингу
		 
		представники сторін 
		від позивача: не з'явився 
		від відповідача: Шовкопляс Ю.В., ордер АР 1153757 від 27.03.2024
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		19.03.2024 до Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява  вих. б/н від 18.03.2024 (вх. № 808/08-07/24 від 19.03.2024) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" про:
		- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортного засобу: трактор New Holland, модель-T5.110, номер - №HFD194691, рік виробництва - 2019; 
		- стягнення  заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 289  656,08 грн, як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 62  984,11 грн., а разом 352  640,19 грн.
		Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу в частині внесення лізингових платежів та повернення предмету лізингу.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.03.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/731/24  та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024, відкрито провадження у справі № 908/731/24, справі присвоєно номер провадження справи 19/56/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове зсідання призначено на 11.04.2024.
		04.04.2024 від представника відповідача надійшла заява від 03.04.2024 (вх. № 7492/08-08/24), відповідно до якої останній проти позову заперечив в повному обсязі.
		04.04.2024 від представника відповідача надійшов відзив від 01.04.2024 (вх. № 7499/08-08/24), відповідно до якого останній зазначає про настання форс-мажорних обставин для відповідача на порушення умов договору фінансового лізингу та відсутність вини, та умисних дій відповідача.
		09.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 7463/08-08/24), яке судом долучено до матеріалів справи та зазначено, що позивач по справі не підтвердив право власності на трактор та не надав підтверджуючих документів, в зв`язку з чим, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" є неналежним позивачем. 
		У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання призначено на 18.04.2024.
		Ухвалою суду від 18.04.2024 відкладено підготовче провадження на 17.05.2024.
		22.04.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
		Ухвалою суду від 17.05.2024 в порядку ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 14.06.2024.
		У зв`язку з виробничою необхідністю, судове засідання призначено на 05.06.2024 для подальшого розгляду справи
		21.05.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		05.06.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просив позов задовольнити та долучити документи до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 05.06.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.07.2024.
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Представник позивача в судове засідання 08.07.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, 28.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.
		Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.
		Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
		З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
		25.07.2019 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № ZPAKFLOZ001MX (Договір), за умовами п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ "ТЕХНОТОРГ " (Продавець), а потім передає Лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені Договором строки, на умовах фінансового лізингу майно, відповідно до Специфікацій (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. 
		Договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».
		Відповідно до Специфікації майна, Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: марка - Трактор New Holland, модель - Т5.110, номер - HFD194691, рік виробництва - 2019.
		Пунктом 1.2 Договору визначено, що вартість майна становить 956  150,00 грн, ПДВ 191  230,00 грн, усього до сплати 1  147  380,00 грн.
		Строк дії лізингу з дати підписання цього Договору до 25.11.2023 (п. 11.1 Договору).
		Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок № 29099055797432 (п. 1.5 Договору).
		Відповідно до 2.1 Договору, загальна вартість Майна становить 1  147  380,00 грн та складається з:
		- суми авансового платежу 423  239,80 грн у відповідності до п. 1.4 цього Договору;
		- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу Майна, 724  140,20 грн, згідно зГрафіком внесення лізингових платежів, зазначених в додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору.
		Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору).
		Пунктом 2.3.2 Договору встановлено, що винагорода за користування Майном у розмірі 19 (дев`ятнадцять ) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном та 360 днів у році, строки та суми сплати лізингових платежів встановлюється Додатком 2.
		У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 38 (тридцять вісім) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору (п. 2.3.2.1 Договору).
		Відповідно до п. 3.1 Договору встановлено, що передача Банком і прийом Лізингоодержувачем Майна в Лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі Майна (Додаток № 4) (надалі -"Акт"), що є невід`ємною частиною цього Договору, не пізніше 10 (десять) календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п.1.4. цього Договору, на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Строк передачі Майна може змінюватись в залежності від дотриманням Продавцем строку поставки Майна за договором купівлі-продажу укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє Лізингоодержувача. З моменту підписання Сторонами Акту, до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням Майном (у тому числі ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання Майна). З моменту підписання Акту, Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації Майна. Ризик невідповідності Майна цілям використання цього Майна несе Лізингоодержувач.
		З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2019 між Банком та Лізингоодержувачем було складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання.
		31.07.2019 року між Банком та Лізингоодержувачем було підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно.
		Отже, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі .
		Пунктом 4.1 Договору передбачено, що протягом усього терміну дії Договору майно є власністю Банка.
		Умови переходу права власності на Майно: Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів у строк, передбачений Додатком № 2, а також всіх інших платежів за цим Договором, за умови відсутності простроченної заборгованності за асіма іншими укладеними з банком договорами (п. 4.1 Договору).
		Згідно з п. 7.2.12 Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.
		Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, що включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна; проценти та винагороди за отримане в Лізинг Майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором, та передбачені цим Договором, згідно Додатку № 2, та не пізніше дати, зазначеної в Додатку № 2, на рахунок, відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору відшкодовуються Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів. Сплата за рахунками або листами Банку здійснюється Лізингоодержувачем протягом 3-х днів з моменту надання їх Лізингоодержувачу (п. 7.2.15 Договору).
		Відповідно до приписів п. 6.1.2 Договору, Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.
		У відповідності до пункту 10.1.2 Договору, договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:
		- в триденний строк у випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого даним Договором;
		- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення оплати становить більше ніж 30 днів; 
		- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна;
		- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;
		- якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим.
		У випадку, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власнос ті, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч.1 ст. 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону "Про банки та банківську діяльність" (п. 10.1.3 Договору).
		Згідно з п. 10.3 Договору визначено, що у випадку розірвання цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 (трьох) робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
		Відповідно до п. 11.2 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії цього Договору обумовлений строком Лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання Сторонами всіх зобов`язань по ньому. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь- яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти а письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 72561, Запорізька область, Якимівський район, с. Мала Тернівка, вул. Калініна, буд. 7 А, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
		Позивач посилався на те, що в порушення умов Договору, останній лізинговий платіж здійснено 25.01.2022, Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість зі сплати такого відшкодування.
		27.01.2023 на електронну адресу відповідача Банком було надіслано повідомлення №J7FZPFLO07WA0 про розірвання Договору фінансового лізингу з 13.03.2023 та зобов`язано Лізингоодержувача у строк до 17.03.2023 повернути предмет лізингу.
		Відповідач обов`язку з повернення лізингового майна та здійснення платежів не виконав.
		Позивач зазначає, що заборгованість з відшкодування частини вартості предмету лізингу складає 289  656,08 грн, заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу становить 62  984,11 грн.
		Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором фінансового лізингу стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку та витребування транспортного засобу, який є предметом лізингу.
		Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається  зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний  вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання  або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. 
		Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
		Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
		Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"). 
		Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"). 
		Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії електронних документів, які засвідчені у порядку, встановленому законом.
		Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
		У відповідності до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
		До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
		Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний: 1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізинг).
		Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів у строки, визначені Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу, а саме: частини вартості предмету лізингу у розмірі 289  656,08 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 62  984,11 грн відповідачем суду не надано.
		Матеріали справи містять банківськи виписки за період з 31.07.2019 по 06.03.2024 та розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 289  656,08 грн частини вартості предмету лізингу та винагородою за користування предметом лізингу у сумі 62  984,11 грн.
		Отже, сума частини вартості предмету лізингу у розмірі 289  656,08 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 62  984,11 грн позивачем заявлено обґрунтовано та є підтвердженою.
		Також позивач просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортний засіб: Трактор New Holland, модель Т5.110, номер - HFD194691, рік виробництва - 2019.
		Обґрунтовуючи позовну вимогу Банк посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів, що є підставою для розірвання Договору фінансового лізингу. Позивач надсилав на електронну адресу відповідача повідомлення про одностороннє розірвання Договору фінансового лізингу, однак відповіді відповідача матеріали справи не містять. Договір фінансового лізингу розірвано в односторонньому порядку. Позивач, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання Договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання Договору).
		Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав врегульовано статтею 1212 ЦК України.
		Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених    статтею 11 ЦК України).
		Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
		Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
		Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.16 у справі №6-100цс15.
		Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
		Як встановлено судом, 27.01.2023 Банк на електронну адресу відповідача, яка зазначена у Договорі, направив повідомлення від 23.01.2023 за №J7FZPFLO07WA0 про розірвання Договору фінансового лізингу.
		Відповідно до п.п. 10.1.2 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку, зокрема,  повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення оплати становить більше ніж 30 днівповної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.
		Згідно з п. 10.3 Договору визначено, що у випадку розірвання цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 (трьох) робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
		Відповідно до приписів п. 6.1.4 Договору лізингу, Банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1.2.1-10.1.2.4 цього Договору. В свою чергу, пунктом 7.2.6 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно Банку, у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
		Таким чином, Договір фінансового лізингу є розірваним з 13.03.2023. У строк до 17.03.2023 Лізингоодержувач зобов`язаний був повернути Банку лізингове майно за актом приймання-передачі. 
		Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем лізингового майна позивачу.
		Враховуючи вищевикладене, після розірвання Договору фінансового лізингу у позивача виникло право вимагати повернення майна, як безпідставно набутого, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		За таких обставин, вимога позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" транспортного засобу: Трактор New Holland, модель Т5.110, номер - HFD194691, рік виробництва - 2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню. 
		Щодо посилання відповідача на дії форс-мажорних обставин, в зв`язку з чим зупинено фінансово-господарську діяльність підприємства, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Торгово-промисловою палатою України  було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
		Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.
		Однак, згідно норм чинного законодавства форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені, які не заявлені позивачем у даному спорі), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.
		Посилання відповідача на те, що позивач є неналежним позивачем, оскільки не надав доказів, зокрема, свідоцтво про реєстрацію спірного Трактору, спростовуються матеріалами справи, а саме: Договором купівлі-продажу майна № 41/40 067 від 25.07.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «Техноторг» на придбання Трактору New Holland, модель Т5.110, номер - HFD194691, рік виробництва - 2019; актом приймання-передачі від 29.07.2019 Трактору New Holland, модель Т5.110, номер - HFD194691, рік виробництва - 2019; видаткової накладної № Y-3739 від 29.07.2019. 
		Крім того, Договором фінансового лізингу сторонами було погоджено, що протягом усього терміну дії Договору майно є власністю Банка (п. 4.1 Договору).
		Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
		Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача (відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8).
		Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд        
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" (72561, Запорізька область, Якимівський район, с. Мала Тернівка, вул. Калініна, буд. 7 А, ідентифікаційний код 32116474) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) транспортний засіб: Трактор New Holland, модель Т5.110, номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2019. 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" (72561, Запорізька область, Якимівський район, с. Мала Тернівка, вул. Калініна, буд. 7 А, ідентифікаційний код 32116474) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за лізинговими платежами за фактичний строк користування у розмірі 289  656 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 08 коп., винагороду за користування предметом лізингу у розмірі 62  984 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 11 коп. 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ" (72561, Запорізька область, Якимівський район, с. Мала Тернівка, вул. Калініна, буд. 7 А, ідентифікаційний код 32116474) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 18  000 (вісімнадцять тисяч) грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення складено та підписано 18.07.2024.
		 
		Суддя                                                                                              І.В. Давиденко 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...