Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/12459/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 03.09.2024. Зареєстровано: 04.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2024.

Номер судового провадження: П/320/12459/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 серпня 2024 року м. Київ№ 320/12459/21
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
		про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Зміст позовних вимог.
		ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу запитуваної в адвокатському запиті від 04.05.2021 в інтересах позивача інформації про перерахунок позивачу згідно з довідкою Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «київський політехнічний інститут» ім. Ігоря Сікорського від 01.09.2020 №213;
		- зобов`язати відповідача надати адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу запитувану в адвокатському запиті від 04.05.2021 в інтересах позивача інформацію про перерахунок позивачу згідно з довідкою Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «київський політехнічний інститут» ім. Ігоря Сікорського від 01.09.2020 №213.
		 
		ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування вказаного позову позивач зазначає, що позивач звернувся до АО «Юридичні технології» за правовою допомогою у питаннях захисту його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим укладено договір від 01.12.2020 про надання правової допомоги. В подальшому позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати документи, проте відповідач відмовив у наданні документів, посилаючись на ненадання згоди позивача на обробку персональних даних.
		Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує чинне законодавство.
		Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що представником позивача разом із адвокатським запитом адвоката Овчаренка Ігоря Сергійовича, який був надісланий ГУ ПФУ у Київській області в інтересах позивача, не було надано згоди позивача на обробку персональних даних, з урахування чого відповідь та запитувані документи були надані безпосередньо позивача, а про вказані обставини повідомлено адвоката Овчаренка І.С.
		 
		ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Додаткових заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
		Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
		 
		ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
		З матеріалів, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що з метою захисту своїх прав між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридичні технології» укладено договір № 01/12-20 від 01.12.2020 про надання правової допомоги.
		Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору сторони домовились, що адвокатами, які безпосередньо здійснюють дії з надання правової допомоги в рамках цього договору є, зокрема, адвокат Овчаренко Ігор Сергійович.
		Адвокат Овчаренко І.С., який діє в інтересах позивача, подав адвокатський запит від 04.05.20202 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив надати інформацію, чи був здійснений перерахунок пенсії позивачу згідно довідки від 01.09.2020 №213 чи іншої довідки Інституту, поданої для перерахунку пенсії позивачу, з урахуванням належних додаткових видів грошового забезпечення за відповідною посадою. У разі, якщо такий перерахунок відбувався  повідомити про розмір пенсії позивача, розрахований згідно з такою довідкою та порядок доплати пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки у зв`язку з таким перерахунком. У разі нездійснення перерахунку  повідомити причину такого нездійснення.
		Додатками до запиту вказано копію свідоцтва адвоката та ордер.
		На вказаний запит листом від 21.05.2021 відповідач із посиланням на частину 2 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та абзацу 4 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» повідомив адвоката Овчаренка І.С. про те, що відповідь буде надана на адресу позивача, оскільки згоди ОСОБА_1 на обробку персональних даних не надано.
		Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач через свого представника звернувся з даним позовом до суду.
		 
		V. Оцінка суду.
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
		Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регулює Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), який поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
		Згідно із статтею 2 Закону № 2297-VI база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних; обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону № 2297-VI об`єктами захисту є персональні дані.
		Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		У той же час, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі Закон № 2657-XII).
		Згідно із положеннями частини 1 статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2657-XII за змістом інформація поділяється на такі види, зокрема інформація про фізичну особу.
		Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону № 2657-XII).
		При цьому, в розрізі положень частини 2 статті 11 Закону № 2657-XII не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
		В силу ж вимог частини 1 статті 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
		Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 21 Закону № 2657-XII).
		У відповідності до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Разом з цим, у Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2- рп/2012, зокрема, зазначено, що інформацією про особисте та сімейне життя особи (персональними даними) є будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Між тим, частиною 1 статті 14 Закону № 2297-VI унормовано, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.
		Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 14 Закону № 2297-VI).
		Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону № 2297-VI).
		За правилами частини 1 статті 16 Закону № 2297-VI порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.
		Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити (ч. 2 ст. 16 Закону № 2297-VI).
		Відповідно до частини 3, 4 статті 16 Закону № 2297-VI суб`єкт відносин, пов`язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.
		У запиті зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника); 2) найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника); 3) прізвище, ім`я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит; 4) відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних; 5) перелік персональних даних, що запитуються; 6) мета та/або правові підстави для запиту.
		Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 2297-VI володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
		Водночас, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI).
		Згідно із пунктами 1, 2, 4, 7 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
		Частиною 1 статті 24 Закону №5076-VI регламентовано, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
		До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
		Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.
		Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
		Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що у випадку якщо адвокатом запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про клієнта (персональні дані), адвокатський запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом № 2297-VI та містити підтвердження його повноважень на отримання такої інформації, що обумовлено, зокрема статтями 6, 7, 8, 10, 14, 16, 24 Закону № 2297-VI.
		Таким підтвердженням повноважень адвоката може бути договір про надання правової допомоги, в пунктах якого мають міститись чітко визначені повноваження адвоката щодо отримання персональних даних клієнта, додаток до договору або письмове волевиявлення клієнта у вигляді згоди.
		Отже, необхідність підтвердження повноважень на отримання адвокатом інформації з обмеженим доступом обумовлена обов`язками володільця персональних даних забезпечити належний захист персональних даних від незаконного доступу до них, що прямо передбачено статтями 10 та 24 Закону № 2297-VI.
		Як вже було вказано судом вище, з метою захисту своїх прав між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридичні технології» укладено договір №01/12-20 від 01.12.2020 про надання правової допомоги, у відповідності до пункту 1.5 якого сторони домовились, що адвокатами, які безпосередньо здійснюють дії з надання правової допомоги в рамках цього договору є, зокрема, адвокат Овчаренко Ігор Сергійович.
		Між тим, проаналізувавши зміст означеного договору, суд наголошує, що останній не міститись в собі чітко визначені повноваження адвоката щодо отримання персональних даних клієнта позивача у справі.
		Разом з цим, суд враховує, що згідно із частиною 1 статті 21 Закону №5076-VI адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
		Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що на адвоката покладено обов`язок забезпечувати захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних, проте, на переконання суду такий обов`язок не є тотожним поняттю отримання згоди фізичної особи на отримання персональних даних щодо нього у суб`єктів, які такою інформацією володіють.
		Тобто, обов`язок адвоката забезпечувати захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних стосується вже отриманих ним персональних даних щодо фізичної особи.
		З урахуванням наведеного, на переконання суду, відповідач, надаючи відповідь на адвокатський запит від 04.05.2021 листом від 21.05.2021 №1000-0203-8/49501 із посиланням на частину 2 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та абзац 4 статті 2 Закону № 2297-VI діяв правомірно, оскільки згоди позивача на обробку персональних даних не надано, а відтак стверджувати про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області не вбачається за можливе.
		Як наслідок, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії шляхом надання відповіді на адвокатський запит від 04.05.2021.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
		 
		VI. Судові витрати.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.
		Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити.
		 
		Копію рішення надіслати учасникам справи.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя Жук Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...