Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/3075/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: 07.10.2024. Зареєстровано: 07.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2024.
Дата набрання законної сили: 07.11.2024
Номер судового провадження: 2/755/5676/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 361/3075/24
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		28 березня 2024 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної (немайнової) шкоди. 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 мала близькі любовні стосунки з ОСОБА_2 , спільно проживали у місті Києві, мали довірливі стосунки та проводили спільно багато часу. Після початку повномасштабної збройної агресії рф проти України, ОСОБА_2 допоміг ОСОБА_1 евакуюватись за кордон, та через деякий час розлучились. З метою перевезення особистих речей позивачка декілька разів поверталась в Україну до квартири яку орендував відповідач. Після цього позивач повернулась на територію Республіки Болгарія, ще орієнтовно три місяці сторони спілкувались, але через постійні сварки позивач розірвала з відповідачем будь-які стосунки. Після припинення спілкування, відповідач через ревнощі розпочав шантажувати позивачку, зокрема тим, що буде розсилати близьким в оточенні ОСОБА_1 . людям фотоматеріали інтимного характеру, яка позивачка відправляла йому за час любовних стосунків між сторонами в особисті повідомлення, керуючись любов`ю та довірою. Після того як сторони перестали спілкуватись відповідач розпочав психологічний тиск на ОСОБА_1 , внаслідок чого, остання змушена була звернутись за психологічною допомогою. Через деякий час після припинення спілкування з відповідачем, позивач завела нові стосунки з громадянином Республіки Болгарії ОСОБА_3 та знайшла нове місце роботи, а саме менеджером у міжнародній мережі ресторанів, яка здійснює свою діяльність на території Республіки Болгарії, Сполученого Королівства Великої Британії та Грецької Республіки. Дізнавшись про це, відповідач через соціальні мережі та месенджери, дізнався контактні дані іноземця з яким позивач мав близькі стосунки, колишнього менеджера ресторану ОСОБА_4 , де працює позивач та контакти самого керівництва ресторану та відправив їм в особисті повідомлення фотоматеріали інтимного характеру на яких зображена позивач. Більше того, відповідач відправляючи відповідні фотоматеріали ОСОБА_3 , з яким у позивачки були любовні стосунки, зазначив що зазначений фотоматеріал був виготовлений у його особистій квартирі. Позивач вказує, що ці дії були вчинені відповідачем умисно, з метою помсти та руйнування особистих стосунків позивачки з іноземцем. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що протиправні дії відповідача причинили їй моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також у приниженні її честі та гідності. Також позивач зазначає, що через дій відповідача, зокрема поширення її особистих фотоматеріалів, ділова репутація позивача, престиж підприємства, де працює позивачка було підірвано. Внаслідок чого від керівництва ресторану позивач отримала дисциплінарне покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000,00 болгарських левів, що становить еквівалент 19400,00 грн., та становить 70% від заробітної плати. Позивач зазначає, що станом на подачу позовної заяви відповідач продовжує втручатись у її приватне життя, яке полягає у тому що відповідач телефонує позивачці, надсилає повідомлення з недостовірною інформацією та надсилає відповідні фотоматеріали новому закоханому позивача. 
		На підставі викладеного, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. та відшкодувати з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
		На підставі ухвали Броварського районного суду Київської області від 08 квітня 2024 року справу передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
		Ухвалою суду від 29 травня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач будучи повідомлений належним чином про розгляд справи, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
		Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:  1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання  ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;  3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
		За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали тісні стосунки, проводили час разом що підтверджується відповідними скріншотами з мобільного додатку, форма переписки між сторонами свідчить про їхню законість один в одного. (а. с. 18, 19)
		Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка надсилала відповідачу через засоби мобільного додатку світлини інтимного характеру. (а. с. 20-21)
		Відповідач ОСОБА_2 надіслав вказані світлини інтимного характеру громадянину Республіка Болгарія ОСОБА_3 використовуючи засоби мобільного додатку (а. с. 15 - 26)
		Згідно з дисциплінарним стягненням номер 1 від 13 березня 2023 року щодо спіробітника ОСОБА_1 , Епік Фуудс ЕООД у зв`язку з відсутністю на робочому місці співробітника ОСОБА_1 з 11 березня 2023 року по 13 березня 2023 року включно видано наказ про дисциплінарне стягнення на підставі ст. 193 п. 1 Трудового кодексу.
		Згідно пояснювальної записки від 13 березня 2023 року ОСОБА_1 повідомила свого керівника ОСОБА_6 про відсутність її на робочому місці 11 березня 2023 року та 12 березня 2023 року без попередження у зв`язку з особистими проблемами, що супроводжувались супутньою депресією, яка заважала їй виконувати щоденні особисті та робочі зобов`язання, за що принесла свої вибачення. Запевнила, що це порушення не повториться та вжила достатніх заходів та звернулась до психолога.
		Як вбачається зі змісту дисциплітарного стягнення номер 2 від 29 листопада 2023 року щодо співробітника Епік Фууде ЕООД ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистий телефон ОСОБА_7 , власнику компанії Епік Фууде ЕООД , надійшли повідомлення, надіслані через додатки-месенджери Viber, WhatsApp i Facebook Messenger, від незнайомої йому людини, яка представлялась як ОСОБА_8 , що містили світлини без цензури інтимного та порнографічного змісту та текстом щодо питань особистого характеру співробітника на ім`я ОСОБА_9 , яка виконує функції кервника в компанії Епік Фуудс Еоод . Такі ж повідомлення надіслали іншому співробітнику. Таким чином, ОСОБА_1 , займаючи керівну посаду в компанії Епік Фуудс ЕООД, яка дозволяє їй спілкуватись з клієнтами та підрядниками, брати участь у семінарах та інших заходах, пов`язаних з компанією, вчинила дії, які спрокоментоввали виявлену до неї довіру та своїми діями принизили чесне ім`я і престиж компанії. У зв`язку з чим видано наказ про дисциплінарне стягнення.
		Надсилання світлин інтимного характеру підтверджується доданим до матеріалів справи скріншоту з мобільного додатку ОСОБА_7 . (а. с. 15)
		Статтею 31 Конституції України визначено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
		Відповідно до ст. 301 ЦК України, фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
		Статтею 302 ЦК України закріплено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно ст. 8 Європейської конвенції з прав людини,  кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		ЄСПЛ у рішенні від 07 лютого 2012 року у справі «Von Hannover v. Germany», заяви № 40660/08, 60641/08, зазначив, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є одним із головних складових особистого розвитку, яке передбачає, передусім, право особи контролювати використання цього зображення, зокрема і не дозволяти його опублікувати. При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ наголошує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Зокрема Суд визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалося спорту або відомих митців. Проте, чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу. По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов`язаним із попереднім. У зв`язку з цим потрібно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов`язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюдненням повідомлення або те, що фотографія і пов`язана з нею інформація вже з`являлися у попередній публікації, також є фактором, який потрібно брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який потрібно брати до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п`яте, обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Також потрібно звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.  Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
		Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.
		Втім в останньому випадку потрібно враховувати, що використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.
		Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.
		Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 214/11028/21 від 19 липня 2023 року. 
		Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).
		У даній справі суд встановивши, що ОСОБА_2 надіслано на адресу керівника компанії Епік Фуудс ЕООД ОСОБА_6 світлини інтимного характеру на яких зображена ОСОБА_1 , та яка перебуває у трудових відносинах з компанією Епік Фуудс ЕООД, чим завдано шкоди ділової репутації та порушення особистих майнових прав позивача.
		При цьому, позивачка не є публічною особою, фотографія позивача не робила внеску для суспільного обговорення а лише націлена на спричинення їй шкоди в трудовій діяності та особистому житті.
		Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способам захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		У статті 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		У постанові Верховного Суду №591/8842/21 від 11 січня 2023 року зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.   
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).
		Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку що своїми діями відповідач завдав шкоди ділової репутації та порушив особистих майнових прав позивача, остання вправі вимагати компенсацію моральної шкоди.
		У даному випадку моральна шкода завдана позивачу полягає у душевних стражданнях, завдання шкоді діловій репутації, необхідністю звернення до психолога, для відновлення свого психічного здоров`я, а тому суд керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25000 грн. 00 коп.з урахуванням характеру розповсюджених світлин, їхній вплив на суспільну думку, а також мету та спосіб у який ці світлини були розповсюджені.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн..
		В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду. 
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 270, 299, 308 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		У х в а л и в:
		Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 копійок.
		У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 07.10.2024 року.
		 
		Учасники справи: 
		Позивач -  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
		Відповідач -  ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
		 
		 
		 
		С у д д я

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...