Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/6940/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 19.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Результат оскарження 20.02.2025 Перший апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 грудня 2024 року Справа№200/6940/24 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді- Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з 14.06.2022 до 16.12.2023 року проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , з якої 16.12.2023 року  був звільнений з військової служби у запас у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. Позивач зауважив, що з 19.12.2023 року він перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус учасника бойових дій. Позивач зазначив, що 05.09.2024 року, він звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», між тим його документи на комісію для розгляду відповідач відмовився винести, посилаючись на те, що документи не відповідають вимогам додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що згідно спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандуючого Збройних сил України від 07.06.2021 № 321/1 ДСК ІНФОРМАЦІЯ_2 реорганізовано у ІНФОРМАЦІЯ_3 та його відділами (перший відділ - АДРЕСА_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 заперечує проти задоволення позовної заяви, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою. Відповідач зазначив, що 05.09.2024 до нього подано заяву позивача про надання відстрочки на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви було додано: копію свідоцтва про шлюб; копію довідки МСЕК ОСОБА_2 ; копію довідки про захворювання ОСОБА_2 . Діяльність комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) врегульована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок). Відповідач зазначив, що відповідно до п.58 Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку. Відповідач зауважив, що враховуючи викладене 05.09.2024 року вказана заява позивача не передана на розгляд комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_6 та 20.09.2024 року на заяву позивача, проте надано відповідь, що наданий позивачем пакет документів для отримання відстрочки згідно пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не відповідає вимогам додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Відповідач зауважив, що надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно. Системний аналіз наведеного вище в сукупності, дає підстави дійти висновку, що заявлені вимоги позивача є вираженням неналежного способу захисту, оскільки, останнім під час звернення до відповідача з метою отримання відстрочки від призову, не було дотримано вимог нормативних актів, які регулюють питання військового обліку, військового обов`язку і проходження військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема в частині особистого звернення та особистої явки. В свою чергу, позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що по своїй суті унеможливлює фіксацію в облікових, а також в особистих документах позивача відомостей про відстрочку. Відповідач зазначив, що відповідно до п. 12 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560. Документами, що підтверджують право на відстрочку є: свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/ або причину інвалідності. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. 
		Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Посвалюк В.В. та у ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «09.10.2024». 
		Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
		 ВСТАНОВИВ:
		Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області від 09.07.2005 року. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 від 27.12.2023 року. 
		Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 14.06.2022 року за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , з якої був виключений зі списків особового складу частини з 16.12.2023 року, оскільки відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, позивача було звільнено у запас за підпунктом «г» (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) та був направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2023 року №360.
		Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі, позивач на ім`я Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав заяву від 05.09.2024 року, в якій зазначив, що він є особою, яка на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просив про результати розгляду заяви та прийняте рішення повідомити його письмово за адресою, зазначеною у заяві. 
		До вищезазначеної заяви ним були додані наступні копії: свідоцтво про шлюб, довідка до акту огляду МСЕК, довідка про захворювання. 
		З наявної в матеріалах справи копії вищезазначеної довідки судом встановлено, що відповідачем було отримано зазначену заяву, про що свідчить відповідна відмітка у нижньому правому куті «Вх.№6593 05.09.24р.» та у верхньому лівому куті резолюція «Направлення на розгляд комісії з питань відстрочки від призову м-р ОСОБА_3 ».
		Як встановлено судом, на вищезазначену заяву позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано відповідь від 20.09.2024 за №11/5796, в якій було зазначено наступне: - «Розглянувши Ваше звернення від 09.09.2024 року реєстраційний номер ФІ-17767248 на гарячу лінію Міністерства оборони України з приводу отримання Вами відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особовий період повідомляю наступне: відповідно пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Наданий Вами пакет документів для отримання відстрочки згідно пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не відповідає вимогам додатку 5 постанови КМУ від 16.05.2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». 
		У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне: - «Відповідно до п. 12 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, Документами, що підтверджують право на відстрочку є: свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/ або причину інвалідності.». 
		Позивач, в якості доказів надісланих на адресу відповідача разом із заявою про надання йому відстрочки від призову, надав до суду наступні копії: свідоцтво про шлюб від 17.11.2023 року, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №460023 від 13.05.2013; довідка від 20.08.2024 року. 
		Відповідно до вищезазначених документів судом встановлено, що позивач одружився з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_4 », дружини « ОСОБА_5 », зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецького обласного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 листопада 2023 року Серії НОМЕР_6 .
		ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлена третя група інвалідності безстроково з 13.05.2013 року, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.05.20013 року Серії 10 ААВ №460023.
		В наявній в матеріалах справи копії довідки виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружківської міської ради Амбулаторією загальної практики-сімейної медицини №5 від 20.08.2024 року, в якій зазначено, що дана довідка дана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканки м. Дружківки, інваліду ІІІ групи, безстроково з 24.05.2012 р. В 90.9 Динамічно спостерігається в КНП, ЦПМСД амб №5 з діагнозом: В 90.9 по патології внутрішніх органів з 02.06.2009 р. ВДТБ з 09.06.2009 р. верхньої долі правої легені Д-М БТ-М  По  Роho кат. 5.1, ког. 1 ВДТБ (з 08.10р.  верхньої долі лівої легені Д-МБТ-М-По-Poho кат 5.1, ког. 1/2010). Стан після резекції (видалення) S 1.2 в 01.2013 р. Грудна клітина деформована, лева легеня зменшена в обсязі, з двох сторін ланцюжок танталових швів, зправа в S 2 плевро-діафрагмальні спайки. Діагноз: В 90.9  віддалені наслідки туберкульозу органів дихання. 
		Наявність усіх вищенаведених та перелічених документів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оскаржується сторонами по справі.
		Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду його заяви від 21.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам.
		Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби визначає.
		За вимогами ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, у тому числі, проходження військової служби.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
		Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
		Приписами ч. 1-3, 5, 7, 10 ст.1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
		У відповідності до ч.1, 3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані:
		- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
		- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
		- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
		Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
		У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
		У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
		Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Так, відповідно до пункту12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
		Суд звертає увагу, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
		Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
		голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
		члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
		Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
		Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
		Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
		Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
		На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
		Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
		У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
		До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Як встановлено судом з наявних у справі доказів, ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично не розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності часток обох парних органів, а саме видалення верхніх долей обох легень, що в даному випадку підтверджується довідкою акта огляду медико соціальною експертною комісією Серії 10 ААВ №460023 від 13.05.2013 року та довідкою КНП ЦПМСД Дружківської міської ради АЗПСМ №3 від 20.08.2024 року, та не прийнято за результатами такого розгляду вмотивованого рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні.
		Суд зауважує, що відповідач - до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в цьому, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
		Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив йому лист від 20.09.2024 року за №11/5796 та в свою чергу на переконання суду є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки, що також не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
		Таким чином, у даних правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
		В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Суд звертає увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Суд зауважує, що предметом даного позову не є встановлення наявності у позивача права на відстрочку, не розглядається питання документального підтвердження такого права, не є предметом даного позову оскарження відмови відповідача у наданні позивачу відстрочки, в рамках даної справи оскаржується саме бездіяльність відповідача, щодо неналежного розгляду заяви позивача та не прийняття відповідного рішення про надання відстрочки, або про відмову у наданні відстрочки форма якої передбачена відповідно до Додатку 7, Постанови № 560 в редакції на момент подання заяви позивачем.
		Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві, а саме: - «В свою чергу, позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки до ІНФОРМАЦІЯ_10 , що по своїй суті унеможливлює фіксацію в облікових, а також в особистих документах позивача відомостей про відстрочку», суд зазначає наступне.
		Як було встановлено судом та зазначено в описовій частині рішення суду по цій справі: - «[…] позивач проходив військову службу з 14.06.2022 року за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , з якої був виключений зі списків особового складу частини з 16.12.2023 року, оскільки відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, позивача було звільнено у запас за підпунктом «г» (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) та був направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2023 року №360», отже в даному випадку суд вважає, що у ІНФОРМАЦІЯ_10 в наявності є усі необхідні облікові дані позивача.
		Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві: - «При цьому, просимо суд врахувати, що виходячи з аналізу нормативно - правових актів якими регулюються спірні правовідносини щодо прийняття/проходження військової служби, військовий облік, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов`язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно чи через адвоката. Відтак, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно», суд зазначає, що у листі відповіді відповідача від 20.09.2024 року №11/5796 про це взагалі ним нічого не зазначено, а лише зазначено що наданий позивачем пакет документів для отримання відстрочки згідно п.12 ч.1 ст.23 Закону України № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року не відповідає вимогам додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Суд наголошує, що спірним питанням в даній справі є відсутність вмотивованої відмови передбаченої додатком №7 Порядку №560 на звернення позивача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу.
		Щодо зазначених відповідачем постанов апеляційних адміністративних судів України, суд зауважує відповідача, що відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Стосовно зазначеного відповідачем у його відзиві на позовну заяву, а саме: - «Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.».
		Суд зауважує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до висновків зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №990/114/23 від 31.08.2023 року, в якій зазначено: - «Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС. Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 
		При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
		Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
		Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).
		Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).
		Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
		Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
		Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.
		Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
		Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.
		Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.».
		Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		В той же час, відповідно до приписів пп. 1 та 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		З урахуванням наведеного, суд зауважує, що під час розгляду цих спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу розгляду його заяви про надання або ж навпаки відмову у наданні відстрочки від призову, судом було встановлено, що також підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме наявність неналежного розгляду заяви позивача та як наслідок відсутністю прийнятого рішення, що передбачена приписами чинного та діючого законодавства зазначеного в мотивувальній частині рішення на час виникнення цих спірних правовідносин.
		Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та неприйняття рішення по суті, та як похідна вимога зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в її наданні.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
		Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, таким чином підстави для розподілу судового збору відсутні. 
		Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. 
		Керуючись вимогами статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та неприйняття рішення по суті. 
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в її наданні.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 грудня 2024 року.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя І.О. Голошивець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...