Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10238/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано судом: 19.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 09.01.2025
Номер судового провадження: 5/01/910/10238/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"12" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 910/10238/20 
		Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
		за позовом Національного банку Українидо1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко»  2. Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС»простягнення 11561021,70 грн.за участю представників:
		позивача:Каратун Т.В.  представник згідно відомостей з ЄДРЮОФОПтаГФвідповідача 1:Лосич Т.С.  адвокат, ордер від 01.05.2024 серія АН № 1410259 відповідача 2:не з`явивсясуть спору:
		Національний банк України (далі  позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (далі  відповідач) про стягнення 6934564,03 грн. орендної плати за фактичне користування майном за період з 13.12.2018 по 01.06.2020.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у період з 13.12.2018 по 01.06.2020 здійснював користування належним позивачу офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, за відсутності договірних відносин між сторонами у справі. Враховуючи, що відповідач як фактичний користувач вищезазначеного нерухомого майна, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10238/20, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
		До Господарського суду міста Києва, сторонами у справі були подані, зокрема, перелічені нижче документи. 
		Національний банк України надав письмові пояснення від 30.07.2020 № 18-0012/38557 та клопотання про долучення документів.
		ТОВ «Данко» подало відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що власником офісно-складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6390,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 43, з 12.10.2012 була приватна компанія з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD», яка в свою чергу передала вказане майно в оренду відповідачу на підставі договору оренди від 01.01.2015 № 15. На підставі додаткової угоди від 01.01.2017 № 2 до договору оренди, орендодавець надав згоду на передачу частини об`єкта оренди площею 6318 кв.м. в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». ТОВ «Данко» на підставі договору суборенди від 02.10.2017 № 13-Н передав частину офісно - складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6318 кв.м в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». Інша частина приміщення площею 72 кв.м. залишилася в фактичному користуванні ТОВ «Данко». Відповідач стверджував, що НБУ в силу ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» заборонено здійснювати операцію зі здачі нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку. Також відповідач зазначав, що матеріали справи не містять рецензії звіту оцінки складського приміщення та затвердження висновку про оцінку майна у відповідності до вимог законодавства, а відтак наданий позивачем висновок про оцінку майна є неналежним доказом для визначення на його підставі орендної плати. Також станом на момент подачі позову звіт про оцінку майна від 27.12.2018, на який посилається НБУ є таким, що втратив чинність і його не можна брати до уваги при розрахунку вартості нерухомого майна задля визначення розміру орендної плати. ТОВ «Данко» вважає, що оцінка вартості майна, яка зроблена у звіті про оцінку майна від 27.12.2018, складеного ТОВ «ДЕ ВІЗУ» є значною, завищеною, неактуальною і такою, що не відповідає ринковій, не містить рецензії, тобто висновок суб`єкта оціночної діяльності не перевірено і не підтверджено належним суб`єктом оціночної діяльності. В ході виконавчого провадження № 61685098 по виконанню наказу від 18.12.2019 по справі № 911/816/19 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції України було складено акт державного виконавця від 28.08.2020, в якому встановлено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що ТОВ «Бауер-Транс Плюс» на підставі договору суборенди № 13-Н від 02.10.2017, додатку № 1 до договору суборенди, акту приймання-передачі приміщення від 02.10.2017, договору зберігання № 1/5 від 02.11.2017 та акту приймання-передачі від 02.11.2017 був суборендарем частини приміщення площею 6318,00 кв.м. до часу виселення та користувався цим приміщенням з 02.10.2017. Даний акт став підставою для винесення державним виконавцем постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 28.08.2020, відповідно до якої призначено відповідальним зберігачем нерухомого майна представника ТОВ «Бауер-Транс Плюс» на підставі вказаних договорів суборенди та зберігання майна. Таким чином, за твердженням відповідача, фактичним користувачем нерухомого майна був суборендар  ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС», якого слід залучити до участі у справі в якості співвідповідача.
		Національний банк України подав до суду відповідь на відзив від 22.09.2020 № 18-0012/52210, в яких позивач навів власні спростування на доводи відповідача, викладені на відзив на позовну заяву. Зокрема, позивач зазначає, що наданий звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом, може бути використаний судом при прийнятті процесуальних рішень. Договір оренди від 01.01.2015 № 15, на який посилається відповідач є нікчемним в силу закону, що також встановлено судовим рішенням у справі Господарського суду Київської області № 911/816/19 та справі Господарського суду міста Києва № 911/2779/19. Договір суборенди є похідним від договору оренди. За таких обставин, вказані договори є нікчемними, а тому не є доказами в розумінні глави 5 ГПК України. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що ТОВ «Данко» жодного разу не заявляло про користування ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» нерухомим майном ні під час розгляду справи № 911/816/19, ні під час розгляду справи № 911/2779/19. Такі посилання у даній справі про користування ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» суперечить його попередній поведінці, є недобросовісними з метою введення суду в оману та ухвалення рішення на його користь. При цьому, ТОВ «Данко» не надало жодного доказу оплати ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» коштів за користування нерухомим майном.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у даній справі залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». Встановлено третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» строк для подання пояснень щодо суті спору.
		ТОВ «Данко» подало заперечення від 13.10.2020, в яких відповідач наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву. Так відповідач, зокрема, зазначає, що НБУ немає права здавати нерухоме майно в оренду, а тому відповідно не наділений правом претендувати на отримання вказаних коштів. Щодо правильності визначення суми оренди нерухомого майна, то відповідач зазначає, що позивачу слід провести нові розрахунки на підставі Методики з урахуванням наданого відповідачем звіту про незалежну оцінку (в складі якого є висновок про вартість об`єкта оцінки), складений ПП «Аспект» від 11.09.2020, який пройшов рецензію у ТОВ «Меркурій Партнерс» і отримав позитивне схвалення.
		ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» подало пояснення від 16.10.2020.
		НБУ подало письмові пояснення від 18.11.2020 № 18-0012/68142.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у даній справі клопотання позивача - Національного банку України про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено. Виключено зі складу сторін у справі № 910/10238/20 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» до участі у справі № 910/10238/20 в процесуальному статусі співвідповідача. Встановлено відповідачу 2  Товариству з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» строк для подання відзиву на позов.
		ТОВ «Бауер-Транс Плюс» подало відзив на позовну заяву від 23.12.2020, в якому другий відповідач, зокрема, зазначає, що він позбавлений реалізувати свої процесуальні права на подання заперечень проти позовних вимог, оскільки позовна заява не містить зміст та обґрунтування позовних вимог до ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС».
		НБУ подав клопотання про долучення додаткових письмових доказів від 12.01.2021 № 18-0012/1959 та письмове клопотання про долучення додаткових письмових доказів від 14.01.2021.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, матеріали справи № 910/10238/20 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 матеріали даної справи передано до розгляду судді Ю.В. Подоляку.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2021 прийнято справу № 910/10238/20 до розгляду. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче судове засідання.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву від 12.10.2021 № 05/1-1382 (вх. № суду 24102 від 18.10.2021), в якому перший відповідач заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що власником офісно-складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6390,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 43, з 12.10.2012 була приватна компанія з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD», яка в свою чергу передала вказане майно в оренду першому відповідачу на підставі договору оренди від 01.01.2015 № 15. На підставі додаткової угоди від 01.01.2017 № 2 до договору оренди, орендодавець надав згоду на передачу частини об`єкта оренди площею 6318 кв.м. в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». ТОВ «Данко» на підставі договору суборенди від 02.10.2017 № 13-Н передав частину офісно - складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6318 кв.м в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». Інша частина приміщення площею 72 кв.м. залишилася в фактичному користуванні ТОВ «Данко». Тобто фактичним користувачем значної частини нерухомого майна площею 6318 кв.м. з загальної площі 6390,0 кв.м, було ТОВ «Бауер-Транс Плюс». Доказів використання першим відповідачем саме площі 6390 кв.м. матеріали справи не містять. Перший відповідач стверджує, що НБУ в силу ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» заборонено здійснювати операцію зі здачі нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку. Крім того, така операція НБУ не передбачена ст. 42 названого Закону. Оскільки НБУ немає права здавати нерухоме майно в оренду, то відповідно не наділений правом претендувати на отримання коштів заявлених до стягнення. Крім того, НБУ не надано доказів того, що в період з 2018-2020 до НБУ звертались будь-які особи з пропозицією передати нерухоме майно в оренду, а також не надано доказів, що НБУ не зміг передати вказане нерухоме майно в оренду через дії ТОВ «Данко». Також перший відповідач зазначає, що для розрахунку вартості оренди майна державної власності передбачена процедура, визначена Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786. Вказаною Методикою визначена формула за якою визначається розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна. Однією з складових формули, визначеної Методикою є вартість орендованого майна, яка визначається шляхом проведення незалежної оцінки. Звіт про оцінку майна від 27.12.2018, на який посилається позивач, є таким, що втратив чинність і його не можна брати до уваги при розрахунку вартості нерухомого майна для визначення розміру орендної плати. Перший відповідач вказує, що позивачу слід провести нові розрахунки на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 з урахуванням наданого першим відповідачем звіту про незалежну оцінку (в складі якого є висновок про вартість об`єкту оцінки), складеного ПП «Аспект» від 11.09.2020. Таким чином, на думку першого відповідача, за умови наявності законодавчої можливості НБУ передавати майно в оренду, з ТОВ «Данко» на користь НБУ можливо б було стягнути орендну плату у розмірі 62129,20 грн., а з ТОВ «Бауер-Транс Плюс» решту суми, оскільки саме ТОВ «Бауер-Транс Плюс» фактично користувалося нерухомим майном у пропорції згідно займаної площі.
		У встановлений судом строк Національний банк України подав до суду відповідь на відзив від 01.11.2021 № 18-0012/102558 (вх. № суду 25506 від 03.11.2021), в якій позивач наводить власні спростування на доводи першого відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Так позивач, зокрема, зазначає, що НБУ має право проводити операції з передавання набутого майна в оренду. Договір оренди від 01.01.2015 № 15, укладений між приватною компанією з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD» та першим відповідачем є недійсним в силу закону, оскільки є нікчемним. Факт нікчемності вказаного договору оренди підтверджений рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2019 у справі № 911/816/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та постановою Верховного суду від 25.02.2020 за позовом НБУ до ТОВ «Данко» про усунення перешкод у користуванні майном та виселення. Крім того, нікчемність договору оренди від 01.01.2015 № 15 підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 911/2779/19. Договір суборенди є похідним від договору оренди (найму). Позивач звертає увагу на те, що ТОВ «Данко» жодного разу не заявляло про користування ТОВ «Бауер-Транс Плюс» нерухомим майном, ні під час розгляду справи № 911/816/19, ні під час розгляду справи № 911/2779/19. Натомість вказаними рішеннями встановлено факт користування нерухомим майном першим відповідачем в повному обсязі. Посилання першого відповідача на користування спірним майном ТОВ «Бауер-Транс Плюс» суперечить його попередній поведінці, є недобросовісними з метою введення суду в оману та ухвалення рішення на його користь. При цьому, ТОВ «Данко» не надало жодного доказу оплати ТОВ «Бауер-Транс Плюс» коштів за користування спірним майном, не дивлячись на витребування таких доказів ухвалою Господарського суду міста Києва у даній справі.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду клопотання від 01.12.2021 № 05/8-1640 (вх. № суду 27841/21 від 03.12.2021) про приєднання доказів.
		Національний банк України подав до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи від 06.12.2021 № 18-0012/115668 (вх. № суду 28031/21 від 06.12.2021), в якому позивач просив суд призначити судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення судового експерта поставити таке питання: Який документально підтверджений розмір безпідставно збережених коштів за неправомірне користування державним майном: а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6318 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область за період з 13.12.2018 по 01.06.2020. 
		Національний банк України подав до суду клопотання від 06.12.2021 № 18-0012/115919 (вх. № суду 28089/21 від 07.12.2021) про витребування оригіналів документів у першого відповідача.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи від 04.01.2022 № 05/8-1860 (вх. № суду 97/22 від 04.01.2022), в якому перший відповідач просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, з тих підстав, що у відзиві на позовну заяву наведено розрахунок розміру суми орендної плати, яка підлягає стягненню окремо з кожного з відповідачів за користування нерухомим майном, який (розрахунок) здійснено на підставі Звіту про незалежну оцінку. Питання перед судовим експертом, яке запропоновано позивачем не потребує спеціальних знань та є таким, яке не може вплинути на вирішення спору у даній справі. В даному випадку правильність того чи іншого розрахунку залежить від рішення суду, яким буде встановлено площу фактичного користування нерухомим майном першим відповідачем.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду заперечення від 04.01.2022 № 05/8-1861 (вх. № суду 98/22 від 04.01.2022) на клопотання про витребування оригіналів документів.
		У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду заперечення на відповідь на відзив від 04.01.2022 № 05/8-1868 (вх. № суду 2341/22 від 06.01.2022), в яких перший відповідач наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, зокрема, перший відповідач наводить подібні заперечення проти позовних вимог, які викладені ним у відзиві на позовну заяву. 
		В судовому засіданні призначеному на 11.01.2022, дослідивши клопотання Національного банку України від 06.12.2021 № 18-0012/115919 (вх. № суду 28089/21 від 07.12.2021) про витребування оригіналів документів у першого відповідача, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, про що відображено в протоколі судового засідання від 11.01.2022, з огляду на таке. 
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Позивачем не дотримано вказаних вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотання про витребування доказів подане з порушенням встановленого строку, зазначеного в ч. 2 ст. 80 названого Кодексу. Крім того, звертаючись з клопотанням про витребування документів позивачем не зазначає, зокрема, заходи, яких позивач вжив для отримання витребуваних доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання витребуваних доказів.
		Крім того, суд зазначає, що оригінали документів, які НБУ просить витребувати не впливають на вирішення даного спору, без наявності яких спір не може бути вирішено.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду клопотання від 07.02.2022 № 05/8-2061 (вх. № суду 2786/22 від 08.02.2022) про приєднання доказів та заяву від 09.02.2022 № 05/8-2077 (вх. № суду 2947/22 від 09.02.2022).
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2022 призначено у справі № 910/10238/20 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Вирішено винести на вирішення експертизи наступне питання: Який дійсний розмір орендної плати за користування державним майном: а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020? Витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов`язані з її проведенням, було покладено на позивача  Національний банк України. Зупинено провадження у справі № 910/10238/20 на час проведення експертизи та отримання господарським судом висновку експертів.
		До Господарського суду Київської області надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № суду 4834/22 від 05.05.2022), в додатках якого містилося клопотання судового експерта про уточнення питання від 28.04.2022, в якому експерт зазначає, що однією зі складових розміру орендної плати за користування державним майном є вартість орендованого майна, яка визначається шляхом проведення незалежної оцінки. В наданих на дослідження документах наявні два звіти про оцінку майна, а саме: звіт про оцінку на 01.09.2018, виконаний ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» (термін дії якого складає 12 місяців від дня завершення, а отже, він не охоплює період з 01.01.2020-01.06.2020) та звіт про оцінку на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, виконаний ПП «Аспект»). Враховуючи зазначене, для проведення судово-економічної експертизи необхідно або уточнити питання, поставлене на вирішення експертизи та зазначити з урахуванням якого саме звіту про оцінку майна необхідно провести дослідження, або погодити призначення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи та винести на вирішення будівельно-технічної експертизи питання щодо відповідності наданих звітів про оцінку вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам та/або дійсної вартості орендованого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. у період з 13.12.2018 по 01.06.2020.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2022 провадження у справі № 910/10238/20 поновлено. Розгляд клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про уточнення питання від 28.04.2022 призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.05.2022 о 15 год. 00 хв. Запропоновано сторонам у справі подати суду пояснення або заперечення щодо поданого судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України клопотання про уточнення питання від 28.04.2022.
		На адресу Господарського суду Київської області від Національного банку України надійшли пояснення від 23.05.2022 № 18-0013/35842 (вх № суду 5599/22 від 24.05.2022) щодо клопотання судового експерта, в яких позивач просив призначити у справі № 910/10238/20 комплексну судово-економічну експертизу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та винести на вирішення експертизи наступні питання: Яка дійсна вартість орендованого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020; Який дійсний розмір орендної плати за користування державним майном: а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» подало до суду письмові пояснення на клопотання експерта від 31.05.2022 № 05/8-1860 (вх. № суду 5920/22 від 31.05.2022), в яких перший відповідач заперечив проти призначення у даній справі комплексної судово-економічної експертизи та будівельно-технічної експертизи та просив проводити судово-економічну експертизу з урахуванням звіту про незалежну оцінку, зробленого ПП «Аспект».
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у даній справі задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про уточнення питання від 28.04.2022 шляхом погодження призначення у даній справі комплексної судово-економічної експертизи та будівельно-технічної експертизи. Призначено у справі № 910/10238/20 комплексну судово-економічну експертизу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Вирішено винести на вирішення експертизи наступні питання: Яка дійсна вартість нерухомого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020. Який дійсний розмір орендної плати за користування нерухомим майном: а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020. Витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов`язані з її проведенням, було покладено на позивача  Національний банк України. Зупинено провадження у справі № 910/10238/20 на час проведення експертизи та отримання господарським судом висновку експертів.
		До Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист від 23.06.2022 № 3633/4610-4-22/72 про погодження строків проведення судової експертизи, у якому містилося клопотання про погодження більш розумного строку, тобто понад 90 календарних днів, для проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/10238/20. Дане клопотання мотивоване надмірною завантаженістю експертів.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022 клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке міститься у листі про погодження строків від 23.06.2022 № 3633/4610-4-22/72 про погодження строку для проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи задоволено. Погоджено розумний строк на проведення судової експертизи, що перевищує 90 календарних днів, на розсуд експертної установи.
		До Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист від 08.07.2022 № 4180/4610-4-22/42, у якому містилося клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів. 
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2022 провадження у справі № 910/10238/20 поновлено. Розгляд клопотання судових експертів призначено на 16.08.2022 о 15:30. Зобов`язано сторін, зокрема, позивача надати суду запитувані експертами матеріали. Зобов`язано сторін надати суду пояснення щодо дати оцінки (конкретизувати дату оцінки) стосовно об`єкта оцінки, згідно Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (п.56).
		Національний банк України подав суду пояснення щодо дати оцінки стосовно об`єкта оцінки від 27.07.2022 № 18-0013/51337 (вх. № суду 9836/22 від 04.08.2022). До поданих пояснень позивав додав запитувані судовими експертами матеріали.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у даній справі задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів. Оцінку нерухомого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. А, площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область провести станом на 13.12.2018 та станом на 14.12.2019. Запропоновано судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України провести судову експертизу у даній справі за наявними матеріалами справи в сукупності з доданими до пояснень Національного банку України від 27.07.2022 № 18-0013/51337 матеріалами. Зупинено провадження у справі № 910/10238/20 на час проведення експертизи та отримання господарським судом висновку експертів.
		До Господарського суду Київської області 24.04.2024 надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 17.04.2024 № 7903/2837-4-22/72 про направлення висновку, яким за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи у господарській справі № 910/10238/20 експертна установа направила до суду висновок експертів від 16.04.2024 № 8044/22-72/15786/22-42, акт здачі-приймання висновку експертів від 16.04.2024 та матеріали господарської справи № 910/10238/20.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 провадження у справі № 910/10238/20 поновлено. Призначено у даній справі підготовче судове засідання. Запропоновано сторонам у справі ознайомитись з матеріалами проведеної експертизи в приміщенні Господарського суду Київської області до початку призначеного розгляду справи. Запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення з приводу висновку експертів від 16.04.2024 № 8044/22-72/15786/22-42 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи у господарській справі № 910/10238/20.
		Через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшла заява від 06.06.2024 (вх. № суду 4405 від 06.06.2024) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» на свою користь суму безпідставно збережених коштів у розмірі 11561021,70 грн.
		Через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшли додаткові пояснення у справі від 12.07.2024 (вх. № суду 7508/24 від 12.07.2024).
		В судовому засіданні призначеному на 20.08.2024, дослідивши заяву Національного банку України від 06.06.2024 (вх. № суду 4405 від 06.06.2024) про збільшення розміру позовних вимог, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні представника позивача з приводу зазначеної заяви, суд постановив протокольну ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву позивача та розглядатиме позовні вимоги в редакції викладеній у даній заяві, про що відображено в протоколі судового засідання від 20.08.2024.
		За таких обставин, на розгляді суду є вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» на користь Національного банку України суму безпідставно збережених коштів у розмірі 11561021,70 грн.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2024 о 10.00. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.11.2024 о 10:20.
		Національний банк України подав суду клопотання від 29.10.2024 № 18-00В/81787 про закриття провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС», відповідно до якого позивач просить суд виключити зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» та закрити стосовно нього провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що між позивачем та другим відповідачем відсутній предмет спору, позаяк долучені до матеріалів справи докази свідчать про те, що ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» не може бути учасником справи як співвідповідач та не дають підстав для пред`явлення позовних вимог до нього.
		Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 06.06.2024 (вх. № суду 4405 від 06.06.2024) про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням клопотання від 29.10.2024 № 18-00В/81787 про закриття провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові. 
		Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача заперечував проти позову з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.
		Другий відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засіданням повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 
		Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника другого відповідача за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		встановив:
		Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5/62 позов Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПКзОВ «С-Профіт ЛТД» про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, - для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року в розмірі 43384854,90 грн., у тому числі: 40200000,00 грн. - сума кредиту; 3143860,25 грн. - проценти за користування кредитом; 40994,65 грн. - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною для його подальшої реалізації у сумі 43384854,90 грн.
		Згідно з витягом з рішення Національного банку України від 14.06.2018 № 339-рш та додатку до вказаного рішення, банком вирішено набути право власності на нерухоме майно: офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.
		Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складений акт від 01.08.2018 № 54441995/24, який затверджений директором Департаменту  начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про реалізацію предмета іпотеки: офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, відповідно до якого прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки тричі не відбулись та відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель НБУ реалізував своє переважне право придбати предмет іпотеки. Даний акт є підставою для подальшого оформлення покупцем права власності на зазначене майно.
		Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. 13.12.2018 видано свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі за № 468 на право власності Національного банку України на офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2018 № 149314554, офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43 є державною власністю та належить Національному банку України. 
		Комісією Національного банку України у складі: головного фахівця відділу стягнення заборгованості управління роботи з проблемними активами Департаменту управління ризиками; старшого фахівця відділу супроводження операцій з нерухомим майном управління нерухомого майна Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України; старшого економіста відділу оцінки та моніторингу майна управління оцінки та моніторингу застав Департаменту управління ризиками; старшого менеджера управління закупівель Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України складено акт від 19.12.2018 про приймання набутого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43. У вказаному акті, зокрема зазначено, що станом на момент огляду набуте майно використовується невстановленими особами для зберігання техніки та виробничого обладнання. З метою встановлення осіб, які незаконно розпоряджаються набутим майном та порушують права Національного банку в частині фактичного володіння своєю власністю, головою комісії подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, яку 19.12.2018 внесено до єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за реєстровим номером 61554.
		Національний банк України, з`ясувавши, що техніка, яка перебуває на об`єкті банку, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Данко», листом від 22.12.2018 № 61-0018/68584 звернувся до зазначеного товариства, вказавши про необхідність повного звільнення державного майна та передачі НБУ офісно-складського комплексу.
		ТОВ «Данко» звернувся до НБУ з листом від 03.01.2019 № 03/01/19-2, в якому повідомив позивача про те, що використовує вказаний офісно-складський комплекс відповідно до договору оренди від 01.01.2015, укладеного з Private limited company «S-PROFIT», строк оренди за яким встановлено до 2025 року. Орендований складський комплекс ТОВ «Данко» використовує в своїй господарській діяльності вже протягом 4 років, на його території товариство зберігає належну йому техніку, а також інші матеріали та майно, яке пов`язане з його фінансово-господарською діяльністю. Крім того, відповідач повідомив про те, що не обізнаний з фактом перебування спірного майна в іпотеці. Відповідно до вказаного листа, ТОВ «Данко» просило на час вирішення виниклої ситуації пов`язаної із складським комплексом, розглянути можливість його передачі ТОВ «Данко» на відповідальне зберігання. 
		У відповідь на вказаний лист Національний банк України листом від 09.01.2019 № 61-0016/1078 повідомив ТОВ «Данко» про відсутність правових підстав для передачі нерухомого майна на безоплатне відповідальне зберігання іншим особам. Повторно повідомив про необхідність звільнити майно та передати його банку.
		ТОВ «Данко» звернулося до НБУ з листом від 21.02.2019 № 21/02/19, в якому товариство повідомило про те, що має на меті брати участь в аукціоні, в рамках якого спірний складський комплекс буде виставлено на продаж з подальшим його викупом. Повторно просило НБУ розглянути можливість передачі складського комплексу в управління до моменту завершення аукціону з продажу вказаного комплексу.
		У зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо звільнення складського комплексу, ТОВ «Данко» вимоги про звільнення не виконав, Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2019 у справі № 911/816/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко» з офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43.
		При ухваленні судового рішення у справі № 911/816/19, судом встановлено, що 01.01.2015 між Private limited company «S-PROFIT» (орендодавець) та ТОВ «Данко» (орендар) укладено договір оренди майна № 15, за умовами пунктів 1.2, 2.1, 12.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт, а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинский р-н, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, що представляють собою офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390 кв.м. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди та діє до 31.12.2025. З матеріалів справи № 911/816/19 вбачається та не заперечувалося відповідачем, що договір оренди від 01.01.2015 № 15 нотаріально не посвідчений. Право користування спірним майном відповідачем також не реєструвалось. Оскільки договір оренди майна від 01.01.2015 № 15 між Private limited company «S-PROFIT» (орендодавець) та ТОВ «Данко» (орендар) укладено на строк, що перевищує три роки, а сторонами не дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього договору, а також щодо реєстрації права користування спірним майном, останній є нікчемним в силу вимог закону. А ТОВ «Данко», відповідно, не набув права користування спірним майно. Виходячи з цього, у ТОВ «Данко» відсутні правові підстави для користування спірним майном. Оскільки ТОВ «Данко» користується спірним майном без достатньої правової підстави та порушує право НБУ на вільне володіння, користування та розпорядження його майном, вимога НБУ про виселення ТОВ «Данко» з спірного приміщення задоволена судом при ухваленні рішення Господарського суду у справі № 911/816/19.
		На виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2019 у справі № 911/816/19 видано наказ суду від 18.12.2019.
		Постановою Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.04.2020 ВП № 61685098 відкрито виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2019 у справі № 911/816/19 за наказом суду від 18.12.2019 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» з офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43.
		Державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час виходу 25.08.2020 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 встановлено, що боржником офісно-складський комплекс літ. «А» в самостійному порядку не виселено, про що державним виконавцем складено акт від 25.08.2020 ВП № 61685098.
		Постановою державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.08.2020 ВП № 61685098, накладено арешт на майно боржника, згідно переліку зазначеного у вказаній постанові. Під час опису та накладення арешту державним виконавцем встановлено, що боржником в самостійному порядку рішення суду не виконано.
		Державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час виходу 28.08.2020 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 встановлено, що боржником звільнено офісно-складський комплекс літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, рішення суду виконано в повному обсязі, про що державним виконавцем складено акт від 28.08.2020 ВП № 61685098.
		Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що перший відповідач у період з 13.12.2018 по 01.06.2020 здійснював користування належним позивачу офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, за відсутності договірних відносин між сторонами у справі. Перший відповідач як фактичний користувач нерухомим майном, без достатньої правової підстави за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		Позивач визначає період користування першим відповідачем вказаним вище нерухомим майном без достатніх на те правових підстав з дня набуття права власності НБУ на нерухоме майно - 13.12.2018 по дату здійснення позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів - 01.06.2020, який здійснений позивачем для звернення з даним позовом до суду.
		Згідно з здійсненим позивачем розрахунком сума безпідставно збережених коштів  орендної плати щодо користування офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 за період користування вказаним нерухомим майном з 13.12.2018 по 01.06.2020 становила 6934564,03 грн. 
		На підтвердження розрахунку безпідставно збережених коштів - орендної плати позивач до позовної заяви надав суду наступні документи: звіт про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки офісно-складського комплексу під літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕ ВІЗУ», відповідно до якого вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінку становить (округлено та без ПДВ) 28770000,00 грн. та довідку про розмір заборгованості ТОВ «Данко» від 25.06.2020 № 61-0017/30427.
		Перший відповідач у справі заперечував проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що власником офісно-складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6390,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 43, з 12.10.2012 була приватна компанія з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD», яка в свою чергу передала вказане майно в оренду першому відповідачу на підставі договору оренди від 01.01.2015 № 15. На підставі додаткової угоди від 01.01.2017 № 2 до договору оренди, орендодавець надав згоду на передачу частини об`єкта оренди площею 6318 кв.м. в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». ТОВ «Данко» на підставі договору суборенди від 02.10.2017 № 13-Н передав частину офісно - складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6318 кв.м в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС». Інша частина приміщення площею 72 кв.м. залишилася в фактичному користуванні ТОВ «Данко». Тобто фактичним користувачем значної частини нерухомого майна площею 6318 кв.м. з загальної площі 6390,0 кв.м, було ТОВ «Бауер-Транс Плюс». Доказів використання першим відповідачем саме площі 6390 кв.м. матеріали справи не містять. Перший відповідач стверджує, що НБУ в силу ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» заборонено здійснювати операцію зі здачі нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку. Крім того, така операція НБУ не передбачена ст. 42 названого Закону. Оскільки НБУ немає права здавати нерухоме майно в оренду, то відповідно не наділений правом претендувати на отримання коштів заявлених до стягнення. Крім того, НБУ не надано доказів того, що в період з 2018-2020 до НБУ звертались будь-які особи з пропозицією передати нерухоме майно в оренду, а також не надано доказів, що НБУ не зміг передати вказане нерухоме майно в оренду через дії ТОВ «Данко». Також перший відповідач зазначає, що для розрахунку вартості оренди майна державної власності передбачена процедура, визначена Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786. Вказаною Методикою визначена формула за якою визначається розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна. Однією з складових формули, визначеної Методикою є вартість орендованого майна, яка визначається шляхом проведення незалежної оцінки. Звіт про оцінку майна від 27.12.2018, на який посилається позивач, є таким, що втратив чинність і його не можна брати до уваги при розрахунку вартості нерухомого майна для визначення розміру орендної плати. Перший відповідач вказує, що позивачу слід провести нові розрахунки на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 з урахуванням наданого першим відповідачем звіту про незалежну оцінку (в складі якого є висновок про вартість об`єкту оцінки), складеного ПП «Аспект» від 11.09.2020. Таким чином, на думку першого відповідача, за умови наявності законодавчої можливості НБУ передавати майно в оренду, з ТОВ «Данко» на користь НБУ можливо б було стягнути орендну плату у розмірі 62129,20 грн., а з ТОВ «Бауер-Транс Плюс» решту суми, оскільки саме ТОВ «Бауер-Транс Плюс» фактично користувалося нерухомим майном у пропорції згідно займаної площі.
		З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), яка розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
		Згідно з п. 8 вказаної Методики (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл= Вп х Сор : 100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2 «Орендні ставки за використання нерухомого державного майна». Незалежна оцінка вартості об`єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.
		Враховуючи, що однією зі складових розміру орендної плати за користування державним майном є вартість орендованого майна, яка визначається шляхом проведення незалежної оцінки, а в матеріалах справи містяться різні звіти про оцінку майна, які подані сторонами у справі, за якими визначена різна вартість майна, такі звіти про оцінку майна учасники справи не визнавали подані іншою стороною, суд для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме визначення дійсної вартості нерухомого майна та дійсного розміру орендної плати за користування державним майном, враховуючи те, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів та враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд з метою всебічного, повного та об`єктивного вирішення спору ухвалою від 31.05.2022 призначив у справі № 910/10238/20 комплексну судово-економічну експертизу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. 
		На вирішення експертизи вирішено винести наступні питання: Яка дійсна вартість нерухомого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020. Який дійсний розмір орендної плати за користування нерухомим майном: а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6390,0 кв.м, що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область у період з 13.12.2018 по 01.06.2020.
		За результатами проведення зазначеної експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок від 16.04.2024 № 8044/22-72/15786/22-42 згідно якого: Ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: офісно-складського комплексу літ. «А», площею 6390,0 кв.м, який розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська область станом на 13.12.2018 та 14.12.2019, визначена у розмірі (з урахуванням ПДВ): станом на 13.12.2018 ринкова вартість об`єкта оцінки  50056704 грн., станом на 14.12.2019  54510545 грн. З урахуванням результатів оціночно-будівельної експертизи, викладених по першому питанню, розмір орендної плати за користування нерухомим майном, а саме: офісно-складським комплексом літ. «А», площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: вул. Київська, 43, с. Петрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. за період з 13.12.2018 по 01.06.2020 складає 11561021,70 грн.
		З огляду на висновки судових експертів Національний банк України збільшив розмір позовних вимог, подавши до суду відповідну заяву від 06.06.2024 (вх. № суду 4405 від 06.06.2024), відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» на свою користь суму безпідставно збережених коштів у розмірі 11561021,70 грн., яка прийнята судом до розгляду.
		Також позивач подав суду клопотання від 29.10.2024 № 18-00В/81787 про закриття провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС», відповідно до якого позивач просить суд виключити зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» та закрити стосовно нього провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що між позивачем та другим відповідачем відсутній предмет спору, позаяк долучені до матеріалів справи докази свідчать про те, що ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» не може бути учасником справи як співвідповідач та не дають підстав для пред`явлення позовних вимог до нього, 
		Одним із основних принципів господарського судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є принцип диспозитивності.
		Диспозитивність господарського судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
		Оскільки позивач не пред`являє позовних вимог до другого відповідача та як зазначає НБУ між ним та другим відповідачем відсутній предмет спору, то предмет спору в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС» відсутній. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Враховуючи зазначене, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі в частині вимог Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС Плюс».
		Таким чином, на розгляді суду є вимоги Національного банку України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» на свою користь суму безпідставно збережених коштів у розмірі 11561021,70 грн.
		Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 
		Аналіз ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
		Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
		На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що, Національний банк України 13.12.2018 набув у власність офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.
		Перший відповідач у період з 13.12.2018 по 01.06.2020 здійснював користування належним позивачу офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, за відсутності договірних відносин між сторонами у справі. Вказаний факт не заперечувався ТОВ «Данко» при листуванні з НБУ при вирішені між ними питання щодо звільнення належного позивачу нерухомого майна в добровільному порядку, а також при вирішенні спору у справі Господарського суду Київської області № 911/816/19 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про усунення перешкод у користуванні майном та виселення та у справі Господарського суду міста Києва № 911/2779/19 за позовом ТОВ «Данко» до Private Limited Company «S-profit» та Національного банку України про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) № 15 від 01.01.2015.
		Твердження першого відповідача про те, що офісно-складський комплекс літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 перебував в його користуванні на підставі договору оренди від 01.01.2015 № 15, укладеного з приватною компанією з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD», яка з 12.10.2012 була власником вказаного нерухомого майна, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що договір оренди майна від 01.01.2015 № 15 між Private limited company «S-PROFIT» та ТОВ «Данко» укладено на строк, що перевищує три роки, при цьому його сторонами не дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього договору, а також щодо реєстрації права користування нерухомим майном, а відтак такий правочин є нікчемним в силу вимог закону, а ТОВ «Данко», відповідно, не набув права користування таким майном.
		Вказане також встановлено судовим рішенням у справі Господарського суду Київської області від 06.08.2019 № 911/816/19 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.
		Судом встановлено, що ТОВ «Данко» звертався до суду з позовом до Private Limited Company «S-profit» та Національного банку України про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) № 15 від 01.01.2015, укладеного між ТОВ «Данко та приватною компанією з обмеженою відповідальністю «S-PROFIT LTD». Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 911/2779/19 відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог ТОВ «Данко», з огляду на те, що договір оренди укладено на строк, що перевищує три роки, і сторонами недотримані вимоги закону щодо нотаріального посвідчення та реєстрації права користування майном, а відтак такий правочин є нікчемним в силу вимог закону, а ТОВ «Данко» не надано доказів, які відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України могли би стати підставою для визнання такого договору дійсним.
		Твердження першого відповідача про те, що ТОВ «Данко» на підставі договору суборенди від 02.10.2017 № 13-Н передав частину офісно - складського комплексу під літерою «А» загальною площею 6318 кв.м в суборенду ТОВ «БАУЕР-ТРАНС ПЛЮС», а інша частина приміщення площею 72 кв.м. залишилася в фактичному користуванні ТОВ «Данко», тобто фактичним користувачем значної частини нерухомого майна площею 6318 кв.м. з загальної площі 6390,0 кв.м, було ТОВ «Бауер-Транс Плюс», не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на таке.
		Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
		Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
		Виходячи з того, що договір оренди майна від 01.01.2015 № 15 є нікчемним в силу вимог закону, відповідно ТОВ «Данко» не набув за вказаним правочином права користування нерухомим майно, а відтак у ТОВ «Данко» були відсутні майнові права на передання майна у піднайм (суборенду) другому відповідачу. Належних та допустимих доказів протилежного перший відповідач суду не надав.
		В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України:
		«Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
		Суд звертає увагу на те, що поведінка першого відповідача в розрізі даного спору, яка виразилася в твердженні першого відповідача про те, що користування належним позивачу нерухомим майном здійснювалося ТОВ «Бауер-Транс Плюс» суперечить його попередній поведінці при листуванні з позивачем під час вирішення питання щодо звільнення належного позивачу майна та вирішенні спорів у справі Господарського суду Київської області № 911/816/19 та у справі Господарського суду міста Києва № 911/2779/19, при розгляді яких, як слідує з текстів судових рішень у зазначених справах, ТОВ «Данко» жодного разу не заявляло про користування ТОВ «Бауер-Транс Плюс» нерухомим майном: офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 на підставі договору суборенди від 02.10.2017 № 13-Н. Зазначені розбіжності свідчить про суперечливу поведінку першого відповідача, що не відповідає одній із загальних засад цивільного законодавства - добросовісності, яка закріплена в п. 6 ст. 3 ЦК України.
		Твердження першого відповідача про те, що в ході виконавчого провадження № 61685098 по виконанню наказу від 18.12.2019 по справі №911/816/19 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції України було складено акт державного виконавця від 28.08.2020, в якому встановлено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що ТОВ «Бауер-Транс Плюс» на підставі договору суборенди № 13-Н від 02.10.2017, додатку № 1 до договору суборенди, акту приймання-передачі приміщення від 02.10.2017, договору зберігання № 1/5 від 02.11.2017 та акту приймання-передачі від 02.11.2017 був суборендарем частини приміщення площею 6318,00 кв.м. та даний акт став підставою для винесення державним виконавцем постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 28.08.2020, відповідно до якої призначено відповідальним зберігачем представника ТОВ «Бауер-Транс Плюс» на підставі вказаних договорів суборенди та зберігання майна, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, з огляду на те, що державний виконавець діяв на підставі наданих йому документів, не досліджував наявність правових підстав для передання ТОВ «Данко» нерухомого майна в суборенду, не встановлював нікчемність договорів та вказані обставини дослідження не входять до компетенції державного виконавця при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадження з примусового виконання рішення суду.
		Виходячи з вищевикладеного та наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що перший відповідач у період з 13.12.2018 по 01.06.2020 здійснював користування належним позивачу офісно-складським комплексом літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, за відсутності договірних відносин між сторонами у справі та за відсутності належних правових підстав. Належних та допустимих доказів того, що фактичним користувачем вищезазначеного нерухомого майна у період з 13.12.2018 по 01.06.2020 була інша особа суду не надано.
		Щодо заяви свідка ОСОБА_1 від 15.09.2020 №786 (том 2 а.с. 120), на яку посилається перший відповідач, в підтвердження існування між відповідачами суборендних відносин щодо користування ТОВ «Бауер-Транс Плюс» значною частиною офісно-складського комплексу літ. «А», що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 у спірному періоді, то суд зазначає таке.
		Згідно з положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на вказані положення та враховуючи, що договір оренди майна від 01.01.2015 № 15, за яким ТОВ «Данко» орендувало офісно-складський комплекс літ. «А» загальною площею 6390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 є нікчемним, як наслідок ТОВ «Данко» не набув за вказаним правочином права користування нерухомим майно, а відтак у ТОВ «Данко» були відсутні майнові права на передання майна у піднайм (суборенду) другому відповідачу, то заява свідка ОСОБА_1 від 15.09.2020 №786 не є доказом, який підтверджує наявність існування правових підставі суборендних відносин між відповідачами та існування належних правових підстав користування ТОВ «Бауер-Транс Плюс» офісно-складським комплексом літ. «А», що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43 у спірному періоді, про що безпідставно стверджує перший відповідач.
		Розрахунок суми безпідставно збережених першим відповідачем коштів  орендної плати в розмірі 11561021,70 грн. позивач визначив виходячи з даних висновку судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 16.04.2024 № 8044/22-72/15786/22-42 за результатами проведення призначеної у даній справі комплексної судово-економічної експертизи та будівельно-технічної експертизи.
		Враховуючи, що перший відповідач як фактичний користувач вищезазначеного нерухомого майна, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти в розмірі 11561021,70 грн. власнику нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Належними та допустимими доказами протилежного суду не доведено.
		За таких обставин вимоги позивача про стягнення з першого відповідача на свою користь 11561021,70 грн. безпідставно збережених коштів є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, першим відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Посилання відповідача на те, що НБУ в силу ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» заборонено здійснювати операцію зі здачі нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку, крім того, така операція НБУ не передбачена ст. 42 названого Закону, а оскільки НБУ немає права здавати нерухоме майно в оренду, то відповідно не наділений правом претендувати на отримання коштів заявлених до стягнення не приймається судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляється судом, з огляду на таке. 
		Відповідно до положень ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» Національному банку забороняється: 1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім передбачених законом випадків; 2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов`язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ; 3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку; 4) надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, не стосуються: 1) набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк; 2) випадків, передбачених статтею 42 цього Закону; 3) створення підприємств, установ для забезпечення діяльності Національного банку та виконання ним визначених цим Законом функцій; 4) виробничої діяльності Банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу та Державної скарбниці України, яка здійснюється відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку.
		Статтею 42 Закону України «Про Національний банк України» визначені види операцій Національного банку для забезпечення виконання покладених на нього функцій. 
		Вказані норми Закону України «Про Національний банк України», які зазначає перший відповідач в підтвердження своїх тверджень щодо відсутності у Національного банку України повноважень щодо передачі в оренду належного йому нерухомого майна не містять заборони позивачу щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, зокрема щодо передачі такого майна в оренду, яке він набув в процесі виконання рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено виконання зобов`язань за наданим кредитом. Законом України «Про національний банк України» встановлено особливості саме відчуження Національним банком України набутого майна, яке є одним з способів реалізації права розпорядження майном. Водночас, передача в оренду державного майна, не є відчуженням.
		Частино 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Приписами ч. 1, 2 ст. 231 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		В матеріалах справи міститься лист Фонду державного майна України від 25.04.2023 № 10-16-10156, в якому вказується, що ФДМУ опрацьовано лист НБУ про передачу в оренду державного майна, право власності на яке набуто НБУ в забезпечення виконання зобов`язань за наданими кредитами. ФДМУ зазначає, що відносини пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Законом України «Про національний банк України» встановлено особливості саме відчуження Національним банком України набутого майна, яке є одним з способів реалізації права розпорядження майном. Водночас, передача в оренду державного майна, не є відчуженням. Оскільки Законом України «Про Національний банк України» не встановлено особливостей оренди набутого майна, відносини пов`язані з передачею цього майна в оренду регулюються Законом про оренду. 
		Суд звертає увагу на те, що нерухоме майно: офісно - складський комплекс під літерою «А» загальною площею 6390,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 43, набуто НБУ в забезпечення виконання зобов`язань за наданим кредитом, які були забезпечені іпотекою, в процесі виконання рішення суду у справі № 5/62, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором. 
		Враховуючи, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, то відповідно НБУ як власник набутого вищезначеного майна, може розпоряджатися своє власністю, в т.ч. передавати в оренду. 
		Вирішуючи даний спір по суті суд виходить з правових підстав заявлених позивачем вимог, які ґрунтуються на приписах ст. 1212 Цивільного кодексу України, позаяк між сторонами у справі відсутні договірні відносини щодо платного користування першим відповідачем належного позивачу зазначеного вище офісно  складського комплексу, а відтак до спірних відносин застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. 
		Відносини, які виникли між позивачем та першим відповідачем у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням першим відповідачем належного позивачу майна не регулюються, зокрема положеннями про Закону України «Про Національний банк України» та законодавством про оренду нерухомого майна, позаяк між зазначеними сторонами у справі існують позадоговірні кондикційні зобов`язання, які регулюються главою 83 Цивільного кодексу України. 
		Посилання першого відповідача на те, що НБУ не надано доказів того, що в період з 2018-2020 до НБУ звертались будь-які особи з пропозицією передати нерухоме майно в оренду, а також не надано доказів, що НБУ не зміг передати вказане нерухоме майно в оренду через дії ТОВ «Данко» не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, з огляду на те, що вказане жодним чином не впливає на вирішення спору у даний справі, не стосується правомірності позовних вимог позивача. 
		Посилання відповідача на те, що при розрахунку безпідставно збережених коштів необхідно виходити з урахуванням наданого відповідачем звіту про незалежну оцінку (в складі якого є висновок про вартість об`єкта оцінки), складений ПП «Аспект» від 11.09.2020, який пройшов рецензію у ТОВ «Меркурій Партнерс» і отримав позитивне схвалення не приймається судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляється судом, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться різні звіти про оцінку майна, які подані сторонами у справі, за якими визначена різна вартість майна, такі звіти про оцінку майна учасники справи не визнавали подані іншою стороною, у зв`язку з чим судом у даній справі ухвалою від 31.05.2022 було призначено комплексну судово-економічну експертизу та будівельно-технічну експертизу, за результатами якої судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок від 16.04.2024 № 8044/22-72/15786/22-42, який прийнято судом до уваги при вирішенні даного спору. 
		Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на першого відповідача.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		У відповідності до ч. 4, 5 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 призначено у даній справі комплексну судово-економічну експертизу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов`язані з її проведенням, було покладено на позивача  Національний банк України. 
		Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України виставив Національному банку України рахунок від 16.09.2022 № 1955 на суму 79283,40 грн. на оплату експертизи № 8044/22-72/15786/22-42, який, як слідує з висновку експертів, оплачено НБУ згідно платіжної інструкції від 14.11.2022 № 113006070.
		Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи покладається судом на першого відповідача.
		Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 127, 202, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		вирішив:
		1. Задовольнити клопотання Національного банку України від 29.10.2024 № 18-00В/81787 (вх. № суду 10922/24 від 04.11.2024) про закриття провадження у справі № 910/10238/20 в частині вимог Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС Плюс».
		2. Закрити провадження у справі № 910/10238/20 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУЕР-ТРАНС Плюс».
		3. Решту позовних вимог Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» про стягнення 11561021,70 грн. безпідставно збережених коштів задовольнити повністю.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (вул. Шаповала Генерала, 2, офіс 111, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 32727466) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032106) 11561021 (одинадцять мільйонів п`ятсот шістдесят одну тисячу двадцять одну) грн. 70 коп. безпідставно збережених коштів, 138732 (сто тридцять вісім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору, 79283 (сімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 40 коп. витрат на проведення судової експертизи.
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 19.12.2024.
		 
		 
		 
		Суддя Ю.В. Подоляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...