Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/5118/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них.
Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.
Дата набрання законної сили: 28.04.2025
Результат оскарження 28.04.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5118/24
		Господарський суд Одеської області
		У складі судді Желєзної С.П.
		Секретаря судових засідань Босової Ю.С. 
		За участю представників сторін:
		Від позивача: Пахомов К.Ю. на підставі довіреності; 
		Від відповідача: Волков А.С. на підставі ордеру; 
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Українсько-італійського спільного підприємства «Тревізо ЛТД» про стягнення 194 838,90 грн,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі по тексту  ДП «ОМТП») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Українсько-італійського спільного підприємства «Тревізо ЛТД» (далі по тексту  СП «Тревізо ЛТД») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 194 838,90 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 164 820,00 грн, пені у розмірі 25 371,64 грн, 3% річних у розмірі 4 647,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором фрахтування №КД-32 від 30.01.1997 в частині сплати орендних платежів протягом періоду з січня 2023 року до жовтня 2024 року.
		Ухвалою суду від 22.11.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. 
		10.12.2024 до суду від СП «Тревізо ЛТД» надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення заявленого позивачем позову, посилаючись на наявність передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати. Відповідач стверджує, що судно повинно використовуватися в межах районів плавання за виключенням районів військових дій, що з моменту введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану та запровадження 3 рівня охорони Одеському морському порту є неможливим. СП «Тревізо ЛТД» звертає увагу, що відсутність вільного доступу громадян до будівлі комплексу Одеського порту, який залишається закритим до сьогодні, припинення роботи порту через військові дії, регулярні атаки зробили неможливим використання судна для морських прогулянок з незалежних від відповідача причин. 
		Крім того, відповідач вказує, що у міжнародному морському судноплавстві райони військових дій та інші небезпечні для плавання суден визначає Комітет з військових ризиків Асоціації страховиків Ллойда, відповідно до циркуляра №JWLA-030 від 04.04.2022 якого усі внутрішні води України, а також Північно-Західний регіон Чорного моря та усе Азовське море були внесені до переліку небезпечних районів для плавання. Таким чином, як вважає відповідач, неможливість виконання зобов`язань за договором бербоут-чартеру викликана обставинами непереборної сили (форс-мажору), за які СП «Тревізо ЛТД» не відповідає. 
		24.12.2024 до суду від ДП «ОМТП» надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач наголошує, що належним доказом настання форс-мажорних обставин має бути сертифікат Торгово-промислової палати України, який відповідач не надав. Позивач також вважає, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого сплинув до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. ДП «ОМТП» вказує, що договором не визначено призначення судна, а, отже, останнє може використовуватися відповідачем для навчання курсантів або з іншою метою на розсуд фрахтувальника. Однак, відповідач не вчинив жодних дій стосовно розгляду таких можливостей. Твердження відповідача щодо недопуску екіпажу на зафрахтоване судно не підтверджено жодними допустимими доказами та не відповідає дійсності, так як за інформацією позивача на зафрахтованому судні періодично з`являється капітан. ДП «ОМТП» наголошує про відсутність доказів відмови відповідачу у доступі до судна або у виході цього судна в територіальні води України;  ІНФОРМАЦІЯ_1 , лист якого надав відповідач, не наділено повноваженнями надавати чи обмежувати доступ на територію Одеського морського торговельного порту, оскільки такі повноваження належать виключно Адміністрації морських портів України. Наведене, у своїй сукупності, за переконанням позивача, свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за договором на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.
		30.01.1997 між ДП «ОМТП» (Судновласник, Порт) та ТОВ «Бестал» (Фрахтувальник) було укладено договір №КД-32, відповідно до п. 1 якого Порт передає, а Фрахтувальник приймає в бербоут-чартер без прав викупу належний Судновласнику та вільний від застави та арешту пасажирський теплохід (пасажирський катер) «Ліверпуль», що має, зокрема, наступні характеристики: клас судна -пасажирське, район плавання - згідно з судновими документами. 
		Згідно з п. 3 договору №КД-32 від 30.01.1997 передача судна в/з бербоут-чартера здійснюється біля причалу №28 Одеського порту та оформлюється актом приймання-передачі судна.
		Відповідно до п. п. 5, 7 договору №КД-32 від 30.01.1997 в період бербоут-чартера судно знаходиться у повному віданні, розпорядженні та під контролем Фрахтувальника, експлуатується ним за його рахунок і під його відповідальність. Судно має бути зайняте тільки законною діяльністю в межах зон, визначених класифікаційними документами, виключаючи зони воєнних дій.
		За змістом п. 18 договору №КД-32 від 30.01.1997 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 10 років з моменту підписання акта приймання-здачі у бербоут-чартер.
		30.03.2007 між ДП «ОМТП» та СП «Тревізо ЛТД» було укладено додаткову угоду до договору №КД-32 від 30.01.1997, якою доповнено договір пунктами 27-37.
		Згідно з п. 28 додаткової угоди від 30.03.2007 до договору №КД-32 від 30.01.1997 виплата орендної плати за винятком першого та останнього платіжних місяців, застосовується підпункт (с) цієї статті, за якою орендна плата перераховується з розрахункового рахунка Фрахтувальника на розрахунковий рахунок Судновласника щомісяця авансом у перший робочий день кожного місяця.
		Відповідно до п. 32 додаткової угоди від 30.03.2007 до договору №КД-32 від 30.01.1997 в період експлуатації судна в порту Одеса Судновласник надає Фрахтувальнику місце на причалах порту, пристосоване для стоянки, посадки та висадки пасажирів з оплатою Фрахтувальником таких послуг.
		25.01.2012 між ДП «ОМТП» та СП «Тревізо ЛТД» було укладено додаткову угоду до договору №КД-32 від 30.01.1997, якою викладено окремі пункти договору у новій редакції, визначивши, зокрема, що орендна плата складає 112,18 грн на добу.
		Крім того, іншою додатковою угодою, дату укладення якої встановити не вбачається за можливе, до договору №КД-32 від 30.01.1997, сторонами було продовжено строк дії договору до 31.01.2027; визначено, що орендна плата складає 180,00 грн на добу; передбачено, що угода застосовується до відносин сторін з 30.01.2017.
		21.12.2016 Регістром судноплавства України було видано класифікаційне свідоцтво №311-11245-16, згідно якого судно «Ліверпуль» відповідає вимогам Правил Регістра та віднесено до пасажирських суден.
		На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №КД-32 від 30.01.1997 ДП «ОМТП» виставило відповідачу рахунки на сплату орендної плати за період з 01.01.2023 до 31.10.2024 на загальну суму 164 820,00 грн /т. 1, а/с 18-39/.
		28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України було опубліковано лист №2024/02.0-7.1, відповідно до якого палата підтверджує настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». 
		25.01.2023 СП «Тревізо ЛТД» звернулося до ДП «ОМТП» з листом №25/01, згідно якого відповідач, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, а також на військову агресія РФ проти України, повідомляв про відсутність фінансової можливості сплачувати фрахтову ставку. 
		В процесі вирішення даного спору СП «Тревізо ЛТД» також було надано матеріали фотофіксації на підтвердження пошкодження судна. 
		11.05.2023 ДП «ОМТП» звернулося до СП «Тревізо ЛТД» з претензією №20/6-30/175, відповідно до якої позивач просив у добровільному порядку сплатити заборгованість за договором №КД-32 від 30.01.1997 у загальному розмірі 33 089,19 грн. 
		Листом №08/06 від 08.06.2023 СП «Тревізо ЛТД» у відповідь на претензію повідомило про відсутність підстав для задоволення претензії, посилаючись на неможливість використання судна. 
		Листом №154/132/30997 від 04.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на адвокатський запит представника відповідача повідомило, що у зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки (у тому числі дрейфуючих мін) та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене. ІНФОРМАЦІЯ_2 наказів про заборону (обмеження) на вихід та навігацію прогулянкових катерів прогулянкових яхт, пасажирських катерів, маломірних суден в акваторії Одеського морського порту та в Одеській затоці не видавало. Проте, військовим командуванням було реалізовано повноваження щодо посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури на території України, у тому числі Одеського морського торговельного порту, бойовими розпорядженнями оперативного угруповання військ Примор`я та бойовим розпорядженням військового коменданта міста Одеса було встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, включаючи причали № 15, № 16, № 17, № 18 та № 19.
		11.12.2024 Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою було видано СП «Тревізо ЛТД» сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 5100-24-2274, згідно якого датою настання форс-мажорних обставин для СП «Тревізо ЛТД», які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором №КД-32 від 30.01.1997, є 24.02.2022.
		Листом №13/12 від 13.12.2024 відповідачем було направлено на адресу позивача сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 5100-24-2274 від 11.12.2024. 
		Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. 
		Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту  ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. 
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що на підставі договору №КД-32 від 30.01.1997 ДП «ОМТП» передало у користування СП «Тревізо ЛТД» судно (пасажирський катер) «Ліверпуль», за користування яких відповідач зобов`язався сплачувати фрахт. 
		Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором в частині сплати фрахту за період з січня 2023 року до жовтня 2024 року стало підставою для звернення ДП «ОМТП» до суду з даним позовом. Проте, як стверджує відповідач, у даній справі наявні підстави для звільнення СП «Тревізо ЛТД» від сплати фрахту з огляду на неможливість використання судна за визначеним у договорі призначенням. 
		Статтею 912 ЦК України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
		Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України (ст. 1 цього Кодексу). Згідно зі ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
		Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п. 1 цієї статті; 3) інші письмові докази (ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України).
		За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
		Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України).
		Відповідно до ст. 208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
		Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
		Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст. 798 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
		Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).
		При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.
		Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (див. постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).
		За змістом договору №КД-32 від 30.01.1997 Фрахтувальник може використовувати пасажирський катер «Ліверпуль» для пасажирського перевезення. При цьому, п. п. 5, 7 договору №КД-32 від 30.01.1997 визначено, що судно експлуатується Фрахтувальником за його рахунок і під його відповідальність, судно має бути зайняте тільки законною діяльністю в межах зон, визначених класифікаційними документами, виключаючи зони воєнних дій.
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
		25.02.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №183-р «Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», відповідно до якого вирішено установити з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.
		Міжнародним кодексом з охорони суден і портових засобів визначено, що «рівень охорони 3» означає рівень, за якого протягом обмеженого періоду, коли інцидент, пов`язаний з охороною, є ймовірним або неминучим, повинні підтримуватися підвищені спеціальні заходи з охорони, хоча може бути неможливим визначити конкретну ціль нападу. За рівня охорони 3 судно повинно дотримуватися вказівок, що поступили від тих, хто вживає відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або його загрози. У плані охорони судна повинні бути детально викладені заходи з охорони, які можуть бути вжиті судном за тісної взаємодії з тими, хто вживає відповідних заходів, і з портовим засобом. Ці заходи можуть включати: 1) обмеження допуску визначенням одного контрольованого місця допуску; 2) надання допуску лише особам, що вживають відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або загрози виникнення його; 3) керування людьми на судні; 4) припинення посадки або висадки; 5) припинення вантажних операцій, доставок тощо; 6) евакуацію людей з судна; 7) переміщення судна; 8) підготовку до повного або часткового огляду судна.
		Листом №154/132/30997 від 04.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердило, що у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене. 
		Підсумовуючи викладене вище, в результаті введення з 24.02.2022 воєнного стану, встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах України, а також обмеженням вільного доступу до території морського вокзалу Одеського порту, що є загальновідомою обставиною, господарський суд доходить висновку, що використання СП «Тревізо ЛТД» пасажирського катера «Ліверпуль» у господарській діяльності стало неможливим.
		При цьому, господарським судом відхиляються доводи ДП «ОМТП» про можливість використання відповідачем судна для навчання курсантів або з іншою метою на розсуд фрахтувальника, оскільки використання судна в зонах воєнних дій заборонено договором №КД-32 від 30.01.1997. Крім того, суд зазначає, що використання пасажирського судна може мати наслідком нанесення вогневого ураження противником та загибель людей, про що фактично попереджає ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі №154/132/30997 від 04.12.2024, що, втім, проігноровано ДП «ОМТП».
		Таким чином, відсутність доказів відмови відповідачу у доступі до судна або у виході цього судна в територіальні води України, а також відсутність доказів підтвердження обставини обмеження доступу на територію Одеського морського торговельного порту за рішенням Адміністрації морських портів України, не спростовує наведених по тексту рішення висновків суду про неможливість використання пасажирського судна в зоні воєнних дій.
		Господарський суд також вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача про настання форс-мажорних обставин, настання яких, за переконанням СП «Тревізо ЛТД» підтверджують позицію останнього про наявність правових підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Договір фрахтування №КД-32 від 30.01.1997 не містить умов та не визначає порядку повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин. Проте, відсутність вказаних положень у договорі не виключає можливість доведення стороною існування форс-мажорних обставин з посиланням на приписи чинного законодавства.
		Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
		Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		11.12.2024 Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою було видано СП «Тревізо ЛТД» сертифікат про настання форс-мажорних обставин № 5100-24-2274, згідно якого датою настання форс-мажорних обставин для СП «Тревізо ЛТД», які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором №КД-32 від 30.01.1997, є 24.02.2022.
		Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 по справі №904/5328/21 дійшов висновку, що умова про позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначена в договорі.
		Враховуючи відсутність у договорі №КД-32 від 30.01.1997 строків, протягом яких СП «Тревізо ЛТД» має повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин, господарський суд доходить висновку про можливість врахування сертифікату про настання форс-мажорних обставин № 5100-24-2274 від 11.12.2024, виданого відповідачу вже після відкриття провадження у даній справі.
		Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження існування обставин, за які орендар не відповідає та які унеможливлюють використання орендованого майна, суд доходить висновку про правомірність застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення СП «Тревізо ЛТД» від сплати орендних платежів, нарахованих ДП «ОМТП» протягом періоду з січня 2023 року до жовтня 2024 року. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати у розмірі 164 820,00 грн.
		При вирішенні даного спору судом враховано висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 по справі №915/458/23.
		Враховуючи відмову у задоволенні заявлених ДП «ОМТП» позовних вимог про стягнення заборгованості за орендною платою у розмірі 164 820,00 грн, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення пені у розмірі 25 371,64 грн та 3% річних у розмірі 4 647,26 грн. 
		Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Підсумовуючи викладене вище, господарський суд вважає за правомірне відмовити державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» у задоволенні позовних вимог до Українсько-італійського спільного підприємства «Тревізо ЛТД» про стягнення суми основного боргу у розмірі 164 820,00 грн, пені у розмірі 25 371,64 грн, 3% річних у розмірі 4 647,26 грн.
		Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. 
		 
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 236  238, 240 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ: 
		1.В позові відмовити.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
		Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
		Повний текст рішення складено 27 січня 2025 р.
		 
		 
		 
		Суддя С.П. Желєзна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...