Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 382/872/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.
Дата набрання законної сили: 24.09.2025
Результат оскарження 24.09.2025 Київський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/382/54/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Яготинський районний суд Київської області
		 
		Справа № 382/872/24
		Провадження № 2/382/54/25
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		20 січня 2025 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:
		головуючого суддіКисіль О.А.
		за участю секретаря Захарук Є.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивака в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, відповідно до вимог якого просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2018 року по 01.02.2024 року у сумі 173400,45 грн.
		Позов обгрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 з 17.12.2011 року по 06.11.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06.11.2012 року у справі №1028/318/12.
		Сторони мають спільних дітей: доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу між батьками стали проживати разом з матір ю.
		Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 08 2012 року у справі № 1028/318/12 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 за виконавчим листом № 1028/318/12 у виконавчому провадженні ВП № 56264219 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) у порядку примусового виконання стягувалися аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 травня 2012 року.
		Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13.02.2018 року у справі № 382/1668/17 було збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/3 частини його доходу, але не менше зо відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Також даним рішенням було стягнено з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17.10.2016 року по 18.10.2017 року в розмірі 8455,71 грн.
		З 18.06.2020 року донька ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 почали проживати разом відповідачем за його зареєстрованим місцем проживання.
		Відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2020 № 767 визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 .
		Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі № 382/489/23 постановлено, зокрема: «Припинити з 18 червня 2020 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішень Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2012 року у справі № 1028/318/12 та від 13.02.2018 року у справі № 382/1668/17. Стягувати із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частину її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2023 року та до досягнення дітьми повноліття.»
		Всі наведені вище обставини були встановлені судовими рішеннями, а тому не потребують доведення.
		У квітні 2024 року Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) було видано позивачу ОСОБА_1 Розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у ВП № 56264219, які стягувалися з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей за виконавчим листом, що був виданий на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2012 року у справі № 1028/318/12.
		З наведеного розрахунку вбачається наступне: З 15.05.2012 року по листопад 2017 року аліменти на утримання дітей боржником ОСОБА_3 взагалі не вносилися, а тому за цей період виникла заборгованість у сумі 173132,68 грн., З листопада 2017 року з боржника ОСОБА_3 почалося примусове стягнення аліментів, яке було звернено на його пенсію, а тому сума, що була стягнена у листопаді та грудні 2017 року у розмірі 2454,32 грн. щомісячно не покривала боргу за щомісячними нарахуваннями, а тому станом на 01.01.2018 р у заборгованість зі сплати аліментів була визначена в розмірі 173440,45 грн., з 01.01.2018 року по 18.06.2020 року з боржника ОСОБА_3 стягувалися аліменти, які зараховувалися на погашення поточних нарахувань та на погашення заборгованості, що виникла з 2012 року; у період з 18.06.2020 року по січень 2024 року включно з боржника ОСОБА_3 стягувалися аліменти, які зараховувалися на погашення заборгованості, що виникла з 2012 року, а тому станом на 01.02.2024 року за боржником ОСОБА_3 рахується заборгованість за аліментними зобов`язаннями в сумі 4703,32 грн.
		Як вбачається зі змісту рішення Яготинського районного суду Київської області від 13.02.2018 року у справі № 382/1668/17, яким поряд з іншим було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за несплату аліментів за період з 17.10.2016 року по 18.10.2017 року, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а тому відповідач був обізнаним щодо зобов`язань зі сплати аліментів, як за поточний період, так і щодо сплати заборгованості, яка у нього виникла з часу призначення аліментів, та яка в примусовому порядку почала погашатися з січня 2018 року і таке погашення заборгованості тривало до лютого 2024 року.
		Отже, слід дійти висновку про те, що у зв`язку з наведеними обставинами позивач ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.01.2018 року, за розрахунком боргу, який було виконано державним виконавцем, визначена у розмірі 173440,45 грн.
		З розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 01 2018 року по 01.02.2024 року, який додається до позовної заяви, вбачається, що за вказаний період у відповідності до положень ст. 196 СК України, здійснено розрахунок неустойки (пені), розмір якої становить 2 600 434 грн. 41 коп.
		А оскільки розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, тому позивач вважає, що застосував положення частини першої статті 196 СК України, слід дійти висновку про зменшення розміру пені з 2 600 434 грн. 41 коп. до 173 440 грн. 45 коп.
		З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 196 СК України, оскільки фактично заборгованість зі сплати аліментів була встановлена державним виконавцем позивач вважає, що суму пені, яка підлягає до стягнення із відповідача, слід зазначити саме із розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на січень 2018 року, що становить 173440,45 грн.
		Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 05.06.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.
		09.10.2024 року від представника відповідача адвоката Герасимовської Наталії Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву.
		Відзив обгрунтовано тим, що у своїй позовній заяві позивачка вказує, що сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.01.2018 року, за розрахунком боргу, який було виконано державним виконавцем, визначена у розмірі 173 440,45 грн.
		А згідно з проведеним нею розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2018 року по 01.02.2024 року, який долучений до позовної заяви, вбачається що вказаний період у відповідності до положень ст.496 СК України, здійснено розрахунок неустойки (пені), розмір якої становить 2 600 434 грн. 41 коп.
		Однак, такий розрахунок є неправильним, що призводить покладення на позивача надмірної відповідальності, що суперечить принципом цивільного та сімейного законодавства. 
		З огляду на наступне. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі цей платіж є-періодичним і повинен плануватися платником аліментів кожного місяця. 
		Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
		Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
		Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. 
		Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
		Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної-виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
		Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
		За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати, сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.
		З наведених вище норм і позицій випливає неправильність обрахунку пені, оскільки загальна сума заборгованості, яку позивач бере як основу для обрахунку пені є неправильною, адже вона зазначає, що загальна сума заборгованості за аліментами станом на 01.01.2018 року становить - 173 440,45 грн., однак згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду у місті від 28.03.2024 року № 11634-12898/К-05/8-2600/24, вказано, що починаючи з листопада 2017 року згідно постанови ВП № 53302686 від 18.08.202017 року (вх. № 3791/04 від 29.09.2017) Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ), яка винесена на підставі виконавчого листа № 1028/318/12 від 21.08.2012 року, що, видав Яготинський райсуд, з пенсії відповідача проводились стягнення аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення повноліття, та було вказано борг, який станом на 01.11.2017 року складав 110 909,02 грн.
		До головного управління надійшла постанова Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) від 31.01.2024 (вх. 1735/14 від 21.02.2024), про закінчення виконавчого провадження згідно чого утримання з пенсії відповідача ОСОБА_3 було припинено з 01.03.2024 року.
		Залишок боргу по аліментах на 01.03.2024 становив 31 564,71 грн..
		При цьому у порядку преюдиційного факту повідомляє, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року у справі 382/1668/17 встановлено, що: "з довідки-розрахунку заборгованості по аліментах (а.с. 12) вбачається, що станом на 18.08.2017 року заборгованість ОСОБА_3 , по сплаті аліментів за період 17.01.2014 року по 18.08.2017 року складає 106734,22 грн». Зазначає, що борг по сплаті аліментів на дату закриття провадження відсутній, що підтверджується фактом закриття провадження та наданим позивачем розрахунком, зробленим співробітником ДВС.
		Також рішенням Яготинського районного суду Київської області із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 стягнуто на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17.10.2016 року по 18:10.2017 року в розмірі 8455,71 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 71 коп.
		Отже, зважаючи на вищезазначені факти та юридичні документи, розрахунок позивачки є неправильним, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів і надмірним і таким, що значно перебільшує заборгованість відповідача, що існувала станом на 01.10.2018 року, бо реальна сума заборгованості на цей період становила 105 800 грн. 38 коп., оскільки за листопад та грудень 2017 року з відповідача було стягнуто 5108,64 грн., що підтверджується Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 20.12.2023 року, окрім цього є таким, що у рази перевищує його заборгованість станом на момент пред`явлення позову, оскільки станом на зараз заборгованість відповідача становить 31 564,71 грн.
		Щодо зменшення розміру пені з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів звертає увагу що відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		Для можливості здійснення такого права судом повідомляє, що відповідач є особою з інвалідністю, який не працює, не займається підприємницькою чи іншою оплачуваною роботою, єдиним джерелом доходу якого є пенсія по інвалідності у розмірі 9269, 66 коп., що підтверджується довідкою про доходи № 7000 9501 6308 2051 та Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 27.09.2024 року.
		У його праві власності перебуває тільки одне житло, а саме 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , у якій він постійно проживає, та у якій разом з ним проживає ОСОБА_5 , молодший син позивачки та відповідача, якого він виховує, утримує та забезпечує.
		Інших об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів, іншого коштовного майна у власності відповідача не має.
		При цьому, сума, і яка підлягає стягненню з нього за позовом позивача є його сукупним доходом за майже 19 місяців.
		Тобто, близько 2 років відповідач повинен віддавати позивачу всі кошти, які у нього є, щоб мати можливість погасити заборгованість зі сплати пені, по аліментах.
		Однак, як йому та його сину жити у місті Києві, який є найдорожчим містом України для життя, що має високі платежі за комунальними послугами, високі ціни на продукти товари та інші споживчі товари.    
		Окрім цього, зважаючи на вік та стан здоров`я відповідача, що і зумовлює значні витрати на медикаменти та медичні обстеження, така сума пені за прострочення зі сплати аліментів для відповідача є непідйомною.
		Також просить суд врахувати належну поведінку відповідача з, погашення заборгованості по аліментам, а також факт проживання спільних з позивачкою дітей ( ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ) разом з відповідачем за період з 17 червня 2020 року до 15 квітня 2024року, а син ОСОБА_8 проживає з відповідачем і на цей час.
		Таким чином з червня 2020 року по квітень 2024 року двоє дітей фактично перебували на утриманні відповідача, позивачка почала сплачувати кошти на утримання дітей з жовтня 2023 року за рішенням суду. Відповідачем, аліменти на дітей матері сплачувались до отримання ПФУ листа від ДВС щодо припинення стягнення аліментів, тобто до квітня 2024 року.
		Отже, фактично більше трьох років відповідач сплачував матері аліменти, маючи у себе на утриманні двох, спільних дітей. Ці кошти відповідач вимагає до повернення у справі №: 760/30660/23.
		Тому, просить суд врахувати майновий стан та соціальний статус відповідача під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів.
		Звертає увагу суду, що позивачка 09.09.2024 року придбала у місті Львові об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру загальною площею 30,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2024року,номер довідки 397128912.
		Вказаний факт свідчить про те, що позивачка є заможною, людиною, навіть в такий скрутний час накопичила, кошти на придбання квартири, у місті Львові, на відміну від відповідача, який є непрацездатним інвалідом та в цей час займався забезпеченням та вихованням двох спільних дітей. Мінімальна вартість квартири може складати 1446000 грн.
		Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
		Пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини також слід розглядати як таку, що стягується на користь дитини та є її власністю.
		При цьому, зауважує, що спільні діти позивачки та відповідача разом з нею не проживають з 2020 року, що підтверджується рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі № 382/489/23, згідно якого діти проживають з відповідачем та на їх утримання з позивачки стягують аліменти у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2023 року.
		Тобто, стягнення коштів на користь позивачки, з якою не проживають діти призводить до наслідків, коли позивачка може стягнені з відповідача кошти використовувати не за цільовим призначенням, тобто не на забезпечення дітей, а на свої власні потреби.
		Щодо суми витрат на правову допомогу заявлену позивачем.
		Відповідач вважає розмір витрат на правову допомогу, що заявлені до відшкодування позивачем надмірними, завищеними та такими, що не відповідають складності справи, значенню справи для сторін, майновому становищу відповідача тощо.
		Оскільки суми попередніх витрат на правову допомогу у розмірі 12 750 грн., які ще до кінця розгляду справи у суді можуть бути збільшені є невиправданими, оскільки в основній сумі складаються з часу проведеного на обрахування неправильного розрахунку пені за прострочення сплати аліментів. На ці роботи витрачено аж 4 години, що є суто технічною роботою, не вимагає від адвоката творчих та інтелектуальних зусиль у сфері юриспруденції, тлумачення, застосування та розуміння норм права.
		Так само внесення до розряду правової допомоги оформлюється додатків також є невиправданим, оскільки такими діями адвокат не сприяла захисту прав позивача.
		А окрім цього застосування ставки у 1500 гривень година роботи до питань надання правової допомоги, такі як складення позовної заяви та представництва інтересів клієнта у суді, і до технічної роботи - обрахування пені та підготовка додатків до позову є невиправданою.
		Таким чином просила зменшити судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача.
		Представник відповідача також вказує, що відповідач поніс судові витрати на правову допомогу, оскільки відповідачем було укладено договір від 30.09.2024 року №30.09/24 про надання правової допомоги.
		Попередній розрахунок вартості наданої правової допомоги складає 8000,00 грн. 
		Враховуючи викладене просила відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_3 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 173440,45 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
		17.10.2024 року від представника позивача адвоката Коваль Л.М. надійшла відповідь на відзив.
		Відповідь на відзив обгрунтована тим, що 01.10.2024 року представником відповідача було направлено на адресу реєстрації позивача відзив на позовну заяву та додатки до нього. Оскільки позивач ОСОБА_1 наразі фактично проживає у м. Львові, то й рекомендований лист з вкладенням відзиву на позовну заяву вона не отримувала, а цей лист 08.10.2024 року було видано її сестрі, яка лише 13.10.2024 року передала його представнику позивача. Отже, з текстом відзиву на позовну заяву та з додатками до нього представник позивача ознайомлена 13.10.2024 року.
		Вивчивши та проаналізувавши відзив на позовну заяву, сторона позивача дійшла висновку про те, що відповідач не визнає позов оскільки вважає, що розрахунок пені за прострочення сплати аліментів стороною позивача виконано невірно, «…що призводить покладення на Позивача надмірної відповідальності, що суперечить принципом цивільного та сімейного законодавства».
		   Сторона позивача не може погодитися з такою позицією сторони відповідача, а тому на її спростування вважає за необхідне навести наступне.
		   Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема, статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
		   Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
		   Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		   Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		   Таким чином, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
		   Наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбачено частиною першою статті 196 СК України, обґрунтовується доданими до позовної заяви доказами.
		   Як слідує з тексту Відзиву на позовну заяву, сторона позивача не намагається належними та допустимими доказами довести відсутність вини відповідача у невиконанні судового рішення про стягнення аліментів та разом з цим - у невиконанні обов`язку батька утримувати неповнолітніх дітей до їх повноліття, починаючи з 15 травня 2012 року, і по листопад 2017 року (понад п`ять років!), але при цьому зазначає, що і на даний час у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів позивачці.
		   Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у Постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц. 
		   У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
		   При обчисленні розміру відповідальності відповідача  боржника за аліментними зобов`язаннями стороною позивача було виконано розрахунок неустойки (пені) у відповідності до частини першої статті 196 СК України, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), а також від 19.01.2022 року у справі №711/679/21 (провадження № 61-18434св21).
		   Відповідно до постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6- 1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
		   Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
		   Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідальність платника аліментів за їх прострочення обмежується 100 відсотками заборгованості за аліментами, що узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20).
		   Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.
		   Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
		   У зв`язку з наведеним вважаю, що стороною відповідача не спростовано обґрунтованість позову та виконаного розрахунку неустойки (пені); свій розрахунок сторона відповідача не надала.
		   Отже, слід зазначити, що відповідач, будучи обізнаним про зобов`язання сплати аліментів, йому було відомо про відкрите виконавче провадження та те, що він зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення суду, однак, вказані зобов`язання ним не виконувалися, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
		   Щодо зменшення розміру неустойки (пені) відповідно до частини другої статті 196 СК України.
		   Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		   У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) викладено висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
		   Представник відповідача просить суд зменшити розмір відповідальності відповідача бо він є особою з інвалідністю, проте така підстава не може братися до уваги, оскільки інвалідність у відповідача виникла ще задовго до виникнення у нього аліментних зобов`язань.
		   У відповідача є на праві власності житлове приміщення  квартира за адресою: АДРЕСА_3 , проте він в ній не проживає, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , згідно довідки № 23 від 09.05.2024 року, виданої ОСББ «Біла Вежа» ОСОБА_3 , 1966 року народження, копію якої завіреної ОСОБА_3 було надано в справу № 382/795/24.
		   Також, зі слів позивачки, у користуванні відповідача є дорогий автомобіль.
		   Отже, відповідач не перебуває у скрутних життєвих обставинах, має забезпечений рівень життя.
		   Доказів непомірності витрат на медикаменти та комунальні послуги відповідачем не надано.
		   Тому сторона позивача вважає, що підстави для застосування частини другої статті 196 СК України щодо зменшення розміру відповідальності відсутні.
		   Щодо придбання позивачкою 09.09.2024 року квартири у м. Львів слід пояснити наступне.
		   Дійсно ОСОБА_1 09.09.2024 року придбала за договором купівлі- продажу житлову кімнату у гуртожитку за 20 тисяч доларів. Кошти у сумі 14 тисяч доларів на придбання цього необхідного їй з донькою житла були надані позивачці її матір`ю ОСОБА_11 , яка у червні 2024 року продала власний будинок, а 5 тисяч доларів позивачці позичила її сестра ОСОБА_12 .
		   На даний час житлова кімната, яку придбала позивачка, є непридатною для проживання; ОСОБА_13 здійснює в ній ремонт та облаштовує санвузол з кухнею.
		   Щодо місця проживання спільних дітей сторін слід пояснити наступне
		   Син ОСОБА_5 з червня 2020 року проживає з батьком  відповідачем у даній справі, а донька ОСОБА_4 з 30.05.2024 року проживає у м. Львові з матір`ю  позивачкою у даній справі. З кожної зі сторін на користь іншої на утримання дітей стягуються за рішенням суду аліменти.
		   Щодо розподілу судових витрат
		   Адвокат вказує, що вона не може погодитися з позицією представника відповідача, яка наведена у відзиві на позовну заяву щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу, неспівмірності розміру заявлених вимог, витраченому часу адвоката.
		   Насамперед, така позиція відповідача спростовується заявленими ним вимогами з відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу (гонорару).
		   У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		   Згідно із частиною другою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		   Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. (Постанова ВП ВС від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18).
		   За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)
		Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
		Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.(Постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц)
		Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.(Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04)
		У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.(Постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19)
		З огляду на наведене, вважає, що стороною позивача надано всі необхідні та достатні докази співмірності, розумності та реальності понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.
		Разом з цим, звертає увагу суду на те, що стороною відповідача не спростовано та не обґрунтовано його власний висновок щодо завищеного розміру витрат позивача на правничу допомогу, неспівмірності розміру заявлених вимог, витраченому часу адвоката.
		Та найважливіше: стороною відповідача не подано клопотання про зменшення розміру витрат, які поніс позивач за надану правничу допомогу.
		Враховуючи викладене просила ухвалити судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		30.10.2024 року від представника відповідача адвоката Герасимовської Н. М. надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		З заперечень вбачається, що відповідач заперечує проти відповіді на відзив на позовну заяву Позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з підстав, які викладаються нижче.
		У своїй позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, що призвело до виникнення заборгованості 173440, 45 грн. та нарахуванню неустойки (пені) в сумі 2 600 434, 41 грн. (зменшено до 173440,45 грн).
		Відповідач не згоден з позовною заявою та відповіддю на відзив на позовну заяву Відповідача в повному обсязі.
		На сторінці 5 позовної заяви позивач ОСОБА_1 вірно зазначає механізм нарахування пені, але зроблений розрахунок неустойки (пені) йому не відповідає.
		Виходячи з розрахунку представника Позивача, пеня за прострочення сплати аліментів нарахована не вірно. Представник Позивача не звернув увагу на те, що з листопада 2017 року Позивач ОСОБА_3 сплачував аліменти щомісячно шляхом відрахування з пенсії.
		Тому пеня (неустойка) за несплату аліментів з листопада 2017 по 31.01.2024 року не може нараховуватися, так як аліменти відраховувались з пенсії відповідача кожного календарного місця, і за поточний місяць заборгованість по аліментам була відсутня.
		Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Але відповідач сплачував аліменти починаючи з листопада 2017 року щомісячно, тому пеня на заборгованість не може нараховуватись в зв`язку з тим, що заборгованість по аліментам на 30 число поточного місяця була відсутня.
		Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
		Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
		Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
		За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		Наприклад, розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів представника Позивача в Додатку 1 до позовної заяви за лютий 2018 року має такий вигляд: 171748,89 x 28 днів x 1% = 48089, 72 грн. Але навіть, якщо припустити, що Відповідач не сплачував аліменти, то неустойка (пеня) за несплату аліментів в лютому 2018 року виглядала б в сумі 1271, 07 грн.
		У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
		У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
		Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
		Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6- 2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
		Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості по аліментам за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
		Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.
		Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
		Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. В Сімейному Кодексі України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України.
		Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
		Виходячи з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС ЦМУЮ (м.Київ) Тур А.О. станом на 17.01.2024 року у Відповідача заборгованість по аліментам складала 4703,32 грн.
		Станом на 30.01.2024 року у Відповідача відсутня заборгованість по аліментам, таким чином і неустойка (пеня) не нараховується за весь час прострочення стягнення по аліментам.
		Виходячи з того, що представник позивача додає до позовної заяви розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2018 по 01.02.2024 р., то такий розрахунок неустойки слід вважати не вірним, так як в цей час Відповідач сплачував аліменти і таким чином не мав заборгованості на 30 число поточного місяця.
		В разі відсутності заборгованості по аліментам на поточний період у відповідача, неустойка (пеня) за цей період не нараховується.
		Відповідно до ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Просить суд взяти до уваги всі заперечення відповідача проти позову і постановити справедливе і законне рішення у справі, враховуючи інтереси дітей, що за час проживання дітей з відповідачем позивач як мати дітей взагалі не цікавилася їхнім життям та практично не спілкувалася з дітьми, що свідчить про те, що позивач зацікавлена тільки у стягненні максимальних грошових сум з Відповідача для своєї користі.
		В період з 09.10.2012 по 27.03.2024 роки Відповідачем було зроблено витрати на двох дітей в сумі 647560,26 грн., а саме: стоматологічні послуги від 07.12.2020р., 23.12.2021р, 27.09.2023 р., 05.12.2023р. (пломбування , КТ щелеп, брекетування)- 360484,00 грн.: дитячий одяг - фіскальні чеки від 19.07.2014р. на суму 1120,00 грн., 23.08.2023р. на суму 1240,00 грн., 08.08.2015р. на суму 3435,00 грн., 22.12.2017р. на суму 2976,00 грн., 19.09.2022р. на суму 4507, 95 грн., 22.12.2017р. на суму 2976,00 грн; навчання в гуртках за рік на двох дітей - 14820,00 грн.; купівля ноутбуків - 68350,00 грн.; купівля мобільних телефонів та аксесуарів до них - 43875,00 грн.; купівля класичних гітар та аксесуарів до них - 17.02.2017р. 9072,00 грн. та чохол 541, 00 грн., гітара класична - 67694, 44 грн. та кейс дот неї 6645, 56 грн. від 26.12.2021р., класична гітара -45110, 01 грн. та кейс до неї 6645, 56 грн., струни на гітару - 4991, 60 грн.; купівля велосипеду - від 28.04.2017 р. в сумі 5660, 00 грн.; купівля іграшок - фіскальний чек від 09.10.2012р. в сумі 662, 00 грн.
		На підставі вищевикладеного, просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити та додатково додав, що слід враховувати період, відповідно до якого відповідач взагалі не сплачував аліментів.
		Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на викладене у відзиві, відповідно до рішення суду зафіксовано суму заборгованості. При цьому слід врахувати, що розрахунок позивача щодо пені, не відповідає розрахунку заборгованості державного виконавця щодо сплачених відповідачем коштів в рахунок аліментів. При цьому є необхідним врахування часу з якого діти перебувають з відповідачем, щодо сплати аліментів.
		Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
		Судом встановлено, що з розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2018 року по 01.02.2024 року вбачається, що за вказаний період у відповідності до положень ст. 196 СК України, здійснено розрахунок неустойки (пені), розмір якої становить 2 600 434 грн. 41 коп. (а.с.7-8), проте сума, яка вказується, як стягнено державним виконавцем, не відповідає графі де стягнено аліментів у розрахунку заборгованості державного виконавця.
		ОСОБА_1 з 17.12.2011 року по 06.11.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06.11.2012 року у справі №1028/318/12. (а.с.10-13)
		Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2012 року у справі № 1028/318/12 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 за виконавчим листом № 1028/318/12 у виконавчому провадженні ВП № 56264219 Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) у порядку примусового виконання стягувалися аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 травня 2012 року. (а.с.14-15)
		Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 13.02.2018 року у справі № 382/1668/17 було збільшено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/3 частини його доходу, але не менше зо відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Також даним рішенням було стягнено з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17.10.2016 року по 18.10.2017 року в розмірі 8455,71 грн. (а.с.16-17, 172-175).
		Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі № 382/489/23 постановлено, припинити з 18 червня 2020 року стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішень Яготинського районного суду Київської області від 16.08.2012 року у справі № 1028/318/12 та від 13.02.2018 року у справі № 382/1668/17. Стягувати із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частину її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2023 року та до досягнення дітьми повноліття. (а.с.18-24)
		Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ВП №56264219 наданого Солом`янським відділом ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) державним виконавцем А.О. Тур вбачається, що починаючи з 15.05.2012 заборгованість становить станом на 17.01.2024 року складає 4703,22 грн. (а.с.19-28).
		ОСОБА_3 є особою з інвалідністю, який отримує пенсію по інвалідності у розмірі 9269, 66 коп., що підтверджується довідкою про доходи № 7000 9501 6308 2051 та Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 27.09.2024 року. (а.с.59-60)
		Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду у місті від 28.03.2024 року № 11634-12898/К-05/8-2600/24, вказано, що починаючи з листопада 2017 року згідно постанови ВП № 53302686 від 18.08.202017 року (вх. № 3791/04 від 29.09.2017) Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ), яка винесена на підставі виконавчого листа № 1028/318/12 від 21.08.2012 року, що, видав Яготинський райсуд, з пенсії відповідача проводились стягнення аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення повноліття, та було вказано борг, який станом на 01.11.2017 року складав 110 909,02 грн. До головного управління надійшла постанова Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) від 31.01.2024 (вх. 1735/14 від 21.02.2024), про закінчення виконавчого провадження згідно чого утримання з пенсії відповідача ОСОБА_3 було припинено з 01.03.2024 року. Залишок боргу по аліментах на 01.03.2024 становив 31 564,71 грн.. (а.с. 61-62)
		У ОСОБА_3 на праві власності перебуває 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , де зареєстровані діти сторін по справі. Позивачка має на праві власності квартиру у м.Львів (а.с.63-70).
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.09. 2024 року ОСОБА_1 придбала квартиру в АДРЕСА_5 загальною площею 30,8 кв.м. (а.с.90-96).
		Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї виданої Львівської міської ради, вбачається що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_1 не зареєстрована (а.с.97).
		Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 06.06.2024 року вбачається що ОСОБА_11 продала ОСОБА_14 будинок по АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 0,1 кв. м (а.с.98-103).
		Згідно виконавчого листа №382/795/24 виданого 16.09.2024 року вбачається, що стягуються аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.104-105).
		Відповідно до довідки виданої Львівським національним університетом ім. Івана Франка вбачається, що ОСОБА_4 являється студенткою географічного факультету за спеціальністю готельно-ресторанна справа (а.с.106) та згідно акту обстеження проживає з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_7 (а.с.107-108).
		З довідки наданої об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Біла Вежа" від 09.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 з 17.06.2020 року проживає разом з своїми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 109).
		В період з 09.10.2012 по 27.03.2024 роки відповідачем було зроблено витрати на двох дітей в сумі 647560,26 грн., а саме: стоматологічні послуги від 07.12.2020р., 23.12.2021р, 27.09.2023 р., 05.12.2023р. (пломбування , КТ щелеп, брекетування)- 360484,00 грн.: дитячий одяг - фіскальні чеки від 19.07.2014р. на суму 1120,00 грн., 23.08.2023р. на суму 1240,00 грн., 08.08.2015р. на суму 3435,00 грн., 22.12.2017р. на суму 2976,00 грн., 19.09.2022р. на суму 4507, 95 грн., 22.12.2017р. на суму 2976,00 грн; навчання в гуртках за рік на двох дітей - 14820,00 грн.; купівля ноутбуків - 68350,00 грн.; купівля мобільних телефонів та аксесуарів до них - 43875,00 грн.; купівля класичних гітар та аксесуарів до них - 17.02.2017р. 9072,00 грн. та чохол 541, 00 грн., гітара класична - 67694, 44 грн. та кейс дот неї 6645, 56 грн. від 26.12.2021р., класична гітара -45110, 01 грн. та кейс до неї 6645, 56 грн., струни на гітару - 4991, 60 грн.; купівля велосипеду - від 28.04.2017 р. в сумі 5660, 00 грн.; купівля іграшок - фіскальний чек від 09.10.2012р. в сумі 662, 00 грн. (а.с. 121-157).
		Відповідно до додаткового рішення Яготинського районного суду Київської області від 26.02.2018 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. щодо додаткового рішення, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , оплачені нею витрати за надану позивачці правову допомогу у сумі 4150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) гривень. (а.с.176-177)
		Згідно ухвали Яготинського районного суду Київської області від 17.07.2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_15 на розрахунок заборгованості по аліментам за період з 21.01.2014 року по 18.08.2017 року складений старшим державним виконавцем Терещук Т.І. Дніпровського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві заінтересована особа: ОСОБА_16 відмовлено. (а.с. 178-182)
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
		Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
		У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
		Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
		Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		При визначенні порядку нарахування неустойки за несплату аліментів Верховний Суд в Постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) зазначив, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
		У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
		При розрахунку пені за заборгованістю за аліментами необхідно виходити із положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
		Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
		За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
		Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
		Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
		У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи вищевикладене,а такожте,що позивачем недоведено тихобставин щодонаявності пеніщодо стягненняаліментів,оскільки зрозрахунку заборгованостіпені вбачається,що вінздійснений неу відповідностідо вимог викладениху постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц та даний розрахунок не містить вірних даних щодо сплачених аліментів відповідачем, як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах складеним державним виконавцем від 17.01.2024 року, тому з огляду на викладене вимоги позову до задоволення не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 15, 60, 62, 76-79, 81, 137, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 272, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст.180, 196 СК України, ст. ст. 549-551 ЦК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		В позові ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки( пені) за несвоєчасну сплату аліментів, відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 03 лютого 2025 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 03.02.2025 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                        Кисіль О. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...