Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/9160/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Результат оскарження 09.07.2025 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 березня 2025 року Справа№200/9160/24 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді  Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №057350008804 від 27.12.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №057350008804 від 27.12.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2024 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішенням № 057350008804 від 27 грудня 2024 року, яким він відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 25 років та віку 55 років. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час звернення з заявою від 04.12.2024 року, вона мала право на призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України № 213-VІІ, тому що досягла віку 50 років та мала необхідні 20 років загального стажу, та 10 років пільгового стажу. Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні відповідач вказує про наявність у неї 20 років 08 місяців 10 днів страхового стажу та пільгового стажу за Списком 2 - 11 років 02 місяці 07 днів. 
		Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 24.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вік позивача (на момент звернення)  50 років, страховий стаж становить  20 років 8 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить  11 років 2 місяці 7 днів. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Відповідач зауважив, що за принципом екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. За результатом розгляду заяви було винесено рішення від 27.12.2024 №057350008804 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не набула необхідного страхового стажу та не досягла віку встановленого відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058. Відповідач зазначив, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах встановлено, що вік позивача - 50 років, страховий стаж позивача становить - 20 років 8 місяців 10 днів, стаж роботи позивача у важких і шкідливих умов праці за Списком № 2 - 11 років 2 місяці 7 днів. За доданими документами, долученими до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Про відкриття провадження у справі, учасники справи були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у представника позивача  адвоката Трун О.В. та відповідача реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначена дата 10.01.2025 року. 
		Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданого 03.10.2019, орган що видав 1430 - є громадянкою України. 
		Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ: 22933548, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач звернулася до територіальних органів ПФУ 24.12.2024 року з заявою про призначення їй пенсії за віком, що підтверджується позовною заявою, відзивом, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 27.12.2024 року.
		Відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії був визначений структурний підрозділ  Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, що підтверджується рішенням про відмову №057350008804 від 27.12.2024 року та не заперечується сторонами по справі.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі заяви позивача від 24.12.2024 року було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057350008804 від 27.12.2024, відповідно до якого було зазначено: - «Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.12.2024. Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявниці 50 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 10 років. Зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) передбачено працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацом першим цього пункту відповідного страхового стажу - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додається довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року). Страховий стаж особи становить 20 років 8 місяців 10 днів. Стаж роботи за Списком №2 становить 11 років 2 місяці 7 дів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Працює. Відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу та не досягла встановленого законодавством віку. Право на пенсійну виплату набуде 02.02.2039. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».
		Позивач звертаючись до суду за даним адміністративним позовом просить суд: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008804 від 27 грудня 2024 року, зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24 грудня 2024 року.
		З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що спірним питанням в даній позовній заяві - є вік з якого позивач має право на призначення їй пенсії та наявність страхового стажу у певній кількості для призначення пенсії, питань щодо не зарахування певних періодів позивач у своїй позовній заяві та відповідно й своїх позовних вимогах не зазначає.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
		Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. 
		03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
		За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
		Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та страховий стаж у жінок з 20 років до 25 років.
		Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
		Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		Таким чином, рішенням № 1-р/2020 КСУ було визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
		У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років та наявністю страхового стажу 20 років та пільгового стажу 10 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
		Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та наявністю страхового стажу у відповідній кількості років. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років, так само, як і страховий стаж визначав 20 років, тоді як другий  25 років.
		Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
		Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
		Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком досягла 50 років, мала страхового стажу  20 років 08 місяців 10 днів та пільгового стажу за Списком №2  11 років 02 місяці 07 днів, з урахуванням посилань відповідача на недосягнення позивачем відповідного пенсійного віку - 55 років та відсутністю у неї 25 років страхового стажу, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
		Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку, що позивач має право на призначення їй пільгової пенсії за Списком № 2 з урахуванням того, що позивачу виповнилося 50 років та страховий стаж на дату її звернення до Пенсійного фонду становив 20 років 08 місяців 10 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 11 років 02 місяці 07 днів, що підтверджено матеріалами справи та самим спірним рішенням відповідача його відзивом, що відповідає критеріям для призначення пільгової пенсії відповідно до Списку № 2 та до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
		Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
		Враховуючи вищевикладене, а також встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв`язку із приписами чинного законодавства, суд доходить висновку про протиправність невмотивованого спірного рішення, та як наслідок його скасування.
		Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
		Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
		В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
		Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
		Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
		Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що підчас розгляду адміністративного спору судом встановлено наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, беручи до уваги приписи ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним рішення відповідача від 27.12.2024 року №057350008804 про відмову у призначенні пенсії позивачу, та як наслідок скасувати це рішення, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.12.2024 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 24.12.2024 року, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. 
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. 
		Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 31.12.2024 позивач за подання адміністративного позову сплатила 968,96 грн. судового збору.
		Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розмірі 968,96 грн.
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243  246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		 
		 
		 ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення №057350008804 від 27.12.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) від 27.12.2024 року №057350008804 про відмову у призначенні пенсії  ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 24.12.2024 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 24.12.2024 року, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. 
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 березня 2025 року. 
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя І.О. Голошивець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...