Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/9788/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано судом: 03.04.2025. Зареєстровано: 04.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: 854/7407/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9788/24
		Перша інстанція: суддя Малих О.В.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді - Вербицької Н.В.,
		суддів  Джабурії О.В.,
		- Кравченка К.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі протоколу від 01 жовтня № 33 щодо відмови йому у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27.09.2024 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відстрочку від призову під час мобілізації за сімейними обставинами, а саме як особі, яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, однак повідомленням № 12553 від 01.10.2024 року відповідач відмовив у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із відсутністю договору на утримання дитини. Позивач не погодився з такою відмовою та наголосив, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей. Одна з дочок проживає з матір`ю окремо, але позивач матеріально утримує її, сплачуючи аліменти. Заборгованості зі сплати аліментів немає. 
		Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачем до заяви про надання відстрочки не долучено підтверджуючих документів, а саме відсутній письмовий договір між батьками про те з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх утриманні.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 01.10.2024 року № 33, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
		Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не додав до заяви всіх належних документів, згідно вимог пунктів 56- 60 Порядку та додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктів 56- 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
		Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний.
		27 вересня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		До заяви позивачем долучено копії наступних документів:
		- паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
		- витяг з реєстру територіальної громади № 2023/010370975;
		- свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 14.02.2019 року;
		- свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 16.07.2019 року;
		- свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Вознесенським ВДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 03.02.2023 року;
		- свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Вознесенським ВДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.02.2023 року;
		- копія довідки від 27.09.2024 року № 80156;
		- копія розрахунку від 26.09.2024 року по ВП №76148662;
		- копія виконавчого листа від 28.01.2016 року;
		- копія заочного рішення по справі 473/913/23 від 03.05.2023 року;
		- копія військово-облікового документу.
		01 жовтня 2024 року комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняла рішення № 33 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке отримано позивачем 05 жовтня 2024 року. Причиною відмови стало невиконаня ОСОБА_1 вимоги п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а саме: відсутність письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх утриманні.
		Вважаючи протиправною відмову у наданні відстрочки від призову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії № 33 від 01.10. 2024 року.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який наразі триває.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так п.3 ч.1 Закону № 3543-ХІІ (в редакції до 18.05.2024) було передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII, зокрема п.3 ч.1 ст.23 Закону викладено у наступній редакції: «право на відстрочку мають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці».
		Крім того, з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
		У п.п.56, 57, 58 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.
		За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
		Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку. 
		Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.3 ч.1 вказаного Закону є:
		-свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного;
		-один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
		Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п.60 Порядку №560)
		Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
		На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
		За обставинами справи, звертаючись до відповідача за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач визначив підставу - п.3 ч.1 ст.23 Закону № 2232-ХІІ (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років).
		Відмовляючи у наданні відстрочки відповідачем визначено наступні причини відмови  відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні (а.с.14).
		Так, у порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов`язаний для отримання відстрочки, а саме: 1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов`язаного; 2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов`язаним своїх трьох і більше дітей.
		За обставинами справи, від першого шлюбу з ОСОБА_2 позивач має дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання якої він сплачую аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Це підтверджується заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 03.05.2023 року у справі №473/913/23. Заборгованості по сплаті аліментів не має, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 26.09.2024 року. 
		Зараз позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. В цьому шлюбі у позивача народилось двоє дітей  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.02.2023 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.07.2019 року.
		Тобто у позивача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, дві дитини у нинішньому шлюбі, одна дитина від попереднього шлюбу, яку він утримує.
		За приписами ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
		За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		Частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину  однієї чверті, на двох дітей  однієї третини, на трьох і більше дітей  половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
		Згідно частин 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що факт перебування на утриманні позивача дитини від попереднього шлюбу з ОСОБА_2  підтверджує свідоцтво про народження дитини та довідка виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
		У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд у схожих правовідносинах зазначив, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб не звільняє біологічного батька від виконання обов`язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов`язків. 
		Колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною заявою, надав належні докази наявності правових підстав застосування до нього п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 2232-ХІІ для отримання відстрочки від призову.
		Жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 є вичерпним, а факт утримання дитини не може підтверджуватись іншими документами, якщо вони є належними та допустимими.
		З аналізу вищенаведеного вбачається, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ надано належні документи, які підтверджують факт утримання трьох неповнолітніх дітей.
		Додатково варто наголосити, що згідно Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію умовою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявність на утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується матеріалами справи.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії № 33 від 01.10. 2024 року.
		Оскільки ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржує, колегія суддів не надає оцінки рішенню Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року в цій частині.
		Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 18 жовтня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
		Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1  залишити без задоволення.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
		 
		 
		 
		Головуючий: Н.В.Вербицька
		 
		Суддя: О.В.Джабурія
		 
		Суддя:К.В.Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...