Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2292/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 15.05.2025. Зареєстровано: 15.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2025.
Дата набрання законної сили: 11.06.2025
Результат оскарження 11.06.2025 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кс/991/2286/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/2292/25
		Провадження 1-кс/991/2286/25
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 травня 2025 року                                                                 м.Київ 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1  за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Третього підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Київ, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023,
		ВСТАНОВИВ:
		До слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернулась детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 з клопотанням, погодженим прокурором, про обрання  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст.193 КПК України.
		Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 щодо створення у період з 2019 по 2023 роки ОСОБА_7 злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади міста Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також з 2019 року по 2025 рік здійснення керівництва такою злочинною організацією та залучення до її протиправної діяльності інших осіб.
		На думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України. При цьому кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.191 та ч. 1 ст. 255 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до примітки до ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, віднесено до корупційних злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Також, зважаючи на відомості про особу підозрюваного, характер вчинених кримінальних правопорушень, наявність достатніх майнових ресурсів у підозрюваного та членів його родини, на думку детектива, існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. До того ж постановою старшого детектива від 12.03.2025 підозрюваний оголошений в міжнародний розшук. Наведене, на переконання органу досудового розслідування, є достатніми підставами для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		У судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури  ОСОБА_3  підтримала клопотання з викладених у ньому підстав, просила його задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.03.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023.
		Не погоджуюсь з поданим клопотанням, захисник підозрюваного  ОСОБА_7  - адвокат  ОСОБА_4  зазначив, що кримінальне провадження щодо його довірителя політично вмотивоване, тому ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів іншої країни за захистом. Крім того адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до Національного бюро подавалось клопотання щодо допиту останнього в режимі відеоконфереції, внаслідок його знаходження за межами території України, однак сторона обвинувачення проігнорувала фактичну можливість вжиття заходів, щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 . Вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки детективом не доведено наявності обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без чого неможливо обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_7 . Поряд з цим захисник зауважив, що ОСОБА_7 не набув процесуального статусу підозрюваного, так як не був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у встановлений нормами КПК України спосіб. Таким чином на думку захисника у ОСОБА_7 відсутні законодавчо визначені ознаки підозрюваної особи, він не переховується від органів досудового розслідування та суду, повістки про виклик та повідомлення про підозру не були йому вручені, що у сукупності свідчить про неможливість прийняття рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Підозрюваний ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення повістки про виклик.
		Заслухавши думку прокурора, позицію сторони захисту, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
		Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України). 
		Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
		Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
		Як було зазначено вище, у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за № 52023000000000154 від 03.04.2023, за підозрою серед інших ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України.
		Як вбачається з поданого клопотання, детективами в межах даного кримінального провадження розслідуються обставини створення ОСОБА_7 у період з 2019 по 2023 роки злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади міста Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також з 2019 року по 2025 рік здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучення до її протиправної діяльності інших осіб.
		Детективом у клопотання зазначено, що до складу злочинної організації у 2019-2023 роках увійшли заступник голови Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_9 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин (далі - земельна комісія КМР) ОСОБА_10 ; депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_11 , перший заступник директора комунального підприємства «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_12 , заступник директора комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_13 , а також ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
		Зазначається, що злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної, бюджетної та інвестиційної сфер у місті Києві. Як наслідок, ОСОБА_7 отримав незаконний вплив на керівництво та депутатів КМР, службових осіб виконавчого органу Київради, на структурні підрозділи, відповідальні за передачу земельних ділянок із комунальної власності територіальної громади міста Києва, а також відповідальні за інвестиційну та бюджетні сфери.
		Крім того, маючи організаційні та адміністративні можливості, злочинна організація визначила однією з основних своїх цілей заволодіння інвестиційно привабливими земельними ділянками територіальної громади міста Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови. 
		Так, учасники злочинної організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після цього ці особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки для обслуговування споруд, що дозволяло уникати конкурентних торгів. Своєю чергою, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування незначних об`єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі.
		ОСОБА_7 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
		З урахуванням визначених напрямів вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_7 у період із листопада 2023 року по грудень 2024 року вчинено низку злочинів, зокрема: незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «КОЛІБРІС»; 6 незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади міста Києва, які були припиненні внаслідок викриття діяльності злочинної організації; заволодіння земельною ділянкою площею 0,0994 га (кадастровий номер 8000000000:72:012:0007) за адресою: АДРЕСА_3 . Ділянка була використана для забудови, що завдало територіальній громаді збитків у розмірі 11 590 343 грн.
		Також органом досудового розслідування 29.05.2024 зафіксовано факт висловлення ОСОБА_7 через ОСОБА_14 обіцянки неправомірної вигоди в розмірі 100 000 доларів США члену земельної комісії та депутатці КМР ОСОБА_11 . Ця обіцянка була висловлена вказаними особами та прийнята ОСОБА_11 в обмін на її постійне та систематичне використання повноважень як члена земельної комісії для ухвалення рішень в інтересах учасників злочинної організації. Також встановлено відомості про систематичні факти вчинення дій, спрямованих на надання неправомірної вигоди іншим депутатам КМР, службовим особам як Київради, так і структурних підрозділів виконавчого органу КМР (КМДА).
		З огляду на викладене ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020), тобто у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією та її структурними частинами.
		Крім того, детективами встановлено, що починаючи з травня 2024 року учасники злочинної організації, зокрема службові особи, використовуючи службове становище, вчинили незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «КОЛІБРІС».
		З клопотання детектива вбачається, що злочин вчинено шляхом спроби висловлення його представникам протиправної вимоги припинити займатися господарською діяльністю по здійсненню торгівлі та наданню в оренду торгівельних приміщень на території земельної ділянки площею 0,3149 га з кадастровим номером 8000000000:75:289:0002 по вулиці Гната Юри у м. Києві, що перебувала в користуванні приватного підприємства «КОЛІБРІС» на підставі рішення КМР та договору оренди.
		З метою реалізації злочинного умислу учасники злочинної організації, серед яких ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 розробили план, який передбачав створення штучних перешкод у поновленні договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації об`єктів нерухомості, розташованих на ділянці, та демонтажу цих об`єктів.
		Вказаний злочин не було доведено до кінця через обставини, що не залежали від волі учасників злочинної організації, а саме внаслідок викриття та припинення діяльності злочинної організації.
		З огляду на викладене ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206 КК України, тобто у пособництві незакінченому замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненій злочинною організацією, у тому числі службовою особою з використанням службового становища.
		Також, у 2023-2024 роках ОСОБА_7 виступив організатором незакінченого замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - земельними ділянками комунальної власності територіальної громади м. Києва. 
		До таких дій були залучені інші учасники злочинної організації, насамперед службові особи виконавчого органу КМР (КМДА) та її депутати, які ігноруючи вимоги чинного законодавства, зловживали своїм службовим становищем всупереч інтересів територіальної громади міста Києва.
		Загалом до втілення вказаного задуму залучено: наближену до ОСОБА_7 особу, його основного офіс-менеджера ОСОБА_14 ; заступника директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_13 ; першого заступника директора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_12 ; депутата КМР - голову земельної комісії ОСОБА_10 ; депутатку КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_11 ; заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_9 ; працівницю офісу ОСОБА_7 - ОСОБА_15 ; ОСОБА_17 .
		За переконанням прокурора, був розроблений та впроваджений у діяльність КМР механізм незаконного заволодіння земельними ділянками комунальної власності, вільними від забудови. Схема передбачала штучне створення умов для уникнення конкурентної процедури продажу прав на земельні ділянки через земельні торги. Це дозволяло обійти вимоги статті 134 Земельного кодексу України, яка встановлює, що земельні ділянки комунальної власності мають продаватися або передаватися в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) виключно через конкурентні торги, за винятком випадків, коли на ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Згаданому злочинному механізму учасники злочинної організації присвоїли назву «Торгівля».
		Розроблений протиправний алгоритм передбачав вчинення наступних послідовних дій: 
		- пошук земельних ділянок: учасники злочинної організації здійснювали пошук економічно привабливих земельних ділянок із вигідним розташуванням для подальшого будівництва об`єктів торгівлі;
		- фіктивну реєстрацію нерухомості: на обраних ділянках здійснювалася державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомості (нежитлові будівлі), які фактично не існували. Це дозволяло формальним «власникам» таких об`єктів отримувати суміжні права на земельні ділянки, включно з правами користування та викупу;
		- передачу прав на нежитлові будівлі: право власності на зареєстровані «будівлі» передавалися підконтрольним особам через договори купівлі-продажу або шляхом внесення до статутного капіталу підконтрольних товариств. У результаті такі товариства набували статусу «добросовісних» власників, які начебто не були обізнані про незаконне походження майна;
		- звернення до КМР: підконтрольні особи подавали заяви до КМР з метою внесення змін до технічної документації із землеустрою. У цих документах зазначалися «нежитлові будівлі», які нібито існували на земельних ділянках, після чого формувалися земельні ділянки для їх обслуговування та подавалися заявки на передачу таких ділянок в оренду. Насправді це слугувало прикриттям - метою отримання оренди землі для будівництва на них нових комерційних об`єктів;
		- контроль за розглядом документів: розгляд заяв і підготовка проєктів рішень КМР перебували під контролем учасників злочинної організації. Завдяки впливу на Департамент земельних ресурсів та земельну комісію КМР забезпечувалося оперативне ухвалення потрібних рішень на користь організації;
		- розподіл прибутків: частки у статутному капіталі товариств, що володіли «нежитловими будівлями», розподілялися між учасниками злочинної організації. Це закріплювало партнерські відносини між ними, визначало частки витрат на реалізацію проєктів із будівництва комерційних об`єктів та механізми розподілу отриманих прибутків.
		За переконанням прокурора, фактично наміри учасників злочинної організації були спрямовані на заволодіння комерційно привабливими земельними ділянками для будівництва нових об`єктів нерухомості. При цьому наявність на цих ділянках нежитлових будівель слугувала формальним приводом для уникнення обов`язкової процедури земельних торгів, що дозволяло підконтрольним товариствам поза конкурсом отримувати права користування земельними ділянками під приводом їх обслуговування, а фактично - для реалізації планів з нового будівництва та встановлення повного контролю на землями комунальної власності.
		Таким чином ОСОБА_7 , як організатор злочинної організації, вчинив у її складі незакінчений замах на заволодіння земельними ділянками, а також п`ять незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками, які вчинені повторно, за такими адресами у м. Києві: вулиця Стеценка, 9-А, вулиця Васильківська, 6, проспект Червоної Калини, 6, вулиця Притисько-Микільська, 3, проспект Берестейський (2 ділянки).
		З огляду на викладене ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в організації незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
		Окрім того, органом досудового розслідування встановлено, що впродовж 2023-2024 років ОСОБА_7 організував незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 1-А. Учасники злочинної організації планували звести на цій ділянці об`єкт комерційного призначення. Для реалізації злочинного задуму були залучені інші учасники організації, зокрема службові особи виконавчого органу КМР (КМДА) та її депутати. Зловживаючи своїм службовим становищем і порушуючи норми чинного законодавства, вони діяли всупереч інтересам територіальної громади м. Києва. Ключову роль у схемі заволодіння земельною ділянкою відіграли голова та члени земельної комісії Київської міської ради.
		З огляду на викладене ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
		У травні 2024 року ОСОБА_7 , як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди для забезпечення її лояльності та подальшої співпраці в інтересах угруповання, за вчинення дій в інтересах злочинної організації з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_7 залучив ОСОБА_14 , яка виконувала його вказівки та слугувала зв`язковою ланкою у передачі інформації.
		Згідно з вказівками ОСОБА_7 , ОСОБА_11 було обіцяно неправомірну вигоду у вигляді майнових прав на квартиру вартістю 100 000 доларів США у новозбудованому житловому комплексі бізнес-класу «Голосіївський» за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37. 
		29.05.2024 під час зустрічі в офісі ОСОБА_7 у бізнес-центрі «IQ» на вулиці Болсуновській у м. Києві ОСОБА_14 , виконуючи його доручення, повідомила ОСОБА_11 , що саме ОСОБА_7 ухвалив рішення про надання їй неправомірної вигоди. Вона також уточнила, що ОСОБА_11 може отримати або майнові права на квартиру, або їх грошовий еквівалент у сумі 100 000 доларів США після продажу відповідних прав відділом продажу житлового комплексу.
		Того ж дня ОСОБА_11 погодилася прийняти обіцяну ОСОБА_14 від імені ОСОБА_7 неправомірну вигоду у формі грошового еквівалента вартості квартири. 
		З огляду на викладене ОСОБА_7 підозрюється в організації обіцянки службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах злочинної організації дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинена учасником злочинної організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
		Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування підозрюється у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією та її структурними частинами, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020); в організації незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому числі службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України;  в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; в організації обіцянки службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах злочинної організації дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинена учасником злочинної організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
		При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
		Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин. 
		Як вбачається із матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі:
		-протоколом огляду документів від 14.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_17 одержав від ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» довідку № Д06/03-01 від 06.03.2023 та технічний паспорт від 04.04.2023 на громадську нежитлову будівлю (літ. З) загальною площею 41,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі яких 12.04.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_17 , який 07.06.2023 продав будівлю ТОВ «МАЯКОФ» (код ЄДРПОУ 45110487) на підставі договору купівлі-продажу;
		-протоколом огляду місцевості від 05.11.2024, згідно з яким на території земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 6-Б, станом на 2011 та 2021 роки знаходилися малі архітектурні форми - кіоски, а на момент огляду на земельній ділянці за вказаною адресою виявлено нежитлову будівлю;
		-висновком експерта за результатами проведеної судової оціночно-земельної експертизи від 29.11.2024 № 60/21-24, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:004:0102 за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 05.11.2024 складає 13 415 000 грн (без ПДВ);
		-протоколом огляду документів від 14.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_17 одержав від ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» довідку № Д06/03-02 від 06.03.2023 та технічний паспорт від 07.04.2023 на громадську нежитлову будівлю (літ. Д) площею 40,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, на підставі яких 17.05.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_17 , який 17.05.2023 продав будівлю ТОВ «В-6» (код 44989205) на підставі договору купівлі-продажу;
		-протоколом огляду місцевості від 04.07.2023, відповідно до якого на території земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, капітальних будівель та споруд не виявлено;
		-протоколом огляду місцевості від 05.11.2024, згідно з яким на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:221:0215 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, виявлено нежитлову будівлю (кав`ярня);
		-висновком експерта за результатами судової оціночно-земельної експертизи від 29.11.2024 № 59/20-24, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:221:0215 за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, станом на 05.11.2024 складає 6 155 000 грн (без ПДВ);
		-протоколом огляду документів від 16.09.2024, згідно з яким ОСОБА_17 одержав від ТОВ «ТОСКОР» довідку № 09/06-001 від 10.05.2023 та технічний паспорт від 09.06.2023 на громадську нежитлову будівлю (літ. Д) площею 426,8 м2 за адресою: м. Київ, вул. Федора Кричевського, 5, на підставі яких 19.06.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_17 , який 16.08.2023 вніс її до статутного капіталу належного йому ТОВ «РЕНОСЕНТ КОМПАНІ» (код 44997928). Крім того, 04.10.2023 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) видано ТОВ «РЕНОСЕНТ КОМПАНІ» містобудівні умови та обмеження з метою реконструкції нежитлової будівлі (літ. Д) по вул. Федора Кричевського, 5 у м. Києві;
		-протоколом огляду місцевості від 09.12.2024, згідно з яким за позначеним у технічному паспорті від 09.06.2023 місцем розташування нежитлової будівлі, належної ТОВ «РЕНОСЕНТ КОМПАНІ», знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:177:0069, на території якої в ході огляду будь-яких капітальних будівель або споруд не виявлено;
		-протоколом огляду документів від 13.09-16.09.2024, згідно з яким ОСОБА_17 одержав від ТОВ «ТОСКОР» довідку № 09/06-002 від 10.05.2023 та технічний паспорт від 09.06.2023 на громадську нежитлову будівлю (літ. Д) площею 435,2 м2 за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 117, на підставі яких 19.06.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_17 , який 16.08.2023 вніс її до статутного капіталу належного йому ТОВ «КРЕЙМОЛТ ФАСТ» (код ЄДРПОУ 44973933);
		-протоколом огляду місцевості від 09.12.2024, згідно з яким за позначеним у технічному паспорті від 09.06.2023 місцем розташування нежитлової будівлі, належної ТОВ «КРЕЙМОЛТ ФАСТ», знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:179:0011, на території якої в ході огляду капітальних будівель або споруд не виявлено;
		-протоколом огляду документів від 10.10-11.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_17 одержав від ТОВ «ТОСКОР» довідку № Д23/06-002 від 21.06.2023 та технічний паспорт від 23.06.2023 на громадську нежитлову будівлю площею 270 м2 за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 9-Д, на підставі яких 25.06.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_17 , який 16.01.2024 продав будівлю ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу, а 05.04.2024 ОСОБА_19 вніс цю будівлю до статутного капіталу належного йому ТОВ «ХЕЙЗЕН БЕРГ»;
		-протоколом огляду місцевості від 25.11.2024, згідно з яким на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:012:0025 по вулиці Стеценка, 9-А, у м. Києві капітальних будівель або споруд не виявлено;
		-висновком експерта від 18.12.2024 № 10453 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, згідно якої ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:012:0025 за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 9-А, станом на 20.11.2024 складає 7 577 756 грн (без ПДВ), а вартість права користування для забудови земельною ділянкою станом на 20.11.2024 складає 2 652 294 грн;
		-протоколом огляду документів від 17.10.2024, згідно з яким ОСОБА_17 одержав від ТОВ «ТОСКОР» довідку № Д23/06-001 від 21.06.2023 та технічний паспорт від 23.06.2023 на громадську нежитлову будівлю (літ. Д) площею 40,5 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Притисько-Микільська, 3-А, на підставі яких 25.06.2023 державний реєстратор ОСОБА_18 зареєструвала за ОСОБА_17 право власності на згадану будівлю;
		-протоколом огляду місцевості від 06.12.2024, згідно з яким на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:425:0024 по вулиці Притисько-Микільській, 3, у м. Києві будівель або споруд не виявлено;
		-протоколом огляду документів від 15.10.2024-23.10.2024, згідно з яким ОСОБА_20 одержала від ПП «ГЕОІНВЕНТ+» довідку № 30200/24 від 23.05.2024 з висновком про те, що нежитлові приміщення (група приміщень № 1, підвал, літ. Б) по АДРЕСА_3 є окремою будівлею, та на підставі цієї довідки 30.05.2024 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_20 , яка того ж дня внесла цю нежитлову будівлю до статутного капіталу ТОВ «КІНГСТА» (код ЄДРПОУ 42613275);
		-протоколом огляду місцевості від 25.11.2024, згідно з яким на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:012:0007 по вулиці Адама Міцкевича, 1-А, у м. Києві капітальних будівель або споруд не виявлено;
		-висновком експерта від 18.12.2024 № 10454 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:012:0007 за адресою: м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 1-А, станом на 20.11.2024 складає 7 916 389 грн (без ПДВ), а вартість права користування для забудови згаданою земельною ділянкою станом на 20.11.2024 складає 3 673 954 грн;
		-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, витягів із них, протоколів їх огляду, відповідно до яких зафіксовано відомості про формування та діяльність злочинної організації, її структуру та взаємодію між її учасниками, а також детальний механізм вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, спрямованість їх дій та протиправні наміри щодо безпідставного отримання у користування та/або у власність вільних від забудови комерційно привабливих земельних ділянок комунальної власності поза процедурою земельних торгів та щодо протидії законній господарській діяльності приватного підприємства «КОЛІБРІС»;
		-витягом з протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.06.2024, у якому, серед іншого, відображено розмову, що відбулась 29.05.2025, між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , під час якої ОСОБА_14 , повідомила ОСОБА_11 , що, вірогідно, ОСОБА_7 ухвалив рішення про надання їй неправомірної вигоди, зокрема, що ОСОБА_11 може отримати або майнові права на квартиру, або їх грошовий еквівалент у сумі 100 000 доларів США, після чого ОСОБА_11 погодилася прийняти неправомірну вигоду у формі грошового еквівалента вартості квартири, що зумовлене її небажанням відображати набуття майнових прав у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		-іншими даними, що містяться у долучених до клопотання детектива документах у їх сукупності та взаємозв`язку. 
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
		За таких обставин, слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми. 
		Окрім того, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Інакше кажучи слідчий суддя не наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.
		При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
		Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
		06.02.2025 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_21 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України.
		Встановлено, що ОСОБА_7 станом на 06.02.2025 був адвокатом, що вбачається з Єдиного реєстру адвокатів України.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 480 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно адвокатів.
		Письмове повідомлення про підозру здійснюється, зокрема адвокату - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України). 
		Отже, станом на дату складання заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_21 повідомлення про підозру ОСОБА_7 мав статус адвоката, а тому повідомлення про підозру останньому складено відповідно до вимог ст. 481 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Частиною 1 статті 278 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Відповідно до приписів ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Як вбачається із матеріалів клопотання для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 вжито такі заходи: 06.02.2025 текст підозри направлено поштовим зв`язком за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 , а також за місцем роботи до ТОВ «Центр розвитку економіки і права», відповідно до вимог ст. 135, 278 КПК України. Вказане стверджується матеріалами, доданими до клопотання.
		За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 06.02.2025 його неможливо було вручити з об`єктивних причин, детективами та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Таким чином, ОСОБА_7 набув статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. 
		Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
		Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчать тяжкість покарання за інкриміновані злочини у сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до їх скоєння.
		Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , зокрема, передбачені ч. 3 ст. 206 та ч. 4 ст. 369 КК України є тяжкими, а передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 255 КК України - особливо тяжкими.
		Також за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 255 КК України передбачене додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна.
		Слід зазначити, що звільнення від покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України, за винятком затвердження угоди про визнання винуватості. 
		Вищевикладене свідчить про те, що у випадку засудження особи за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України, до особи може бути застосовано покарання у виді позбавлення волі з реальним строком його відбування, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти чи переховуватись.
		При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
		Таким чином, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для підозрюваного бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
		Крім того, органом досудового розслідування здобуто відомості про виїзд підозрюваного за межі території України поза межами офіційних пунктів пропуску через державний кордон України та без проходження митного контролю після початку проведення негласних слідчих дій та повідомлення ОСОБА_7 про підозру, що підтверджується відомостями, які містяться в Інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан», відповідно до яких ОСОБА_7 31.01.2025 в`їхав на територію України та більше її не залишав. 
		Однак з доданого клопотання адвоката ОСОБА_8 , поданого в інтересах ОСОБА_7 , вбачається, що останній перебуває за межами території України, що не заперечувалось і захисником у судовому засіданні.
		Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_22 має два дійсних паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дійсні до 16.09.2032 та 02.08.2034.
		Так, детективами здобуто відомості, що ОСОБА_7 вірогідно використовував для виїзду у приватних цілях інформаційну систему «Шлях». 
		Зокрема, під час розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_16 17.01.2024 обговорювали питання оформлення документів для виїзду, вірогідно ОСОБА_7 , за кордон за системою «Шлях». Так, ОСОБА_16 промовила: «Вчора дзвонять по фондах документи, щоб він міг виїхати цим «Шляхом» і т.д. А куди їх везти, де підписувати - взагалі нуль інформації. Але ж ми якось зробили». 
		Крім того, під час досудового розслідування зафіксовано відомості про ймовірно неправомірне оформлення співучасниками бронювання від призову під час мобілізації. 
		Зазначене підтверджується відомостями, здобутими під час проведення НС(Р)Д, зокрема:
		-фрагментом розмови, під час якої ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_16 щодо складання списку осіб, які повинні бути заброньовані від призову на військову службу під час мобілізації: «Алісо, треба зробити список, кого ми бронюємо. Треба ОСОБА_23 мого домашнього забронювати. Славу забронювати. А-а, Пашу треба!»; 
		-фрагментом розмови за участю ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , під час якої обговорюється питання вірогідно фіктивного працевлаштування осіб для отримання бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, ОСОБА_12 запитавши: «Бронь дає право на виїзд?.. Типу, як відрядження, так? І вони також можуть оформлювати відрядження? Ну, ось ця компанія», на що ОСОБА_24 відповіла: «Ну, я думаю, що там за окрему плату», та в подальшому ОСОБА_14 уточнювала телефоном: «Я, єдине питання, яке вчора теж забула уточнити, коли зі ОСОБА_26 , так, були, а там у відрядження люди їздити можуть? Ага, тобто якщо що, вони там можуть робити? Так, все, дякую»;
		-фрагментом розмови ОСОБА_24 та ОСОБА_14 , під час якої ОСОБА_24 зазначила щодо бронювання попередньо визначених осіб: «Леночка, так, звітую. Забрала документи… Усіх шістьох уже оформили, зробили посвідчення, пластикові, вони мають. Посвідчення до грудня 25-го, а броня до... Не до грудня, коротше, раніше. На мою думку, до жовтня. Ну, рік виходить… Ми там зараз пишемо заяви, там на посаду… Коротше, усіх хлопців, яких ми подали, ми подали всього 8. У нас двоє там були підпитливі. Ось я сьогодні їх привезла йому ці документи. Усіх шістьох із восьми він зробив уже. Там із ОСОБА_27 він у понеділок зустрічатиметься окремо. ОСОБА_28 там, на кшталт, на якійсь вищій посаді буде. Там у нього все гарно. Він там молодець».
		Слід зазначити, що наявність у системі «Шлях» відомостей про особу надає їй право виїхати за межі України згідно з п. 2-8, 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, (1) як водієві, що здійснює перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України та (2) як водієві транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.
		Слідчий суддя також зауважує, що особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим відповідно до п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, мають право перетинати державний кордон України під час воєнного стану.
		На підставі викладеного, враховуючи наявність дійсних паспортів громадянина України для виїзду за кордон, підозрюваний може набути можливість для безперешкодного виїзду з України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду. 
		Також слідчий суддя враховує, що під час проведення щодо підозрюваного ОСОБА_7 ряду слідчих дій, в т.ч. негласних, детективи здобули відомості, що останній має значну кількість підприємницьких проектів щодо будівництва/торгівлі нерухомістю, у т.ч. закордоном, де він також є власником значної кількості дороговартісних об`єктів нерухомості.
		Зокрема, підозрюваний зазначав про купівлю нерухомості в Іспанії на суму близько 5 мільйонів євро, про партнерство у будівництві мережі апарт-готелів закордоном під брендом «Апартель», з профінансованим підозрюваним проектом у Республіці Словенія у м. Рогашка, а також про фінансування ряду таких проектів, у т.ч у Грузії та Угорщині, через компанію, зареєстровану у Великій Британії .
		Крім того слідчий суддя враховує, що дружина підозрюваного ОСОБА_29 згідно з відкритими даними реєстру юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії «Companies House» є власницею компанії «SUNGARDEN RESIDENCE ESTATE LTD».
		У контексті майнового стану підозрюваного слідчий суддя вважає слушними і доводи сторони обвинувачення щодо систематичного вжиття підозрюваним заходів на приховування своїх доходів, маскування наявності у власності значної кількості юридичних осіб та майна, в т.ч. шляхом їх реєстрації на інших пов`язаних/підконтрольних осіб, зокрема, родичів, водіїв, підлеглих співробітників, а також дані про розпорядження та приховування значної кількості готівкових коштів, що свідчить про наявність в підозрюваного та інших співучасників значної кількості неофіційних/необлікованих доходів і майна, якими ОСОБА_7 може скористатись для фінансування свого переховування від органів слідства та суду.
		Окрім того, детективами здобуто відомості, що підозрюваний, ймовірно за рахунок наявного у нього впливу на представників органу місцевого самоврядування та політичний процес розподілу коштів місцевого бюджету, має можливість забезпечувати спрямування таких коштів на проекти, у реалізації яких він особисто матеріально зацікавлений, у зв`язку з чим має у своєму управлінні та розпорядженні значний фінансовий ресурс.
		Поряд з цим варто враховувати, що згідно повідомлення про підозру ОСОБА_7 є організатором злочинної схеми.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v.russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
		Враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_7 , обставини їх вчинення, наявність достатніх майнових ресурсів, що розширює можливості підозрюваного переховуватися за межами території України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність високого ступеня ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Про наявність відповідного ступеня ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, за твердженням сторони обвинувачення, свідчить механізм ймовірного вчинення злочину який передбачав вжиття низки заходів, спрямованих на унеможливлення ідентифікації співучасників як реальних бенефіціарів товариств, залучених до протиправної схеми заволодіння земельними ділянками, для чого здійснювалась реєстрація юридичних осіб та майна на пов`язаних осіб, використовувалась підроблена документація, створювався багатоетапний ланцюг відчуження між пов`язаними особами майна, що є предметом розслідуваних злочинів, тощо. 
		На підтвердження цього ризику слідчий суддя вважає слушними доводи сторони обвинувачення щодо: систематичного вжиття учасниками злочинної організації заходів щодо приховування майна, джерел його походження; здійснення впливу на службових осіб для здійснення останніми дій по приховуванню оригіналів правовстановлюючої документації для унеможливлення їх виявлення та вилучення працівниками правоохоронних органів; вжиття заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, які вказують на високий рівень підготовки та конспіративності їх дій, схильність та здатність приховувати і маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а саме залучення значної кількості підконтрольних/пов`язаних осіб для оформлення на них майна, в т.ч. яке є предметом та/або засобами вчинення злочинів; використання зашифрованих найменувань/маркувань проектів, що перебувають в роботі та прослуховування псевдонімами для позначення залучених до злочинної організації осіб, у т.ч. у особистому спілкуванні, робочій документації та звітності, для унеможливлення викриття їх участі у вчинюваних злочинах та встановлення усіх обставин і механізму діяльності злочинної організації, а також маскування домовленостей щодо передачі неправомірної вигоди службовим особам, а також цілей запланованих із ними зустрічей; використання співучасниками в роботі зашифрованих носіїв інформації, шифрування паролями робочої документації, спілкування через платні захищенні поштові сервіси та месенджери, систематичне знищення паперових носіїв та очищення носіїв інформації тощо; планування дій та інструктування ймовірними співучасниками підлеглих осіб щодо знищення/приховування викривальних доказів з технічних носіїв інформації співучасників у разі проведення щодо них слідчих дій, зокрема, миттєве видалення інформації, вихід з облікових записів через інші пристрої, «скидання» пристроїв до базових налаштувань, видача представникам правоохоронних органів іншого пристрою, тощо; вжиття заходів щодо унеможливлення доступу правоохоронних органів до місця розташування офісних приміщень та перешкоджання проведенню слідчих дій, вилучення речей і документів щодо діяльності злочинної організації; вжиття заходів по приховуванню від правоохоронних органів речей і документів, після отримання інформації про заплановане проведення щодо співучасників слідчих дій; підробку господарської документації, у т.ч. укладення договорів/додаткових угод задніми числами.
		Слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний як організатор розслідуваних злочинів, керував діями інших співучасників, які йому безпосередньо підпорядковувались і діяли за його вказівками, координував діяльність таких учасників та визначав їх ролі у загальному механізмі вчинення злочинів.
		Слідчий суддя вважає, що викладене вказує на достатньо високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного, приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами. 
		Слід зазначити, що у кримінальному провадженні триває досудове розслідування, отже, продовжується збір фактичних даних, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7 .
		Водночас, з огляду на те, що ОСОБА_7 06.02.2025 повідомлено про підозру та стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, останній може безперешкодно знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак ще не були виявлені органом досудового розслідування.
		Таким чином, як стверджував прокурор в судових засіданнях перебуваючи на волі ОСОБА_7 може самостійно або шляхом надання вказівок іншим особам, знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення досліджуваних злочинів.
		Слідчий суддя приймає такий ризик до уваги та вважає доведеною наявність можливості у ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено, як безпосередньо так і за допомогою інших осіб.
		Поряд з цим обґрунтованим визнається ризик здійснення впливу зі сторони підозрюваного, на свідків у провадженні, а також на інших підозрюваних, з метою схилити їх до зміни своїх показань в суді, які, з огляду на викладене, можуть бути використані в якості доказу лише під час безпосереднього їх отримання під час допиту в судовому засіданні.
		Слідчий суддя зважає, що інкриміновані підозрюваному ОСОБА_7 злочини ймовірно вчинені ним у складі злочинної організації, в якій він, вірогідно, був організатором вчинення злочинів і здійснював залучення до них ряду інших співучасників, керуючи їх діями та надаючи їм вказівки щодо вчинення конкретних дій.
		За таких обставин, ОСОБА_7 має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє, з метою уникнення кримінальної відповідальності, координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальну поведінку.
		Також слідчий суддя зважає, що оскільки підозрюваний ОСОБА_7 , як організатор, має вплив на прийняття вирішальних рішень у здійсненні господарської діяльності товариствами, залученими до схеми заволодіння земельними ділянками, то може безпосередньо або через інших співучасників здійснювати вплив на представників відповідних суб`єктів господарювання, що можуть володіти відомостями викривального характеру, з метою коригування, зміни або спотворення відповідних показань.
		На підтвердження цього ризику слідчий суддя вважає слушними і доводи сторони обвинувачення щодо систематичної діяльності учасників злочинної організації по, вірогідно, підкупу службових осіб низки правоохоронних та державних органів за вчинення дій в інтересах злочинної організації, з метою забезпечення своєї подальшої злочинної діяльності і унеможливлення її викриття, а також відомості щодо матеріального заохочення учасників самої злочинної організації, у т.ч. тих, які є службовими особами, ймовірно для забезпечення їх лояльності, вмотивованості та оплати їх участі у спільних проектах.
		Слідчий суддя також бере до уваги, що підозрюваний та очолювана ним злочинна організація за час своєї діяльності набули вплив на представників Київської міської ради та її виконавчий орган - Київську міську державну адміністрацію, в т.ч. депутатів, службових осіб структурних підрозділів КМДА, комунальних підприємств та установ, задля тиску на осіб, обізнаних про ймовірно злочинні дії співучасників.
		З цього приводу слідчий суддя бере до уваги відомості, зафіксовані під час проведення НС(Р)Д щодо: можливостей впливу учасників злочинної організації на виборчий процес, контроль діяльності депутатів Київської міської ради, політичних партій та фракцій; контролю учасників злочинної організації над процесом голосування у Київській міській раді; контролю учасників злочинної організації за діяльністю службових осіб органу місцевого самоврядування, його структурних підрозділів, комунальних підприємств, в т.ч. надання вказівок щодо їх діяльності, вплив на їх призначення та звільнення.
		Окрім того, органом досудового розслідування здобуто відомості про наміри підозрюваного ініціювати фіктивне кримінальне провадження проти контрагента з метою спонукання його до бажаної поведінки, що свідчить про наявність можливості та схильності до використання подібних інструментів для здійснення тиску та впливу на осіб задля задоволення власних інтересів.
		Також зафіксовано звернення ОСОБА_9 до ОСОБА_7 за допомогою щодо впливу на інших осіб з метою спонукання їх до вигідної процесуальної поведінки в іншому кримінальному провадженні в інтересах ОСОБА_9 , з чим ОСОБА_7 пообіцяв «розібратись».
		Викладені обставини свідчать, що підозрюваний, як безпосередньо, так і опосередковано має реальну можливість і схильність для незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
		Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
		На думку слідчого судді, такі доводи сторони обвинувачення не є вочевидь необґрунтованими, тож такий ризик також береться слідчим суддею до уваги.
		Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на підтвердження цього ризику слідчий суддя вважає слушними доводи сторони обвинувачення, щодо наявності у ймовірних співучасників неформальних зв`язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони у позапроцесуальний спосіб отримували інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, у т.ч. про заплановані щодо них слідчі дії, у зв`язку із чим, вірогідно, мають змогу впливати на рух кримінальних проваджень, перешкоджати проведенню заходів щодо протидії їх злочинній діяльності, тощо.
		Серед іншого, 01.02.2024 ОСОБА_7 по телефону обговорював можливості впливу, ймовірно на орган досудового розслідування, щодо невжиття заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, промовив: «Ми вчора поговорили, як у воду дивився. Сьогодні… У них така була паніка та страх, там читає, ну… там передали. Можна просто швидше? Зрозуміло, що це вони вчора подали, сьогодні ми отримали ухвалу. Ну просто сам факт, що вони там рухаються… Ну, гаразд. Дивись, що мені важливо? Мені важливо, щоб вони, тобто, коли вони вже подали, вони, не поспішаючи, мені треба не поспішаючи позиватися, щоб вони не накладали арешт на рахунки і більше…, ось, просто… нехай не роблять! Я потім ми потім все задекларуємо, самі все… ОСОБА_30 якось… Добре, я зараз скину. Але мені дуже важливо, щоб вони арешт не ... не бігли з арештами на рахунки, щоб діяльність не... . Тільки можна зробити, благаю, бо це… якийсь!.. Так, дякую».
		Також слідчий суддя бере до уваги спілкування ОСОБА_7 із ОСОБА_16 07.08.2024, ймовірно, щодо запланованих обшуків, під час якого ОСОБА_7 промовив: « ОСОБА_31 , там ОСОБА_32 написав, що можуть прийти, ці ж штемпи на п`ятий поверх завтра», після чого ОСОБА_16 зателефонувала іншій особі та промовила: «Існує інформація, що ці ж типи можуть прийти завтра на п`ятий».
		Окрім того, під час зустрічі між ОСОБА_11 , ОСОБА_33 та ОСОБА_12 , на питання останнього: «А ти мені ще якісь документи писала, шеф», ОСОБА_16 відповіла: «А-а, у нас сьогодні чекали на гостей, я все з офісу винесла. Зараз вам принесу. Усі змилися, в офісі нікого. Сиджу. Секунду тоді» та згодом додала: «Так, я в сейф, зараз вам несу».
		На підставі викладеного, слідчий суддя переконаний, що існує ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином.
		Стосовно ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку детектива свідчить той факт, що ОСОБА_7 може вдатись до продовження своєї злочинної діяльності та до вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Зокрема, хоч злочинні наміри підозрюваних щодо заволодіння зазначеними земельними ділянками не були реалізовані до кінця через незалежні від них обставини, проте співучасники вже профінансували значну кількість витрат на проекти пов`язані з одержанням таких земельних ділянок та їх подальшою комерційною забудовою, в т.ч. залучили фінансування партнерів, а тому на переконання сторони обвинувачення очевидно зацікавлені в доведені своїх намірів до завершення, навіть з урахуванням викриття їх злочинної діяльності. 
		До того ж, умислом співучасників охоплювалось заволодіння ще значною кількістю земельних ділянок у м. Києві за аналогічним злочинним механізмом.
		Слідчий суддя приймає такий ризик до уваги та вважає його доведеним.
		За таких обставин зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання та не були спростовані стороною захисту.
		До того ж, варто зазначити, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_7  підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369  КК України, тобто в тому числі і особливо тяжких злочинів, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний  ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час останній перебуває за межами України, на територію України не повертається, оголошений у міжнародний розшук, використовуючи своє становище та авторитет, може знищити, приховувати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, а також незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення. 
		Згідно з вимогами ч.6 ст.193 КПК України для розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого прокурор, окрім іншого, має довести, що такий підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
		При цьому, вказана норма права не відокремлює оголошення особи у державний, міждержавний чи міжнародний розшук, а тому можна дійти висновку, що підстави для оголошення особи у розшук, визначені ч.1 ст.281 КПК України, є єдиними для державного, міждержавного та міжнародного розшуку, оскільки кримінальний процесуальний кодекс України не містить інших умов оголошення особи у міждержавний чи міжнародний розшук.
		Таким чином, підставами для оголошення підозрюваного у розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи на тимчасово окупованій території України чи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.
		З огляду на перебування підозрюваного поза межами України, відсутність достовірних даних щодо його місцезнаходження та неприбуття  ОСОБА_7  без поважних причин на виклики органу досудового розслідування, постановою старшого детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України  ОСОБА_34  від 12.03.2025 підозрюваного ОСОБА_7 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук. 
		Крім того 20.02.2025 в порядку ч. 8 ст.135 КПК України опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_7  на 24.02.2025, 25.02.2025 та на 26.02.2025 для допиту у процесуальному статусі підозрюваного, а також у прийнятті участі у інших процесуальних діях в кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023. Вказані повістки також були скеровані захиснику ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_35 для передачі ОСОБА_7 , надіслані засобами поштового зв`язку за адресами реєстрації та останнього відомого місця проживання  ОСОБА_7 , тобто у  АДРЕСА_1  та до  АДРЕСА_2 , відповідно, що стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції Національного бюро, а також опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора.
		Однак на вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_7 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.
		Тобто стороною обвинувачення використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних дій із підозрюваним ОСОБА_7 .
		Крім того ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.03.2025 у справі 991/2531/25 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023.
		Частиною 6 статті 193 КПК України передбачена можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статті 177 КПК України, зокрема буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
		КПК України не розкриває зміст понять «розшук» та «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між ними, проте поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia).
		Системне тлумачення норм КПК України свідчить, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як у свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що здійснюється у відповідності до норм й національного, й міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол».
		Також КПК України не визначає моменту часу, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Однак, частинами 1, 2 статті 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.  До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.  Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Тобто, для того щоб підозрюваний вважався оголошеним у розшук має бути наявна постанова про відповідне оголошення такої особи в розшук або у міжнародний розшук. При цьому КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення доводити слідчому судді саме факт перебування підозрюваного у розшуку та цілком достатнім є факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.
		Згідно із статтею 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції- Інтерпол від 13.06.1956, який набув чинності для України 04.11.1992, цілями такої організації є:  (1) забезпечувати та підтримувати найширшу взаємну допомогу між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини; (2) створювати та розвивати всі інституції, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів.
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за №849/35132), цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу зокрема є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).
		Пунктом 1 розділу IV цієї ж Інструкції визначено, що Уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців. Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток 1), а також зокрема таку інформацію та документи: завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування); завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування.
		Тобто на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошена в розшук, відтак момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу прийняття постанови органу досудового розслідування про оголошення у міжнародний розшук, а належним доказом факту оголошення у міжнародний розшук є наявність процесуального рішення (постанови) про оголошення такої особи в міжнародний розшук.
		З урахуванням вищевикладеного слідчий суддя вважає доведеним те, що ОСОБА_7 належним чином оголошений у міжнародний розшук.
		Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
		При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, тобто, виїхав за межі України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора та захисника, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановленого факту оголошення підозрюваного ОСОБА_7 в міжнародний розшук, переховування останнього від органу досудового розслідування, встановлення в ході судового розгляду ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що є підстави для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, слідчий суддя приходить висновку, що клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , погоджене прокурором ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
		Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).
		При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.
		Положеннями ч. 6 ст.193 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
		Поряд з цим варто додати, що згідно з Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ,СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.
		Положеннями ст. 562 КПК України встановлено , що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.
		Аналіз норм частини 6 статті 193 КПК України свідчить, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим частиною 1 статті 197 КПК України. За наведеного, строк дії ухвали слідчого судді в такому випадку не обмежений, з огляду на положення ч. 2 ст. 562 КПК України.
		Керуючись статтями 176-178,183-184,193,194,307,309,376 КПК України, слідчий суддя, 
		УХВАЛИВ:
		Задовольнити клопотання.
		Обрати  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191,  ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 - ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		Слідчий суддя                                                                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...