Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/11069/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 26.05.2025. Зареєстровано: 27.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.
Дата набрання законної сили: 20.06.2025
Номер судового провадження: 2/515/309/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                     Справа № 495/11069/24
		Провадження № 2/515/309/25
		 
		Татарбунарський районний суд Одеської області 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 травня 2025 року м. Татарбунари
		 
		Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді Луцюка В.О.,
		при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
		за участю представника відповідачки - адвоката Сафронюка П.В. (у режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Сафронюк Павло Віталійович, про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та врахування раніше сплачених сум. Свої вимоги обґрунтовує таким.
		       Згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2020 року у справі № 495/6811/19 з позивача стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. 
		       На даний момент фінансове становище позивача значно погіршилось, оскільки він не має постійного місця роботи та доходів. Через ситуацію в Україні та вимушене переміщення до Європи він перебуває у статусі біженця і не має можливості працевлаштуватися. Відсутність офіційного доходу унеможливлює виконання ним фінансових зобов`язань у встановленому розмірі. Його поточна ситуація не дозволяє забезпечити виплати у раніше встановленому обсязі через те, що всі наявні кошти спрямовуються на забезпечення потреб та виживання в умовах біженства. 
		Крім того, позивач активно приймає участь у вихованні та забезпеченні дитини. Дитина часто перебуває з ним, він забезпечує її одягом та іншими необхідними речами. Разом із його нинішньою дружиною вони оплачували дитячий садок в Молдові. Позивач регулярно переводив аліменти на картку матері дитини, але деякі квитанції не містять призначення платежу. Більшу частину часу дитина проживає з бабусею без матері. Остання тривалий час проживає в м. Одесі, намагаючись влаштувати своє особисте життя, при цьому дитина залишається без належного догляду та уваги.
		Враховуючи викладене, позивач просить: 1) зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 до мінімально можливого розміру, визначеного законодавством України, а саме до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; 2) врахувати раніше сплачені суми, які переведені на карту матері дитини, та скасувати нарахований виконавчою службою борг по аліментам; 3) зобов`язати матір дитини надати звітність щодо використання коштів, які переводилися на утримання дитини. При цьому, позивач просив врахувати його поточне фінансове становище та статус біженця при прийнятті рішення, та зауважив, що матір дитини чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною, що порушує його права як батька, позбавила дитину засобів зв`язку з ним і він понад рік не має можливості бачитися з дитиною.
		Згідно з ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2024 року справу передано за підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.
		       Згідно з ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу часу для усунення недоліків. 
		       Відповідно до ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання; відповідачці роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
		У судове засідання позивач не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, просив ухвалити відповідне рішення та розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
		Відповідачка також не з`явилася у судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.
		Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність учасників справи, які не з`явились.
		У судовому засіданні представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, вказавши, що позивач має на меті чинити перешкодити нормальному життю відповідачки, всі його доводи є надуманими.
		Заслухавши представника відповідачки, дослідивши докази в справі, суд дійшов таких висновків.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
		У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
		Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
		З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
		Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
		Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого ним надано копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 15 січня 2018 року на підставі актового запису № 300 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 45). 
		Згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2020 року у справі № 495/6811/19, з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття.
		Як підставу для зміни розміру стягнутих аліментів позивач зазначає погіршення фінансового становище через відсутність постійного місця роботи та доходів, оскільки через ситуацію в Україні та вимушене переміщення до Європи він перебуває у статусі біженця і не має можливості працевлаштуватися, а всі наявні кошти спрямовуються на забезпечення потреб та виживання в умовах біженства. На підтвердження неотримання позивачем доходу ним надано довідки Форм ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України за період 2010-2012 роки (а.с.31, 34).
		Крім того, позивач вказує, що активно приймає участь у вихованні та забезпеченні дитини, забезпечує її одягом та іншими необхідними речами, разом із його нинішньою дружиною оплачували дитячий садок в Молдові. Позивач регулярно переводив аліменти на картку матері дитини, на підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування відповідачу аліментів за період з 2019 року по січень 2025 року (а.с. 49-71, 73-76), копію виписки по картці за період з 13 листопада 2023 року по 22 грудня 2024 року (а.с. 72). Інші докази суд не приймає до уваги, оскільки вони надані позивачем без офіційного перекладу на українську мову.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального чи сімейного стану з часу присудження аліментів, величини витрат на утримання себе та членів своєї сім`ї, а посилання відповідача на зміну фінансового становища через наявність на теперішній час статусу біженця та неможливість через це працевлаштуватися не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на дитину та суперечить її інтересам, оскільки загальний розмір стягуваних з нього аліментів є мінімальним та відповідає вимогам законодавства, а позивач є працездатною особою, іншого суду не надано. Крім того, в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази, що позивач не має в наявності будь-якого нерухомого майна та/або цінного рухомого майна, що унеможливлювало отримання ним додаткового доходу від використання цього майна. Таких обставин позивач суду не довів.
		Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги недоведені позивачем, позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню.
		Щодо вимог позивача про врахування раніше сплачених сум, які переведені на карту матері дитини, та скасування нарахованого виконавчою службою боргу по аліментам, суд зазначає таке.
		Частиною 2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
		Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 рок  суд, у випадках, передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
		Викладене вище повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові №343/860/17 від 21 листопада 2018 року та №344/12158/16-ц від 01 серпня 2018 року.
		Відповідно до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
		Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження звернення виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на утримання дитини до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого відповідним органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача, а відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню.
		Щодо вимог позивача про зобов`язання матері дитини надати звітність щодо використання коштів, які переводилися на утримання дитини, суд зазначає таке.
		Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
		Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
		Частинами 1,2 ст.186 Сімейного кодексу України передбачено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
		У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
		Відповідно до п. 1 «Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15 листопада 2018 року № 1713, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2019 року за № 102/33073, цей Порядок визначає процедуру здійснення контролю за цільовим витрачанням коштів на утримання дитини (аліментів) одним із батьків або іншим законним представником дитини, разом з яким вона проживає (далі - одержувач аліментів).
		Згідно з п.2 «Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15 листопада 2018 року № 1713, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2019 року за № 102/33073, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.
		Згідно з п. 4 «Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину» підставою для проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів є заява платника аліментів, подана до районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів або до відповідної служби у справах дітей.
		Відповідно до п.15 «Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину» протягом 5 робочих днів після проведення інспекційного відвідування складається висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину за формою згідно із додатком до цього Порядку.
		Позивач в обґрунтування позовної вимоги надав лист начальника Служби у справах дітей Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 грудня 2024 року вих. № 10-10/362, відповідно до якого Службою на підставі звернень ОСОБА_1 від 20 листопада 2024 року щодо перевірки умов проживання та утримання дитини та участі матері у житті дитини, проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що вони задовільні, санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає вимогам. Будинок облаштований електроенергією, водопостачанням, необхідними меблями та побутовою технікою. Для сестер ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділено окремо кімнату, яка облаштована спальними місцями, шафою та комодом для одягу. Діти забезпечені одягом, належним харчуванням, канцелярським приладдям та іграшками. Психоемоційний стан ОСОБА_4 стабільний. З батьком дитина не спілкується. Матір, зі слів бабусі, перебувала на лікуванні у м. Одесі. За результатами обстеження умов проживання порушення прав дитини не виявлено. Для спілкування з дитиною рекомендовано телефонувати на телефон бабусі ОСОБА_6 . За результатами перевірки участі матері у житті дитини порушень прав дитини не виявлено, рекомендовано заявнику звернутися до органу опіки та піклування щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини в частині встановлення побачення з дитиною, визначення графіку побачень, місць побачень та інше, або вирішення питання у судовому порядку. За наявною інформацією дівчинка організована, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи поради вчителя, любить малювати, виконувати аплікації. Спокійна, врівноважена, вихована, чуйна, добра, працелюбна, товариська, скромна, користується авторитетом серед учнів класу. Дитина має належний контроль з боку матері та родини матері, оскільки тимчасово проживає у бабусі. Дитина повністю забезпечена усім необхідним для навчання. Мама завжди на зв`язку з вчителем (а.с. 30, 33).
		Отже, з урахуванням викладеного, позивач в обґрунтування позовних вимог повинен зазначити не лише про нецільове використання відповідачем аліментів, а й надати докази про те, що він звертався до органу опіки та піклування з заявою про проведення перевірки цільового використання відповідачем грошових коштів, які стягуються з позивача в рахунок сплати аліментів на утримання малолітньої дитини та висновок Служби у справах дітей за результатами інспекційного відвідування, однак суду не надано жодного належного доказу, що б підтверджув вказані обставини. 
		За такого, доводи позивача про нецільове використання відповідачем аліментів, стягнутих з нього на утримання дитини, не знайшли свого підтвердження, а відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК Україн, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача.
		Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 256, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 26.05.2025.
		       
		Суддя  В.О. Луцюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...