Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/20357/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 02.07.2025. Зареєстровано: 02.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/817/250/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211040001294

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/20357/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/250/25 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.4 ст.185 КК України   
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		01 липня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі: 
		 
		головуючого судді -        ОСОБА_2 , 
		суддів -          ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		з участю - прокурора  ОСОБА_6 ,
		 обвинуваченої  ОСОБА_7 ,
		 захисника  ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2025 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Вказаною ухвалоюсуду клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 19.07.2025.
		 
		Суд мотивував своє рішення тим, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що вона може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 є виправданим заходом.
		 
		 
		 
		В апеляційнійскарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить скасувати вказану ухвалу суду.
		Свої вимоги мотивує тим, що стадія слідства завершена, докази відкриті в порядку ст.290 КПК України, вони вже зібрані та перебувають в органів слідства, а тому ризики які суд зазначає наявними не існують. Також, апелянт вказує, що постійне продовження строку запобіжного заходу лише з підстав важкості покарання суперечить ст.62 Конституції України. Крім того, зазначає, що вже не є можливими спотворення доказів, оскільки вони зберігаються в порядку ст.100 КПК України, і тиск на свідків, так як судом уже розпочато їх допит - один свідок української національності допитаний, інші ромської національності, яких суддя не допитала, однак серед них є свідок, який визнає свою провину.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченої та захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і вважає ухвалу законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з`ясував наступне.
		 
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12024211040001294 від 28 травня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було застосовано під час досудового розслідування цього кримінального провадження, який надалі неодноразово продовжувався, востаннє до 29 травня 2025 року.
		Однак, до спливу вказаного строку судове провадження завершити не вдалося і ухвалою від 21 травня 2025 року суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 до 19 липня 2025 року.
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні обставини, які би вказували на зменшення чи відсутність на даний час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при застосуванні відносно ОСОБА_7 цього запобіжного заходу.
		При цьому, як видно зі змісту ухвали суду, було враховано, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому усвідомлюючи міру покарання за вчинений нею злочин, вона може:
		переховуватись від суду, так як зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;
		незаконно впливати на свідків, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачена процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом;
		вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, ніде не працює, не має постійного законного джерела доходу, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні багатоепізодних кримінальних правопорушень, скоєних під час відбування іспитового строку, що в цілому свідчить про те, що остання, переслідуючи корисливий мотив, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
		Наведені обставини підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про те, що сукупність наявних ризиків, які були підставою для застосування запобіжних заходів, продовжують існувати, а тому на даний час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
		Також, перевіривши надані апеляційному суду матеріали провадження і доводи сторін, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції в даному випадку не суперечать практиці ЄСПЛ. Так, стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі: у рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень; у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченої, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що остання може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 відповідає конкретним обставинам цього провадження та відомостям про особу обвинуваченої, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, в даному конкретному випадку переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Таким чином, з урахуванням викладеного та інших встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою для завершення судового розгляду.
		Порушень вимог КПК України, які могли би стати підставою для скасування оскарженої ухвали суду, під час апеляційного розгляду не встановлено.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
		Керуючись ст.404,419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2025 року про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою  без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		 
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...