Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/4084/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано судом: 02.07.2025. Зареєстровано: 03.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4809/485/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024120000000135

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		Провадження № 11-кп/4809/485/25 Головуючий у І інстанції:  ОСОБА_1 
		Категорія ст.114-1 КК України       Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01.07.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 , 
		    захисника: ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні,у м.Кропивницькому кримінальнепровадження № 22024120000000135 за апеляційною скаргою захисника  ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  на вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18.06.2025, яким щодо
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з повною вищою освітою, працює приватним підприємцем, не одружений. Утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18.04.2025 року між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим  ОСОБА_8  за участю захисника ОСОБА_7 у місті Кропивницькому у кримінальному провадженні №22024120000000135.
		ОСОБА_10  визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_8  звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
		Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_8 обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Стягнуто з ОСОБА_8  на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 13 371 грн.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.04.2025 року.
		Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні. 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		   Згідно вирокусуду ОСОБА_8  перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто вчинивкримінальне правопорушення,передбачене ч.1ст.114-1КК України, за таких обставин.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі  Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України  це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека  це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
		Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
		Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі  Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі  Закон) Збройні Сили України (далі  ЗСУ)  це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		У відповідності до ст. 3 Закону організаційно ЗСУ складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Згідно ст. 12 Закону підготовка ЗСУ до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у ЗСУ здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі  Закон «Про оборону України») військове формування  створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Особливий період  період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Воєнний стан  це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Збройна агресія  застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
		Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі  Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація  комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту  на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
		Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі  Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі  також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
		Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі  Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі  Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі  збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі  пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
		24.02.2022 президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		В цей же день на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
		Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються також по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 12.08.2024.
		Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
		Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17.05.2022 № 342, від 12.08.2022 № 574, від 07.11.2022 року № 758, від 06.02.2023 № 59, від 01.05.2023 № 255, від 26.07.2023 № 452, від 06.11.2023 № 734 і від 05.02.2024 № 49, і т.д. та діє до цього часу.
		На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівники Кіровоградського обласного і районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки почали систематично здійснювати заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави і подальшого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньопереміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Кіровоградської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними ЗСУ та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності ЗСУ та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.
		Так мешканець міста Кропивницький Кіровоградської області, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі  ТЦК та СП) по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації, або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах та інтернет-месенджерах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, у період з 22.08.2024 по 11.03.2025 умисно перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України під час здійснення ними призову громадян України на військову службу в особливий період.
		Так, наприкінці у невстановлені досудовим розслідуванням час та місце, ОСОБА_8 в соціальній мережі Instagram створив профіль « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому був адміністратором.
		В подальшому, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на перешкоджання представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 починаючи з 22.08.2024 використовував профіль соціальної мережі Instagram « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 для публічного розповсюдження його підписниками інформації про місця, де представники місцевого ТЦК та СП здійснюють заходи з оповіщення населення, а також інформації про маршрути пересування представників ТЦК та СП, в тому числі з використанням умовних позначень.
		Як адміністратор вказаного профілю ОСОБА_8 міг повністю редагувати та контролювати розміщення повідомлень у ньому, в той же час маючи на меті поширення серед його учасників інформації про точні місця, де представники ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюють заходи з оповіщення населення (вручають повістки), а також інформації про маршрути пересування представників ТЦК та СП, останній надавав можливість своїм підписникам безперешкодно розміщувати повідомлення з відомостями про місця і час проведення співробітниками ТЦК та СП заходів з оповіщення населення, що сприяло ухиленню від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ полягало у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражалося у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення та заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ або істотному зниженні її ефективності.
		Умислом ОСОБА_8 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 як військового формування ЗСУ.
		Внаслідок вищевказаних умисних дій ОСОБА_8 у профілі соціальної мережі Instagram « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 який має значну аудиторію систематично розміщувались повідомлення з інформацією про час та місце вручення повісток співробітниками ТЦК та СП, під час виконання ними службових обов`язків, що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток у означених місцях, і як наслідок, створювало передумови для ухилення ними від виконання військового обов`язку.
		При цьому, незважаючи на те, що інформація, розповсюдження якої перешкоджало законній діяльності ЗСУ, поширювалась іншими користувачами соцмережі, які не перебували у злочинній змові з ОСОБА_8 , вся діяльність учасників охоплювалась його злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_8 чітко знав та усвідомлював, що в адміністрованому ним профілі систематично розміщується інформація, яка чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ.
		Так, 22.08.2024 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 поширив інформацію про розташування мобільного блокпосту групи оповіщення військовозобов`язаних громадян біля АЗС «WOG» на вул. Олександрівське шоссе.
		06.09.2024 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 поширив інформацію про відпрацювання району «Ковалівка» м. Кропивницький групою оповіщення військовозобов`язаних громадян по АДРЕСА_2 .
		12.10.2024 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 поширив інформацію про перевірку документів групою оповіщення військовозобов`язаних громадян у закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в м. Кропивницький.
		16.10.2024 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_9 поширив інформацію про розташування мобільного блокпосту групи оповіщення військовозобов`язаних громадян біля Радіозаводу по вул. Академіка Тамма.
		23.10.2024 о 08:16 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_10 поширив інформацію про розташування мобільного блокпосту групи оповіщення військовозобов`язаних громадян нижче т.зв. «Арки» по АДРЕСА_3 .
		07.02.2025 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_11 поширив відео затримання особи співробітниками ТЦК та ГУНП, що перебувала у розшуку з фіксацією номерних знаків транспортного засобу.
		15.02.2025 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_12 поширив інформацію про розташування мобільного блокпосту групи оповіщення військовозобов`язаних громадян на АДРЕСА_3 .
		11.03.2025 власник профілю з адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 поширив інформацію про місце розташування мобільного блокпосту групи оповіщення військовозобов`язаних громадян по АДРЕСА_2 з підписом «Ранкова злива».
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку та призову, відомостей, зокрема у соціальної мережі Instagram через глобальну мережу «Інтернет», про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів з оповіщення військовозобов`язаних осіб військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Таким чином, забезпечуючи безперешкодне розміщення на сторінці соціальної мережі Instagram - профіль « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 у період з 22.08.2024 по 11.03.2025 втрутився у його законну діяльність та створив перешкоди в діяльності ЗСУ, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Перешкоджання з боку ОСОБА_8 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
		 
		   В апеляційній скарзі захисник  ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  просить змінити вирок суду першої інстанції, пом`якшивши ОСОБА_8 призначене покарання шляхом застосування до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
		   Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що як слідує з матеріалів даного провадження, а саме угоди про визнання винуватості видно, що сторони погодилися на призначення покарання за ч.ч ст. 114-1 у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому в цій угоді про визнання винуватості не було визначено конкретний термін іспитового строку, який необхідно було застосувати до обвинуваченого у випадку затвердження угоди, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду в межах, визначених ст. 75 КК України.
		З мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що місцевим судом зроблено висновок наступного змісту: «    що обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на обліках в лікарнях не перебуває. ».
		Натомість, місцевим судом при призначені міри покарання не проаналізовано ряд інших обставин, котрі на думку захисту є визначальними, з огляду на нижченаведене.
		Так, сторона захисту вважає, що вищезазначений висновок суду місцевого суду не базується на дійсних обставинах даної справи, а саме наявне та беззаперечне з боку обвинуваченого: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; являється молодою особою; вперше притягується до кримінальної відповідальності; не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра; на момент розгляду справи працевлаштований, тобто зареєстрований як фізична особа-підприємець; за місцями роботи та проживання характеризується з позитивного боку, в тому числі допомагав як цивільному населенню, внаслідок збройної агресії ворога, так і воїнам ЗСУ; та само по собі відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		За таких обставин, висновок місцевого суду вказує про суворість призначеного покарання та не врахування всіх обставин кримінального провадження та обставин, що пом`якшують покарання, котрі в свою чергу знайшли своє підтвердження і підлягали врахуванню при визначенні покарання.
		У зв`язку з наведеним, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який не є суспільно небезпечною особою, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, займається суспільно-корисною працею, а також зважаючи на відсутності обставин, що обтяжують покарання та за наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які перелічені вище, вважаю про доцільність пом`якшити призначене місцевим судом покарання.
		 
		Заслухавши доповідача, обвинуваченогоОСОБА_8 та його захисника  ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залити без задоволення, з таких підстав.
		У відповідності до вимог ст. 472 КПК України вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18.04.2025 року між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8  за участю захисника ОСОБА_7 та призначено покарання обвинуваченому передбачене в угоді.
		 
		Дослідження доказів по даному епізоду в суді першої інстанції не відбувалось, а тому згідно ч. 3 ст. 394 КПК України, - обвинувачений та інші учасники судового розгляду справи позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		Приймаючи до уваги, що прокурором апеляційна скарга не подавалася, в апеляції захисника не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 404 ч.2 КПК України, не може вийти за межі апеляційних вимог, оскільки при цьому буде погіршено становище обвинуваченого. 
		 
		Відповідно до ч. 4ст. 469 КПК Україниугода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 
		1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
		2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
		3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		У судовому засіданні суд першої інстанції, переконавшись у відповідності угоди про визнання винуватості за змістом та порядком укладення вимогам ст. п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4, 6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України не встановлена, в сукупності з положеннямист. 12 КК Українита з огляду на санкцію ч.1 ст.114-1 КК України, визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані районним судом за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. 
		Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
		Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8  покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є умисним тяжким, повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на обліках в лікарнях не перебуває, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. 
		Атому, на думку колегії суддів, обґрунтовано зробив висновок про можливість виправлення ОСОБА_8 і попередження нових злочинів без відбування покарання і вважає за можливе, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		Також суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.
		 
		Що стосується доводів захисників про призначення зменшення ОСОБА_8 іспитового строку, необхідно зазначити наступне. 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно зч.3,4ст.75КК Україниу випадках,передбачених частинамипершою,другою цієїстатті,суд ухвалюєзвільнити засудженоговід відбуванняпризначеного покарання,якщо вінпротягом визначеногоіспитового строкуне вчинитьнового кримінальногоправопорушення івиконає покладеніна ньогообов`язки.Тривалість іспитовогостроку таобов`язки,які покладаютьсяна особу,звільнену відвідбування покаранняз випробуванням,визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		В матеріалах справи угоду про визнання винуватості, укладену 18.04.2025 року між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8 за участю захисника 
		 ОСОБА_7 у місті Кропивницькому у кримінальному провадженні №22024120000000135 відповідно до якої сторони узгоджуються та погоджуються на призначення ОСОБА_8 за чинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. У відповідності до вимог ст. 75 КК України, звільнити останнього від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк  визначений судом. 
		   А тому, доводи захисту про те, що згідно угоди про визнання винуватості тривалість іспитового строку може бути зменшена, не знайшли своє підтвердження та спростовується вищевикладеним. 
		   Так, дійсно колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, як пом`якшуючі обставини: - активна участь у волонтерській діяльності, надання обвинуваченим значної матеріальної допомоги ЗСУ та громадянам постраждалим від наслідків збройної агресії російської федерації, проте ці обставини повністю враховані прокурором під час укладення угоди та при визначенні остаточного покарання, з подальшою можливістю звільнення від його реального відбування з випробуванням. А отже, підстав для зменшення іспитового строку колегія суддів не вбачає.
		 
		Згідно зі ст.414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Зі змісту скарги убачається, що захисник порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		 
		Суд першої інстанції під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримуючись наведених вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, майновий та сімейний стан обвинуваченого, виключно позитивні характеристики та його репутацію, особу винного, який скоїв умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану, врахував наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
		Урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, в тому числі й частину з тих, на які посилається захисники у своїй апеляційний скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, що відповідає, як тяжкості кримінального правопорушення так і особі обвинуваченого. 
		При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та ступінь його небезпечності для суспільства, а також наявності пом`якшуючих обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі зі звільнення від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки та покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, буде достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 .
		Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		В той же час, щире каяття у вчиненні правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, з урахуванням особи ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, не може бути самостійною та достатньою підставою для зменшення іспитового строку. 
		Отже, доводи апеляційної скарги захисника про зменшення встановленого іспитового строку при звільненні від відбування покарання ОСОБА_8 із застосуванням положень ст. 75 КК України  є необґрунтованими, тому апеляції не можуть бути задоволені, як безпідставна. Адже, відповідно до вимог ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість чи через суворість, що по справі відсутнє. 
		Оскільки у апеляції захисник наполягає на зменшенні іспитового строку, а встановлений іспитовийстрок тривалістю2(два)рокиє обґрунтованим, виваженим та справедливим, то підстав для зміни вироку суду чи його скасування колегія суддів не вбачає.
		На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8   залишити без задоволення, а вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18.06.2025 щодо  ОСОБА_8 за ч.1 ст.114-1 КК України,  залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді:
		 
		ОСОБА_2      ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...