Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1849/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.
Надіслано судом: 10.07.2025. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/522/1473/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024160000001497

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №522/1849/25
		Провадження №1-кп/522/1473/25
		10 липня 2025 року  м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси в складі:
		Головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 31 січня 2025 року, укладену між прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 , в присутності захисника ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №12024160000001497, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2024 року, відносно:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богуслав Обухівського району Київської області, громадянина України, інваліда ІІ групи, із вищою освітою, розлученого, раніше не судимого, зареєстрований і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА2 та головою Громадської організації «Легіон Свої» ОСОБА1, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 1, 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», абз. 1 п. 1, абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», 02.07.2024 приблизно о 13 годині 30 хвилин, з метою отримання незаконного прибутку, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 32, здійснив продаж транспортного засобу Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , який є товаром (предметом) гуманітарної допомоги, що ввезений 25.09.2023 на територію України за декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою для потреб ГО «Легіон Свої» громадянці ОСОБА_8 за грошові кошти на загальну суму 15000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 02.07.2024 складало 609 619, 5 грн., що згідно з п. 2 примітки до ст. 201-2 КК України у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір.
		Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі, за попередньою групою осіб під час воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.201-2 КК України.
		31 січня 2025 року між прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст.ст.36,37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024160000001497, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2024 року, з одного боку та підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, із додержанням вимог ст.52 КПК України, у присутності захисника ОСОБА_7 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. 
		Зі змісту угоди про визнання винуватості убачається, що ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України у повному обсязі пред`явленої йому підозри. 
		Крім того, укладаючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_6 зобов`язався співпрацювати зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні №12024160000001496 від 26.12.2024р. щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого 03.07.2024, у співучасті із ОСОБА_6 , давати правдиві, достовірні та повні показання щодо причетності ОСОБА_10 до злочину, у вчиненні якого той підозрюється, у тому числі і під час судового розгляду у разі розгляду провадження щодо ОСОБА_9 судом. 
		Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 укладаючи угоду про визнання винуватості також зобов`язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 12024160000000734 від 12.06.2024р. щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого 03.07.2024, у співучасті із ОСОБА_6 , давати правдиві, достовірні та повні показання щодо причетності ОСОБА_11 до злочину, у вчиненні якого той обвинувачується.
		Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_6 буде призначене остаточне покарання за ч. 3 ст. 201-2 КК України, із застосуванням ст .69 КК України у виді штрафу в розмірі 18230 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 309910 (триста дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною із обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна. 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити надану угоду про визнання винуватості від 31 січня 2025 р. та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджене сторонами угоди покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просили суд розглянути надану угоду про визнання винуватості та затвердити її. При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що суть пред`явленого обвинувачення йому цілком зрозуміла, він повністю визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, та не оспорює жодних обставин кримінального правопорушення, зазначених в угоді. Просив суд затвердити вказану угоду та призначти узгоджене покарання. Зазначив, що має змогу його виконати.
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_6 , дослідивши матеріали судового провадження, суд вважає, що дану угоду, слід затвердити з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного або обвинуваченого.
		Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винуватим, за приписами ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст.474КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, він із ним узгоджений та є цілком зрозумілим. Додав, що виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання, він в змозі реально, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, тобто у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі, за попередньою групою осіб під час воєнного стану, підтвердив фактичні обставини інкримінованого йому правопорушення, викладені в угоді про визнання винуватості.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд звкрнтуи на користь ЗСУ суму застави, яку було внесено його родичем ОСОБА_12 . Обвинувачений пояснив, що на теперішній час грошові кошти за заставу він йому повернув, тобто гроші, наяні на рахунку за його заставу фактично належать на теперішній час обвинуваченому. Заставу просив звернути на підтримку Збройних Сил України, для цілей оборони нашої держави. Відповідну заяву ОСОБА_12 , який також просив звернути суму застави, визначеної ухвалою слідчого судді на досудовому розслідуванні, звернути на користь ЗСУ, що підтверджується його заявою, отрианою судом. 
		Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вказаної угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підставі для невизнання винуватості, відсутні.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості суд виходить з наступного.
		Так, згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429,437-439,442,442-1цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 69 КК України встановлено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Колегія суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15 березня 2018 року №442/1887/16-к зробила висновок, що виходячи зі змісту ст. 69 КК України, призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені у справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
		Так, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні встановлено наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання вини.
		Так, формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_6 проявилося щире каяття.
		Судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 взяв на себе зобов`язання щодо співпраці із правоохоронними органами по викриттю цього злочину, вчиненого іншими особами.
		Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 являється учасником бойових дій та являється інвалідом другої групи, внаслідок війни. 
		Також суд приймає до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на наркологічному обліку не перебуває, відповідно до довідки № 241, виданої КНП Богуславська МР «Богуславська центральна лікарня», перебуває під наглядом лікаря психіатра з вересня 2023 року з діагнозом: МКБ10 F43.1 - посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 627 від 03.09.2024 року, ОСОБА_13 не страждає на психічне захворювання та іншим та іншим хворобливим психотичним психічним розладом, виявляє психічні порушення невротичного рівня у вигляді тривожно депресивних розладів (по відповідає діагностичним критеріям рубрики F 41.2 за МКХ-10), які не досягають вираженого ступеня, не супроводжуються порушеннями інтелектуально-мнестичних та критичних функцій, не мають істотного впливу на його поведінку та не позбавляють його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними та не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, позитивно характеризується за місцем проживання та проходження військової служби.
		На переконання суду, вищенаведені обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України та з урахування наведених вище даних про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дають всі підстави для застосування положень ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті ч. 3 ст. 201-2 КК України і призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 18230 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 309910 (триста дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною із обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
		Відомостей щодо заходів забезпечення кримінального провадження кримінального провадження № 12024160000001497 прокурором у судовому засіданні не надано.
		Відомостей щодо речових доказів у кримінальному провадженні №12024160000001497 прокурором у судовому засіданні не надано.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні № 12024160000001497 не заявлявся.
		Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Зогляду на викладене,суд приходитьдо висновкупро необхідність стягненняз ОСОБА_6 процесуальнихвитрат накористь державиза проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок та судової транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 9087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) гривень 36 (тридцять шість) копійок. 
		Судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_6  перебуває під запобіжним заходом у виді застави на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року, який діє до завершення кримінального провадження відносно особи.
		Вирішуючи клопотання ОСОБА_6 про звернення застави з рахунку ТУ ДСА в Одеській області на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ, суд зазначає, що відповідно до ч. 11ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженимпостановою КМУ від 11.01.2012 року №15, внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбаченихКПК України.
		24 лютого 2022 року Національний банк України ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Таке рішення ухвалене у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, збройною агресією Російської Федерації та небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності. Реквізити офіційного спеціального рахунку, зазначені на офіційному веб-сайті Національного банку України(https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi).
		На підставі викладеного, зважаючи на необхідність підтримання обороноздатності української армії, з метою надання відсічі збройній агресії та сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України/грошових коштів для забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії, враховуючи, що ОСОБА_12 , як особа, яка внесла заставу за обвинуваченого ОСОБА_6 , просила звернути в дохід держави, визначену ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2024 року, заставу у сумі 60560 гривень, шляхом невідкладного перерахування коштів на спеціальний рахунок НБ України для збору коштів на підтримку ЗСУ, вказана заява, на думку суду, підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді застави - скасуванню. 
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 118, 182, 368 - 370, 374, 394, 473-475, 476 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 січня 2025 року, укладену між прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 , в присутності захисника ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні № 12024160000001497, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2024 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України та призначити йому узгоджене покарання, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 18230 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 309910 (триста дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною із обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
		Стягнути з ОСОБА_6 процесуальнівитрати накористьдержавиза проведеннясудової почеркознавчоїекспертизи усумі 3183(тритисячі стовісімдесят три)гривні 60(шістдесят)копійок тасудової транспортно-товарознавчоїекспертизи у сумі 9087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) гривень 36 (тридцять шість) копійок. 
		Звернути в дохід держави заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесених за обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , на розрахунковий рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945) №UA418201720355249001000005435, на підставі ухвали Київського районного суду м.Одеси від 04.11.2024 року (справа № 947/20821/24, провадження № 1-кс/947/15095/24), перерахувавши на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами: Банк: Національний банк України, МФО 300001, Рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України, Призначення платежу: на підтримку Збройних сил України.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...