Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3817/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 14.07.2025. Зареєстровано: 14.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2025.

Номер судового провадження: 2/761/5003/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/3817/25
		Провадження № 2/761/5003/2025
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня 2025 року 
		Шевченківський районний суд м. Києва 
		в складі:        
		головуючого - судді:                                Кондратенко О.О.
		при секретарі:                                     Войновському О.І.
		за участі:
		представника позивача:                         ОСОБА_1 
		представника відповідача:                        Мельник Т.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		 
		                                                               В С Т А Н О В И В :
		 
		В січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідача Київського національного університету ім. Т.Шевченка, в якому просив суд:
		-визнання незаконним та скасування Наказу Київського національного університету ім. Т.Шевченка відповідача № 08-4555-04 від 27 грудня 2024 року ?З особового складу про звільнення?, яким вирішено: ? ОСОБА_2 , доктора наук, професора (0.75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики навчально-наукового інституту журналістики 30 грудня 2024 року, звільнити згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом)?;
		-визнання незаконним та скасувати Наказ Київського національного університету ім. Т.Шевченка відповідача № 08-4553-04 від 27 грудня 2024 року ?Про звільнення за порушення умов контракту?, яким вирішено звільнити 30 грудня 2024 року ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, з урахуванням п.6.2.3 Контракту, згідно п.8 ст.36 КЗпП України;
		-поновлення ОСОБА_2 на посаді доктора наук, професора (0.75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики навчально-наукового інституту журналістики з 30 грудня 2024 року.
		-стягнення з Київського національного університету ім. Т.Шевченка на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дати прийняття рішення та суму моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. 
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 січня 2024 року між Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та ним ( ОСОБА_2 ) було укладено контракт №1 з науково-педагогічним працівником, відповідно до умов якого, зі строком дії з 24 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року. 
		Наказом Київського національного університету ім. Т.Шевченка №08-4553-04 від 27 грудня 2024 року ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, з урахуванням п.6.2.3 Контракту, звільнено 30 грудня 2024 року, згідно п.8 ст.36 КЗпП України.
		Наказом Київського національного університету ім. Т.Шевченка №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора (0, 75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, 30 грудня 2024 року звільнено, згідно п.8 ст.36 КЗпП України.
		Вищезазначене звільнення мало місце у період його тимчасової непрацездатності, оскільки, 25 грудня 2024 року у нього ( ОСОБА_2 ) стався гіпертонічний криз та після йому звернутись до сімейного лікаря йому було призначено лікування та відкрито листок непрацездатності на період з 27 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року. На думку позивачка, на час його звільнення, відповідачу було відомо про його непрацездатність. 
		Оскільки, позивач не писав заяви про звільнення з посади професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики за власним бажанням та під час видачі Наказів: № 08-4555-04, № 08-4553-04 від 27 грудня 2024 року він перебував на лікарняному, то такі дії відповідача щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності є незаконними та такими, що порушують положення ч.3 ст.40 КЗпП України. 
		Окрім того, вказував, що було публічно оголошено про його звільнення та, як наслідок, дана інформація була опублікована у великій кількості інтернет видань. Вказані дії відповідача також вплинули на його репутацію та призвели до душевних та психічних страждань, стану постійного стресу, втрату поваги та ділової репутації, приниженні честі, гідності, престижу. 
		Вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує його права. Оскільки, звільнення мало місце у період тимчасової непрацездатності, то порушено заборону, встановлену ч.3 ст.40 КЗпП України. 
		Для захисту свого порушеного права він був змушений звернутися до суду з вищезазначеним позовом. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		14 лютого 2025 року через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов. Свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_2 відповідач обґрунтовує тим, що, дійсно 11 січня 2024 року між Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та ОСОБА_2 було укладено контракт №1 з науково-педагогічним працівником, зі строком дії з 24 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року. Згідно умов Контракт, встановлено також обов`язок ОСОБА_2 дотримуватися, зокрема, Етичного кодексу університетської спільноти та Порядку запобігання та протидії дискримінації, булінгу, гендерно-обумовленому насильству.
		18 грудня 2024 року ОСОБА_2 , представившись професором Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка, на YouTube- каналі одного з відомих українських журналістів дав інтерв`ю (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому допустив неетичні та сексистські висловлювання щодо українських жінок, чим принизив гідність як жінок, так і їх чоловіків, які або загинули, захищаючи Україну, або отримали каліцтво через війну, а також, допустив просування проросійських наративів у публічному просторі. 
		Такими діями позивач відступив від основоположних моральних цінностей і принципів українського суспільства та, відповідно, задекларованих в Етичному кодексі університетської спільноти, чим порушив умови Контракту, а також свої обов`язки, визначені законодавством про освіту. 
		Так як, з боку позивача було допущено порушення умов контракту, з урахуванням п.6.2.3. Контракту та п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, Наказом ректора від 27 грудня 2024 року №08-4553-04 ОСОБА_2 було звільнено. Крім того, в цей же день, було видано технічний Наказ №08-4555-04 відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено та визначено до виплати компенсаційні виплати на користь останнього. З вищезазначеними Наказами ОСОБА_2 було ознайомлено. Після видання Наказів про звільнення, які ОСОБА_2 вважає незаконними, до виконання своїх трудових обов`язків він так і не приступив, про що складений відповідний акт. 
		З 01 жовтня 2021 року всі листки непрацездатності оформляються в електронному форматі та є доступними на офіційному сайті Пенсійного фонду України для перегляду роботодавця та працівника. Протягом робочого часу у день видачі наказу про звільнення позивача (27 грудня 2024 року) на порталі Пенсійного фонду України лист тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 не відображався, що свідчить про необізнаність відповідача про його існування. З 30 грудня 2024 року інспектор відділу кадрів, яка веде особові справи ННІ журналістики Університету перебувала у відпустці до 14 січня 2025 року.
		Після виходу з відпустки, 15 січня 2025 року, інспектор відділу кадрів з`ясувала, що звільнення ОСОБА_2 мало місце під час його тимчасової непрацездатності, так як, останній день непрацездатності припадав на 30 грудня 2024 року.
		Отримавши інформацію про наявність лікарняного листа ОСОБА_2 , з метою приведення звільнення останнього у відповідність до законодавства, Наказом Київського національного університету ім. Т.Шевченка від 16 січня 2025 року №08-175-04 були внесені зміни до Наказів: №08-4553-04 та №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року, визначивши дату звільнення ОСОБА_2 31 грудня 2024 року. Витяги з наказів про зміну дати звільнення були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням.
		При звільненні ОСОБА_2 Київським національним університетом ім. Т.Шевченка були дотримані вимоги трудового законодавства, а тому, підстави для визнання недійсними чи скасування наказів від 27 грудня 2024 року за №08-4553-04, 08-4555-04 відсутні. Окрім того, відсутні і підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення середньо заробітку за час вимушеного прогулу, як похідної вимоги. Також, на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, так як, останнім не надано доказів заподіяння моральної шкоди, яка пов`язана з діями відповідача. У своєму відзиві, відповідач зазначив, що звільнення позивача відбулося на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України та не є дисциплінарним стягненням.
		04 березня 2025 року через систему Електронний суд від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, відповідно до якої, представником уточнено, що в грудні 2024 року було сформовано два листки непрацездатності ОСОБА_2 з 26 грудня 2024 року по 27 грудня 2024 та з 28 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року, які, відповідно до наказу МОЗ України від 17 червня 2021 року №1234 ?Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності?, були доступними на офіційному сайті Пенсійного фонду України для перегляду роботодавцем та працівником. Внесення змін до наказу про звільнення від 27 грудня 2024 року були здійснені відповідачем після отримання ним позовної заяви. Відомості, розміщені в електронному кабінеті позивача на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України щодо дати його звільнення не відповідають наказу про внесення змін до наказу про звільнення. Акт про відсутність позивача на роботі 31 грудня 2024 року складено не у день його відсутності та не були зажадані пояснення від працівника.
		07 березня 2025 року через систему Електронний суд від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, згідно яких, представником зазначено, що звільнення ОСОБА_2 за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, не є звільненням з ініціативи власника, а також не є дисциплінарним стягненням, тому до нього не застосовується процедура звільнення за вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, витребування пояснень. Разом з тим, відповідачем були прийняті до уваги пояснення ОСОБА_2 надані останнім на засіданні кафедри друкованих медіа та історії журналістики ННІ журналістики Університету. Університет подав відомості про звільнення позивача до Державної податкової служби України, яка у свою чергу направляє ці відомості до Пенсійного фонду України. Рух цієї інформації може тривати деякий час та не залежить від Університету, який не подає таку інформацію до Пенсійного Фонду України безпосередньо. Крім того, не можна вести мову про порушення відповідачем правил заповнення трудової книжки позивача через невідображення в особистому кабінету на порталі ПФУ певної інформації. Зокрема, не можна вести мову про те, що інформація у графі ?Електронна трудова книжка? є трудовою книжкою особи, адже наявна у них інформація різниться. 
		В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав, викладених у позові. 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав, викладених у письмовому відзиві. 
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони (ч.1 ст.81 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		За приписами частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Згідно зі статтею 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.
		Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.
		За змістом пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом; 
		Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.
		За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. 
		Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 січня 2024 року між Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та ОСОБА_2 було укладено Контракт №1 з науково-педагогічним працівником, зі строком дії з 24 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року. 
		Даним Контрактом, встановлено обов`язок ОСОБА_2 дотримуватися, зокрема, Етичного кодексу університетської спільноти та Порядку запобігання та протидії дискримінації, булінгу, гендерно-обумовленому насильству.
		За умовами Контракту ОСОБА_2 було прийнято на посаду професора кафедри періодичної преси Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка на строк з 24 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року.
		Наказом по Університету від 08 квітня 2024 року №285-32 ?Про внесення змін у структуру Навчально-наукового інституту журналістики?, кафедру періодичної преси реорганізовано шляхом приєднання до кафедри історії журналістики (зі збереженням умов і строку дії контрактів науково-педагогічних працівників), яку, у свою чергу, перейменовано на кафедру друкованих медіа та історії журналістики.
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.2.3. Контракту №1 з науково-педагогічним працівником від 11 січня 2024 року, контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами цього контракту.
		Підставами для розірвання контракту є:
		-у випадку порушення працівником положень Етичного кодексу університетської спільноти Київського національного університету імені Тараса Шевченка (згідно з п.8 ст. 36 КЗПП України).
		Як вбачається із Протоколу №7 кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка від 25 грудня 2024 року, було ухвалено рішення, відповідно до якого: колектив кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка рекомендував Вченій раді Навчально-наукового інституту журналістики клопотати перед Вченою радою університету про дострокове припинення контракту з професором кафедри ОСОБА_3 на основі обговорення та голосування членів кафедри. 
		Наказом ректора Київського національного університету ім. Т.Шевченка №08-4553-04 від 27 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, з урахуванням п.6.2.3. Контракту, звільнено 30 грудня 2024 року, згідно п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені Контрактом).
		Наказом ректора Київського національного університету ім. Т.Шевченка №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора (0,75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики 30 грудня 2024 року звільнено, згідно п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені Контрактом).
		Сплатити компенсацію за невикористану відпустку за 22 к.д. за період роботи з 01 вересня 2024 року по 30 грудня 2024 року. 
		В цей же день, вищезазначені Накази були направлені ОСОБА_2 , шляхом направлення повідомлення та витягів з наказів про звільнення 27 грудня 2024 року на поштову адресу рекомендованим листом (трекінг 0210009730618). Який ОСОБА_4 було отримано 06 січня 2025 року.
		В період часу з 26 грудня 2024 року по 27 грудня 2024 та з 28 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року, мало місце тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 , про що свідчать листки непрацездатності 15078769-2028079335-1 та 15078769-2028110225-1, відповідно. 
		Вказані обставини свідчать про звільнення ОСОБА_2 під час його тимчасової непрацездатності.
		Трудове законодавство не містить імперативних норм, які забороняли б роботодавцю скасовувати раніше видані накази або вносити до них зміни.
		З урахуванням вищевикладеного, Київський національний університет ім. Т.Шевченка задля недопущення порушення законодавства при звільненні ОСОБА_2 за пунктом 8 ст.36 КЗпП України видав Наказ №08-175-04 від 16 січня 2025 року ?Про звільнення, згідно якого:
		-Вніс зміни до наказу №08-4553-04 від 27 грудня 2024 року, пункт 1, ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, з урахуванням п.6.2.3. Контракту, звільнити 31 грудня 2024 року, згідно п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені Контрактом), у зв?язку з хворобо (листки непрацездатності 15078769-2028079335-1 та 15078769-2028110225-1).
		-Вніс зміни до наказу №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року, пункт 1, ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора (0,75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики 31 грудня 2024 року звільнити, згідно п.8 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені Контрактом), у зв?язку з хворобо (листки непрацездатності 15078769-2028079335-1 та 15078769-2028110225-1).
		Сплатити компенсацію за невикористану відпустку за 22 к.д. за період роботи з 01 вересня 2024 року по 30 грудня 2024 року. 
		Ксерокопія вищезазначеного Наказу від 16 січня 2025 року №08-175-04, повідомлення про отримання трудової книжки та довідка про нарахування виплат були направлені позивачу на поштову адресу цінним листом з описом.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 51 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.
		Велика Палата Верховного Суду щодо застосування положень ч.3 ст.40 КЗпП України у випадку припинення трудового договору (контракту) з працівником за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18 відступила від правових висновків, сформульованих у постановах ВСУ (від 26 грудня 20212 року у справі №6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі №6-127цс12) та КЦС ВС (у постанові від 16 березня 2020 року у справі №640/10761/14-ц), щодо застосування положень частини третьої статті 40 КЗпП України, визначивши, що гарантії, передбачені ч.3 ст.40 КЗпП України, щодо неможливості звільнення у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці поширюється на випадки припинення трудового договору (контракту) з працівником за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
		У постанові від 12 лютого 2025 року у справі №757/31954/23-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду вказав, що ?трудове законодавство не містить імперативних норм, які забороняли б роботодавцю скасовувати раніше видані ним накази або вносити до них зміни.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 604/1157/19 (провадження № 61-1144св22), від 07 лютого 2024 року у справі №289/1380/22 (провадження № 61-14153св23).
		Приймаючи до уваги, що наказом № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року, який не оскаржено та який є чинним, роботодавцем самостійно відновлено раніше порушене право позивача,.. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним і скасування наказу № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року та поновлення на роботі?. 
		Під час розгляду справи судом достовірно встановлено, що звільнення ОСОБА_2 мало місце під час його тимчасової непрацездатності. 
		Однак, відповідач, виявивши, що з його боку були допущені порушення ч.3 ст.40 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_2 , згідно п.8 ст.36 КЗпП України, самостійно їх усунув Наказом №08-175-04 від 16 січня 2025 року, шляхом внесення змін в частині дати звільнення, а саме, зазначивши датою звільнення ОСОБА_2 31 грудня 2024 року (перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності). Вказані обставини свідчать про те, що роботодавцем (Київським національним університетом ім. Т.Шевченка) самостійно відновлено раніше порушене право ОСОБА_2 .
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання незаконним та скасування Наказів: Київського національного університету ім. Т.Шевченка відповідача № 08-4553-04 від 27 грудня 2024 року ?Про звільнення за порушення умов контракту?, яким вирішено звільнити 30 грудня 2024 року ОСОБА_2 , доктора наук, професора, професора кафедри друкованих медіа та історії журналістики Навчально-наукового інституту журналістики, з урахуванням п.6.2.3 Контракту, згідно п.8 ст.36 КЗпП України та Київського національного університету ім. Т.Шевченка відповідача №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року ?З особового складу про звільнення?, яким вирішено: ? ОСОБА_2 , доктора наук, професора (0.75 ставки) кафедри друкованих медіа та історії журналістики навчально-наукового інституту журналістики 30 грудня 2024 року, звільнити згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом)?, так як, відповідачем самостійно відновлено раніше порушене право ОСОБА_2 . 
		Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами від позовних вимог про визнання незаконним Наказів: Київського національного університету ім. Т.Шевченка відповідача № 08-4553-04 від 27 грудня 2024 року ?Про звільнення за порушення умов контракту? та №08-4555-04 від 27 грудня 2024 року ?З особового складу про звільнення?, то вони також не підлягають задоволенню. 
		Так, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (?Проніна проти України?, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, суд прийшов до висновку про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.21, 23, 36 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, ст.43 Конституції України, суд
		Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_2 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення. 
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...