Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/3342/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 23.07.2025. Зареєстровано: 23.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2025.

Номер судового провадження: 2/645/2042/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 645/3342/25
		Провадження № 2/645/2042/25
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    23 липня 2025 року                              м. Харків
		 
		Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
		головуючого судді  Спесивцева О.В.,
		за участю секретаря судових засідань  Асєєвої К.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 
		до ОСОБА_1 
		про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 30749-09/2024 від 24.09.2024 в розмірі 17792,88 грн., сплачений судовий збір у сумі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
		В обґрунтуванняпозову вказує,що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено Договір про надання фінансового кредиту №30749-09/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17792,88 грн., яка складаєтьсяіз: заборгованість за тілом кредиту  7723.40 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом  5869.48 грн.; заборгованість за штрафом  4200.00 грн. 23.12.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого, позивачем отримано право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до відповідача за кредитним договором №30749-09/2024 від 24.09.2024 року. На адресувідповідача буланаправлена вимогапро погашеннязаборгованості закредитним договором,проте зазначенавимога буллазалишена безвиконання.Зважаючи навище вказане,позивач звернувсясуду зданим позовомпро стягненняз відповідачазаборгованості усудовому порядку.Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
		До позовної заяви додано клопотання про витребування доказів, у якому представник позивача просив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (адреса 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, Ід) інформацію: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція № 519125895 здійснена 24.09.2024 о 18:05 год. на банківську картку НОМЕР_1 в сумі 8400 грн. Якщо так, то: чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
		Ухвалою суду від 30.05.2025 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
		16.06.2025 року до суду від представника відповідача  адвоката Лисенка Андрія Олександровича через систему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву; у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі; розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та його представника. Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, представник відповідача посилався на факт недоведення позивачем факту укладання між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем кредитного договору та погодження суттєвих умов кредитування та надання відповідачу кредиту. Позивачем не надано до суду доказів отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів за договором, більш того відсутні будь-які відомості щодо реквізитів відповідача, які б підтверджували направлення останньому грошових коштів та не надано доказів існування заборгованості. Оскільки Кредитний договір не було укладено - у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків та стягнення таких з відповідача. Також вказує, що оскільки під час дії Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні відповідач звільняється від відповідальності, а також від обов`язку сплати на користь позивача штрафних санкцій на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 4200 грн. задоволенню не підлягають. Також посилається на завищення позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача. Також у відзиві представник відповідача вказує, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачем складає 10000 грн., докази понесення яких будуть надані до ухвалення рішення або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення.
		Ухвалою суду від 01.07.2025 року задоволено клопотання представника відповідача  адвоката Лисенко А.О. задоволено та поновлено строк для подання відзиву.
		Ухвалою суду від 01.07.2025 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази, які вказані позивачем у клопотанні.
		15.07.2025 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана інформація.
		Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися, просили провести розгляд справи без їх участі.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений Договір пронадання фінансовогокредиту №30749-09/2024, відповідно до п. 1.1 якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
		Пунктами 1.2, 1.4Кредитного договору, сторонами узгоджено істотні умови договору, а саме, що кредит надається строком на 120 днів, кінцева дата погашення 21.01.2025, денна процентна ставка складає 0,72 %.
		Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 цього Договору ( п. 7.1 Договору).
		Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) W3188, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 , зазначений в кредитному договорі, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Стар Файненс Груп».
		Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту визначено Графік платежів.
		Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.03.2025 року на картковий рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , яка вказана у кредитному договорі, 24.09.2024 відповідачем було перераховано кредитні кошти в сумі 8400,00 грн.
		Факт перерахування 24.09.2024 року коштів у сумі 8400 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , підтверджується також Інформаційною довідкою АТ «Приватбанк» від 09.07.2025, яка надійшла на адресу суду.
		23.12.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 30749-09/2024 від 24.09.2024, де боржником є ОСОБА_1 
		ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про виконання зобов`язань за Кредитним договором.
		Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги.
		Позивач вказує, що оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, він звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.
		Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
		Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ст.1054,1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Відповідно дост. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).
		Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
		Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
		Стаття 11 вказаного Законупередбачає порядок укладення електронного договору.
		Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
		Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
		Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
		надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
		заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
		вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
		У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Законувважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українитастаттею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
		За змістомстатті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
		електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
		електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
		аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини 1статті 638 ЦК Україниміж сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
		Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідач підписав його 24.09.2024 р. одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
		Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
		Договір містить ПІБ, дату народження, паспортні дані, податковий номер, адресу реєстрації та номер мобільного телефону відповідача.
		Зі змістуЗакону України «Про електронну комерцію»вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
		Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно дост. 207 ЦК УкраїнитаЗакону України «Про електронну комерцію»прирівнюється до письмової форми та обов`язковим до виконання сторонами.
		На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту укладання між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем кредитного договору та погодження суттєвих умов кредитування та надання відповідачу кредиту
		З приводу доводів відповідача про недоведення позивачем отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів за договором, суд зазначає наступне.
		У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору.
		Факт перерахування коштів підтверджується наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та АТ «Приватбанк».
		Відповідач заперечуючи факт отримання грошей, не надав суду доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належить
		Таким чином, відповідач, укладаючи кредитний договір, реалізував своє суб`єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. 
		Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку, реквізити якої були надані самим позичальником. Факт зарахування коштів підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн»
		Підтвердження факту належності карткового рахунку № НОМЕР_3 саме відповідачу ОСОБА_1 є відповідна довідка АТ «Приватбанк.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
		Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
		Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
		На підставі викладеного, позивачем доведено та не спростовано відповідачем факту укладання 24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем Договору про надання фінансового кредиту №30749-09/2024, а також його виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» в частині перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 8400 грн.
		Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Тобто позичальник 1) отримує від кредитодавця грошові кошти, власником яких він не був, та 2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
		Натомість у позичальника виникає зобов`язання 1) повернути грошові кошти у встановлений строк та 2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
		Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
		Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
		Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2статті 1054 ЦК Українита до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2статті 1057 цього Кодексу.
		Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
		Проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
		Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.
		Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
		Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 23.12.2024 року у відповідачки утворилась загальна сума заборгованості за договором у розмірі 17792,88 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту  7723.40 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом  5869.48 грн.; заборгованість за штрафом  4200.00 грн
		Щодо заявленого позивачем штрафу, суд зазначає наступне.
		Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
		Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
		У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
		Тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
		- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
		-в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
		-у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
		Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
		Оскільки позивач просить стягнути з відповідача у т.ч. штраф, то враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.
		Відповідно до змісту ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяте на себе відповідно до умов договору зобов`язання щодо повернення ТОВ «Стар Файненс Груп» тіла кредиту у розмірі 7723.40грн.та відсотківза користуваннякредитом урозмірі 5869.48грн., у зв`язку з чим має перед ТОВ «Стар Файненс Груп» невиконане зобов`язання зі сплати заборгованості у розмірі 13592,88 грн.
		Відповідно достатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно зістатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 516 ЦК України).
		Згідно із ч. 1ст. 1077 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
		За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
		Відповідно до ч. 1, 2ст. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
		Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», уклавши 23.12.2024 року з ТОВ «Стар Файненс Груп» договір факторингу, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 30749-09/2024 від 24.09.2024
		З матеріалів справи вбачається, що згідно з Реєстром боржників до Договору Факторингу ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 30749-09/2024 від 24.09.2024 в розмірі 17792,88 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту  7723.40 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом  5869.48 грн.; заборгованість за штрафом  4200.00 грн.
		Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини щодо безпідставного нарахування первісним кредитором заборгованості за штрафом у розмірі 4200 грн., ТОВ «Стар Файненс Груп» , яке включило до загального розміру заборгованості за Кредитним договором безпідставно нарахований штраф, відступило ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» недійсну вимогу у розмірі 4200,00 грн.
		З урахуванням викладеного, вимога про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4200 грн. є недійсною, на момент відступлення права вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», оскільки первісний кредитор був обізнаний про відсутність у відповідача обов`язку сплачувати штраф, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
		За таких обставин, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не набуло права грошової вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4200 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість, враховуючи, що відповідальність за відступлення недійсної вимоги лежить саме на ТОВ «Стар Файненс Груп», а не на боржникові.
		Разом з тим, недійсність однієї з вимог, не свідчить про недійсність договору факторингу в цілому, оскільки відсутні обставини, які б свідчили про його нікчемність або про те, що він у встановленому законом порядку визнаний судом недійсним.
		Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло прав кредитора у Кредитному договорі № 30749-09/2024 від 24.09.2024 за дійсними вимогами, а саме 13592,88 грн., з яких заборгованість тіла кредиту у розмірі 7723.40 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 5869.48 грн.
		Відповідно до ч. 2ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або новому кредитору, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 13592,88 грн.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України).
		Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2ст. 16 ЦК Україниє примусове виконання обов`язку в натурі.
		З урахуванням викладеного, враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за Кредитним договором №30749-09/2024 від 24.09.2024 у загальному розмірі 13592,88 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7723.40 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 5869.48 грн.
		У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4200 грн. суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1850 грн. 71 коп (2422,40 * 76,4%).
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн суд зазначає наступне.
		Згідно п.1 ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
		1) договір про надання правової допомоги;
		2) довіреність;
		3) ордер;
		4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		З поданих представником позивача доказів вбачається, що під час розгляду даної справи ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надавалася професійна правнича допомога, а саме 01.03.2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103. 
		До позовної заяви було додано копії свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093. Окрім цього, долучено копію детального опису від 09.05.2025 наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024, копію замовлення від 15.04.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, копію рахунку на оплату від 25.04.2025.
		Як вбачається з п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, детальна інформація про справу, ціна послуг, та інші умови визначається у Замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору.
		Відповідно до Замовлення №19 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, вартість послуг по наданню правничої допомоги становить 7 000,00 грн, що встановлює чітко визначений фіксований розмір витрат на правничу допомогу.
		Частиною 3 статті 141 ЦПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Згідно ч.ч.4-5ст.137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Відповідно достатті 30 Закону№5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
		У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
		З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
		Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIвисновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		При цьому, згідно частини першоїстатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн. є неспівмірними складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень 00 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 206,247,258-259,268, 280-282 ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 30749-09/2024 від 24.09.2024 у загальному розмірі 13592 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 88 коп.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 71 коп. на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 3-й поверх.
		Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович (АО «Апологет»), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 р.
		Відповідач-  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
		Представник відповідача: адвокат Лисенко Андрій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №3576 від 15.12.2017р. 
		 
		Повний текст рішення складено 23.07.2025 року.
		 
		 
		 
		   Головуючий суддя                О.В. Спесивцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...