Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/121/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 18.08.2025. Зареєстровано: 18.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2025.
Дата набрання законної сили: 03.11.2025
Результат оскарження 03.11.2025 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/343/67/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091160000388

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/121/25 
		Провадження №: 1-кп/343/67/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 серпня 2025 року м. Долина
		 
		Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		       секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/67/25, внесеного до ЄРДР за № 12024091160000388 від 08.11.2024 про обвинувачення: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Угринів Калуського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має середню освіту, тимчасово непрацюючого, одруженого, на утримання неповнолітніх дітей немає, раніше несудимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.4 ст. 186 КК України, 
		з участю: прокурорів- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілого- ОСОБА_7 , 
		представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , 
		обвинуваченого- ОСОБА_4 ,
		захисника- адвоката ОСОБА_9 -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		  ОСОБА_4 вчинив грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану та умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_7 , середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .
		Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставинах:
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено, у тому числі Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
		ОСОБА_4 спільно із своєю дружиною 08.11.2024 перебували на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина Калуського району, на якому здійснює торгівлю дружина останнього - ОСОБА_10 , де неподалік її торгової палатки ОСОБА_4 побачив припаркований автомобіль марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 .
		У цей час, 08.11.2024 близько 11.00 год. у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, наявного у вказаному автомобілі.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з тією ж метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, свідомо 
		 
		бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , підійшов до автомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відчинивши водійську дверку, проник всередину салону вказаного автомобіля та сів за кермо. В цей час ОСОБА_4 побачив, що на передньому правому сидінні вказаного автомобіля знаходився малолітній ОСОБА_11 .
		Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, в присутності ОСОБА_11 , оглянув салон автомобіля, де у попільничці біля ручки важеля перемикання передач побачив грошові кошти, та скориставшись тим, що останній наляканий, відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 10000 гривень, які сховав у кишеню свого одягу.
		В подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця, внаслідок чого спричинив збитки ОСОБА_7 на суму 10000 грн.
		Крім цього, що ОСОБА_4 , 08.11.2024 перебував на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина, де здійснює торгівлю дружина останнього - ОСОБА_10 . Приблизно о 11.10 год., після вчинення відкритого викрадення чужого майна в присутності малолітнього ОСОБА_11 , в той час, коли останній покликав свого батька ОСОБА_7 на допомогу, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 .
		В свою чергу, ОСОБА_7 , якому не було відомо ще на той момент про викрадення грошових коштів, почав з`ясовувати у ОСОБА_4 причину перебування у його автомобілі та між ними розпочався раптовий словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник раптовий протиправний умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
		Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина Долинської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 схопив обома руками праву руку потерпілого ОСОБА_7 та застосовуючи фізичну силу стиснув її, спричинив останньому тілесні ункодження у вигляді травми правої кисті з переломами основних фаланг 2,3-го пальців без зміщення, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних утжкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що в п`ятницю 08.11.2024 він разом з дружиною - ОСОБА_10 , яка являється ФОПом, перебував на території Долинського ринку. Вийшовши з палатки біля 10-11 години, він побачив за 10-15 метрів припаркований автомобіль - сірий Мерседес, який перекривав прохід до їх палатки, де дружина здійснює торгівлю. Він підійшов до вказаного автомобіля та постукав у вікно водійської дверки, після чого відкрив її. В салоні даного автомобіля нікого не було. Він запитав у дитини, яка знаходилась біля автомобіля, "Де батьки?". Дитина покликала батька, який підійшов до нього. Він попросив вказаного громадянина, як йому тепер відомо ОСОБА_7 , щоб той забрав свій автомобіль на парковку та не перекривав прохід до їх палатки. Потерпілий наказав відійти від машини. Він ще раз попросив останнього забрати автомобіль. Між ним та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, після чого потерпілий підійшов до нього, схопив його двома руками за безрукавку та почав смикати, штовхати. Від поштовху, він упав на праву сторону , а ОСОБА_7 двічі копнув його лежачого правою ногою. Піднявшись, він почав відходити до своєї палатки, а потерпілий разом з своєю дружиною, яка підійшла до них, ішов за ним. ОСОБА_7 схопив його за капішон спортивного костюму та потягнув до себе. Від цього він упав на землю. Піднявшись, він відійшов від автомобіля на 25-30 метрів, а потерпілий знову підійшовши до нього, схопив правою рукою за груди, а лівою наніс удар в праву частину його обличчя. Від удару він знову упав, а ОСОБА_7 почав його крутити, душити. Від цього він майже втратив свідомість. До них підбігли невідомі люди, а також його дружина, які розборонили їх. Піднявшись, він зняв безрукавку, кинув її на землю та одівши кросівок, який злетів під час шарпанини, пішов в напрямку головної дороги Стрий-Чернівці, де його на автомобілі чекав рідний брат - ОСОБА_12 . Сівши в автомобіль, він разом з братом поїхали в м.Калуш, де мали роботу. За весь час даної події, він потерпілого ОСОБА_7 за руку не ловив, тому не міг зламати пальці. Пальці потерпілий, на його думку, міг поламати, коли шарпав його. В той день спиртні напої, він не вживав, п`яним не був, в салон автомобіля Мерседес, яким приїхав потерпілий - не сідав, а відповідно не бачив та не брав гроші, які нібито були в автомобілі. Конфлікт між ним та ОСОБА_7 виник через неправильно припаркований автомобіль останнього. Про те, що на місце події були викликані працівники поліції, йому не було відомо. Місце події, він покинув, оскільки злякався, крім цього він мав їхати в м.Калуш на роботу. Оскільки він не визнає своєї вини у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, то відповідно і не визнає заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. 
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини не визнав , його винуваність у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану (ч.4 ст. 186 КК України) та умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_7 , середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я ( ч.1 ст. 122 КК України), повністю доведена показами потерпілого, свiдкiв, iншими доказами ( висновками експертів, письмовими та речовими доказами), зiбраними по справі та дослідженими в судовому засiданнi, а саме: 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_7 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_4 до подій, які мали місце 08.11.2024 , він не знав. Цього числа , тобто 08.11.2024, біля 11.00 год. він разом з дружиною ОСОБА_13 та малолітнім сином ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приїхав своїм автомобілем марки Мерседес на територію Долинського ринку, з метою купити куртку дружині. Він поставив свій автомобіль, закрив його та разом з дружиною та сином пішли вибирати куртку. Давид захотів піти в автомобіль. Він дав останньому ключі і той пішов та відкривши автомобіль сів у салон. Через деякий час, він почук крик сина " ОСОБА_15 ". Виглянувши із-за палатки, він побачив, що син стоїть біля передньої пасажирської дверки автомобіля , а в салоні за кермом сидить невідомий мужчина, як йому тепер відомо - ОСОБА_4 . Він підбіг до дитини , та запитав "Що сталось?". Син відповів, що " ОСОБА_16 сів у машину, хотів забрати ключі, а потім побачив гроші та сказав: мені повезло". Давид також повідомив, що невідомий дядько, ще відкривав "підлокотник". Він підійшов до відкритої водійської дверки та попросив обвинуваченого вийти з автомобіля. ОСОБА_4 , який був одягнутий у сірий спортивний костюм та безрукавку, повідомив, що має право сидіти в автомобілі, оскільки вони тут торгують, а може взагалі поїхати. Він ще раз поросив обвинуваченого вийти з автомобіля, але останній не реагував на його пропозицію. Після цього він зателефонував на номер "102" та викликав працівників поліції. ОСОБА_4 виліз з салону та пішов в сторону огорожі, повідомивши при цього, що він нікого не боїться. Його дружина ОСОБА_13 побігла за обвинуваченим, а він став заспокоювити сина, який був переляканим та плакав. Побачивши, що ОСОБА_4 намагається втекти, він залишив ОСОБА_17 , побіг за обвинуваченим, та попросив останнього зачекати працівників поліції. Оскільки на його прохання ОСОБА_4 , який на його думку був в стані алкогольного сп`яніння, оскільки від нього було чути запах спиртного, не реагував і дальше направлявся до огорожі, він намагався його затримати, але той виривався від нього. До них підійшли два працівники ринку та попросили, що він відпустив обвинуваченого, оскільки вони його знають, так як він разом з дружиною торгує на ринку. До них також підійшла дружина ОСОБА_4 та почали до них нецензурно лаятись. Коли він тримаючи обвинуваченого правою рукою за безрукавку, повернув голову, щоб поговорити з дружиною останнього, той викрутив йому руку в ділянці долоні , зламавши при цьому два пальці (вказівний та середній). Після цього ОСОБА_4 наніс йому два удари - в обличчя та по голові. Працівники ринку почали заспокоювити обвинуваченого. ОСОБА_4 пішов від них між вагончиками та пропав. Через деякий час приїхали два екіпажі працівників поліції, які стали розшукувати обвинуваченого. Він, оскільки було холодно, присів у свій автомобіль та виявив, що з 
		 
		попільнички пропали гроші, які він отримав цього ж дня біля 10.00 год. за продаж коліс. Колеса він продав за тринадцять тисяч гривень ( десять купюр по 1000 гривень та шість купюр по 500 гривень), а в попільничці залишилось лише три тисячі - шість купюр по 500 гривень). Вийшовши з автомобіля та підійшовши до дружини обвинуваченого, він повідомив останній, що пропало десять тисяч гривень. Дружина повідомила, що у чоловіка немає телефону, тому вона не може до нього зателефонувавти. В цей час до неї хтось зателефонував і вона по телефону запитала "Де гроші?". Після цього вона пішла між вагончики, знайшла там безрукавку чоловіка та повідомила, що в кишенях грошей немає. Він залишив їй свій номер телефону та пішов до працівників поліції, яким повідомив про пропажу грошей. На місце події була викликана СОГ, яка почала проводити слідчі дії. Через деякий час вони поїхали додому. Подію, яка мала місце 08.11.2024, син ОСОБА_17 частково зняв на свій мобільний телефон. Наступного дня він звернувся в лікарню, де йому було надано медичну допомогу.Будь-яких тілесних ушкоджень, він обвинуваченому 08.11.2024 не наносив. Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 навіть не вибачився за скоєне, не відшкодував заподіяні збитки, просив судити останнього згідно вимог Закону. Заявлений до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що потерпілий по справі ОСОБА_7 являється її чоловіком. 08.11.2024 вона разом з чоловіком забрали малолітнього сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі школи та поїхали на ринок м.Долина. Зупинивши автомобіль марки Мерседес позаду торгових палаток, вони пішли вибирати одяг. Коли вона приміряла куртку, син ОСОБА_17 , повідомив, що йому погано і він хоче піти в автомобіль. Чоловік ОСОБА_7 дав йому ключі від автомобіля і син пішов. Через декілька хвилин, вона почула крик сина " ОСОБА_15 ". Чоловік пішов до нього, а вона залишилась. Продавець запитала її чи вони приїхали з пасажиром, оскільки хтось сидить за кермом їх автомобіля, а її чоловік та син стоять біля автомобіля. Вийшовши з палатки, вона побачила, що в їх автомобілі відкриті водійські та передні пасажирські дверки. Чоловік перебував біля відкритої водійської дверки, а син біля передньої пасажирської дверки. За кермом автомобіля сидів невідомий чоловік, одягнути у спортивний костю та безрукавку. На голові у невідомого була шапка. Підійшовши до них, вона запитала чоловіка "Що сталось?", на що той відповів , що в автомобілі знаходиться людина та не хоче вилазити. Вона сказала чоловікові викликати працівників поліції. Невідомий мужчина, як їй тепер відомо це ОСОБА_4 виліз з салону автомобіля та направився в сторону огорожі , яка відділяє територію ринку.Вона пішла за ним з наміром затримати його до приїзду поліції. Чоловік в цей час заспокоював сина, який плакав. Підійшовши до обвинуваченого, від якого було чути запах спиртного, вона просила його зачекати працівників поліції, однак той почав прискорювати ходу. Вона зловила його за рукав, намагаючись затримати. ОСОБА_4 почав "шарпатись". В цей час до них підійшов чоловік і вони вдвох стали тримати обвинуваченого. До них також підійшли двоє працівників ринку та дружина ОСОБА_4 , яка попросила відпустити його. Обвинувачений став махати руками та вдарив чоловіка в ділянку обличчя. Також ОСОБА_4 вивернув ОСОБА_7 два пальці на правій руці (вказівний та середній). Після цього обвинувачений втік. Через деякий час приїхали працівники поліції, які відібрали заяву, пояснення та стали розшукувати ОСОБА_4 . Вони чекали працівників поліції та оскільки було холодно сіли в свій автомобіль. Син Давид розказав, що "коли він відкрив автомобіль та взявши воду з багажного відділення сів на переднє пасажирське місце, невідомий дядько відкрив водійські дверки та сів за кермо, оглядаючи салона. Побачивши гроші, які лежали в попільничці, невідомий сказав "Мені повезло", та забрав гроші". Коли вони оглянули попільничку, де чоловік перед поїздкою на ринок поклав гроші в сумі 13 000 грн ( десять купюр по 1000 гривень та шість купюр по 500 гривень) за продані цього ж дня колеса, то виявили, що не має всіх грошей, а саме не хватає 10 000 грн. Виявивши пропажу грошей, чоловік пішов до дружини ОСОБА_4 і повідомив про це. Останнє повідомила, що не знає де її чоловік. ОСОБА_7 залишив їй свій номер телефону, для того щоб владнати питання щодо пропажі грошей. Після того вони під`їхали до працівників поліції та повідомили про пропажу грошей. Потім вони поїхали додому. Будь-яких тілесних ушкоджень обвинуваченому ОСОБА_4 , чоловік не наносив. Син ОСОБА_17 знімав цю подію на свій телефон.
		Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він торгує одягом в т.ч. і на Долинському ринку. 
		 
		08.11.2024 між 10 та 11 годиною потерпілий, як йому тепер відомо ОСОБА_7 , разом з дружиною та сином, віком 10-14 років, підійшли до його палатки та дружина стала приміряти куртку. Потерпілий дав синові ключі і сказав іти до автомобіля, який знаходився приблизно за 20 метрів від палатки. Після того як дитина пішла, він приблизно за 5-7 хвилин почув якийсь крик, ніби хтось покликав "Тату". Потерпілий вийшов з палатки та пішов в напрямку автомобіля. Жінки приблизно за 2-3 хвилини запитала його, що там відбувається. Він виглянув з палатки та побачив, що біля автомобіля сірого кольору біля передніх відкритих дверей стояло двоє людей спиною до нього. Це був ОСОБА_7 та особа вдягнена в спортивний костюм, сіру безрукавку та шапку на голові. Дитина також перебувала зліва від передньої частини автомобіля. Він повернувся в палатку і запитав дружину потерпілого чи з ними ще хтось приїхав. Жінка вийшла з палатки та пішла. Через деякий час ця жінка повернулась, віддала куртку, яку приміряла та забравши свої речі пішла. Самого конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, він не бачив.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив, що він являється працівником Долинського ринку. 08.11.2024 між 10 та 11 годиною, він проходячи по території побачив групу людей - двох мужчин, жінку та дитину віком 10-14 років. Мужчини, а це були обвинувачений ОСОБА_4 , одягнутий у сіру безрукавку, якого він знав візуально та потерпілий ОСОБА_7 , "шарпались" між собою. Дитина, яка стояла збоку, вроді знімала все на телефон. Він підійшов до мужчин та став їх розбороняти. До них також підійшов працівник ринку на ім`я ОСОБА_20 та став допомагати розборонити мужчин. Коли їм вдалось розборонити обвинуваченого та потерпілого, до них підійшла дружина ОСОБА_4 . Сам обвинувачений стояв збоку. Потерпілий ОСОБА_7 ,на його запитання , що сталось, пояснив, що це пов`язано з дитиною та автомобілем. Крові на обвинуваченому та потерпілому, він не бачив. Коли він був присутнім, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ще раз виник конфлікт. Потерпілий тримав обвинуваченого, щоб той не втік, оскільки ним було викликано працівників поліції. Після цього він пішов по своїх справах. 
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він займає посаду контролера ДЦСЄ "Інсайт" та виконує свою роботу на території Долинського ринку. Обвинуваченого ОСОБА_4 , він знає, оскільки той разом з дружиною здійснює торгівлю на території Долинського ринку.08.11.2024 між 10 та 11 годиною проходячи територією ринку, він побачив, що двоє мужчин , один з них ОСОБА_4 , "шарпаються" між собою, тримаючи один одного за одежу. Біля вказаних мужчин була жінка та дитина, яка знімала дану подію на телефон. На його запитання, що сталось, один з мужчин, як йому тепер відомо потерпілий ОСОБА_7 , повідомив щось про автомобіль та про дитину, яка налякалась. Потерпілий також повідомив, що утримує обвинуваченого, оскільки той заліз в його автомобіль і ним викликано працівників поліції. Він наказав відпустити обвинуваченого, що потерпілий і зробив. До них підійшла дружина ОСОБА_4 . Після цього він відійшов і що дальше відбувалось пояснити не може. Щоб хтось-комусь наносив удари, він не бачив. Конфлікт тривав на його думку 10-15 хвилин.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що обвинувачений по справі ОСОБА_4 являється її чоловіком. 08.11.2024, вона разом з чоловіком перебували на території Долинського ринку, де вона здійснює підприємницьку діяльність. Алкогольні напої чоловік в той день не вживав. Між 10 та 11 годиною цього ж числа на територію ринку заїхали покупці, які залишили свій автомобіль, перекривши дорогу до їх палатки. Чоловік пішов до автомобіля з метою, щоб водій переставив його в інше місце. Через деякий час до неї прибігла знайома та повідомила, що ОСОБА_22 . Вона побігла до зупиненого автомобіля, та стала розбороняти чоловіка та невідомого мужчину, як їй тепер відомо ОСОБА_23 . Потерпілий повідомив, що чоловік заліз в його автомобіль. Вона просила, щоб вони не бились, однак ОСОБА_7 намагався ще нанести удари ОСОБА_4 . Біля них знаходилась дитина, яка знімала все на телефон. Чоловік під час конфлікту оборонявся, намагався відштовхнути ОСОБА_7 . Після цього чоловік, який був сильно побитий ( на голові була кров, на обличчі забій, почервоніння), відійшов в сторону, а вона попросивши вибачення в потерпілого, повернулась в свою палатку. Через деякий час приїхали працівники поліції, які підійшли до неї та запитали де її чоловік. Вона повідомила, що не знає де він та зателефонувати до нього не може, оскільки телефон ОСОБА_4 залишив в їх автомобілі. Також до неї підходив потерпілий ОСОБА_7 , який повідомив, що у нього з автомобіля пропали гроші: було 13 000 грн, а залишилось лише 3000 гривень, які він тримав у руці. В цей час до неї з номеру телефона брата 
		 
		зателефонував чоловік, який повідомив, що грошей він не брав. Також в кишенях безрукавки, яку чоловік залишив на місці події та яку вона підібрала, грошей не було, про що вона повідомила потерпілого.
		Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що потерпілий по справі ОСОБА_7 являється братом його дружини. 08.11.2024 зранку біля 09.00-09.30 год. він приїхав у м.Долина, так як напередодні домовився з потерпілим про купівлю у нього чотирьох коліс з дисками. Зустрівшись на території СТО, яка знаходиться біля заправки WOG, він оплатив ОСОБА_7 обумовлену суму 13 000 гривень та забрав колеса. Гроші , які він віддав потерпілому були: 10 штук купюрами по 1000 грн, та 6 купюр по 500 грн. Після цього вони роз`їхались . Цього ж дня біля 15 год., до нього зателефонував ОСОБА_7 та розказав про подію, яка відбулась на території ринку.
		Опитаний в судовому засіданні в присутності, законного представника ОСОБА_13 , психолога ОСОБА_25 ( доручення для участі психолога у слідчих (розшукових) діях та процесуальних діях у кримінальному провадженні за участю малолітньої/неповнолітньої особи від 14.04.2025 №009-278П , т.1 а.с.90-92 ) та начальника Служби у справах дітей Долинської міської ради ОСОБА_26 ( довіреність т.1 а.с.93) малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду пояснив, що 08.11.2024 мама ОСОБА_13 забрала його зі школи, оскільки він себе погано почував. Після цього він разом з батьками на автомобілі поїхали на ринок м.Долина та зупинивши автомобіль, пішли до палаток, де мама стала вибирати собі куртку. Він попросив батька ОСОБА_7 дати ключі від автомобіля, щоб попити води. Батько дав ключі і він пішов до їх автомобіля. Відкривши автомобіль, він з багажника взяв водичку, попив та сів в салон на переднє пасажирське крісло, поклавши ключі від автомобіля біля коробки передач. Із-за палаток вийшов невідомий дядько, який підійшовши до автомобіля , подивився на задні номерні знаки та відчинивши водійську дверку , сів за кермо. Він питав цю людину, хто ти такий, однак той сказав "Давай ключі." Оглянувши салон, дядько побачив ключі від автомобіля та гроші, які лежали в скрученому вигляді в попільничці. Побачивши гроші, дядько сказав "О,це моє". Він, перелякавшись , схопив ключі від автомобіля, вискочив на вулицю та став кричати "Тато". Через відчинені дверки, він побачив, як невідомий дядько правою рукою взяв гроші, але як йому здалось не всі, та поклав їх в кишеню безрукавки сірого кольору. На його крик , прибіг батько та став питати невідомого, який продовжував сидіти за кермом їх автомобіля, хто ти такий та чого заліз в чужий автомобіль. Дядько відповів, що якщо ти тут зупинив свій автомобіль, то він має право навіть поїхати на цій машині. Батько ще декілька раз просив невідомого вийти з салону, а також зателефонував в поліцію. Дядько виліз з автомобіля та повідомив, що йому все одно, він нікого не боїться. Після цього він почав швидко відходити від автомобіля. До них підійшла мама та побігла за невідомим дядьком. Батько в той час став його заспокоювати, оскільки він дуже перелякався та плакав. Заспокоївши його, батько побіг до невідомого, якого тримала мама. Він закрив машину та пішов до батьків , які були приблизно за 100 метрів від нього та тримали дядька, який виривався, намагався втекти. Він почав це все знімати на свій телефон. До них підійшли ще люди з базару та дружина ОСОБА_4 , які стали заспокоювати обвинуваченого. Батьки його відпустили. Потім ОСОБА_4 вдарив батька кулаком в обличчя та знявши безрукавку пішов за вагончики і втік. Через деякий час приїхали працівники поліції. ОСОБА_4 через деякий час телефонував до своєї дружини, але з чужого номеру. Дружина питала його " ОСОБА_27 , де ти подів гроші?". Це він чув, оскільки в той момент був біля неї. За пропавші з автомобіля гроші, дружині ОСОБА_4 повідомив його батько.
		Після опитування малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психолог ОСОБА_25 суду пояснила, що малолітній ОСОБА_17 давав чіткі відповіді, не губився під час уточнюючих запитань, деталізував свої відповіді. Вона, як психолог, була присутня 22.11.2024 під час допиту ОСОБА_17 на досудовому слідстві в умовах приміщення "зеленої кімнати", а також під час слідчого експерименту з участю останнього. Пояснення малолітнього, надані в судовому засіданні , суттєво не відрізняються від пояснень наданих ним під час опитування на досудовому слідстві та під час слідчого екперименту. Дана подія викликала у малолітнього ОСОБА_17 гостру стресову реакцію, однак самонавіювання, фантазування щодо обставин події у малолітнього ОСОБА_11 - виключається.
		Крім цього вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 186, ч.1 ст.122 КК України доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024091160000388 від 08.11.2024, згідно якого 08.11.2024 в 15.32.00 год. внесені відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення . Правова кваліфікація - ст. 186 ч.4 КК України.
		З матеріалів витягу встановлено, що 08.11.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи разом із дружиною на території ринку Долинського районного споживчого товариства (м. Долина, вул. Торгова, 3), поблизу торгової палатки, де дружина здійснювала торгівлю, помітив припаркований автомобіль «Mercedes C180», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 . 
		Маючи умисел на таємне викрадення майна з вказаного автомобіля, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 підійшов до незачиненого автомобіля, відчинив двері з боку водія, проник до салону та сів за кермо. На передньому пасажирському сидінні він побачив малолітнього ОСОБА_11 , однак не припинив дій, а, усвідомлюючи, що його помічено, відкрито, у присутності дитини, оглянув салон. У попільничці біля важеля перемикання передач виявив 10 000 грн та, скориставшись наляканим станом дитини, відкрито заволодів цими коштами, поклавши їх у кишеню свого одягу.
		Після цього ОСОБА_4 залишив місце події та розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 10 000 грн.
		Викладені обставини стали підставою для збирання доказів у межах зазначеного кримінального провадження (т. 2 а.с. 1);
		- рапортом старшого інспектора чергового Відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_28 , в якому останній зазначив, що 08.11.2024 о 11:12 надійшло повідомлення зі служби 102 з тел.: 0668360219 про те, що в м. Долина, вул. Центральний Ринок, невідомий чоловік намагався вирвати ключі в дитини заявника та його затримали. Пробує втекти та поводиться неадекватно. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що 08.11.2024 близько 11.30 год. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жит. АДРЕСА_2 прийшов до автомобіля марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 в якому виявив гр. ОСОБА_4 , 1970 р.н., жит. АДРЕСА_3 , який забрав з панелі грошові кошти у сумі 10000 грн. Телеграму склав СВ Кренців (т.2 а.с.2);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.11.2024, згідно якого старший слідчий ВП №1 (м.Долина) капітан поліції ОСОБА_29 прийняла усну заяву від ОСОБА_7 , який заявив, що 08.11.2024 близько 11:30 год., коли він прийшов до автомобіля марки «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_1 , виявив відсутність грошових коштів у сумі 10000 грн (т.2 а.с.3);
		- протоколом огляду місця події від 08.11.2024 із фототаблицями до нього, згідно якого місцем події являється територія парковки, яка знаходиться в м.Долина по вул.Торгова, Долинської ТГ, Калуського району, Івано-Франківської області. Безпосередньо огляд проводився в місці з координатами 48.980576,23.977664, які були встановлені за допомогою додатку «гул карти». Під`їзд до вказаного місця здійснюється зі сторони автобазару з вул. Б.Хмельницького та від сторони міського парку по вул.Шевченка. На момент огляду у вказаному місці знаходиться автомобіль марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору. Автомобіль без будь-яких пошкоджень та відчинений. У передній частині наявна панель, підлокіття та два сидіння. При обробці дактилоскопічним порошком чорного кольору панелі виявлено та вилучено 2 сліди пальців рук, які поміщено в паперовий конверт з пояснювальними надписами. За допомогою дистильованої води зроблено змив із керма автомобіля та підлокітника, які поміщено в окремі паперові конверти з роз`яснювальними надписами (т.2 а.с.4-12); 
		- постановою про визнання речовими доказами від 08.11.2024 , якою визнано тадолучено післяпроведення експертизречовими доказамипо кримінальному провадженню№12024091160000388від 08.11.2024:2сліди пальціврук та2змиви,які поміщенов окреміпаперові конвертиз роз`яснювальниминадписами  (т.2 а.с.13); 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2024, відповідно до якого, свідку ОСОБА_13 , в присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , було пред`явлено 4 фото для впізнання, і попередньо з`ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. На запитання свідок ОСОБА_13 , відповіла , що може впізнати особу: за рисами обличчя, губам, широкій 
		 
		голові. На запитання, чи впізнає вона когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_13 заявила, що впізнає особу під №2 по рисам обличчя, губам, оскільки чітко його бачила. На фото №2 був пред`явлений громадянин ОСОБА_4 , (т.2 а.с.14-16);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2024, відповідно до якого, потерпілому ОСОБА_7 , в присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , було пред`явлено 4 фото для впізнання, і попередньо з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання потерпілий ОСОБА_7 , відповів , що може впізнати особу: по обличчю, над губою має шрам, чітко бачив тому впізнати зможе. На запитання, чи впізнає він когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_7 заявив, що впізнає особу під №2 по рисам обличчя та шраму на губі, саме ця особа вчинила відносно нього злочин. На фото №2 був пред`явлений громадянин ОСОБА_4 , (т.2 а.с.17-19);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2024, відповідно до якого, потерпілому ОСОБА_11 за участі його матері ОСОБА_13 , в присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , було пред`явлено 4 фото для впізнання, і попередньо з`ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання потерпілий ОСОБА_11 , відповів , що особу вчинившому відносно нього злочин пам`ятає чітко по рисам обличчя. На запитання, чи впізнає він когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_11 заявив, що впізнає особу під №2 , яка вчинила злочин відносно нього, по рисам обличчя. На фото №2 був пред`явлений громадянин ОСОБА_4 , (т.2 а.с.20-22);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.11.2024 із фототаблицями до нього, яким встановлено, що 22.11.2024 на території ринку м. Долина, за участю свідка ОСОБА_11 , 2013 року народження, у присутності його законного представника ОСОБА_32 , психолога ОСОБА_25 , а також понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_33 , було проведено слідчий експеримент. Під час проведення зазначеної слідчої дії свідок ОСОБА_11 відтворив обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з метою перевірки та уточнення деталей його показань, отриманих під час допиту (т.2 а.с.23-30);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025091160000004 від 08.01.2025, згідно якого 07.01.2025 в 21.31.27 год. внесені відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення . Правова кваліфікація - ст. 122 ч.1 КК України.
		З матеріалів витягу встановлено, що 08.11.2024 близько 11.30 год. коли ОСОБА_7 перебував в АДРЕСА_4 на території ринку, то підбіг до належного йому автомобіля, в якому на цей час знаходився його малолітній син, що кликав його на допомогу, та виявив біля нього гр. ОСОБА_4 з яким у нього виник конфлікт в ході якого останній спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 , у вигляді перелому 2-х пальців правої руки.
		Викладені обставини стали підставою для збирання доказів у межах зазначеного кримінального провадження (т. 2 а.с. 31);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.01.2025, згідно якого старший слідчий СВ ВП №1 (м.Долина) капітан поліції ОСОБА_29 прийняла усну заяву від ОСОБА_7 , який заявив, що 08.11.2024 близько 11:30 год., коли він підбіг до свого автомобіля марки «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому був його малолітній син, який кликав його на допомогу та виявив біля нього гр. ОСОБА_4 , з яким в нього виник конфлікт, в ході якого останній спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому 2-х пальців. Просить притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності (т.2 а.с.32);
		- протоколом огляду від 10.01.2025, відповідно до якого , предметом огляду являється: один паперовий конверт, білого кольору на якому барвником чорного кольору нанесено рукописний напис «Відеозапис за 08.11.2024 року події, яка мала місце в м. Долина по вул. Торгова, Калуського р-ну Івано-Франківської області.
		При відкритті конверту, який герметично заклеєний, цілісність його не порушена, встановлено, що всередині нього мається один СD-R диск.
		Переглянувши вказаний диск з допомогою монітора марки «LG», та програми для 
		 
		перегляду відеозаписів «Рlауег», встановлено, що на диску наявні одинадцять відеофайлів: 
		- video 5188231690824214619
		При перегляді файла 5188231690824214619 на відеозаписі видно, територію на якій знаходяться 3 людей, які в подальшому встановлені, а саме: одна з них жінка ОСОБА_34 та двоє чоловіків: один одягнутий в спортивний костюм чорного кольору із окулярами на голові це ОСОБА_35 , а інший одягнутий спортивний костюм сірого кольору із шапкою чорного кольору на голові це ОСОБА_36 . Між даними людьми проходить конфлікт.
		На відео видно, як ОСОБА_35 з ОСОБА_37 тримають за верхній одяг та руки гр. ОСОБА_38 , який намагається від них вирватися і втекти. Також, ОСОБА_36 щось говорить, однак не розбірливо та на відео погано чути.
		В подальшому на відео видно, як жінка відходить в сторону та між собою шарпаються тільки чоловіки, які один одному наносять удари в різні ділянки. 
		В цей час до них підходить інша жінка, як було в подальшому встановлено, що це дружина ОСОБА_39 , де вони між собою розмовляють. В ході їхньої розмови чути, як ОСОБА_40 пояснюють, що ОСОБА_36 сів у автомобіль, де знаходився його син, намагався забрати в нього ключі та інше.
		Під час того як ОСОБА_41 пояснюють про дану ситуацію, її чоловік ОСОБА_42 хапає за праву руку ОСОБА_43 та умисно «здавлює» від чого останній говорить йому пусти, оскільки відчув різкий біль. Також ОСОБА_42 наносить удар рукою в область обличчя ОСОБА_43 .
		На відео видно, що почувши про дану ситуацію збіглися інші люди, які почали забирати ОСОБА_4 і ОСОБА_44 . Також, собою заступила ОСОБА_45 його дружина ОСОБА_46 . Поки іншим людям розповідали про те, що сталося, ОСОБА_36 пішов між вагончики з місця події.
		На цьому перегляд завершено (т.2 а.с.36-40);
		- постановою про визнання речовими доказами та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 10.01.2025 , якою визнано CD-R диск із записом за 08.11.2024 події, яка мала місце в м.Долина по вул.Торгова, Калуського району, Івано-Франківської області, речовим доказом по кримінальному провадженню №12024091160000388 від 08.11.2024 (т.2 а.с.41); 
		- висновком експерта №1 від 17.01.2025 проведеного на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи по медичних документах старшого слідчого СВ відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_29 по кримінальному провадженню №12024091160000388, згідно з яким у гр-на ОСОБА_7 , була травма правої кисті з переломами основних фаланг 2,3 пальців без зміщення.
		Описана травма спричинена дією тупого твердого предмета, могла утворитися в термін та за обставин, вказаних у матеріалах кримінального провадження, і відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення (т.2 а.с.42-44);
		   - постановою про визнання речовим доказом медичних документів від 21.01.2025, якою визнано та долучено після проведення експертизи речовим доказом по кримінальному провадженню №12024091160000388 від 08.11.2024 медичні документи, а саме: догоспітальний протокол, два оптичні носії -диски з рентгенограмами та описом (т.2 а.с.45). 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.
		Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.
		Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.
		У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України.
		Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують 
		 
		достовірність чинедостовірність,можливість чинеможливість використанняінших доказів.Чинний КПКне міститьзаборони щодовстановлення тихчи іншихобставин напідставі сукупностінепрямих (стосовноконкретного факту)доказів,які хочай безпосередньоне вказуютьна відповіднуобставину,але підтверджуютьїї позарозумним сумнівомна основілогічного аналізуїх сукупностіта взаємозв`язку.Навпаки,ст.94КПК визначає,що судза своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінює нетільки кожнийдоказ ізточки зоруналежності,допустимості,достовірності,але йсукупність зібранихдоказів з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення.
		Всі докази дослідженні в судовому засіданні в даному кримінальному провадженні отримані належними уповноваженими на здійснення процесуальних дій під час досудового розслідування службовими особами Національної поліції (слідчими) під керівництвом належних і уповноважених прокурорів, що підтверджено судом, стороною обвинувачення, та не заперечується стороною захисту.
		Оцінюючи докази на предмет їх допустимості суд керується загальновизнаними у кримінально-процесуальній доктрині критеріями допустимості доказів: належне джерело, належний суб`єкт, належна процесуальна форма, належна фіксація, належна процедура, належний вид і спосіб формування доказової основи.
		Невідповідності дослідженихсудом доказівцим критеріямдопустимості,а такождоказів,отриманих внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини,гарантованих Конституцієюта законамиУкраїни,міжнародними договорами,згода наобов`язковістьяких наданаВерховною РадоюУкраїни,а такожбудь якихінших доказів,здобутих завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ ісвобод людини,судом невстановлено. 
		Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України, надані прокурором, досліджені та долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, інкримінованою йому стороною обвинувачення.
		Що стосується доводів захисника адвоката ОСОБА_47 , щодо відсутності в діях ОСОБА_4 насильства, погроз , а також умисної демонстративної поведінки під час імовірного вчинення грабежу, що виключає застосування ч.4 ст. 186 КК України, а також, що правова кваліфікація за ч.4 ст. 186 КК України не настала, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що діяння вчинено в умовах воєнного або надзвичайного стану, а саме: на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину в місці його скоєння не було введено правового режиму воєнного/надзвичайного стану , такий стан в цьому регіоні був ведений формально, але його положення не діяли ( не було обмеження прав, тощо), то вони є необґрунтованими, виходячи з наступного:
		Ст. 186 КК України передбачає відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення (злочину), як грабіж. 
		Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. 
		Об`єктом грабежу є право власності на майно фізичних та юридичних осіб. Розкрадання має ознаки відкритого і тоді, коли воно здійснювалось у присутності малолітнього, який розуміє значення вчинюваних грабіжником дій і винний допускає, що малолітній розуміє смисл того, що відбувається.
		Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України - не потребують. 
		Погроза скоїти насильство під час вчинення грабежу (психічне насальство) полягає у реальній можливості негайно застосувати фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
		Оскільки органом досудового розслідування ОСОБА_4 не вмінено кваліфікуючих ознак ч.2 ст. 186 КК України, а саме грабіж, поєднаний з насильством , яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, відсутність в діях обвинуваченого під час вчинення відкритого викрадення чужого майна 08.11.2024 насильства, погроз, не може виключати його відповідальність за ч. 4 ст. 186 КК України.
		Верховна Рада України 03березня2022 року прийнялаЗакон України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності замародерство» (далі - Закон № 2117-IX), якимвнесла зміни до частини четвертої статей185-187,189та191 КК Україниоднакового змісту: їх доповнено кваліфікуючою ознакою вчинення злочинів «в умовах воєнного або надзвичайного стану».
		З07 березня 2022 року (після набрання чинності Законом № 2117-IX) вчинення грабежу в умовах воєнного стану кваліфікується за ч. 4ст. 186 КК України.
		Вчинення грабежу в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку будь-якого грабежу, вчиненого в умовах воєнного стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за ч.4 ст. 186 КК України.
		Згідно зіст. 6 Конституції Українидержавна влада в Україні поділяється назаконодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановленихКонституцієюмежах і відповідно до законів України.
		Приймати закони в Україні повноважна тільки Верховна Рада України, що передбаченоп. 3 ч. 1ст. 85 Конституції України. Натомість відповідно дост. 2 Закону України «Просудоустрій і статус суддів»завданням суду є здійснення правосуддя.
		Таким чином, суд шляхомздійснення правосуддя лише застосовуєнорми закону,однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнногостану вУкраїні» натериторії Українивведено воєннийстан із05год.30хв.24лютого 2022року строкомна 30діб,строк діїякого вподальшому булонеодноразово продовжено,втомучислі УказомПрезидента Українивід 23липня 2024року №469/2024,затвердженим ЗакономУкраїни від23липня 2024року №3891-IXяким продовженострок діївоєнного станув Україніз 05години 30хвилин 12серпня 2024року строкомна 90діб. 
		Зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинив грабіж 08.11.2024 в умовах воєнного стану, тобто в період дії воєнного стану запровадженого на всій території України, без виключень будь-яких регіонів, підстав для перекваліфікації його дій з ч. 4 ст. 186 КК України немає, оскільки вчинення злочину в умовах воєнного стану, як кваліфікуюча ознака, не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а пов`язана з територією, де він введений, що узгоджується з висновком щодо застосування норми права, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22. 
		Суд також зазначає, що органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 , крім іншого, вмінено таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення.
		Під іншим приміщенням слід розуміти внутрішню, не призначену для житла частину будівлі або споруди, які належать певним власникам і у яких знаходиться, зберігається або охороняється майно. До інших приміщень у цьому сенсі також можуть належати завод, цех, корабель, магазин, театр, поштова філія, приміщення банків, музей, навчальний заклад, церква та інші господарські, службові та виробничі приміщення.
		В даному випадку автомобіль не являється приміщенням , а може бути визнаний за певних умов "сховищем", оскільки салони та/або багажні відділення автомобілів, можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані 
		 
		місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
		До такого висновку дійшов Верховний Суд в складі Колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі№653/3/18 (постанова від 17 березня 2020 року).
		Питання щодо наявності кваліфікуючої ознаки крадіжки - «проникнення у сховище»було предметом вирішення Об`єднаної палатиКасаційного кримінального суду Верховного Суду, яка в постанові 19 листопада 2018 року (справа№ 205/5830/16-к, провадження № 51-2436кмо18) акцентувала увагу на тому, що у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року, під сховищем пропонувалося розуміти «певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо».
		Схоже визначення поняття «сховище» міститься у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року в справі №5-33кс12: «під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища».
		Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів, сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
		Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
		За визначенням, передбаченим ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
		При цьому легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев`яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306).
		Одночасно салони та багажні відділення автомобілів, зокрема і легкових, дозволять використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції, як для перевезення пасажирів та їх багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.
		Таким чином наявність засобів охорони транспортного засобу, у тому числі і технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що знаходиться в салоні або багажному відділенні автомобіля, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.
		Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь яким способом.
		Велика Палата Верховного Суду у постановівід 28 квітня 2018 року (справа№569/1111/16-к, провадження №13-14кс18) при вирішення питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» вказала, що як правильно зазначається в постанові ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі №5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
		Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження 
		 
		(потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
		З огляду на зазначене, з урахуванням конкретних обставин провадження, незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону та багажного відділення автомобіля шляхом подолання різним способом засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.
		Таким чином, відповідно до сталої судової практики під поняттям «сховище» необхідно розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншою охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.
		Сховищеце завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб.
		Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають властиві для цього конструктивні ознаки, що забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
		Отже, в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред`явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить установити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення статей91-94 КПК, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази відповідній оцінці. Салони та/або багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
		У відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке. 
		Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. 
		Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні. 
		Верховний Суд в складі Колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду скасовуючи ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 та призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції в постанові від 23 травня 2024 року в справі № 204/2070/22 провадження № 51-7646 км 23, вказав , що "в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред`явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК України), належить установити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як 
		 
		«сховище». Ці обставини, з огляду на положення статей 91-94 КПК України, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази відповідній оцінці. Салони та/або багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
		Зазначене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постановах від 17 березня 2020 року у справі № 653/3/18, від 16 квітня 2020 року та 02 вересня 2021 року у справі № 127/959/19, від 22 листопада 2022 року у справі № 755/13435/18, від 23 березня 2023 року у справі № 203/2629/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 219/5438/21.
		За встановлених судами попередніх інстанцій обставин ОСОБА_7 вчинив замах на крадіжку належного потерпілому майна із салону автомобіля через відчинені (не замкнені на замок) двері, тобто за відсутності пристосувань чи засобів охорони, зокрема технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб. Зважаючи на це та сталу судову практику, зокрема в наведених вище постановах Верховного Суду, висновок апеляційного суду про наявність у діях ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки вчинення замаху на крадіжку «проникнення у сховище» є передчасним". 
		  Оцінючи наданісторонами докази,які дослідженнів судовомузасіданні,враховуючи що ОСОБА_4 08.11.2024біля 11.00год.вчинив відкритевикрадення чужогомайна вумовах воєнногостану черезнезамкнені назамок дверіавтомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_23 , за відсутності технічних пристосувань чи засобів охорони, які б об`єктивно перешкоджали йому у вільному доступі , суд вважає, що дану кваліфікуючу ознаку, вмінену стороною обвинувачення - "з проникненням в інше приміщення", слід виключити з обвинувачення.
		Органом досудового розслідування в обвинувальному акті в порядку ст. 67 КК України вказана обтяжуюча покарання ОСОБА_4 обставина - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Суд вважає, що вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. 
		Сам обвинувачений ОСОБА_4 категорично заперечив факт вживання ним 08.11.2024 алкогольних напоїв.
		Про те, що ОСОБА_4 08.11.2024 перебував в стані алкогольного сп`яніння, вказали в судовому засіданні лише потерпілий ОСОБА_23 та свідок ОСОБА_13 , на думку яких останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки від нього було чути запах спиртного.
		Інших доказів на підтвердження даної обставини стороною обвинувачення не надано, а в судовому засіданні не здобуто.
		При цьому суд також враховує наступне:
		Відповідно до ч. 3 та ч. 4ст. 17 КПК Українипідозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		За вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 Враховуючи,що потерпілий ОСОБА_23 та свідок ОСОБА_13 ,на думкуяких обвинувачений ОСОБА_4 08.11.2024під часвчинення злочинуперебував встані алкогольногосп`яніння,оскільки віднього булочути запахспиртного,неявляються спеціалістами,які можутьвизначати станалкогольного сп`янінняособи,обвинувачений категоричнозаперечив дануобставину,а іншихналежних тадопустимих доказівперебування ОСОБА_4 в станіалкогольного сп`яніннясуду ненадано тав ході судового розгляду не доведено, вона не може враховуватись судом при призначення покарання, як обтяжуюча обставина, оскільки згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.122 КК України,знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст. 186, ч.1 ст.122 КК України, оскільки він, вчинив грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану та умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_7 , середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 ,  встановлено,що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.46), раніше несудимий (т.2 а.с.47), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.2а.с.49), позитивно характеризується за місцем проживання (т.2 а.с.50).
		Згідно досудовоїдоповіді провідного інспектора Калуськоговідділу філії ДУ«Центр пробаціїв Івано-Франківськійобласті» ОСОБА_48 від 24.02.2025 - ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб  середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання в громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: покласти обов`язки передбачені ч.ч.1,3 ст.76 КК України та у разі, якщо суд дійде висновку про можливість проходження заходів передбачених апробаційною програмою призначити таку, а саме, на тему «Зміна про кримінального мислення» ( т.1 а.с.33-35).
		Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». 
		У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		    У відповідності до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		 
		Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Суд, призначаючи покарання , необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 , в судовому засіданні не здобуто.
		Таким чином, суд, враховуючи особувинного,обставинивчиненнякримінальних правопорушень,відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин та враховуючи  досудову доповідь Калуського районного відділу філіїДУ «Центр пробаціїв Івано-Франківськійобласті», приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , неможливе безізоляції йоговід суспільства,тому відноснонього слідобрати покаранняв межахсанкцій ч.4ст.186,ч.1ст.122 ККУкраїни увигляді позбавленняволі, із застосуваннямвимог ст.70КК України,шляхом поглинанняменш суворогопокарання більшсуворим. 
		На думкусуду саметаке покараннябуде справедливимта законнимз врахуваннямвсіх фактичнихобставин покримінальному провадженнюу їхсукупності,що відповідаєступеню тяжкостікримінальних правопорушень та особі обвинуваченого ОСОБА_4 ,та буденеобхідним тадостатнім дляйого виправлення і попередження вчинення новихкримінальних правопорушеньним та іншими особами,буде відповідати принципу співрозмірностіконкретних кримінальнихпротиправних діянь,вчинених обвинуваченимз призначенимйому покаранням.
		Підставдлязастосуванняположеньст.69 КК України,суд не знаходить.
		В даному кримінальному провадженні потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_7 до початку судового розгляду справи по суті звернувся до цивільного відповідача-обвинуваченого ОСОБА_4 з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
		В позові ОСОБА_7 просить:
		стягнути з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду в розмірі 10 000 грн, завдану незаконним заволодінням грошовими коштами;
		стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн;
		стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.11.2024, близько 09:30 год., перебуваючи з дружиною на території СТО у м. Долина, він отримав від знайомого 13 000 грн за продані колеса. Згодом, він разом із дружиною та малолітнім сином прибув на ринок Долинського районного споживчого товариства (м. Долина, вул. Торгова, 3) для купівлі верхнього одягу. 
		Автомобіль позивача марки «Mercedes C180» р.н. НОМЕР_1 був припаркований поблизу торгової палатки. Поки дружина вибирала товар, син пішов до автомобіля.
		Через 1015 хвилин син почав кликати на допомогу. Позивач виявив у своєму автомобілі невідомого чоловіка, яким виявився ОСОБА_4 . Останній, усвідомлюючи присутність у салоні малолітнього, проник до автомобіля, оглянув салон, відкрив бардачок і підлокотник та, виявивши у попільничці грошові кошти, відкрито заволодів ними у сумі 10 000 грн, поклавши їх у кишеню одягу.
		При з`ясуванні причин перебування ОСОБА_4 у його автомобілі, між сторонами виник словесний конфлікт, під час якого обвинувачений, діючи умисно, схопив ОСОБА_7 за праву руку та стиснув її, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді переломів основних фаланг 2-го та 3-го пальців правої кисті без зміщення. Згідно з висновком експерта, вказані ушкодження належать до середнього ступеня тяжкості та спричинили тривалий розлад здоров`я.
		Внаслідок отриманої травми позивач перебував на лікуванні, близько місяця носив гіпс, відчував і продовжує відчувати фізичний біль, мав обмеження у працездатності. Подія стала психотравмуючою як для самого позивача, так і для його сім`ї: малолітній син пережив сильний стрес, у нього з`явилися прояви тривожності та розлади сну, що потребували консультацій психолога; дружина була очевидцем події та її наслідків.
		 
		Позивач зазначає, що відповідач жодним чином не компенсував завдану шкоду, не поцікавився станом його здоров`я та здоров`ям сина, не вибачився. Розмір завданої матеріальної шкоди ОСОБА_7 визначає у 10 000 грн, моральної  у 100 000 грн, а також просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн (т.1 а.с.40-43).
		У судовому засіданні потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_8 цивільний позов підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених у ньому, просили його задоволити.
		Прокурор в судовому засіданні у вирішення заявленого цивільного позову , поклався на рішення суду.
		Обвинувачений-цивільний відповідач ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали , оскільки ОСОБА_4 будь-якого злочину не вчиняв, а відповідно і не заподіяв ОСОБА_7 будь-якої матеріальної чи моральної шкоди. Просили відмовити в його задоволенні.
		Суд, вислухавши учасниківпровадження, дослідивши заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, вивчивши всі надані підтверджуючі документи, вважає, що його слід задоволити частково, виходячи з наступного.
		Ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Ч.1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру , суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до положень ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Як встановлено в судовому засіданні неправомірними діями ОСОБА_4 під час вчинення відкритого викрадення чужого майна, потерпілому ОСОБА_7 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 10 000,00 грн (сума викрадених грошових коштів). 
		Оскільки ОСОБА_4 завдані ним матеріальні збитки не відшкодував, то суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення.
		З приводу позовних вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, то суд вважає, що цивільний позов потерпілого в цій частині підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
		Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		П. 1 ч.1ст.1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У п.9постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з 
		 
		урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).
		Відповідно до положень ст.1167 ЦК України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17).
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17).
		Як зазначив Верховний Суд, ч.3 ст.23 ЦК встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
		У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) існування презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
		Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
		У суду не виникає сумніву, що протиправними діями ОСОБА_4 , які виразились у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу) та умисному заподіянні ОСОБА_7 , середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, потерпілому завдано моральних страждань, у зв`язку з чим істотно змінився його спосіб життя та спосіб життя його сім?ї, вказані дії завдали значних душевних та моральних страждань, які виразилася у:
		фізичному болю від перелому фаланг двох пальців правої руки;
		тривалому розладі здоров`я, що зумовило втрату працездатності та обмеження у повсякденній діяльності;
		емоційних стражданнях, страху за своє життя і безпеку сина;
		необхідності зміни звичного способу життя, витраті часу та ресурсів на лікування та захист своїх прав;
		негативному психологічному впливі на близьких членів сім`ї, зокрема на малолітнього сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пережив психотравмуючу ситуацію.
		При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц стосовно того, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Суд приймає до уваги фактичні обставини провадження, враховує: характер і тривалість страждань - отримані тілесні ушкодження; психоемоційний вплив - подія сталася раптово, у присутності дружини та дитини, що підвищило інтенсивність переживань, син зазнав сильного переляку, потребував психологічної допомоги; вимушені зміни у життєвих обставинах - потерпілий був змушений змінити звичний ритм життя, відмовитися від частини планів, витратити час на лікування, звернення до правоохоронних органів та пошук адвоката; поведінка ОСОБА_4 після події - обвинувачений не визнав вини, не вжив жодних реальних заходів для добровільного відшкодування шкоди чи надання іншої допомоги, не поцікавився станом здоров`я потерпілого або його дитини, не вибачився.
		Водночас суд зважає і на те, що доказів на підтвердження вартості проведеного лікування, на даний час потерпілий не надав. 
		Тому, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілим розмірі - 100 000 грн, є неспівмірними завданій моральній шкоді, окрім того потерпілий не надав суду достатніх даних з яких міркувань він виходив визначаючи розмір завданої моральної шкоди, яку він просить задоволити.
		Враховуючи глибину психологічних страждань, понесених потерпілим внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, необхідності тривалого часу для відновлення психологічного стану, наслідків, які настали від злочинів, виходячи із засад розумності, поміркованості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди необхідно задоволити частково, стягнувши на його користь з обвинуваченого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 15 000.00 грн. 
		Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог потерпілого-цивільного позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
		Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
		Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		Згідно із пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших 
		 
		документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: представництво прав і обов`язків потерпілого у кримінальному провадженні.
		При цьому вид адвокатських послуг та їх вартість визначаються лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
		Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність зі складністю справи та її значенням для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
		Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.06.2022, в справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20), вказано, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
		На підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_7 надав:
		- договір про надання правової допомоги від 06.02.2025 ,який укладенийміж ОСОБА_7  таадвокатом  ОСОБА_8 ,в якомуп.6.1визначено ,що занадання послугадвокатом клієнтсплачує гонорарв сумі10000,00грн (т.1 а.с.37);
		- ордер серії АТ №1094318 на надання правничої допомоги ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 (т.1 а.с.38);
		- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №000996 адвоката ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 39);
		- акт виконаних робіт від 17.02.2025 ( т.1 а.с.49);
		- квитанцію № 53 від 06.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_7 сплатив адвокату ОСОБА_8 гонорар в сумі 10000,00 грн витрат на правову допомогу (т. 1 а.с. 50). 
		Даючи оцінку наданих потерпілим доказів на обгрунтування понесених витрат на правову допомогу, суд бере до уваги тривалість та кількість судових засідань, в яких брав участь адвокат ОСОБА_8 , його кваліфікацію та досвід, а також обсяг наданих послуг, та керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обставин кримінального провадження та тривалості його розгляду, суд дійшов висновку про необхідність стягнення зі ОСОБА_4 на користь потерпілого 10000.00 грн понесених ним витрат на правову допомогу, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 КПК України.
		   Під час судового розгляду даного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оцінюючи суворість визначеного вироком суду покарання, яке пов`язане з ізоляцією від суспільства, для запобігання спробам будь-якого 
		 
		перешкоджання здійсненню кримінального провадження та можливості виконання вироку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог статті 100 КПК України.
		Процесуальних витрат, по даному кримінальному провадженні - немає.
		  Керуючись ст.ст. 100, 118, 124, 128,129, 374, 376 КПК України, суд-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122, ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання :
		- за ч.1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік ;
		- за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. 
		На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити у вигляді позбавлення волі на строк 7(сім) років.
		До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.
		Початок відбуття строку покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання - з 15.15 год. 18 серпня 2025 року.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 дообвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральноїшкоди завданоївчиненням кримінального правопорушення - задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_7 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. 
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_7 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заподіяної моральної шкоди. 
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_7 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат за надання правової допомоги.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:
		2 сліди пальців рук та 2 змиви , які поміщено в окремі паперові конверти з роз`яснювальними надписами; CD-R диск із записом за 08.11.2024 події, яка мала місце по АДРЕСА_4 - зберігати при матеріалах справи;
		медичні документи а саме: догоспітальний протокол два оптичні носії - диски з рентгенограмами та описом - повернути їх законному власнику ОСОБА_7 .
		Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...