Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/232/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2025.
Дата набрання законної сили: 26.08.2025
Номер судового провадження: 61-7234ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 серпня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 188/232/23
		провадження № 61-7234св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області,
		треті особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу Жихар Надія Петрівна, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2023 року в складі судді Місюри К. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильської А. П., Макарова М. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та просила: визнати її спадкоємцем за законом на грошові кошти спадкодавця ОСОБА_3 з нарахованими відсотками та всіма видами компенсацій у розмірі повної суми, що знаходяться на банківських рахунках №  НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , відкритих в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»); визнати за нею в порядку спадкуванняправо власностіна грошові коштиспадкодавця  ОСОБА_3 з нарахованими відсотками та всіма видами компенсаційв розмірі повної суми, що знаходятьсяна банківських рахунках №  НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ;  НОМЕР_3 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_5 , відкритих в АТ «Державний ощадний банк України».
		На  обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входять грошові кошти з нарахованими відсотками та всіма видами компенсацій, що знаходяться на банківських рахунках АТ «Державний ощадний банк України». Вона є троюрідною сестрою померлої та спадкоємицею п`ятої черги за законом, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду м. Києва. 
		26 березня 2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 21 вересня 2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріусом було встановлено наявність спору про право між нею та ОСОБА_2 , який пов`язаний з виплатою останній витрат на догляд та поховання спадкодавця.
		Посилаючись на те, що вона успадкувала майно померлої ОСОБА_3 , спору про право не існує, родинні стосунки з померлою доведено, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Голосіївський районний суд м. Києва під час розгляду в порядку окремого провадження заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_3 не врахував вимоги частини шостої статті 294 ЦПК України, ту обставину що в даному випадку існує спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
		Заінтересованою особою у вказаній справі заявлена ОСОБА_4 , хоча вона  звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса лише 10 лютого 2020 року, тобто після ухвалення рішення у справі.
		Таким чином, Голосіївський районний суд ухвалив рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без дослідження всіх обставин справи.
		Нотаріус встановив, що ОСОБА_1 не надавала належну допомогу спадкодавцю ОСОБА_3 , хоча вона її потребувала, і не опікувалась померлою, що підтверджується листом Новодружеської міської ради від 05 червня 2020 року № 155/02-14/35-2019.
		Також нотаріус дійшов висновку про наявність спору про право ОСОБА_1 на спадщину та виплату ОСОБА_2 витрат на догляд та поховання спадкодавця.
		Оскільки надані позивачем докази містять розбіжності, є неналежними, у задоволенні позову слід відмовити.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернуласядо Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц, від 03 березня 2021 року в справі № 189/904/19, від 17 травня 2023 року в справі № 756/7001/20, від 30 листопада 2023 року в справі № 524/8967/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
		Вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
		Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Апеляційний сул в оскаржуваному рішенні не дослідив та не надав оцінку відповіді Державного архіву Луганської області Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Луганської ОДА № А-89 від 05 липня 2019 року, а також довідкам № А-752/3 від 24 червня 2019 року та № А-753/3 від 24 червня 2019 року.
		Вона вжила всі необхідні та передбачені законом заходи для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а відсутність матеріалів спадкової справи не залежать від її волі.
		Постанова апеляційного суду не містить відомостей про те, що він дослідив якийсь конкретний доказ та оцінив його з точки зору належності, допустимості або достовірності.
		Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_4 подавала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не мають значення для вирішення спору, оскільки вони входять до п'ятої черги спадкоємців за законом, ОСОБА_4 є її дочкою, тому відповідно до статті 1265 ЦК України вона усуває від спадкуваня ОСОБА_4 , оскільки є родичем ближчого ступеня споріднення.
		ОСОБА_2 , яка є третьою особою у справі, не є спадкоємцем ОСОБА_3 , не зверталася до нотаріуса із заявою про відшкодування нею як спадкоємцем понесених витрат на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_3 , а також відмовилась від отримання листів щодо добровільного відшкодування їй усіх понесених витрат, відтак між ними відсутній спір про право.
		В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що до неї був пред'явлений позов про усунення її від права на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
		24 червня 2024 року справа № 752/16706/20 надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ..
		26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Личисанського міського нотаріального округу Луганської області Жихар Н. П. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року у справі №752/17545/19, яке набрало законної сили, встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є троюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 .
		Постановою приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Жихар Н. П. від 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку з існуванням спору про право.
		Постанова приватного нотаріуса мотивована тим, що при зверненні ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, судом не враховано вимоги частини шостої статті 294 ЦПК України та існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
		Також приватний нотаріус зазначила, що відповідно до листа Новодружеської міської ради від 05 червня 2020 року № 155/02-14/35-2019 ОСОБА_1 не надавала належну допомогу спадкодавцю, в той час як вона її потребувала, і ніяким чином не опікувалася померлою. Окрім цього, має місце спір про право ОСОБА_1 на спадщину та виплату ОСОБА_2 витрат на догляд та поховання спадкодавця.
		12 лютого 2020 року нотаріусом була отримана заява ОСОБА_2 про відшкодування їй витрат на утримання, догляд лікування та поховання ОСОБА_3 
		05 червня 2020 року було одержано лист від Новодружеської міської ради з вимогою надання інформації про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Вказана інформація необхідна виконавчому комітету Новодружеської міської ради для оформлення позову про усунення права на спадкування родичів ОСОБА_3 на підставі статті 1224 ЦК України.
		Встановлено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_6 зупинена на пероід дії воєнного стану на підставі поданої нею заяви від 11 серпня 2023 року.
		Згідно відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 16214/15263-26-24/15.1 від 19 березня 2024 року на запит представника ОСОБА_1 документи нотаріального діловодства та архіву (в тому числі спадкові справи) приватного нотаріуса ОСОБА_6 до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавались та не були вивезені з адреси розташування її робочого місця, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
		Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа
		Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
		Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
		Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
		Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Голосіївський районний суд м. Києва під час розгляду в порядку окремого провадження її заяви про встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_3 не дослідив всі обставини справи та не врахував існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження. 
		Також вказав, що звернення ОСОБА_2 із заявою про  відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_3 , а також інформація про намір виконавчого комітету Новодружеської міської ради подати позов про усунення від права на спадкування родичів ОСОБА_3 на підставі статті 1224 ЦК України є підставою для відмови в позові.
		За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрало законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
		Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Встановлено, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року у справі № 752/17545/19 про встановлення факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є троюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 , набрало законної сили, тобто фактично як приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Жихар Н. П. при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, так і суд першої інстанції під час розгляду цієї справи здійснили переоцінку рішення суду, яке набрало законної сили всупереч вимогами частини першої статті 18 ЦПК України. 
		Учасники цієї справи під час її розгляду відповідно до вимог частини п'ятої статті 82 ЦПК України не спростували обставини, встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року у справі № 752/17545/19.
		Окрім того, згідно зі статтею 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. 
		Загальний обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора визначений у частині першій статті 1282 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Оскільки питання щодо меж відшкодування спадкоємцями витрат, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, статтею 1232 ЦК України не визначено, системний аналіз вказаної норми матеріального права у взаємному зв`язку з приписами частини першої статті 1282 ЦК України дозволяє дійти висновку, що таке відшкодування може мати місце лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
		За таких обставин, звернення ОСОБА_2 із заявою про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_3 не впливає на отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
		В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази існування рішення або перебування в провадженні суду спору про усунення позивача на права від спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
		Апеляційний суд на наведене увагу не звернув, помилки, допущені судом першої інстанції, не виправив, не надав належну оцінку доказам у справі.
		Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права справу, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		    Головуючий:   Судді:М. Є. Червинська   А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...