Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/12813/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано судом: 02.09.2025. Зареєстровано: 03.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2025.
Дата набрання законної сили: 02.09.2025
Номер судового провадження: 22-ц/803/7828/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7828/25 Справа № 932/12813/24   Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2025 року                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		судді - доповідача Халаджи О. В.
		суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (суддя першої інстанції Єдаменко С.В.),
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 16057,825 грн., а також судові витрати.
		Рішенням Центрального районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
		Із вказаним рішенням суду не погодився представник ТДВ «СК «Гардіан» - Черняковський А.В., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з`ясування обставин справи.
		Скарга мотивована тим, що позивачка не долучала до позовної заяви жодних розрахункових документів (чеків, квитанцій тощо), на підтвердження розміру понесених витрат, а також що ці витрати були понесені саме нею.
		Враховуючи відсутність у матеріалах справи розрахункових документів, встановити який розмір коштів в дійсності було витрачено на ремонт автомобіля, не вбачається можливим. Отже, розмір заявлених вимог не доведено Позивачем за допомогою належних та допустимих засобів доказування, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягали.
		Судом першої інстанції було залишено поза увагою ключову обставину, а саме, що на момент розгляду справи ТЗ «TOYOTA CAMRY», д.р.н. НОМЕР_1 був відремонтований, однак Позивач не надав жодних доказів розміру понесених витрат.
		ОСОБА_3 просив рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		Від представника ОСОБА_1  Демарчука М.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголосив на тому, що фактичні витрати на ремонт склали 26100,00 грн., в той час, як оцінена шкода 25794,92 грн., не набагато більше за оцінену шкоду, але позивач не просить стягнути з Відповідача реальні збитки, а просить стягнути саме недоплачену суму страхового відшкодування, яка була встановлена у висновку експерта Дроздова Ю.В. № 0602/24 від 05.02.2024 року.
		Також вказує, що звіт оцінювача ОСОБА_4 було складено на підставі даних наданих страховиком, а не зібраних самостійно.
		ОСОБА_5 просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
		Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядаєтьсясудом апеляційноїінстанції заправилами,встановленими длярозгляду справив порядкуспрощеного позовногопровадження,зособливостями,встановленими цієюглавою.
		Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		В даній справі ціна позову становить 16057,82 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2024 року о 08 год. 45 хв. по пл. Вокзальна 1 в м. Дніпро за участю транспортного засобу «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу «Volvo B7 RLE», д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням  ОСОБА_2  відбулася дорожньо-транспортна пригода, за наслідками котрої, транспортний засіб «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. 
		Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП підтверджується електронним Європротоколом, який було складено сторонами на місці ДТП. (а.с.15)
		У зв`язку з цим, суд вважає доведеним та таким, що не потребує доказування факт заподіяння матеріальної шкоди власнику транспортного засобу «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_2 .
		На момент ДТП цивільна відповідальність транспортного засобу «Volvo B7 RLE», д.р.н. НОМЕР_3 , була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» на підставі полісу серії ЕР № 217698230, із встановленням франшизи в розмірі 3 200 грн. та ліміту відповідальності ТДВ «СК «ГАРДІАН» на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, було встановлено в розмірі 160 000 грн. (а.с.20)
		Право власності на транспортний засіб «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , 2011 року випуску, зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . (а.с.17).
		19 січня 2024 року представник позивачки звернувся до ТДВ «СК «ГАРДІАН» з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_7 з копіями документів, а також направив повідомлення про ДТП. (а.с.8-11).
		12 лютого 2024 року представник позивачки направив на електронну пошту відповідача рахунок з СТО ФОП ОСОБА_7 (а.с.12-14).
		Для визначення розміру завданої шкоди позивачка звернулась до судового експерта Дроздова Ю.В.
		Згідно з висновком експерта № 0602/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ), складеного 05 лютого 2024 року судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу  автомобіль «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 25794,92 грн. (а.с.21-41) 
		Позивачкою сплачено за надані експертні послуги 2 760 грн., що підтверджується платіжною інструкцією. (а.с.42)
		За результатами розгляду заяви позивачки про виплату страхового відшкодування ТДВ «СК «ГАРДІАН» сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 6537,10 грн. (а.с.19).
		25 січня 2024 року було проведено огляд та фіксацію наявних пошкоджень транспортного засобу «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 (а.с.52-53).
		Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №59849 від 30 січня 2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 за замовленням ТДВ «СК «ГАРДІАН», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 9937,10 грн. (а.с.84-109).
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності суми матеріальних збитків в розмірі 25794,92 грн., завданих автомобілю позивачки внаслідок ДТП.
		Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
		Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Згідно ч. 1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст.990ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		За змістомст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 7 Закону України «Про страхування»в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокремаЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Згідно п. 35.1ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.
		Відповідност. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
		Згідно ч. 3ст. 102 ЦПК Українивисновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи
		Згідно з висновком експерта № 0602/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ), складеного 05 лютого 2024 року судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу  автомобіль «Toyota Camry», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 25794,92 грн. 
		На сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (стаття 81 ЦПК України).
		ПредставникомТДВ «СК «Гардіан» клопотань про призначення судом відповідної експертизи - не заявлено, будь-яких заперечень на вказану експертизу не вказано.
		Будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, не представлено.
		Встановивши вказані обставини справи, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує виплачену страхову суму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення зТДВ «СК «Гардіан» матеріального збитку в сумі16057,82 грн..
		Колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що стороною позивача на підтвердження позовних вимог було надано висновок експерта, який складений саме судовим експертом, та який відповідає вимогам чинного законодавства. Тоді, якрозрахунки визначені оцінювачем звіт №59849 від 30.01.2024 року виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , суд не може прийняти до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що останній особисто не оглядав транспортний засіб, а також не є судовим експертом.
		Безпосередньо огляд здійснював представник страховика ОСОБА_8 , тобто огляд на розрахунки робили різні особи, що суперечить п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, за яким визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його оглядуособисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
		Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, надано не було.
		Більш того, покладання обов`язку з відшкодування шкодиу межах страхового відшкодуванняна страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, чи взагалі ухилення від сплати страхової суми в межах страхового ліміту, тоді як сума матеріального збитку є доведеною належними доказами, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Суд першої інстанції чітко вказав підстави для задоволення позову, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.
		Інші доводи, викладені в апеляційні скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було дотримано норми як матеріального так і процесуального права із дослідження всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити без задоволення.
		Рішення Центральногорайонного судум.Дніпра від21травня 2025рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
		 
		Судді:                                        О.В. Халаджи
		 
		                                       О.В. Агєєв
		 
		                                       Т.В. Космачевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...