Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/14448/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 19.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/755/1458/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024100000001446

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/14448/25
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"18" вересня 2025 р.                                                                        м. Київ
		Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		при секретарі                                 ОСОБА_2 ,                                        
		розглянув у відкритому судовому засіданні  кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12024100000001446 від 20.12.2024 року, за обвинуваченням  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, одруженого, працюючого офіційно, раніше судимого за проступок, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		за участю учасників кримінального провадження:                                
		       прокурора                                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,                                        потерпілої                                 ОСОБА_6 ,                                                        захисника                                 ОСОБА_7 ,                                                        обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_3 , 20.12.2024 року приблизно о 16:09, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Е270», н/з НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною пр-ту Соборності у м. Києві, зі сторони мосту імені Патона у напрямку Дарницької площі у м. Києві, зі швидкістю, приблизно 100,08 км/год +/- 8,34 км/год, (яка вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год), свідомо виїхав у смугу, на якій здійснюється реверсивне регулювання дорожнього руху, світлофор над якою був вимкнений.
		У цей час, попереду нього, праворуч, по третій (лівій смузі попутного напрямку) рухався автомобіль марки «PEUGEOT 308», н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 .
		Крім того, в зустрічному напрямку, в межах третьої (крайньої лівої смуги) рухався невстановлений в ході досудового розслідування автомобіль по типу «Renault Master» під керуванням невстановленого водія.
		Також, попереду, проїзну частину пр-ту Соборності, при наявності поруч підземного пішохідного переходу, порушуючи вимоги п. 4.7 Правил дорожнього руху України, в недозволеному для руху пішоходів місці, перетинала справа наліво пішохід ОСОБА_9 , зупинившись в смузі, на якій здійснюється реверсивне регулювання дорожнього руху та рух, по якій в цей час був заборонений через вимкнення сигналів реверсивного світлофору.
		Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.7.4, 12.3, 12.4, 12.9 (б) та дорожньої розмітки 1.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
		- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
		- п. 8.7.4 : для регулювання руху транспортних засобів на вулицях, дорогах або по смугах проїзної частини, напрямок руху на яких може змінюватися на протилежний, застосовуються реверсивні світлофори з червоним Х-подібним сигналом і зеленим сигналом у вигляді стрілки, спрямованої вниз. Ці сигнали забороняють або дозволяють рух по смузі, над якою вони розташовані.
		При вимкнених сигналах реверсивного світлофора, що розташований над смугою, позначеною з обох боків дорожньою розміткою 1.9, в`їзд на цю смугу заборонено.
		- п. 12.3: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
		- п. 12.9: водієві забороняється:
		б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
		- дорожньої розмітки 1.9: позначає межі смуг руху, на яких здійснюється реверсивне регулювання; поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (при вимкнених реверсивних світлофорах) на дорогах, де здійснюється реверсивне регулювання;
		На ділянці дороги між реверсивними світлофорами лінію 1.9 дозволяється перетинати, якщо вона розташована праворуч від водія.
		При ввімкнених сигналах зеленого кольору у реверсивних світлофорах лінію 1.9 дозволяється перетинати з будь-якого боку, якщо вона поділяє смуги, по яких рух дозволено в одному напрямку. У разі вимкнення реверсивних світлофорів водій повинен негайно перестроїтися праворуч за лінію розмітки 1.9.
		Лінію 1.9, що розміщена ліворуч, при вимкнених реверсивних світлофорах, перетинати забороняється.
		Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16:09, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Е270», н/з НОМЕР_1 , рухаючись по пр-ту Соборності у м. Києві, зі швидкістю, приблизно 100,08 км/год +/- 8,34 км/год, з метою випередження транспортних засобів, які рухалися попереду по наявних трьох смугах, у порушення вимог дорожньої розмітки 1.9 ПДР України, свідомо виїхав на смугу з реверсивним регулюванням дорожнього руху (світлофор над якою був вимкнений), де продовживши рух, маючи об`єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість в межах дозволеної, будучи обізнаним, що вибір швидкісних параметрів залежить від односторонньої вольової активності водія, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, майже вдвічі перевищуючи дозволену на даній ділянці швидкість, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, внаслідок чого поблизу буд. № 13 по пр-ту Соборності у м. Києві скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка стояла на смузі з реверсивним регулюванням дорожнього руху, рух по якій транспортним засобам був категорично заборонений. Від вказаного наїзду, пішохода ОСОБА_9 відкинуло на зустрічний напрямок руху, де в межах третьої (крайньої лівої смуги) на неї відбувся наїзд (переїзд) невстановленим автомобілем типу «Renault Master» під керуванням невстановленого водія, що рухався у зустрічному напрямку, зі сторони Дарницької площі у напрямку мосту імені Патона, та не мав технічної можливості уникнути наїзду (переїзду) пішохода ОСОБА_9 .
		У свою чергу, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Е270», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , після наїзду на пішохода ОСОБА_9 , зміщуючись праворуч зі смуги, де здійснюється реверсивне регулювання дорожнього руху, в крайній лівій (третій) смузі попутного напрямку, допустив зіткнення з автомобілем марки «PEUGEOT 308», н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 .
		У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 від спричинених тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. При експертизі трупа ОСОБА_9 було виявлено: А) на голові: сплощення голови у бічному напрямку; забійні рани; садна; крововилив у м`які тканини голови; перелом кісток носа та верхньої щелепа; перелом кісток склепіння та основи черепа; видавлювання головного мозку з порожнини черепа; Б) на тулубі: множинні садна; ділянка западання грудної клітини на спині на 2/3 його товщини; множинні переломи ребер та грудини; масивний крововилив у м`які тканини грудей з ділянками їх розміження на їх фоні; розміження легень; відрив серця від судинного пучка; розриви магістральних судин; розриви печінки; крововилив у сальникову сумку та корінь брижі тонкого кишечника(ознаки струсу); масивний темно-червоний крововилив у м`які тканини спини у ділянці двох верхніх її третин на площі 30x40 см, з ділянками розміження тканин на їх фоні з формуванням кишень котрі заповнені тканинним детритом. Вбачається розділення хребтового стовпа по диску між 7 і 8 грудними хребцями, перелом остистого відростка 5-го грудного хребця; перелом лівої лопатки у ділянці тіла з формуванням великої кількості погано зіставних між собою уламків; косо-поперечний перелом кута нижньої лопатки із склом компакта по передній поверхні. На грудній клітці у ділянці вищеописаного розділення хребта мається розходження грудної клітки між 7 і 12 ребрами займає площу 24x17 в ній вбачаються внутрішні органи; В) на руках: нечисленні синці та садна; Г) на ногах: множинні синці; рана; на правій нозі - повне роз`єднання кісток колінного суглоба з руйнуванням зв`язок та розлитим темно-червоним крововиливом у м`які тканини; темно-червоний крововилив у м`які тканини гомілки по задній і зовнішній поверхні на ділянці 18x11 см; ліва нога - темно-червоний крововилив у м`які тканини гомілки у середній третині по задній поверхні 10x8 см; травматичний вивих плюсневих кісток на лівій стопі.
		Враховуючи характер, локалізацію та зовнішній вигляд ушкоджень, масивність травми, ознаки струсу тіла, колір та інтенсивність забарвлення крововиливів в ділянках ушкоджень, а також обставини справи (факт дорожньо-транспортної пригоди), слід вважати, що вищевказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, незадовго (до декількох хвилин) до настання смерті при автомобільній травмі - зіткненні рухомого автомобіля з пішоходом та з наступним його переїздом колесом (колесами). Враховуючи, що вищезазначені ушкодження, виникли майже одночасно та об`єднані одним механізмом травми (автомобільна травма) оцінювати їх за ступенем тяжкості окремо в даному випадку недоцільно. Всі вони мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя грубих ушкоджень тіла з розтрощенням голови та тулуба) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
		Виявлені ушкодження вказують на те, що потерпіла знаходилась в вертикальному чи приближеному до нього положенні, і була звернута лівою задньо-бічною поверхнею тіла до автомобіля.
		Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок поєднаної травми голови та тулуба з руйнуванням голови та тулуба та ушкодженням внутрішніх органів на що вказує: ушкодження вказані у п.п. А)Б)В)Г); нерівномірно слабке кровонаповнення судин внутрішніх органів; шунтування кровотоку в нирці.
		Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.7.4, 12.3, 12.4, 12.9 (б) та дорожньої розмітки 1.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 16:09, він їхав з роботи та керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Е270», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Соборності зі швидкістю приблизно 100 км/год. З метою випередження транспортних засобів, які рухалися попереду по наявних трьох смугах, та з метою уникнення зіткнення з іншим автомобілем, він виїхав на смугу з реверсивним регулюванням дорожнього руху, де, продовживши рух, поблизу буд. № 13 по пр-ту Соборності у м. Києві скоїв наїзд на ОСОБА_9 , яка стояла на смузі з реверсивним регулюванням дорожнього руху, рух по якій транспортним засобам був категорично заборонений. Від даного наїзду ОСОБА_9 відкинуло на зустрічний напрямок руху, де в межах третьої (крайньої лівої смуги) на неї відбувся наїзд (переїзд) іншим автомобілем. Після чого, він, зміщуючись праворуч зі смуги, де здійснюється реверсивне регулювання дорожнього руху, в крайній лівій (третій) смузі попутного напрямку, допустив зіткнення з автомобілем марки «PEUGEOT 308», н/з НОМЕР_2 . Зазначив, що він уникав зіткнення з іншим автомобілем, однак цього не вдалося зробити. На місці події він викликав працівників поліції та карету швидкої допомоги, намагався надати першу медичну допомогу потерпілій, однак після наїзду вона вже була без ознак життя. Визнав, що грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.7.4, 12.3, 12.4, 12.9 (б) та дорожньої розмітки 1.9 Правил дорожнього руху України, що призвело до такої трагічної події. Вказав, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. Також в судовому засіданні у скоєному щиро каявся, дуже жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, готовий понести покарання відповідно до законодавства України. Він неодноразово просив вибачення у родичів потерпілої, попросив і в судовому засіданні, шкоду відшкодував.
		У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
		Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.                                
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.                Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.                                                                                        За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого.                Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286  КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.                Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.                                                                                                                При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.                                                                                                        Вирішуючи питання про призначення  ОСОБА_3  покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особливості й обставини кримінального провадження: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій - на місці події викликав працівників поліції та карету швидкої допомоги, намагався надати першу медичну допомогу потерпілій, а після події неодноразово попросив вибачення у рідних та добровільно відшкодував шкоду родині загиблої у розмірі 100 000 грн (потерпіла підтвердила у судовому засіданні); ставлення обвинуваченого до вчиненого - вину визнав повністю, щиро кається у вчиненому, жалкує, що так сталося, готовий понести покарання відповідно до закону; дані про особу обвинуваченого, а саме: його молодий вік, має міцні соціальні зв`язки, одружений, працює офіційно, має постійне місце проживання у м. Києві, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий за проступок (штраф сплатив), вчинив кримінальне правопорушення з необережності, був тверезий, вибачення у родичів загиблої особи попросив .
		Крім того, суд враховує подану у судовому засіданні заяву потерпілої ОСОБА_6 від 18.09.2025 року, в якій остання вказала, що будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, просила суворо його не карати та не застосовувати до нього покарання у вигляді тримання під вартою. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 , є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу вчинених протиправних дій, та добровільне відшкодування шкоди.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.                
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин даного кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав, жалкує про вчинене, шкоду добровільно відшкодував), наявності декількох пом`якшуючих обставин, дорожньо-транспортну пригоду скоїв з необережності, не перебуваючи у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, його поведінку під час та після вчинення протиправних дій; наявності двох пом`якшуючих обставин; позицію учасників кримінального провадження щодо виду та міри покарання, а саме: думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; думку потерпілої сторони - вибачила обвинуваченого та просила призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі, але просила позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами на певний строк; думку сторони захисту - адвокат та обвинувачений просили застосувати положення ст. 75 КК України; суд дійшов висновку, що перевиховання й виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (максимальний іспитовий строк), поклавши на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України.
		Водночас, вирішуючи питання про доцільність призначення обвинуваченому альтернативного додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , ступінь тяжкості та наслідки скоєного ним злочину, вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений має таке право та вчинив злочин, пов`язаний з грубим порушенням правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.
		Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає. 
		Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). 
		Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.                                                
		       Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.                                                Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.                                                
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
		Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.                                                                                                        Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.                                                        На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.                                                
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.        
		Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судових експертиз:
		- № СЕ-19/111-24/74813-ІТ від 30.01.2025 року у сумі 3979 гривень 50 копійок;
		- № СЕ-19/111-25/3549-ФП від 06.02.2025 року у сумі 2387 гривень 70 копійок;
		- № СЕ-19/111-25/14219-ІТ від 17.04.2025 року у сумі 17828 гривень 00 копійок;
		Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.01.2025 року на майно - скасувати після набрання вироком законної сили.
		Речові докази у кримінальному провадженні:                                        
		- автомобіль «Mercedes-Benz E270», н/з НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_3 
		- автомобіль «Peugeot 308», н/з НОМЕР_2 , який був переданий на відповідне зберігання ОСОБА_8 - залишити ОСОБА_8 .
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.                                Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, потерпілій, обвинуваченому та його захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.                         Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...