Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 650/2323/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 24.09.2025. Зареєстровано: 25.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/650/147/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000450

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 650/2323/23
		провадження № 1-кп/650/219/23
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		22 вересня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		із секретарем  ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 22023230000000450 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої та такої, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є депутатом ради будь-якого рівня,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п`ятою статті 111-1 КК України,
		 
		встановив:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі  рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
		З метою протидії збройній агресії у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
		З 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія)  це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Статтею 73 Конституції України, а визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		15 липня 2022 року Центральною виборчою комісією України прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною» першою статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України "Про всеукраїнський референдум".
		Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.
		Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
		У березні 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), громадянин України, матеріали відносно якого виділено в інше кримінальне провадження, перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували м. Херсон та частину Херсонської області та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи в органах влади та місцевого самоврядування, добровільно погодився виконувати рішення окупаційного військового керівництва рф, розташованого на окупованих територіях, та обійняв посаду так званого керівника окупаційного органу влади  військово-цивільної адміністрації Херсонської області (далі  окупаційна ВЦА Херсонської області). 
		Переслідуючи кінцеву мету окупації Херсонської області приєднанням частини території України до рф, умисно на виконання вимог військово-політичного керівництва рф у порушення порядку, встановленого Конституцією України, у липні 2022 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) як посадова особа окупаційного органу влади держави-агресора публічно проголосив про початок підготовки до проведення незаконного референдуму з питань входження до складу рф тимчасово окупованої території Херсонської області. 
		На виконання зазначеної вище злочинної мети, у першій половині вересня 2022 року (конкретне місце та час органом досудового розслідування не встановлено) керівництвом окупаційної ВЦА Херсонської області, до складу якої входили особи, матеріали відносно яких виділено в інше кримінальне провадження, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, якими сформовано склад та організовано роботу так званої «дільничної виборчої комісії»  ДВК № 808, яка діяла на території с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області. 
		У свою чергу, у невстановлені дату та час, але не пізніше 20 вересня 2022 року, ОСОБА_5 прийняла пропозицію так званого голови с. ОСОБА_6 щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф. На виконання вказаного злочинного умислу з так званою головою с. Максима Горького, ОСОБА_5 була призначена на посаду так званого члена комісії ДВК № 808.
		Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи за попередньою змовою з так званою головою с. Максима Горького та іншими невстановленими на даний час особами (щодо яких здійснюється досудове розслідування), діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму та у період з 23-27 вересня 2022 року з переносною урною для бюлетенів, списками виборців та наданими їй бюлетенями здійснила по-дворовий обхід жителів с. Максима Горького Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації. Під час проведення референдуму ОСОБА_5 активно пропонувала мешканцям с. Максима Горького проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму. 
		В подальшому, 27 вересня 2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад рф. 
		Таким чином, наслідком вищевказаних незаконних та неправомірних дій ОСОБА_5 та інших осіб, щодо яких здійснюється розслідування, стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій територій України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу рф.
		На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з позбавленням її права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг, виборчим процесом на п`ятнадцять років з конфіскацією майна. Вказав про необхідність залишення речових доказів в матеріалах справи та відсутність судових витрат. Діючий щодо обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою просив залишити до набрання вироком законної сили.
		На судовому засіданні захисник ОСОБА_4 надав пояснення, звернувши увагу суду на такі обставини.
		Він зазначив, що обвинувачення проти ОСОБА_5 базується на неповному та упередженому досудовому розслідуванні. Зокрема, досудове розслідування проводилося неуповноваженим органом, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Це, на думку захисника, свідчить про недопустимість отриманих доказів.
		Окремо адвокат звернув увагу на зміст обвинувачення за ч. 5 ст. 111-1 КК України. Він наголосив, що для кваліфікації дій необхідно встановити факт участі саме в органах, які організовували чи проводили незаконний референдум. Жодних доказів членства ОСОБА_5 у таких комісіях стороною обвинувачення надано не було.
		Захисник також акцентував увагу на конституційних гарантіях, зокрема ст. 57 Конституції України, яка гарантує право кожному знати свої права та обов`язки. На окупованій території, за словами захисника, населення було позбавлене доступу до інформації про зміни у кримінальному законодавстві, зокрема щодо запровадження відповідальності за колабораційну діяльність. Це підтверджують свідчення, спеціальні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та офіційні відповіді військових адміністрацій.
		Він окремо наголосив на умовах перебування мешканців на тимчасово окупованій території: відсутність зв`язку, гуманітарної допомоги, евакуації, постійні обстріли, погрози та насилля з боку окупаційних військ. У таких умовах люди залишилися беззахисними, що впливало на їхню поведінку. ОСОБА_5 діяла під примусом та з міркувань безпеки родини. Зокрема, на її зятя ОСОБА_7 , учасника АТО, здійснювався тиск і насильство з боку військових, проводилися обшуки, вилучався автомобіль. Повернення майна та припинення переслідувань залежало від згоди ОСОБА_5 взяти участь у подворовому обході для голосування. Винагороди за це вона не отримувала.
		Захисник вказав і на сумнівність протоколів огляду місць події від 21 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року, оскільки на відеозаписах відсутня фіксація вилучення тих предметів, які потім були визнані доказами.
		Крім того, захисник послався на принцип верховенства права та практику Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини, які вимагають чіткості, доступності та передбачуваності закону. На його думку, положення ст. 111-1 КК України не відповідають цим вимогам і не дозволяли особам на окупованих територіях передбачити наслідки своєї поведінки.
		Отже захисник просив суд виправдати ОСОБА_5 через відсутність складу злочину. Водночас він зазначив, що у випадку ухвалення обвинувального вироку суд має застосувати ст. 69 КК України та визначити більш м`яке покарання з огляду на численні пом`якшуючі обставини: тяжкі умови окупації, погрози, примус, стан здоров`я, а також сприяння розкриттю обставин кримінального провадження.
		Обвинувачена на судовому засіданні під час її допиту надала детальні пояснення стосовно обставин її участі у діях, пов`язаних із проведенням так званого «референдуму» на тимчасово окупованій території селища Максима Горького Бериславського району Херсонської області.
		Обвинувачена зазначила, що після того, як у село зайшли російські військові, спочатку все було спокійно, однак згодом ситуація ускладнилася. За її словами, військові почали проводити перевірки, обшуки, вимагати документи та шукати приховані речі. У двори заходили, перевіряли господарства. Особливу увагу приділяли її родині через те, що її зять був учасником АТО. За словами ОСОБА_5 , хтось із села повідомив окупантів про цей факт. Згодом її зятя почали затримувати, бити, вивозити в штаб, роздягати, перевіряти татуювання, однак, за її словами, серйозних пошкоджень йому не завдали.
		ОСОБА_5 також зазначила, що в них була машина, яка не належала особисто їй. ОСОБА_8 побачили цю машину та забрали її, посилаючись на «воєнне положення». Обвинувачена звернулася по допомогу до ОСОБА_9 , яка на той момент фактично виконувала обов`язки голови села. За словами обвинуваченої, вона просила Очаковську вплинути на ситуацію і допомогти повернути машину та зупинити переслідування зятя.
		Згодом ОСОБА_9 погодилась допомогти, однак, як пояснила ОСОБА_5 , поставила перед нею умову - брати участь у проведенні так званого «референдуму». Очаковська повідомила, що участь полягатиме у супроводі зі скринькою для голосування. Обвинувачена погодилась, сподіваючись уникнути подальших проблем і отримати допомогу в поверненні майна та захисті зятя.
		За словами ОСОБА_5 , вона не отримувала жодних інструкцій, діяла без примусу, але під впливом ситуації, що склалася. Їй було обіцяно 18 тисяч російських рублів за участь у голосуванні, але, за її словами, вона ці гроші не отримала, оскільки Очаковська зникла, не встигнувши роздати обіцяну винагороду. Обвинувачена пояснила, що участь полягала в тому, щоб супроводжувати інших членів групи. Вона не отримувала бюлетенів чи списків виборців, а лише переносила скриньку і допомагала донести її до місця.
		ОСОБА_5 стверджувала, що людей до участі не примушували, пропонували - хто хотів, той голосував, а хто не хотів - не голосував. За її словами, реального вибору не було, а багато людей підтримували саме ОСОБА_9 , яка, за твердженням обвинуваченої, забезпечувала роздачу пенсій, гуманітарної допомоги та фактично керувала селом під час окупації. ОСОБА_5 підтвердила, що Очаковська організовувала засідання та розподіляла ролі між учасниками.
		Обвинувачена також зазначила, що у селі проводились часті обшуки, її особисто погрожували, зокрема, коли вона намагалася повернути машину. В одному з випадків військові кричали на неї, погрожували «пристрелити», коли вона просила не забирати транспортний засіб. Вона вказала, що дійсно зверталась до Очаковської з проханням втрутитись, щоб уникнути загроз і повернути майно.
		Щодо документів учасників АТО, обвинувачена підтвердила, що їй передали ці документи з метою зберігання, побоюючись, що російські військові їх виявлять. Вона повідомила, що сховала ці документи у своєму городі разом із чоловіком та зятем.
		ОСОБА_5 стверджувала, що не знала про кримінальну відповідальність за участь у проведенні референдуму, оскільки доступу до українських джерел інформації вона не мала - у селі транслювалися лише російські телеканали, пошта не працювала, газети не надходили.
		Обвинувачена відзначила, що у селі під час окупації не діяла українська сільрада, а всі органи самоуправління були зруйновані. Вона не підписувала жодних документів, не вступала до складу офіційної «виборчої комісії» і не брала участі у жодних формальних зборах.
		Щодо російських військових, які перебували поряд під час голосування, ОСОБА_5 зазначила, що особисто не знала, кого саме вони охороняли і від кого. За її словами, мешканці села не чинили опору, навпаки - підтримували ОСОБА_9 , яка нібито забезпечувала їх основними потребами.
		На завершення обвинувачена навела приклади інших мешканців села, які співпрацювали з окупантами або мали з ними контакти. Вона розповіла про обставини, які, на її думку, свідчать про лояльність частини населення до російської влади, зокрема згадувала, як одна з мешканок купала російських військових у лазні, готувала їм їжу тощо.
		Вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджують такі надані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені в судовому засіданні письмові докази.
		Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации», де виявлено публікацію Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації щодо ухвалення федерального конституційного закону «Про прийняття в російську федерацію Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкта  Херсонської області». Назва публікації: «Постановление «О Федеральном конституционном законе «О принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Херсонской области». Дата публікації: 04 жовтня 2022 року. Підписант: Голова Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації ОСОБА_10 . До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации», де виявлено публікацію Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації: «Про ухвалення указу президента російської федерації від 19 жовтня 2022 року № 756 «Про введення військового стану на територіях Донецької народної республіки, Луганської народної республіки, Запорізької та Херсонської областей». Назва публікації: «Постановление «Об утверждении Указа Президента Российской Федерации от 19 октября 2022 года № 756 «О введении военного положения на территориях Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской и Херсонской областей». Дата публікації: 19 жовтня 2022 року. Підписант: Голова Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації ОСОБА_10 . До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Президент России», де виявлено публікацію президента російської федерації: «Федеральний Закон від 04.10.2022 № 375-ФЗ «Про ратифікацію Договору між російською федерацією та Херсонською областю про прийняття в російську федерацію Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкту». Назва публікації: «Федеральный закон от 04.10.2022 г. № 375-ФЗ «О ратификации Договора между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта». Дата публікації: 04 жовтня 2022 року. Підписант: президент російської федерації ОСОБА_11 . До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням службового ПЕОМ, браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN»  для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд офіційного Інтернет-ресурсу «Президент России» за адресою: http://kremlin.ru/acts/news/69509. У відкритому доступі виявлено публікацію Президента Російської Федерації під назвою: «Указ об исполняющем обязанности губернатора Херсонской области», дата публікації  05 жовтня 2022 року, підписант  Президент Російської Федерації ОСОБА_11 .
		Зі змісту публікації вбачається, що президент російської федерації ОСОБА_11 підписав указ від 04 жовтня 2022 року, яким призначив ОСОБА_12 тимчасово виконуючим обов`язки губернатора Херсонської області. Указ прийнято у зв`язку з включенням Херсонської області до складу російської федерації та утворенням нового суб`єкта федерації  Херсонської області. У документі зазначено, що призначення тимчасово виконуючого обов`язки здійснюється до вступу на посаду особи, обраної губернатором Херсонської області в установленому законом порядку. До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку « ОСОБА_13 » - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный интернет-портал правовой информации» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://publication.pravo.gov.ru», де за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 », у загальному доступі розміщено публікацію Договору між російською Федерацією та Херсонською областю про прийняття до російської федерації Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкта від 30 вересня 2022 року. Назва публікації: «Договор между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта от 30 сентября 2022 года (ратифицирован Федеральным законом от 4 октября 2022 года № 375-ФЗ, вступил в силу 5 октября 2022 года, письмо МИД России от 05.10.2022 № 19696/дп)». Дата публікації: 03.10.2022. Підписанти: За російську федерацію ОСОБА_14 2. За Херсонську область ОСОБА_15 . До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю щодо звернення голови адміністрації Херсонської області ОСОБА_16 до президента російської федерації володимира путіна з метою прийняття Херсонської області до складу рф як нового суб`єкта федерації. Назва статті: «Обращение главы администрации Херсонской области ОСОБА_17 ». До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено публікацію Виборчої комісії Херсонської області щодо рішення за результатами референдуму. Назва публікації: «Избирательная комиссия Херсонской области опубликовала решение о результатах референдума». До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю щодо звернення громадської ради Херсонської області до голови регіону з ініціативою негайного проведення референдуму. Назва статті: «Общественный совет Херсонской области обратился к главе региона с инициативой немедленного проведения референдума». До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», а також застосунку «ZenMate VPN» - для входу на російські інтернет-ресурси, було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю із вмістом указу президента російської федерації щодо визнання Херсонської області від 29 вересня 2022 року № 686. Назва статті: «Россия признала Херсонскую область». До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Протокол огляду від 11 лютого 2023 року, відповідно до якого слідчим з використанням браузера «Google-Chrome», було здійснено огляд загальнодоступної сторінки Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційного Інтернет-ресурс Верховної Ради України за посиланням (Інтернет-адресою): «https://www.rada.gov.ua/», де за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у загальному доступі розміщено статтю щодо ухвалення ВРУ Заяви про невизнання псевдореферендумів і заклику світу так само не визнавати їх. Назва статті: « ОСОБА_18 : Верховна Рада України ухвалила Заяву щодо невизнання псевдореферендумів і закликала світ так само не визнавати їх». Дата публікації: 21 вересня 2022 року. Автор: Прес-служба Апарату Верховної Ради України. До протоколу огляду додані: роздруківка вказаної публікації та мультимедійний оптичний носій інформації формату диск DVD-R, із збереженими на ньому в електронному вигляді файлами, серед яких вищевказана публікація.
		Наведеними протоколами огляду офіційних російських та українських Інтернет ресурсів підтверджується комплекс юридично значимих фактів, а саме: що тимчасово окупована територія Херсонської області розглядалася керівництвом російської федерації як об`єкт анексії та включення до складу рф як нового суб`єкта федерації. Зокрема, виявлено й задокументовано офіційні публікації органів державної влади рф (у тому числі Ради Федерації, президента рф, так званої адміністрації Херсонської області), які: свідчать про ухвалення та оприлюднення федерального конституційного закону про прийняття Херсонської області до складу рф; підтверджують підписання та ратифікацію договору між рф та Херсонською областю про створення «нового суб`єкта федерації»; фіксують видання указу президента рф про введення воєнного стану на окупованій території, а також призначення ОСОБА_12 виконуючим обов`язки губернатора Херсонської області; демонструють звернення псевдопредставників Херсонської області до російського керівництва щодо приєднання до рф та проведення так званого «референдуму»; містять публікацію рішення псевдовиборчої комісії Херсонської області про результати референдуму; одночасно, згідно з протоколом огляду від 11 лютого 2023 року, підтверджується і позиція Верховної Ради України, яка офіційно засудила незаконні псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях і закликала міжнародну спільноту не визнавати їх.
		Всі згадані протоколи містять не лише детальний опис змісту виявлених публікацій, а й роздруківки відповідних сторінок та мультимедійні носії (DVD-R) з електронними копіями веб матеріалів, що забезпечує належну фіксацію та автентичність цифрових доказів. Сукупність цих доказів підтверджує факт тимчасової окупації території Херсонської області, незаконної організації та проведення псевдореферендуму, а також насильницького приєднання цієї території до рф з порушенням норм міжнародного права, Конституції України та законодавства України про територіальну цілісність.
		Такі висновки суду спростовують доводи захисника щодо неналежності вказаних доказів, як таких, що не доводять вину обвинуваченої та не стосуються обставин інкримінованого кримінального правопорушення.
		Протокол огляду місця події від 21 грудня 2022 року відповідно до якого було проведено огляд території та приміщення опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 м. Берислава, що розташований за адресою: м. Берислав, вул. 1 Травня, 266, Херсонська область.
		Огляд здійснено в присутності учасника огляду  ОСОБА_19 , директора ЗОШ №1 м. Берислава. Інших осіб, у тому числі понятих і спеціалістів, не було залучено через наявну небезпеку для життя і здоров`я населення.
		Під час проведення огляду застосовано технічні засоби фіксації, а саме: відеокамера SONY HDR-CX405; смартфон Samsung Galaxy S22.
		Зазначена техніка дозволила здійснити як відеозапис, так і фотофіксацію перебігу огляду, з прив`язкою до геолокації. Усі записи внесено на DVD-R диск «My Media» обсягом 4,7 Gb, який було опечатано у паперовий конверт з пояснювальним записом та долучено до протоколу як Додаток №2.
		У ході огляду, перебуваючи на першому поверсі ЗОШ №1, ОСОБА_19 вказав на двері приміщення з табличкою «кабінет №26  музичного мистецтва», зазначивши, що саме у цьому кабінеті під час окупації збройними силами рф зберігалися матеріали для підготовки та проведення так званого «референдуму».
		При огляді кабінету №26 виявлено та зафіксовано: наліпки, прапори, картонні коробки з російською символікою, які, згідно написів, призначались для облаштування виборчих дільниць; інструкції російською мовою щодо: облаштування кабін для голосування; опечатування переносних урн; використання ящиків для голосування; порядок опломбування та зберігання документації; переносні пластикові кабінки для голосування та прозорі урни, а також інструктивні матеріали до них; номерні сейф-пакети для опечатування документів; 18 аркушів паперу формату А4 із надрукованими таблицями, які містили інформацію про кількість відпрацьованих годин так званими членами "виборчих комісій", включаючи їхні прізвища; окремий аркуш формату А4 з рукописним текстом російською мовою, написаним кульковою ручкою синього кольору. У тексті згадується голова «УИК №807» ОСОБА_20 , який повідомляє про заміну членів "виборчої комісії" за станом здоров`я; інформаційний лист щодо комплектації «стандартного ящика для голосування», який включає опис комплектуючих: кришка, основа, стінки, ручки, пломби тощо.
		Усі виявлені документи (загалом 19 аркушів) разом із предметами поміщено до опечатаного пластикового ящика, який долучено до протоколу огляду як Додаток №1. Ящик опломбовано та описано у протоколі. 
		Таким чином, протокол огляду місця події від 21 грудня 2022 року підтверджує, що в приміщенні Бериславської ЗОШ №1, а саме в кабінеті №26, під час тимчасової окупації збройними силами рф, зберігались матеріали, що використовувалися у процесі організації та підготовки незаконного «референдуму» про приєднання Херсонської області до рф.
		Здійснення огляду із використанням засобів відеофіксації, документування місця події з фіксацією координат, фото- і відеозйомкою, а також опечатуванням виявлених предметів забезпечує належну доказову силу цього процесуального документа.
		Протокол огляду від 14 лютого 2023 року, відповідно до якого було оглянуто вилучену раніше переносну урну для голосування та наявні у її вмісті предмети і документи, які безпосередньо стосуються організації та проведення так званого «референдуму» на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Огляд проведено начальником 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Житомирській області, підполковником юстиції ОСОБА_21 у межах досудового розслідування кримінального провадження №22022000000000625 від 25 липня 2022 року. Огляд здійснювався в одному із службових кабінетів у місті Миколаєві, куди раніше була доставлена вказана урна, вилучена під час огляду 21 грудня 2022 року у приміщенні ЗОШ №1 м. Берислава. На ручці урни зберігалася паперова бірка з пояснювальним написом: «Додаток №1 до протоколу ОМП від 21.12.2022 м. Берислав предмети та документи щодо проведення незаконного референдуму про приєднання Херсонської області до рф», що підтверджує ідентифікацію об`єкта як речового доказу, раніше виявленого та опечатаного.
		У результаті огляду встановлено, що вміст урни становлять як друковані, так і рукописні документи, а також інші матеріальні об`єкти, які вказують на факт функціонування псевдовиборчих дільниць. Зокрема, виявлено рукописний аркуш з пояснювальним текстом російською мовою, звернений до так званого «Главы ТИК №8» від імені «Главы УИК №807» ОСОБА_20 , у якому йдеться про заміну члена комісії за станом здоров`я. Крім того, у середині урни виявлено численні аркуші формату А4 з таблицями під заголовками «сведения о фактически отработанном времени членами УИК», які містять списки осіб, задіяних у роботі так званих виборчих комісій у вересні 2022 року на окупованій території Херсонської області.
		Зокрема, серед таких таблиць зафіксовано документ під заголовком «сведения о фактически отработанном времени членами УИК №808», у якому зазначено прізвище ОСОБА_22 як особи, включеної до складу членів «виборчої комісії». Наявність цього прізвища поряд з іншими особами в офіційному документі, оформленому російською мовою у вигляді звітної таблиці з деталізацією виконаної роботи, свідчить про участь ОСОБА_22 в організації псевдореферендуму. Така обставина має доказове значення, оскільки безпосередньо вказує на роль цієї особи в діяльності, яка є предметом доказування.
		Окрім вказаних документів, у вмісті урни також виявлено наліпки з написом «выборы», наліпки із зображенням герба рф; банер білого кольору з надписом «Херсонская область участок референдума»; аркуші з машинописними текстами під заголовками «Паспорт на ящик для голосования» та «Паспорт на ящик для тайного голосования»; прапорці з триколором рф; два полімерні сейф-пакети з індивідуальними номерами; поліетиленовий пакет; стяжки з маркуванням; а також невстановлені предмети червоного кольору з металевими кільцями. Усі перелічені предмети мають ознаки виготовлення або використання в процесі організації виборчого процесу за сценарієм, нав`язаним окупаційною владою рф.
		Після огляду всі предмети були повторно поміщені до вказаної урни, а сама урна опечатана з дотриманням правил криміналістики. До ручки урни повторно закріплено бірку з пояснювальним написом, яка засвідчує процесуальну природу зберігання та статус речового доказу. Огляд завершено, протокол підписано уповноваженим слідчим ОСОБА_21 , що підтверджується його особистим підписом та відбитками службових печаток. Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 14 лютого 2023 року вказані документи та предмети визнані речовими доказами.
		Таким чином, протокол огляду від 14 лютого 2023 року фіксує факт наявності у вилученій урні матеріалів, що містять у собі персональні дані, інструктивні матеріали, символіку держави-агресора та організаційні елементи, які в сукупності вказують на реалізацію спланованих заходів щодо проведення незаконного референдуму. Включення ОСОБА_22 до складу відповідної комісії, згідно з наявними офіційними матеріалами, надає підстави вважати цю особу причетною до протиправної діяльності, що має правове значення у межах зазначеного кримінального провадження.
		Протокол огляду місця події від 13 січня 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд території та приміщення сільського клубу, розташованого в селі Високе Бериславської ОТГ Херсонської області по вулиці Центральна, будинок 9.
		Огляд здійснено начальником 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Житомирській області, підполковником юстиції ОСОБА_21 у межах досудового розслідування кримінального провадження №22022000000000625 від 25 липня 2022 року. Участь у проведенні огляду брали представники УСБУ, зокрема дільничний офіцер Бериславського РВ УСБУ майор ОСОБА_23 , а також представниця місцевого самоврядування  діловод Високівського старостинського округу ОСОБА_24 .
		Застосування технічних засобів фіксації здійснювалося за допомогою відеокамери SONY HDR-CX405 та смартфона Samsung Galaxy S22, який також забезпечив GPS-координати об`єкта. Відеозапис огляду було здійснено та долучено до матеріалів провадження.
		У ході огляду ОСОБА_24 пояснила, що під час тимчасової окупації села Високе збройними формуваннями рф у приміщенні сільського клубу представниками окупаційної влади були розміщені кабінки для голосування, урни, друкована агітація та інші матеріали, пов`язані з проведенням так званого «референдуму» щодо приєднання Херсонської області до рф. За словами ОСОБА_24 , вона була призначена головою однієї з виборчих комісій окупаційною адміністрацією, а в організації заходів їй допомагала особа на ім`я ОСОБА_25 .
		У присутності понятих ОСОБА_24 запропонувала оглянути конкретне приміщення у сільському клубі, в якому раніше були встановлені кабінки для голосування та зберігались інші матеріали, що використовувалися під час організації незаконного референдуму. Огляд проводився на першому поверсі клубу, в його актовій залі. ОСОБА_24 зазначила, що наразі в цій частині клубу зберігається гуманітарна допомога, однак саме в цьому приміщенні у 2022 році були організовані псевдовиборчі дільниці.
		У результаті огляду встановлено, що в актовій залі перебуває велика кількість коробок із написами маркером, які позначають дільниці Бериславського району із номерами від 801 до 813. На мапі, яка також була виявлена, фіксується прив`язка цих номерів до окремих населених пунктів району, зокрема зафіксовано умовне позначення №807 біля села Високе. Окремо виявлено прапорець з російською символікою, а також прозору переносну урну для голосування з наклеєним написом «ВЫБОРЫ» та гербом рф. У подальшому також були виявлені сейф-пакети з відповідними індивідуальними номерами, а також стяжки для пломбування переносної урни.
		Усі виявлені предмети були сфотографовані, зафіксовані на відео та належно задокументовані. Після завершення огляду виявлені зразки, зокрема прозору пластикову урну, прапорець, стяжки, сейф-пакети та інші марковані матеріали, було вилучено, опечатано та поміщено до пластикового ящика, який долучено до протоколу як додаток №1 із пояснювальним написом: «Додаток №1 В даному ящику опечатано зразки, виявлені у ході огляду 13.01.2023 в с. Високе Бериславської ОТГ щодо проведення незаконного референдуму про приєднання Херсонської області до рф» із підписом слідчого.
		Огляд також фіксувався технічно - відеозапис записано на DVD-R диск «My Media» обсягом 4,7 Gb, який разом із описом вмісту було поміщено до паперового конверта, опечатано та долучено до матеріалів як додаток №2. Усі учасники огляду були ознайомлені з протоколом шляхом особистого прочитання, зауважень не надходило.
		Таким чином, протокол огляду місця події від 13 січня 2023 року підтверджує, що в будівлі сільського клубу с. Високе зберігались матеріали, які використовувались під час організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області. Виявлені предмети мають ознаки речових доказів, оскільки містять маркування дільниць, офіційну символіку рф, елементи псевдовиборчої інфраструктури та інші засоби проведення незаконного голосування.
		Протокол огляду від 14 січня 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд речей та документів, вилучених під час попереднього огляду приміщення сільського клубу, розташованого в селі Високе Бериславської ОТГ Херсонської області по вулиці Центральна, будинок 9.
		Огляд здійснено начальником 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Житомирській області, підполковником юстиції ОСОБА_21 у межах досудового розслідування кримінального провадження №22022230000000265 від 25 липня 2022 року. Огляд проведено у приміщенні службового кабінету слідчого в місті Миколаєві.
		Предметом огляду стала прозора переносна урна для голосування з наклейкою, на якій зображено герб рф. Урна виготовлена з прозорого полімерного матеріалу та має отвори для вкидання бюлетенів. Вона розкладається на дві частини, які з`єднуються за допомогою пластикових затискачів. По краях ручки урни розміщені наскрізні отвори для стяжок. До ручки урни прикріплена паперова бірка з надписом: «Додаток №1 В даному ящику опечатано зразки, виявлені у ході огляду 13.01.2023 в сільському клубі с. Високе Бериславського району, реквізити щодо проведення незаконного референдуму про приєднання Херсонської області до рф», що підтверджує її походження та цілісність.
		Усередині урни виявлено численні предмети, що свідчать про її використання у ході незаконного голосування. Серед них зафіксовано: білі картки з штрих-кодами, бейджі з написами "ТИК", білі горизонтальні картки з написами "участок", а також прапорець рф із триколором, що виготовлений з синтетичного матеріалу; пластикові стяжки червоного кольору; дві пломби, виготовлені з білого пластику.
		Також в урні виявлено два полімерні сейф-пакети сірого кольору, на яких нанесені індивідуальні номери: 90662147 та 90662148. У центрі пакетів містився текст: «для сопроводительных документов». Крім того, встановлено наявність 14 помаранчевих пластикових стяжок із нанесеними серійними номерами.
		Окремо було оглянуто карту, виготовлену на аркуші паперу розміром 40 на 100 см. У лівому верхньому куті карти нанесено надпис російською мовою «Херсонская область», а в правому верхньому куті зображено герб рф. Карта містить схематичне зображення території області, де позначено межі адміністративних округів, нанесено номери дільниць з 801 по 813. Цифрою 807 позначено територію села Високе. Біля деяких округів розставлено червоні, жовті та помаранчеві крапки, що, за змістом карти, позначають кількість виборців рф, яка варіюється за 5-бальною шкалою.
		По завершенні огляду всі виявлені предмети та документи були поміщені до вищезазначеної урни, яка повторно опечатана відповідно до вимог криміналістики. До ручки прикріплено нову паперову бірку з описом вмісту та зазначенням дати повторного огляду. Протокол підписаний слідчим ОСОБА_21 .
		Зазначені предмети, а саме: урна з наклейкою «ВЫБОРЫ» та гербом рф; матеріали з символікою держави-агресора; документальні реквізити виборчих комісій; карта з російською агітацією та позначеннями дільниць; опломбувальні засоби та пакети  за своїм змістом, способом зберігання, оформленням та походженням прямо пов`язані з організацією та проведенням незаконного референдуму на тимчасово окупованій території України.
		Відповідно до постанови від 14 січня 2023 року усі вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22022230000000265. 
		Протокол огляду місця події від 03 лютого 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд будівлі та окремих приміщень Бериславського фахового педагогічного коледжу імені В.Ф. Беньковського, що розташований за адресою: Херсонська область, м. Берислав, вул. Свободи, 45. 
		Під час огляду здійснювалася відеофіксація з використанням цифрової відеокамери SONY HDR-CX405, а також смартфона Samsung Galaxy S22, з функцією фіксації GPS-координат. Фото- та відеофіксація збережена на носії інформації DVD-R обсягом 4,7 GB, який долучено до протоколу як Додаток №2.
		У ході огляду учасники огляду переміщались до третього поверху будівлі коледжу, де, за словами ОСОБА_26 , під час окупації рф працював так званий «голова військово-цивільної адміністрації» Бериславського району ОСОБА_27 . У межах приміщення, розташованого поряд із дверима з написами «308 Директор» та «309 Приймальня», слідчим було оглянуто внутрішнє облаштування кімнати, а також виявлено низку документів, предметів і матеріалів, що мають значення для досудового розслідування.
		Зокрема, на столі було виявлено карту Херсонської області, надруковану російською мовою, з масштабом 1:50000, із позначеннями дільниць та номерів, характерних для виборчого процесу (зокрема номери 801-832). На карті також були нанесені умовні позначення, де цифрою позначалися виборчі дільниці (наприклад, «УИК 807»), а також присутня умовна шкала оцінювання дій так званих «територіальних виборчих комісій»  з відповідними кольоровими відмітками, що вказували рівень їх «ефективності» згідно з неустановленою системою оцінювання.
		Крім того, виявлено бюлетень для так званого голосування на «референдумі» з текстом російською мовою, надрукованим на аркуші формату А4, у якому ставилось питання щодо приєднання Херсонської області до рф.
		У подальшому, в межах зазначеного приміщення було знайдено наступні документи: на робочому столі, у правій частині кабінету, виявлено паперову папку-швидкозшивач, яка містила як оригінали, так і копії документів. Зокрема, серед виявленого знаходився документ під назвою «Памятка по п. 223», який складався з кількох аркушів формату А4 з надрукованим текстом російською мовою, що містив інструкцію з організації та проведення так званого референдуму зі зразками типових документів; аркуш формату А4 з рукописним текстом під заголовком «Акт», який містив підписи осіб із прізвищами ОСОБА_28 і ОСОБА_29 , а також штамп із написом «референдум херсонской области, участковая комисия 809», - зміст якого стосувався заміни виборчого бюлетеня гр. ОСОБА_30 через неправильне заповнення; один аркуш формату А4, виготовлений друкарським способом, з назвою «бюллетень для голосования на референдуме Херсонской области…», у правому верхньому куті якого також були нанесені умовні підписи й штамп «участковая комисия 800» (Зображення №5); п`ять аркушів формату А4, які містили рукописні записи під загальною назвою «Протокол по референдуму», що стосувались організації незаконного голосування, підрахунку бюлетенів, а також ухвалення рішень, пов`язаних із символами рф (зокрема, визнання гімну рф як присяги); вісім аркушів формату А4, заповнених у формі табличок під назвою «Табель учета рабочего времени сотрудников ВЦА…», які містили дані про персональний облік залучених до проведення псевдореферендуму осіб; 31 аркуш із копіями посвідчувальних документів на ім`я громадян України (серед яких, зокрема: ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ), які, відповідно до змісту матеріалів, входили до складу так званої «уик №809 по с. Качкарівка»; а також 13 аркушів з рукописними записами, зміст яких безпосередньо стосується організації проведення в с. Качкарівка незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до рф.
		Усі виявлені матеріали були вилучені, належним чином упаковані, опечатані, задокументовані в межах огляду, долучені як Додаток №1 до протоколу, та передані для подальшого дослідження в рамках кримінального провадження.
		Відповідно до протоколу огляду від 06 лютого 2023 року вказані предмети та документи були оглянуті, а згідно з постановою слідчого від 06 лютого 2023 року, відповідні предмети та документи визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №22022230000000265.
		Протокол обшуку та огляду від 11 вересня 2023 року, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2023 року було проведено обшук у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 .
		У ході обшуку слідчим було застосовано технічні засоби фіксації  відеореєстратор із подальшим записом на DVD-R диск. У процесі проведення обшуку здійснено повний огляд житлових і допоміжних приміщень будинку, а також прилеглої території за вказаною адресою. Проте в результаті обшуку не було виявлено жодних документів, матеріальних носіїв інформації чи інших речей, які б мали значення для кримінального провадження №22022230000000265, розпочатого за фактами організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Таким чином, обшук, проведений 11 вересня 2023 року, підтвердив відсутність у домоволодінні ОСОБА_5 предметів і документів, що стосуються інкримінованого їй кримінального правопорушення, однак сам факт проведення цієї процесуальної дії є доказом у кримінальному провадженні та підтверджує вжиття заходів з метою перевірки обставин справи.
		Стосовно протоколів огляду місця події від 21 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року захисник заявив клопотання про визнання їх недопустимими доказами з огляду на те, що додані до них відеозаписи, збережені на носіях DVD-R і оформлені як додатки, не містили запису моментів безпосереднього вилучення та належного процесуального оформлення вилучених документів і предметів, у тому числі їх пакування, опечатування та маркування. На думку захисту, фіксація перебігу огляду мала здійснюватися у безперервному режимі від початку й до завершення процесуальної дії, з відображенням усіх істотних етапів  від виявлення об`єктів до їх поміщення в тару, проставлення реквізитів і підписів учасників. Відсутність на відео окремих фрагментів, які заявлені у протоколах (зокрема дій зі збирання, пакування й опечатування матеріалів), на переконання захисника, створює суперечність між письмовим описом та фактичною аудіовізуальною фіксацією. Такі розбіжності, як стверджує сторона захисту, унеможливлюють перевірку автентичності та цілісності ланцюга зберігання речових доказів і ставлять під сумнів дотримання вимог КПК щодо повноти та безперервності технічної фіксації, що в сукупності повинно тягнути визнання зазначених протоколів і додатків до них недопустимими доказами.
		Суд не погоджується з такими твердження захисника з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої,другої статті104КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
		Відповідно до змісту частини шостоїстатті 107КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
		Відповідно до частин першої,другої статті237КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Відповідно до частини п`ятоїстатті 237КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
		Відповідно до частини сьомоїстатті 237КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до частини першої статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Вищевказані вимоги закону спрямовані на удосконалення порядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування, зокрема коли до протоколів слідчих дій вноситься недостовірна інформація про докази, отримані під час їх проведення.
		Захисник посилається на те, що всупереч вимогам закону під час огляду місця події не проводилася відеофіксація вилучення виявлених документів та предметів, що, на його думку, тягне визнання недопустимими отриманих за результатами проведення цієї слідчої дії доказів, а саме: протоколів огляду місця події від 21 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року.
		Разом із тим за змістом постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (справа № 334/5670/18, провадження № 51-4378км19) для визнання доказів недопустимими судам необхідно в кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо йдеться про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення. З огляду на зміст частини шостоїстатті 107КПК України негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише в разі незастосування технічних засобів фіксування.
		Суд не погоджується з такими твердження захисника з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої,другої статті104КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
		Відповідно до змісту частини шостоїстатті 107КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
		Відповідно до частин першої,другої статті237КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Відповідно до частини п`ятоїстатті 237КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
		Відповідно до частини сьомоїстатті 237КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до частини першої статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Вищевказані вимоги закону спрямовані на удосконалення порядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування, зокрема коли до протоколів слідчих дій вноситься недостовірна інформація про докази, отримані під час їх проведення.
		Захисник посилається на те, що всупереч вимогам закону під час огляду місця події не проводилася відеофіксація вилучення виявлених документів та предметів, що, на його думку, тягне визнання недопустимими отриманих за результатами проведення цієї слідчої дії доказів, а саме: протоколів огляду місця події від 21 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року.
		Разом із тим за змістом постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (справа № 334/5670/18, провадження № 51-4378км19) для визнання доказів недопустимими судам необхідно в кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо йдеться про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення. З огляду на зміст частини шостоїстатті 107КПК України негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише в разі незастосування технічних засобів фіксування.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року було проведено огляди місця події, а саме: 21 грудня 2022 року  огляд приміщення школи у місті Бериславі; 13 січня 2023 року  огляд приміщення сільського клубу у селі Високе.
		Підставою для проведення оглядів стали наявні оперативні дані щодо ймовірного використання цих об`єктів під час тимчасової окупації для організації і проведення незаконного референдуму щодо приєднання території України до рф.
		Огляди проводилися з дозволу уповноважених осіб, які здійснюють управління відповідними об`єктами, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 107, 233 та 237 КПК України. 
		Хід цих слідчих дій відповідно до протоколів було зафіксовано на відеокамеру SONY HDR-CX405 та смартфон Samsung Galaxy S22, який також забезпечив GPS-координати об`єкта. Відеозапис огляду було здійснено та долучено до матеріалів провадження.
		На думку Суду, під час огляду місця події вимоги частини шостоїстатті 107КПК України щодо застосування засобів фіксування кримінального провадження не порушено. Сумніви в достовірності відомостей, отриманих у результаті огляду місця події, не виникають. 
		Захисник, посилаючись на відсутність на відеозаписі моментів безпосереднього вилучення, пакування та опечатування документів і предметів, не навів жодних конкретних обставин, які б ставили під сумнів факт їх дійсного виявлення саме під час огляду місця події. Вилучені матеріали були належним чином описані у протоколах, упаковані, опечатані та долучені до матеріалів кримінального провадження. Суд їх безпосередньо дослідив у судовому засіданні, а також оглянув наявні фото- і відеозаписи оглядів, що підтверджують відповідність цих матеріалів опису у протоколах. Будь-яких даних, які б свідчили, що речові докази надійшли з іншого джерела або були отримані у неналежний спосіб, стороною захисту не наведено. Отже, доводи захисника про недопустимість цих доказів ґрунтуються лише на припущеннях і не спростовують достовірності та належності доказів, які перебувають у матеріалах справи.
		Тому сама собою відсутність відеозапису, у вказаній частині, в матеріалах кримінального провадження, з огляду на вищевикладені обставини, у цьому випадку не може бути підставою для визнання доказів, отриманих під час огляду місця події, недопустимими.
		Доводи захисника щодо неналежності протоколу огляду місця події від 03 лютого 2023 року, відповідно до якого було оглянуто приміщення Бериславського фахового педагогічного коледжу імені В.Ф. Беньковського, є необґрунтованими та підлягають відхиленню. Вказаний доказ у сукупності з іншими дослідженими судом доказами підтверджує обставини, що свідчать про організацію та підготовку незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, зокрема використання для цього освітніх закладів, облаштування відповідної інфраструктури та зберігання виборчої документації. У виявлених матеріалах містяться бюлетені, «Протоколи референдуму», таблиці обліку залучених осіб, карта з нанесеними дільницями, посвідчення учасників референдуму тощо. Зазначене має значення для встановлення комплексу дій, що були спрямовані на проведення псевдореферендуму, а відтак - становить обставини, які стали передумовою для подальшої участі обвинуваченої у його реалізації. Зміст виявлених у коледжі документів має доказове значення, оскільки відображає загальну структуру, механізми та суб`єктний склад так званого виборчого процесу в межах тимчасово окупованої території, частиною якого була і обвинувачена.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_51 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , яка будучи мешканкою с. Максима Горького Бериславського району, приймала участь у незаконному референдумі щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 04 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_52 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , яка будучи мешканкою с. Максима Горького Бериславського району, працювала прибиральницею в сільській раді. Свідок зазначила, що ОСОБА_53 є її односельчанкою та під час проведення незаконного референдуму приходила до неї і пропонувала взяти участь у його проведенні щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_54 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , місцеву жительку с. Максимо Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_5 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максимо Горького Бериславського району.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 11 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_55 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , місцеву жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_5 погодилась на співпрацю з окупаційними органами влади та добровільно прийняла участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_56 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_5 , місцеву мешканку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснив, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_5 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо прийняла участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_57 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , місцеву жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_5 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо брала участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_58 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що ОСОБА_5 брала участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до складу рф.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 04 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_59 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_5 , місцеву мешканку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що під час окупації зазначеного населеного пункту ОСОБА_5 брала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання території Херсонської області до складу рф, зокрема шляхом подвірного обходу пропонувала проголосувати за приєднання до рф.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2025 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_60 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_5 , односельчанку, місцеву жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснив, що у період окупації зазначеного населеного пункту ОСОБА_5 брала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до складу рф, зокрема шляхом подвірного обходу пропонувала проголосувати за рф.
		Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показів яких вбачається причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		Так, свідок ОСОБА_51 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час окупації населеного пункту, проводився так званий "референдум" за приєднання території до рф. Вона пригадала, що разом із дітьми йшла вулицею та побачила групу дівчат, які стояли біля її двору та чекали на неї.
		Свідок вказала, що серед цих осіб були ОСОБА_61 та ОСОБА_5 . Вони тримали при собі документи та бюлетені. За словами свідка, Очаковська мала списки виборців і пропонувала їй поставити підпис та проголосувати, а ОСОБА_5 тримала скриньку для бюлетенів.
		ОСОБА_51 підтвердила, що ОСОБА_5 стояла поряд, посміхалася, але жодних слів не говорила. Основне спілкування з людьми вела ОСОБА_61 , яка пояснювала порядок "голосування", вимагала показати паспорт та поставити підпис. Свідок зазначила, що вона категорично відмовилась від участі, паспорта не надала і жодних підписів не ставила. Після цього група жінок разом із двома російськими військовими, які стояли неподалік у масках зі зброєю, пішли далі.
		Свідок пояснила, що ці військові, яких вона назвала "солдатами", супроводжували процес "голосування" та створювали психологічний тиск на людей. Вона підкреслила, що тиску на неї безпосередньо не чинили, однак присутність озброєних військових була фактором залякування.
		Далі свідок повідомила, що бачила, як ОСОБА_5 разом з іншими учасницями процесу брала участь у зборі бюлетенів, тримаючи скриньку, у той час як Очаковська та інші дівчата роздавали списки та бюлетені.
		Окремо свідок зазначила, що в період окупації у селі надавалася гуманітарна допомога від рф. Вона бачила, як ОСОБА_5 перебувала біля місць видачі гуманітарної допомоги, показувала людям гроші та публічно говорила, що за участь у "референдумі" можна отримати винагороду. За словами свідка, вона особисто чула ці слова, які звучали у присутності інших мешканців.
		ОСОБА_51 також розповіла про загальну ситуацію у селі під час окупації: мобільний зв`язок працював від українських операторів, однак телебачення і преса поширювалися вже російські. Лікарні й магазини працювали частково, продукти люди здебільшого брали з господарства або обмінювали між собою, а ті, хто не мав власного господарства, змушені були отримувати гуманітарну допомогу.
		Свідок підтвердила, що окупаційна адміністрація не застосовувала до неї особисто примусу брати участь у "референдумі", однак пропозиції щодо співпраці озвучувала ОСОБА_61 , яка, за її словами, виконувала функції голови окупаційної адміністрації.
		Свідок ОСОБА_55 суду пояснила, що під час проведення так званого "референдуму" у вересні 2022 року до її домоволодіння прийшли чотири жінки  серед яких були також ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , а також двоє озброєних російських військових у формі.
		Свідок вказала, що ОСОБА_5 мала при собі планшетку, до якої були прикріплені бюлетені. ОСОБА_62 тримала списки виборців. Саме у цих списках свідок поставила свій підпис, після чого заповнила бюлетень, проставивши у ньому позначку. Всі ці дії вона виконала безпосередньо у присутності групи жінок та російських солдатів.
		За словами ОСОБА_65 , ОСОБА_5 тримала планшетку з бюлетенями, не вела розмов, однак саме у її руках знаходилися документи для голосування. Коли свідок ставила підпис у списках, то бюлетень заповнювала, тримаючи його фактично на планшетці, яку тримала ОСОБА_5 .
		На питання суду свідок підтвердила, що не знає причин, чому ОСОБА_5 погодилася на участь у проведенні референдуму, однак зазначила, що серед мешканців села поширювалася думка про фінансові труднощі обвинуваченої. При цьому ОСОБА_55 уточнила, що ці відомості їй відомі зі слів інших осіб.
		Додатково свідок повідомила про загальну ситуацію в селі під час окупації: гуманітарна допомога надходила з боку рф, українських поставок вона не отримувала; телебачення та преса поширювалися російські; медична допомога фактично була відсутня. За її словами, люди виживали за рахунок власних господарств та обмежених ресурсів.
		Відповідаючи на додаткові запитання, свідок пояснила, що гуманітарні коридори для безпечного виїзду з села створені не були, навпаки  виїзд був небезпечним. Збройні Сили України та Національна поліція на території села під час окупації не перебували, натомість присутні були російські військові, які могли погрожувати місцевим жителям та спричиняти грабежі й розбій.
		Свідок ОСОБА_56 суду пояснив, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого "референдуму" на окупованій території, до нього додому прийшли троє жінок  ОСОБА_63 , ОСОБА_66 та ОСОБА_5 , а також двоє озброєних російських військових.
		Свідок зазначив, що ОСОБА_63 мала списки виборців, а ОСОБА_5 тримала скриньку для бюлетенів. Вони запропонували йому проголосувати, пояснивши, що у випадку відмови його голос усе одно буде внесений замість нього. Після цього ОСОБА_56 поставив підпис у списках та заповнив бюлетень, який потім вкинув у скриньку, що знаходилась у руках ОСОБА_5 .
		За словами свідка, примусу чи фізичного тиску безпосередньо до нього не застосовувалося, однак йому прямо сказали, що якщо він не поставить позначку, то "за нього проголосують інші". Це, на його думку, і було способом тиску.
		На запитання суду ОСОБА_56 пояснив, що не знає достеменно, чому ОСОБА_5 погодилася брати участь у проведенні референдуму, але вважає, що це могло бути пов`язано з фінансовими труднощами. За його словами, у той час у селі бракувало роботи, ринки були закриті, і у людей виникали значні проблеми із засобами для існування. Також серед місцевих мешканців поширювалися чутки, що за участь у "референдумі" обіцяли по 10 тисяч російських рублів на день.
		Свідок повідомив, що більшість жителів села принципово не брали гуманітарну допомогу від окупаційної влади, однак окремі мешканці змушені були це робити для виживання. Допомога від української держави не надходила.
		ОСОБА_56 підтвердив, що мобільний зв`язок працював від українських операторів, а українське телебачення і газети частково зберігалися, хоча більшість інформаційного простору вже контролювали російські джерела.
		Він також пояснив, що можливість виїхати з окупованої території у перші три місяці була, проте тільки власним транспортом або за великі гроші. Виїзд був небезпечним, а гуманітарних коридорів не створювали.
		Свідок наголосив, що російські військові загалом поводилися агресивно з місцевим населенням, траплялися випадки погроз і насильства.
		Свідок ОСОБА_57 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого "референдуму", до її будинку прийшли три жінки  ОСОБА_61 , ОСОБА_63 та ОСОБА_5 . Вони мали при собі бюлетені та скриньку для голосування.
		Свідок розповіла, що перебувала вдома на кухні, коли ці особи запропонували їй проголосувати. Вона підтвердила, що отримала бюлетень і проголосувала. За її словами, ОСОБА_5 була зі скринькою для бюлетенів, тоді як інші дівчата мали списки та бюлетені. Примусу чи агітації з боку цих осіб не було  вони лише запропонували проголосувати, і свідок погодилася.
		На запитання про причини участі ОСОБА_5 у проведенні референдуму свідок відповіла, що їй це невідомо, особисто з цього приводу вона від обвинуваченої нічого не чула.
		ОСОБА_57 також описала загальну обстановку під час окупації: українські військові чи органи влади на території села відсутні, натомість надавалась гуманітарна допомога з боку рф. Допомога була відносною, але достатньою, щоб підтримувати проживання. Українське телебачення не працювало, українські газети не поширювались. Магазини працювали частково, аптеки  ні. Люди виживали завдяки власному господарству  хто мав молоко, свиней чи іншу худобу, ті могли забезпечити сім`ю та щось обмінювати.
		Свідок підтвердила, що і в сім`ї ОСОБА_5 було господарство, і вони також виживали завдяки йому.
		Свідок ОСОБА_58 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого "референдуму" в селі Максимове, вона бачила трьох жінок  ОСОБА_5 , ОСОБА_67 та ОСОБА_68 .
		Свідок вказала, що ОСОБА_5 мала при собі скриньку для бюлетенів, тоді як інші учасниці тримали списки та документи. Вони підходили до мешканців села та пропонували проголосувати.
		ОСОБА_58 підтвердила, що особисто на неї тиску чи агітації не чинили. Примусу до участі у "референдумі" вона не зазнала.
		На запитання прокурора свідок пояснила, що їй невідомо, чому саме ОСОБА_5 погодилася брати участь у проведенні референдуму. Вона зазначила, що до цього не спілкувалася ані з ОСОБА_5 , ані з ОСОБА_69 і не знає їхніх особистих мотивів. У подальшому чула лише від інших людей, що однією з причин могли бути матеріальні труднощі, однак підтвердити цього не може.
		Свідок також описала загальну ситуацію в селі під час окупації: люди виживали завдяки господарству. Роботи не було, а грошей бракувало. Гуманітарної допомоги від України не надходило, з боку рф допомога надавалася, але свідок прямо не деталізувала її обсяг.
		Свідок ОСОБА_59 суду пояснила, що 22 вересня 2022 року до її будинку в селі Максима Горького прийшли троє жінок  ОСОБА_63 , ОСОБА_62 та ОСОБА_5 , а також із ними були російські військові, які стояли осторонь на вулиці.
		Свідок розповіла, що жінки запропонували їй взяти участь у так званому "референдумі". Вона відмовилася, однак ОСОБА_62 сказала, що "якщо ви не підпишетеся, то за вас уже все зроблено". У руках ОСОБА_70 були списки, у ОСОБА_71  бюлетені, а ОСОБА_5 тримала скриньку для бюлетенів.
		ОСОБА_59 пояснила, що зрештою вона все ж таки проголосувала, поставивши позначку "проти" у бюлетені. Після цього група пішла далі до сусідів. Жодної агітації чи прямих погроз не було, але в розмові прозвучало, що відмова від підпису не має значення, бо "все одно вже враховано".
		На запитання суду свідок зазначила, що їй невідомо, з яких мотивів ОСОБА_5 погодилася брати участь у проведенні референдуму, але по селу говорили, що це робилося за гроші. Особисто від ОСОБА_5 таких пояснень вона не чула.
		Свідок також підтвердила, що під час окупації українські військові та органи влади на території села відсутні, натомість гуманітарну допомогу надавала рф. Допомога видавалася, і хоча особисто їй було достатньо, інші мешканці іноді скаржилися. Зі слів свідка, загалом людей у селі російські військові не чіпали, хоча були випадки тиску на окремих чоловіків.
		Крім того, під час проведення слідчої дії  пред`явлення для впізнання за фотознімками  ОСОБА_59 упізнала ОСОБА_67 , ОСОБА_72 та ОСОБА_5 .
		Свідок ОСОБА_54 суду пояснила, що проживає у с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області. Вона знає обвинувачену ОСОБА_5 як односельчанку та колишню працівницю сільради, де свідок також працювала.
		Свідок розповіла, що була свідком подій під час проведення так званого "референдуму". Вона приїхала велосипедом за покупками, де зібралося багато людей. Туди прийшли ОСОБА_5 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , двоє російських військових, а також сільський голова  ОСОБА_9 .
		За словами свідка, ОСОБА_9 сказала людям, що необхідно голосувати, а хто не буде голосувати  "білі прапори вам і їдьте в Україну". ОСОБА_62 мала бюлетені, які не дозволяла винести чи заповнити окремо  свідок змушена була поставити позначку прямо на місці. ОСОБА_5 тримала скриньку для бюлетенів, а ОСОБА_63  списки виборців. Паспортів при цьому не вимагали, оскільки у списках уже були вказані дані мешканців.
		Свідок підтвердила, що вона проголосувала, поставивши позначку у бюлетені, який потім забрали і самостійно вкинули у скриньку, яку тримала ОСОБА_5 . Вона підкреслила, що бюлетень у неї не прийняли особисто, а відразу вкинули самі.
		На запитання суду свідок пояснила, що не знає достеменно мотивів ОСОБА_5 , проте чула на сходці від ОСОБА_9 , що членам "референдумної комісії" обіцяли зарплату у розмірі 18 тисяч рублів. Тому вважає, що участь у проведенні "референдуму" могла бути зумовлена саме грошовою винагородою.
		Свідок наголосила, що примусу мешканців села до співпраці не було. Разом з тим вона пригадала випадки незаконного заволодіння майном окупаційними військовими: у ОСОБА_5 відібрали машину (родинну), у її знайомого ОСОБА_73 машину забрали силоміць, при цьому його побили прикладом, а також забирали генератори, меблі та інші речі у селян.
		Стосовно загальної обстановки в селі під час окупації, свідок повідомила: українських військових та органів влади на території не було; телебачення українських каналів можна було дивитися завдяки супутниковим антенам, але в основному працювали російські канали; зв`язок з Україною був; гуманітарну допомогу надавала рф; люди виживали завдяки власним запасам і господарству, тому голоду не було.
		Також ОСОБА_54 пояснила, що брала участь у слідчій дії  пред`явленні для впізнання за фотознімками. Вона упізнала ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_67 та ОСОБА_68 .
		Свідок ОСОБА_74 суду пояснив, що мешкає в с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області, та знайомий з обвинуваченою ОСОБА_5 .
		Свідок розповів, що під час випасу корів, проходячи повз двір на вулиці Урожайній (яка виходить з вулиці Горького), побачив трьох жінок  ОСОБА_67 , ОСОБА_72 та ОСОБА_5 , а також двох російських військових. Його окликнули та запропонували проголосувати. На це свідок відповів, що у нього немає паспорта. У відповідь почув: А нам паспорт не треба.
		Після цього він продовжив гнати худобу й не зупинявся. Свідок пояснив, що не звертав уваги, хто з присутніх що тримав у руках, і не може сказати, що саме там було.
		Він також наголосив, що жодного примусу з боку цих жінок чи солдатів щодо нього не чинилося  він спокійно пішов далі.
		На запитання прокурора, чому зазначені особи, у тому числі ОСОБА_5 , пішли на співпрацю з окупаційною владою, свідок відповів, що йому нічого про це не відомо і він не знає, що їм обіцяли чи пропонували.
		Свідок підтвердив, що особисто не голосував і не брав участі в референдумі. Також він повідомив, що під час окупації дивився українське телебачення, з якого дізнавався про події, і розповідав іншим мешканцям, що референдум є незаконним і за участь у ньому "буде стаття".
		Наприкінці свідок повідомив, що вже під час відступу російських військових у нього було вилучено автомобіль, так само, як і у ОСОБА_5 та ще одного місцевого мешканця.
		Свідок ОСОБА_75 суду пояснив, що до початку повномасштабної збройної агресії рф, під час окупації села та після деокупації він постійно проживав у селі Максима Горького. У період до окупації та під час окупації обіймав посаду старости села, а на момент допиту працював інспектором Новорайської сільської ради.
		Свідок повідомив, що ОСОБА_5 під час окупації працювала в нього техпрацівницею. Саме він передав їй документи, які містили персональні дані учасників АТО, з метою збереження цих документів від можливих обшуків і вилучення з боку окупаційних військ. Таке рішення він прийняв з власної ініціативи, побоюючись, що під час обшуків окупанти можуть знайти ці документи, що могло поставити під загрозу безпеку учасників бойових дій або їхніх родичів.
		ОСОБА_75 підтвердив, що після деокупації села ОСОБА_5 повернула йому всі документи у повному обсязі. З його слів, ці документи стосувались передачі земельних ділянок учасникам бойових дій у 2014 році та включали паспорти, посвідчення УБД та інші персональні дані.
		Свідок також зазначив, що під час окупації в селі постійно проводились обшуки, зокрема з боку російської нацгвардії. Вони шукали осіб із проукраїнською позицією, військових або тих, хто міг переховувати таких осіб. За словами свідка, обшуки були неодноразовими і стосувались не лише його, але й інших мешканців села.
		Щодо участі ОСОБА_5 у проведенні так званого «референдуму», ОСОБА_76 нічого не відомо. На запитання, чому вона могла погодитись на участь, свідок відповів, що не знає. Також йому не відомо про будь-який примус, який змусив би її до таких дій.
		Крім того, свідок підтвердив, що гуманітарна допомога під час окупації надавалась, однак можливість безпечного виїзду з території не завжди була, оскільки не було зв`язку, інтернету та працюючих гуманітарних коридорів.
		Свідок ОСОБА_77 суду пояснив, що під час окупації залишався проживати у селі Максима Горького. З його слів, військовослужбовці збройних формувань рф поводилися по-різному: декому погрожували, деякі випадки викрадення чи вилучення майна мешканців села йому були відомі. Конкретні випадки він пригадав лише частково, без чіткої локалізації у часі.
		Свідок повідомив, що обвинувачена ОСОБА_5 перебувала з ним у родинних стосунках та вони разом проживали. Він не заперечував, що вона брала участь у проведенні так званого "референдуму", але стверджував, що не знав про її наміри заздалегідь, і дізнався про її участь вже постфактум.
		Свідок підтвердив, що ОСОБА_5 зберігала певні документи, однак не зміг пояснити, які саме. Вказував, що документи знаходилися вдома, у нього, за адресою проживання. Конкретизував, що ці документи нібито мали стосунок до військової тематики, але достеменно цього не знав. Хто саме передав ці документи, також не уточнив.
		Окремо зазначив, що до їхнього будинку під час окупації приходили представники збройних формувань рф, здійснювали огляд, однак що саме шукали, йому невідомо. За словами свідка, в якийсь момент його зятя забрали ці військові, але згодом відпустили. Обставини цього він описував емоційно та непослідовно, стверджував, що зять сам прийшов додому наступного дня. Водночас не надав конкретних даних про те, хто саме його забирав, чи чиї це були повноваження.
		Свідок підтвердив, що в селі не діяли органи української влади або правоохоронні органи. Гуманітарна допомога, за його словами, надходила не з боку України, а з території Криму. Безпечного гуманітарного коридору для виїзду, як свідку відомо, не існувало.
		Свідок не зміг чітко назвати дату проведення так званого "референдуму", однак підтвердив, що був присутній у селі в цей час. Уточнив, що деякі мешканці виїжджали з села, однак без деталізації, кого саме це стосувалося.
		Свідок ОСОБА_78 суду пояснив, що зареєстрований та проживає в селі Максима Горького. У період окупації села до його домоволодіння кілька разів приїздили озброєні військовослужбовці з автоматами, які хотіли забрати автомобіль. Він особисто бачив, як автомобіль у цей період забирали у іншого мешканця села, ОСОБА_53 , це було приблизно влітку. За його словами, це відбувалося кілька днів поспіль. Усього приїздило по троє-четверо осіб. З його слів, шукали колишніх учасників АТО.
		Свідок зазначив, що бачив, як група осіб, серед яких була ОСОБА_5 , проводили подворовий обхід по селу. З ними перебували двоє озброєних осіб. Вони закликали голосувати за рф, пропонували підписатись «за росію». Ті, хто погоджувався, підписувалися, хто не погоджувався - не підписувався або взагалі не виходив з дому. ОСОБА_5 була серед цієї групи, вона ходила разом із ними впродовж обходів. Свідок підтвердив, що бачив її особисто. Окрім неї, серед учасників були також двоє жінок з родини Очаковських.
		Свідок не підтвердив, що ОСОБА_5 брала участь в організації або розповсюдженні будь-яких бюлетенів чи урн. Разом з тим, свідок не заперечив, що вона брала участь у подворовій агітації. На запитання, чи проводила ОСОБА_5 агітацію, свідок заперечив, однак водночас підтвердив, що вона «ходила поруч» під час обходів.
		Свідок також зазначив, що не має достовірної інформації, щоб ОСОБА_5 була змушена до участі у діях на користь окупаційної адміністрації, чи щоб до неї застосовували погрози або насильство. Водночас він повідомив, що в селі загалом існували випадки, коли людей могли примусово змушувати до співпраці, однак конкретно щодо ОСОБА_5 таких фактів йому не відомо.
		Також свідок підтвердив, що ОСОБА_5 спілкувалася з представниками окупаційних військ, він бачив її на лавці разом із ними, проте зміст їхніх розмов йому невідомий.
		На запитання захисника, чи працювала ОСОБА_5 десь у період окупації, свідок не зміг відповісти. Уточнив, що бачити її на полі або в якомусь господарстві не доводилось. Також зазначив, що вона утримувала лише одну корову та не мала іншого господарства.
		Також, на судовому засіданні були досліджені показання свідків отримані не шляхом їх безпосереднього допиту судом під час судового засідання, а у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, відповідно до якої показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
		У вказаному порядку досліджені показання свідків: ОСОБА_60 та ОСОБА_79 , які були допитані під час досудового розслідування 06 липня 2023 року (додатковий допит 22 серпня 2023 року) та 11 липня 2023 року, що підтверджується протоколами допиту свідків від цих дат, а також змістом DVD-R дисків, доданих до протоколів допиту, які були розпаковані в присутності учасників справи та відтворені в залі суду.
		Таке рішення було судом ухвалене у зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття зазначених свідків до зали суду з об`єктивних причин, а саме: ОСОБА_60 ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 на військову службу за мобілізацією та направлений до військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_80 ІНФОРМАЦІЯ_7 , перенесла інфаркт міокарда, страждає на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, серцеву недостатність ІІ ступеня та ішемічну хворобу серця з кардіосклерозом, перебуває на амбулаторному лікуванні, може пересуватися самостійно лише в межах будинку та постійно потребує стороннього догляду.
		Вказані обставини підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 та довідкою Новорайської амбулаторії Бериславського району Херсонської області.
		Так, відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_81 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, встановлено, що він 06 липня 2023 року та 22 серпня 2023 року надав такі показання. 
		Свідок зазначив, що є мешканцем села Максима Горького Бериславського району, та перебував у селі протягом усього періоду окупації. Він особисто бачив, як навесні 2022 року до села зайшли військові з позначками «V» на техніці. За його словами, біля його подвір`я стояли два бензовози. У цей час свідок не залишав територію села.
		Свідок підтвердив факт організації та проведення незаконного «референдуму» у селі на початку осені 2022 року (приблизно у вересні). За його спостереженнями, підготовка до «референдуму» включала розповсюдження газет «Новий день» і «Маяк» російською мовою. Газети залишали в калитках, він особисто не бачив, хто їх розносив, але припускає, що це були місцеві.
		Проведення самого «референдуму» здійснювалося під час подворового обходу. Безпосередньо до домоволодіння свідка приходили троє осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_82 та ОСОБА_7 . Свідок зазначив, що скриньку тримала ОСОБА_82 , а ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були з паперами. Усі троє мали необхідні атрибути для імітації голосування - скриньку, бюлетені, списки виборців.
		Під час додаткового допиту 22 серпня 2023 року, свідок уточнив ролі цих осіб: скриньку тримала ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_83 ) була з бюлетенями, а ОСОБА_82 ( ОСОБА_84 ) - зі списками виборців. Свідок зазначив, що реєстр виборців не підписувався, а після отримання бюлетеня його одразу кидали в скриньку, яку тримала ОСОБА_5 .
		Свідок також повідомив, що разом з учасницями обходу перебував російський військовослужбовець зі зброєю, який стояв осторонь і не втручався у процес. Водночас учасниці обходу повідомляли, що немає значення, як проголосуєш, бо результати вже вирішені наперед. Це, за словами свідка, говорила ОСОБА_7 . Учасниці обходу заявляли, що участь у голосуванні потрібна лише «для паперу».
		На запитання слідчого свідок пояснив, що, на його думку, учасниці обходу діяли добровільно, з фінансових мотивів, оскільки їм нібито обіцяли грошову винагороду. Про будь-який примус або погрози від військових свідок не повідомляв.
		Відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_79 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, встановлено, що вона 11 липня 2023 року надала такі показання. 
		Свідок зазначила, що село ОСОБА_6 було окуповане з 28 березня 2022 року. Військові збройних формувань рф (зокрема, за її словами, буряти, чеченці та інші) перебували в селі з 28 березня по 07 квітня, після чого тимчасово виїхали, а потім знову повернулися. Загальний строк перебування становив близько восьми місяців.
		На початку окупації свідок разом із родиною тимчасово залишала населений пункт, проте згодом повернулась і перебувала вдома до завершення окупації. Вона зазначила, що у період окупації в селі де-факто сформувався орган влади під керівництвом ОСОБА_9 , яка діяла як так званий староста, «руководила всім» і, за словами свідка, перебувала «в зговорі» з окупантами.
		Щодо проведення так званого «референдуму» у селі, свідок чітко підтвердила, що він проводився. Організацією референдуму займалася ОСОБА_64 , яка скликала збори, оголосила про підготовку до референдуму та сформувала відповідну «комісію».
		До складу цієї комісії, за твердженням свідка, входили: ОСОБА_63 (невістка), ОСОБА_85 (донька), ОСОБА_5 (сваха ОСОБА_9 ).
		Свідок ствердила, що ці особи у складі комісії здійснювали подворовий обхід мешканців, носили списки та бюлетені, пропонували підписатись і проголосувати. Свідок не бачила скриньки для голосування, однак бачила в руках цих осіб списки та бюлетені. Вони особисто приходили до її двору.
		Свідок зазначила, що вона відмовилась голосувати, на що ОСОБА_64 відповіла, що «хто не буде голосувати, білий флаг в руки», тобто фактично примушувала залишити територію села. За її словами, представники «комісії» перебували під охороною озброєних військових, які знаходилися приблизно на відстані трьох метрів позаду, що створювало атмосферу тиску на мешканців. Свідок прямо запитала, чи це охорона, на що ОСОБА_64 відповіла, що це «охороняють моїх дітей».
		Також свідок підтвердила, що ці особи добровільно брали участь у проведенні референдуму, отримували за це гроші, а також проводили збори, які, за її словами, мали вигляд «засідань комісії» в приміщенні клубу. Ініціатором та організатором цих зібрань була ОСОБА_86 .
		Будь-яких зауважень, заперечень чи клопотань з приводу порядку відтворення відеозапису допитів вказаних свідків та їх змісту від прокурора не надійшло. Проте захисник заявив про недопустимість зазначених відеозаписів як доказів з огляду застосування слідчим навідних запитань під час допиту вказаних свідків.
		Посилання захисника на те, що під час допиту свідка ОСОБА_81 слідчим були сформульовані виключно навідні запитання, не ґрунтуються на фактичному змісті допиту та спростовуються як формою запитань, так і характером наданих відповідей.
		Із відеозапису допиту вбачається, що більшість запитань носили відкритий або уточнювальний характер, були спрямовані на з`ясування фактичних обставин, джерела знань свідка, а також послідовності подій, що мали місце в період окупації. Зокрема, питання на кшталт: «Що ви пам`ятаєте про початок збройної агресії рф?», «Як саме відбувалося проведення референдуму?», «Хто саме до вас приходив?», «Яку роль виконувала кожна з осіб?» не мають ознак навідності, не містять у собі готової відповіді та дозволяли свідку вільно викладати свої спостереження.
		Крім того, навіть у тих випадках, коли питання мали уточнювальну форму (наприклад, «Тобто шляхом подворового обходу?» або «Російський військовий, так?»), вони ставились після того, як свідок вже надав загальні показання, і мали на меті з`ясувати або підтвердити вже озвучені ним факти. При цьому свідок неодноразово надавав розгорнуті пояснення, самостійно вказував на важливі обставини, а іноді і коригував зміст поставленого запитання (наприклад, уточнивши, хто з трьох осіб мав скриньку, хто списки, а хто бюлетені).
		Також слід врахувати, що свідок надавав узгоджені, послідовні та внутрішньо логічні відповіді, які не справляють враження навіяних чи продиктованих. Він чітко вказав ПІБ осіб, які брали участь у проведенні голосування, описав наявність виборчих атрибутів, присутність військових, відсутність контролю за голосуванням, а також мотиви участі осіб у проведенні референдуму (фінансова вигода).
		Таким чином, доводи захисника про навідний характер запитань не знайшли об`єктивного підтвердження та спростовуються аналізом змісту допиту.
		Посилання захисника на те, що під час допиту свідка ОСОБА_79 слідчим нібито використовувалися навідні запитання, не підтверджуються змістом відеозаписом допиту. Аналіз запитань та відповідей свідка свідчить про відсутність системного або навмисного впливу на зміст її показань.
		Більшість запитань мали відкритий, загальний характер, що дозволяло свідку самостійно викладати обставини, які їй відомі. Наприклад, питання «Що вам відомо про початок збройної агресії рф?» або «Чи проводився у вас референдум?» не містять у собі жодних вказівок на бажану відповідь та дають змогу вільного викладу. Відповіді свідка при цьому були докладними, емоційно забарвленими та включали конкретні імена, події та оцінки.
		Важливо, що саме свідок самостійно називала конкретні прізвища осіб, які брали участь в організації референдуму, зокрема ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 . До моменту надання цих прізвищ слідчий їх не озвучував, а отже, ці відомості походили від самої свідка. Надалі слідчий ставив уточнювальні запитання, які лише деталізували вже отримані відомості, що є допустимою слідчою тактикою і не свідчить про навідність.
		Також свідок демонструвала критичне ставлення до дій окупаційної адміністрації, самостійно заперечувала участь у голосуванні, відмовилась ставити підпис у списках, коментувала поведінку інших осіб. Її показання не мають ознак відповідей, які ґрунтуються лише на підтвердженні наведених у питанні фактів. Свідок висловлювала власні емоції, враження та пояснення щодо подій, зокрема про присутність військових, збори в клубі, загрози залишити територію села.
		Таким чином, характер запитань і характер відповідей свідка свідчить про відсутність навідності в розумінні статті 352 КПК України. Свідок була вільна у своїх висловлюваннях, а слідчий діяв у межах допустимої процесуальної логіки. Твердження захисника щодо недопустимості таких показань з огляду на спосіб допиту є безпідставними.
		Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченій злочин було вчинено і остання є винною у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.
		Наявність в діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення інкримінованого злочину, а саме на участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб, встановлені судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про очевидне розуміння обвинуваченою факту окупації вказаної території, яка мала відкритий характер, факту незаконності створення та роботи так званої «дільничної виборчої комісії»  ДВК № 808, яка діяла на відповідній території, необхідності вчинення особою активних дій спрямованих на проведення незаконного референдуму, покладення на неї у зв`язку з цим відповідних обов`язків та наділення повноваженнями, що не охоплювалися діючим в Україні законодавством, не прихованою співпрацею із представниками окупаційної влади від російської федерації, яка офіційно визнана країною-агресором не лише на території України, а й більшістю країн світу та міжнародними організаціями.
		Крім того, обвинувачена на момент окупації с. Максима Горького та перед вчиненням злочину була місцевою мешканкою, тобто вона була обізнана щодо законної влади від України, яка діяла на відповідній території, а отже очевидно розуміла незаконність вчинених нею дій, які були спрямовані на створення ознак зовнішньої легітимності для громадян рф проведеного референдуму, що в свою чергу передбачало чітке розуміння нею наслідків, які вони мали зумовити та правових процедур, які при цьому мали бути застосовані до таких осіб. Крім того, з боку офіційних представників України неодноразово через засоби масової інформації громадянам України, які залишились на тимчасово-окупованій території, роз`яснювалось про те, що дії спрямовані на проведення незаконного референдуму тягнуть за собою кримінальну відповідальність. 
		Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеної поведінки обвинуваченої, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій.
		При цьому, покликання обвинуваченої на те, що вона була змушена співпрацювати із окупаційною владою з метою уникнення загроз для зятя чи повернення вилученого майна, суд оцінює критично. Жоден зі свідків не підтвердив факту застосування до неї особистого примусу чи погроз з боку представників збройних формувань рф або ОСОБА_9 . Навпаки, численні свідки ( ОСОБА_51 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_54 , ОСОБА_78 , ОСОБА_60 , ОСОБА_80 ) одностайно вказували, що ОСОБА_5 добровільно брала участь у подворових обходах, безпосередньо тримала скриньку для бюлетенів чи планшетку з бюлетенями, була частиною групи, яка роздавала бюлетені та збирала підписи. Свідки також підтвердили, що обвинувачена пропонувала мешканцям голосувати, перебувала поруч під час збору бюлетенів, а окремі свідки ( ОСОБА_51 , ОСОБА_54 ) прямо чули від неї обіцянки грошової винагороди за участь у «референдумі».
		Також важливим є те, що обвинувачена не зверталась із заявами чи повідомленнями до будь-яких правоохоронних чи контролюючих органів України, не фіксувала факти погроз чи переслідувань, натомість тривалий час відкрито співпрацювала з ОСОБА_9 та іншими учасницями «комісії». 
		Таким чином, посилання обвинуваченої на будь-який примус чи вимушеність співпраці з окупаційною адміністрацією є необґрунтованими та спростовуються сукупністю показань свідків, які підтверджують добровільність і свідомий характер її участі у проведенні незаконного «референдуму».
		Посилання обвинуваченої на те, що вона зберігала документи учасників АТО, приховуючи їх від окупаційних військових, жодним чином не спростовує встановленого судом факту її активної участі в організації та проведенні незаконного «референдуму». Сам по собі факт зберігання таких документів, підтверджений показаннями свідка ОСОБА_91 , не усуває і не виправдовує протиправності інших дій обвинуваченої, які виразилися у її залученні до складу групи осіб, що здійснювали подворовий обхід мешканців та забезпечували проведення незаконного голосування. Навпаки, він лише свідчить про те, що ОСОБА_5 була обізнана із небезпекою, яку несли окупаційні війська для учасників АТО та їхніх родин, а відтак усвідомлювала і протиправність власної участі у заходах, організованих цими ж окупаційними структурами. Таким чином, наведений аргумент обвинуваченої не впливає на оцінку її дій у контексті складу інкримінованого злочину, а лише підтверджує, що вона діяла свідомо, розуміючи характер та наслідки вчинюваного.
		Доводи захисника щодо недостатності доказів для визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні інкримінованого злочину суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
		Показання ряду свідків, безпосередньо допитаних у судовому засіданні, а також досліджені у порядку статті 615 КПК України, узгоджено та послідовно підтверджують активну участь ОСОБА_5 у проведенні так званого «референдуму». Свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_54 , ОСОБА_78 , а також ОСОБА_60 та ОСОБА_80 вказували на її роль як особи, яка тримала скриньку для бюлетенів чи планшетку з бюлетенями, супроводжувала процес збору голосів, перебувала у складі групи, що здійснювала подворовий обхід мешканців.
		Окремі свідки ( ОСОБА_51 , ОСОБА_54 ) прямо зазначали, що ОСОБА_5 пропонувала мешканцям винагороду за участь у «референдумі», публічно заявляючи про грошові виплати. Інші свідки ( ОСОБА_80 , ОСОБА_60 ) підтвердили, що вона входила до складу сформованої ОСОБА_9 групи («комісії»), яка діяла як організаційний осередок «референдуму».
		Суд звертає увагу, що показання свідків є взаємоузгодженими, підтверджують одна одну і спростовують доводи захисника про відсутність достатніх доказів. Жоден зі свідків не повідомив про існування обставин примусу щодо обвинуваченої чи її вимушену участь. Натомість їхні свідчення свідчать про добровільний характер її дій та наявність матеріальної зацікавленості.
		Таким чином, у сукупності з іншими дослідженими доказами, показання свідків поза розумним сумнівом підтверджують участь ОСОБА_5 у підготовці та проведенні незаконного «референдуму», а тому суд відхиляє доводи захисту як безпідставні.
		Усі докази, покладені в основу обвинувачення, були безпосередньо досліджені судом у відкритому судовому засіданні з дотриманням принципів безпосередності та змагальності сторін. Надані докази є належними, допустимими та такими, що взаємно підтверджують одне одного, утворюючи в сукупності узгоджену та логічну картину події вчинення злочину, яка виключає інші обґрунтовані версії.
		Доводи сторони захисту, за своїм змістом, не містять переконливого спростування вказаних доказів, не викривають у них внутрішніх суперечностей або процесуальних порушень, що могли б вплинути на їх допустимість чи достовірність. Позиція захисту фактично зводиться до заперечення очевидних обставин без належного аргументування, що суперечить принципу змагальності сторін та обов`язку доведення у межах обраної позиції.
		Суд ураховує, що обвинувачена у своїх поясненнях не заперечувала факт участі у подворовому обході громадян під час проведення так званого «референдуму», а лише намагалася пояснити свою поведінку особистими обставинами. Таке пояснення, як зазначено вище, не спростовує фактичної участі у вчиненні інкримінованого злочину, не виключає її умислу та не нівелює встановленого судом мотиву вчинення злочину.
		Таким чином, суд вважає, що сторона обвинувачення надала сукупність доказів, яка у своїй єдності і взаємозв`язку доводить винуватість обвинуваченої поза розумним сумнівом. Доводи захисника не впливають на цю оцінку, не спростовують встановлених обставин та не викликають у суду сумнівів щодо правильності правової кваліфікації дій обвинуваченої.
		Доводи захисника щодо конституційних гарантій знати свої права та обов`язки суд визнає необґрунтованими.
		Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки, а незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності (частина друга статті 68 Конституції України). Ця норма є загальною та універсальною і поширюється на всіх громадян України незалежно від місця їх проживання. Обмеження доступу до засобів масової інформації на тимчасово окупованій території саме по собі не скасовує обов`язку особи дотримуватися законів України.
		При цьому матеріали справи та показання свідків ( ОСОБА_74 , ОСОБА_56 , ОСОБА_54 та інші) свідчать, що мобільний зв`язок від українських операторів у селі працював, українське телебачення частково зберігалося через супутникові антени, а серед місцевих мешканців відкрито обговорювалася незаконність проведення «референдуму» та кримінальна відповідальність за участь у ньому. Зокрема, свідок ОСОБА_74 прямо повідомив, що сам роз`яснював односельцям, що за участь у «референдумі» «буде стаття».
		Таким чином, твердження захисту про відсутність доведення законодавчих змін щодо колабораційної діяльності до населення окупованих територій спростовуються встановленими судом фактичними обставинами. Обвинувачена ОСОБА_5 як повнолітня та дієздатна громадянка України, яка постійно проживала у селі Максима Горького, була обізнана з тим, що законною владою на території є влада України, а тому усвідомлювала незаконність своїх дій.
		Також, захист наполягає на тому, що умови перебування обвинуваченої ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території фактично позбавляли її можливості здійснювати свідомий вибір. На початку окупації села Максима Горького українські військові та правоохоронці були відсутні, мешканці залишились сам на сам з окупаційними військами, які застосовували фізичне і психологічне насильство, вчиняли мародерство та грабежі. Згідно з доводами захисту, мобільний зв`язок, інтернет, преса не працювали, евакуація не проводилась, гуманітарна допомога з боку України не надходила, а виживання населення залежало від обмежених поставок від окупаційних сил. Це, на думку захисту, призвело до інформаційної, територіальної та економічної ізоляції, яка істотно впливала на свідомість та мотиви мешканців, у тому числі й ОСОБА_5 .
		Суд не заперечує об`єктивно складних умов проживання населення на тимчасово окупованій території, однак зазначає, що наведені захистом обставини не усувають і не виправдовують добровільних дій обвинуваченої, спрямованих на участь у проведенні незаконного «референдуму».
		По-перше, показання свідків ( ОСОБА_74 , ОСОБА_56 , ОСОБА_54 , ОСОБА_60 ) підтверджують, що у селі зберігався мобільний зв`язок українських операторів, діяло українське телебачення через супутникові антени, серед мешканців відкрито обговорювалась незаконність «референдуму» та попереджалося про кримінальну відповідальність. Це спростовує довід про повну інформаційну ізоляцію.
		По-друге, свідки узгоджено показали, що ОСОБА_5 не лише «супроводжувала» процес, а виконувала активні дії - тримала скриньку чи планшетку з бюлетенями, перебувала у складі групи, яка здійснювала подворовий обхід і пропонувала мешканцям голосувати. Тобто її роль була не пасивною, а ключовою у забезпеченні видимості голосування.
		По-третє, обставини відсутності українських органів влади на території села не створювали для ОСОБА_5 юридичного чи фізичного примусу співпрацювати з окупаційною владою. Жоден зі свідків не підтвердив факту застосування щодо неї особистих погроз чи насильства. Натомість свідки ( ОСОБА_54 , ОСОБА_60 , ОСОБА_80 ) прямо вказували, що її участь пояснювалась матеріальною зацікавленістю у грошовій винагороді.
		Отже, посилання сторони захисту на тяжкі умови життя під час окупації не можуть бути підставою для заперечення наявності у діях обвинуваченої складу злочину. Вони лише характеризують загальний контекст, але не спростовують добровільності та свідомості її участі у незаконному «референдумі».
		Захист посилається на те, що під час окупації села російські військові здійснювали пошук учасників АТО та їхніх родичів. Зять обвинуваченої ОСОБА_5  ОСОБА_7  є учасником бойових дій, у зв`язку з чим піддавався затриманням, побиттям і допитам з боку озброєних військових. У домогосподарстві, де проживала обвинувачена з родиною, неодноразово проводилися обшуки, під час яких застосовувались погрози фізичної розправи. ОСОБА_5 також зберігала у себе документи, що містили персональні дані учасників АТО, передані їй старостою села ОСОБА_92 , що, на думку захисту, піддавало її додатковій небезпеці.
		Крім того, окупаційними військами було незаконно вилучено автомобіль, який належав родичу її сім`ї. За твердженням сторони захисту, представники окупаційної адміністрації поставили умову: для повернення автомобіля, припинення обшуків та уникнення подальших переслідувань з боку військових ОСОБА_5 має брати участь у подворових обходах зі скринькою для голосування. У зв`язку з цим, на переконання захисту, вона діяла вимушено, під загрозою насильства щодо себе та близьких, а грошової винагороди за участь у «референдумі» так і не отримала.
		Суд критично оцінює наведені доводи. Хоча матеріали справи підтверджують факти обшуків і вилучення автомобіля, жоден зі свідків не вказував на те, що саме участь ОСОБА_5 у «референдумі» була прямо поставлена окупаційними військовими як умова припинення таких дій. Навпаки, показання численних свідків ( ОСОБА_51 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_54 , ОСОБА_60 , ОСОБА_80 ) узгоджено свідчать про добровільну участь ОСОБА_5 у складі групи, яка проводила подворовий обхід, тримала скриньку чи планшетку з бюлетенями, збирала підписи та забезпечувала імітацію голосування.
		Жоден зі свідків не підтвердив факту застосування особистих погроз чи примусу до ОСОБА_5 . Сам характер її поведінки, зафіксований у показаннях (зокрема, усмішка під час обходів, пропонування винагороди за участь у голосуванні, відсутність спроб відмовитися або ухилитися від виконання доручень), свідчить про добровільність і свідомість її дій.
		Посилання сторони захисту на те, що обвинувачена не отримала винагороду, також не впливають на юридичну оцінку, оскільки сам факт згоди брати участь в обмін на обіцяну плату підтверджує матеріальну зацікавленість. Невиплата винагороди не усуває складу злочину.
		Таким чином, доводи захисту про вимушений характер дій обвинуваченої спростовуються сукупністю доказів, які підтверджують добровільність та активність її участі у проведенні незаконного «референдуму».
		Захист стверджує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким Кримінальний кодекс було доповнено статтею 111-1, не відповідає вимогам верховенства права в частині якості закону. На думку захисту, ця норма не відзначається ясністю й передбачуваністю, що нібито унеможливлює її однакове застосування. Крім того, населення окупованих територій не мало доступу до тексту закону, оскільки друковані видання не поширювались, отже, обвинувачена була позбавлена можливості ознайомитися з новими положеннями кримінального законодавства.
		Суд не погоджується з наведеними доводами. Принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, передбачає не лише вимоги до якості закону, а й обов`язок кожного громадянина дотримуватися закону. Відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності. Стаття 111-1КК України сформульована чітко й однозначно, її зміст полягає у встановленні кримінальної відповідальності за участь в організації та проведенні незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях, що не викликає подвійного тлумачення.
		Матеріали справи та показання свідків спростовують довід про повну інформаційну ізоляцію мешканців. Зокрема, ОСОБА_74 підтвердив, що мобільний зв`язок українських операторів у селі працював, він дивився українські телеканали й прямо говорив односельцям, що «буде стаття» за участь у «референдумі». ОСОБА_56 також зазначив, що українське телебачення та газети частково зберігались. Це свідчить, що мешканці, у тому числі й обвинувачена, могли усвідомлювати незаконність дій, пов`язаних із проведенням «референдуму».
		Таким чином, твердження сторони захисту про недоступність чи нечіткість кримінального закону є безпідставними та не спростовують факту добровільної участі ОСОБА_5 у діях, які підпадають під ознаки складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України.
		Захист вказує, що обвинувачена була позбавлена можливості відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, а також передбачати юридичні наслідки своїх дій, оскільки положення закону щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність не були доведені до населення тимчасово окупованих територій. На думку захисту, законодавчі зміни були ухвалені без визначення перехідного періоду, що суперечить принципу верховенства права. При цьому посилаються на правові позиції Конституційного Суду України та висновки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який висловлював застереження щодо проекту закону, зокрема у частині недотримання принципу пропорційності покарання та його невідповідності тяжкості злочину.
		Суд не приймає наведені доводи з таких підстав. По-перше, Конституція України прямо закріплює, що незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності (частина друга статті 68). Це правило є загальним і поширюється на всіх громадян, незалежно від умов їх проживання. По-друге, стаття 111-1КК України сформульована чітко й однозначно: вона встановлює відповідальність, зокрема, за участь в організації та проведенні незаконних референдумів. У даному випадку відсутні ознаки нечіткості чи невизначеності норми.
		По-третє, фактичні обставини справи свідчать, що населення села Максима Горького мало можливість усвідомлювати протиправність дій, спрямованих на співпрацю з окупаційною владою. Свідки ( ОСОБА_74 , ОСОБА_56 , ОСОБА_54 ) підтвердили, що у селі працював український мобільний зв`язок, частково транслювалося українське телебачення, а серед мешканців поширювалися відомості про незаконність «референдуму» та наявність кримінальної відповідальності за участь у ньому. Таким чином, обвинувачена мала можливість передбачати правові наслідки власних дій.
		По-четверте, посилання сторони захисту на позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не має правового значення для звільнення від кримінальної відповідальності. Висновки щодо проекту закону не впливають на обов`язковість виконання ухваленого та чинного закону, який діяв на момент вчинення злочину.
		Отже, твердження захисту про неможливість для обвинуваченої відокремити правомірну поведінку від протиправної та передбачити юридичні наслідки своїх дій є необґрунтованими та спростовуються як положеннями Конституції України, так і фактичними даними, встановленими під час судового розгляду.
		Захист, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, стверджує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» у частині доповнення Кримінального кодексу статтею 111-1 не відповідає принципу верховенства права. В обґрунтування зазначається, що принцип справедливості як складова верховенства права вимагає пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004), а також ясності й недвозначності правових норм, що забезпечує їх однакове застосування та виключає свавільне тлумачення (рішення КСУ від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Крім того, захист посилається на позицію КСУ (рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 травня 2018 року № 5-р/2018, від 21 липня 2021 року № 4-р(ІІ)/2021) щодо необхідності забезпечення юридичної визначеності, передбачуваності правових норм та встановлення перехідного періоду для їх набрання чинності. На цій підставі робиться висновок про нібито невідповідність положень ст. 111-1 КК України принципу верховенства права і неможливість обвинуваченої передбачити правові наслідки своїх дій.
		Суд критично оцінює наведені доводи. По-перше, посилання на загальні правові позиції Конституційного Суду України не спростовує чинності та обов`язковості застосування статті 111-1 КК України, яка була ухвалена Верховною Радою України, належним чином оприлюднена та набула чинності у встановленому порядку. Відповідно до статті 150 Конституції України рішення КСУ є обов`язковими до виконання, проте жодне з наведених рішень не визнавало неконституційними положення ст. 111-1 КК України, а відтак вони є чинними і підлягають застосуванню.
		По-друге, стаття 111-1 КК України чітко передбачає відповідальність, зокрема, за участь в організації та проведенні незаконного референдуму. Норма є визначеною, зрозумілою та придатною для однакового застосування. Посилання на потребу «перехідного періоду» не може виправдати дії особи, оскільки незнання закону не звільняє від відповідальності (частина друга статті 68 Конституції України).
		По-третє, фактичні дані у справі підтверджують, що обвинувачена мала усвідомлювати незаконність своєї діяльності. Свідки ( ОСОБА_74 , ОСОБА_56 , ОСОБА_54 ) показали, що в селі зберігався доступ до українського мобільного зв`язку, частково транслювалося українське телебачення, мешканці обговорювали незаконність «референдуму» і можливу кримінальну відповідальність. Отже, у ОСОБА_5 була можливість передбачати наслідки своїх дій.
		Таким чином, суд відхиляє доводи захисту щодо невідповідності кримінального закону принципу верховенства права, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підтверджуються жодними правовими актами, які б визнавали статтю 111-1 КК України неконституційною чи нечинною.
		Захист посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо вимог «якості закону». Зокрема, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51) ЄСПЛ наголосив, що закон має бути доступним, чітким і передбачуваним у застосуванні, а відсутність необхідної передбачуваності та чіткості може призвести до свавільного тлумачення. Аналогічна позиція висловлена у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19), де Суд зазначив, що якість закону означає його доступність, точність та передбачуваність для забезпечення юридичної визначеності. У справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ підкреслив, що відсутність чіткості та точності у законодавстві порушує вимогу «якості закону» і зобов`язує національні органи застосовувати найбільш сприятливе для особи тлумачення. На цій підставі захист стверджує, що положення статті 111-1 КК України не відповідають стандартам якості закону у розумінні практики ЄСПЛ, а отже, існують підстави для виправдання обвинуваченої. У випадку відмови у виправданні захист просить застосувати статтю 69 КК України та визначити більш м`яке покарання.
		Суд не приймає наведені доводи з таких підстав. По-перше, практика ЄСПЛ щодо вимог якості закону дійсно покладає на державу обов`язок забезпечувати доступність, чіткість і передбачуваність правових норм. Проте стаття 111-1 КК України відповідає цим критеріям, оскільки вона чітко визначає, що кримінально караною є, серед іншого, участь в організації та проведенні незаконних референдумів. Будь-якої неоднозначності чи множинного тлумачення цієї норми судом не встановлено.
		По-друге, доводи захисту про відсутність доступності закону для населення окупованих територій спростовуються зібраними у справі доказами. Свідки обвинувачення (зокрема ОСОБА_74 , ОСОБА_56 , ОСОБА_54 ) підтвердили, що під час окупації у селі працював мобільний зв`язок українських операторів, зберігався частковий доступ до українського телебачення, а серед мешканців поширювалися відомості про незаконність «референдуму» та про кримінальну відповідальність за участь у ньому. Отже, у ОСОБА_5 була реальна можливість усвідомлювати протиправність своїх дій і передбачати їх юридичні наслідки.
		По-третє, сам факт того, що обвинувачена погодилась брати участь у подворових обходах, супроводжуючи виборчу скриньку, підтверджує усвідомлений і добровільний характер її дій. Показання численних свідків ( ОСОБА_93 , ОСОБА_65 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_81 , ОСОБА_79 та інших) свідчать про активну роль ОСОБА_5 у проведенні «референдуму», що виключає можливість розглядати її поведінку як вимушену чи таку, що ґрунтувалась на незнанні закону.
		Таким чином, суд відхиляє доводи захисту щодо невідповідності статті 111-1 КК України стандартам «якості закону» у розумінні практики ЄСПЛ, оскільки ця норма є доступною, чіткою і передбачуваною у застосуванні, а обвинувачена мала фактичну можливість усвідомлювати протиправність своїх дій.
		Під час судового розгляду, крім матеріалів обвинувачення, захисником було подано низку документів на підтвердження позиції обвинуваченої. Суд дослідив ці матеріали та надає їм окрему оцінку.
		Суду було надано: лист-відповідь Херсонської обласної військової адміністрації від 02 квітня 2025 року про відсутність гуманітарних коридорів і складність виїзду з тимчасово окупованої території; листи Новорайської сільської військової адміністрації від 17 січня 2024 року та 09 червня 2025 року щодо відсутності зв`язку, умов життя населення, а також факту зберігання обвинуваченою документів учасників АТО та їх подальшого повернення; громадську характеристику на ОСОБА_5 від 23 січня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію автомобіля на ім`я іншої особи та витяг з ЄРДР щодо його вилучення окупаційними військовими; посвідчення учасника бойових дій та низку довідок щодо проходження військової служби ОСОБА_96 ; витяги зі спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2022 і 2025 роки.
		Оцінюючи ці документи, суд зазначає, що вони підтверджують загальний контекст окупації Херсонської області, інформаційну ізоляцію населення, складні умови життя та окремі дії обвинуваченої, які характеризують її особу з позитивного боку. Водночас жоден із цих документів не спростовує встановлені органом досудового розслідування факти активної участі ОСОБА_5 у проведенні так званого «референдуму» у вересні 2022 року, коли вона здійснювала подворовий обхід із переносною скринькою, оперувала списками виборців та пропонувала мешканцям проголосувати.
		Посилання захисту на відсутність доступу до українських засобів масової інформації та законодавчих джерел не мають правового значення, оскільки незнання закону не звільняє від відповідальності. Крім того, навіть за умов інформаційної ізоляції об`єктивно було зрозуміло, що проведення будь-яких виборів чи референдумів на окупованій території є протиправним. Вказані документи не містять відомостей про застосування до обвинуваченої безпосереднього фізичного чи психічного примусу, який виключав би добровільність її дій.
		Матеріали щодо збереження документів учасників АТО та позитивна характеристика обвинуваченої можуть бути враховані судом як дані про особу при визначенні міри покарання. Водночас вони не спростовують об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого частиною другою статті28, частиною п`ятою статі 111-1 КК України.
		Таким чином, надані захистом документи підтверджують лише загальні умови окупації та окремі обставини життя обвинуваченої, але не містять фактів, що виключали б її умисел або спростовували участь в організації та проведенні незаконного референдуму. Вони не доводять відсутність складу інкримінованого злочину та не можуть бути підставою для виправдання.
		Крім того, посилання захисника на спеціальну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2025 рік, відповідно до якої на тимчасово окупованих територіях мали місце системні порушення прав людини, інформаційна ізоляція населення, обмеження свободи пересування та нав`язування окупаційних практик, також не підтверджують тих обставин, на які посилається сторона захисту.
		Зазначена доповідь містить загальні висновки щодо умов окупації, однак вона не стосується конкретних дій ОСОБА_5 і не спростовує факти її участі у проведенні так званого «референдуму». Висновки суду щодо відсутності підстав для звільнення обвинуваченої від відповідальності у зв`язку із цими умовами вже наведені вище.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані як безпосередньо під час судового засідання так і під час досудового розслідування, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, за відсутності підстав ставити їх під сумнів, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину територія с. Максима Горького була тимчасово окупованою, на ній було сформовано склад та організовано роботу так званої «дільничної виборчої комісії»  ДВК № 808, а обвинувачена, будучи громадянином України та безсумнівно обізнаною про вказані обставини, добровільно вчинила вказані дії, які суд кваліфікує за частиною другою статті 28, частиною п`ятою статті 111-1 КК України, як колабораційну діяльність, а саме  добровільна участь громадянина України в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб
		Про наявність в діях обвинуваченої такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб свідчить те, що сама виборча комісія, до складу якої була призначена обвинувачена, передбачає наявність кількох осіб, з якими член комісії працює та виконує обов`язки, покладені на нього згідно з їх розподілом у комісії. Не зазначення в обвинувальному акті про визнання вини інших осіб у вчиненні відповідного злочину відповідає вимогам пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України, відповідно до яких закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Суд не погоджується з доводами захисника про те, що дії обвинуваченої ОСОБА_5 не містили ознак участі в організації незаконного референдуму, а нібито обмежувалися лише виконанням доручень у межах проведення голосування. Така позиція захисту є юридично необґрунтованою, суперечить фактичним обставинам справи, підтвердженим допустимими доказами, а також не відповідає змісту частини п`ятої статті 111-1 КК України.
		Відповідно до усталеної правозастосовної практики, поняття «участь в організації референдуму» охоплює не лише прийняття рішень на рівні керівництва, а й вчинення комплексу узгоджених дій, спрямованих на забезпечення підготовки, формування інфраструктури, координацію процесу, а також на створення умов для безпосереднього проведення незаконного голосування.
		У цій справі встановлено, що обвинувачена: була включена до складу так званої «дільничної виборчої комісії № 808», утвореної на підставі псевдоуказу голови окупаційної ВЦА Херсонської області; діяла у змові з іншими членами комісії, у тому числі з особою, яка обіймала посаду голови ДВК, та іншими невстановленими особами, що координували діяльність комісії; брала участь у плануванні та організації подворового обходу громадян, що є однією з ключових форм забезпечення явки та видимості «волевиявлення»; володіла виборчими списками - документами, які в умовах «голосування» були підґрунтям для допуску осіб до заповнення бюлетенів; особисто здійснювала ідентифікацію виборців, ведення обліку, перевірку даних, пропонувала проголосувати, а також вручала бюлетені, зберігала і транспортувала урну для голосування, тобто виконувала ключові організаційні функції; не діяла одноразово чи спонтанно, а впродовж кількох днів брала участь у впорядкованій, системній процедурі, яка мала наперед визначений порядок дій, координацію та цільову спрямованість; діяла у супроводі військовослужбовців зс рф, що свідчить про наявність чітко організованої структури псевдодержавного характеру з елементами примусу до участі у «референдумі».
		Суд наголошує, що в межах окупованої території формування так званих виборчих комісій та проведення псевдореферендуму не було спонтанною чи аматорською ініціативою окремих осіб. Навпаки, це була інституційно злагоджена система, що функціонувала відповідно до директив окупаційної адміністрації, діяла у взаємозв`язку з військовими формуваннями рф, спецслужбами та інформаційним супроводом російських державних органів.
		Участь у складі виборчої комісії, формування виборчих списків, облік громадян, забезпечення доступу до бюлетенів, зберігання урн, здійснення обходів та переконання громадян - це не є просто допоміжна чи виконавча діяльність. Це - комплекс організаційних дій, які забезпечують логістику, юридичну видимість і технічне проведення псевдовиборчого процесу, а отже, належать до організаційної фази злочину.
		Згідно з практикою судів касаційної інстанції, зокрема, вироками, ухваленими в аналогічних справах, для визнання участі в організації не є обов`язковою наявність формального статусу керівника чи підписанта. Ключовим критерієм є суб`єктивне усвідомлення ролі у створенні умов для реалізації злочинного задуму, у даному випадку, для забезпечення можливості формального голосування на користь приєднання території України до складу держави-агресора.
		Таким чином, участь обвинуваченої у функціонуванні дільничної виборчої комісії № 808, виконання нею активних, координованих і відповідальних функцій в межах цього органу, а також її вплив на забезпечення псевдоволевиявлення громадян, свідчить про реальну участь у організації незаконного референдуму, що відповідно охоплюється складом злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п`ятою статті 111-1 КК України.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд дійшов таких висновків. 
		Положеннями частин першої,другої статті50КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до частини другоїстатті 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Пунктом 3частини першоїстатті 65КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до положень частини п`ятоїстатті 12КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		Отже, при визначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживала в населеному пункті в якому і вчиняла дії щодо проведення незаконного референдуму, характеризується за місцем проживання посередньо, не притягувалася до кримінальної відповідальності, не має на утриманні неповнолітніх дітей.
		Обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої суд, відповідно до пункту 11частини першоїстатті 67КК України, визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Сторона захисту у судових дебатах наполягала на визнанні щодо ОСОБА_5 низки пом`якшуючих обставин. Зокрема, захисник зазначив, що вона: активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення; вчинила злочин внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, пов`язаних із збройною агресією рф та окупацією Херсонської області; має проблеми зі здоров`ям; діяла під впливом погрози або примусу; перевищила межі крайньої необхідності.
		Однак, аналіз доказів, досліджених у судовому засіданні, не дає підстав вважати жодну з перелічених обставин такою, що відповідає критеріям пом`якшуючої у розумінні статті 66 КК України.
		По-перше, твердження захисту про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не знайшло підтвердження у матеріалах провадження. Показання ОСОБА_5 , надані в ході досудового розслідування та під час судового розгляду, не містили жодних істотних нових відомостей, які б сприяли встановленню істини у справі, викриттю інших осіб, документуванню подій або збиранню доказів. Навпаки, її позиція була послідовно виправдовувальною, з перекладанням відповідальності на інші особи (зокрема, ОСОБА_9 ) та обставини окупації, без визнання добровільної участі в організації референдуму.
		По-друге, посилання на тяжкі особисті чи сімейні обставини також не знайшли об`єктивного підтвердження. З матеріалів справи випливає, що під час окупації ОСОБА_5 залишалася проживати в селі Максима Горького, однак даних про безпосередню загрозу її життю, здоров`ю чи свободі не наведено. Обставини затримання її зятя російськими військовими, на які вона посилається, не встановлені жодним іншим доказом, і сама обвинувачена не довела, що перебувала під тиском чи у безвихідному становищі. Більше того, її участь у «референдумі» була активною, координованою та публічною, що виключає діяння виключно під впливом стресових умов.
		По-третє, обвинувачена посилалася на стан здоров`я, однак жодного офіційного медичного документа, який би свідчив про тяжке захворювання чи іншу обставину, що впливала б на здатність усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними, до матеріалів провадження не долучено. Сама обвинувачена не перебувала на обліку у психіатра або нарколога, і стан її здоров`я не перешкоджав участі у суспільному житті, включно з проведенням незаконного голосування.
		Щодо четвертого доводу, а саме впливу погрози або примусу, суд зазначає, що ОСОБА_5 не повідомила про конкретні факти прямого чи опосередкованого тиску з боку військовослужбовців рф або інших осіб. Її показання містять загальні формулювання про «страх» чи «погрози», однак такі формулювання не підкріплені ні свідченнями інших осіб, ні конкретними подіями чи обставинами. Водночас, зібрані докази (зокрема, показання свідків ОСОБА_81 , ОСОБА_97 та інших) вказують, що обвинувачена діяла системно, виконувала функції із залучення місцевих жителів до голосування, оформлення списків тощо.
		Щодо доводу про перевищення меж крайньої необхідності, то закон визнає такою ситуацію, за якої шкода, завдана правоохоронюваним інтересам, є меншою за ту, якої вдалося уникнути. У даному випадку участь у підготовці та проведенні незаконного референдуму, яка полягала у публічному агітуванні, складанні списків, роботі в приміщенні для голосування, не може бути визнана формою реагування на небезпеку, яку обвинувачена не могла уникнути інакше. Вчинене не мало ознак вимушеного вибору між двома конкуруючими інтересами у стані крайньої необхідності.
		Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставин, які б відповідали критеріям пом`якшуючих у розумінні статті 66КК України або на підставі її частини другої могли б бути визнані пом`якшуючими, у справі не встановлено.
		Такі обставини виключають і можливість застосування статті 69КК України при призначенні покарання.
		Зважаючи на те, що обвинувачена, як громадянка України, вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в організації та проведенні незаконного референдуму, порушенні незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави Україна, а також враховуючи вчинення обвинуваченою вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування її у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої, її переховування та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй основного покарання у виді позбавлення волі на строк ближче до мінімального  шість років, та без призначення додаткового покарання, у виді конфіскації майна, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.
		При цьому, суд не встановив підстав для застосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді конфіскації майна, з огляду на таке.
		Так, санкцією інкримінованої ОСОБА_5 частини п`ятоїстатті 111-1КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке може бути і не застосоване.
		Відповідно до частини другоїстатті 52КК України додатковими покараннями є в тому числі конфіскація майна.
		Частиною 4цієї статті передбачено, що до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
		Тобто, при призначенні покарання, суд з урахуванням обставин справи, на підставі закону, за власним переконанням, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, ухвалює рішення про застосування або не застосування до особи додаткового покарання.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 133/2968/18 дійшов висновку, що згідно зі статтею 1Протоколу №1до Конвенціїз правлюдини іосновоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (справа «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та справа «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року)).
		З матеріалів справи встановлено, що обвинувачена фактично має єдине джерело доходу у виді щорічної орендної плати за користування; земельною ділянкою з кадастровим номером 6520683600:02:026:0028, площею 9,7082 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельною ділянкою з кадастровим номером 6520683600:02:006:0564, площею 2,0001 га, для ведення особистого селянського господарства; земельною ділянкою з кадастровим номером 6520683600:02:026:0029, площею 9,6778 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розмір частки , які перебувають в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
		Тобто, належні обвинуваченій земельні ділянки необхідні їй для забезпечення своїх життєвих потреб, не залучені як речовий доказ, не отримані внаслідок протиправної діяльності обвинуваченої і не використовувались для її здійснення.
		Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що обвинувачена вчинила вказане кримінальне правопорушення в тому числі і з корисливих мотивів, під якими суд в даному випадку розуміє прагнення обвинуваченої збагатитися, отримати додаткові майнові цінності, майнові права чи звільнитися від майнових зобов`язань для особистої вигоди або наживи.
		Прокурор не обґрунтував, яким чином конфіскація вказаних земельних ділянок сприятиме вихованню обвинуваченої, не клопотав про дослідження відповідних доказів або допит свідків, не спростував наведені обвинуваченою обставини.
		Також суд бере до уваги неможливість конфіскації вказаного майна з огляду на положення частини другої статті 49 КВК України та частини третьої статті 59 КК України, відповідно до яких не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
		За таких обставин враховуючи приписи статті 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд вважає, що призначення обвинуваченій вказаного додаткового покарання не відповідатиме гуманності й справедливості, та потягне за собою порушення засад виваженості, що виключає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, не забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, не відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2023 року № 490/5506/22 на вказане нерухоме майно було накладено арешт (заборонено розпоряджатись ним та його відчужувати).
		З огляду на ухвалення судом рішення про недоцільність конфіскації належного обвинуваченій вказаного майна арешт підлягає скасуванню.
		 
		З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 13 вересня 2023 року відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року № 490/5506/22, та утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зарахувати відповідний строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання.
		Зважаючи на обставини справи, а також призначене обвинуваченій покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його належного виконання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази слід залишити в матеріалах кримінального провадження № 22022230000000265, оскільки вони можуть бути використані в якості доказів щодо вчинення інших кримінальних правопорушень іншими особами.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на п`ятнадцять років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_5 обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставі частини п`ятоїстатті 72КК України зарахувати обвинуваченій ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13 вересня 2023 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Речові докази: переносну урну для бюлетенів, виготовлену з прозорого полімерного матеріалу; два аркуші паперу формату А4, на яких від руки російською мовою синім барвником нанесено текст із заголовком «Объяснительная» на ім`я «Главе ТИК №8» від «Главы УИК №807 ОСОБА_20 »; два аркуші паперу формату А4 із заголовком «Сведения о фактически отработанном времени членами УИК №807...» із зазначенням прізвищ ОСОБА_20 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 та інших; шість аркушів паперу формату А4 із заголовком «Сведения о фактически отработанном времени членами УИК №808...» із зазначенням прізвищ ОСОБА_101 , ОСОБА_7 , ОСОБА_102 , ОСОБА_5 та інших; два аркуші паперу формату А4 із заголовком щодо УИК №821 з переліком прізвищ ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 ; два аркуші паперу формату А4 щодо УИК №810, зокрема із зазначенням ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 та ін.; два аркуші паперу щодо УИК №811 із зазначенням прізвищ ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 та ін.; чотири аркуші паперу формату А4 із заголовком щодо УИК №801 із зазначенням ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 та інших; наліпку білого кольору зі словом «выборы» червоного кольору та зображенням герба рф; наліпку червоного кольору із зображенням герба рф; банер світлого кольору, виготовлений із щільного матеріалу зі словами «Херсонская область участок референдума №...», надрукованими коричневим кольором; аркуші паперу формату А4 із заголовком «Паспорт на ящик для голосования»; один прапорець з триколором рф на підставці; два сейф-пакети з номерами 90717910 та 90717911 із написом «для сопроводительных документов»; один прозорий полімерний пакет з аркушем паперу з написом «паспорт ящик для тайного голосования»; двадцять опечатувальних стяжок; два пластикові фіксатори; переносну урну для бюлетенів; дві пластикові бейджі з кліпсами та буквами; прапорець із синтетичного матеріалу з триколором рф, пластиковим тримачем та підставкою; два сейф-пакети з номерами №90662147 та №90662148; чотирнадцять опечатувальних стяжок з номерами підряд від №33441987 по № 33441990 та з №02686101 по №02686110; карту з нанесеною інформацією про ділянки та написи щодо "участков избирательной комиссии" і "ТИК"; карту масштабу 1:50000 з умовними позначеннями російською мовою; паперову папку?швидкозшивач із 23 скріпленими аркушами під назвою «Памятка по организации голосования»; аркуш із рукописним записом про референдум та підписами; бланк бюлетеня для голосування на референдумі з текстом і підписами; п`ять аркушів з рукописним текстом із заголовком «Протокол по референдуму» та підписами осіб у с. Качкарівка; вісім аркушів із таблицею обліку робочого часу членів дільничної комісії у м. Херсоні; 31 аркуш з копіями посвідчень громадян України на ім`я ОСОБА_119 , ОСОБА_32 , ОСОБА_120 та інших; тринадцять аркушів із рукописними записами, які стосуються процедури організації проведення в с. Качкарівна незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до рф - залишити в матеріалах кримінального провадження №22022230000000265.
		Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2023 року № 490/5506/22 на: земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:026:0028, площею 9,7082 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:006:0564, площею 2,0001 га, для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:026:0029, площею 9,6778 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розмір частки , шляхом заборони розпорядження ним та його відчуження  скасувати.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, захиснику і прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:              ________________                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...