Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2951/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них.
Надіслано судом: 26.09.2025. Зареєстровано: 26.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2025.
Дата набрання законної сили: 26.09.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		 
		26.09.2025 Справа№914/2951/25
		 
		За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О. ГРУП», м. Луцькпро:забезпечення позовуу справі:№914/2951/25за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О. ГРУП», м. Луцькдо відповідача:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львівпро:визнання незаконним та скасування розпорядження  Суддя  Крупник Р.В.
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «С.О. ГРУП» (надалі  Позивач, ТОВ «С.О. ГРУП») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі  Відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження.
		Позов обґрунтовано тим, що 29.08.2025 адміністративною колегією відповідача прийнято розпорядження №63/209-рп/к у справі №63/3-01-192-2025, яким розпочато розгляд справи за ознаками вчинення позивачем та ПП «Мінералс Груп» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів з ідентифікаторами UA-2025-02-07-007061-a (торги 1), UA-2025-02-07-005983-a (торги 2), UA-2025-02-07-004796-a (торги 3), UA-2025-02-17-010646-a (торги 4). 18.09.2025 позивачу стало відомо про формування відповідачем попередніх висновків у справі №63/3-01-192-2025 та про призначення розгляду справи на 29.09.2025.
		Як стверджує позивач, оскаржуване розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, позаяк прийняте з порушенням:
		- частини 1 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у відповідача були відсутні підстави розпочинати провадження у справі щодо торгів 3 та 4, оскільки він не запитував у позивача та самостійно не збирав інформацію про них);
		- пункту 1 розділу IX Розпорядження АМК України №19-рп від 30.11.2023 та статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (відповідач отримав інформацію щодо торгів 3, 4 з порушенням порядку її отримання  із заяви позивача про звільнення від відповідальності відповідно до статті 52-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 03.07.2025);
		- частини 2 статті 35, частини 3 статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (відповідач незаконно розпочав збирати докази, починаючи з 11.04.2025, тобто поза межами справи №63/3-01-192-2025, розгляд якої розпочато 29.08.2025).
		Позивач додатково зазначає, що оскаржуване розпорядження не містить доручення працівникам відповідного структурного підрозділу апарату провести розслідування, збір та аналіз доказів у справі; вступна його частина (преамбула) не містить зазначення підстав початку розгляду справи, а також викладу обставин, які вказують на ознаки порушення; з його тексту не вбачається, що справа розпочата за заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Ухвалою від 26.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 20.10.2025, залучив Приватне підприємство «Мінералс Груп» до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №3996/25 від 23.09.2025), у якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу в особі будь-яких його органів, адміністративних колегій, посадових осіб, працівників та представників до закінчення оскарження розпорядження №63/209-рп/к від 29.08.2025 вчиняти будь-які дії спрямовані на прийняття рішення та продовження розслідування в справі №63/3-01-192-2025, в тому числі доручати збирання та аналіз доказів у справі працівникам апарату відділення  відділам досліджень і розслідувань відповідача.
		На його переконання, невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист і поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду. У даній справі позивач оскаржує розпорядження про початок розгляду щодо нього справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, посилаючись на його незаконність. Якщо відповідачу не буде заборонено вчиняти будь-які дії спрямовані на продовження розслідування у справі №63/3-01-192-2025 до винесення рішення у справі №914/2951/25, то порушення прав позивача буде продовжуватися, що ставитиме під загрозу ефективність захисту та відновлення його прав майбутньому, а також знівелює рішення суду у справі. Наразі наявна реальна обставина порушення прав позивача відповідачем, адже справа №63/3-01-192-2025 майже розглянута лише за 16 днів (відповідачем уже сформульовані попередні висновки у справі), при тому, що строк розгляду таких справ становить три роки.
		Позивач також просить врахувати, що швидке прийняття рішення у справі №63/3-01-192-2025 може порушити як мінімум на 3 роки його право на здійснення підприємницької діяльності, що гарантується державою, а саме статтею 42 Конституції України, а також права держави на закупівлю товарів за найбільш вигідними умовами. Така ситуація призводить до ряду складнощів в частині переорганізації роботи, звільнення працівників у випадку відсутності прибутку тощо. Участь у тендерних закупівлях є одним із основних видів діяльності позивача, яка формує значну частку його прибутку і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету. Неможливість участі у тендерах та відмова замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення прибутку позивача, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
		Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
		Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		У даній справі позивач просить застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на прийняття рішення та продовження розслідування в справі №63/3-01-192-2025, в тому числі доручати збирання та аналіз доказів у справі працівникам апарату відділення  відділам досліджень і розслідувань відповідача, до закінчення оскарження розпорядження №63/209-рп/к від 29.08.2025.
		Вказаний спосіб забезпечення позову передбачений пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України.
		Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Таким чином, за змістом статті 136 ГПК України забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Водночас, умови застосування заходів забезпечення позову залежать від характеру позовних вимог. 
		Так, умовою застосування заходів,у випадку заявлення позовних вимог майнового характеру, рішення суду за котрими потребуватиме вчинення дій примусового характеру, є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
		У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то умовою застосування заходів є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
		Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
		Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «С.О. ГРУП» про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову. Заявником не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Суд критично оцінює доводи позивача про те, що проведення відповідачем процедури розгляду та розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції із прийняттям відповідного рішення в умовах можливого порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного розпорядження унеможливить захист прав позивача в майбутньому, оскільки прийняте за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішення може бути оскаржено, зокрема з підстав, на які посилається позивач у позовній заяві.
		Крім того, суд наголошує на тому, що забезпечення позову у пропонований позивачем спосіб призведе до обмеження відповідача, як органу державної влади, у можливості здійснювати покладені на нього державою функції.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (надалі  Закон №3659-XII) Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
		Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення (стаття 12 Закону №3659-XII).
		Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій (стаття 14 Закону №3659-XII).
		Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі  Закон №2210-III) розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
		Положеннями частини 1 статті 36 Закону №2210-III органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
		Статтею 37 Закону №2210-III передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
		З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що заборона відповідачу вчиняти передбачені на рівні закону дії, які входять до кола його повноважень як органу, що розглядає справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме проводити розслідування у справі №63/3-01-192-2025 та приймати у цій справі будь-які рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2951/25, фактично направлена на заборону прийняття в майбутньому відповідачем рішень, прийняття яких є його дискреційними повноваженням в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Таким чином, застосування пропонованого позивачем заходу забезпечення становитиме пряме втручання в дискреційні повноваження державного органу, а отже не відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову.
		Вказані висновки суду близькі до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.12.2020 у справі №826/16754/18.
		Що стосується посилань позивача на те, що швидке прийняття рішення у справі №63/3-01-192-2025 може порушити право на здійснення підприємницької діяльності, а також права держави на закупівлю товарів за найбільш вигідними умовами, що в результаті негативно позначиться на щоденному функціонуванні ТОВ «С.О. ГРУП» та обсягу бюджетних надходжень, то такі є безпідставними адже ґрунтуються на суб`єктивній думці позивача та не підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, вони не є вирішальними при вирішенні питання про забезпечення позову у цій справі.
		Враховуючи все викладене вище, суд доходить висновку про те, що у задоволенні заяви ТОВ «С.О. ГРУП» про забезпечення позову слід відмовити.
		Керуючись статтями 136-140, 144, 177, 182, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «С.О. ГРУП» про забезпечення позову (вх. №3996/25 від 23.09.2025) у справі №914/2951/25  відмовити.
		2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.
		Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
		 
		 
		Суддя Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...