Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 585/1088/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про визнання фізичної особи недієздатною.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2025.
Дата набрання законної сили: 01.10.2025
Номер судового провадження: 61-7918ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 жовтня 2025 року
		м. Київ
		справа № 585/1088/24
		провадження № 61-7918св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявник - комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня»,
		заінтересовані особи:орган опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради, ОСОБА_1 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марченко Анатолій Іванович, на постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., і ухвалив таку постанову.
		Зміст заяви та її обґрунтування 
		1.           У березні 2024 року КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» звернулося до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_1 .
		2.           На обґрунтування позовних вимог КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» зазначало, що у лікарні на лікування перебуває ОСОБА_1 , який має інвалідність ІІ групи з дитинства та за станом психічного здоров`я має розлади, які підпадають під медичні критерії для визнання особи недієздатною. 
		3.           Посилалось на те, що на дату звернення до суду внаслідок психічного захворювання ОСОБА_1 втратив здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та опіки, його стан з часом погіршується. Вирішення вказаного питання є необхідним для можливості подальшого поміщення ОСОБА_1 до інтернатного закладу, або для призначення опікуна особі, що визнана недієздатною.
		4.           З огляду на наведене, КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» просило суд: визнати ОСОБА_1 недієздатним, встановити над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опіку, призначивши опікуном, згідно з поданням органу опіки та піклування Роменської міської ради Сумської області від 17 травня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Стислий виклад позиції інших учасників справи
		5.            ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», посилаючись на те, що не бажає мати статус недієздатного, не вважає себе таким, хоче повернутись до м. Суми, там жити та працювати. Зазначав, що не бажає, щоб йому призначали опікуна, особу, яка звернулася із заявою про опікунство, він не знає. Також суду повідомив, що раніше він жив у м. Суми, працював на будівництві, мав з товаришем місце проживання. Взимку (орієнтовно лютий 2024 року) його привезли у м. Ромни знайомі та помістили в лікарню. У лікарні він один раз на день приймає ліки, 1 пігулку перед сном, після пігулки почуває себе не дуже добре.
		6.           Представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко А. І. просив відмовити в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 недієздатним. Зазначав, що ОСОБА_1 чітко та доволі розсудливо відповідає на питання, виглядає охайно, вдягнутий у чистий одяг, може сам себе обслуговувати, піклуватися про себе. Навіть за умови, що ОСОБА_1 має певний психіатричний діагноз, наведене не свідчить, що він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відомості, покладені в обґрунтування висновку судово-психіатричного експерта, видаються сумнівними, оскільки суперечать реальним фактам та поведінці ОСОБА_1 у ході судового розгляду.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції 
		7.           Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2024 року у задоволенні заяви КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною відмовлено. 
		8.           Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю поданої заяви КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня». Суд першої інстанції оцінив критично наданий висновок експерта, з огляду на його неповноту та суперечливість медичній документації, покладеній в його обґрунтування, а також посилання на непідтверджені джерела походження певної інформації.
		Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
		9.           Постановою Сумського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви. 
		10.        Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним. Встановлено над недієздатним ОСОБА_1 опіку, призначено опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		11.        Строк дії судового рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатним визначено у 2 роки з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		12.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що проведення судової експертизи для визначення психічного стану особи у цій категорії справ є обов`язковим, а тому у разі визнання висновку експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, суд повинен був призначити повторну експертизу. Повторно дослідивши складений судовим експертом ОСОБА_3 висновок судово-психіатричної експертизи № 360             від 09 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції виснував, що судова експертиза була проведена з дотриманням визначеного порядку її проведення, а висновок експерта є належним чином обґрунтованим. Крім того, з огляду на наявність обґрунтованого подання органу опіки та піклування, колегія суддів вважала за можливе призначити ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 .
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		13.        20 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат 
		Марченко А. І., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2025 року та залишити в силі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2024 року.
		14.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		15.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином висновок судово-психіатричного експерта, його пояснення та медичну документацію щодо стану його здоров`я, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість висновку. Вважає, що апеляційним судом не спростовано висновків суду першої інстанції щодо неповноти та суперечливості наявної у справі медичної документації, яку було покладено в обґрунтування висновку судово-психіатричного експерта, а також посилання експерта на невідомі джерела походження інформації. Крім того, для ухвалення судового рішення про визнання особи недієздатною обов`язковим є проведення повторної експертизи з метою визначення психічного стану особи.
		16.        Акцентує увагу на необхідності врахування його, ОСОБА_1 , вольових дій та його позиції у справі, поведінці у судовому засіданні. 
		17.        Крім того, вважає безпідставним призначення опікуном ОСОБА_2 , який не приймав участі у справі, не надавав жодних пояснень та якого він, ОСОБА_1 , не знає. Зауважує, що в суді апеляційної інстанції він наголошував, що має матір та сестру, однак зазначене залишилося поза увагою суду.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/3901/21, витребувано матеріали зазначеної цивільної справи з суду першої інстанції.
		19.        19 серпня 2025 року матеріали цивільної справи № 705/3901/21 надійшли до Верховного Суду.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.         ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, потребує періодичного переогляду. Дата чергового переогляду 03 травня 2024 року.
		22.        Згідно з довідкою КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» №01-55/1619 від 04 березня 2024 року, ОСОБА_1 перебуває під наглядом лікаря-психіатра, є інвалідом ІІ групи з дитинства. З 
		2009 року майже постійно перебуває на лікуванні в КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня». Одинокий, родинні зв`язки втрачено. За станом здоров`я виявляє психічні розлади, які підпадають під медичні критерії і є підставою для звернення до суду для визнання особи недієздатною.
		23.        Відповідно до копії протоколу засідання ЛКК з питань реабілітації осіб з інвалідністю від 15 квітня 2022 року № 27, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз «шизофренія, інший тип, безперервний перебіг із стабільним дефектом». Підлягає направленню на МСЕК для продовження групи інвалідності.
		24.        Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 09 травня 
		2024 року № 360 Сумської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, інший тип (пропфшизофренія) безперервний перебіг із стабільним дефектом. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		25.        Зі змісту висновку судово-психіатричної експертизи № 360 вбачається, що при проведені експертизи судовим експертом були використані матеріали цивільної справи № 585/1088/24, провадження №2-о/585/70/24 на 35 арк., медична карта стаціонарного хворого КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» №1356/24, епікриз від 04 квітня 2024 року на 
		1 арк. Судовим експертом у висновку наведені відомості, отримані при досліджені наданих на експертизу об`єктів, що стосується психічного стану особи, з яких слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у психіатра з 2009 року. Неодноразово лікувався у психіатричних закладах області. За даними епікризу та медичної документації стаціонарного хворого: перебував на лікуванні в 
		КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» м. Ромни з 17 лютого 2024 року до 04 квітня 2024 року, діагноз: «Шизофренія, інший тип (пропшизофренія), безперервний тип перебігу із стабільним дефектом». F 20/8. Поступає в лікарню повторно в житті та вперше в цьому році за заявою, на стаціонарне лікування за згодою у зв`язку з погіршенням психічного стану. За даними медичної карти стаціонарного хворого КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» з 08 квітня 2024 року і по дату проведення експертизи перебуває на стаціонарному лікуванні, діагноз: «Шизофренія, інший тип (пропфшизофренія), безперервний тип перебігу зі стабільним дефектом». Згідно з довідкою КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 04 березня 2024 року №01-55/1619               ОСОБА_1 перебуває під наглядом лікаря-психіатра. Являється інвалідом                      ІІ групи, з 2009 року майже постійно перебуває на лікуванні в КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня». За даними протоколу засідання ЛКК з питань реабілітації осіб з інвалідністю № 27 від 15 квітня                     2022 року: діагноз відповідно до індивідуальної програми реабілітації «Шизофренія, інший тип (пропфшизофренія), безперервний тип перебігу зі стабільним дефектом» F20.8. Висновок ЛКК: підлягає направленню на МСЕК для продовження групи інвалідності. 03 травня 2022 року оглянутий спеціальною психіатричною МСЕК, визнаний інвалідом ІІ групи з дитинства. Дата чергового перегляду 03 травня 2024 року. Експертом було проаналізовано дані клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення експертизи.
		26.        За наслідками проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку, що ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, інший тип (пропфшизофренія), безперервний тип із стабільним дефектом F20.8. Про це свідчать анамнестичні дані про відставання підекспертного з дитинства у психофізичному розвитку, навчання у спеціалізованому закладі, незасвоєння програми ЗОШ, перебування на обліку у лікаря-психіатра, госпіталізації до психіатричного стаціонару з симптоматикою характерною для ендогенного захворювання, лікування специфічними антипсихотичними препаратами, наявність групи інвалідності за психічним захворюванням. Захворювання призвело до характерних змін у сфері особистості, емоційно-вольовій сфері, повній соціально-побутовій дезадаптації, неспроможності забезпечити власні життєві потреби на належному рівні. Діагноз підтверджується також даними цього психіатричного дослідження, при якому у підекспертного виявлені грубі розлади мислення, інтелектуально-мнестичне зниження, руйнація критичних здібностей та повна соціально-побутова дезадаптація. За своїм психічним станом ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		27.        Експерт ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила суду, що при складанні такого висновку керувалась матеріалами судової справи, медичної картки хворого, також було проведено огляд у формі спілкуванням з                   ОСОБА_1 . В установчій частині експертного висновку виклала інформацію, яка містилась у медичній картці хворого, епікризі, довідці, а також отриману при особистому спілкуванні із ОСОБА_1 . Джерела походження інформації щодо дитинства та дорослого життя ОСОБА_1 (навчання у школі-інтернаті, тимчасові працевлаштування, періодичне лікування у психіатричних закладах тощо) суду не пояснила, вказавши, що усі дані отримані нею з медичної документації. Пояснила також, що ОСОБА_1 має знижені розумові здібності, виражені у формі емоційно-вольового дефекту, наслідки своїх дій не усвідомлює та не може ними керувати.
		Позиція Верховного Суду
		28.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		29.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		30.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		31.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		32.        Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		33.        Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
		34.        Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		35.        У підпункті «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
		36.        Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції).
		37.        Відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про міжнародний захист повнолітніх осіб судові чи адміністративні органи договірної держави звичайного місця проживання повнолітньої особи мають юрисдикцію вживати заходи, спрямовані на захист повнолітньої особи чи її майна. 
		38.        При цьому у преамбулі Конвенції про міжнародний захист повнолітніх осіб зауважено, що інтереси повнолітньої особи і повага до її гідності й самостійності мають бути враховані у першу чергу.
		39.        Pгідно зі статтею 8 Конвенції, національні органи влади повинні віднайти справедливий баланс між інтересами особи з психічними розладами та іншими відповідними законними інтересами.
		40.        Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		41.        Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
		42.        Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		43.        Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
		44.        Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
		45.        Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
		46.        Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня            2016 року № 2-рп/2016).
		47.        Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		48.        Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		49.        Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
		50.        У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі 
		№ 6-384цс16 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.
		51.        Стан пригніченості та безсилля є типовим для пацієнтів, які перебувають у психіатричних лікарнях, і вимагає підвищеної ретельності при перевірці дотримання Конвенції. Хоча медичні органи повинні приймати рішення на основі визнаних правил медицини щодо терапевтичних методів, які мають бути використані, за необхідності примусових, для збереження фізичного та психічного здоров`я пацієнтів, які повністю не здатні приймати рішення самостійно і за яких вони несуть відповідальність, такі пацієнти, тим не менш, залишаються під захистом статті 3 Конвенції, вимоги якої не допускають жодних відступів. Дотримання принципу верховенства права означає, що у національному праві має бути засіб захисту від свавільного втручання в права людини. Якщо закон надає державному органу дискреційні повноваження, мають бути визначені межі цих дискреційних повноважень, а обсяг цих повноважень залежатиме від обставин конкретної справи (пункти 82, 89 рішення ЄСПЛ HERCZEGFALVY v. AUSTRIA(Application no. 10533/83від 24 вересня 1992 року).
		52.        У справі, що переглядається в касаційному порядку, була призначена та проведена судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 360 від 09 травня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, інший тип (пропфшизофренія), безперервний перебіг із стабільним дефектом. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		53.        Надаючи правову оцінку зазначеному висновку судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції констатував його необґрунтованість, зазначивши про невідомі джерела походження певної інформації, суперечливість наявної медичної документації щодо стану психічного здоров`я ОСОБА_1 , яку було покладено в обґрунтування висновку судово-психіатричного експерта, зокрема щодо часу перебування на лікуванні у психіатричному закладі, здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Суд першої інстанції зазначив, що у ході судового розгляду ОСОБА_1 мав охайний зовнішній вигляд, логічно та послідовно, хоч і з затримкою, відповідав на запитання та висловлював думку щодо обставин, має здатність самостійно розпоряджатись грошовими коштами, які отримує у формі пенсійного забезпечення.
		54.        Суд апеляційної інстанції, зазначивши про необхідність призначення повторної експертизи у разі визнання висновку експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, вважав, що висновок судово-психіатричного експерта № 360                 від 09 травня 2024 року є достатнім для визнання ОСОБА_1 недієздатним.  
		55.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		56.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		57.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		58.        Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 463/2503/18, висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		59.        Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за 
		№ 719/32171.
		60.        Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		61.        Об`єктами експертизи є матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
		62.        Зі змісту наданого експертом висновку № 360 від 09 травня 2024 року  вбачається, що судово-психіатрична експертиза була проведена на підставі матеріалів цивільної справи №585/1088/24, провадження №2-о/585/70/24 на 
		35 арк., медичної карти стаціонарного хворого КПН СОР ОСКЛ №1356/24, епікризу від 04 квітня 2024 року на 1 арк.
		63.        Суд першої інстанції зауважував, що надана експерту медична документація не містить даних щодо періодів лікування ОСОБА_1 , підстав його перебування у КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на лікуванні, а надані експертом висновки суперечать фактичній поведінці останнього у судовому засіданні.
		64.        Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
		65.        Повторна експертиза призначається лише у випадку, якщо висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумнів в його правильності.
		66.        Суд апеляційної інстанції не врахував зазначений вище процесуальний порядок спростування виявлених фактів необґрунтованості висновку судової експертизи, а також необхідності застосування при вирішенні питання про визнання особи недієздатною спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких правильно встановити відповідні обставини неможливо.
		67.        Висновок експерта має містити відомості про можливий вплив хвороби заявника на його соціальне життя, здоров`я, майнові інтереси заявника, містити висновки про те, яким чином особа і чому саме особа не може розуміти значення своїх дій так керувати ними.
		68.        Надана судом апеляційної інстанції правова оцінка висновку 
		судово-психіатричного експерта № 360 від 09 травня 2024 року не спростовує виявлених судом першої інстанції суперечностей.
		69.        Колегія суддів звертає увагу на те, що динаміка розвитку психічного стану ОСОБА_1 , встановлення часу, з якого в особи виникло таке захворювання, обставини його лікування, результати переогляду з метою підтвердження групи інвалідності, є одними з ключових фактів при визначенні наявності стійкого, хронічного психічного розладу та відповідного ступеню здатності особи внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		70.        Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що втручання у приватне життя ОСОБА_1 є дуже серйозним. Адже воно призводить до того, що він потрапляє у цілковиту залежність майже в усіх сферах життя від свого офіційного представника - опікуна, проти призначення якого він заперечував. Мета такого втручання не окреслена належним чином. Оцінка на предмет пропорційності такого втручання судом апеляційної інстанції не проведена.
		71.        Крім того, судом апеляційної інстанції не було надану належної оцінки поданню органу опіки та піклування про призначення опікуном над                ОСОБА_1 завідувача психосоматичного відділення КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» ОСОБА_2.
		72.         Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		73.         Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними,  можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		74.         Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
		75.         При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та  підопічним.  Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою  і, як правило, з  числа родичів чи близьких підопічному осіб.
		76.        Такі положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
		77.         Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
		78.         Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 
		від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22.
		79.         Судом апеляційної інстанції не встановлено у яких відносинах з 
		ОСОБА_2 перебуває ОСОБА_1 , які особистісні стосунки склались між ними, враховуючи перебування останнього на лікуванні КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», де працює ОСОБА_2 , та чи відповідатиме таке призначення опікуна інтересам самого ОСОБА_1 . 
		80.        Колегія суддів додатково акцентує увагу, що у касаційній скарзі 
		ОСОБА_1 , як особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, зауважує, що у нього є рідні (матір, сестра), які згідно з положеннями частини четвертої 63 ЦК України мають перевагу у вирішенні питання про призначення опікуна.
		81.        Отже встановленню підлягають обставини щодо наявності у 
		ОСОБА_1 родичів, близьких соціальних контактів за адресою місця його реєстрації та за адресою місця його фактичного проживання, які за даними                    КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» є відмінними.
		82.        Водночас КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» не пояснило, що спонукало його звернутися до суду із заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатним та призначення лікаря цієї лікарні опікуном.
		83.        Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		84.        У пунктах 88, 89 рішення у справі SHTUKATUROV  (Application no. 44009/05, від 27 березня 2008 року) ЄСПЛ наголосив, що межі розсуду, що надаються компетентним національним органам, змінюються залежно від характеру питань та важливості інтересів, що стоять на кону. Потрібна більш ретельна перевірка щодо дуже серйозних обмежень у сфері приватного життя. Хоча стаття 8 Конвенції не містить чітких процесуальних вимог, процес прийняття рішень, пов`язаний із заходами втручання, має бути справедливим і таким, щоб забезпечити належну повагу до інтересів, що захищені статтею 8 Конвенції. Таким чином, межі розсуду держави залежать від якості процесу прийняття рішень. Якщо процедура мала серйозні недоліки в певному відношенні, висновки національних органів влади більше піддаються критиці.
		85.        Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції ретельно не дослідив всіх обставин цієї справи, повно не встановив необхідних для вирішення у справі обставин, не надав належної правової оцінки висновку судово-психіатричного експерта № 360 від 09 травня 2024 року у сукупності з іншими встановленими обставинами, не усунув у процесуальний спосіб виявлених невідповідностей у висновку судово-психіатричної експертизи, не надав оцінку меті й пропорційності втручання у право особи на приватне життя, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня».
		86.        Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
		87.        Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		88.        Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. 
		89.        За викладених обставин, враховуючи строки розгляду справи, повноваження суду апеляційної інстанції, а також помилкові висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості висновку судово-психіатричної експертизи, що унеможливило встановлення та перевірку інших фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до апеляційного суду.
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марченко Анатолій Іванович, задовольнити частково.
		2.           Постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                       О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		  Н. Ю. Сакара
		 
		  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...