Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/6909/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2025.
Дата набрання законної сили: 02.10.2025
Номер судового провадження: 51-10км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017130610000194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 жовтня2025 року
		м. Київ
		справа № 415/6909/17
		провадження № 51-10км25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурорів                                                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянув  у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні № 42017130610000194 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська Луганської області, жителя  АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       За вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим за пред`явленим обвинуваченням за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
		2.       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
		3.       Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді голови Лисичанської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії та будучи службовою особою, 20 квітня 2017 року о 10:09 у своєму кабінеті в приміщенні зазначеної комісії по пр-ту Перемоги, 56 у м. Лисичанську Луганської області, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок ОСОБА_8 , отримав для себе від ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду в раніше обумовленій між ними сумі 300 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 20 квітня 2017 року дорівнює 8 036,12 грн, за не створення проблем, пов`язаних з проходженням комісії, та за прийняття рішення щодо продовження 2 групи інвалідності громадянці ОСОБА_8 на один рік.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		4.        У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо виправдання ОСОБА_7 . Вважає, що суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду повинен був прийняти рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з його смертю, при цьому зазначивши про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК. Звертає увагу на те, що заява від родичів ОСОБА_7 , який помер під час апеляційного провадження, про продовження апеляційного розгляду з метою його реабілітації до суду апеляційної інстанції не надходила, а адвокат ОСОБА_10 не мав повноважень на представництво інтересів ОСОБА_7 в апеляційному суді після його смерті.
		Позиції інших учасників судового провадження
		5.       У клопотанні захисника ОСОБА_11 , яке надійшло на адресу Верховного Суду, він просить провести касаційний розгляд за його відсутністю, касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
		6.        У судовому засіданні суду касаційної інстанції сторона обвинувачення підтримала касаційну скаргу.
		Мотиви суду
		7.        Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		8.        За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		9.       Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ч. 1 ст. 438 КПК). 
		10.   У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		11.   За результатами судового провадження у суді першої інстанції місцевий суд, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази та оцінивши їх з дотриманням вимог ст. 94 КПК, дійшов висновку, що за встановлених судом фактичних обставин ОСОБА_7 необхідно визнати невинуватим та виправдати за пред`явленим обвинуваченням, оскільки стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		12.   Не погодившись із таким рішенням, сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу на нього, в якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просила виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 скасувати і ухвалити новий, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та призначити відповідне покарання.
		13.   ІНФОРМАЦІЯ_2 року до завершення апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 помер (Т. 2, а. п. 155, 156).
		14.   Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 710/466/16-к, провадження № 51-6068кмо21) після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов`язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК з урахуванням вимог статей 284, 417 цього Кодексу.
		15.   Колегією суддів касаційного суду встановлено, що зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд дотримався повною мірою.
		16.   Приймаючи рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалося питання щодо незаконності виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 , апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та постановити законне й обґрунтоване судове рішення, цілком підставно залишив виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК та містить вичерпні аргументи на спростування доводів апеляційної скарги прокурора.
		17.   Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ч. 3 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		18.   Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		19.   Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		20.   Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		21.   Перевіривши матеріали кримінального провадження та на підставі ч. 3 ст. 404 КПК дослідивши за клопотанням прокурора докази у межах процедури апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції встановив, що відомості, які би свідчили про наявність попередньої домовленості ОСОБА_7 з ОСОБА_9 щодо надання неправомірної вигоди, підстави та умови її вимагання і надання, відсутні. При цьому вказав, що сам по собі факт виявлення у службовому кабінеті обвинуваченого грошових коштів, залишених ОСОБА_9 , не може слугувати доказом отримання ОСОБА_7 саме неправомірної вигоди за невчинення ним дій з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, оскільки підстави та умови її вимагання і надання залишились непідтвердженими. Оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 та вичерпано можливість їх отримання судом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність  підстави для виправдання ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням та залишення виправдувального вироку місцевого суду щодо нього без змін.
		22.   Стосовно доводів у касаційній скарзі прокурора про припинення у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 повноважень його захисника на представництво інтересів обвинуваченого в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
		23.   Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, колегією суддів касаційного суду не встановлено. Тому вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів 
		ухвалила:
		Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 17 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...