Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/31388/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 13.10.2025. Зареєстровано: 13.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2025.
Дата набрання законної сили: 13.10.2025
Номер судового провадження: 1-кс/127/12350/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025020000000917

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №127/31388/25 
		Провадження №1-кс/127/12350/25 
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 жовтня 2025 року                            м. Вінниця
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		слідчого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю: 
		слідчого ОСОБА_3 ,
		прокурора ОСОБА_4 ,
		адвоката ОСОБА_5 , 
		підозрюваного ОСОБА_6 , 
		розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12025020000000917 від 05.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
		Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000917 від 05.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 4 жовтня 2025 року близько 22 години 35 хвилин водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Костельній у м. Немирів Вінницької області, поблизу перехрестя з вул. Соборна, у порушення вимог п. п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, в момент об`єктивної появи у полі його зору пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва на право, по напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дороги пішоходу, для якої може бути створена небезпека, внаслідок чого, допустив наїзд на вищевказаного пішохода. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_8 від отриманих травм загинула на місці події. 
		Таким чином, водій ОСОБА_6 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими: 
		?п. 12.2  «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
		?п. 12.3  «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;
		?п. 18.1  «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
		Порушення ОСОБА_6 вимог п. п. 12.2, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_8 .
		05.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
		?    протоколом огляду місця події;
		? показами свідків дорожньо-транспортної пригоди;
		?    сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.
		Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого загинула особа, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьохдо восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Також, підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, а також потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Крім цього, ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі і у сфері безпеки руху, у зв`язку із чим наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 , в судовому засіданні клопотання підтримали, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому вважали за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, ризики вважав недоведеними, заявив, що підзахисний співпрацює зі слідством, просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
		Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину визнав, по суті клопотання підтримав думку адвоката.
		Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
		Слідчими відділу СУ ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000917 від 05.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		В рамках вказаного провадження 05.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
		При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
		Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого правопорушення підтверджується достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені детективом до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
		При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьохдо восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків та потерпілих під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків або потерпілих та дослідження їх судом.
		Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початкових стадіях, зокрема йде процес встановлення всіх свідків даного кримінального правопорушення, а також те, що на даний час моральна шкода потерпілим не відшкодована, крім того підозрюваному відомі персональні дані, зокрема потерпілих, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
		Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 вину визнає, має постійне місце проживання, раніше не судимий, неодружений, офіційно працевлаштований. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
		На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров`я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
		За змістом ст. 131КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним. 
		Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Відповідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.
		Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, особу підозрюваного, відомості про його сімейний та матеріальний стан, стан його здоров`я, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 задовольнити.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
		Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 05.10.2025 по 03.12.2025 включно.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		Слідчий суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...