Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 615/2509/25 (1-кс/615/407/25) : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; домашній арешт.
Надіслано судом: 20.10.2025. Зареєстровано: 21.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2025.
Дата набрання законної сили: 15.10.2025
Номер судового провадження: 11-сс/818/1268/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025221050000298

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 615/2509/25 (1-кс/615/407/25)          Головуючий суддя І інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/818/1268/25             Суддя доповідач               ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		головуючого            - ОСОБА_2 ,
		суддів                 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретаря        - ОСОБА_5 ,
		прокурора                - ОСОБА_6 ,
		підозрюваного            - ОСОБА_7 ,
		захисника                - адвоката ОСОБА_8 ,
		потерпілої                 - ОСОБА_9 ,
		представника потерпілої        - адвоката ОСОБА_10 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року,якою застосовановідносно ОСОБА_7 запобіжний західу виглядідомашнього арештуу певнийперіод добиу межахкримінального провадження№ 12025221050000298від 19.09.2025року зач.2ст.121КК УкраїниКК України, -
		           В С Т А Н О В И Л А:
		   Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
		Поряд з цим, цією ухвалою застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22:00 вечора до 06:00 ранку наступного дня, строком на 2 місяці до 25.11.2025 року. Поряд з цим, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_7 покладено певні процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 с. 194 КПК країни.
		На зазначену ухвалу слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 . 
		В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилалася на фактичні обставини кримінального провадження, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважала оголошену підозру обґрунтованою. Поряд з цим зазначала, що судом першої інстанції не були враховані всі ризики та обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, а також те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти зазначеним ризикам.
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також доводи ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_8 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221050000298 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
		25 вересня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України. 
		25 вересня 2025 року слідчий звернувся до слідчого судді Валківського районного суду Харківської області з клопотанням, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість оголошеної підозри, тяжкість кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст.177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, а також відомості стосовно особи підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий вважав, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою, а також альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді саме тримання під вартою.
		Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього додатки, слідчий суддя суду першої інстанції вважав не доведеними ризики, зазначені у клопотанні, а саме передбачені п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та відомості про особу підозрюваного, існування соціальних зв`язків, відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби забезпечить сумлінну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки вважала, що під час розгляду клопотання прокурором доведено обставини, передбачені п.1 та 2 я.1 ст. 194 КПК України, але не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, що надає право слідчому судді застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції враховуючи наступне.
		Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. 
		Враховуючи висновки слідчого судді суду першої інстанції вбачається, що судом визнані необґрунтованими і не доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваним ОСОБА_12 переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи ці висновки суд першої інстанції дійшов висновку, що достатнім буде застосувати стосовно підозрюваного лише запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		Колегія суддів не може погодитись з таким обґрунтуванням, виходячи з того, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор довів існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, за своїм змістом можуть мати суттєвий негативний вплив на хід судового розгляду у разі їх реалізації. Вказані обставини поза розумним сумнівом свідчать про необґрунтованість рішення слідчого судді суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання слідчого стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки домашній арешт не може обмежити або унеможливити спроби підозрюваного у цьому кримінальному провадженні негативно впливати на свідків або вчинити дії, які будуть суттєво перешкоджати кримінальному провадженню. 
		Зокрема, колегія суддів враховує, що у зв`язку із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигяді домашнього арешту. Останній має безперешкодну можливість залишати місце свого мешкання в будь-який час. Враховуючи вид та строк покарання, який загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винним, останній може вдатись до переховування від органу досудового розслідування чи суду. 
		Належить врахувати, що існування у підозрюваного міцних соціальних зв`язків не стало стримуючим фактором щодо вчинення кримінального правопорушення згідно підозри.
		Крім того, відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах судового провадження вбачається, що під час проведення огляду місця події від 19.09.2025 року у кв. АДРЕСА_2 було вилучено дерев`яну палицю, схожу на ніжку табуретки зі слідами бурого кольору, схожими на кров. Однак під час огляду місця події табуретки без ніжки не було знайдено. Натомість ОСОБА_7 в судовому засіданні в суді першої інстанції вказував, що табуретку він залишив у квартирі, де вчинено кримінальне правопорушення.
		Крім того, 25 вересня 2025 рок ОСОБА_7 повідомлено про підозру та вручено копію клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою, що вочевидь свідчить про те, що останньому відомі відомості про свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не були допитані органом досудового розслідування.
		При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		За таких обставин доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються на відомостях, які наявні в матеріалах цього провадження.
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про існування у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
		Крім того, відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Належить врахувати, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КПК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		З огляду на викладене існують фактичні та правові підстави, які свідчать на користь апеляційної скарги прокурора, які обумовлюють необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави на цій стадії досудового розслідування.
		Крім того, КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
		Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. The United Kingdom".
		При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. 
		Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.2ст. 121 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортах про реєстрацію кримінального правопорушення; протоколі огляду трупа ОСОБА_13 ; протоколі огляду місця події; протоколах допиту свідків; протоколі пред`явлення особи до впізнання за фотознімками за участю свідка; лікарському свідоцтві про смерть.
		Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
		Доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбаченихп.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_7 переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідківу цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає існування цих ризиків доведеним з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
		Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2ст.121КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років. 
		   Враховуючивідомості про особу підозрюваного, а такожвраховуючипідвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який, згідно підозри, було вчинено підозрюваним умисно, а тому, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись вд органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. 
		Крім того,належить врахувати,що висновкислідчого суддісуду першоїінстанціїщодо відсутності ризиків, передбачених ст.177КПК України свідчать про необґрунтованість прийнятого рішення щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості залишити таке рішення без змін.
		У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
		Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжні заходи, не пов`язані із позбавленням волі, у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
		Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, без визначення розміру застави не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
		З урахуванням зазначеного, ухвала слідчого судді суд першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора та клопотання слідчого підлягають задоволенню.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, - 
		                 П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргупрокурора  задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року скасувати.
		Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 задовольнити.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах стоку досудового розслідування а саме до 25.11.2025 року включно, без визначення розміру застави.
		Під варту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти в залі суду - негайно.
		Зобов`язати слідчого СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Головуючий 
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...