Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/8580/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 21.10.2025. Зареєстровано: 22.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2025.

Номер судового провадження: 2/932/514/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №932/8580/24
		Провадження №2/932/2982/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		09 жовтня 2025 року                                     м. Дніпро
		 
		Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення штрафу і моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В :
		Зміст позовних вимог первісного позову.
		У позові ОСОБА_4 просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_4 штрафні санкції, передбачені договором про захист і нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці) в сумі 100000 грн та моральну шкоду в сумі 1000000 грн.
		Зміст позовних вимог зустрічного позову.
		У зустрічному позові відповідач просить визнати недійсним договір про захист і нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці), укладений між сторонами та стягнути із позивача в свою користь 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди за неналежні умови праці.
		Основні процесуальні рішення та дії.
		24.09.2024 до суду подано первісний позов.
		18.10.2024 відкрито загальне позовне провадження.
		03.02.2025 до суду подано зустрічний позов.
		Сторони обмінялися заявами по суті спору.
		Протокольними ухвалами суду від 04.03.2025 та від 22.07.2025 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду.
		Ухвалою від 18.08.2025 закрито підготовче провадження.
		В судовому засіданні 02.10.2025 допитувалися свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Також 02.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 09.10.2025.
		Узагальнені доводи позивача.
		Відповідач з 16.01.2024 по 18.05.2024 була працевлаштована у позивача за трудовим договором.
		16.04.2023 між сторонами укладено договір про захист і нерозголошення конфіденційної інформації.
		Позивач стверджує про порушення відповідачем умов такого договору, зокрема вказує про те, що відповідач використала клієнтську базу позивача у власній господарській діяльності.
		Відтак відповідач має сплатити передбачений вказаним договором штраф.
		Окрім цього такими діями відповідача позивачу завдано сильних душевних страждань, стресового стану та психічно-емоційної нестабільності.
		Відтак позивач вимагає стягнення також моральної шкоди.
		В судовому засіданні представник позивача просила позов задовільнити, навела мотиви, аналогічні доводам позовної заяви. У задоволенні зустрічного позову представник позивача просила відмовити у зв`язку з недоведеністю вимог.
		Узагальнені доводи відповідача.
		Відповідачем визнається факт офіційного працевлаштування у студії позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з січня по травень 2024, проте відповідач вказує також про те, що працювала у позивача неофіційно з серпня 2022 року.
		Також відповідач визнає той факт, після звільнення продовжила надавати відповідні послуги як фізична особа-підприємець.
		Не заперечує відповідач і факту підписання оскаржуваного договору, проте вказує що їй не надавався примірник договору тому вона не пам`ятає його умов. Вказує, що підписала договір під тиском, відтак її волевиявлення на укладення договору не було вільним.
		Відповідач звертає увагу про недоведеність факту передачі їй позивачем будь якої конфіденційної інформації.
		Розмір моральної шкоди обґрунтовує неналежними умовами праці, а саме: робочий день тривав більше 8 годин; робочий час був ненормованим; був відсутній соціальний пакет; відповідач була змушена працювати під кондиціонером. Останнє мало наслідком захворювання відпвоіадча.
		В судовому засіданні відповідач та її представник навели пояснення, аналогічні фабулі заяв по суті справи, просили відмовити у задоволенні первісного позову та задовільнити зустрічний.
		Обставини, встановлені судом.
		Позивач змінила прізвище із « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 » у зв`язку із укладенням шлюбу 30.03.2024.
		Позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 28.06.2021, основним видом діяльності вказано  96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси.
		16.01.2024 позивачем прийнято відповідача на посаду косметика.
		16.01.2024 між сторонами укладено договір про захист і нерозголошення конфіденційної інформації.
		Згідно умов вказаного договору:
		Сторона, яка розкриває надає Стороні, яка одержує доступ до конфіденційної інформації в межах і в порядку необхідному для виконання цією Стороною своїх функцій та обов`язків, а Сторона, яка одержує зобов`язується не розголошувати надану інформацію (п.1.1).
		Сторона, яка розкриває передала Стороні, яка одержує, інформацію, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та є предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, щодо якої Сторона, яка розкриває, встановила режим комерційної таємниці. До конфіденційної інформації також відноситься база даних клієнтів Сторони, що розкриває; персональні дані клієнтів Сторони, що розкриває, політика компанії Сторони, що розкриває: режим роботи (функціонування) обладнання, що належить Стороні, що розкриває, доступ до CRM-систем (Kommo, Altegio, Binotel) Сторони, що розкриває; регламент роботи та стандартизацію всіх внутрішніх процесів, що належить Стороні, що розкриває (п.1.2).
		Конфіденційною інформацією за Договором є будь-яка інформація та документи, що передається Стороною, яка розкриває, Стороні, яка одержує будь-яким способом та на будь-якому носії, за винятком інформації, що відповідає вимогам пп. 3.1.1.  3.1.8. пункту 3.1. цього Договору. Така інформація може міститися в листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях, базах даних, договорах і інших документах, оформлених як на паперових, так і на електронних носіях (п.1.3).
		Протягом 5 (п`яти) років з дня набрання чинності Договором Сторона, яка одержує, зобов`язується не розголошувати ніякої конфіденційної інформації, отриманої нею від Сторони, яка розкриває, будь-яким іншим третім особам, включаючи органи державної влади, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України, а також підприємства, установи, організації усіх форм власності та підпорядкування, і не буде використовувати інформацію для своєї власної вигоди, за винятком використання інформації, відповідно до п. 1,4. Договору (п.2.1).
		Винна сторона сплачує стороні, що розкриває, штраф у розмірі 100000 грн (п.4.3).
		18.05.2024 відповідача звільнено з роботи за згодою сторін.
		На підтвердження факту порушення умов договору від 16.01.2024 позивач долучає:
		- інформації з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців про реєстрацію відповідача підприємцем 15.05.2024 із основним видом діяльності 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси;
		- рекламу послуг «RS rezultat.studio» у соціальних мережах;
		- знімок екрану на якому відображено повідомлення від адресата «RS» такого змісту «… мене звати ОСОБА_11 , я була у вас майстром з лазерної епіляції (на другій процедурі) в студії імперія лазер, і хочу запросити вас до нас на процедуру в студії «Результат»…».
		Відповідачем змінено прізвище із « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » у зв`язку із укладенням шлюбу 09.11.2024.
		На підтвердження завдання моральної шкоди відповідачем подано:
		- фотознімки екранів на яких відображено чат месенджеру, календар «Анастасія» за четвер 09 числа із відображенням записів з 09:00 год до 19:20 год;
		- медичні документи відповідача із діагнозом «цистит» та рекомендаціями не охолоджуватися.
		Свідок ОСОБА_7 повідомила, що користується послугами відповідача тривалий час, мала контакти відповідача ще до роботи у позивача та продовжує користуватися її послугами на даний час.
		Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 повідомили, що познайомилися із відповідачем в студії «Імперія лазер» та через деякий час після звільнення останньої побачили рекламу її студії та знову почали ходити до відповідача. Вказали, що відповідач з ними не контактувала, до нової студії не запрошувала.
		Свідок ОСОБА_6 вказала, що працювала в студії позивача неофіційно з кінця вересня 2023 року по травень 2024 року. Після цього вони з відповідачем відкрили власну студію.
		Ключовими питання, які постали перед судом у цій справі є питання чинності, укладеного між сторонами договору про захист і нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці), наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та обґрунтованості її розміру.
		Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
		Однією із основних засад цивільного судочинства є принцип диспозитивності за яким, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
		У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		За приписами ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
		Для визнання недійсним правочину,вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), підлягають доведенню такі обставини: 1) факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №342/139/16-ц, від 25.06.2020 у справі №319/559/18 та від 22.09.2021 у справі №760/8650/19.
		За приписами ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1).
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2).
		Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3).
		Однією ізосновних засадцивільного судочинстває принципзмагальності,згідно якого,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях(ст. 12, 81 ЦПК України).
		Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.
		Висновки.
		Щодо дійсності договору.
		З огляду на приписи ст.231 ЦК України, ст.12, 81 ЦПК України, стверджуючи про недійсність договору, відповідач повинна була довести: 1) факт застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку позивача чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти справжньої її волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.
		Проте відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.
		Так, свідки не вказували обставин щодо укладення договору, а фотознімки переписки у месенджері не ідентифікують авторів повідомлень та не містять інформації про умови укладення договору.
		Щодо порушення відповідачем умов договору.
		Позивач покликалася на той факт, що відповідач мала доступ до бази даних клієнтів позивача та використовувала відповідну інформацію у власній господарській діяльності після звільнення.
		Договором захищається база даних клієнтів, а також інша інформація, яка може міститися в листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях, базах даних, договорах і інших документах, оформлених як на паперових, так і на електронних носіях.
		Разом із тим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту існування такої бази даних, наявності до неї доступу у відповідача, факту передання відповідачу будь якого носія інформації.
		Надана фотографія із відображенням електронного повідомлення не доводить описаного.
		Зокрема автор та адресат повідомлення не ідентифіковані, а текст повідомлення не містить інформації про джерела інформації.
		Окрім цього в судовому засіданні представник позивача зазначила інші мотиви аніж ті, що вказані в позовній заяві.
		Так представник зазначила, що відповідач могла побачити номери телефонів клієнтів на моніторі адміністратора чи дізнатися безпосередньо від клієнтів.
		Проте такі доводи судом відхиляється з огляду на їх суперечність підставам позову (зокрема відповідні дії не охоплюються договором) та їх недоведеність.
		Щодо моральної шкоди.
		Доводи позивача в цій частині зводяться до загальних фраз без зазначення конкретних фактів понесення моральних страждань.
		При цьому жодного доказу понесення позивачем моральних страждань не надано.
		Доводи відповідача про неналежні умови праці не підтверджені.
		Зокрема, свідки відповідних обставин не повідомляли.
		Фотознімок календаря такого факту не підтверджує та його неможливо пов`язати із відносинами даного спору.
		Доводи про те, що захворювання відповідача спровоковане роботою у позивача також не доведені.
		Висновок про те, яке судове рішення слід ухвалити за результатом розгляду справи.
		З огляду на те, що ані позивач, ані відповідач не надали доказів на підтвердження заявлених позовних вимог суд приходить до переконання про відмову в задоволенні обох позовів.
		Розподіл судових витрат.
		За подання первісного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 8000 грн.
		За подання зустрічного позову відповідачем сплачено судовий збір в сумі 9575,56 грн.
		Оскільки суд відмовив у задоволенні обох позовів, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		На підставі наведеного суд,
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 а також зустрічного позову ОСОБА_2  відмовити.
		 
		Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя:                                         В.І. Цитульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...