Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/6797/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: 22.10.2025. Зареєстровано: 22.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2025.

Номер судового провадження: 2/335/2982/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/6797/25  2/335/2982/2025 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 жовтня 2025 року м. Запоріжжя 
		 
		Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
		головуючої судді  Романько О.О.,
		за участю секретаря судового засідання  Корсунової Г.В.,
		представника позивача  адвоката Шумського І.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Шумського Ігоря Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Шумського І.В., звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дівоче прізвище « ОСОБА_2 » є рідною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, а також свідоцтвом про шлюб. 
		Мати позивачки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася в селі Андронеж Петрівського району Ярославської області Російської Федерації. Все своє життя ОСОБА_3 мешкала в місті Бердянськ Бердянського району Запорізької області, Україна.
		На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну мати заявника фактично перебувала в м. Бердянськ Запорізької області та вже з 27.02.2022 вона у 81-річноум віці опинилася в окупації. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, причиною смерті стала лівошлункова недостатність та хронічна ішемічна хвороба серця. 03.09.2024 ОСОБА_3 було поховано на кладовищі в м. Бердянську.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2024 в межах розгляду цивільної справи № 331/5597/24 (провадження № 2-о/331/498/2024) за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено факт смерті громадянки України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: село Андронеж, Петрівський район, Ярославська область, Російська Федерація, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 84 років, місце смерті: місто Бердянськ, Бердянський район, Запорізька область. Україна.
		В подальшому на підставі цього рішення суду було одержано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 18.09.2024 року на ім`я ОСОБА_3 .
		Далі зазначили, що в межах шестимісячного строку, протягом якого спадкоємець має право прийняти спадщину після смерті спадкодавця, позивачка по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяни Юріївни.
		Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81141614 від 13.05.2025 внесені відомості про проведену реєстрацію свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 73663787 (номер у нотаріуса 27/2025) після померлої ОСОБА_3 , спадкоємцем є ОСОБА_1 . Зазначена спадкова справа перебуває у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяни Юріївни (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 15).
		Далі вказали, що нотаріусом було зроблено відповідний запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу недоотриманої ОСОБА_3 пенсії. На цей запит була отримана інформація, що ОСОБА_3 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком. Залишилась недоотримана пенсія у розмірі 190153,10 (сто дев`яносто тисяч сто п`ятдесят три гривні 10 копійок).
		13.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Це свідоцтво було видано на недоотриману пенсію у розмірі 190 153 грн. 10 коп. (сто дев`яносто тисяч сто п`ятдесят три гривні 10 копійок), яка знаходиться на зберіганні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відділ опрацювання пенсійної документації № 1, що підтверджується довідкою б/н та листом 0800-0401-8/22812, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 11.03.2025.
		В подальшому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу отримання недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю своєї матері  ОСОБА_3 , вона надала свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію у розмірі 190 153 грн. 10 коп., а також свої банківські реквізити для перерахування цих коштів.
		09.06.2025 на картку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зараховано 62517,42 грн. (шістдесят дві тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 42 копійки), ці кошти надійшли від Пенсійного фонду, що підтверджується відповідними документами.
		Також позивачкою було отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.06.2025 за вих. № 10527-10260/К-02/8-0800/25 в якому було зазначено наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон №1058), та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Окремо зазначили, що згідно з п. 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
		Статтею 1219 Цивільного Кодексу України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію.
		Отже, враховуючи вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_3 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була вам нарахована та виплачена в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у вашій заяві від 13.05.2025. У разі незгоди з викладеним Ви маєте право на оскарження до Пенсійного фонду України або в судовому порядку».
		Разом з тим, позивач вважає, що вона успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 Цивільного кодексу України у тому розмірі, який відповідає сумі визначеній нотаріусом в свідоцтві про право на спадщину та становить 190 153 грн. 10 коп. (сто дев`яносто тисяч сто п`ятдесят три гривні 10 копійок).
		Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. 
		З огляду на вказане, вважають, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна, яке визначено в свідоцтві про право на спадщину за законом. 
		При цьому зазначають, що варто взяти до уваги часткову виплату позивачу успадкованої нею пенсії у розмірі 62517,42 грн., внаслідок чого сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та наразі становить 127635,68 грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 68 копійок), які знаходяться на зберіганні Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Код ЄДРПОУ  20490012).
		На думку позивача, відповідач, неправомірно зменшив суму пенсії, яка підлягає виплаті.
		Вважає дії відповідача щодо невиплати їй спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 127635,68 грн. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом протиправними, а також дії відповідача щодо не нарахування та невиплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_3 , протиправними.
		Тому, посилаючись на положення ст. ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначаючи, що законодавством не визначено строк протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та зауважуючи, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, просить стягнути на користь позивача в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 127635,68 грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 68 копійок), що не виплачена згідно свідоцтва про право на спадщину за період 01.05.2023 по 31.08.2024, яка належала спадкодавцю. Також прохали стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1276,36 грн. (одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 36 копійок) та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень).
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом належним чином, причини неявки суду не повідомила.
		Представник позивача - адвокат Шумський І.В. в судову засіданні, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити за тих обставин, які викладені в позові.
		Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надав відзив, в якому зазначив, що виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою недоплатою, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пенсіонерці ОСОБА_3 у період з 01.05.2023 по 31.08.2024 (місяць смерті) пенсія не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки за життя за поновленням виплати пенсії вона не зверталась. Відповідно до частини другої статті 49 Закону від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
		Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до територіального органу ПФУ через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (пункт 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1).
		За життя ОСОБА_3 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталася, пенсійні кошти за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 не нараховувались. Обставини, які б обумовили причини не звернення пенсіонера за відновленням виплати пенсії Управлінню невідомі.
		Можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.
		У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058 (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії).
		Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю).
		Оформлення права на спадщину здійснюється нотаріусом шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом.
		При наданні відповіді на запит нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії органи Пенсійного фонду України вказують розмір недоотриманих сум пенсій на дату формування довідки про суму недоотриманої пенсії та обов`язково зазначають, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу ПФУ особи, яка має право на отримання даної виплати відповідно до свідоцтва про право на спадщину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦКУ, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Розмір пенсії (склад спадкового майна), який вказаний у свідоцтві про право на спадщину, визначається на підставі довідки управління.
		Відповідно до пункту 1 статті 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії.
		Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Період недоотриманої пенсії переглянуто, сума недоотриманої пенсії померлого, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 складає 62517,42 грн. ОСОБА_3 з моменту припинення нарахування пенсії, тобто з 01.05.2023 по день смерті, не зверталася до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, тому за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 (місяць смерті) управління їх не нараховувало. Отже, проводити виплату недоотриманої пенсії немає законних підстав.
		Оскільки за вказаний у позові період пенсія ОСОБА_3 після припинення її виплати не нараховувалась для виплати, тому вона не може бути нарахована та виплачена й позивачу.
		Просили суд відмовити позивачу у задоволенні її позивних вимог в повному обсязі. Справу розглядати без участі представника відповідача.
		 
		Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.
		Судом встановлено,що відповідно до копії свідоцтва про народження виданого повторно Бердянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) 18.08.2021 гр. ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Бердянськ, Запорізька область, Україна, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області, складено актовий запис №1154 від 24.10.1966, її матір`ю є ОСОБА_3 , батьком  ОСОБА_5 (а.с.14) .
		Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 06.08.1986 відділом РАЦС Бердянського міськвиконкому, зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №686, після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_7 » (а.с.15). Зазначене також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00032057341 від 10.08.2021 (а.с.16).
		Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданого повторно Бердянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.07.2021, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області 25 квітня 1996 року зареєстровано розірвання шлюбу між чоловіком ОСОБА_6 та дружиною ОСОБА_1 , актовий запис № 231. Прізвище дружини після розірвання шлюбу  « ОСОБА_7 » (а.с.145 на звороті).
		Відповідно до копії паспорта громадянки України серії НОМЕР_5 виданого Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 22.10.1998 гр. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Бердянськ Запорізька область, та мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 10-13).
		Відповідно до копії паспорта громадянки України серії НОМЕР_6 виданого Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 16.12.1996 гр. ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Андронеж Петрівського району Ярославської області, та мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).
		Факт родинних відносин позивача та померлої ОСОБА_3 ніким не оспорювався.
		Відповідно до копії довідки №351 виданої 11.03.2004 управлінням Пенсійного Фонду України в м. Бердянськ, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_3 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Бердянськ, пенсійна справа №110785. Дата призначення пенсії з 05.12.1996 по довічно. Вид пенсії інвалід ІІ гр. загального захворювання (а.с.20).
		Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2024 у справі № 331/5597/24 заява ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа  Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Бердянськ Бердянського району Запорізької області, було задоволено. Судове рішення набрало законної сили 12.09.2024 (а.с.20-24).
		Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18 вересня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бердянськ Бердянського району Запорізької області у віці 84 років, про що вчинено актовий запис № 2456 (а.с. 25). 
		Згідно з матеріалами спадкової справи 11.02.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бокуліч З.В., зареєстровано в реєстрі за № 486 (а.с.130).
		17.02.2025 заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , надійшла до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю.. (а.с.26-27).
		17.02.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. відкрито спадкову справу після смерті гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за 27/2025 та сформовано Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00049503597 від 17.02.2025 (а.с.130-132).
		Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщини) № НОМЕР_7 від 17.02.2025 за параметрами запиту « ОСОБА_3 » інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.132 на звороті).
		Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80126820 від 17.02.2025 інформація щодо заповітів ОСОБА_3 відсутня (а.с.133).
		21.02.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області з проханням надати відомості про наявність недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.134 на звороті).
		Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.03.2025 №0800-0401-8/22812 ОСОБА_3 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Залишилась недоотримана пенсія у розмірі 190153,10 грн. Також зазначено, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення до Пенсійного фонду особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину (а.с.135 на звороті).
		13.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, зокрема, щодо недоотриманої пенсії в розмірі 190153,10 грн. (а.с.138 на звороті).
		13 травня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. видане свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №27/2025 зареєстроване в реєстрі за № 673, яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її донька  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів у виді недоотриманої пенсії у розмірі 190153,10 грн., яка належала померлій на підставі довідки та листа виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 0800-0401-8/22812 від 11.03.2025. Відповідні відомості внесені до Спадкового реєстру № 81141614 від 13.05.2025 (а.с. 26-27, 148-149). 
		Як вбачається з Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 13.05.2025, у спадковій справі № 81141614, заведеній приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину 13.05.2025 (бланк НСР 953619), яке на теперішній час є чинним, на спадкове майно: кошти (рухоме майно) недоотримана пенсія загальною вартістю 190153,10 грн. (а.с.26-27).
		09.06.2025 ОСОБА_1 направила звернення до Пенсійного фонду України щодо отримання пенсії після її померлої матері ОСОБА_3 ..
		Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.06.2025 №10527-10260/К-02/8-0800/25 ОСОБА_1 повідомлено про наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні, як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон №1058), та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Окремо зазначили, що згідно з п. 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. 
		Статтею 1219 Цивільного Кодексу України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію. Отже, враховуючи вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_3 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була ОСОБА_9 нарахована та виплачена в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у Вашій заяві від 13.05.2025.
		У разі незгоди з викладеним Ви маєте право на оскарження до Пенсійного фонду України або в судовому порядку» (а.с.32).
		На вказане звернення ГУ ПФУ в Запорізькій області надало відповідь від 23.06.2025 за № 10527-10260/К-02/8-0800/25, в якій роз`яснювалися положення ст. ст. 46, 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виказали, що враховуючи вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_3 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була їй нарахована та виплачена в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у Вашій заяві від 13.05.2025. При цьому, до свого відзиву копії звернення ОСОБА_1 від 09.06.2025 представник відповідача не надав.
		Відповідачем були надані матеріали електронної пенсійної справи, що підтверджують обставини перебування ОСОБА_3 на обліку та отримання нею пенсії за віком. 
		Відомостей про те, що за життя ОСОБА_3 особисто зверталася за поновленням виплати пенсії в судовому засіданні не встановлено. Пенсійні кошти за період з травня 2023 року по серпень 2024 року останній не виплачувались.
		Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 на запит нотаріуса розрахована працівниками ГУ ПФУ в Запорізькій області на загальну суму 190153,10 грн.. При цьому як вбачається з відзиву на позов розмір такої суми визначено за період з 01.05.2023 по 31.08.2024.
		Відомостей про те, що сума недоотриманої пенсії за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, представником відповідача не надано, але і не спростовано такого.
		Також, у відзиві на позов зовсім не надано аналізу зверненню позивача до Пенсійного фонду України від 09.06.2025.
		Позивачу на час звернення до суду з позовною заявою було сплачено 62733,73 грн. в рахунок недоотриманої пенсії, що підтверджується копією скриншоту з додатку «Дія» та випискою по картці /рахунку НОМЕР_8 (а.с.29-31).
		 
		Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців
		Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		До складу спадщини, як це передбачено ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
		- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
		- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
		Відповідно дост. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Уразі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
		Відповідно дост. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу. Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначені підстави для припинення виплати пенсії. Таким підставами є : 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».
		Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.
		Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннямЗакону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.
		Як зазначається представником позивача за змістом позовної заяви та визнається відповідачем за змістом відзиву на позов, стосовно спадкодавця ОСОБА_3 , на запит нотаріуса було видано довідку про нараховану та невиплачену пенсію за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 на суму 190 153,10 грн.. Зазначена обставина також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.05.2025.
		Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст.66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 127635,68 грн. (з урахуванням сплаченої частини).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, було затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
		У силу абзацу другого пункту 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
		Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
		Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
		У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
		За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
		Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
		Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
		У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
		Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
		Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
		Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
		Так, п. 73 рішенням ЄСПЛ по справі «Грудіч проти Сербії» та «Пейчич проти Сербії» було зазначено, що аргументація відмови держави поновити громадянину виплату пенсій, яка була призначена йому державою раніше, але зараз її виплати припинено, є втручанням в його право мирного користування майном, та таке втручання суперечить національному законодавству та статті 1 Протоколу 1 Конвенції. Позбавлення громадянина похилого віку пенсійних виплат, які є основним джерелом для існування, не виправдовує жодний суспільний інтерес.
		В рішенні «Пічкур проти України», Суд зазначив, що обмеження на отримання пенсії залежно від місця проживання є порушенням статті 14 Конвенції, згідно якою користуванням правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
		Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця ОСОБА_3 у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Як визначено ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.
		Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
		З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про виплату позивачу недоотриманих сум пенсії згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.
		Окрім того, відповідачем не визнається за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_3 за період з травня 2023 року по серпень 2024 року, який не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину. Відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
		Отже, оскільки за життя ОСОБА_3 недоотримала пенсію у розмірі 190153,10 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємицею та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, тому суд приходить до переконання, що позивач як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію за період з травня 2023 року по серпень 2024 у сумі 127635,68 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. 
		Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.05.2023 по 31.08.2024, а також стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії у сумі 127635,68 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
		Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.
		Відповідно до п.1 ч.1ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п.1 ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.
		Представник відповідача у відзиві на позовну заяву в частині стягнення витрат на правничу допомогу заперечення не надав.
		Представником позивача подано до суду докази понесених позивачем витрат з оплати правничої допомоги, які представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача.
		Відповідно до ч.3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено: ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1251265 від 10.07.2025; договором від 24.06.2025 про надання правничої допомоги згідно якого загальна вартість наданих послуг за договором складає 15 000,00 грн.; квитанція про сплату суми за правову (правничу) допомогу від 24.06.2025 згідно якої позивачем сплачено за договором про надання правничої допомоги від 24.06.2025 суму 15 000,00 грн..
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
		Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
		Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
		Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
		Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
		Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
		Дослідивши надані докази, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1276 гривень 36 копійок.
		Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування - задовольнити.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи20490012, місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , недоотриману пенсію ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 127 635 ( сто двадцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 68 копійок, відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за № 673, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяною Юріївною. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи20490012, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) гривень 36 копійок.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи20490012, місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять) тисяч гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
		Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2025 року.
		 
		Суддя: О.О. Романько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...