Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5472/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 23.10.2025. Зареєстровано: 23.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		23.10.2025Справа №  910/5472/25За позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» 
		до Головного управління ДПС у м. Києві 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарс Груп» 
		про стягнення 171 502,81 грн
		Суддя Смирнова Ю.М.
		Без повідомлення (виклику) учасників справи
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний» (далі - позивач, ДП «МТП «Південний») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення збитків у сумі втраченого податкового кредиту на суму 171 502,81 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несвоєчасне виконання податковим органом рішення суду, а також наявність порушення податкового законодавства в частині виконання обов`язку реєстрації в ЄРПН податкової накладної та її надання ДП «МТП «Південний» (ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України) має наслідком понесення комерційним державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України, збитків у вигляді неотриманого позивачем податкового кредиту у сумі 171 502,81 грн (позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму).
		Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5472/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
		Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
		Також, вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амарс Груп» (далі - третя особа, ТОВ «Амарс Груп») та встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
		22.05.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву (зареєстрований судом 23.05.2025), в якому останній просив суд відмовити у  задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у справі Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/15535/18, рішенням якого визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу, а вказаним рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні, на підставі якого податковим органом зареєстровано податкові накладні.
		На думку відповідача, актуальна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, яка ухвалена в подібних правовідносинах, свідчить про безпідставність звернення позивача з позовом щодо стягнення з податкового органу збитків, завданих неправомірними діями податкового органу щодо зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних, оскільки ДП «МТП «Південний» як покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних; до моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може; саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
		Також відповідач зазначав, що якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом, отже, причино-наслідковий зв`язок між рішеннями контролюючих органів і збитками позивача (покупця) - відсутній, у зв`язку з чим належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
		23.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву на адресу третьої особи.  
		27.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзив на позовну заяву, посилаючись на те, що позивачу надано збитки у вигляді позбавлення права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму ПДВ, саме в внаслідок протиправної поведінки відповідача, який заблокував реєстрацію оформлених ТОВ «Амарс Груп» як продавцем податкових накладних, а у подальшому не виконав вчасно рішення адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, залишеного без змін Окружним адміністративним судом міста Києва від 09.12.2018, якими відповідача було зобов`язано зареєструвати податкові накладні в ЄРПН за датами їх подання, таким чином відповідач повинен був зареєструвати податкові накладні 03.11.2020 (день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням), проте податкові накладні були зареєстровані лише 19.01.2022 тобто після спливу 1095 днів з дати складення податкової накладної (для податкової накладної № 1 від 18.05.2018 - 16.05.2021 та для податкової накладної № 3 від 21.06.2018 - 19.06.2021).
		Також позивач зазначав, що необхідними умовами для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, є: протиправність поведінки (не своєчасна реєстрація податкових накладних, відповідно до рішення суду), наявність у продавця збитків (сума коштів у розмірі 171 502,81 грн, яку б позивач міг би внести до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму) і причинний зв`язок між неправомірними діями і завданими збитками (зв`язок між неправомірними діями відповідача і завданими збитками позивачу), що і було зазначено позивачем у позовній заяві.
		На думку позивача, висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані до даної справи, оскільки продавець у справі № 925/556/21 добровільно сплатив покупцю штраф у договірному порядку, а за встановлених у цій справі обставин, зокрема подальшої реєстрації податкової накладної, що надає право покупцеві отримати податковий кредит, він двічі мав би можливість отримати «вигоду» від угоди: по-перше, у розмірі штрафу, передбаченого умовами Договору, а по-друге, отримати податковий кредит у розмірі ПДВ за податковою накладною (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України), тоді як у даній справі Договір не містить зазначених умов, реалізація майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит не відбулась та позов пред`явлено покупцем, а рішення в адміністративній справі про зобов`язання податкового органу здійснити реєстрацію податкових накладних вчасно виконано не було, у зв`язку з чим правовідносини у справі № 925/556/21 та даній справі не є подібними.
		Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
		Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
		У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).
		Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи, ухвала від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Однак, конверт з ухвалою суду від 05.05.2025, який направлявся на адресу ТОВ «Амарс Груп»: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
		Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
		В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
		Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Відтак, третя особа мала право та не була позбавлена можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не надано пояснень щодо позову або відзиву, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх аргументів і міркування на підтримку або заперечення проти позову.
		За приписами частини п`ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
		Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п`ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
		Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.05.2018 між ДП «МТП «Южний» (далі - Покупець) та ТОВ «Амарс Груп» (далі - Постачальник) був укладений Договір № Т/СН-74/18 (про закупівлю товарів) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Покупцю товар (далі - товар), зазначений у Специфікації, що є Додатком № 1, відповідно до цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити товар.
		Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.05.2023 № 399, зокрема, змінено назву ДП «МТП «Южний» на ДП «МТП «Південний».
		Найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначені в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2. Договору).
		Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору становить 1 679  976,96 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 279 996,16 грн.
		Під час поставки товару Постачальник надає Покупцю оригінали наступних документів, зокрема: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірника видаткової накладної. Ненадання зазначених документів є підставою для відмови Покупця від прийняття товару (п. 4.4. Договору).
		Умовами пп. 6.1.1. п. 6.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний в повному обсязі оплачувати поставлений товар відповідно до умов Договору. 
		Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки і в порядку, встановлені цим Договором та надати Покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc Is.», або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН (пп. 6.3.1. та пп. 6.3.3. п. 6.3. Договору).
		Відповідно до п. 7.7. Договору, у разі втрати права Покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Постачальником протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, Покупець протягом 10 (десяти) календарних днів, наступних за 1095-м календарним днем з дати складання податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі суми втраченого податкового кредиту на підставі письмової прете з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.
		На виконання умов Договору, ТОВ «Амарс Груп» були виставлені рахунки на оплату № 10 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн (136 045,92 грн ПДВ) та № 2106 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн (35 456,89 грн ПДВ), копії яких надані в матеріали справи.
		ТОВ «Амарс Груп» було поставлено (відвантажено), а ДП «МТП «Південний» прийнято товар на загальну суму 1  029  016,86 грн, у тому числі 171  502,81 грн ПДВ, з яких:
		- 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 9 від 18.05.2018, товарно-транспортною накладною № 1805/од від 18.05.2018, приймальним актом № 3116 від 21.05.2018 з додатком до нього, копії яких надані в матеріали справи;
		- 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 12 від 21.06.2018, товарно-транспортною накладною № 2106/од від 21.06.2018, приймальним актом № 3492 від 23.06.2018 з додатком до нього, копії яких надані в матеріали справи.
		В свою чергу, в рамках Договору, позивачем було виконано в повному обсязі свій обов`язок щодо оплати поставленого ТОВ «Амарс Груп» товару на загальну суму 1 029 016,86 грн, у тому числі 171 502,81 грн ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2018 № 2572 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн (призначення платежу: рах. № 10 від 18.05.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3116 від 21.05.2018), та платіжною інструкцією № 8424 від 27.07.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн (призначення платежу: рах. № 2106 від 21.06.2018, дог. № Т/СН-74/18 від 11.05.2018, п/а № 3492 від 23.06.2018), копії яких надані в матеріали справи.
		За результатними вищезазначених господарських операцій, ТОВ «Амарс Груп» було складено податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн
		Проте, згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2018 за № 9119935428 та від 31.07.2018 за № 9158525882, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.4 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник «D»=.036335689715773197881705091469856715115, «Р»=2514.17 та показник «D»=.03614301993587065805382599512539647255754, «Р»=0».
		У реєстрації податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 було відмовлено за рішенням Комісії, що відображено у наданих в матеріли справи скріншотах сторінки Електронного кабінету платника податків.
		Як вбачається з позовної заяви, та не заперечується відповідачем,  у зв`язку із зупинкою податковим органом реєстрації податкових накладних, ТОВ «Амарс Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (справа № 826/15535/18), в якому просило суд, зокрема:
		1) визнання протиправним та скасування рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві № 825729/39649332 від 03.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2018 та № 897926/39649332 від 29.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 21.06.2018;
		2) зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 датою їх подання.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, адміністративний позов було задоволено повністю. 
		На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві та, відповідно, реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
		На виконання зазначених рішень адміністративних судів, податкові накладні від 18.05.2018 № 1 та від 21.06.2018 № 3 зареєстровані податковим органом 19.01.2022, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.01.2022 за № 9119935428 та від 19.01.2022 за № 9158525882, а також витягом у розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ № 11254274 від 19.01.2022 на запит від 11.06.2024 № 11254274.
		Проте, на думку позивача, враховуючи положення п. 19 та п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням, таким чином податкові накладні від 18.05.2018 № 1 та від 21.06.2018 № 3 повинні були зареєстровані податковим органом 03.11.2020, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, термін паротягом якого ПДВ включається до складу податкового кредиту - 1095 днів сплив для податкової накладної від 18.05.2018 № 1 - 16.05.2021 та податкової накладної від 21.06.2018 № 3 - 19.06.2021. Отже, вищезазначені податкові накладні були зареєстровані податковим органом за рішенням суду після спливу 1095 днів з дати складення податкової накладної, у зв`язку і чим позивач втратив право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 171 502,81 грн за зазначеним Договором.
		Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з тим, що внаслідок протиправної поведінки ГУ ДПС у м. Києві, яке неправомірно заблокувало реєстрацію оформлених ТОВ «Амарс Груп» податкових накладних, а у подальшому не виконало вчасно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, якими відповідача було зобов`язано зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за датами їх подання, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 171 502,81 грн.
		Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
		 
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
		Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення податкових зобов`язань та спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів.
		Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом (п. 187.7. ст. 187 ПК України).
		За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Положеннями абз. 1 та абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. 
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		За приписами абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (абз. 5 п. 198.6 ст. 198 ПК України).
		Відповідно положень Закону України № 1914 від 30.11.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
		Згідно з абз. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).
		За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
		Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
		З наведеного вбачається, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
		Як встановлено судом, продавцем ТОВ «Амарс Груп» за результатом здійснених господарських операцій - поставки ДП «МТП «Південний» товару згідно умов Договору, було складено та направлено у податковий орган на реєстрацію податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн, реєстрація яких була зупинена, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2018 за № 9119935428 та від 31.07.2018 за № 9158525882, а в подальшому у реєстрації вказаних податкових накладних було відмовлено за рішенням Комісії, що відображено у наданих в матеріли справи скріншотах сторінки Електронного кабінету платника податків.
		Проте, ТОВ «Амарс Груп» було оскаржено правомірність рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві № 825729/39649332 від 03.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 18.05.2018 та № 897926/39649332 від 29.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 21.06.2018, які були визнані необґрунтованими та скасовані рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва 09.12.2018 у справі № 826/15535/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, із зобов`язанням ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 датою їх подання.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних рішень адміністративних судів, спірні податкові накладні були зареєстровані відповідачем лише 19.01.2022.
		В силу приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною першою ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статті  1173,  1174 ЦК України  передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. 
		Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі  ст. 1173 ЦК України.
		У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 925/101/19.
		Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.
		Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
		Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
		Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 917/877/17).
		Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
		Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
		Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди (п. 114.2 ст. 114 ПК України).
		Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Велика Палата дійшла висновку, що з 1 січня 2015  року ПК України  не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
		Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
		Ураховуючи викладене, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
		Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
		Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
		Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
		Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що зазначено вище.
		Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.
		Причинно-наслідковий зв`язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ.  
		Як встановлено судом, ТОВ «Амарс Груп», як продавець товарів за Договором, здійснило свій обов`язок по складанню та направлення на реєстрацію спірних податкових накладних згідно зі строками, передбаченими на то податковим законодавством, а також реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента - ДП «МТП «Південний» на одержання права на податковий кредит, а саме: надало податковому органу відповідні документи для прийняття рішення про реєстрацію зупинених податкових накладних в ЄРПН, а також пояснення щодо суті господарської операції, і в подальшому, звернулось до адміністративного суду з позовом у справі № 826/15535/18 про скасування рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних, за результатами вирішення якої вказані рішення комісії скасовано та зобов`язано податковий орган здійснити реєстрацію спірних податкових накладних № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних - датою їх подання.
		Однак, як зазначалось, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва 09.12.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі № 826/15535/18, спірні податкові накладні № 1 від 18.05.2018 на суму 816 275,52 грн, у тому числі ПДВ 136 045,92 грн та № 3 від 21.06.2018 на суму 212 741,34 грн, у тому числі ПДВ 35 456,89 грн були зареєстровані відповідачем лише 19.01.2022.
		Слід зазначити, що положеннями п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування та набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
		У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядок № 1246).
		Отже, судом встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві тривалий час не виконувало рішень адміністративних судів та не реєструвало податкові накладні ні № 1 від 18.05.2018 та № 3 від 21.06.2018, які мали бути зареєстровані у ЄРПН датою їх подання, у зв`язку чим, термін, протятого якого згідно зі ст. 198.6 ПК України, позивач мав право включити суму ПДВ до складу податкового кредиту - 1095 днів за дати складання податкової накладної/розрахунку коригування - сплив для зазначених податкових накладних, що відповідачем не спростовано. 
		При цьому, у разі набрання законної сили рішення суду та реєстрації податкової накладної в ЄРПН, складеної у червні 2023, по якій минув перебіг строків для формування податкового кредиту, а саме 365 днів з моменту складання податкової накладної, покупцем буде втрачено право на включення їх до складу податкового кредиту.
		Також слід зазначити, що ПКУ не передбачено виключень щодо термінів формування податкового кредиту за податковими накладними, які реєструються в ЄРПН згідно з рішенням суду (Індивідуальна податкова консультація  ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2024 № 4295/ІПК/26-15-04-04-07).
		Таким чином, невчасне виконання судових рішень у справі № 826/15535/18 мало наслідком відсутність реалізації майнового інтересу позивача на виникнення прав на податковий кредит у строки, передбачені податковим законодавством.
		З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між фактом невчасної реєстрації спірних податкових накладних згідно з рішеннями адміністративних судів та неможливістю позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на суму 171 502,81 грн, яка фактично є збитками позивача.
		Стосовно посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також доводів про те, що обраний позивачем в межах цієї справи спосіб захисту є неналежним, слід зазначити наступне.  
		Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №    233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси /між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема п. 1 частини другої ст. 287 ГПК України та п. 5 частини першої ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		Слід зазначити, що правовідносини у справі № 925/556/21 та у даній справі не є подібними.
		Так, у справі № 925/556/21 продавцем заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі суми, сплаченої як відшкодування втраченого майнового інтересу покупця.
		При цьому, судом встановлено, що продавець реалізував своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинив дії, спрямовані на  відновлення  майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернулось до адміністративного суду з позовом, за результатами вирішення якої податковий орган зареєстрував у ЄРПН податкову накладну датою її подання на реєстрацію. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту  201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Натомість, у даній справі позов пред`явлено покупцем, а рішення в адміністративній справі про зобов`язання податкового органу здійснити реєстрацію податкових накладних виконано в строки, що позбавили позивача права в строк 1095 днів з дати складання податкової накладної скористатись правом на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму
		Отже, у даній справі, на відміну від справи № 925/556/21, реалізація майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит не відбулась.
		За наведених обставин, висновки Верховного Суду, наведені у постанові по справі № 925/556/21, не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
		Положення п. 21.3 ст. 21 ПК України передбачає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
		Оскільки позивачем доведено факт наявності збитків та їх розмір у сумі 171 502,81 грн, які заявлено позивачем до стягнення, а також доведено, що виникнення таких збитків є об`єктивним наслідком поведінки відповідача, який протиправно не прийняв для реєстрації спірні податкові накладні, за якими позивач мав би право включити суми податку до складу податкового кредиту, відтак і збитки позивача, які полягають у втраченому праві на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, стали об`єктивним наслідком поведінки відповідача.
		Тож, встановивши вищенаведені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а порушені права позивача будуть відновлені та захищені.
		Частиною першою ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
		Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства
		Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
		Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з розміру судового збору за подачу позовної заяви - 3  028,00 грн, а також з розміру транспортних витрат, необхідних для забезпечення доставки представника позивача до суду для прийняття участі у судових засіданнях (залежить від фактичної кількості проведених судових засідань) та витрат на здійснення поштових відправлень процесуальних документів у даній справі відповідно до вимог процесуального законодавства. 
		Доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, окрім розміру судового збору, позивачем суду надано не було.  
		Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код: 44116011) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, вул. Берегова, 13; ідентифікаційний код: 04704790) збитки у розмірі 171  502 (сто сімдесят одна тисяча п`ятсот дві) грн 81 коп. та також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                               Ю.М. Смирнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...