Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11526/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 27.10.2025. Зареєстровано: 27.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2025.
Дата набрання законної сили: 20.10.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" жовтня 2025 р.           Справа№ 910/11526/24
		 
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Пантелієнка  В.О.
		суддів:            Андрієнка  В.В. 
		          Доманської  М.Л. 
		 
		 
		секретар судового засідання   Дюкарєва І.М.
		 
		за участю представників згідно протоколу судового засідання,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Коростенська видобувна компанія"
		на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. 
		(повний текст складено 20.03.2025р.)
		у справі №910/11526/24 (суддя Бойко Р.В.)
		за позовом Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)
		до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Новел Пром"
		2.Акціонерного товариства (далі - АТ) "Коростенський Кар`єр"
		3.ТОВ "Коростенська видобувна компанія"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 
		1.Державної служби геології та надр України
		2.Офісу Генерального прокурора
		3.Служби безпеки України
		4.Міністерства юстиції України
		про визнання договорів недійсними
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 у задоволенні позовних вимог Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) до ТОВ "Новел Пром", АТ "Коростенський Кар`єр", ТОВ "Коростенська видобувна компанія" про визнання недійсними договорів відмовлено повністю; застосовано наслідки недійсності нікчемних договорів, а саме: договору №15/04/24-1 (купівлі-продажу) прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом  на користування надрами №634 від 19.09.1996р., укладеного 15.04.2024р. між ТОВ "Новел Пром" та АТ "Коростенський Кар`єр", договору №24/10/22-1 (купівлі-продажу) прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 19.09.1996р., укладеного 22.10.2024р. між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Коростенська видобувна компанія", у такий спосіб: стягнуто у дохід держави України спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), надрокористувачем за яким на момент постановлення рішення відповідно до відомостей Державної служби геології та надр України зареєстроване ТОВ "Коростенська видобувна компанія"; стягнуто з ТОВ "Новел Пром" у дохід держави України грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн.; стягнуто з АТ "Коростенський Кар`єр" у дохід держави України грошові кошти у розмірі 1 000 000 грн. 
		Не погоджуючись із винесеним рішенням, Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги E.S. Mining Company Limited задовольнити.
		Також, не погоджуючись із винесеним рішенням, ТОВ "Коростенська видобувна компанія" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу №910/11526/24 за встановленою законом підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах провадження у справі №904/139/25 про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія".
		У відзиві на апеляційну скаргу Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) ТОВ "Новел Пром" просить апеляційну скаргу Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед задовольнити частково, рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 скасувати частково, змінивши резолютивну частину рішення, яку викласти наступним чином: "у задоволенні позовних вимог Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед відмовити повністю".
		У відзивах на апеляційні скарги Офіс Генерального прокурора і Служба безпеки України просять відмовити Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" у задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 залишити без змін.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025р. заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Коробенко Г.П. про самовідвід від розгляду справи №910/11526/26 задоволено; відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Яценко О.В., Мальченко А.О., Коробенко Г.П. від розгляду справи №910/11526/26; матеріали справи №910/11526/26 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025р. заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., про самовідвід від розгляду справи №910/11526/24 задоволено; матеріали справи №910/11526/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 ГПК України.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025р. апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду; розгляд апеляційних скарг призначено на 04.08.2025р.
		04.08.2025р. у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пантелієнка В.О. на лікарняному,  розгляд справи не відбувся.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025р. апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду; заяву Служби безпеки України в частині відводу суддів Станіка С.Р. та Козир Т.П. залишено без розгляду; визнано заяву Служби безпеки України про відвід судді Пантелієнка В.О. у справі №910/11526/24 за апеляційними скаргами Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. необґрунтованою; матеріали справи №910/11526/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України з метою розгляду заяви Служби безпеки України про відвід судді Пантелієнка В.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025р. відмовлено у задоволенні заяви Служби безпеки України про відвід судді Північного апеляційного господарського суду  Пантелієнка В.О. від розгляду справи №910/11526/24.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025р. розгляд справи №910/11526/24 призначено на 22.09.2025р.; заяву представника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025р. апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
		19.09.2025р. до апеляційного суду від Офіса Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення у справі.
		22.09.2025р. у судовому засіданні представник Служби безпеки України заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що СБУ звернулась до Черкаської обласної прокуратури з проханням надати протокол судового засідання в кримінальному провадженні, де обвинуваченою є ОСОБА_19. - директор і єдиний засновник ТОВ "Мікарт" - ініціюючого кредитора у справі №904/139/25 про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія". Даний протокол судового засідання необхідний для дослідження в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025р. у судовому засіданні по справі №910/11526/24 оголошено перерву до 20.10.2025р. згідно ст.216 ГПК України.
		10.10.2025р. та 16.10.2025р. до апеляційного суду від Міністерства юстиції України і Служби безпеки України надійшли пояснення, в яких просять суд: врахувати інформацію при вирішенні справи №910/11526/24; відмовити Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" у задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 залишити без змін.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" на рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. у справі №910/11526/24 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		У вересні 2024 року Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед звернулась до господарського суду м.Києва із позовом до ТОВ "Новел Пром" та АТ "Коростенський Кар`єр" про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р., що укладений між АТ "Коростенський Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром". Разом з вказаним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
		Ухвалою господарського суду м.Києва від 25.09.2024р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11526/24; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державну службу геології та надр України; задоволено клопотання позивача про витребування доказів частково та витребувано від АТ "Коростенський Кар`єр", ТОВ "Новел Пром" та Державної служби геології та надр України докази; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено проведення підготовчого засідання; відмовлено Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Ухвалою місцевого суду від 14.10.2024р. у справі №910/11526/24 було повернуто Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед заяву про забезпечення позову від 09.10.2024р. та доповнення до заяви про забезпечення позову від 10.10.2024р. без розгляду на підставі ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою місцевого суду від 30.10.2024р. у справі №910/11526/24, зокрема, заяву Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)" про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено Державній службі геології та надр України: - вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р., виданого на ім`я АТ "Коростенський Кар`єр" (ідентифікаційний код 00292422) (Коростенське (Стремигородське) родовище); - вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (Коростенське (Стремигородське) родовище); - підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (Коростенське (Стремигородське) родовище). Залучено до участі у справі Офіс Генерального прокурора і Службу безпеки України в якості третьої особи-2, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Залучено до участі у справі ТОВ "Коростенська видобувна компанія" в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Підготовче засідання відкладено.
		Протокольними ухвалами господарського суду м.Києва від 19.11.2024р., зокрема,  виправлено описку в зазначені того на стороні кого залучено ТОВ "Коростенська видобувна компанія" в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та постановлено вважати правильним "на стороні відповідачів". Залучено до участі у справі Міністерство юстиції в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; задоволено клопотання третьої особи-2 в частині витребування у Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед відомостей про склад акціонерів позивача станом на сьогоднішній день; відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову; відкладено підготовче засідання.
		Ухвалою місцевого суду від 28.11.2024р. у справі №910/11526/24 застосовано до Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України ОСОБА_20 та начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів Державної служби геології та надр України ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з ОСОБА_20 та ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі по 30 280,00 грн. з кожного.
		Також, 28.11.2024р. господарським судом м.Києва постановлено на адресу Кабінету Міністрів України окрему ухвалу щодо дій Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України ОСОБА_20 в частині видачі наказу №532 від 14.11.2024р. "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" всупереч судової заборони, встановленої ухвалою господарського суду м.Києва від 30.10.2024р. у справі №910/11526/24. 
		02.12.2024р. до місцевого суду Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд розглянути не лише вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р., що укладений між АТ "Коростенський Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром", а й вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р., що укладений між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Коростенська видобувна компанія".
		Ухвалою місцевого суду від 05.12.2024р., зокрема, було прийнято до розгляду заяву Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед про зміну предмету позову та постановлено здійснювати розгляд справи №910/11526/24 з урахуванням зміни предмету позову; залучено ТОВ "Коростенська видобувна компанія" до участі у розгляді справи №910/11526/24 в якості відповідача-3; призначено підготовче засідання.
		Протокольними ухвалами господарського суду м.Києва від 16.01.2025р. почато розгляд справи №910/11526/24 спочатку; оголошено перерву в підготовчому засіданні.
		Протокольною ухвалою господарського суду м.Києва від 30.01.2025р. призначено розгляд справи №910/11526/24 по суті.
		07.02.2025р. до місцевого суду від ТОВ "Коростенська видобувна компанія" надійшла заява про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі №904/139/25 про банкрутство. 
		12.02.2025р. до місцевого суду від ТОВ "Коростенська видобувна компанія" надійшла заява про долучення до матеріалів справи ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025р. про відкриття провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарт" у справі №904/139/25 про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія". 
		Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. було повернуто Службі безпеки України позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору до Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія" про визнання недійсними договорів та правочину, про стягнення коштів та акцій в дохід держави без розгляду.
		Протокольною ухвалою господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. було відмовлено відповідачу-3 у задоволенні заяви про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №904/139/25.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Реєстром власників іменних цінних паперів від 17.01.2024р. №115118 Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є власником контрольного пакету простих акцій АТ "Коростенський Кар`єр" у розмірі 61,683712% і має право вирішального голосу.
		Відповідно до сертифікату, виданого Департаментом реєстратора компаній та інтелектуальної власності Міністерства енергетики, промисловості та торгівлі Республіки Кіпр станом на 03.12.2021р. єдиним акціонером Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є Компанія Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited).
		Відповідно до реєстраційної форми НЕ 57, поданої Компанією Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited, НЕ 292927) для реєстрації змін щодо власника акцій 11.11.2022р. акції Компанії Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) перейшли у власність від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 .
		За формою НЕ 57, поданою до Державного реєстратора компаній 27.09.2023р. акції Компанії Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) перейшли у власність від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , відповідно останній повністю контролює компанію, яка є єдиним власником Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), яка в свою чергу має контрольний пакет акцій у АТ "Коростенський Кар`єр"
		Отже кінцевим бенефіціарним власником з непрямим вирішальним впливом АТ "Коростенський Кар`єр" є ОСОБА_3 , що також підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". 
		Згідно рішення РНБО та відповідно Указу Президента України до Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited, НОМЕР_1 ) (п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023р., введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023), Компанії Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) (п. 175 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023р., введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023), ОСОБА_6 (п. 33 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023р., введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023) та ОСОБА_3 (п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023р., введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023) було застосовано санкції, які передбачають блокування активів, повне припинення торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		В подальшому застосовані до ОСОБА_3 санкції були змінені Указом Президента України від 21.08.2024р. №511/2024.
		15.04.2024р. між АТ "Коростенський Кар`єр" (продавець) та ТОВ "Новел Пром" (покупець) укладено Договір №15/04/24-1 прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (далі - Договір від 15.04.2024р.), у відповідності до п. 2.1 якого покупець зобов`язався за суму коштів, визначену сторонами в п. 3.1 цього договору, придбати у продавця права на користування надрами (дозвіл) з метою видобування корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) ділянки Коростенського (Стремигородського) родовища (площею 49,8 га), яке знаходиться в Коростенському районі Житомирської області. 
		У пункті 2.1 Договору від 15.04.2024р. також визначено, що під дозволом сторони розуміють спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. із строком дії до 16.09.2032р. на видобування граніту.
		Пунктом 3.1 Договору від 15.04.2024р. передбачено, що ціна прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р. за цим договором становить 1 000 000,00 грн.
		У пункті 4.1 Договору від 15.04.2024р. сторонами погоджено, що після підписання даного договору покупець зобов`язаний:
		1) протягом 10 робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу сплатити продавцю кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 500 000,00 грн;
		2) протягом 10 робочих днів з дня внесення змін до державного реєстру спецдозволів, на підставі наказу Держгеонадра про внесення змін до спецдозволу, в якому вказано нового власника спецдозволу, сплатити кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 500 000,00 грн.
		Після укладення Договору покупець зобов`язаний укласти з Держгеонадрами угоду про умови користування надрами у встановлений законодавством строк (п. 4.2 Договору від 15.04.2024р.).
		Відповідно п. 4.3 Договору від 15.04.2024р., продавець після виконання покупцем зобов`язань, передбачених підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.
		Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору від 15.04.2024р.).
		Директором АТ "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_5 було надано лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р., яка була посвідчена приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. 23.04.2024р. та зареєстрована в реєстрі за №1919.
		30.08.2024р. ТОВ "Новел Пром" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. 
		Наказом Державної служби геології та надр України №454 від 01.10.2024р. відмовлено ТОВ "Новел Пром" у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.
		Як вбачається із листа Державної служби геології та надр України вих. №6527/07/2-24 від 14.10.2024р., наказом Державної служби геології та надр України №454 від 01.10.2024р. було відмовлено ТОВ "Новел Пром" у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р., оскільки у поданих документах було виявлено, що до кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 застосовані санкції, в той час як в листі-згоді від 23.04.2024р. зазначалось, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р., під забороною (арештом) не перебувають, тобто виявлено недостовірну інформацію.
		Директором АТ "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_5 було надано ще один лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р., яка була посвідчена приватним нотаріусом Радзієвською В.В. 02.10.2024р. та зареєстрована в реєстрі за №687. Як вказано у даному листі-згоді, на прохання директора АТ "Коростенський Кар`єр" підпис на заяві засвідчено за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98.
		02.10.2024р. ТОВ "Новел Пром" повторно звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.
		Наказом Державної служби геології та надр України №460 від 07.10.2024р. внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. щодо власника такого дозволу - ТОВ "Новел Пром".
		15.10.2024р. між Державною службою геології та надр України в особі начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів ОСОБА_1 та ТОВ "Новел Пром" укладено Угоду №634 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р..
		22.10.2024р. Державною службою геології та надр України було оформлено ТОВ "Новел Пром" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (видано новий бланк №380-СД/24 від 22.10.2024р., а.с. 50 т. 4).
		22.10.2024р. між ТОВ "Новел Пром" (продавець) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" (покупець) укладено Договір №24/10/22-1 прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (далі - Договір від 22.10.2024р.), у відповідності до п. 2.1 якого, покупець зобов`язався за суму коштів, визначену сторонами в п. 3.1 цього договору, придбати у продавця права на користування надрами (дозвіл) з метою видобування корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) ділянки Коростенського (Стремигородського) родовища (площею 49,8 га), яке знаходиться в Коростенському районі Житомирської області. 
		У пункті 2.1 Договору від 22.10.2024р. також визначено, що під дозволом сторони розуміють спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. із строком дії до 16.09.2032р. на видобування граніту.
		Пунктом 3.1 Договору від 22.10.2024р. передбачено, що ціна прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р. за цим договором становить 2 100 000,00 грн.
		У пункті 4.1 Договору від 22.10.2024р. сторонами погоджено, що після підписання даного договору покупець зобов`язаний:
		1) протягом 10 робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу сплатити продавцю кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 1 050 000,00 грн.;
		2) протягом 10 робочих днів з дня внесення змін до державного реєстру спецдозволів, на підставі наказу Держгеонадра про внесення змін до спецдозволу, в якому вказано нового власника спецдозволу, сплатити кошти в розмірі 50% від загальної вартості, визначеної у п. 3.1 Договору, яка складає 1 050 000,00 грн.
		Після укладення Договору покупець зобов`язаний укласти з Держгеонадрами угоду про умови користування надрами у встановлений законодавством строк (п. 4.2 Договору від 22.10.2024.).
		Відповідно п. 4.3 Договору від 22.10.2024р., продавець після виконання покупцем зобов`язань, передбачених підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору, зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.
		Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору від 22.10.2024р.).
		Директором ТОВ "Новел Пром" ОСОБА_7 було надано лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р., яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Одарченко Н.І. 23.10.2024р. та зареєстрована в реєстрі за №1792.
		25.10.2024р. ТОВ "Коростенська видобувна компанія" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.. 
		31.10.2024р. ТОВ "Новел Пром" (продавець) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" (покупець) укладено Додаткову угоду №1 до Договору №24/10/22-1 від 22.10.2024р., яким  було внесено зміни до п.п. 4.1, 4.3 Договору від 22.10.2024р. та передбачено, що після підписання даного Договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну права користування надрами, визначену сторонами в пункті 3.1 даного Договору. Продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу). Сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, наданням йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника.
		Наказом Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024р. внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. щодо власника такого дозволу - ТОВ "Коростенська видобувна компанія".
		15.11.2024р. між Державною службою геології та надр України в особі начальника Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання спеціальних дозволів ОСОБА_1 та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" укладено Угоду №634 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.
		Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про недійсність Договору від 15.04.2024р. та Договору від 22.10.2024р., оскільки відчуження спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. було вчинено з боку АТ "Коростенський Кар`єр" за відсутності погодження таких дій уповноваженими органами управління такого товариства (в т.ч. загальними зборами акціонерів), а також з порушенням норм Закону України "Про санкції" і має своїм наслідком фактичне припинення здійснення АТ "Коростенський Кар`єр" своєї господарської діяльності, що в свою чергу порушує права акціонерів останнього, зокрема Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, як власника контрольного пакету акцій у розмірі 61,683712% статутного капіталу відповідача-2, а тому існують визначені ст. 215 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання його недійсним.
		Щодо питання, який суд мав розглядати даний спір, апеляційний суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також     міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Господарський процесуальний закон визначає виключні випадки для передачі справи з одного суду до іншого суду у ст. 30 ГПК України, а ст. 31 ГПК України визначає умови, за яких справа передається з одного суду до іншого суду.
		Вбачається, що всіма учасниками справи не заперечувалося, що справа №910/11526/24 прийнята місцевим судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а на думку відповідачів-2, -3 підстави для передачі справи до іншого суду виникли 04.02.2025р. - в момент відкриття господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/139/25 про банкрутство ТОВ "Коростенська видобувна компанія".
		Місцевим судом правильно зазначено, що окреслена ситуація регулюється ч. 2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
		Тобто ГПК України зобов`язує суд продовжити розгляд справи, і містить лише одне виключення - коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
		Передбачений ч. 2 ст. 31 ГПК України випадок не має місця в межах справи №910/11526/24, адже залучення ТОВ "Коростенська видобувна компанія" до участі у розгляді справи в статусі відповідача-3 відбулося ухвалою господарського суду м.Києва від 05.12.2024р., тобто у 2024 році, і саме по собі не призводило до виключної підсудності даної справи іншому суду.
		З іншого боку, за змістом ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до     Податкового кодексу України.
		Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
		Оцінюючи конкуренцію вказаних норм, місцевий суд вірно звернувся до прийомів законодавчої техніки з метою з`ясування дійсного змісту сформульованої правової норми у тексті ГПК України та КУПБ: тлумачення ГПК України в частині відсутності у положеннях ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України згадки про передбачений ч. 3 ст. 7 КУПБ випадок.
		Колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо того, що у Господарському процесуальному кодексі України законодавець неодноразово застосовує конструкцію виділення норм (випадків), які по іншому регулюються КУПБ, а саме: ч. 5 ст. 41 щодо іншого визначення КУПБ складу учасників справи;  п. 3-1 ч. 7 ст. 137 щодо виключень випадків та особливого порядку накладання арешту, що передбачені КУПБ;  ч. 5 ст. 232 щодо особливих видів судових рішень, що приймаються в КУПБ; ч. 1 ст. 235 щодо можливості передбачення КУПБ іншого порядку надрання законної сили ухвалами суду;  ч. 2 ст. 255 щодо випадків апеляційного оскаржень судових рішень відповідно до КУПБ;  ч. 3 ст. 273 щодо особливих строків розгляду апеляційних скарг на постанови, передбачених КУПБ; п. 4 ч. 1 ст. 287 щодо судових актів, які підлягають касаційному перегляду, що визначено КУПБ; ч. 1 ст. 320 щодо перегляду за нововиявленими обставинами ухвал, які підлягають оскарженню у випадках, передбачених КУПБ; ч. 5 ст. 337 щодо права застосувати тимчасове обмеження фізичної особи в порядку визначеному КУПБ.
		Відтак, наявність норми у КУПБ, яка не відповідає загальним приписам ГПК України, зумовило зміну відповідних норм ГПК України із додаванням у ці норми слів "у порядку, визначеному КУПБ", "крім випадків, визначених КУПБ" або рівнозначних словосполучень в залежності від суті неузгодженості.
		Останні зміни до ГПК України (в частині узгодженості його із КУПБ, в т.ч. заміни слів "Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на КУПБ) внесені Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" від 19.09.2024р. №3985-ІХ. 
		На цей момент, положення ч. 3 ст. 7 КУПБ мали діючу редакцію, проте законодавець не вносив ніяких змін до ч. 2 ст. 31 ГПК України.
		Кодегія суддів погоджується з місцевим судом, що за описаної логікою законодавця, у разі якщо б він бажав узгодити між собою взаємовиключні норми ГПК та КУПБ (як в даному випадку ч. 2 ст. 31 ГПК України та ч. 3 ст. 7 КУПБ) від повинен був доповнити ч. 2 ст. 31 ГПК України іншим винятком із загального правила на зразок застосованої по тексту ГПК України законодавчої техніки словосполученням "та у випадках, передбачених КУПБ" чого зроблено не було.
		Положення ст. 31 ГПК України не зазнали змін у зв`язку із прийняттям КУПБ, на відміну від інших норм ГПК України до яких включені норми, спрямовані на врегулювання суперечностей із приписами КУПБ. Таким чином, законодавець не бажав внести зміни до положень ч. 2 ст. 31 ГПК України та не додав у цю норму інше виключення із загального правила про обов`язок суду розглянути справу, яка надійшла до його провадження із додержанням правил підсудності. Зміст ч. 2 ст. 31 ГПК України по суті встановлює обов`язок суду на розгляд справи за винятком одного випадку, до якого ч. 3 ст. 7 КУПБ не відноситься.
		Підготовче провадження у даній справі було закрито місцевим судом протокольною ухвалою від 30.01.2025р., а відтак відкриття 04.02.2025р. справи про банкрутство відповідача-2 не є підставою для зміни суду, який має розглянути справу по суті та винести у ній рішення. 
		Вбачається, що місцевим судом було проведено хронологію подій, які передували подачі заяви про передачу справи до господарського суду Дніпропетровської області, та  встановлено обставини, а саме: 1) незначна сума (251 341,87 грн.) та момент виникнення боргу, який став підставою для відкриття справи про банкрутство; 2) слова бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" про одержання дозволів та плани запускати масштабне видобування корисних копалин у березні-квітні 2025 року; 3) набуття відповідачем-3 інших активів відповідача-1 (рухомого та нерухомого майна, відмінного від спірного спеціального дозволу); 4) визнання в межах справи №904/139/25 за вказаних обставин адвокатом ТОВ "Коростенська видобувна компанія", який входить в одне адвокатське об`єднання із адвокатом Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" у справі №910/11526/24, вимог ініціюючого кредитора; 5) зміна місцезнаходження майбутнього банкрута у незначний проміжок часу (через шість календарних днів, два з яких були вихідними днями) із моменту його залучення до участі у справі №910/11526/24 в якості відповідача-3 та надходження заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство через місяць (на який припадали новорічні свята) після такої зміни місцезнаходження; 6) неповідомлення суд у підготовчому засіданні 30.01.2025р. про існування заяви про відкриття справи про банкрутство на розгляді іншого суду.
		Колегія суддів погоджується що в таких діях вбачається створення передумов для зміни складу, який розглядає справу №910/11526/24.
		Крім того, справа №910/11526/24 розглядається по суті місцевим господарським судом, а у Верховному Суді перебувають на розгляді касаційні скарги на ухвали суду від 30.10.2024р. та від 28.11.2024р.
		Станом на 18.02.2025р. відомості діловодства не містили інформації про повідомлення Верховний Суд про відкриття справи про банкрутство відповідача-3, а також відсутнє клопотання про передачу справи на розгляд суддів, що входять до колегії з питань банкрутства. 
		Тому місцевим судом законно і обгрунтовано відмовлено ТОВ "Коростенська видобувна компанія" у задоволенні заяви про передачу справи №910/11526/24 для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №904/139/25, з огляду на системний аналіз положень ч. 2 ст. 31 ГПК України, оскільки в разі зміни складу відповідачів зміна підсудності можлива лише на стадії підготовчого провадження, а після закриття підготовчого провадження зміна підсудності не допускається, відтак дана справа правильно була розглянута судом, який прийняв її до свого провадження з додержанням правил підсудності.
		Щодо права акціонера на подачу самостійного позову про визнання недійсним договору, укладеного товариством, апеляційний суд зазначає наступне.
		Обґрунтовуючи право на самостійний позов Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед вказує, що:
		- вона є мажоритарним акціонером АТ "Коростенський Кар`єр" (61,6837% акцій), основним видом діяльності якого є видобуток корисних копалин на Коростенському (Стремигородському) родовищі, що здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.. На підтвердження вказаних обставин позивач надав виписку власників іменних цінних паперів станом на 16.01.2024;
		- спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. відчужено керівником АТ "Коростенський Кар`єр" на підставі оскаржуваного правочину (як стало відомо під час судового розгляду - Договору від 15.04.2024р.), і це, на думку позивача, позбавляє таке товариство права на одержання прибутку від власної діяльності на 100%. Ухвалою суду від 25.09.2024. про відкриття провадження у справі було витребувано у відповідачів оскаржуваний правочин і його оригінали надано суду, які в свою чергу долучено до матеріалів справи №910/11526/24;
		- таке відчуження не погоджено загальними зборами акціонерів АТ "Коростенський Кар`єр", позивач не може користуватися правами акціонера через введені щодо нього санкції, а здійснення діяльності АТ "Коростенський Кар`єр" без відчужуваного дозволу є неможливим;
		- відповідачі діяли недобросовісно, а керівник АТ "Коростенський Кар`єр" перевищив власні повноваження.
		Судом першої інстанції було встановлено, що позивач позбавлений права провести загальні збори акціонерів через введення санкцій Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, якими заборонено тимчасово користуватися активами - в т.ч. акціями АТ "Коростенський Кар`єр".
		Тимчасова заборона користування належними позивачу акціями з огляду на розмір належного позивачу пакету та визначений законодавством кворум для проведення таких зборів, взагалі виключає можливість проведення зборів акціонерів та зміни керівника товариства.
		Відповідачі заперечують проти права Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед на подачу самостійного позову, вказуючи на:
		- згідно із сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду учасники товариства не вправі звертатись від свого імені до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій або бездіяльності;
		- посилаючись на практику касаційного суду, відповідач-2 зазначає, що за будь-яких обставин учасник (акціонер) товариства не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах і від імені товариства, виступаючи при цьому в процесуальному статусі представника такого товариства;
		- відсутній винятковий випадок для можливості оскарження акціонером укладеного відповідачем-2 правочину; 
		- описуваними в позові діями директора АТ "Коростенський Кар`єр" могло відбутись втручання саме в права АТ "Коростенський Кар`єр", а не в корпоративні права позивача як акціонера даного товариства, - що зумовлює прямий висновок про те, що позивач не мав права від свого імені звертатись до суду із позовом про захист майнових прав АТ "Коростенський Кар`єр";
		- укладення Договору від 15.04.2024р. мало вплив виключно на майнові права АТ "Коростенський Кар`єр", а не на корпоративні права його акціонерів, і відтак - в рамках даних правовідносин відсутнє будь-яке порушене право або інтерес Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, за виняткових обставин учасник товариства може звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені чи від власного імені. 
		Теорія "проникнення за корпоративну завісу" сформувалася Європейським судом з прав людини починаючи з рішення 1995 року у справі "Agrotexim and Others v. Greece" та продовжує правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі "Barcelona Traction, Light and Power Company Limited" від 05.02.1970.
		За логікою Європейського суду з прав людини, сформованою за належних і стабільних умов корпоративного управління у європейських країнах, це цілком нормальне явище в житті компанії, щоб між її акціонерами були розбіжності в думках або між його акціонерами та його радою директорів щодо реальності порушення права на мирне володіння майна компанії або щодо найбільш підходящого способу реагування на таке порушення. Такі розбіжності в поглядах можуть бути серйознішими там, де компанія перебуває в процесі ліквідація через реалізацію своїх активів і виписку своїх зобов`язань призначені в першу чергу для задоволення претензій кредитори компанії, чиє виживання стає неможливим через її матеріальне становище, і лише як другорядну мету задоволення позовних вимог акціонерів, між якими розподіляються будь-які залишкові активи (п. 65 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece").
		Стурбований зменшенням таких ризиків і труднощів ЄСПЛ вважає, що "проникнення за корпоративну завісу" або зневага правосуб`єктності компанії буде виправдано лише у виняткових випадках обставини, зокрема, коли чітко встановлено, що це компанії неможливо звернутися до установ Конвенції через органи, створені відповідно до її статуту або - в у разі ліквідації - через її ліквідаторів (п. 66 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece").
		Вказуючи на відсутність права на окремий позов у акціонера (володіє 51,35% компанії - п. 6 рішення), ЄСПЛ виходив із відсутності підстав сумніватися у вжитті належних заходів двома ліквідаторами компанії (вони виконували обов`язки сумлінно), яких призначила держава (п. 70, 71 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece"). 
		Відтак, визначальним є не тільки неможливість акціонера впливати на керівника компанії, а й належність виконання таким керівником (керівниками) власних повноважень (суд назве це поверхневим дотриманням фідуціарних обов`язків).
		У даній справі обставини у порівнянні із наведеною справою ЄСПЛ кардинально відмінні: 
		1) позивач вказує, що призначений керівник без його відома здійснив відчуження спеціального дозволу, відсутність якого взагалі виключає можливість ведення бізнесу АТ "Коростенський Кар`єр";
		2) відчуження здійснено невідомій компанії (ТОВ "Новел Пром") за 1 млн. грн., які, як встановлено судом, через 8 місяців після укладання договору, на рахунок АТ "Коростенський Кар`єр" не надійшли (хоча згідно п. 4.1 Договору від 15.04.2024р. ТОВ "Новел Пром" повинне було перерахувати АТ "Коростенський Кар`єр" кошти у розмірі 500 000,00 грн. до 29.04.2024р. включно та кошти у розмірі 500 000,00 грнр. - до 21.10.2024р. включно);
		3) незважаючи на умови п. 4.3 Договору від 15.04.2024р., якими було поставлено в залежність оформлення АТ "Коростенський Кар`єр" засвідченого нотаріально листа-згоди продавця на внесення змін до спецдозволу від сплати відповідачем-1 першої частини плати за товар, директором АТ "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_5 було надано відповідний лист-згоду 23.04.2024р., незважаючи на невиконання ТОВ "Новел Пром" свого обов`язку зі сплати 500 000,00 грн. (передбаченого підпунктом 1) пункту 4.1 цього Договору плати);
		4) незважаючи на невиконання ТОВ "Новел Пром" свого обов`язку зі сплати 500 000,00 грн. до 29.04.2024р., керівник АТ "Коростенський Кар`єр" 02.10.2024. (прострочення відповідача-1 вже тривало більш як п`ять місяців) повторно підписує нотаріальний акт (лист-згоду) про передачу дозволу, знаходячись в офісі, в якому зареєстровані компанії бенефіціара відповідача-3 (кінцевого набувача дозволу).
		Поверхневий аналіз дотримання фідуціарних обов`язків керівником АТ "Коростенський Кар`єр" свідчить про аномальність такого правочину (навіщо продавати основний нематеріальний актив, який дає право на добуток корисних копалин; як обрано покупця; як визначено ціну; навіщо продано з відстроченням платежу та чому кошти досі не надійшли на рахунок відповідача-2), що виключає висновок про звичайну розбіжність між акціонером та менеджментом акціонерного товариства щодо бізнес-моделі ведення бізнесу.
		Пізніше ця теорія отримала свій розвиток у рішенні ЄСПЛ у справі "Ankarcrona v. Sweden" від 27.06.2000 (заява №35178/97) заявник був одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. Беручи до уваги відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до ЄСПЛ, та у світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, міг стверджувати, що був потерпілим у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки це стосувалося оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії.
		Такий висновок зроблено через володіння акціонером домінуючим пакетом акцій. У цій справі ЄСПЛ нагадує, що заявник є одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. Отже, і всупереч ситуації, яка склалася, наприклад, у рішенні у справі "Agrotexim and Others v. Greece" від 24 жовтня 1995 року (Серія A, №330-A, с. 25, §65), де компанії-заявники у цій справі володіли лише приблизно половиною акцій відповідної компанії, не існує ризику розбіжностей у думках між акціонерами чи між акціонерами та радою директорів щодо реальності порушень прав, захищених Конвенцією та Протоколами до неї, або щодо найбільш прийнятного способу реагування на такі порушення. Беручи до уваги відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до Суду, і в світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, може обґрунтовано стверджувати, що він є потерпілим у розумінні статті 34 Конвенції, оскільки це стосується оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії.
		Тобто обмеження на проникнення "під корпоративну вуаль" шляхом самостійного звернення акціонера з позовом обумовлені також і тим, що різні акціонери можуть мати конкуруючі інтереси. В даній справі, подібно справі "Ankarcrona v. Sweden", позивач контролює 61,6837% корпоративних прав Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", а бенефіціар позивача сукупно 80,4417% акцій відповідача-2.
		Вказаний пакет акцій дозволяє приймати вирішальні рішення щодо АТ "Коростенський Кар`єр", що у сукупності із відсутністю конкуруючих думок у межах даного спору інших акціонерів АТ "Коростенський Кар`єр", дозволяє подачу позову Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед.
		Щодо можливості самостійної подачі позову АТ "Коростенський Кар`єр", то місцевий суд вірно врахував, що представництво інтересів АТ "Коростенський Кар`єр" у місцевому суді здійснювала адвокат Вороновська Ольга Вікторівна, яка здійснює свою діяльність у Адвокатському об`єднанні "Комплекс Груп", в той час як позов по суті спрямований на вилучення дозволу від ТОВ "Коростенська видобувна компанія", яке представляє те ж саме Адвокатське об`єднання "Комплекс Груп" (в межах справи №904/139/25 інтереси ТОВ "Коростенська видобувна компанія" представляв адвокат Шмалько Ю.О., який працює у АО "Комплекс Груп"; інтерв`ю бенефіціарного власника ТОВ "Коростенська видобувна компанія" ОСОБА_10 та керуючого партнера АО "Комплекс Груп" Олени Доненко розміщено 04.02.2025р. на сайті Nadra.info).
		Адвокат Вороновська Ольга Вікторівна, незважаючи на спрямованість позову на повернення спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. на користь АТ "Коростенський Кар`єр", яке вона представляє, заперечувала як проти позову по суті, так і проти права акціонера подати такий позову. 
		Це є підтвердженням неможливості подачі подібного позову АТ "Коростенський Кар`єр" самостійно, а така ситуація створена виключно введеними державою (санкції) обмеження на користування акціями, які виключають можливість зміни керівника товариства. За відсутністю таких санкцій, акціонер, що володіє домінуючим пакетом акцій - за будь-яких умов не змирився б з таким станом речей і змінив керівника та адвоката у справі.
		За цих умов з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023р. у справі №522/22473/15-ц, згідно якої позивачем у такій ситуації може бути як безпосередньо юридична особа, так і її учасник, подача позову акціонером в своїх інтересах чи в інтересах товариства не має особливого значення, а з огляду на активну участь виконавчого органу акціонерного товариства у вчиненні правочину, вимога про визнання недійсним якого заявлена, та заперечення в судовому процесі права такого акціонера на подачу позову, розумним є визначення цієї особи відповідачем (особа, яка порушила права позивача) 
		Позбавлення такого акціонера (за встановлених виняткових обставин) права на подачу самостійного позову буде грубо порушувати його право на суд, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		Тому місцевий суд правильно визнав подачу позову акціонером Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" - Компанією І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед правомірною.
		Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, введено персональні санкції щодо ОСОБА_3 (п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023), а саме:
		1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких     є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
		11) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
		12) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів).
		Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, введено персональні санкції щодо компаній Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited, HE294917) (п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України  від 12.05.2023), а саме:
		1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом;
		9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона);
		11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
		12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
		13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10% і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
		14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
		15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
		16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		17) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
		18) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, установленим цим Законом (зупинення операцій за рахунками юридичної особи; заборона укладення договорів та вчинення правочинів).
		Основним видом діяльності АТ "Коростенський Кар`єр" (код ЄДРПОУ 00292422) за КВЕД є 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
		Державною службою геології та надр України за №634 від 16.09.1996р. був виданий АТ "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Коростенське (Стремигородське). Корисна копалина: граніт. Термін дії дозволу до 16.09.2032р.
		Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) є власником 61,6837% корпоративних прав АТ "Коростенський Кар`єр".
		Вирішуючи питання бенефіціарного власника АТ "Коростенський Кар`єр", місцевим суд вірно враховано, що згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесені відомості, що до введення санкцій та станом на дату розгляду даного спору судом кінцевим бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" зазначено ОСОБА_3 .
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
		Обставини того, що саме ОСОБА_8 є бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", також підтверджуються наступним:
		1) визнанням ОСОБА_11 цього факту в інтерв`ю журналістам "Радіо Свобода";
		2) протокол опитування особи від 19.11.2024р. (а.с. 87-90 т. 4), проведеного адвокатом Шевченком Д.О. (який також представляв інтереси Компанії І.ЕС . Майнінг Компані Лімітед) ОСОБА_3 , в якому останній визнав факт бенефіціарного володіння АТ "Коростенський Кар`єр" та визнав факт підписання ним Меморандуму від 22.09.2023. (а.с. 88-89 т.4);
		3) долученим до протоколу опитування Меморандумом від 22.09.2023р. (а.с. 90-96 т. 4), підписантами якого значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , в якому зазначається, що ОСОБА_3 , є кінцевим бенефіціарним власником АТ "Коростенський Кар`єр": 61,6837% через E.S. Mining Company Limited, Кіпр та 18,785% через ТОВ "Юнігран" (всього 80,4417%), та свідчить про намір ОСОБА_3 розпорядження цим активом;
		4) заява адвоката Чайки Людмили Йосипівни (здійснює діяльність у Адвокатському об`єднанні "Унілекс") до Державної служби геології та надр від 30.08.2024р. (а.с. 66-68 т. 1), в якій адвокат визнає, що ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником АТ "Коростенський Кар`єр";
		5) представництво інтересів Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, АТ "Коростенський Кар`єр" та ОСОБА_11 одними адвокатами / адвокатами одного адвокатського об`єднання (спочатку АО "Унілекс"), що підтверджується адвокатськими запитами Чайки Людмили Йосипівни та Дядюри Наталії Олександрівни (а.с. 40-62 т. 1) та заявою про заборону внесення змін до спеціального дозволу (а.с. 64-68 т. 1), а в подальшому представництво інтересів Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед та ОСОБА_17 адвокатами одного адвокатського об`єднання - Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", в якому здійснюють свою діяльність Шевченко Денис Олександрович та Денисенко Олександр Миколайович .
		Таким чином, як щодо мажоритарного акціонера (Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед, частка 61,6837%), так і щодо кінцевого бенефіціарного власника ( ОСОБА_3 , частка участі 80,4417%), введено санкції у вигляді блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		Предметом спору є законність укладання АТ "Коростенський Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром" (покупець) Договору від 15.04.2024р. купівлі-продажу спеціального дозволу №637 від 16.09.1996р. і наступного перепродажу даного активу ТОВ "Коростенська видобувна компанія" за Договором від 22.10.2024р.
		З огляду на зміст доводів учасників судового процесу, перед судом постало питання чи обтяжено введеними санкціями можливість розпорядження Акціонерним товариством "Коростенський Кар`єр" спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996.
		Це обумовлене тим, що відповідачі зазначають про не поширення санкцій на майно АТ "Коростенський Кар`єр", адже санкцій щодо відповідача-2 не вводили, а єдиним наслідком введених санкцій щодо позивача та його бенефіціарного власника є обтяження належних позивачу акцій. На думку відповідачів, оскільки Статут АТ "Коростенський Кар`єр" не містив обмежень керівника щодо відчуження дозволу, а для такого відчуження не вимагається дозволу позивача (рішення загальних зборів), то і правочин є законним.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" від 12.05.2022р. №2257-IX, який набрав чинності 24.05.2022р., внесені зміни до Закону України "Про санкції". Цими змінами впроваджено новий вид санкції - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції").
		Законодавець виділив таку категорію активів як "активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними" з метою охоплення майна, яке формально не належить суб`єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну та/чи юридичну долю, тобто розпоряджається ним. 
		Відповідачі заперечують поширення цього виду санкцій на об`єкт купівлі-продажу - спеціальний дозвіл №637 від 16.09.1996р., оскільки: а) як вказувалося вище, таке майно могло бути відчужене без згоди акціонера, а його відчуження звичайна господарська діяльність АТ "Коростенський Кар`єр", до якої бенефіціарний власник не має відношення; б) блокування спеціального дозволу було здійснено п. 6 виду введених санкції - анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, що було змінено Указом Президента України.
		Законодавець виділив таку категорію активів як "активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними" з метою охоплення майна, яке формально не належить суб`єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну та/чи юридичну долю, тобто розпоряджається ним. 
		Такий неформалізований контроль, враховуючи положення Закону України "Про санкції", може здійснюватися як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне речове право.
		У світлі цих висновків дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, в контексті змісту та обсягу санкцій, на переконання суду, повинні трактуватися ширше передбаченої статтею 317 Цивільного кодексу України складової права власності.
		Якщо спірними активами є пакет акцій акціонерного товариства, частка в статутному капіталі іншого господарського товариства або підприємства як цілісного майнового комплексу, такими обставинами, що свідчать про можливість підсанкційної особи прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, може також визнаватись можливість підсанкційної особи: (1) визначати пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; (2) призначати (змінювати) керівництво підприємства, у тому числі видавати (відкликати) довіреності на здійснення значимих дій від його імені; (3) змінювати розмір статутного капіталу; (4) приймати рішення про реорганізацію, ліквідацію підприємства; (5) визначати долю прибутку компанії тощо.
		Така спроможність може виникати у особи з огляду на володіння корпоративними правами, положення закону, статутних (чи інших аналогічних) документів компанії та/або пов`язаність особливого роду з іншими особами. В контексті корпоративних прав можливість вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження, нерозривно пов`язана з визначенням кінцевого (формального чи неформального) бенефіціарного власника юридичних осіб.
		Обставини володіння позивачем, щодо якого п. 177 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, введено санкцію блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, 61,6837% акцій АТ "Коростенський Кар`єр" не заперечувалося учасниками справи.
		Так само, щодо кінцевого бенефіціарного власника Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_3 (контролює 80,4417%) введено аналогічні санкції п. 22 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023. №279/2023.
		Системний аналіз статей 40 та 53 Закону України "Про акціонерні товариства" дає підстави для висновку про право акціонера, який володіє більше 80% акцій, змінювати керівника АТ "Коростенський Кар`єр"; визначати для АТ "Коростенський Кар`єр" пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; змінювати розмір статутного капіталу АТ "Коростенський Кар`єр"; визначати долю прибутку АТ "Коростенський Кар`єр" тощо.
		Хибність тверджень про введення санкцій лише на акції, а не на майно АТ "Коростенський Кар`єр" пояснюється і сутністю корпоративних правовідносин.
		Як частка в статутному капіталі товариства, так і акції акціонерного товариства є особливим видом майна. Таке майно саме по собі не має вартості. Їх вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки/акцій зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022р. у справі №924/700/21).
		Аналогічний підхід місцевий суд правильно застосував до обтяження активів товариства у разі, якщо підсанкційна особа є мажоритарним власником акцій.
		У випадку реалізації АТ "Коростенський Кар`єр" активів за неринковими цінами або значного активу, вартість акцій такого товариства беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, в інтересах якої накладено обтяження (санкції).
		Тому застосоване відповідачами тлумачення щодо непоширення санкцій на активи товариства може призвести до ситуації, коли внаслідок дарування товариством всього майна, вартість його акцій буде дорівнювати нулю, що суперечить суті та меті такого виду обтяження, як санкції, метою якого є збереження вартості заблокованих активів та можливої конфіскації цього активу в дохід держави.
		Отже, на активи/майно АТ "Коростенський Кар`єр" поширюються санкційні обмеження, введені зазначеним рішенням РНБО.
		Посилання відповідачів на вид санкції: анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, який змінено (в частині виключення спеціального дозволу №634) рішенням РНБО від 21.08.2024р., введеним в дію Указом Президента України від 21.08.2024р. №511/2024, правильно були відхилені місцевим судом з огляду на наступне.
		По-перше, зміст санкційних обмежень, визначених в п. 6, полягає у зупиненні можливості використання ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності.
		Повертаючись до суті такого активу, як спеціальний дозвіл на право користування надрами, сутність такого обтяження полягає у зупиненні добутку корисних копалин, адже такий видобуток зменшує цінність дозволу.
		Дозвіл користування спеціальним дозволом полягає у можливості відновити добуток корисних копалин, проте даний пункт обмежень (на відміну від п. 1) не встановлював заборон на розпорядженням активами, а тому його зміна (в частині дозволу №634) не відновлювала право розпорядження активом. Тобто такий вид санкцій як блокування активів забороняє розпорядження активами, а такий вид санкцій як анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів забороняє користування такими активами, що є відмінними поняттями. 
		По-друге, зміни в п. 6 санкцій рішенням РНБО від 21.08.2024р. дають можливість зрозуміти логіку РНБО та мету запроваджених санкцій. Оскільки РНБО дозволило добуток корисних копалин на підставі спеціального дозволу №634, то очевидно первісні санкції встановлювали обмеження на такі дії.
		Це підтверджується також наказом Державної служби геології та надр України №290     від 15.06.2023р., яким   зупинено дію вказаного спеціального дозволу строком на 5 років на підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 Кодексу України про надра. Законність наказу підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р. у справі №160/14875/24.
		Відтак, РНБО розуміло, що як ОСОБА_3 , так і позивач контролюють такий актив, як спеціальний дозвіл №634, користувачем за яким на той момент було Акціонерне товариство "Коростенський Кар`єр", адже будь-яких інших дозволів безпосередньо на підсанкційних осіб видано не було.
		Внесення змін щодо дозволу користування АТ "Коростенський Кар`єр" спеціальним дозволом №634 свідчить про очевидне усвідомлення РНБО та всіма учасниками цих правовідносин, що цей вид активу обтяжений санкціями.
		Тому посилання відповідачів, що санкції поширюються виключно на належний позивачу пакет акцій у АТ "Коростенський Кар`єр" є безпідставними.
		Активами АТ "Коростенський Кар`єр" є все рухоме/нерухоме майно, права, нематеріальні активи, гроші та інші цінності.
		Саме по собі введення санкцій не означає зупинення господарської діяльності товариства, що не можливо без оплати праці працівників, для чого потрібні гроші на рахунку. Введення санкцій щодо бенефіціарного власника не означає обтяження всіх активів товариства, а особливо таких як запаси товарів та гроші, без яких неможливо вести господарську діяльність.
		Формулюючи для правильного вирішення спору різницю між активами товариства, які можуть бути відчужені, від тих, які заблоковані, суд першої інстанції правильно використовував підхід подібний фідуціарним обов`язкам посадовцям діяти не тільки в інтересах товариства, а й в інтересах обтяжувача (його інтерес полягає у першу чергу у збереженні цінності акцій товариства).
		Тобто однозначно обтяження зумовлює неможливість продажу значних активів АТ "Коростенський Кар`єр", які задіяні у виробничій діяльності відповідача-2, становлять основу його бізнесу , а також активів для продажу яких потрібна згода вищого органу товариства. Також недопустиме відчуження будь-якого майна за не ринковими цінами та/або безоплатно, адже такі дії зумовлюють зменшення активів відповідача-2 та цінність належних підсанкційній особі акцій. 
		Основним видом діяльності АТ "Коростенський Кар`єр" (код ЄДРПОУ 00292422) за КВЕД є 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
		Державною службою геології та надр України був виданий АТ "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Коростенське (Стремигородське). Корисна копалина: граніт. Термін дії дозволу до 16.09.2032р. Доказів володіння товариством іншими дозволами матеріали справи не містять. 
		Таким чином, продаж спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (об`єкт купівлі-продажу за Договором від 15.04.2024р. та за Договором від 22.10.2024р.) унеможливлює здійснення АТ "Коростенський Кар`єр" господарської діяльності по основному виду діяльності та одержання будь-яких доходів від видобування корисних копалин на цьому родовищі.
		АТ "Коростенський Кар`єр" в особі директора продало спеціальний дозвіл №634 від 16.09.1996р. за 1  000  000,00 грн. на користь ТОВ "Новел Пром", єдиним учасником та керівником якого з 11.04.2024р. (тобто за три дні до укладення Договору від 15.04.2024р.) став та на даний час є ОСОБА_7 (фігурант судових проваджень у справах №761/41749/20, №761/22200/23, №755/1811/24).
		АТ "Коростенський Кар`єр", його посадові особи, працівники не могли не усвідомлювати, що продаж такого нематеріального активу нівелює можливість ведення бізнесу відповідачем-2, основним видом діяльності якого є добування каменю, що очевидно зумовить зменшення (припинення) доходів товариства, та як наслідком знецінення вартості акцій.
		Місцевим судом зазначено, що представник АТ "Коростенський Кар`єр" не надала відповіді на питання яким чином відбувався пошук покупця спеціального дозволу, а з її слів ціна відповідає ринковій ціні. 
		Враховуючи сутність санкційних обмежень, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, щопри оцінці правочину щодо відчуження майна товариства, щодо активів якого введено санкції, питання вартості та умов відчуження на предмет їх ринковості має вирішальне значення.
		Бенефіціарним власником ТОВ "Новел Пром" є ОСОБА_7 , а у ЄДРСР наявні такі пов`язані із товариством/учасником судові спори:
		- постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.12.2020р. у справі №761/41749/20 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, яке полягає у тому, що у серпні 2020 року він фарбою розфарбував вхідну групу до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", чим порушив громадський спокій та порядок;
		- постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.08.2023р. у справі №761/22200/23 ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство за те, що у АДРЕСА_1 , вчинив дрібне хуліганство порушивши громадський порядок і спокій громадян, розливши відро фекалій на підлогу магазину;
		- вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 02.02.2024р. у справі №755/1811/24 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, визнано винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України за те, що у січні 2024 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою самоутвердження, взяв пістолет марки "Форт-12Р" калібру 9 мм та почав хизуватись ним перед друзями, які в той час перебували в квартирі, підійшов до вікна та тримаючи пістолет в руках, висунув руку за вікно та здійснив один цілеспрямований постріл вгору.
		Крім того, для оформлення такого виду активу заведена практика оформлення договору у письмовій формі та акту передачі / листа-згоди (подається до Державної служби геології та надр України для переоформлення) у нотаріальній формі.
		Директором Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" ОСОБА_5 було оформлено два листа-згоди надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.:
		1)  посвідченого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. 23.04.2024р. та зареєстрована в реєстрі за №1919;
		2) посвідченого приватним нотаріусом Радзієвською В.В. 02.10.2024р. та зареєстрована в реєстрі за №687. Як вказано у даному листі-згоді, на прохання директора АТ "Коростенський Кар`єр" підпис на заяві засвідчено за адресою: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 98.
		Очевидно із листа Державної служби геології та надр України вих. №6527/07/2-24 від 14.10.2024р., що другий акт (лист-згода) оформлювався через причини відмови у перереєстрації на підставі першого (з підстав видачі листа-згоди від 23.04.2024р. до рішення РНБО від 21.08.2024р., яким виключено санкцію щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р.).
		На момент укладання другого листа-згоди від 02.10.2024р., грошові кошти за купівлю спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. у розмірі 500 000,00 грн. (перша частина ціни товару) не були сплачені ТОВ "Новел Пром", що свідчить про нерозумні дії керівника АТ "Коростенський Кар`єр", який, достеменно знаючи про відсутність оплати першої частини ціни товару (порушення покупцем грошового зобов`язання), укладає акт про передачу такого дозволу.
		І якщо у квітні 2024 році санкції РНБО забороняли добуток корисних копалин за дозволом, то із 21.08.2024р. ситуація змінилася, і, враховуючи прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань за Договором від 15.04.2024р., "добросовісний" керівник повинен був відмовитися від договору купівлі-продажу через несплату покупцем коштів та відновити діяльність товариства.
		Із інтерв`ю на сайті Nadra.info вбачається, що директором відповідача-2 відчужені інші матеріальні активи Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр", які використовуються у діяльності добутку корисних копалин через посередників (як стверджував ОСОБА_16 , такими посередниками були Енкрос і Мартен Локс та ТОВ "Новел Пром"), з наступною концентрацією у відповідача-3, кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_16 .
		Спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (бланк №380-СД/24 від 22.10.2024р., а.с. 50 т. 4) було оформлено на ТОВ "Новел Пром" 22.10.2024р. (видано новий бланк) і саме в цей день відбувся його продаж на підставі Договору від 22.10.2024р. на користь відповідача-3 за 2  100  000,00 грн.
		Із наведеного слідує, що ТОВ "Новел Пром", купуючи у Акціонерного товариства "Коростенський Кар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами №634 від 16.09.1996р., не мало наміру використовувати дозвіл за цільовим призначенням. 
		Зміна ціни спеціального дозволу №634 від 16.09.1996р. у Договорі від 15.04.2024р. та Договорі від 22.10.2024р. (збільшення більш ніж удвічі до 2 100 000,00 грн.), у поєднанні із вартістю цього спеціального дозволу, який визначений у листі ДНВП "Геоінформ України" вих. №07/307-3966 від 14.11.2024. - 32 056 630,00 грн., у сукупності із наведеними обставинами продажу цього майна, свідчить про неринковість умов його відчуження, а дії керівника АТ "Коростенський Кар`єр" не можна назвати добросовісними, а ціну товару - ринковою.
		Позивач, який є акціонером АТ "Коростенський Кар`єр" у позові також визнав, що вказаний дозвіл обтяжений санкціями.
		Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що належний станом на 14.04.2024р. АТ "Коростенський Кар`єр" актив у вигляді спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), був обтяжений санкціями, введеними п. 22 Додатку 1 та п. 177 Додатку 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, а його відчуження суперечить санкційному законодавству.
		Накладення та зняття арешту за правилами кримінально процесуального законодавства не змінює сутність обтяження, введеного санкціями, адже є окремим видом обтяження майна.
		Щодо порушення правочинами купівлі продажу спеціального дозволу №634 від 16.09.1996р. публічного порядку, апеляційний суд зазначає наступне.
		Позивач зазначає, що правочини відчуження спеціального дозволу укладені між іншим всупереч санкціям РНБО, що на його думку свідчить про недійсність таких правочинів.
		Міністерство юстиції України та Служба безпеки України вказували на нікчемність спірних правочинів відчуження спеціального дозволу з підстав порушення публічного порядку (ст. 228 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
		Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені   ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Тобто, недійсним є правочин, який а) визнаний судом недійсним, б) правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний).
		Господарський суд перевіряє правочин на предмет укладеності, адже не може бути недійсним/нікчемним неукладений правочину, далі - чи немає ознак нікчемності, адже в такому разі визнання його недійсним судом не вимагається.
		Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанови від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц (п.37), від 06.07.2022р. у справі №914/2618/16 (п. 52), від 20.07.2022р. у справі №923/196/20 (п.40), від 21.09.2022р. у справі №908/976/19     (п.5.67), від 28.09.2022р. у справі №483/448/20 (п.9.55), від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17 (пункт 145)). Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022р. у справі №483/448/20 (п.9.56)).
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Положеннями ст.228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
		Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
		Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину, що і є необхідним для правильної кваліфікації правочину таким, що порушує публічний порядок.
		При цьому, наявність умислу однієї чи всіх сторін правочину не важливо для кваліфікації правочину як такого що порушує публічний порядок, проте має істотне значення для наслідків недійсності такого правочину. 
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про санкції", з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
		Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
		Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		Судом першої інстанції правильно було встановлено, що предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого введено санкцію - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		У ч.1 ст.4, ч.3 ст.5 Закону України "Про санкції" визначено, що одним їх видів санкцій згідно з цим Законом є, зокрема блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним Указом Президента України.
		Предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого у порядку, передбаченому Законом України "Про санкції" застосовано санкцію - блокування активу.
		Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить забезпечення суверенітету і територіальній цілісності України, усунення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії Російської Федерації.
		За змістом п.1 ч.1 ст.3 Закону №1644-VII нормативними та фактичними підстави для застосування санкцій є дії особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
		Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону №1644-VII, безумовно, є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат і якому     Конституцією України     надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р. у справі №9901/405/19, від 06.07.2023р. у справі №9901/635/18).
		Як вбачається із рішення РНБО України від 12.05.2023р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, та додатків до нього, що до ОСОБА_3 , який має подвійне громадянство - країни-агресора та України, введені персональні санкції, а також введено санкції до належних йому компаній - Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) та І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед  (E.S. Mining Company Limited), через які ОСОБА_3 володіє активами в Україні.
		Введення даних санкцій обумовлене захистом суверенітету і територіальної цілісності України, національної безпеки, з метою забезпечення відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії Російської Федерації.
		Дані санкції були введені після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка на даний час триває, маючи своїм наслідком вбивства як цивільних осіб, так і військових, руйнування цивільної та військової інфраструктури України, знищення державної, комунальної та приватної власності, історичної, соціальної та культурної спадщини.
		Очевидно, що встановлений Законом України "Про санкції" публічний порядок (правила) обмеження активів осіб, які безпосередньо чи опосередковано (зокрема сплатою податків у Росії) допомагають Російській Федерації здійснювати повномасштабну воєнну агресію проти України вже четвертий рік (а гібридну - майже 11 років), на даний час має надзвичайно важливе значення не лише в аспекті правового поля, а й для суспільства в цілому. 
		Виведення майна підсанкційних осіб (в даному випадку резидента Російській Федерації) з під санкцій шляхом відчуження їх на користь третіх осіб (поза увагою суду не залишився зміст Протоколу опитування особи від 19.11.2024р. (а.с. 87-90 т. 4)), проведеного адвокатом Шевченком Д.О. ОСОБА_3 , та Меморандуму від 22.09.2023р. (а.с.90-96 т. 4), з метою неможливості держави Україна звернути стягнення на таке майно в рахунок погашення збитків, внаслідок нападу країни-агресора, та відповідно нівелювання можливості понесення громадянами / резидентами країни-агресора відповідальності (у вигляді конфіскації у них наявних в Україні активів), не лише порушує санкційне законодавства, а вцілому ставить під сумнів дієвість такого механізму як застосування санкції, підриває суспільну довіру до держави, завдає майнових втрат державі та її населенню, створює перешкод для сталого економічного розвитку за рахунок таких активів.
		Адже толерування виведення активів з під санкцій в обхід нормам та меті Закону України "Про санкції" матиме своїм наслідком в першу чергу підрив довіри суспільства, яке понад три роки чинить супротив країні-агресору, до держави та зневіру до інститутів і перших осіб держави Україна (Президента, СБУ, Генерального прокурора та інших, які не можуть забезпечити виконання своїх же рішень, а відтак і судової системи України), що в умовах війни є недопустимим. 
		Натомість конфіскація державою Україна даних активів та їх подальша реалізація за ринковими цінами або ж ефективне управління активами для отримання від них прибутків, допоможе як у забезпеченні обороноздатності України, так і її післявоєнному відновленні, зокрема дані ресурси можуть бути спрямовані на компенсації людям, які втратили своїх близьких чи домівки внаслідок вчиненої Російською Федерацією війни. 
		При цьому багаторічна війна Російської Федерації проти України та завдані нею втрати населенню нашої держави зумовили нетерпимість суспільства до випадків порушення законодавства, вчиненого на користь резидентів Російської Федерації, а відтак і підвищену увагу до таких випадків та підвищене відчуття справедливості українців, порушення якого викликає агресію, зневіру, апатію тощо. Відтак безумовно, встановлені санкційним законодавством процедури становлять на даний час в Україні один із найважливіших для суспільства публічний порядок.  
		Апеляційний суд вважає, що вчинення під час війни правочинів відчуження активів підсанкційної особи, яка є резидентом країни-агресора, безумовно порушує публічний порядок, встановлений санкційним законодавством, завдає шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушує інтереси суспільства та держави, завдає майнових втрат, створює перешкоди для сталого економічного розвитку України.
		Такий висновок та важливість для суспільства цього питання підтверджується  реєстрацією у Верховній Раді України президентського законопроекту №12406, яким пропонується запровадити кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Проектом пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 114-3, яка передбачає відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України - порушення обмежувального заходу (санкції), а також умисний обхід санкцій. Склад цього злочину сформульовано як формальний, тобто достатньо вчинення діяння, а суспільно небезпечні наслідки знаходяться за межами складу, тобто не є його обов`язковою ознакою, йдеться у пояснювальній записці. Пропонована стаття передбачає, що такі злочини є тяжкими. 
		Тому, Договори від 14.04.2024р. та від 22.10.2024р.  щодо відчуження спеціального дозволу №634 від 16.09.1996р. вчинено попри заборону, встановлену рішенням РНБО та Закону України "Про санкції", всупереч обтяженню державою Україна цього активу. 
		У пункті 2.3 Меморандуму, укладення якого не заперечується особою, щодо якої накладено санкції, та яка контролює цей актив, зазначено, що сторони погоджуються і розуміють, що негативні наслідки застережень визначених цим розділом можуть полягати, зокрема у зверненні у власність Держави всіх активів Сторони 1 ( ОСОБА_3 ) та афілійованих зі Стороною 1 осіб, як другий етап накладання санкцій, після санкцій у вигляді блокування активів, не залежно від факту переоформлення активів Сторони 1 на третіх осіб (зазначене питання врегульовано нормативно та сформована судова практика).
		Такі правочини направлені на унеможливлення застосування щодо них у майбутньому такого виду санкції, як стягнення в дохід держави активу задля часткової компенсації спричинених воєнною агресією збитків.
		Оскільки вчинення правочинів, спрямованих на відчуження спеціального дозволу відбулось попри заборону, встановлену рішенням РБНО на виконання Закону України "Про санкції", націлене на виведення активу із переліку майна, на яке держава України може звернути стягнення задля відшкодування збитків від воєнної агресії Російської Федерації, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ці правочини суперечать законодавству про санкції, частиною якого є Закон України "Про санкції". 
		Враховуючи вище викладене апеляційний суд вважає, що Договори від 14.04.2024р. та від 22.10.2024р. є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне заволодіння спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996р. з метою виведення його із під дії санкцій, а тому колегія суддів погоджується з місцевим судом, що такі договори  є нікчемними відповідно до приписів ч.2 ст.228 ЦК України.
		Щодо суб`єктивного відношення (умислу) сторін на укладання нікчемного правочину, апеляційний суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що Виконавчий орган АТ "Коростенський Кар`єр", в особі директора ОСОБА_5 , уклав Договір від 15.04.2024р. та на його виконання вчинив дві нотаріальні заяви до третьої особи від 23.04.2024р. та від 02.10.2024р., маючи намір передати право власності на спеціальний дозвіл. Визначена ціна, умови розрахунку (а також відсутність факту оплати відповідачем-1 за товар), особа керівника та бенефіціара покупця, місце вчинення нотаріальних дій, свідчать про бажання вчинити правочин, спрямований на виведення активу з товариства, щодо якого діють санкційні обмеження. 
		Позивач вказує на не санкціонування ним таких дій і перевищення керівником АТ "Коростенський Кар`єр" власних повноважень, а відтак, на його думку, такий правочин не відображає волю власника товариства.
		Оцінюючи наявність волі бенефіціарних власників товариства та умислу на порушення законодавства про санкції, місцевий суд виходив із наступного.
		В Протоколі опитування особи від 19.11.2024р. (а.с. 87-90 т.4) ОСОБА_17 визнав себе власником холдингу "Юнігран", до якого входить АТ "Коростенський Кар`єр".
		Ця особа підтвердила факт перемовин щодо продажу 50% холдингу "Юнігран" за 12 млн. дол. США, підписання з ОСОБА_18 меморандуму, який на його думку фактично був договором купівлі-продажу. Наведена обставина підтверджує волевиявлення (умисел) на відчуження активів, щодо яких запроваджено санкції, незважаючи на запроваджені санкції та арешти майна. 
		Як зазначає ОСОБА_3 у Протоколі опитування від 19.11.2024р., " ОСОБА_16 стверджував, що своїми діями зможе мінімізувати ризики блокування та конфіскації активів холдингу, а також забезпечити його повноцінне функціонування, у разі придбання половини холдингу. За результати перемовин між нами було підписано відповідний меморандум, датований 22.09.2023р., який фактично був договором купівлі-продажу.".
		У пункті 2.3 Меморандуму зазначено, що сторони погоджуються і розуміють, що негативні наслідки застережень визначених цим розділом можуть полягати у:
		- звернення у власність Держави всіх активів Сторони 1 ( ОСОБА_3 ) та афілійованих зі Стороною 1 осіб, як другий етап накладання санкцій, після санкцій у вигляді блокування активів, не залежно від факту переоформлення активів Сторони 1 на третіх осіб (зазначене питання врегульовано нормативно та сформована судова практика);
		- передача в управління АРМА активів належних Стороні 1, в процесі розслідування кримінальних проваджень;
		- конфіскація активів належних Стороні 1 в результаті завершення розслідування кримінальних проваджень та притягнення до відповідальності Сторони 1 та пов`язаних зі Стороною 1 осіб;
		- відшкодування завданих Державі збитків в результаті завершення розслідування кримінальних проваджень, за рахунок активів належних Стороні 1 та афілійованих зі Стороною 1 осіб;
		- оспорювання уповноваженими органами Держави всіх правочинів вчинених Стороною 1 та афілійованих зі Стороною 1 осіб, в результаті реалізації заходів визначених цим пунктом Меморандуму.
		Сторона 2 ( ОСОБА_10 ) приймає на себе зобов`язання по юридичному консультуванню та супроводженню процесій, що є предметом нього застереження в частині п. 2.2. Результатом кваліфікованих дій Сторони 2 мають бути максимально мінімізовано ризики та обмеження визначені цим застереженням. Сторони підтверджують, що Сторона 2 почала виконувати цим пунктом функцію, до підписання цього Меморандуму Сторонами, із організаційними та матеріальними втратами необхідними для такого виконання (п. 2.4 Меморандуму).
		По умовам такого Меморандуму визначається чітка воля бенефіціарного власника АТ "Коростенський Кар`єр" щодо розпорядження активами, на які накладені обмеження: 
		- в пункті 2 визнаються існування не тільки санкційних обмежень, але й арештів у кримінальних провадженнях, а у пункті 2.3 Меморандуму сторони (зокрема, бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр") погодилися і розуміють, що одним із негативних наслідків застережень є звернення у власність держави всіх активів продавця та афілійованих з ним осіб, як другий етап накладення санкцій, після санкцій у вигляді блокування, не залежно від факту переоформлення активів продавцем на третіх осіб; конфіскація активів; оспорення правочинів, вчинених продавцем в результаті заходів визначних Меморандумом;
		- у пункті 2.4 Меморандуму бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр" поклав на покупця санкційних активів зобов`язання по "юридичному консультуванню" за супроводження процесів, що є предметом застереження в частині п.2.2 меморандуму (арешти у п`яти кримінальних провадженнях);
		- пунктом 3.1 Меморандуму визначено його предметом - здійснення сторонами дій направлених на відчуження продавцем та набуття у власність покупцем та управління групою "Юнігран" (в т.ч. АТ "Коростенський Кар`єр") шляхом купівлі 50% корпоративних прав, відчуження активів окреслених юридичних осіб у власність інших компаній з подальшим розподілом власності/управління в пропорції 50/50, формалізація механізмів спільного операційного управління компаніями. 
		- умовами п. 4.4.1 Меморандуму закріплено периметр домовленості сторін по АТ "Коростенський Кар`єр" у такій формі: розподіл акцій у пропорції 50/50 між сторонами (п.п. а-d), а також договори відчуження активів АТ "Коростенський Кар`єр", які не потребують згоди учасника товариства у власність інших компаній з подальшим розподілом власності/управління в пропорції 50/50 (п.п. і). 
		Посилання на можливе порушення виконання Меморандуму не нівелює волю бенефіціарного власника АТ "Коростенський Карє`р" на відчуження його активів, а матеріали даної справи підтверджують частково виконання такого Меморандуму (п. 3.1., п.п. (і) п. 4.4.1), адже актив (спеціальний дозвіл) на підставі двох оспорюваних договорів опинився у власності товариства, належного особі, яка вказана Стороною 2 у Меморандумі, - ОСОБА_10. Відсутність наступного  розподілу власності/управління у пропорції 50/50 між покупцем і продавцем не нівелює факт волі бенефіціарного власника АТ "Коростенський Кар`єр" на виведення активу із під санкцій. 
		Приписи п. 4.4.3 Меморандуму свідчать про волю бенефіціарного власника АТ "Коростенський кар`єр" здійснити відчуження санкційних активів (50% акцій товариства) протягом 14 календарних днів з дня підписання меморандуму та не обумовлено зняттям санкцій та арештів. Умовами п.п. 5.2.1, 5.2.2 Меморандуму обумовлене одержання продавцем санкційних активів коштів за їх відчуження до зняття санкцій.
		Умови п. 7.1 Меморандуму свідчать про передачу продавцем покупця 50% активів групи Юнігран ("покупець стає повноправним та фактичним власником") в т.ч. активів АТ "Коростенський Кар`єр", передання безумовного права здійснення заходів по управлінню та контролю активів, та неможливі вчинення жодного правочину щодо активів групи  (в т.ч. спірних дозволів) без погодження із покупцем.
		Колегія суддів вважає, що наведені формулювання та зміст Меморандуму притаманні комплексним угодам про продаж бізнесу, коли фізичне укладання договорів відчуження та реєстраційних дій займає певний час (має бути здійснене в різних юрисдикціях та щодо різних юридичних осіб, які належать одному бенефіціарному власнику), і укладання таких угод для завершення угоди купівлі бізнесу потребує значного часу як через описану складність, так і через наявність обтяження певного майна.
		Це підтверджується змістом п.7.2 Меморандуму, в якому бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр" погодився і розуміє наявність поточних обтяжень (в т.ч. санкції) та ризиків щодо активів його та афілійованих із ним осіб (АТ "Коростенський Кар`єр"). 
		Тому місцевий суд дійшов вірного висновку, що ця особа визнала свій безумовний обов`язок укласти договір щодо передачі у власність активу покупцю після зняття поточних обмежень (п. 7.6), що є волевиявленням на відчуження санкційних активів під час дії санкцій, із формальним оформлення угод після їх зняття.
		Відтак, як виконавчий орган АТ "Коростенський Кар`єр", так і його бенефіціарний власник Компанія І.ЕС . Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ОСОБА_3 , достеменно знаючи про накладені санкції, які стосуються в т.ч. активів АТ Коротсенський Кар`єр" (його спеціального дозволу на користування надрами), а також розуміючи можливі негативні наслідки / ризики у зв`язку з спробою виведення активів із під санкцій, висловили свою волю на відчуження такого активу всупереч санкції блокування активів чим умисно порушили публічний порядок.
		Отже бенефіціарний власник Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та відповідно АТ "Коростенський Кар`єр", знаючи про запроваджені санкції, мав намір на виведення цього активу із під санкцій.
		Вбачається, що ТОВ «Новел Пром» (покупець за Договором від 15.04.2024р. та продавець за Договором від 22.10.2024р.) за відсутності сплати коштів за актив, виконав роль технічного посередника між відповідачем-2 та відповідачем-3 "про око", набувши актив, щоб в той же день продати його далі, виконавши місію уявного добросовісного ланцюга набуття санкційного активу. Умисел на порушення санкцій був обумовлений придбанням за 1 млн. грн. та продажем за 2,1 млн. грн.
		Також, вбачається, що ТОВ "Коростенська видобувна компанія" (покупець за Договором від 22.10.2024р.), хоч і заперечувало укладення Меморандуму, а матеріали справи не містять жодної версії з ким велися перемовини щодо набуття сукупності активів, які співпали, із об`єктами за Меморандумом, у поєднанні із  відсутністю доказів оплати коштів за такі активи та неринковою ціною набуття, свідчить про усвідомлення останнім придбання обтяжених активів та свідоме намагання набути права на активи, які обтяжені санкціями. 
		Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що оспорювані правочини що суперечать публічному порядку (інтересам держави і суспільства), спрямовані на порушення правового господарського порядку та укладені за наявності умислу (наміру) всіх сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою таких правочинів є їх кінцевий результат, якого бажали досягти всі сторони правочинів, - виведення активу із під дії санкцій, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.216 ЦК України, правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
		Особливі умови застосування ч.ч. 1 і 2 ст. 216 ЦК України - це фактичні обставин (підстави), за яких основні (реституційні) наслідки та спеціальні (відшкодування збитків та моральної шкоди) наслідки застосовуються в залежності від особливостей певних видів недійсності правочинів (вади суб`єктивного складу, вади волі, вади форми).
		Особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів - це додаткові наслідки недійсності правочину, що полягає у посиленій відповідальності особи, винної у вчиненні недійсного правочину.
		Тобто в першому випадку йдеться про особливості диспозиції статей Цивільного кодексу, що визначають правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, а в другому випадку - про особливі санкції відповідних статей.
		Зокрема таким є правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства: для недійсності цього правочину встановлені особливі умови застосування та особливі правові наслідки недійсності.
		Первісна редакція статті 228 ЦК України не містила частини третьої та не передбачала правових наслідків вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та мала назву "Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок".
		У 2010 році до статті 228 ЦК України були внесені зміни: доповнено частиною третьою, а також змінено назву цієї статті, і на момент виникнення спірних правовідносин ця стаття має такий зміст: 
		Стаття 228.     Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства
		1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Перед місцевим судом постало питання застосування статті 228 ЦК України в частині відмінності нікчемного правочину, який порушує публічний порядок (частина 1) та недійсного (частина 3), який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідна кваліфікація правочину, вчиненого з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, як різновиду правочину, який порушує публічний порядок, на перший погляд призводять до колізії. Адже правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемний (ч.1 ст.228 ЦК України), натомість правочин, вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, за буквальним змістом першого речення ч.3 ст. 228 ЦК України є правочином оспорюваним.
		Як співвідносити і кваліфікувати правочин, який одночасно порушує публічний порядок (антипублічний правочину) і при цьому суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Для цього варто розмежувати (якщо це можливо) ці два види правочинів.
		Використання законодавцем у ст. 228 ЦК України таких загальнообов`язкових (оціночних за природою) регуляторів впливу на суб`єкта адекватно чи ні, але відтворюють уяву законодавця про те, яким має бути правовий режим у відповідній сфері суспільних відносин. Практичне ж застосування, в тому числі і судами, абстрактних понять, що вживаються як критерії обмеження договірної свободи, є найбільш складним саме через їх оціночний характер. Оскільки зміст таких понять визначається не законодавцем при прийнятті відповідної норми, а при її застосуванні, то є підстави говорити про ускладнення процесу доказування по конкретному спору через невизначеність предмета доказування, в першу чергу, для позивача, який за правилами позовного провадження має доводити порушення "публічного порядку", "інтересів держави і суспільства" тощо відповідачем.
		У процесі дослідження Конституційним Судом України у справі №1-1/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, вони можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Отже, кваліфікація правочину як "такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" є таким самим оціночним поняттям як "порушений інтерес держави" при наданні оцінки підставам звернення прокурора із позовом.
		Громадські (суспільні) інтереси - це суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які одночасно належать кожній особі як члену суспільства чи певної спільноти та суспільству чи цій спільноті взагалі. Під громадським інтересом як об`єктом захисту розуміються не індивідуальні суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які належать окремим персоніфікованим особам, а суб`єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які одночасно належать кожній особі як члену суспільства чи певної спільноти та суспільству чи цій спільноті вцілому. Вчинення правочину всупереч суспільним інтересам характеризується одночасним порушенням прав, свобод та інтересів кожного члена суспільства окремо і всіх його членів разом. 
		У пункті 3.7 постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 було вказано, що до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:
		- використання всупереч законові державної або комунальної власності;
		- незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);
		- відчуження викраденого майна;
		- виробництво і відчуження певних об`єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров`я громадян, тощо);
		- виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;
		- приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;
		- виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;
		- незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;
		- використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
		Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
		Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		Отже, вказані категорії (перше речення частини третьої та частина перша статті 228 Цивільного кодекс України) досить часто (якщо не завжди) накладаються, а відтак за чинного правозастосування випадків, коли суд визнає правочин недійсним (для нікчемного не вимагається) виникає питання застосування частини 3 до нікчемного правочину, який порушує публічний порядок та одночасно суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		І якщо, теоретично можна уявити правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам проте не суперечить публічному порядку, то наявність умислу обох сторін на вчинення такого правочину автоматично роблять такий правочин таким, що суперечить публічному порядку (нікчемним). 
		Публічний порядок не сумісний із укладеним із умислом сторін правочином з метою заподіяти шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Виходячи із змісту загальних засад, принципів цивільного права (ст.3 ЦК України) в першу чергу - принципу розумності. Пом`якшення правового режиму правочинів, вчинених із метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порівняно із загальною конструкцією правочину, який порушує публічний порядок (і тому є нікчемний), є нелогічним рішенням. Такий висновок обумовлений тим, що порушення публічного порядку із меншою "інтенсивністю" проте свідчить про нікчемність, в той час коли вчинення правочину із прямим умислом ("завідомо") на спричинення шкоди публічному порядку нібито свідчить про оспорюваність правочину. 
		Правочин, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, будучи різновидом правочинів, які порушують публічний порядок, також мають розцінюватися як нікчемні відповідно до частини другої статті 228 ЦК України.
		Відтак, правові наслідки нікчемного правочину, який порушує публічний порядок, залежать від умислу сторін щодо його вчинення і поділяються на: 
		1) двостороння реституція за загальним правилом;
		2) конфіскаційні наслідки (щодо однієї чи обох сторін) у разі наявності умислу сторони/сторін, спрямованого на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
		Місцевий суду зробив правильний  висновок, що друге речення частини третьої статті 228 ЦК України є нормою, яка встановлює особливий правовий наслідок будь-якого недійсного правочину (визнаного судом або нікчемного в силу закону) за умови такої спеціальної (кваліфікуючої) ознаки - суперечності правочину інтересам держави і суспільства та критерію умислу однієї чи декількох сторін правочину.
		Приписами другого та третього речення частини третьої статті 228 ЦК України визначають цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору. Проте за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності правочину.
		Частина третя статті 228 ЦК України у порівнянні зі статтею 216 цього кодексу, яка закріплює загальні правові наслідки недійсності договору, визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін.
		Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Тому місцевий суд законно і обгрунтовано застосував на підставі ч. 5 ст. 216, ст. 228 ЦК України такі наслідки недійсності нікчемних правочинів як:
		- стягнення у дохід держави України спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996р. (Коростенське (Стремигородське) родовище) (права на користування надрами, наданими спеціальним дозволом), надрокористувачем за яким на момент постановлення рішення відповідно до відомостей Державної служби геології та надр України зареєстроване ТОВ "Коростенська видобувна компанія" (майно, які мали отримати відповідач-1 та відповідач-3 за Договором від 15.04.2024р. та Договором від 22.10.2024р. відповідно);
		- стягнення з ТОВ "Новел Пром" у дохід держави України грошових коштів у розмірі 2 100 000,00 грн. (кошти, які мав сплатити відповідач-3 відповідачу-1 за Договором від 22.10.2024р.);
		- стягнення з АТ "Коростенський Кар`єр" дохід держави України грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. (кошти, які мав отримати відповідач-2 від відповідача-1 за Договором від 15.04.2024р.).
		Апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що передбачені ч.3 ст.228 ЦК України правові наслідки у вигляді по суті конфіскаційного характеру в теорії цивільного права не притаманні цивільному праву. Разом із цим, це не може бути підставою для незастосування судом такої норми закону.
		Ця норма відповідає одній із загальних засад цивільного законодавства, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
		Частинами третьою та четвертою статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
		Дійсно, реституція, передбачена ч. 3 ст. 228 ЦК України, є конфіскаційними санкціями, вони спрямовані на покарання осіб, які умисно порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який порушує публічний порядок на шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються правовий режим власності (п. 7), а положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України прийняті парламентом у формі закону України.
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
		Наведені приписи унеможливлюють вільний розсуд суду в частині застосування заходів відповідальності.
		Опікуючись про дотримання публічного порядку, основоположних засад держави та недопущення дій учасників цивільних відносин всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, законодавцем передбачено відповідну норму частини 3 статті 228 Цивільного кодексу Україна, яка передбачає конфіскацію набутого за умови умислу сторони на порушення публічного порядку та інтересів держави.
		Процесуальний закон у ст.11 Господарського процесуального кодексу України передбачає єдиний випадок, коли суд може не застосувати закон, який, на думку суду, суперечить Конституції України.
		Відповідно до ч.6 ст.11 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
		У даному випадку, суд не вбачає підстав для реалізації передбаченого ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України права, з огляду на наступне.
		За Основним Законом України "в Україні визнається і діє принцип верховенства права" (частина перша статті 8); "кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності"; "ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним"; "використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі" (частини перша, четверта, сьома статті 41); "конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України" (частина перша статті 64).
		"Власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки". Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин.
		Викладена позиція кореспондується з ратифікованою Україною у 1997 році Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою державам-учасницям дозволено за допомогою національного закону використовувати певні регулюючі механізми користування об`єктами права власності відповідно до суспільних потреб, внутрішньої соціальної та економічної політики (абзац четвертий, перше речення абзацу п`ятого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002).
		"Право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів" (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини  рішення Конституційного Суду України від 5.06.2019 № 3-р(I)/2019).
		Відтак, саме законодавець має прерогативу встановлювати склад діянь, які мають наслідком цивільно-правову відповідальність (до якої він відніс конфіскацію майна), що ним і зроблено у частині статті 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
		Отже, оскільки санкція частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України встановлює застосування до правопорушника заходів майнового характеру - реституції всього одержаного в дохід держави за наявності умислу на порушення, - то вона є нормативним підґрунтям для втручання в гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України право власності.
		Саме по собі закріплення цієї норми у кодексі, який регулює цивільні, а не адміністративні чи кримінальні правовідносини, не змінює компетенції законодавця на внесення такої норми.
		Більш того, ця норма є гармонійним продовженням наслідків вчинення нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (цивільна категорія), та вчинені з умислом на таке порушення.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає:
		"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
		Відповідно до практики ЄСПЛ поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Так само, як і матеріальні речі, деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можна розглядати як "право власності" і, таким чином, як "майно" для цілей цього положення. Поняття "майно" не обмежується "існуючим майном" і може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього принаймні "законних сподівань" стосовно отримання можливості ефективного користування правом власності. "Сподівання" є "законним", якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу. У кожній справі питання, яке необхідно розглядати, полягає у тому, чи надали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на отримання майнового права, захищеного статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило, викладене в першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге правило, яке міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення майна й підпорядковує його умовам; третє правило, зазначене в другому абзаці, визначає, що держави мають право, серед іншого, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів. Ці три правила, однак, не є "чіткими" в розумінні того, що вони не є пов`язаними між собою. Друге та третє правила стосуються конкретно визначених випадків втручання у право мирного володіння майном, і тому їх слід тлумачити з огляду на загальний принцип, викладений у першому правилі.
		Щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, захід має відповідати трьом умовам: бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.
		Отже, згідно з Конвенцією, практикою ЄСПЛ, а також Конституцією України та юридичними позиціями Конституційного Суду України, право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.
		Апеляційний суд вважає, що стягнення спеціального дозволу в дохід держави та коштів, які підлягали за нього сплаті по нікчемним правочинам є втручанням у право мирно володіти своїм майном. Цей захід у розумінні другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції становить здійснення контролю за користуванням майном у сенсі третього правила.
		Тобто держава, застосовуючи обмежувальний захід (санкцію на блокування активу), забезпечує контроль за таким майном (щодо якого введено санкцію), а неможливість його відчуження становить частину публічного порядку. Умисне порушення такого публічного порядку зумовлює настання санкцій, якими держава контролює користуванням таким (санкційним) майном відповідно до загальних інтересів держави.
		Втручання відповідає вимозі законності в тому сенсі, що воно ґрунтується на відповідних правових положеннях Конституції України та частини 5 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України і було результатом умисних дій власників та інших осіб щодо виведення активу із під запроваджених РНБО та Президентом України санкцій.
		У рішенні у справі "Інтерсплав проти України"/"Intersplav v. Ukraine" від 09.01.2007 (заява №803/02) Європейський суд з прав людини нагадав, що "держави мають широкий простір обдумування під час визначення того, що відповідає суспільним інтересам, оскільки національні законодавчі органи мають широку дискрецію щодо здійснення соціальної та економічної політики" (§38).
		Європейський суд з прав людини визнав, що втручання у право власності спрямоване на досягнення легітимної мети в загальних інтересах, якщо воно покликане забезпечити сплату податків, інших внесків, компенсацію завданих збитків та запобігати ухиленню від сплати податків (рішення у справі "Мякотін проти України"/"Myakotin v. Ukraine" від 17.12.2019 (заява №29389/09), §53).
		Переважна частина цивільних правовідносин, які не зачіпають інтереси держави і суспільства, у разі укладання дефективних правочинів - укладання правочинів всупереч закону, законодавцем визначені такі наслідки правочинів, як звичайна реституція - приведення сторін у попередній стан.
		На відміну від оспорюваних правочинів, що самі собою не призводять до суспільно шкідливих наслідків, законодавцем у статті 228 Цивільного кодексу України визначено особливу категорію правочинів - спрямованих на порушення публічного порядку, які визначені недійсними в силу закону - нікчемними.
		Законодавцем акцентовано окрему увагу на недопустимості таких правочинів, адже вони завдають значної матеріальної шкоди (збитків) державі/суспільним інтересам у розумінні практики Європейського суду з прав людини.
		Санкція частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України не суперечить вимозі юридичної визначеності та забезпечує законне втручання у право власності особи в розумінні практики тлумачення Європейським судом з прав людини статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		З`ясовуючи правомірність мети спеціальної реституції, апеляційний суд повторює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17 Конституція України).
		У рішенні у справі "Трегубенко проти України"/"Tregubenko v. Ukraine" від 2.11.2004 (заява №61333/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що "позбавлення майна може бути виправдане лише в тому випадку, якщо, inter alia, доведено, що воно "відповідає інтересам суспільства" та "у разі дотримання умов, установлених нормами права". До того ж будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливого балансу" потрібно досягти між вимогами загального інтересу та потребами захисту основоположних прав людини. потрібний баланс не буде досягнутий, якщо особі, якої це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар".
		Європейський суд з прав людини також наголошував, що "для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати серйозності вчиненого правопорушення, а санкція - серйозності злочину, який відповідно до неї має бути покараний" (рішення у справі "Мякотін проти України"/"Myakotin v. Ukraine" від 17.12.2019 (заява №29389/09), §55; рішення у справі "Садоха проти України"/"Sadocha v. Ukraine" від 11.07.2019 (заява №77508/11), §31); "принцип пропорційності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх мають брати до уваги, коли визначають санкції" (рішення у справі "Imeri v. Croatia" від 24.06.2021 (заява №77668/14), §84).
		Зміст принципу пропорційності (домірності) полягає у такому - принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов`язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України, у тому числі нормативного встановлення законодавцем цивільно-правової відповідальності. Отже, конкретні санкції за правопорушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності, тобто законодавець має визначати стягнення з урахуванням їх виправданості та потреби для досягнення легітимної мети, беручи до уваги вимоги адекватності наслідків, які спричинені такими санкціями (у тому числі для особи, до якої вони застосовуються), тій шкоді, що настає в результаті правопорушення; при обмеженні права власності в інтересах суспільства необхідними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а ті з них, які здатні досягти легітимної мети на тому самому якісному рівні. Тобто законодавець зобов`язаний обирати той вид стягнення, який менш обтяжливий для прав і свобод особи у конкретному випадку, і насамперед має визначити адекватну міру відповідальності для досягнення її мети, тоді як суди забезпечують індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції.
		В той же час, розмежовуючи такі правочини на випадкові та умисні, законом визначено особливі конфіскаційні наслідки - у разі вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу сторони (сторін).
		При цьому, санкція застосовується до сторони, яка діє умисно на шкоду інтересів держави і суспільства, як наслідком відвернення істотних негативних наслідків для суспільних і державних інтересів та недопущення подібних дій іншими.
		Оскільки держава зазнає матеріальної шкоди (збитків) унаслідок того, що особи вчиняють умисні правочини на шкоду інтересам держави і суспільства, визначені частиною третьою статтею 228 Цивільного кодексу України наслідки є не тільки стримувальним і каральним, але й має на меті компенсацію за завдану матеріальну шкоду. Водночас суспільна користь санкції частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вимірюється не тільки у майновому еквіваленті, а полягає в досягненні стійкого ефекту захисту публічного порядку, інтересів держави та суспільства, його моральних засад за рахунок упровадження законодавцем міри відповідальності, пропорційної до тяжкості вчиненого порушення.
		Як зазначено вище, Договори від 15.04.2024 від 22.10.2024р. порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, а тому позбавлення права власності спрямоване на досягнення легітимної мети.
		При цьому аналізуючи Меморандум (укладання якого визнає бенефіціарний власник АТ "Коростенський Кар`єр"), вбачається розуміння вказаним суб`єктом можливості конфіскації цього активу на користь держави, що не завадило висловити волевиявлення на відчуження такого активу (на вчинення правочину, який спрямований на порушення публічного порядку).
		У світлі складної ситуації, яку переживає нація, застосоване втручання переслідує загальний інтерес. Такий захід виправданий введенням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - події, яка неминуче спричинила прийняття зміни соціально-економічного законодавства з метою блокування активів шляхом запровадження санкцій, а також вжиття заходів протидії державі -агресору.
		Президентом України ініційовано запровадження кримінальної відповідальності за умисний обхід санкцій з пропозицією віднести такий злочин до тяжких злочинів проти основ національної безпеки України (законопроект №12406 від 14.01.2025р.), в пояснювальній записці до якого Гарант Конституції України зазначає, що правозастосовна практика в Україні свідчить про все частіші випадки порушення санкцій, які завдають шкоду національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. Необхідність прийняття проекту Закону зумовлена також тим, що 24 квітня 2024 року Європейським Парламентом та Радою Європи прийнято Директиву (ЄС) 2024/1226 "Про визначення кримінальних правопорушень і покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу та внесення змін до Директиви (ЄС) 2018/1673", яка встановлює зобов`язання країн-членів Європейського Союзу протягом 1 року впровадити у своє національне законодавство кримінальну відповідальність за порушення та обхід санкцій, за що передбачити суворі заходи відповідальності.
		Тобто законодавство ЄС також визнає необхідність суворих санкцій за порушення та обхід санкцій, що свідчить про важливість такого питання для держави та суспільства. Відсутність на сьогодні кримінальної відповідальності за вказане правопорушення не виключає застосування за такі умисні дії спеціальної конфіскації, передбаченої ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
		З огляду на встановлене судом усвідомлення бенефіціарного власника спеціального дозволу про введені санкції та їх наслідки, розуміння можливої конфіскації активів державою, та свідоме бажання діяти всупереч публічного порядку задля порятунку власного майна від санкцій, втручання в права власності було пропорційним переслідуваній меті (введенням санкцій та наслідків до осіб, які свідомо їх порушують). На позивача не було покладено індивідуальний і надмірний тягар, адже він розумів і припускав наслідки власних дій, проте свідомо бажав їх настанню.
		Як вже зазначалось, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є справою всього Українського народу. 
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що спеціальна конфіскація, застосована місцевим судом, не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Окрім того, статтею 15 Конвенції встановлено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні було введено воєнний стан. Цей Указ затверджено Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. У пункті 3 Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34,  38,  39,  41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII.
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
		28 лютого 2022 року Генерального секретаря ООН та за його посередництвом інші держави-учасниці Пакту поінформовано про Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану" та ухвалення Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", а також надіслані роз`яснення щодо обсягу застосування відступу (відповідна нотифікація розміщена за посиланням     https://treaties.un.org/doc/Publication/CN/2022/CN.65.2022-Eng.pdf). Цей відступ стосується також прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Надалі у зв`язку з ухваленням Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідні нотифікації були здійснені на адресу Генерального секретаря ООН.
		Відступ України від зобов`язань за Міжнародним пактом та Конвенцією діятиме до завершення воєнного стану на всій території нашої держави. Повідомлення про припинення Україною відступу буде надіслано на адресу Генерального секретаря ООН.
		Місцевий суд законно і обґрунтовано повністю відмовив Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Новел Пром", АТ "Коростенський Кар`єр", ТОВ "Коростенська видобувна компанія" про визнання недійсними договорів, оскільки оскаржувані правочини є нікчемними, так як порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства,  застосувавши передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України наслідки недійсності нікчемних Договорів від 15.04.2024р. та від 22.10.2024. шляхом стягнення всього одержаного за цими договорами в дохід держави.
		Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -     
		                        
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційні скарги Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) та ТОВ "Коростенська видобувна компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 18.02.2025р. по справі №910/11526/24 - без змін.
		Справу №910/11526/24 повернути до господарського суду м.Києва.
		Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288  ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
		 
		 
		Повний текст постанови складений 27.10.2025р. 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            В.О. Пантелієнко 
		 
		Судді                                                                                В.В. Андрієнко
		 
		                                                                                М.Л. Доманська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...