Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/5609/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано судом: 27.10.2025. Зареєстровано: 28.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2025.
Дата набрання законної сили: 27.10.2025
Номер судового провадження: К/990/43067/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		27 жовтня 2025 року 
		м. Київ 
		справа № 200/5609/24
		адміністративне провадження № К/990/43067/25  
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №200/5609/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		в с т а н о в и в:
		Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 21.10.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №200/5609/24.
		При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідач також порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
		Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстава (підстави) для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
		Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 
		Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
		Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		За приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 цього Кодексу, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
		При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
		Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
		- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
		- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
		Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
		Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). 
		Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
		Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
		Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
		До того ж, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
		Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої  статті 328 КАС України.
		Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 03.09.2025, а у подальшому ухвалою від 15.09.2025 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження передбачених (визначених) статтею 328 КАС України на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов`язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. Визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного перегляду окреслених у касаційних скаргах, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328, пунктами 1, 2 частини другої статті 353 КАС України, у кожній зі своїх ухвал суд касаційної інстанції вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
		Під час перевірки втретє поданої скаржником касаційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №200/5609/24 на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України Верховним Судом установлено, що наведене відповідачем обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України є ідентичним до того, яке вже неодноразово оцінювалося судом касаційної інстанції як необґрунтоване та за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків й залишається неприйнятним з огляду на вимоги статті 328 КАС України.
		Усуваючи недоліки, вказані в ухвалах про повернення двох раніше поданих касаційних скарг, та у черговий раз посилаючись на положення пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 та пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник (контролюючий орган) так і не наводить належного обґрунтування, яке б відповідало обов`язковим умовам касаційного оскарження, передбаченим КАС України, у взаємозв`язку.
		Твердження викладені відповідачем у цій касаційній скарзі так і не дають можливості встановити зв`язок між наведеними доводами скаржника та зазначеними ним підставами касаційного перегляду.
		Отже, за змістом ця касаційна скарга, аналогічно попередньо поданим, зводиться виключно до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, опису фактичних обставин справи, їх переоцінки, аналізу досліджених судами доказів, а також цитування встановлених контролюючим органом порушень, норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. При цьому скаржник абстрактно зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Такий підхід не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та, відповідно до статті 341 КАС України, не входить до повноважень Верховного Суду.
		Таким чином, маючи у своєму розпорядженні деталізовані роз`яснення Верховного Суду, викладені в ухвалах від 03.09.2025, 15.09.2025 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, контролюючий орган не врахував зазначені мотиви. Це свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.
		Крім того, Верховний Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі обов`язково повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, тобто конкретний результат, якого вона прагне досягти за наслідками касаційного перегляду (скасування судових рішень із ухваленням нового рішення у справі, залишенням позову без задоволення чи направленням справи на новий розгляд тощо). Між тим, у втретє поданій касаційній скарзі контролюючий орган, аналогічно попередньо поданим скаргам, обмежився лише проханням про скасування рішень судів попередніх інстанцій, без визначення бажаного результату розгляду справи, тобто без чіткого формулювання своїх вимог відповідно до положень статті 330 КАС України.
		За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Оскарження ухвалених судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника зазначення у касаційній скарзі випадку, перелік яких міститься у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		Втім, у порушення вищевказаних приписів, втретє подана відповідачем касаційна скарга так і не містить інформації про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які на його думку могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі №200/5609/24 розгляд якої відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
		Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
		Однак, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які слугували підставою для повернення раніше поданих ним касаційних скарг.
		Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
		Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №200/5609/24.
		При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
		Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
		Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
		На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, - 
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №200/5609/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
		Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
		Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		                  Суддя                                                                                             І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...