Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/9075/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано судом: 03.11.2025. Зареєстровано: 04.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9075/25
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №1423985-2411-1615-UA630200900000294 від 10.12.2024.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 не являється власником нерухомого майна, оскільки відповідно до рішення Краснокутського районного суду у цивільній справі № 627/897/13-ц від 27.08.2013 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , укладений 10 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на не житлову будівлю по АДРЕСА_1 , в цілому. В даному рішенні зазначалось про необхідність державної реєстрації права власності, але Болотов не виконав дане судове рішення. На переконання позивача, даний об`єкт нерухомості йому не належить, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
		Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Зазначає, що на дату формування податкового повідомлення  рішення № №1423985-2411-1615-UA63020090000096294 від 10.12.2024 згідно з даними інформаційної системи органів ДПС за фізичною особою ОСОБА_1 з 20.03.2013 зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - будівля, птахарня, загальною площею 227,1 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27085263235, номер відомостей про речове право 435234. Запис про право власності проведено державним реєстратором на підставі ухвали Краснокутського районного суду Харківської області у справі № 2022/2-86/11, виданого 05.01.2011 року.
		Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
		Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
		Судом встановлено, що відповідно до рішення Краснокутського районного суду у цивільній справі № 627/897/13-ц від 27.08.2013 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , укладений 10 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , в цілому. В даному рішенні зазначалось про необхідність державної реєстрації права власності, але ОСОБА_3 не виконав дане судове рішення.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 227,10 кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ). 
		Головним управлінням ДПС в Полтавській області було сформовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №1423985-2411-1615-UA63020090000096294 від 10.12.2024 на суму 473,84 грн. за звітний період 2019 року, щодо об`єкта нежитлової нерухомості  "нежитлова будівля" площею 227,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Конституцією України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67).
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями Податкового кодексу України (далі  ПК України).
		При вирішені спору суд виходить із того, що за змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
		Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
		Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
		Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
		Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
		Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
		Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
		Згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України позивачу було сформоване податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №1423985-2411-1615-UA63020090000096294 від 10.12.2024 на суму 473,84 грн. за звітний період 2019 року, щодо об`єкта нежитлової нерухомості  "нежитлова будівля" площею 227,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Як вже встановлено судом, відповідно до рішення Краснокутського районного суду у цивільній справі № 627/897/13-ц від 27.08.2013 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , укладений 10 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , в цілому. В даному рішенні зазначалось про необхідність державної реєстрації права власності, але Болотов не виконав дане судове рішення.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи в суді об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 227,10 кв. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 27085263235 зареєстрований за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ). 
		Тобто в даному випадку, судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна.
		Доводи позивача про те, що належний позивачу об`єкт нерухомим майном належним інший особі, не знайшли свого підтвердження.
		Згідно з пунктом 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV, зі змінами та доповненнями, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі  Державний реєстр).
		Порядок проведення державної реєстрації припинення прав власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі  Постанова №1127).
		Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.
		При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами.
		Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
		Під час проведення державної реєстрації права власності на будівлю або споруду набутого внаслідок переходу такого права до нового власника, який є оператором системи розподілу відповідно до закону, одночасно проводиться державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника будівлі або споруди, на якій вони розташовані, якщо сторонами договору, на підставі якого оператор системи розподілу набуває право власності на будівлю або споруду, не встановлено інше. Державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою проводиться без подання відповідної заяви одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на відповідну будівлю або споруду. У разі якщо умовами договору встановлено інше, з підстав, що на такій земельній ділянці розташовано/здійснюється будівництво іншого об`єкта нерухомого майна попереднього власника, державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля або споруда, права на які переходять до оператора системи розподілу, проводиться після виділення оператору системи розподілу частини земельної ділянки під такою будівлею або спорудою з урахуванням охоронної зони в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У такому разі згода попереднього землекористувача на перехід права користування на частину земельної ділянки під будівлею або спорудою з урахуванням охоронної зони до оператора систем розподілу не вимагається.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи в суді об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 227,10 кв.м., АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 27085263235 зареєстрований за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ). 
		Позивачем не надано відповідних доказів, що ним вчинялись дії щодо перереєстрації вказаного об`єкту. 
		Водночас позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду доказів того, що реєстраційний номер об`єкта оподаткування скасований у період, за який нараховано оспорюване податкове повідомлення-рішення.
		Тобто, належний позивачу об`єкт нерухомості у період, за який і нараховано податковий борг, є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону, відтак на такий повинен нараховуватись податок на нерухоме майно.
		Наведене в своїй сукупності підтверджує ту обставину, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України.
		З огляду на викладене, на підставі досліджених доказів у справі, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від №1423985-2411-1615-UA63020090000096294 від 10.12.2024, прийняте контролюючим органом правомірно, з урахуванням податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій та не підлягає скасуванню.
		Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, не підлягають стягненню на користь позивача.
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення  відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Г.В. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...