Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/4879/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано судом: 04.11.2025. Зареєстровано: 05.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/362/616/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025000000000765

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 362/4879/25 
		Провадження № 1-кп/362/616/25 
		ВИРОК
		Іменем України
		04.11.2025                                                                                м. Васильків
		Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №22025000000000765 від 26.06.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,  ОСОБА_2 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Овруч Житомирської області, громадянки України, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась,
		Учасники провадження:
		секретар судового засіданні                 ОСОБА_3 ,
		прокурори                                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинувачена                                         ОСОБА_2 ,
		захисники                                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним 
		 
		У період з 17.05.2025 по 19.05.2025 невстановлена особа за допомогою месенджеру «Telegram» із зареєстрованим обліковим записом під найменуванням « ОСОБА_9 » та ім`ям користувача « ОСОБА_10 » в ході особистого листування з ОСОБА_2 , яка використовує обліковий запис під назвою « ОСОБА_11 », що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , неодноразово пропонувала останній здійснювати відеофіксацію місця розташування військової частини ЗС України НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), а також розташування на ній військової техніки, боєкомплектів, фіксації наслідків влучання засобів повітряного нападу рф по території військової частини, на що ОСОБА_2 погоджувалась.
		17.05.2025 у період з 19 год 18 хв до 19 год 20 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з ідеологічних мотивів, маючи вороже ставлення до української влади, політичного та військового керівництва, а також сповідуючи ідеї проросійської спрямованості, перебуваючи під інтелектуальним впливом російської імперської ідеології, в умовах воєнного стану, вирішила стати на шлях злочинної діяльності та, використовуючи власний мобільний телефон марки vivoY16S, Imei-1: НОМЕР_6 , Imei-2: НОМЕР_7 , MEID: НОМЕР_9 з вікна свого помешкання здійснила відеозапис, який одразу в ході особистого листування в месенджері «Telegram» несанкціоновано надіслала (поширила) невстановленій особі, що використовує у даному месенджері обліковий запис під найменуванням « ОСОБА_9 » та ім`я користувача « ОСОБА_10 », вказавши місце дислокації військової частини ЗС України НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з можливістю її ідентифікації на місцевості.
		 
		Водночас 18.05.2025 у період з 01 год 45 хв по 01 год 55 хв та 19.05.2025 об 11 год 20 хв ОСОБА_2 , діючи умисно з метою поширення в месенджері «Telegram» інформації про розташування підрозділу ЗС України, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи вищезазначений власний мобільний телефон, на якому є месенджер «Telegram» із обліковим записом під назвою « ОСОБА_11 », що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , за допомогою програми «Timemark: Proof» (фіксує дату, час, адресу зйомки) з вікна свого помешкання здійснила 5 відеозаписів, на яких зафіксувала місце знаходження території аеродрому, що відноситься до військової частини ЗС України НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з можливістю його ідентифікації на місцевості, а також повідомила про наслідки влучання засобів повітряного нападу рф по ангару з літаками, що розташований на території вказаного аеродрому та відразу надіслала (поширила) невстановленій особі, що використовує у даному месенджері обліковий запис під найменуванням « ОСОБА_9 » та ім`я користувача « ОСОБА_10 ».
		В подальшому 18.05.2025 у період з 02 год 44 хв по 03 год 20 хв ОСОБА_2 , діючи умисно з метою поширення в месенджері «Telegram» інформації про розташування підрозділу ЗС України, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , використовуючи вищезазначений власний мобільний телефон, на якому є месенджер «Telegram» із обліковим записом під назвою « ОСОБА_11 », що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , за допомогою програми «Timemark: Proof» (фіксує дату, час, адресу зйомки) здійснила 4 відеозаписи, на яких зафіксувала та повідомила про наслідки влучання засобів повітряного нападу рф в склад боєкомлекту, що розташований на території військової частини ЗС України НОМЕР_3 (код НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з можливістю його ідентифікації на місцевості та відразу надіслала (поширила) невстановленій особі, що використовує у даному месенджері обліковий запис під найменуванням « ОСОБА_9 » та ім`я користувача « ОСОБА_10 ».
		Відповідно до відповіді Міністерства оборони України, інформація, передана (поширена) громадянкою України ОСОБА_2 , не розміщувалась у відкритому доступі.
		 
		Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону
		 
		Дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2ст. 114-2 КК України як несанкціоноване поширення інформації про розташування Збройних Сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості і така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		Обвинувачена ОСОБА_2  в судовому засіданні спочатку свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, не визнала, в подальшому визнала фактичні обставини даного злочину, однак вказала на те, що думала, що допомагає ЗСУ, показала, що шукала роботу серед оголошень в месенджері «Телеграм». З нею зв`язались і попросили пофотографувати спочатку державні установи, а потім вже почали просити робити фотографії і відео з вікна її будинку під час обстрілів. Все спілкування велося на українській мові, тому вона думала, що фіксує як працює ленд-ліз щодо збиття шахедів. В ніч з 18.05.2025 на 19.05.2025, коли був масований обстріл, вона фіксувала лише звук. Всього зробила 6 відео за гроші. 
		 
		Судом досліджено докази, які надано стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України:
		- протокол обшуку від 22.05.2025 з відеозаписом до нього, відповідно до якого під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «VIVO Y15S» ІМЕІ1: НОМЕР_6 , MEID: НОМЕР_9, у якому міститься sim-карта з номером НОМЕР_8 , поміщений до сейф-пакету № 7921122;
		- протокол огляду від 22.05.2025, відповідно до якого під час огляду мобільного телефону синього кольору у прозоро-золотому чохлі марки «VIVO Y15S» ІМЕІ1: НОМЕР_6 , IМЕІ2: НОМЕР_7 MEID: НОМЕР_9 , у якому міститься sim-карта з номером НОМЕР_8 , встановлено, що в ньому наявний чат, в якому ведеться спілкування з-приводу ударів по військовій частині в АДРЕСА_2 , відеозапис з зазначенням координат та повідомлення щодо отримання коштів в розмірі 1000 грн. Також виявлено інформацію щодо перерахування коштів 15.05.2025, 15.05.2025, 18.05.2025, 19.05.2025, 20.05.2025;
		- протокол огляду предмету від 22.05.2025 з відеозаписом, відповідно до якого об`єктом огляду є сейф-пакет № 7921122. При відкритті сейф-пакету в ньому знаходиться мобільний телефон марки «VIVO Y15S» синього кольору, вказаний телефон має ІМЕІ1: НОМЕР_6 , MEID: НОМЕР_9, у якому міститься sim-карта з номером НОМЕР_8 . В ході огляду мобільного телефону в додатку «Telegram» виявлено контакт з нік-неймом « ОСОБА_9 », ім`я користувача « ОСОБА_10 », з яким у ОСОБА_2 наявний обмін смс-повідомленнями. Зокрема, 16.05.2025 о 19:08 год ОСОБА_2 отримала завдання: «дивіться, якщо будуть сьогодні якісь прильоти потрібно буде фіксувати спалахи, зарево, що буде видно, може з дому, може з вулиці, як вам буде зручніше та обережніше. По оплаті за якісну роботу до 10 тисяч можна заробити. Мінус тільки якщо буде це пізно, але я з вами буду на зв`язку». О19:18 год ОСОБА_2 надсилає вид із свого вікна та вказує: «За дом тем что на видео то место что вчера снимала. А с другой сторони вч. У меня все как на ладони» «Так что если обстрел то все четко». За що о 19:32 отримала 1000 грн. В подальшому о 21:04 год ОСОБА_2 повідомила « ОСОБА_10 » про тривогу, а о 22:48 год про відбій і вказала: «Я перший раз в житті розстроїлась що до нас не долетіли)))». 18.05.2025 о 01:04 ОСОБА_2 повідомила, що попали в злітну смугу, о 01:28 надіслала повідомлення «…я вже камеру налаштувала) Я скільки зможу стільки зніму?». На що отримала відповідь о 01:29 «Звуки також записуйте на відео»; «Якщо видно наслідки також можна фіксувати. Це все буде враховуватися». О 01:30 год ОСОБА_2 написала: «Я щоб більш заробити в вікно вилізу якщо треба…», «Воно дуже темно… і на відео диму не видно… а фонарь стремаюсь вкл.» Також вбачається, що о 01:41 нею надіслано відео з координатами, о 01:52 год вона написала: «Надеюсь я за без соную ночь заработаю», а о 01:53 отримала відповідь «Так». О 02:39 год ОСОБА_2 повідомила: «Ми в сховище йдемо. Так що це, мабуть все… бо там не зможу знімать… лише звук записать». Також в переписці о 09:38 год ОСОБА_2 користувачу « ОСОБА_10 » на її повідомлення «…Одна брехня всюди» написала «Я нарахувала лично 143 в наш аеродром. Я ненавиджу цю державу». На зауваження користувача « ОСОБА_10 » «Керівництво повинно відповісти за це», відповіла « Нехай всі здохнуть». В повідомленнях ОСОБА_2 неодноразово просила роботу, вказувала, що їй потрібні гроші, пропонувала сходити «заснять біля частини наслідки сама» (10:48 год), на що їй відповіли об 11:42 год «нічого не потрібно знімати щоб не ризикувати». Користувача « ОСОБА_10 » о 12:08 год запропонувала ОСОБА_2 завдання: «купимо телефон, та повер банк, та поставимо приховаємо на балконі, буде постійно працювати, а вам пасивний дохід і не треба ризикувати», на що остання погодилась та отримала кошти на придбання телефону і павербанку, відзвітувалася, що все купила і готова працювати. В подальшому ОСОБА_2 написала користувачу « ОСОБА_10 »: «До мене приїздили з поліції… Хлопці подзвонили сказали. Це не за видио? Я то все видалила… і геть почистила телефон. На всяк випадок» тощо. Крім того в ході огляду вищезазначеного мобільного телефону в додатку «Telegram» виявлено контакт (telegram-bot) з нік-неймом « ОСОБА_13 », ім`я користувача: « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 », « ОСОБА_16 », в діалозі наявний обмін смс повідомленнями між ОСОБА_2 та вищевказаним користувачем , в яких зазначено дату та час поповнень «USDT» на крипто гаманець ОСОБА_2 . Також у галереї вищезазначеного мобільного телефону, який належить ОСОБА_2 виявлені фото- відеофайли, а саме: фотознімки зовнішньої сторони будівлі Васильківського міськрайонного суду Київської області; відеозаписи, створені за допомогою програми «Timemark» в період часу з 17.05.2025 по 18.05.2025 під час повітряної тривоги у м. Києві та Київській області, а саме: під час обстрілу м. Васильків Київської області та фотознімки наслідків обстрілу; відео з будівлею ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були видалені, однак отримані за допомогою застосування співробітниками СБУ спеціального програмного забезпечення;
		- відповідь з військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України № 831дск від 22.05.2025, відповідно до якої інформація про розташування та рух підрозділів Сил оборони України у вказаний час в зазначених місцях у відкритому доступі військовою частиною не розміщувалась. Передача такої інформації представникам РФ могла підірвати стан боєготовності підрозділів ЗС України та нести загрозу життю та здоров`ю наших військовослужбовців. Зазначені відомості становлять державну таємницю;
		- висновок судово-психіатричного експерта № 158 від 11.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 у період вчинення інкримінованих їй дій на психічні захворювання не страждала, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебувала, за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_2 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено, на даний час вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		Стороною захисту докази суду не надавались.
		 
		Позиція учасників судового провадження
		 
		Позиція сторони захисту
		 
		Обвинувачена ОСОБА_2 в судових дебатах вказала, що щиро кається, більше такого робити не буде, просила не позбавляти її волі, вказала, що гроші, отримані від поширення інформації про розташування Збройних Сил України вона не витратила і може передати їх на допомогу військовим.
		 
		Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 в судових дебатах вказав, що обвинувачена вину визнала, просив врахувати її сприяння розкриттю злочину, наявність в неї двох неповнолітніх дітей. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		Позиція сторони обвинувачення
		В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_2 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, її дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченої повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.
		В судових дебатах прокурор просив визнати обвинувачену винною та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		 
		Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
		 
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони стосуються події злочину, зібрані у відповідності до вимог КПК України, узгоджуються між собою.
		 
		Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченої ОСОБА_2 , даними нею в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачена вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, визнала, підтвердила, що здійснювала з вікна свого помешкання відеозаписи, на яких зафіксувала місце знаходження території аеродрому, що відноситься до військової частини ЗС України НОМЕР_3 з можливістю його ідентифікації на місцевості, а також повідомила про наслідки влучання засобів повітряного нападу рф по ангару з літаками, що розташований на території вказаного аеродрому, однак вказала, що думала, що допомагає Збройним Силам України - фіксує як працює ленд-ліз щодо збиття шахедів. 
		Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про інформацію», наказу Головнокомандувача ЗСУ № 73 від 03 березня 2022 року, встановлено заборону на розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану.
		Згідно листа т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України № 831дск від 22.05.2025, інформація про розташування та рух підрозділів Сил оборони України у вказаний час в зазначених місцях у відкритому доступі військовою частиною не розміщувалась. Передача такої інформації представникам РФ могла підірвати стан боєготовності підрозділів ЗС України та нести загрозу життю та здоров`ю наших військовослужбовців. Зазначені відомості становлять державну таємницю.
		Обвинувачена не заперечувала факт спілкування в месенджері «Telegram» з користувачем « ОСОБА_10 », яка давала їй замовлення - за оплату здійснювати відеозаписи під час прильотів та їх наслідки, а вона виконувала роботу з метою отримання грошей. Про те, що ОСОБА_2 усвідомлювала протиправний характер своїх дій та їх наслідки вказують її висловлювання в переписці («…на відео диму не видно… а фонарь стремаюсь вкл.»; «До мене приїздили з поліції…. Це не за видио? Я то все видалила… і геть почистила телефон. На всяк випадок»), також про неправомірність таких дій вказують зауваження « ОСОБА_10 » про необхідність бути обережними («нічого не потрібно знімати щоб не ризикувати» - про зйомку військової частини на пропозицію ОСОБА_2 ; «…поставимо приховаємо на балконі, буде постійно працювати, а вам пасивний дохід і не треба ризикувати»). Про те що ОСОБА_2 мала вороже ставлення до української влади, політичного та військового керівництва, вказують її висловлювання («Я перший раз в житті розстроїлась що до нас не долетіли)))» - говорячи про шахеди в сторону м. Васильків після оголошення відбою, «…Я ненавиджу цю державу» - коли говорила про Україну та обман з боку держави щодо наслідків обстрілів, «Нехай всі здохнуть» - щодо керівництва в контексті обману з боку держави).
		Таким чином, ОСОБА_2 здійснювала за гроші відеозапис військової частини та наслідки її обстрілів із прив`язкою до місцевості, що не були до цього у відкритому доступі, які поширювала невідомій особі, знайшовши її в месенджері «Теленграм» при пошуку роботи. 
		Суд звертає увагу, що саме здійснення відеозйомки розташування Збройних Сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, може створити загрозу такому об`єкту шляхом подальшого поширення відповідної інформації, незалежно від його способу (опублікування в пресі, передання по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, через мережу Інтернет, через соціальні мережі, або інші засоби телекомунікаційного зв`язку).
		Положення ч. 2 ст. 114-2 КК України стосуються поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, тобто охоплюють всі структури, які становлять або мають відношення до системи ЗСУ без будь-якої конкретизації або виключень.
		 
		Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, повністю доведена. Дії ОСОБА_2  слід кваліфікувати як несанкціоноване поширення інформації про розташування Збройних Сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості і така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Призначення покарання. Оцінка обставин, які пом`якшують, обтяжують покарання.
		 
		Згідно із вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Слід зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, у ній мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою, заходи примусу.
		На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України,  згідно з  яким юридична відповідальність  особи  має  індивідуальний характер,  спрямовані положення ст. 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано в положеннях КК України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого  покарання.
		Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
		Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
		Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
		З огляду на викладене справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
		Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК, на підставі та умовах, визначених у цій статті суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		 
		Вирішуючи питання про покарання, відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, ступінь та характер сприяння обвинуваченої у проведенні кримінального провадження щодо неї, те, що ОСОБА_2 визнала свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаялася у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 66 КК України, судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		 
		Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_2 є такою, що не має судимостей, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, обвинувачена визнала свою вину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, про що захистом надано відповідні відомості, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення що є пріоритетним при вирішенні питання про суспільну небезпечність її особи та про призначення їй покарання. Жодних обставин, які би обтяжували покарання обвинуваченої, у даній справі не встановлено.
		Зазначені обставини, на переконання суду, пом`якшують покарання обвинуваченої та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а тому, у відповідності до положень ст. 69 КК, вони дають суду законні підстави для можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 114-2 КК.
		Таке покарання, на думку суду, за своїм розміром буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 і попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК.
		Разом з тим, підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, суд не встановив, виходячи з наступного.
		 
		Стаття 75 КК України регулює звільнення від відбування покарання з випробуванням і підлягає застосуванню у взаємозв`язку з приписами статей 50, 65 КК України, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.
		Зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України випливає, що у разі якщо суд, крім випадків, передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
		 
		Стосовно матеріалів цього кримінального провадження суд зазначає, що відсутні підстави для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, яке призначено судом із застосуванням ст. 69 КК України, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, даних про особу обвинуваченої, наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.
		У свою чергу суд зауважує, що інші дані про особу обвинуваченої в контексті приписів ст. 75 КК України не є достатніми для прийняття рішення про можливість виправлення ОСОБА_2 без призначення покарання, яке вона має відбувати реально.
		Також суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 , будучи громадянкою України, проживаючи неподалік військової частини, поширювала інформацію про розташування Збройних Сил України, що є ганебним прикладом нехтування своїми громадянськими правами та обов`язками, і може підірвати боєздатність Збройних Сил України та несе загрозу життю та здоров`ю наших військовослужбовців та громадян України в цілому.
		Таким чином, звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього кримінального провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення особи, яка розміщувала у вільному доступі інформацію про розташування Збройних Сил України, від відбування покарання з випробуванням може викликати думку у стороннього спостерігача про «безкарність» вказаних дій, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування.
		Також суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (справа «Харченко проти України», рішення від 10.02.2011 року), яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, з урахуванням чого суд вважає, що ступінь небезпечності обвинуваченої для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому  не вбачає підстав для застосування ст.75, 76 КК України.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		 
		Витрати на залучення експертів відсудні.
		 
		Питання щодо долі речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		 
		Відносно обвинуваченої ОСОБА_2 під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався і діє до 09.11.2025 включно.
		Оскільки в матеріалах кримінального провадження не міститься даних, які б свідчили про відсутність або зміну ризиків, що виправдовують обрання відносно обвинуваченої найбільш суворого запобіжного заходу, на думку суду, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.  368, 373-374, 376 КПК України
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 22 травня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.
		 
		Речовий доказ: мобільного телефон синього кольору у прозоро-золотому чохлі марки vivoY16S, Imei-1: НОМЕР_6 , Imei-2: НОМЕР_7 , MEID: НОМЕР_9 , у якому міститься сім-карта з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_17 , - повернути у її повне володіння, користування і розпорядження.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. 
		Учасники  судового провадження  мають  право  отримати в суді копію вироку.
		Суддя                                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...