Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 443/2165/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 10.11.2025. Зареєстровано: 11.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2025.
Дата набрання законної сили: 23.10.2025
Номер судового провадження: 22-ц/811/2209/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 443/2165/24                Головуючий у 1 інстанції: Павлів А.І. 
		Провадження № 22-ц/811/2209/25         Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		Головуючого судді: Савуляка Р.В.
		суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
		секретаря: Заяць Я.І. 
		з участю: ОСОБА_1 ,
		ОСОБА_2 та її представника  ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що господарство ОСОБА_2 знаходиться в кінці її городу. Близько 5-ти років назад між ними були суперечки щодо межі, однак близько 2-х років назад вона підписала протокол погодження меж і вважала, що на цьому інцидент було вичерпано.
		27 червня 2024 року близько 13 год вона обкошувала межу між їхніми городами разом зі своєю онукою ОСОБА_4 , 2009 р.н., і у цей час до неї підійшла відповідачка з відром у руках та вилила на неї наперед заготовлені власні фекалії, після чого почала обзивати її нецензурними словами, принижуючи її честь та гідність, звинувачувала її у смерті чоловіка, який загинув у 2004 році у ДТП, погрожувала облити її ще кислотою, обзивала «гулящою», тощо. Коли внучка намагалася її зупинити, то відповідачка почала і її обзивати «шалава, шльондра», погрожувати дитині розправою та вбивством. Все це відбувалося на очах онуків відповідачки, які сміялися з них, які також ображали їх. Протиправними діями відповідачки їй завдана моральна шкода, що проявилася починаючи з червня 2024 року по даний час, нестерпна образа, яку їй було завдано на очах у її внучки, внуків відповідачки та працівників поліції не згасає по сьогоднішній день і спричиняє їй значні моральні страждання, тому спричинену їй моральну шкоду оцінює у 100 000,00 грн.
		Просила визнати поведінку відповідачки щодо облиття її власними фекаліями протиправними та недостойними, такими, що ображають її честь та гідність; визнати, що поширені відповідачкою відомості про те, що вона винна у тому, що її чоловік загинув у ДТП не відповідають дійсності, порочать її честь та гідність, є, по суті, наклепом, так як і відомості про її неповнолітню внучку про те, що вона є «шалава і шльондра»; спростувати зазначене у присутності тих же осіб, у колі яких вона це поширювала; стягнути з відповідачки у її користь 100 000 грн моральної шкоди.
		Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 5000 грн.
		У решті позову відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 60.56 грн.
		Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року в частині визначення розміру моральної шкоди оскаржила ОСОБА_1 .
		В апеляційній скарзі покликається на те, що визначаючи розмір спричиненої моральної шкоди, суд не врахував, що відповідачка протягом тривалого часу, проживаючи по сусідству, вчиняє щодо неї протиправні дії, створює конфліктні ситуації, сварки тощо.
		27 червня 2024 року, приготувавши наперед відро з власними фекаліями, відповідачка дочекалася, коли вона вийде на город і у присутності свого чоловіка та їхніх внуків, а також її внучки, вилила на неї фекалії під гучний регіт свого оточення, обзиваючи її нецензурними словами, а з цього часу не тільки не намагалася вибачитися, але поводилася цинічно, заявивши, що такого не було, а працівники поліції підробили пояснення, начебто відібрані від її імені.
		Відповідачка своїм вчинком в присутності молоді, знехтувала моральними принципами суспільства і показала негативний приклад молодим людям.
		Зазначає, що внаслідок дії відповідачки перебувала в стресовому стані, тривалий час не могла прийти до тями, в результаті чого отримала цукровий діабет, добиваючись протягом року справедливості.
		Просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї 50000.00 грн моральної шкоди. 
		04 серпня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_2  ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі. Вважає, що позивачка не надала жодних доказів того, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, вона перенесла важкий удар, стрес, тривалий час не могла прийти до тями та в результаті отримала цукровий діабет. Відповідачка в відзиві визнає свою протиправну поведінку щодо облиття позивачки водою та не заперечує проти компенсації моральної шкоди, яку вирішив стягнути суд першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 та її представника  ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є сусідками, між якими тривалий час існують неприязні стосунки через земельні питання.
		27 червня 2024 року між сторонами мав місце конфлікт, під час якого ОСОБА_2 вилила з відра на ОСОБА_1 рідину.
		ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ГУНП у Львівській області, МВС України зі скаргами про відшукання зниклих документів, а саме пояснень та протоколу, які вона особисто підписувала, а також проведення об`єктивної перевірки. На ці скарги їй надсилалися відповіді щодо доручення проведення перевірки, розгляду її звернень до поліції, проведені перевірок, відсутність документального підтвердження можливого неналежного розгляду її звернень, а також відсутності у зазначеній нею події ознак кримінального, адміністративного чи дисциплінарного правопорушення (а.с.11-30, 39-44).
		Заявою ОСОБА_1 від 27 червня 2024 року повідомила начальника ВП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, що 27 червня 2024 року ОСОБА_2 підбігла до неї на городі та створила конфлікт, в ході якого облила її фекаліями (а.с.75).
		27 червня 2024 року інспектором СРПП ОСОБА_5 були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_1 , в яких вона повідомила про облиття її фекаліями сусідкою ОСОБА_2 , а також вживання останньою до неї нецензурних слів та словесних погроз (а.с.76).
		27 червня 2024 року інспектором СРПП ОСОБА_5 були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_2 , в яких вона підтвердила обставину облиття нею фекаліями ОСОБА_1 через те, що остання обзивала її нецензурними словами (а.с.77).
		Свідок ОСОБА_6 надав суду показання, за змістом яких поступило повідомлення, на яке приїхали він з напарником. Мав місце конфлікт на городі. Той, хто повідомив про конфлікт, була брудною. Пам`ятає, що вона косила траву, була з косаркою. Відбирали у обох жінок письмові пояснення. Перечитували ці пояснення вголос і давали їх під підпис цим особам. На місці здійснювалася фото та відеофіксація.
		Свідок ОСОБА_5 надав суду показання, за змістом яких приїхали на виклик. Був конфлікт між жінками на городі. Відбирали в учасників письмові пояснення. Бодікамери при собі мали, але чи здійснювалася фото та відеофіксація не пригадує.
		Неповнолітній свідок ОСОБА_7 , у присутності представника органу опіки та піклування Ходорівської міської ради, надала суду показання, за змістом яких її баба ОСОБА_1 косаркою обкошувала траву, а вона перебувала від неї на відстані приблизно 10 метрів. У цей час їхня сусідка ОСОБА_2 підбігла до її баби та вилила на неї щось з відра. Це були фекалії, оскільки був характерний запах та колір. Після цього ОСОБА_2 почала ображати бабу та її нецензурними словами. До неї говорила, що вона «шльондра» та «шалава». За цим всім спостерігали онуки ОСОБА_2 , які також насміхалися над ними. ОСОБА_8 подзвонила до поліції, яка по приїзді проводила фотографування та спілкувалася з бабою і сусідкою ОСОБА_2 . ОСОБА_8 написала заяву. Після таких дій сусідки баба була розстроєна, плакала і їй було соромно. Від стресу у баби почався цукровий діабет.
		Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що  позовні вимоги про визнання поведінки відповідачки щодо облиття її власними фекаліями протиправними та недостойними, такими, що ображають її честь та гідність, а також визнання поширених відповідачкою відомостей про те, що вона винна у тому, що її чоловік загинув у ДТП такими, що не відповідають дійсності, порочать її честь та гідність, є неефективними.
		Також, суд зауважив, що позивачка не надала суду жодного документа на підтвердження наявності у неї повноважень представляти інтереси її внучки ОСОБА_7 , або ж доказів на підтвердження того, що поширена ОСОБА_2 інформація стосовно ОСОБА_7 порушує її (позивача) особисті немайнові права. Відтак, суд доходить переконання, що позовні вимоги в частині визнання поширення ОСОБА_2 відомостей про її неповнолітню внучку, а саме, що вона є «шалава і шльондра», як таких, що не відповідають дійсності, порочать її честь та гідність,  не порушують прав позивача ОСОБА_1 .
		Разом з тим, суд першої інстанції погодився з аргументами позивачки в тому, що відповідачка облила її саме нечистотами (фекаліями), оскільки ця обставина знайшла своє підтвердження безпосередньо дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_7 , які є логічними, послідовними та узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами, зокрема заявою ОСОБА_1 від 27 червня 2024 року, її письмовими поясненнями від 27 червня 2024 року та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27 червня 2024 року, в яких остання підтвердила обставину облиття фекаліями ОСОБА_1 , а також частково узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 , який вказав на те, що ОСОБА_1 була брудна, а також показаннями свідка ОСОБА_5 , який ствердив суду, що конфлікт мав місце між двома жінками на городі.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 в частині облиття ОСОБА_1 фекаліями, які знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, були протиправними та винними, оскільки такі суперечать моральним засадам суспільства та належній, добросусідській, правослухняній поведінці громадян, і такими діями було порушено особисті немайнові права ОСОБА_1 , а саме право на гідність та честь і особисту недоторканність, наслідком чого останній була завдана моральна шкода, яку суд вважав обгрунтованою в розмірі 5 000,00 грн.
		З таким висновком колегія суддів частково погоджується виходячи із наступних підстав.
		Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Відповідно до положень статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		За змістом приписів частини 1 статті 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (стаття 275 ЦК України).
		Нормою частини 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до положень частини 1, 2 статті 289 ЦК України фізична особа має право на особисту недоторканність. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.
		Згідно з приписами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
		За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до положень частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно з положеннями частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так,Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)зазначив, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом  моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див.постанову)).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21), дійшла висновку, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
		Встановлено, та не заперечувалось сторонами ні в суді першої, ні в суді апеляційної, що 27 червня 2024 року мав місце між сторонами конфлікт, в результаті якого, відповідачка облила позивачку з відра рідиною.
		Як встановив суд першої інстанції, відповідачка облила позивачку саме нечистотами (фекаліями), оскільки ця обставина знайшла своє підтвердження безпосередньо дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_7 , які є логічними, послідовними та узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами, зокрема заявою ОСОБА_1 від 27 червня 2024 року, її письмовими поясненнями від 27 червня 2024 року та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27 червня 2024 року, в яких остання підтвердила обставину облиття фекаліями ОСОБА_1 , а також частково узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 , який вказав на те, що ОСОБА_1 була брудна, а також показаннями свідка ОСОБА_5 , який ствердив суду, що конфлікт мав місце між двома жінками на городі.
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що своїми діями відповідачка порушили особисті немайнові права позивачки, а саме право на честь та гідність і особисту недоторканність, оскільки через такі дії відбувся грубий прояв з боку відповідача зверхності та неповаги до позивача, її приниження, який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачці.
		Разом з тим визначаючи розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку, що достатнім її розміром для розумного задоволення потреб потерпілої особи є сума 5 000 грн.
		Проте, колегія суддівнепогоджуєтьсяз висновкомсудупершої інстанціїщодо розміру відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до пункту 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
		З огляду на те, що дії відповідачки завдали позивачці душевних стражданьчерез приниження її честі та гідності, остання перенесла суттєве психологічне та нервове потрясіння, переживання, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування є занадто малим щодо завданих моральних страждань.
		Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що доцільно буде збільшити розмір компенсації моральної шкоди, визначену судом першої інстанції з 5 000 грн. до 10 000 грн., оскільки саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.
		Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на підставі положеньстатті 376 ЦПК Українипідлягає зміні.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 60.56 грн  скасувати, в частині стягнення моральної шкоди  змінити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
		 
		Головуючий: Савуляк Р.В. 
		 
		Судді: Мікуш Ю.Р. 
		 
		Приколота Т.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...