Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/13148/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано судом: 22.12.2025. Зареєстровано: 23.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2025.
Дата набрання законної сили: 22.12.2025
Номер судового провадження: К/990/14569/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		22 грудня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №160/13148/22
		адміністративне провадження № К/990/14569/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
		суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 (головуючий суддя Бухтіярова М.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі № 160/13148/22 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ», про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (далі - ГО «Платформа Громадський контроль») звернулася до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» (далі - ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ»), в якому просила:
		- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо неналежного інформування про благоустрій на території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район), зокрема, неоприлюднення планів, проєктів, а також обговорення і вирішення питання проведення благоустрою;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 986 від 21.09.2021 «Про надання дозволу Громадській організації «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» (далі - Рішення № 986, оскаржуване рішення) на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район)»;
		- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради анулювати дозвіл на проведення благоустрою, виданий на підставі Рішення № 986.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ».
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, позов задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, що виразилась у незабезпеченні інформування населення м. Дніпро про здійснення заходів благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134 м. Дніпро (Соборний район) та можливості практичної реалізації наявних у громадян, які проживають на цій території, прав у сфері благоустрою.
		Визнано протиправним та скасовано Рішення № 986.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 160/13148/22 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 160/13148/22 та витребувано справу з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Позов обґрунтований тим, що відповідно до частини першої статті 20 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. 
		21.09.2021 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення № 986 «Про надання дозволу Громадській організації «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район)». Разом з цим рішенням Дніпровської обласної ради № 176-8/VII «Про затвердження проєкту схеми формування екологічної мережі» зазначену територію по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район)» було віднесено до екологічної мережі міста. Крім того рішенням Дніпровської міської ради від 22.12.2021 № 395 «Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпра» зазначену земельну ділянку було віднесено до земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро. Отже, вказану земельну ділянку віднесено до Регіональної екологічної мережі міста. 
		Проте, відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не було проведено інформування населення про проведення благоустрою, не було оприлюднено проєкти рішень та, як наслідок, не було обговорення зазначеного проєкту благоустрою, відтак порушено право брати участь у цьому обговоренні усіх зацікавлених осіб з можливістю надання ними своїх пропозицій з вказаного питання. 
		З огляду на бездіяльність відповідача щодо не оприлюднення оспорюваного рішення про його існування ГО «Платформа Громадський контроль» стало відомо лише у червні 2022 року від громадянина ОСОБА_1 . 
		На переконання позивача, виданий на проведення благоустрою дозвіл було прийнято з грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Єдиним документом, на підставі якого було прийняте Рішення № 986 був лист ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «СІЧ» від 25.06.2021 № 15/359.06.2021, про що вказано у преамбулі Рішення № 986. При цьому заходи з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів благоустрою в населених пунктах виконуються тільки за наявності затвердженої у встановленому порядку проєктної документації, склад та зміст якої має відповідати ДБН А 2.2-3, ДБН А.3.1-5 і ДСТУ Б А.2.4-6 (пункт 4.2 ДБН Б.2.2-5:2011). Але зазначені вимоги не було виконано, про що свідчить лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по управлінню з активами Дніпровської міської ради від 18.11.2021 № 9/25-463, в якому зазначено, що інформація щодо розробленої та затвердженої проєктної документації щодо благоустрою в межах території, розміщеної у районі буд. 134 по вул. Набережна Перемоги в управлінні відсутня. 
		Поряд з цим жодної інформації про визначення балансоутримувача на конкурсних засадах, відповідального за утримання об`єктів благоустрою немає, конкурсу для визначення на конкурентних засадах виконавця робіт щодо утримання та/або ремонту благоустрою зазначеної території не проведено. 
		Крім того позивач акцентує увагу, що дозвіл виданий строком на 20 років, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом. 
		Позивач наголошує, що на підставі оскаржуваного рішення відбувається порушення використання земельної ділянки, яку віднесено до земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро, будівництво на таких землях заборонено, а також відбувається знищення зелених насаджень. Водночас чинним законодавством встановлено заборону забудови земельних ділянок, які віднесено до зелених зон. 
		Зважаючи на викладене, дії відповідача вважає неправомірними, що порушують не лише права позивача, а й права всіх мешканців міста, тому з метою реалізації мети та завдань своєї діяльності ГО «Платформа Громадський контроль» змушена звернутись до суду з даним позовом.
		 
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято Рішення № 986, яким вирішено надати дозвіл ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. 134, м. Дніпро. Проєкт оскаржуваного рішення було оприлюднено на офіційному вебсайті Дніпровської міської ради 06.07.2021, а оновлено 21.07.2021, що підтверджується інформацією згідно листа від 28.11.2022 № 2/2-50, що, в свою чергу, свідчить про помилковість висновків позивача про те, що відповідачем не вчинялись дії, спрямовані на інформування громадськості про прийняте рішення. 
		Щодо доводів позивача про неврахування громадської думки та ненадання можливості громадянам реалізувати свої права шляхом надання зацікавленим особам пропозицій та зауважень, відповідачем зауважено, що проведення громадських слухань передбачено лише під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні щодо генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій. В свою чергу, Рішення № 986 не є містобудівною документацією, не передбачає надання містобудівних умов, а також оскаржуваним рішенням не розробляється проєкт нової схеми формування екологічної мережі (він затверджений згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VІІ «Про затвердження проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області»), тому воно не підлягає громадським обговоренням. 
		Відповідач акцентує, що із зверненням щодо отримання дозволу на проведення благоустрою певної території може звернутись будь-яка організація, підприємство. До Дніпровського міського голови звернулася ГО «Дніпровський Спортивно-Парусний Яхт-клуб «Січ» з метою отримання рішення про надання їй дозволу на проведення благоустрою прилеглих територій, вздовж земельної ділянки кадастровий номер - 1210100000:03:149:0014, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги в районі буд. 134, де розміщуються будівлі спортивно-парусного центру, а також примикаючих гідроспоруд. Керуючись Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), відповідно до листа КЛУБУ «СІЧ» від 25.06.2021 вх. № 15/359 було прийнято оскаржуване рішення. 
		Із покликанням на лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.11.2021 № 9/25-463, стверджує, що містобудівні умови та обмеження для проєктування в межах території розташованої у районі буд. № 134 по вул. Набережній Перемоги управлінням не надавались. 
		Щодо строку, на який було видано дозвіл, відповідач зазначив, що дозвіл на проведення благоустрою території було надано на строк 20 років, що не заборонено жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства. 
		Щодо доводів позивача про порушення норм Водного кодексу України, відповідачем зазначено, що оскільки статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України визначено перелік робіт, які можуть здійснюватися, в тому числі на землях водного фонду, і переліком не передбачено нове будівництво, висновки позивача про порушення норм Водного кодексу України є необґрунтованими. 
		Вважає безпідставними твердження позивача про те, що прийняття оспорюваного рішення призвело до знищення зелених насаджень, оскільки безпосередньо цим рішенням питання видалення зелених насаджень не вирішувалось і проєктна документація, яка б передбачала таке видалення, цим рішенням не затверджувалась. 
		Відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Позивачем не було надано жодного допустимого та належного доказу протиправності оскаржуваного рішення. 
		Стверджує, що Виконавчим комітетом реалізована виключна компетенція, оскаржуване рішення не є тим правовим актом, дія якого поширюється на позивача або встановлює конкретні приписи, звернені до нього, є індивідуальним актом. З огляду на викладене відповідач вважає, що порушень з його боку не було, позовні вимоги ГО «Платформа Громадський контроль» є безпідставними та недоведеними, права та інтереси заявника жодним чином не порушено, тому відсутні підстави для задоволення позову.
		 
		ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VII відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічну мережу України», ураховуючи подання облдержадміністрації, висновки й рекомендації постійної комісії обласної ради з питань екології та енергозбереження, з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, вирішено затвердити проєкт схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області, згідно з якою територія «Мандриківський», що у Соборному районі міста, віднесена до найважливішої території екологічної мережі м. Дніпра.
		Листом від 25.06.2021 № 1, адресованим міському голові Дніпровської міської ради Філатову Б.А. (вх. № 15/359 від 25.06.2021), ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» звернулась з проханням доручити Головному архітектурно-планувальному управлінню департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради підготувати проєкт рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про надання ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «Січ» дозволу на проведення благоустрою прилеглих територій, вздовж земельної ділянки кадастровий номер - 1210100000:03:149:0014, що розташована за адресою м. Дніпро вул. Набережна Перемоги в районі буд. 134, де розміщуються будівлі спортивно-парусного центру, а також примикаючих до гідроспоруд.
		21.09.2021 рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 986 «Про надання дозволу КЛУБУ «СІЧ» на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район)», вирішено:
		1. Надати дозвіл ГО «Дніпровський спортивно-парусний яхт-клуб «СІЧ» (код ЄДРПОУ 25725262) на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (схема благоустрою додається).
		2. Зобов`язати Клуб «СІЧ»:
		2.1. Отримати вихідні дані для проєктування та здійснення проєктно-вишукувальних робіт в установленому порядку.
		2.2. Проєктну документацію виконати на актуальній топооснові М 1:500 геофондів міста.
		2.3. Проєктну документацію надати до служби містобудівного кадастру головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради для внесення відповідної інформації до інформаційної бази даних містобудівного кадастру.
		2.4. Під час виконання робіт з організації благоустрою дотримуватись вимог технічних умов відповідних служб.
		2.5. Необхідність перевлаштування інженерних мереж визначити під час проєктування за погодженням з їх власниками.
		3. Установити термін виконання робіт - двадцять років.
		4. Після проведення благоустрою з улаштування об`єктів благоустрою (пункт 1 цього рішення) вирішити питання про балансову належність цих об`єктів.
		5. Контроль за виконання цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради.
		Підстава: лист Клубу «СІЧ» від 25.06.2021 вх. № 15/359.
		Вважаючи, що рішення про надання дозволу на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) прийнято із порушеннями чинного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		 
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023, позов задоволено частково.
		За висновками судів попередніх інстанцій будучи суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, громадяни України - члени територіальних громад мають закріплене у статті 17 Закону № 2807-IV право брати участь в обговоренні правил та проєктів благоустрою території населених пунктів, а також вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів.
		Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, в свою чергу, здійснюючи свої повноваження щодо організації благоустрою, у силу викладених вимог законодавства зобов`язаний інформувати населення міста про здійснення заходів з благоустрою території населеного пункту і тим самим забезпечити можливість практичної реалізації наявних у громадян, які проживають на відповідній території, прав у сфері благоустрою, зокрема, брати участь в обговоренні правил та проєктів благоустрою території населеного пункту, а також вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населеного пункту.
		Судами попередніх інстанцій зауважено, що Рішенням № 986 вирішено питання щодо організації благоустрою на певній території у населеному пункті, а саме: на території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район), проте з матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем обов`язку щодо належного інформування населення про здійснення заходів благоустрою відповідної території та забезпечення можливості практичної реалізації наявних у громадян, які проживають на цій території, прав у сфері благоустрою.
		Зокрема, матеріали справи не містять інформації з офіційного веб-сайту із зазначенням дати оприлюднення проєкту рішення щодо надання дозволу на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) і дати оновлення інформації.
		Матеріали справи також не містять доказів того, що інформація про здійснення заходів з проведення благоустрою вказаної території міста висвітлювалась відповідачем у засобах масової інформації, зокрема, в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери.
		Отже, відповідачем не доведено донесення до населення міста відомостей про здійснення заходів з проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) у належний спосіб.
		Також суди зазначили, що дозвіл на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) хоч і виданий Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради у межах наданих повноважень, однак в порушення вимог частини 5 статті 26-1 Закону № 2807-ІV строком на 20 (двадцять) років. В той час, коли цим Законом чітко визначено, що строк дії дозволу не може перевищувати один рік.
		Водночас заходи з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів благоустрою в населених пунктах необхідно виконувати тільки за наявності затвердженої у встановленому порядку проєктної документації, склад та зміст якої має відповідати ДБН А 2.2-3, ДБН А.3.1-5 і ДСТУ Б А.2.4-6.
		Разом з цим на час розгляду справи інформації щодо вчинених дій на виконання проєктної документації щодо благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) з моменту видачі дозволу на проведення благоустрою вказаної території (21.09.2021) матеріали справи не містять.
		Акцентовано увагу судами попередніх інстанцій і на відсутності доказів на вчинення контролю з боку відповідача щодо стану проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район), щодо стану виконання приписів Рішення № 986, в тому числі, щодо проєктної документації благоустрою вказаної території.
		Водночас судами попередніх інстанцій зазначено, що звернення до суду із цим позовом ГО «Платформа Громадський контроль» обґрунтувала порушенням екологічних прав членів громади міста, членів громадської організації, порушенням конституційного права на безпечне довкілля, спираючись на реалізацію закріплених в статуті мети та завдань громадської організації, а рішення, що оскаржується, хоч і є індивідуальним актом, разом з тим стосується благоустрою території, що віднесена до екологічної мережі м. Дніпро.
		Щодо зобов`язання відповідача анулювати дозвіл на проведення благоустрою, то судами враховано вимоги частини восьмої статті 26-1 Закону № 2807-IV, де визначено вичерпний перелік підстав, коли дозвіл може бути анульовано виконавчим органом відповідної сільської, селищної, міської ради.
		 
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Як підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Так, скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції прийнято в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 804/577/18 (за змістом якої звернення до суду за відсутності публічно-правового спору і безвідносно до порушення безпосередньо чиїхось прав чи інтересів, зокрема громадської організації, у цьому спорі, виключає і право на захист), а також від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 19.12.2018 у справі № 826/37/17, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 (за змістом яких з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення).
		На переконання скаржника, Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради реалізована його виключна компетенція, оскаржуване рішення не є тим правовим актом, дія якого поширюється конкретно на позивача або встановлює конкретні приписи, звернені до останнього. В самому позові також немає обґрунтувань чим саме оскаржуване рішення впливає, зачіпає права та обов`язки позивача, тобто, до яких наслідків призвело оскаржуване рішення. Викладене свідчить про відсутність порушеного права позивача у даному спорі.
		Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 6 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), пункту 2 частини першої, частини другої статті 15 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), частини одинадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР щодо необхідності обов`язкового розміщення публікацій проєктів рішень у сфері благоустрою, які мають індивідуальний характер (актів індивідуальної дії) у засобах масової інформації, зокрема в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери. 
		Разом з цим скаржник наголошує на тому, що, по-перше, судами не враховано та не надано належної оцінки тому, що відповідачем до матеріалів справи було надано доказ опублікування на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради із зазначенням дати оприлюднення проєкту рішення щодо надання дозволу на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) і дати оновлення інформації (лист від 28.11.2022 № 2/2/50). Інформація, яка розміщена на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради є відкритою та загальнодоступною для кожного громадянина.
		По-друге, проведення громадських слухань передбачено лише під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні щодо генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій. Рішення № 986 не є містобудівною документацією, не передбачає надання містобудівних умов та не підлягає громадським обговоренням.
		По-третє, згідно з частинами 2, 3 Закону України «Про екологічну мережу України» громадяни та їх об`єднання залучаються до обговорення проєктів схем екомережі та стану їх виконання. Для обговорення проєктів схем екомережі та стану їх виконання в установленому порядку можуть проводитися громадські слухання. Втім оскаржуваним рішенням не розробляється проєкт нової схеми формування екологічної мережі, він затверджений згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 № 176-8/VII «Про затвердження проєкту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області».
		По-четверте, із зверненням щодо отримання дозволу на проведення благоустрою певної території відповідно до чинного законодавства може звернутися будь-яка організація, підприємство. 
		Посилання ж судів на статтю 26-1 Закону № 2807-IV, за змістом якої порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, в той час, коли відповідачем було надано дозвіл на проведення благоустрою відповідної території на строк 20 років, що не заборонено жодним нормативно-правовим актом.
		Стверджує заявник і про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме, враховуючи, що під час розгляду справи № 160/13148/22 підлягали дослідженню велика кількість обставин та фактів, що мають значення для справи, дану справу недоцільно було розглядати у порядку спрощеного провадження, а слід було перейти до загального провадження. 
		Тим більше ця справа становить значний суспільний інтерес для Дніпровської міської ради, оскільки під час розгляду справи формуються критерії щодо протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування у сфері благоустрою, які в подальшому останньому необхідно враховувати при здійсненні своїх повноважень, що, зі свого боку, також свідчить про помилковість віднесення даної справи до незначних.
		Звертає увагу скаржник також на те, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято 21.09.2021, отже, враховуючи положення статті 122 КАС України, кінцевий строк для звернення позивача з позовом до суду припадає на 21.03.2022. Враховуючи, що оскаржуване рішення було опубліковано на офіційному сайті Дніпровської міської ради відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на звернення з цим позовом.
		 
		Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд закрити касаційне провадження, мотивуючи це тим, що, по-перше, зазначені відповідачем постанови Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин, а, по-друге, висновок, на відсутності якого наполягає відповідач, вже сформований в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 804/1885/18.
		Щодо доводів касаційної скарги відзив обґрунтований фактично тими ж підставами, з яких виходили суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		 
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
		Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
		якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1);
		якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).
		Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України
		Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
		Отже, законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
		Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
		- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
		- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
		Встановлюючи при виборі і застосуванні норм права необхідність врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду, частина 5 статті 242 КАС України презюмує застосування таких норм права саме у подібних правовідносинах.
		Щодо висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.06.2020 у справі № 804/577/18, на застосуванні якого наполягає відповідач, суд касаційної інстанції зазначає, що хоча позивачем у зазначеній вище справі і виступає громадська організація, однак відповідачем є Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, а предмет спору стосується визнання протиправною бездіяльності відповідного департаменту щодо непроведення у порядку та строки, передбачені чинним законодавством, конкурсів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро, за якими закінчився строк дії договорів про надання послуг з перевезення пасажирів, укладених за результатами конкурсів.
		Саме у межах спірних правовідносин Верховним Судом виснувано, що громадська організація не надає послуг з перевезення пасажирів, конкурсні процедури щодо визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування безпосередньо її прав як учасника таких правовідносин не стосуються, будь-яких порушень з боку відповідача, які б зачіпали безпосередньо права та інтереси громадської організації та/або її учасників позивач не зазначив.
		Заявлена позивачем мета захистити права споживачів цих послуг (жителів м. Дніпра, які користуються послугами перевезення і мають право вимагати, щоб ці послуги були належної якості) не може змінити чи підмінити суті публічно-правового спору, з яким процесуальний закон пов`язує звернення до адміністративного суду і чим власне визначається завдання адміністративного судочинства.
		Тому вказані висновки до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, застосуванню не підлягають.
		Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 19.12.2018 у справі № 826/37/17, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, за змістом яких з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується, а відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення, суд касаційної інстанції зазначає таке.
		У справі № 522/3665/17 спір виник між фізичною особою та Одеською міською радою щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині надання пільг щодо плати за землю на території м. Одеса, звільнивши від її сплати третіх осіб у справі і виконавчі органи Одеської міської ради.
		Верховним Судом зауважено, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
		У справі № 826/37/17 спір виник між фізичною особою та Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради щодо визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення відповідача щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.
		Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
		У справі № 640/21611/19 спір виник між Громадською організацією «Європейський закон і порядок» та Державною архітектурно-будівельною інспекцією України щодо визнання протиправними дій щодо внесення зміни даних у Дозвіл на виконання будівельних робіт, внесення до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформації про внесення зміни даних у Дозвіл на виконання будівельних робіт.
		Змінюючи оскаржувані судові рішення в частині мотивів відмови у задоволенні позову Верховний Суд зазначив, що визначені у статуті мета та напрямки діяльності Громадської організації «Європейський закон і порядок» є загальними та не пов`язані безпосередньо зі сферою будівництва. Організація не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; безпосереднього зв`язку з предметом спору та не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.
		Отже, правовідносини у справах № 522/3665/17, № 826/37/17 та № 640/21611/19, на які посилається відповідач в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки матеріально-правове регулювання відносин, їх юридичний зміст і умови застосування правових норм не є тотожними, що обумовлюється неоднаковими підставами позовів і відмінними між собою фактичними обставинами справ, різним за змістом предметом доказування.
		За таких обставин, суть вказаних відповідачем постанов Верховного Суду і оскаржуваних судових рішень, а також встановлені судами у цій справі обставини, не дають підстав стверджувати, що такі прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України
		В касаційній скарзі відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 6 Закону № 2657-XII, пункту 2 частини першої, частини другої статті 15 Закону № 2939-VI та частини одинадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР щодо необхідності обов`язкового розміщення публікацій проєктів рішень у сфері благоустрою, які мають індивідуальний характер (актів індивідуальної дії) у засобах масової інформації, зокрема в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери. 
		Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, колегія суддів вважає, що доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах спростовуються наступним.
		Дійсно Закон № 2807-IV не конкретизує, у який саме спосіб повинно здійснюватися інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів і обговорення проєктів благоустрою території населених пунктів й не визначає шляхів реалізації цього права громадян.
		Разом з тим Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 у справі № 804/1885/18 досліджуючи це питання звернув увагу на загальні норми, які регулюють питання інформації та інформування громадян, що містяться у Законах № 2657-XII, № 2939-VI та Законі України від 23.09.1997 № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (далі - Закон № 539/97-ВР).
		Так, за приписами статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.
		Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону № 2939-VI. Проєкти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом № 2939-VI, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проєкти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. 
		За змістом пункту 2 частини першої, частини другої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, у тому числі, проєкти рішень, що підлягають обговоренню. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
		За такого правового регулювання Верховний Суд у вказаній вище постанові дійшов висновку, що інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів повинно здійснюватися у порядку, передбаченому, зокрема, Законами № 2657-XII, № 2939-VI та № 539/97-ВР. Заходи щодо інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів можуть бути передбачені й у правилах благоустрою території населених пунктів, затверджених відповідно до закону.
		Лише у разі належного виконання виконавчими органами сільських, селищних, міських рад повноважень щодо інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів створюються передумови для можливості практичної реалізації права громадян брати участь в обговоренні проєктів благоустрою території населених пунктів і вносити на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів.
		Саме ж обговорення проєктів благоустрою території населених пунктів може відбуватись у один з визначених Законом № 280/97-ВР спосіб, а саме - шляхом проведення загальних зборів громадян (стаття 8), через місцеві ініціативи (стаття 9), громадські слухання (стаття 13), або у інший спосіб, визначений статутом територіальної громади, підзаконними нормативно-правовими актами.
		Суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги власне і виходили з того, що матеріали справи не містять інформації з офіційного веб-сайту із зазначенням дати оприлюднення проєкту рішення щодо надання дозволу на проведення благоустрою території по вул. Набережній Перемоги у районі буд. № 134, м. Дніпро (Соборний район) і дати оновлення інформації.
		Водночас судами було враховано і відсутність в матеріалах справи доказів того, що інформація про здійснення заходів з проведення благоустрою вказаної території міста висвітлювалась відповідачем у засобах масової інформації, зокрема, в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери.
		Висвітлення діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування в друкованих засобах масової інформації, в свою чергу, регламентовано статтею 21 Закону № 539/97-ВР, що відповідає зазначеному вище висновку Верховного Суду та зміст якої наведено у згаданій вище постанові.
		Відтак, довід відповідача у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшов свого підтвердження.
		Щодо посилання відповідача на недоцільність розгляду цієї справи у порядку спрощеного провадження слід зазначити, що суд першої інстанції у своєму рішенні за результатами розгляду заперечення проти спрощеного провадження навів мотиви про безпідставність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження й враховуючи приписи статей 12, 257, 262 КАС України в контексті предмета спору та характеру спірних правовідносин констатував, що справа не підпадає під перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		Тож колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням встановлених у статті 257 КАС України критеріїв і навів відповідні мотиви в оскаржуваному судовому рішенні.
		Щодо пропуску позивачем строку на звернення з цим позовом слід зауважити, що відповідь на відповідний аргумент була надана в ухвалі від 03.10.2022 під час відкриття провадження у цій справі, зокрема, судом було зазначено, що з матеріалів позовної заяви порушень строків, передбачених статтею 122 КАС України, не встановлено. Не знайшов суд першої інстанції правових підстав для перегляду зазначеного висновку і в оскаржуваному судовому рішенні. Своєю чергою, вагомих аргументів або обставин, які б ставили під сумнів такий висновок суду першої інстанції й стверджували про інше, скаржником не наведено. 
		Колегія суддів бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справ відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Відповідно до частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо:
		після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4);
		після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5).
		Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
		У зв`язку з викладеним у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження.
		Керуючись статтями 328, 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		постановив:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 160/13148/22.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
		Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
		 
		Я.О. Берназюк
		 
		В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...