Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/19988/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 25.12.2025. Зареєстровано: 26.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/522/243/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015160020000163

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/19988/15
		Провадження по справі №1-кп/522/243/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 грудня 2025 року м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси в складі: 
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160020000163 від 09.07.2015, за обвинуваченням:
		ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця с. Липівка Томашківського району Вінницької області, громадянина України, освіта вища, вдівця, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 2015 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_6 
		захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених по ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 368 та ч.3 ст. 368 КК України за наступних обставин.
		Розпорядженням Одеського міського голови № 110/К-О1р від 04.02.2005 ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, за переведенням з Київської райадміністрації Одеської міської ради, з окладом згідно штатного розкладу з 07.02.2005.
		Згідно п. 1.1 посадової інструкції заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради ОСОБА_4 , затвердженої 22.04.2013 начальником управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОСОБА_8 , ОСОБА_4 виконує роботу під загальним керівництвом начальника управління.
		Згідно п. 2.3. посадової інструкції ОСОБА_4 здійснює координацію поточної діяльності відділів управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини.
		Згідно п. 2.4. посадової інструкції ОСОБА_4 здійснює загальну координацію з питань надання вихідних документів на проектні та дослідницькі роботи.
		Згідно п. 2.5. посадової інструкції ОСОБА_4 приймає участь у роботі над листами і зверненням громадян, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень управління належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначатися на стані об`єктів культурної спадщини.
		Згідно із приміткою 2 до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 369 і 382 Кримінального кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Згідно положення про Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 №3287-VI (далі - управління), зазначена юридична особа є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону культурної спадщини», «Про рекламу», «Про охорону археологічної спадщини», Земельного Кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини, нормативно-правових актів місцевого самоврядування.
		Таким чином, постійно обіймаючи посаду заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та займаючи посаду в органах місцевого самоврядування, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, згідно із приміткою 1 до ст. 364 КК України та приміткою 2 до ст. 368 КК України, ОСОБА_4 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		08 липня 2015 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «ТРАНС.ПОРТ» ОСОБА_9 за підготовку документів для передачі в оренду з подальшим правом викупу будівлі «Рибного ресторану» по вул. Приморській в м. Одесі.
		13 липня 2015 року близько 17 години, розпочавши реалізовувати свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, знаходячись у своєму службовому кабінеті по вул. Катерининській, 14 в м. Одесі, ОСОБА_4 повідомив представнику ТОВ «ТРАНСПОРТ» ОСОБА_9 , що для початку роботи над документацією щодо передачі в оренду з подальшим правом викупу будівлі «Рибного ресторану», представнику ТОВ «ТРАНСПОРТ» ОСОБА_9  необхідно передати йому неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США.
		30 липня 2015 року близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , діючи з прямим злочинним умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди від представника TOB «ТРАНСПОРТ» ОСОБА_9 , через ОСОБА_10 , яка знаходилася у офісі ПП «Юридичне бюро «Владі» по вул. Гаванній, 1 в м. Одесі, отримав від представника ТОВ «ТРАНС.ПОРТ» ОСОБА_9 , неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів CШA, яку ОСОБА_4 раніше вимагав від останньої для себе, за підготовку документів для передачі в оренду з подальшим правом викупу будівлі «Рибного ресторану» на бульварі Приморському у м. Одесі, а також за підготовку та видачу листа, яким підтримано пропозицію відновлення будівлі «Рибного ресторану» на бульварі Приморському у м. Одесі, що згідно офіційного курсу НБУ на 30.07.2015 становить 22070 гривень НБУ.
		Також, при аналогічних обставинах ОСОБА_4 через ОСОБА_10 отримав виготовлені шляхом офсетного друку з елементами сканування однієї справжньої купюри номіналом 100 доларів США імітаційні грошові кошти в розмірі 4000 доларів США з відображенням на них слова «ІМІТАЦІЙНІ» та відображенням серії та номеру КL 01162778 С, що згідно офіційного курсу НБУ на 30.07.2015 становить 88280 гривень НБУ. 
		Дії ОСОБА_4 з отримання 1000 доларів CШA кваліфіковані як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданого їй службового становища за ч. 3 ст. 368 КК України.
		Дії ОСОБА_4 з отримання 4000 імітаційних доларів CШA кваліфіковані як закінчений замах на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданого їй службового становища за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 368 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчинені злочину не визнав та пояснив, що усі дії правоохоронних органів відносно нього є провокацією, яка організована депутатом Одеської міської ради ОСОБА_11 , з яким він був знайомим у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків. Саме ОСОБА_12 звертався до нього з проханням надати інформацію стосовно будівлі колишнього «Рибного ресторану», розташованого на Приморському бульварі, та познайомив його з ОСОБА_9 як з особою, якою доручено займатись оформленням необхідних документів. Номер телефону 380734411724 йому надав саме ОСОБА_12 та він за цим номером телефону спілкувався з ОСОБА_13 , використовуючи при цьому свій телефон з номером  НОМЕР_1 . Також ОСОБА_12 користувався номером телефону  НОМЕР_2 .Один раз, 29.07.20215 ОСОБА_12 сказав, що телефон НОМЕР_3 знаходиться у ОСОБА_9 та попросив повідомити її, коли можливо забрати відповідь на запит стосовно «Рибного ресторану». Він зателефонував ОСОБА_9 та повідомив її, що відповідь на запит готова. В запиті йшлося про надання інформації стосовно можливої реконструкції будівлі колишнього «Рибного ресторану» та її відновлення. У відповіді на запит, яку він готував на доручення начальника Управління ОСОБА_8 , було зазначено, що Управління не заперечує проти відновлення колишнього «Рибного ресторану». Ця відповідь була суто інформаційним листом та не надавала жодних дозволів на здійснення будь-яких дій з зазначеною будівлею, тим більше, що на той час у цієї будівлі був власник і це була не Одеська міська рада. Він ніколи не обговорював з ОСОБА_13 або з ОСОБА_9 питань отримання винагороди за надання цієї відповіді та не отримував такої винагороди. ОСОБА_12 увечері 29.07.2015 просив його познайомити ОСОБА_9 з його цивільною дружиною ОСОБА_14 , яка та той час керувала юридичною фірмою, для надання юридичної допомоги. Він 30.07.2015 після того, як ОСОБА_9 отримала відповідь на запит, повідомив їй як знайти ОСОБА_15 . Після цього йому телефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що приходила якась жінка, кинула щось на стіл та вийшла, після чого до неї зайшли працівники правоохоронних органів. Після його затримання в робочому кабінеті 30.07.2015 ОСОБА_12 підтвердив йому, що це він все організував та порекомендував зізнатись в отриманні неправомірної вигоди.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є головою Громадської організації «Люстраційний комітет Одеської області», яка створена для сприяння очищенню влади. В їх розпорядження попав запис розмови ОСОБА_4 з якоюсь особою, з якого вони зробили висновок про те, що здійснюється корупційне діяння, тому вони з`ясували коли буде розглядатись питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу та демонстрували цей запис перед будівлею суду. Хто та коли робив запис він не знає, яким чином цей відеозапис потрапив до нього він не пам`ятає, крім того, що зафіксовано на відеозапису, він по суті справи нічого не знає.
		Свідок ОСОБА_8 пояснив, що у 2015 році він був начальником управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, а ОСОБА_4 був його заступником. Щодо пред`явленого йому листа ТОВ «Транс.Порт» (т. 2 а.с.78) та відповіді за його підписом (т.2 а.с.77) пояснив, що таке звернення дійсно мало місце, була розмова з заступником міського голови стосовно того, що є організація, яка може фінансово взяти участь у відновленні «Рибного ресторану», управління відповіло, що воно не заперечує проти відновлення. Було надано лише інформацію про можливість відновлення будівлі, висновок не надавався, оскільки висновок надається виключно на проект.
		Свідок ОСОБА_17 пояснила, що у 2015 році вона працювала секретарем в управлінні з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради. В журналі реєстрації звернень, який пред`явлено свідку є реєстрація звернення ТОВ «Транс.Порт» щодо надання інформації стосовно будівлі «Рибного ресторану». Реєстрацію звернення свідок здійснювала особисто. Є підпис ОСОБА_4 в отриманні цього звернення з резолюцією начальника управління «Пропозиції». Відповідь на звернення (т.2 а.с.77) також вона реєструвала. В журналі реєстрації звернень є відмітка про те, що звернення ТОВ «Транс.Порт» стосується надання інформації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України судом згідно з клопотаннями сторін кримінального провадження досліджено наступні докази:
		-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.07.2015, відповідно до якого слідчий СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_18 прийняв від ОСОБА_9 заяву про те, що заступник начальнику Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОСОБА_4 вимагає від ТОВ «Транс.Порт» неправомірну вигоду в сумі близько 100 тисяч доларів США за узгодження документації про отримання в оренду з подальшим правом викупу земельної ділянки в межах міста Одеси;
		-Довіреність на представництво інтересів з питань здійснення господарської діяльності, видану 26 грудня 2014 року ТОВ «Транс.Порт» на ім`я ОСОБА_9 , підписану директором ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_19 та засвідчену відбитком печатки підприємства;
		-Протокол отримання добровільно наданого предмету від 17.07.2015, відповідно до якого слідчий ОСОБА_18 отримав від ОСОБА_9 10 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, з зазначенням номерів купюр. Додатком до протоколу є копії цих купюр;
		-Протокол огляду грошових коштів від 17.07.2015, відповідно до якого слідчий ОСОБА_18 провів огляд 10 купюр, наданих ОСОБА_9 та зробив з них копії;
		-Заяву ОСОБА_9 на ім`я слідчого ОСОБА_18 про те, що вона добровільно надає особисті кошти в сумі 1000 доларів США для документування злочинної діяльності ОСОБА_4 ;
		-Постанову старшого прокурора прокуратури м. Одеси ОСОБА_20 від 21.07.2015 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів, якою було надано дозвіл на виготовлення імітаційних грошових коштів в сумі 4000 доларів США; ідентифікування 1000 доларів США, наданих ОСОБА_9 та імітаційних 4000 доларів США та використання їх у кримінальному провадженні;
		-Протокол виготовлення імітаційних грошових коштів в кількості 40 купюр номіналом по 100 доларів США від 24.07.2015;
		-Протокол огляду імітаційних грошових коштів 40 купюр КL 01162778 Сноміналом по 100 доларів США від 24.07.2015;
		-Лист на ім`я директора ТОВ «Фабрика упаковки «Еко Пак» про необхідність виготовлення несправжніх (імітаційних) грошових коштів в сумі 4000 доларів США у зв`язку із проведенням слідчих (розшукових) дій в межах контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 21.07.2015;
		-Протокол помітки та вручення грошових коштів від 30.07.2015;
		-Постанову про проведення освідування особи ( ОСОБА_14 ) від 30.07.2015;
		-Протокол освідування ОСОБА_14 від 30.07.2015;
		-Протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_4 в приміщенні Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 30.07.2015, відповідно до якого вилучено мобільний телефон Samsung, флеш-накопичувач, Журнал реєстрації заяв юридичних осіб, відповідь Управління на ім`я представника ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_9 , запит до Управління від ТОВ «Транс.Порт», копія довіреності від ТОВ «Транс.Порт» на ім`я ОСОБА_9 від 26.12.2014;
		-Копію відповіді Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради за підписом керівника Управління ОСОБА_8 на ім`я представника ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_9 від 15.07.2015 з відміткою про отримання її особисто ОСОБА_9 30.07.2015, з якої вбачається, що Управління «підтримує пропозицію відновлення будівлі «Рибного ресторану» на бульварі Приморському в м. Одесі, шляхом його отримання у відповідне користування та готове в подальшому надавати відповідну методичну допомогу в процесі його відновлення. Питання подальшого використання відновленого приміщення «Рибного ресторану» має вирішуватися згідно вимог чинного законодавства України»;
		-Оригінал відповіді Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 15.07.2015 № 01-28/29-Т з підписом керівника Управління ОСОБА_8 , виданий ОСОБА_9 , аналогічного змісту;
		-запит представника ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_9 до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 15.07.2015 з проханням надання інформації стосовно будівлі «Рибного ресторану», можливості її відновлення з подальшою передачею у користування;
		-копію довіреності ТОВ «Транс.Порт» на ім`я ОСОБА_9 від 26.12.2014. Довіреність підписана директором ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_19 . Копія засвідчена відбитком печатки ТОВ «Транс.Порт»;
		-Протокол огляду від 03.08.2015, в ході якого слідчим оглянуто речі, які були вилучені під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_4 ;
		-Протокол обшуку нежитлового приміщення за адресою м. Одеса, вул. Гаванна, 1 за участю ОСОБА_14 , відповідно до якого з канцелярської папки, яка знаходилась на поверхні робочого стола, вилучено 10 купюр номіналом по 100 доларів США на суму 1000 доларів США та імітаційні кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 40 штук, 600 доларів США та мобільний телефон;
		-Протокол огляду від 12.09.2015 речей, вилучених в ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1;
		-Протокол огляду від 01.08.2015, в ході якого оглянуто відповідь на запит ТОВ «Транс.Порт» та роздруківку схеми центральної частини м. Одеси, на якій жовтим кольором виділено ділянку місцевості; 
		-Посадові обов`язки заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міськради ОСОБА_4 ;
		-Розпорядження Одеського міського голови від 04.02.2005 про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міськради;
		-Висновок №4577/17 від 08 вересня 2015 криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин, відповідно до якого на наданих для дослідження десяти грошових купюрах загальної сумою одна тисяча доларів США та 40 імітаційних грошових купюрах є спецбарвник - люмінесцентний порошок; на ватних тампонах зі смивами з рук ОСОБА_14 слідів спецбарвника - люмінесцентного порошку немає;
		-Протокол про результати проведення аудіо та відео контролю за особою від 11 вересня 2015, відповідно до змісту якого 30 липня 2015 з 11:00 ОСОБА_4 спілкувався з ОСОБА_9 в робочому кабінеті та в кафе, після чого ОСОБА_9 за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 передала гроші особі на ім`я ОСОБА_21 та відео контроль здійснювався за ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області №6239т від 10.07.2015 та №6877т від 31.07.2015. Додатком до протоколу є карта пам`яті Micro CD №606т та оптичний диск DVD-R №607т;
		-Протокол про результати проведення аудіо та відео контролю за особою від 11 вересня 2015, відповідно до змісту якого 13 липня 2015 з 15:57 ОСОБА_4 спілкувався з ОСОБА_9 спочатку в службовому кабінеті, а потім на вулиці з питань гуртожитку та будівлі «Рибного ресторану». Аудіо та відео контроль здійснювався за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області №6239т від 10.07.2015. Додатком до протоколу є карта пам`яті Micro CD №606т та оптичний диск DVD-R №607т;
		-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11 вересня 2015, відповідно до змісту якого 30 липня 2015 з 11:00 ОСОБА_4 спілкувався з ОСОБА_9 в робочому кабінеті та в кафе, після чого ОСОБА_9 за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 передала гроші особі на ім`я ОСОБА_22 . Контроль за вчиненням злочину здійснювався на підставі постанови прокурора ОСОБА_20 №811т від 27.07.2015. Додатком до протоколу є карта пам`яті Micro CD №606т та оптичний диск DVD-R №607т;
		-Відеозапис на CD диску (диск наданий свідком ОСОБА_16 ), на якому зафіксовано розмову в кафе за участю ОСОБА_4 та особи жіночої статі, в ході якої обговорюються питання передачі ділянки землі з об`єктом культурної спадщини за винагороду.
		-Відповідь ПАТ «Укрсоцбанк» №10.5-186/85-4499 від 31.10.2016 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 про те, що рахунок 26003011512592 в національній валюті було відкрито ТОВ «Транс.Порт» (ЄДРПОУ 39563114) 06.01.2015; залишок коштів станом на 26.10.2016 складає 0,00 грн.; рух коштів по рахунку в період з 06.01.2015 по 30.07.2015 відсутній;
		-Реєстраційну справу №17931951101 щодо об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар 7/1, з якої вбачається, що 06.03.2013 зареєстровано право власності на будівлю за громадянкою ОСОБА_23 (а.5) на підставі додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 у справі 1522/12104/12 (а.19-21). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2013 у справі 1522/2263/13 встановлено юридичний факт, що право власності ОСОБА_23 виникло на підставі рішення та додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 у справі 1522/12104/12 (а.17-18). Відповідно до виписок з Реєстру об`єктів нерухомого майна від 29.04.2013 (а.57) та 14.05.2013 (а.79) власником приміщення на підставі договорів купівлі-продажу є ТОВ «Аракс-групп»;
		-Витяг з Реєстру юридичних осіб щодо ТОВ «Транс.Порт» (ЄДРПОУ 39563114), з якого вбачається, що воно створено 24.12.2014, зареєстровано за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова 50, кв. 22, директор ОСОБА_19 ; з 03.03.2017 знаходиться в стадії припинення;
		-Роздруківку інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 в період до 31.07.2015;
		-Роздруківку інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_19 (директор ТОВ «Транс.Порт») в період до 31.07.2015;
		-Роздруківку інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 , в період до 31.07.2015;
		-Роздруківку інформації про телефонні номери, які використовувались в мобільних телефонах з IMEI НОМЕР_5 та IMEI НОМЕР_6 ;
		-Акт від 22.02.2016 візуального огляду об`єкта, розташованого на території Центрального історичного ареалу м. Одеси, проведеного Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради на підставі звернення адвоката ОСОБА_7 від 17.02.2016 №01-28/10, відповідно до якого спеціалістами Управління здійснено візуальний огляд нежитлової споруди колишнього «Рибного ресторану», розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7/1 (Приморський бульвар 7А) та здійснено фотофіксацію наявних на цьому місті руїн.
		Аналізуючи надані сторонами кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 22 та ч. 3 ст. 26 КПК України докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
		4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
		5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
		6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
		7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Судом протягом більше шести років, з 16.04.2019 до 08.12.2025, за клопотаннями сторони обвинувачення неодноразово виносились ухвали про примусовий привід свідків, на допиті яких наполягала сторона обвинувачення, але виконання цих судових рішень стороною обвинувачення не було забезпечено.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши свідків, явку яких до суду сторона обвинувачення забезпечила, суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
		На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що 09.07.2015 ОСОБА_9 звернулась до правоохоронних органів з заявою про те, що заступник начальника Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради ОСОБА_4 вимагає від ТОВ «Транс.Порт» неправомірну вигоду в сумі близько 100 тисяч доларів США за узгодження документації про отримання в оренду з подальшим правом викупу земельної ділянки в межах міста Одеси. Цю заяву було зафіксовано в протоколі. 
		На підставі зазначеної заяви 09.07.2015 до ЄРДР було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.
		17.07.2015 на підставі заяви ОСОБА_9 слідчим від неї було прийнято 1000 доларів США (10 купюр номіналом по 100 доларів США) кожна, які у той же день були оглянуті слідчим.
		21.07.2015 старший прокурор прокуратури м. Одеси ОСОБА_20 виніс постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів, якою було надано дозвіл на виготовлення імітаційних грошових коштів в сумі 4000 доларів США, а також на ідентифікування 1000 доларів США, наданих ОСОБА_9 та імітаційних 4000 доларів США та використання їх у кримінальному провадженні.
		В цей же день 21.07.2015 на ім`я директора ТОВ «Фабрика упаковки «Еко Пак» оперативним підрозділом було направлено лист про необхідність виготовлення несправжніх (імітаційних) грошових коштів в сумі 4000 доларів США у зв`язку із проведенням слідчих (розшукових) дій в межах контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Ці імітаційні грошові кошти було виготовлено та оглянуто 24.07.2015, що підтверджується відповідними протоколами.
		30.07.2015 ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_4 в приміщенні Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради відповідь на запит ТОВ «Транс.Порт», після чого вона за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 залишила грошові кошти ОСОБА_14 .
		В ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 були вилучені заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 1000 доларів США та несправжні (імітаційні) засоби в сумі 4000 доларів США.
		В ході обшуку службового кабінету ОСОБА_4 та прийомної за адресою: м. Одеса, вул. Катеринінскька, 14 були вилучені предмети та документи, перелічені в протоколі обшуку від 30.07.2015, після чого ОСОБА_4 було затримано.
		Відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.
		Стаття 251 КПК України визначає, що постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; 4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
		Частина 7 статті 271 КПК України передбачає, що прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		Частина 1 ст. 273 КПК України передбачає, що за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.
		Таким чином, відповідно до закону, прийняттю рішення про виготовлення та застосування спеціальних імітаційних засобів, зокрема імітаційних грошових коштів, повинно передувати прийняте прокурором у формі постанови рішення про контроль за вчиненням злочину.
		Постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину суду не було надано, але в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 11 вересня 2015 зазначено, що контроль за вчиненням злочину здійснювався на підставі постанови прокурора ОСОБА_20 №811т від 27.07.2015.
		Отже суд приходить до висновку, що постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів від 21.07.2015, замовлення імітаційних грошових коштів, їх виготовлення 24.07.2015 та огляд було здійснено до прийняття прокурором 27.07.2015 рішення про контроль за вчиненням злочину, тобто незаконно, що виключає можливість використання даних, які містяться в зазначених процесуальних документах в якості доказів.
		Постанову прокурора прокуратури м. Одеси ОСОБА_20 . Про проведення негласної слідчої дії контроль за вчиненням злочину №811т від 27.07.2015, незважаючи на те, що цей документ знаходиться у розпорядженні сторони обвинувачення та лише від сторони обвинувачення залежало його надання суду - суду для дослідження не надано. Внаслідок цього суд позбавлений можливості встановити, в якій конкретно формі було санкціоновано проведення контролю за вчиненням злочину та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідною постановою прокурора, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів. Внаслідок цього використання зазначеного протоколу у якості доказів вини є неможливим. 
		Судом ретельно досліджені інші матеріали негласних слідчих дій, які надані суду стороною обвинувачення, та за результатами дослідження цих матеріалів суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання цих доказів недопустимими.
		Суду не надано процесуальних документів, на підставі яких здійснювались НСРД.
		У зв`язку із ненаданням стороною обвинувачення суду постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину та ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій суд позбавлений можливості встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
		Недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд. Постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії або ухвали слідчого судді встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні. Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
		Лише на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину та ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій суд має можливість встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого, що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
		Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16, від 12 жовтня 2017 року по справі 5-237кс(15)17 та Верховним Судом в постановах від 20 березня 2018 року по справі №753/11828/13-к та від 12 квітня 2018 року у справі № 748/3070/15-к.
		Відповідно до статті 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мірілашвілі проти Росії» (Заява № 6293/04) ЄСПЛ зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх (§200). Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і крім цього не було достатньо обґрунтованим (§209).
		ЄСПЛ неодноразово наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими виключно за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними (рішення Суду, від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», Заява № 59696/00 §135; від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» §§52-56; рішення від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви», Заява № 74420/01 §53). Право на справедливий судовий розгляд, з якого випливає вимога належного відправлення правосуддя, поширюється на усі види кримінальних правопорушень - від малозначних до найбільш тяжких. Право на справедливе відправлення правосуддя посідає таке надзвичайне місце в демократичному суспільстві, що воно не може бути принесено в жертву міркуванням доцільності (рішення Суду від 17 січня 1970 р. по справі «Делькур проти Бельгії» [Delcourt v. Belgium], §25).
		Можливість сторони захисту завчасно ознайомитись з доказами, які буде надавати суду сторона обвинувачення є важливою гарантією права на захист та рівності сторін у змагальному процесі. На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував ЄСПЛ. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», Заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», Заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року).
		В протоколах, складених за результатами НСРД, про результати проведення аудіо та відео контролю за особою від 11 вересня 2015 зазначено, що аудіо та відео контроль здійснювався на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області №6239т від 10.07.2015 та №6877т від 31.07.2015. Відповідні ухвали слідчого судді апеляційного суду стороною обвинувачення суду для дослідження не надані, незважаючи на те, що стороною захисту заявлялись клопотання про визнання зазначених протоколів недопустимими доказами з цих підстав. В протоколах зазначено, що додатками до них є носій Micro CD №606т та оптичний диск DVD-R №607т. Носій Micro CD №606т був частково досліджений судом 29.07.2020, після чого протягом більше ніж п`яти років сторона обвинувачення не змогла забезпечити можливість дослідження судом цього доказу.
		Відповідно до частини 6 статті 246 КПК України «проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи». Суду взагалі не надано відомостей про те, кому саме та коли було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. З наданих суду протоколів про результати проведення аудіо та відео контролю за особою вбачається, що безпосереднім виконавцем цих НСРД мала бути ОСОБА_9 , оскільки саме її спілкування (за відсутності інших осіб) з ОСОБА_4 та особою на ім`я « ОСОБА_22 » зафіксовано в протоколах. Саме у ОСОБА_9 мав знаходитися пристрій для проведення відео- та звукозапису, за результатами розшифрування записів з якого було складено надані суду протоколи НСРД. Сторона обвинувачення не надала суду рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_9 до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відомості про наявність такого рішення відсутні і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, що дає суду підстави для висновку про те, що на стадії досудового розслідування таке рішення не приймалось. Отже НСРД здійснювались неналежною особою.
		З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази, отримані внаслідок проведення НСРД, отримані не в порядку, встановленому КПК України і, відповідно, не можуть бути використані у якості доказів вини.
		Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази вважаються одержаними незаконним шляхом, якщо вони одержані з порушенням встановленого порядку або не уповноваженою особою. Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		З наведених вище підстав суд визнає недопустимими наступні докази, які було досліджено судом:
		1. Постанову старшого прокурора прокуратури м. Одеси ОСОБА_20 від 21.07.2015 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів;
		2. Протокол виготовлення імітаційних грошових коштів в кількості 40 купюр номіналом по 100 доларів США від 24.07.2015;
		3. Протокол огляду імітаційних грошових коштів 40 купюр КL 01162778 Сноміналом по 100 доларів США від 24.07.2015;
		4. Два протоколи про результати проведення аудіо та відео контролю за особою від 11 вересня 2015;
		5. Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11 вересня 2015.
		В судовому засіданні 13.01.2023 судом було досліджено відеозапис на CD диску, на якому зафіксовано розмову в кафе за участю ОСОБА_4 та особи жіночої статі, в ході якої обговорюються питання передачі ділянки землі з об`єктом культурної спадщини за винагороду. В судовому засіданні 23.02.2023 сторона обвинувачення пояснила суду, що зазначений диск був виданий свідком ОСОБА_16 під час його допиту на досудовому розслідуванні. Відомостей про те, хто саме та на яких правових підставах здійснював цей запис у сторони обвинувачення не має. З урахуванням викладеного суд визнає недопустимим доказом зазначений відеозапис, оскільки він отриманий не уповноваженою особою та не в порядку, передбаченому КПК України.
		Обшук службового кабінету ОСОБА_4 в приміщенні Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 30.07.2015 та обшук нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 було проведено слідчими СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області без ухвали слідчого судді на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України. Ухвали слідчого судді, отримані post factum не містять посилання на передбачені законом підстави проведення відповідної слідчої дії без ухвали слідчого судді та обґрунтування невідкладності проведення цих слідчих дій.
		Відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України «слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу».
		В Постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала правову позиції стосовно застосування ч. 3 ст. 233 КПК України, відповідно до якої «в контексті проведення обшуку без попередньо отриманого судового дозволу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує в низці своїх рішень, зокрема в справах Kuzminas v. russia (заява № 69810/11 від 21 грудня 2021 року, §22), K.S. and M.S. v. Germany (заява № 33696/11 від 6 жовтня 2016 року, §42), Tortladze v. Georgia (заява № 42371/08 від 18 березня 2021 року, §57), що мета виявити речові докази, які можуть бути корисними для кримінального розслідування серйозного злочину послідовно визнається Судом законною, позаяк вона переслідує інтереси громадської безпеки і пов`язана із запобіганням злочинам та захистом прав інших осіб.
		Разом із тим, ЄСПЛ вважає вагомим те, аби невідкладні обставини, на які посилалися органи влади, вирішивши провести обшук без рішення суду, дійсно підтверджувалися матеріалами справи та конкретними обставинами, й в цілому виправдовували таку терміновість з боку правоохоронних органів. Крім того, важливим є як дотримання процесуальних гарантій під час проведення такого обшуку та судовий контроль за його законністю post factum, так і забезпечення заявникові можливості оскаржувати докази, здобуті в такий спосіб, в межах кримінального провадження проти нього. Недотримання таких вимог має наслідком констатацію ЄСПЛ відповідного порушення статей 6 та/або 8 Конвенції.
		Відсутність попереднього судового ордеру може бути компенсована наявністю судового перегляду post factum законності та необхідності відповідного заходу. Перегляд національними судами заходу, що порушує статтю 8 Конвенції, забезпечує відповідний засіб правового захисту для зацікавленої особи за умови, що суддя ефективно перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного заходу і, за необхідності, виключає з кримінального провадження зібрані докази (див. рішення у справі Brazzi v. Italy, no. 57278/11, §§44-45, від 27 вересня 2018 року).
		Вимога про наведення мотивів для проведення обшуку саме невідкладно, безпосередньо пов`язана з ефективністю наступного судового контролю. Якщо слідчим суддею в порядку судового контролю або судом під час перевірки допустимості доказів не буде встановлено (підтверджено) наявності підстав для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, результати відповідного обшуку (без попереднього дозволу суду) слід вважати такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Частиною 2 ст. 235 КПК передбачено, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом. Приписами ст. 234 КПК визначені обставини, які підлягають дослідженню слідчим суддею під час вирішення питання про обшук, який ще не було проведено органами досудового розслідування.
		Водночас під час розгляду питання про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 вказаного Кодексу слідчий суддя, крім зазначених обставин, має перевірити, чи дійсно були наявні підстави для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, деталізувати у своєму рішенні питання про необхідність проведення обшуку за невідкладних обставин та вилучення конкретних предметів. Недотримання таких стандартів ЄСПЛ сприймає як ситуацію, коли відсутність попереднього судового дозволу на проведення обшуку не була компенсована наявністю судового перегляду ex post facto (див., рішення в справі Tortladze v. Georgia (no. 42371/08, § 65, 18 березня 2021 року).
		Також ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність ефективного ретроспективного судового перегляду у справі Gutsanovi v. Bulgaria (№ 34529/10, §223, ECHR 2013 (extracts), оскільки суддя, який розглядав протоколи обшуку і виїмки, просто підписав їх, не вказавши жодних конкретних причин для свого схвалення. Серед іншого, ці обставини призвели до висновку, що обшук і виїмка не були проведені відповідно до закону, а отже, порушили вимоги ст. 8 Конвенції.
		В справі Kuzminas v. Russia (№ 69810/11) від 21 грудня 2021 року (§ 25) ЄСПЛ зазначив, що, оскільки окрім постанови слідчого про проведення обшуку та протоколу обшуку, жодних інших документів з матеріалів слідства не було надано судді, який здійснював перегляд, суддя не мав можливості оцінити ані ступінь обґрунтованої підозри, яку органи влади мали відносно заявника до проведення обшуку в його квартирі, ані терміновість та необхідність проведення обшуку без попереднього судового рішення.
		Отже, вмотивування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися обґрунтованим у розумінні п. 1 ст. 6 та п. 2 ст. 8 Конвенції».
		З ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 31.07.2015р. по справі 522/15876/15-к, провадження 1-кс/522/12780/15 та провадження 1-кс/522/12781/15, вбачається, що на порушення вимог ч. 3 ст. 233 КПК слідчий суддя не перевірив, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. В ухвалі слідчого судді про перевірку таких обставин не зазначено. В ухвалі слідчого судді (провадження 1-кс/522/12780/15) зазначено, що «обшук планується провести в нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_4 », а також, що «У ході обшуку планується відшукання та вилучення грошових коштів…». В резолютивній частині цієї ухвали зазначено: «Провести обшук у нежитловому приміщенні квартири по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення грошових коштів». Дозвіл на здійснення обшуку надано слідчому ОСОБА_18 . Таким чином, в ухвалі слідчого судді від 31.07.2015р. йдеться про обшук, який ще не проведено, у той час, як відповідно до протоколу обшуку, його було проведено ще 30.07.2015р.
		В ухвалі слідчого судді від 31.07.2015р. по справі 522/15876/15-к, провадження 1-кс/522/12781/15 також зазначено, що «обшук планується провести в приміщеннях службового кабінету ОСОБА_4 та в канцелярії Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, розташованих по вул. Катеринінській 14 в м. Одесі», а також, що «У ході обшуку планується відшукання та вилучення грошових коштів…». В резолютивній частині цієї ухвали зазначено: «Провести обшук у нежитловому приміщеннях службового кабінету ОСОБА_4 та в канцелярії Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, розташованих по вул. Катеринінській 14 в м. Одесі, з метою відшукання та вилучення грошових коштів». Дозвіл на здійснення обшуків надано слідчому ОСОБА_18 .
		Також, в зазначених ухвалах слідчого судді не вказано, яка саме обставина перешкоджала слідчому завчасно звернутись до слідчого судді за дозволом на проведення санкціонованого обшуку і обумовила необхідність проведення невідкладного обшуку на підставі ч. 3 ст. 333 КПК України.
		Таким чином, оскільки на порушення вимог ч.3 ст. 233 КПК України при розгляді клопотання про проведення обшуку, який було проведено без ухвали слідчого судді, слідчий суддя не перевірив, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді - врятування життя людей та майна чи безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину - та не зазначив про наявність таких підстав в ухвалах, а навпаки, сформулював свої судові рішення - ухвали про проведення обшуків - таким чином, що обшуки відповідно до цих ухвал мають бути проведені у майбутньому, суд приходить до висновку, що ці обшуки проведено в порушення вимог КПК України, дозвіл на проведення цих обшуків у порядку, передбаченому КПК України не отримано. Відповідно до вимог пункту 1 ч. 1 ст. 87 КПК України суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування при здійсненні 30.07.2015 обшуків нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 та службового кабінету ОСОБА_4 без санкції слідчого судді було допущено істотне порушення прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим суд визнає недопустимими доказами:
		- протокол обшуку від 30.07.2015р. в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_4 , який провів слідчий ОСОБА_18 та відеозапис цього обшуку, який здійснювався відеокамерою «JVC» на флешкарту MICRO SD без номера;
		- протокол обшуку від 30.07.2015р. в приміщеннях службового кабінету ОСОБА_4 та в канцелярії Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, розташованих по вул. Катеринінській 14 в м. Одесі, який провів слідчий ОСОБА_24 , та відеозапис цього обшуку, який здійснювався відеокамерою «Sony» на касету «Panasonic».
		Відповідно, недопустимими доказами є і предмети, які було вилучено в ході зазначених обшуків, та які в подальшому визнані стороною обвинувачення речовими доказами.
		Суд також приймає до уваги ту обставину, що незважаючи на вилучення в ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1 заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів в сумі 1000 доларів США та несправжніх (імітаційних) засобів в сумі 4000 доларів США відповідно до висновку №4577/17 від 08 вересня 2015 криміналістичної експертизи на десяти грошових купюрах загальною сумою одна тисяча доларів США та 40 імітаційних грошових купюрах є спецбарвник - люмінесцентний порошок; на ватних тампонах зі смивами з рук ОСОБА_14 слідів спецбарвника - люмінесцентного порошку немає, тобто що ОСОБА_14 до зазначених грошових коштів та імітаційних засобів не торкалась. На думку суду це підтверджує версію ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_9 мала обговорювати з ОСОБА_14 питання юридичної допомоги в оформленні документів, а не передавати через неї неправомірну вигоду для ОСОБА_4 .
		З дослідженого судом витягу з Реєстру юридичних осіб щодо ТОВ «Транс.Порт» (ЄДРПОУ 39563114) вбачається, що це товариство створено 24.12.2014, засновником його є ОСОБА_19 , статутний капітал товариства складає 10000 грн., зареєстровано товариство за адресою м. Одеса, вул. Маршала Жукова 50 кв. 22, директор ОСОБА_19 ; з 03.03.2017 товариство знаходиться в стадії припинення.
		З відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» №10.5-186/85-4499 від 31.10.2016 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 вбачається, що ТОВ «Транс.Порт» (ЄДРПОУ 39563114) 06.01.2015 відкрило рахунок в національній валюті № 26003011512592; залишок коштів на рахунку станом на 26.10.2016 складає 0,00 грн.; рух коштів по рахунку в період з 06.01.2015 по 30.07.2015 відсутній. Таким чином суд приходить до висновку, що ТОВ «Транс.Порт» з моменту його утворення господарську діяльність не здійснювало.
		З дослідженої судом довіреності на представництво інтересів з питань здійснення господарської діяльності ТОВ «Транс.Порт» на ім`я ОСОБА_9 , яка підписана директором ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_19 , виконана на бланку ТОВ «Транс.Порт» та видана 26 грудня 2014 року (через два дні після реєстрації товариства) вбачається, що в цій довіреності зазначено номеру рахунку, який було відкрито лише 06 січня 2015, що є неможливим.
		Стороною обвинувачення не надано суду будь яких відомостей про те, що до 09.07.2015 (дати звернення ОСОБА_9 до правоохоронних органів), ТОВ «Транс.Порт» здійснювало господарську діяльність. Відомостей про реальне формування статутного капіталу ТОВ «Транс.Порт» та про наявність трудових відносин між ТОВ «Транс.Порт» і ОСОБА_9 суду також не надано.
		На думку суду зазначені обставини підтверджують версію ОСОБА_4 про те, що ситуація з запитом від імені ТОВ «Транс.Порт» стосовно можливості реконструкції «Рибного ресторану» була штучно створена за участю ОСОБА_25 .
		Відповідно до роздруківок інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 та з номеру НОМЕР_4 , яким користувався директор ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_19 встановлено, що телефонного зв`язку між ними не зафіксовано.
		Відповідно до роздруківки інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 , в період з 04.05.2015 по 29.07.2015 встановлено 27 з`єднань з номером  НОМЕР_2 , яким за показаннями ОСОБА_4 користувався ОСОБА_12 ; з цим самим номером 380637707700 в період з 08.07.2015 по 30.07.2015 ОСОБА_9 з використанням номеру НОМЕР_3 з`єднувалась 30 разів. У зв`язку з цим суд вважає, що покази ОСОБА_4 стосовно організації відносно нього провокації з боку ОСОБА_25 , який співпрацював із правоохоронними органами, не можуть вважатись необґрунтованими.
		З досліджених судом роздруківок інформації про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 , та з номеру НОМЕР_3 яким користувалась ОСОБА_9 вбачається, що перший зв`язок між цими номерами телефонів відбувся 06 липня 2015 о 16:29, та дзвінок був з номеру телефона ОСОБА_4 на номер телефона ОСОБА_9 , що не узгоджується з версією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, про те, що 08 липня 2015 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Транс.Порт» ОСОБА_9 , але узгоджується з версією ОСОБА_4 про те, що на цей номер телефону він дзвонив на прохання ОСОБА_25 під час приватного спілкування, та цей телефон при цьому знаходився в руках у 
		ОСОБА_25 аналізу інформації про телефонні номери, які використовувались в мобільних телефонах з IMEI  НОМЕР_5 та IMEI НОМЕР_6 у порівнянні з інформацією про здійснені дзвінки та sms-повідомлення з номеру НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 , вбачається, що мобільний номеру телефону НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 вперше з`явився в мережі в мобільному терміналі з IMEI НОМЕР_5 (телефон Lenovo модель A850, в якому передбачено використання двох сім-карт) 06.07.2015 о 9:48. Через три хвилини 06.07.2015 о 9:51 цей номер телефону було зареєстровано в мережі вже з мобільного терміналу з IMEI НОМЕР_6 (телефон Lenovo модель S820, в якому передбачено використання однієї сім-карти) та в подальшому номер телефону НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 , використовувався лише з мобільного терміналу з IMEI НОМЕР_6 (в період з 06.07.2015 о 9:51 до 14.07.2015 09:01 та в період з 29.07.2015 13:02 до 06.08.2015 10:09).
		В період часу з 14.07.2015 9:14 до 29.07.2015 9:56в мобільному терміналі з IMEI НОМЕР_6 використовувався телефонний номер  НОМЕР_7 , який не фігурує в матеріалах кримінального провадження.
		В період часу з початку 2015 року та до 30.07.2015 (дати затримання ОСОБА_4 ) в мобільному терміналі з IMEI НОМЕР_5 використовувалось більше 40 різних телефонних номерів, у тому числі номери, які серійно дуже близькі до номеру телефону НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_9 ( НОМЕР_8 210 17.06.2015 10:48; 380734411319 22.06.2015 12:03; 380734411340 27.06.2015 11:19; 380734411502 28.06.2015 11:48; 380734411298 28.06.2015 12:27; 380734411512 28.06.2015 13:31; 380734411291 28.06.2015 13:45; 380734411516 30.06.2015 10:34; 380734411519 30.06.2015 14:23; 380734411517 30.06.2015 15:13; 380734411579 02.07.2015 10:51; 380734411626 05.07.2015; 380734411721 06.07.2015; НОМЕР_8 627 06.07.2015; НОМЕР_8 576 07.07.2015;  НОМЕР_9  08.07.2015; НОМЕР_8 294 08.07.2015 16:5; 380734411806 10.07.2015 16:15; НОМЕР_8 791 12.07.2015; НОМЕР_8 562 29.07.2015.
		Сторона обвинувачення не надала жодних пояснень стосовно цих фактичних обставин.
		Суд зазначає, що законом не обмежена кількість номерів телефонів, які може використовувати одна особа, але на переконання суду використання такої кількості різних телефонних номерів протягом невеликого проміжку часу однією особою може свідчити про те, що така особа займається незаконною діяльністю та намагається ускладнити її викриття.
		З урахуванням показань ОСОБА_4 про те, що він телефонував на номер телефону НОМЕР_3 (яким в подальшому користувалась ОСОБА_9 ) 06 липня 2015 о 16:29 на прохання ОСОБА_25 та цей телефон в момент дзвінка знаходився в руках ОСОБА_25 , та що номер телефону НОМЕР_3 вперше зареєстрований в мережі в мобільному терміналі з IMEI НОМЕР_5 (06.07.2015 о 9:48) а вже через три хвилини (06.07.2015 о 9:51) цей номер телефону було зареєстровано в мережі з мобільного терміналу з IMEI НОМЕР_6 , суд приходить до висновку, що обидва ці телефони належали ОСОБА_26 та використовувались ним з метою створення штучних умов для викриття ОСОБА_4 у вчиненні злочину, з залученням до цього ОСОБА_9 .
		Суд також приймає до уваги, що об`єкт нерухомості, який за версією сторони обвинувачення мав бути переданий в користування ТОВ «Транс.Порт» за сприянням ОСОБА_4 , взагалі не відносився до об`єктів, яким може розпоряджатись Одеська міська влада, оскільки відповідно до Реєстраційної справи №17931951101 право власності на цей об`єкт, розташований за адресою м. Одеса, Приморський бульвар 7/1, з 06.03.2013 було зареєстровано за фізичною особою, а на момент описаних в обвинувальному акті подій право власності було зареєстровано за юридичною особою ТОВ «Аракс-групп», та, відповідно, Одеська міська рада та її посадові особи, у тому числі і ОСОБА_4 , не мали повноважень на розпорядження цим об`єктом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 26 листопада 2025 року у справі № 5-р(ІІ)/2025 зазначив, що згідно зі статтею 62 Основного Закону України принцип презумпції невинуватості має конкретний механізм, а саме: особу вважають невинуватою у вчиненні злочину і не можуть піддати кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (частина перша); ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (частина друга); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи (частина третя). Конституційний Суд України у своїх юридичних позиціях зазначав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип іn dubio pro reo, згідно з яким під час оцінювання доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості; презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладено на державу (абзаци другий, третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019). Із Конституції України випливає, що поняття "вина" і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності (абзаци другий - четвертий пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 26 листопада 2025 року у справі № 5-р(ІІ)/2025).
		Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Таким чином, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 337 КПК України, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Як наслідок, на переконання суду, ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає виправданню.
		Цивільний позов заявлено не було.
		Відповідно до ст. 124 КПК України у зв`язку з ухваленням судом виправдувального вироку судові витрати підлягають покладенню на державу.
		Керуючись ст. ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368 КК Україничерез недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдати.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) гривень скасувати.
		Внесену заставу в розмірі 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) гривень на підставі квитанції № ПН4841 від 22 липня 2016 року повернути заставодавцю ОСОБА_27 .
		Речові докази по справі: 
		- Мобільний телефон «Samsung» IMEI НОМЕР_10 , в якому знаходилися дві сім-картки - 1. Оператору «Київстар» НОМЕР_11 та Ace&Base; посвідчення заступника начальника управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОМР на ім`я ОСОБА_4 ; накопичувач інформації у вигляді флеш-картки «Transcend»; носій інформації у вигляді флеш-картки «Edge»; мобільний телефон Samsung SM-j100M IMEI НОМЕР_12 та НОМЕР_13 з сім-картою оператору «Київстар» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_14 - повернути ОСОБА_4 ;
		- грошові купюри - долари США, а саме: 10 купюр номіналом 100 доларів США кожна - серія KL76117535D, FH10978424A, KB 21250669Q, FG30179995B, HK21434971C, HK34617373C, KL89874443B, KF33214885B, KL01162778C, HB79938646E - повернути ОСОБА_9 ;
		- несправжні (імітаційні) засоби, які імітують грошові купюри номіналом по 100 (сто) доларів США серії KL01162778С у кількості 40 (сорок) одиниць з відображенням на лицьовій стороні купюри надпису «імітаційні»; три гумових резинки, якими обмотано грошові кошти; пластикову картку від сим-карти оператора мобільної мережі «Київстар» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_14 ; папка канцелярська сірого кольору, в якій знаходилися вилучені грошові кошти; Журнал реєстрації пропозицій та заяв юридичних осіб, які надійшли до управління; Лист вих. № 01-28/19-Т від 15.07.2015 на ім`я представника ТОВ «ТРАНС.ПОРТ» ОСОБА_9 ; Запит від ТОВ «ТРАНС.ПОРТ» за вх. № 01-28/29-Т від 15.07.2015; Копія довіреності від ТОВ «ТРАНС.ПОРТ» на ім`я ОСОБА_9 ; Лист вих. № 01-28/29-Т від 30.07.2015 на 1 аркуші; Лист формату А-4, який містить підписи посадових осіб узгодження плану на 1 арк .; Лист формату А-4, який є схемою центральної частини м. Одеси на 1 арк. - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Витрати за проведення криміналістичної експертизи в сумі 1996,80 грн. - покласти на державу.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2015 у справі 522/17591/15-к (провадження 1кс/522/14153/15) на 1/4 частку власності в квартирі АДРЕСА_3 , гараж загальною площею 23,5 кв.м., розташований по АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,0585 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , які належать ОСОБА_4 .
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та виправданому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя 
		Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_28

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...